|
|
Скачати 453.42 Kb.
|
Органи управління фінансами.У фінансовій діяльності беруть участь практично всі державні органи в залежності від їхньої компетенції, передбаченою Конституцією України і законами України, нормативними актами, що визначають їхній правовий статус, і ін. Державна політика у фінансовій сфері здійснюється Верховною Радою України, яка затверджує загальнодержавні програми, Державний бюджет і внесення змін до нього, здійснює контроль за використанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання. Винятково законами України зважуються найважливіші питання у фінансовій сфері. Органи виконавчої влади, що здійснюють управління фінансами, поділяються на:
2) органи управління спеціальної (галузевої, міжгалузевої) компетенції, які розділяються на дві підгрупи: а) органи, що здійснюють фінансову діяльність поряд із своїми основними функціями (міністерства, відомства, за винятком Міністерства фінансів України); б) органи, для яких фінансова діяльність є основною (Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація України й ін.). Ці органи утворені спеціально для здійснення фінансової діяльності. Безпосереднє упрвління фінансами стосується лише фінансів, власником яких є держава. Президент України має такаж певні повноваження у фінансовій сфері: призначає Міністра фінансів; подає на затвердження Верховної Ради кандидатуру Голови Національного банку України (далі – Нацбанку України). Значними повноваженнями в галузі управління фінансами наділений Кабінет Міністрів України. Він забезпечує: проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; розробку проекту Закону про Державний бюджет України; виконання затвердженого Державного бюджету України; надання звіту про виконання Державного бюджету України. Оперативне управління фінансами здійснюється через спеціальні державні органи виконавчої влади. Система фінансових органів України очолюється Міністерством фінансів (далі — Мінфін України) — центральним органом виконавчої влади по управлінні фінансами. Мінфін України прогнозує розвиток економіки, розробляє проект Державної програми економічного і соціального розвитку, проект Державного бюджету України. Для управління фінансами Мінфін України відповідно до Положення про нього наділений повноваженнями, що складають три групи:
2) повноваження по застосуванню відповідних заходів у випадках порушень установленого порядку виконання Державного бюджету України, припинення фінансування;
Організаційна побудова Мінфіну України пристосована до потреб ринкової економіки. Основними завданнями Мінфіну є :
Мінфін відповідно до покладених на нього завдань:
Мінфін має право:
Нормативні акти Мінфіну підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законом порядку Мінфін очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому законом порядку. Міністр має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства. Міністр розподіляє обов’язки між заступниками міністра, визначає ступінь їх відповідальності та ступінь відповідальності керівників структурних підрозділів Міністерства. Мінфіну підпорядковуються Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державна пробірна палата. Мінфін України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків. Печатку із зображенням Державного Герба України . Банки – це установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресерсів. Банки є юридичними особами . Вони є економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов’язаних з їх оперативною діяльністю Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України. Національний банк є власністю України, юридичною особою. Його статут затверджується Президією Верховної Ради України. Нацбанк є підзвітним Верховній Раді України. Нацбанк має право законодавчої ініціативи. Керівним органом Нацбанку є Правління. Правління Нацбанку складається з Голови Правління та його заступників і членів Правління. Голова Правління Нацбанку призначається Верховною радою України на 4 роки за поданням голови ВРУ. Голова Правління Нацбанку керує роботою Правління , головує на його засіданнях. Заступники Голови Правління та його члени призначаються Президією ВРУ за поданням Голови Правління Нацбанку. Рішення Правління банку приймаються простою більшістю голосів і оформлюються постановою. Національний банк видає нормативні акти з питань, що входять до його повноважень, які є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб. Нормативні акти Нацбанку видаються у формі постанов Правління Нацбанку. Вони не можуть суперечити законодавству України і не мають зворотної сили. Нормативні акти Нацбанку набирають чинності у визначений ним термін, але не раніше дня прийняття, крім тих, що підлягають державній реєстрації та набирають чинності в терміни визначені законодавством України. Нацбанк щорічно, у квітні місяці , подає Верховній Раді України звіт про свою роботу, баланс своєї діяльності і зведений баланс банківської системи Республіки. Верховна Рада щорічно за поданням Нацбанку затверджує розподіл прибутку. Органами Мінфіну України на місцях є фінансові органи місцевих державних адміністрацій, що розробляють проекти відповідних бюджетів, організують виконання бюджетів, забезпечують надходження коштів у позабюджетні фонди, встановлюють на основі рішення ради розмір місцевих зборів та оголошують місцеві добровільні позики. Особливим центральним органом виконавчої влади, статус якого прирівняно до державного комітету України, є Державне казначейство України, утворене відповідно до Указу Президента України від 27 квітня 1995 р.5 Основними завданнями Державного казначейства України є: організація виконання Державного бюджету України; контроль за його виконанням та регулюванням відносин між Державним бюджетом України і позабюджетних фондів; короткострокові прогнози обсягів державних фінансових ресурсів і надання інформації Верховній Раді і Президенту України. Система податкових органів включає декілька досить розгалужених структур. Було б помилкою ставити знак рівності між податковими органами і податковими адміністраціями. Останні є лише одним з елементів системи податкових органів. Можна виділити систему податкових органів у вузькому і широкому розумінні. Податкові органи у вузькому розумінні — це система податкових адміністрацій, що здійснюють контроль тільки за надходженням у бюджет податкових платежів (ми абстрагуємося від ситуації, коли через них здійснюється перерахування і низки специфічних зборів неподаткового характеру)6. Податкові органи в широкому розумінні контролюють і забезпечують надходження в бюджет усіх відрахувань, що законодавець включає в податкову систему як сукупність податків, зборів, платежів. У даному випадку система податкових органів охоплює вже і митні органи, і податкову міліцію. Таким чином, у широкому розумінні система податкових органів містить у собі: 1) органи податкової адміністрації України; 2) митні органи України; 3) податкову міліцію. Державна податкова адміністрація України — центральний орган виконавчої влади, що очолює Голова. Голови державних податкових адміністрацій в АРК, областях, містах Києві і Севастополі призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України. Головними завданнями Державної податкової адміністрації України є: здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства; правильністю нарахування і сплати податків; прийняттю рішень по накладенню фінансових санкцій і адміністративних штрафів; прийняття нормативних і методичних документів з питань оподатковування. Податкова міліція — специфічний правоохоронний орган, що забезпечує економічну безпеку держави при надходженні податкових платежів у бюджет. Якщо діяльність податкових інспекцій пов'язана зі стягуванням податків, то податкова міліція здійснює стягнення податкових платежів7. Митна справа в Україні містить у собі організацію переміщення товарів і предметів через митний кордон України, обкладення митом. Митна справа здійснюється безпосередньо митними органами, що вирішують питання оподатковування при перетинанні митного кордону України. Органом державного фінансово-економічного контролю, утвореним Верховною Радою України, є Рахункова палата Верховної Ради України8, що здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від яких-небудь органів держави. Рахункова палата забезпечує єдину систему контролю за виконанням Державного бюджету України. Фінансовий контроль.Фінансовий контроль визначається характером фінансової діяльності держави і є однією зі стадій управління фінансами. Реалізація контрольних функцій в галузі фінансів здійснюється по двох напрямках: з одного боку, це контроль по закінченні стадій формування, розподілу і використанню державних коштів, свого роду підсумковий контроль; з іншого боку — це контроль, що здійснюється на кожній зі стадій, — оперативний контроль. Фінансовий контроль виступає як діяльність державних органів і недержавних організацій по забезпеченню законності, фінансової дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі, використанні коштів і зв'язаних з цим матеріальних цінностей. Основними методами фінансового контролю є перевірки, ревізії, дослідження й аналіз. Види фінансового контролю, механізм його здійснення регулюються фінансовим законодавством. Органи, що здійснюють фінансовий контроль, утворять систему з трьох груп: органи, що здійснюють загальнодержавний контроль (Верховна Рада, Кабінет Міністрів України); органи відомчого фінансового контролю (Мінфін України, Нацбанк України й ін.); органи, що здійснюють незалежний фінансовий контроль (аудиторські організації). Верховна Рада здійснює фінансовий контроль у ході розгляду проектів і затвердження Державного бюджету України, звіту про його виконання. Контрольні функції реалізуються Верховною Радою під час обговорення і прийнятті фінансового законодавства. Фінансовий контроль здійснюється комітетами Верховної Ради України (у відповідній для них сфері). Більш широкі повноваження в сфері фінансового контролю за станом і рухом державних фінансів належать двом спеціалізованим комітетам: Комітету з питань бюджетної діяльності і Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Окремими контрольними повноваженнями наділена Рахункова палата Верховної Ради України. Контрольні повноваження Рахункової палати поширюються на Верховну Раду, органи виконавчої влади, Нацбанк України, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна й інші органи держави. Рахункова палата має право контролювати місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства й організації незалежно від форм власності, якщо їхня діяльність пов'язана з коштами Державного бюджету України або вони мають частку державної власності. Контрольні функції Президента України ґрунтуються на його статусі як глави держави і реалізуються їм, наприклад, під час підписання законів України. Кабінет Міністрів України здійснює фінансовий контроль у ході реалізації фінансової політики України як у цілому, так і в галузі ціноутворення й оплати праці, складання і виконання Державного бюджету України, звіту про його виконання і т.п. Мінфін України здійснює контроль за рухом і використанням державних коштів, виконанням Державного бюджету, його касовим виконанням по доходах. Мінфін встановлює і контролює порядок ведення бухгалтерського обліку і звітності про виконання бюджетів, кошторисів витрат державних установ, контролює випуск і оборот цінних паперів, веде загальний реєстр їхнього випуску. У системі центральних органів виконавчої влади і на місцях функціонують спеціальні контролюючі служби: Державне казначейство України і Державна контрольно-ревізійна служба України. Остання здійснює контроль за використанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом, достовірності бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, бюджетних установах, на підприємствах і в організаціях, що отримують кошти з бюджетів державних валютних фондів. Досить широке коло контролюючих функцій належить Нацбанкові України. Це насамперед контроль за діяльністю комерційних банків, їхніх відділень, філій і представництв. Функцію нагляду здійснює Департамент банківського нагляду Нацбанку України. Операції за наглядом здійснюють територіальні управління Нацбанку України на відповідних територіях. До функцій Державної митної служби України відноситься контроль за правильністю і своєчасністю сплати мита і митних зборів, переміщенням валютних цінностей через митний кордон України. Міністерство зв'язку України контролює дотримання правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей. Відомчий контроль координується Мінфіном України. Він здійснюється міністерствами, іншими органами державного управління за діяльністю підвідомчих підприємств, установ і організацій через функціонально самостійні структурні контрольно-ревізійні підрозділи міністерств і відомств (управління, відділи, групи). поєднання державних інтересів, інтересів недержавних господарюючих суб'єктів, здійснюється через механізм незалежного аудиторського фінансового контролю. Аудит являє собою перевірку офіційної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів і інформації, пов'язаної з фінансово-господарською діяльністю господарюючих суб'єктів, з метою визначення їхньої достовірності, повноти звітності й обліку, відповідності законодавству. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі фінансів і підприємницької діяльності.Адміністративна відповідальність у фінансовій сфері тісно пов'язана з відповідальністю за правопорушення в підприємницькій діяльності. До правопорушень в галузі фінансів, за які КпАП встановлена адміністративна відповідальність, можна віднести: порушення правил про валютні операції (ст. 162); порушення законодавства у фінансових питанням (ст. 164-2); несвоєчасну здачу виторгу (ст. 164-4); порушення порядку формування і застосування цін і тарифів (ст. 165-2). Безпосередня шкода відносинам у галузі фінансів заподіюється також правопорушеннями, що відбуваються в підприємницькій діяльності, оскільки вони пов'язані з несплатою або неналежною сплатою в державний бюджет чи місцеві бюджети відповідних податків і зборів, порушенням правил ціноутворення, конкуренції й ін. До таких правопорушень можна віднести: незаконну скупку, продаж і переробку шкурок хутрових звірів (ст. 163); порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю (ст. 164); відхилення від подачі декларації про доходах (ст. 164'); несумлінну конкуренцію (ст. 164-3); збереження чи транспортування алкогольних напоїв або тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка (ст. 164-5); зловживання монопольним становищем на ринку (ст. 166'); неправомірні угоди між підприємцями (ст. 166-2) і ін. Справи про правопорушення в галузі фінансів і підприємницької діяльності розглядаються уповноваженими на це посадовими особами органів внутрішніх справ, державної контрольно-ревізійної служби, податкової служби, районними (міськими) судами (суддями) і ін. Система органів управління будівництвом і житлово-комунальним господарством.Центральними органами державного управління в сфері житлово-комунального господарства і будівництва є Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства і Державний комітет України будівництва, архітектури та житлової політики України (далі - Держбуд України). Вони діють на основі положень про їх, затверджених указами Президента України відповідно від 19 серпня 2002 р.9 і 20 серпня 2002 р.10Повноваження названих органів доцільно розглянути на прикладі Держбуду України. Держбуд України - центральний орган виконавчої влади, що бере участь у формуванні державної житлової політики, державної науково-технічної й економічної політики в сфері містобудування, будівництва і комунального господарства, а також забезпечує проведення її в життя. Основними завданнями Держбуду України є: забезпечення проведення реформ у підвідомчих йому галузях господарства; забезпечення в них розробки та реалізації заходів щодо энерго- та ресурсозбереження; впровадження екологічно безпечних технологій; здійснення заходів щодо комплексного планування територій, поліпшенню архітектурно-планувального й інженерно-технічного рівня забудови населених пунктів, будинків і споруд; здійснення заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня будівництва і промисловості будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства і міського електротранспорту; організація роботи по стандартизації і т.д. Відповідно до покладеного на нього завданнями Держбуд України: забезпечує розробку, затвердження, видання і контроль за дотриманням державних стандартів, норм і правил; бере участь у розробці, затвердженні і реалізації містобудівної документації; здійснює координацію і нормативно-методичне забезпечення діяльності місцевих органів містобудування й архітектури, капітального будівництва, інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, бюро технічної інвентаризації й ін.; бере участь у розробці і реалізації заходів, спрямованих на проведення економічних реформ, демонополізацію, приватизаціюю у галузі, забезпечення післяприватизаційної підтримки приватизованих підприємств; видає спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що відносяться до його відання. Для успішного здійснення покладених на нього завдань і функцій Держбуду України надані досить широкі повноваження щодо організаційного забезпечення роботи. Він має право: одержувати від інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань, скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать до його відання; залучати фахівців центральних і інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій за узгодженням з їх керівниками для розгляду питань, що відносяться до його компетенції, притягати до дисциплінарній відповідальності керівників підприємств, установ і організацій, що належать до його відання. Держбуд України в межах своїх повноважень на основі й у виконання актів законодавства видає накази, організує і систематично контролює їхнє виконання; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що відносяться до його відання; розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України. Структуру Держбуду України складають Голова Держбуду України, його заступники, управління (зокрема, науково-технічного забезпечення, житлової політики, економіки житлово-комунального госпораства, підвідомчих організацій) та відділи (житлового господарства, міського електротранспорту, комунальної енергетики, благоустрою та комунального обслуговування та ін.). Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держбуду України, обговорення найбільш важливих напрямків його діяльності в ньому діє колегія в складі Голови Держбуду України (голова колегії), заступників Голови за посадою, а також інших керівників Держбуду України. Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством на місцях покладено на відповідні управління і відділи місцевих державних адміністрацій. Так, при обласних державних адміністраціях діють управління містобудування й архітектури, управління житлово-комунального господарства й управління капітального будівництва, а в районних державних адміністраціях функцію управління забезпечують відділи містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства. Ці органи створюються і діють відповідно до положень, затвердженими Кабінетом Міністрів України11. Вони здійснюють керівництво дорученими їм сферами будівництва і житлово-комунального господарства, несуть відповідальність за їхній розвиток на підвідомчій їм території, координують діяльність підприємств, установ і організацій, що відносяться до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації. Держбуд України спрямовує і координує діяльність місцевих органів виконавчої влади в галузі будівництва і житлово-комунального господарства, а також сприяє органам місцевого самоврядування — радам і їх виконавчим органам у здійсненні ними повноважень у підвідомчій галузі. Державний архітектурно-будівельний контроль. Управління в сфері містобудування і державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на підставі Законів України “Про основи містобудування” від 16. 11. 1992 р.; “Про архітектурну діяльність” від 20. 05. 99р.; “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” від 14. 10. 1994р.; інших нормативно-правових актів у сфері містобудування. Державний архітектурно-будівельний контроль полягає в забезпеченні під час забудови території, розміщенні і будівництві об’єктів додержанні суб’єктами архітектурно-будівельної діяльності:
а також захист державою прав споживачів будівельної продукції. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування. Діючим законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
Органи управління у сфері стандартизації, сертифікації і метрології. Державна система стандартизації в Україні визначає мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт із стандартизації. Державна система стандартизації спрямована на забезпечення реалізації єдиної технічної політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації. Державну систему стандартизації створює Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації – національний орган із стандартизації. |
| КУРСОВА РОБОТА Розрахунково-графічна робота (РГР) виконується самостійно студентами протягом ІІ навчального семестру. Завдання на РГР видає викладач... |
КУРСОВА РОБОТА Розрахунково-графічна робота (РГР) виконується самостійно студентами протягом ІІ навчального семестру. Завдання на РГР видає викладач... |
| КУРСОВА РОБОТА Форма та структура Конституції України |
КУРСОВА РОБОТА Оформлення документації по підготовчому етапу (Висновок по технічній пропозиції) |
| КУРСОВА РОБОТА Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення 8 |
КУРСОВА РОБОТА Розвиток конституційної думки в Україні як історична передумова сучасної Конституції 5 |
| КУРСОВА РОБОТА Підстави та процесуальний порядок визнання особи потерпілою у кримінальному процесі України 6 |
КУРСОВА РОБОТА «Теоретичні і практичні питання участі державного обвинуваченого в суді першої інстанції» |
| КУРСОВА РОБОТА Новокаховське представництво Київського відкритого державного Міжнародного університету Розвитку людини “Україна” |
КУРСОВА РОБОТА Новокаховське представництво Київського відкритого державного міжнародного університету розвитку людини “Україна” |