Руське Православне Коло Волхв Світовит Пашник Князь Володимир і хрещення Русі м. Запоріжжя Року Божого 7520

Скачати 330.37 Kb.

Назва	Руське Православне Коло Волхв Світовит Пашник Князь Володимир і хрещення Русі м. Запоріжжя Року Божого 7520
Сторінка	1/3
Дата	18.04.2013
Розмір	330.37 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3

Руське Православне Коло

Волхв Світовит Пашник

Князь Володимир і хрещення Русі

м. Запоріжжя

Року Божого 7520

Пашник Світовит Дмитрович

Князь Володимир і хрещення Русі. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7520 (2012). – 28 с.

Зв'язок:

Голова РПК

Світовит Пашник: 063-336-03-78, 066-153-71-79;

[email protected]
Інтернет-сторінки РПК:

Рідна Віра - http://svit.in.ua

Вісник Рідновіра - http://ridnovir.in.ua

Берегиня Роду - http://bereginya-rodu.org

Громада "Полум'я Роду" - http://yaro.dp.ua

Гутірка - http://svit.in.ua/forum

Група в Контакті - http://vk.com/club15588182

Група в Facebook - http://www.facebook.com/pages/Ruske-Pravoslavne-Kolo/164656026901985

Канал в Ютуб – http://www.youtube.com/user/RidnaVira

Чи хрестив князь Володимир Русь? Здавалося б дивне запитання, адже це всім відомий факт. Та не робіть поспішних висновків. У цій праці розкриваються міфологічні сюжети, що використали автори-монахи в "Повісті временних літ", як для прикраси історичних подій, так і для поучення віруючих. Відверта брехня про хрещення Русі досі нав'язується нашому народу не тільки церковниками, але й недобросовісними науковцями і політиками, що принижує нашу національну гідність.

Вступ

У даній праці обґрунтовується міфологічна підоснова літописного сюжету про хрещення Русі, і тим самим знімається спрощений стандарт щодо поділу історії на дохре(и)стиянський і післяхре(и)стиянській періоди. У тексті свідомо вжито корінь "хрест" у значенні сонячного символу і відрізняємо його від біблійного персонажу – Ісуса Христоса, який також має відношення до міфологічного уособлення Сонця. Релігійна течія, що сповідує віру в Христоса, в нашому тексті (окрім цитат) відповідно названа христосівство.

Наше завдання у цьому дослідженні полягає в виокремленні міфологічних сюжетів із загального тексту "Повісті временних літ", які церковні літописці ввели для прикраси історичних подій, якщо вони взагалі мали місце.

Опрацьовуючи матеріал з історії Вітчизни, науковці давно звернули увагу на невідповідність літописної легенди про хрещення Русі до історичної дійсності. Все ж є та значна частина дослідників, яка і зараз при наявності великої кількості матеріалу продовжує плутати людей приписуючи історичність події явно міфологічним сюжетам. Звертає на себе увагу і те, що такі твердження під впливом релігійних організацій поширюються від "розкручених" дешевою популярністю науковців і політиків.

Дан Берест у своїй книзі "Літописні непорозуміння" зазначає про незлічені зауваження науковців, дослідників староруських літописів, про хибність викладу тих чи інших історичних подій у "Повісті". Літописні непорозуміння були внесені церковниками, бо саме вони були авторами усіх літописів. Не забуваймо, що літописці були в першу чергу ревними поборниками юдо-христосівської релігії, тому їхні вчинки були підпорядковані ідеологічним настановам, які правдами і неправдами утверджувалася на Русі. Розповсюдження хибних поглядів на "Повість", як на письмове джерело давньоруської літописної спадщини, зумовлене христосівською доктриною, буцімто христосівство принесло на Русь писемну культуру і взагалі зумовило прогресивні тенденції державотворення й розвитку давньоруської спільноти. Але в дійсності все відбувалося навпаки, адже жидо-христосівська язичницька релігія була примітивною і суто варварською релігією у порівнянні з побутуючою на Русі праотчою релігією русичів під назвою Православ'я. [1, 7].
$d:\світовит\мої\статтi\готові статті\володиимир\володимир святославич на монеті власного карбування (златник).jpg$
Володимир на монеті власного карбування (златник)

Ім'я Володимир

Ім'я Володимир має досить складне значення, і при різному підході можемо отримати, на перший погляд, відмінні результати. За класичним тлумаченням ім'я означає "владою великий", "володар" світу" [30, 48] або "володіючий людьми (миром, громадою)" [18, 38].

Перша частина слова близька до імені Бога Ве(о)лоса, який дійсно володіє нижнім світом і багатством, куди входять і люди. Друга частина "димир" близька до "димар", а це ознака осіннє-зимового Сонця, що має ім'я в церковному календарі Дмитро [22, 53]. Варіант імені Ладомир теж вказує на назви осіннього Сонця – Лад або Мир. Автор Велесової Книги закликає: "То стрепенися народ мій од лада" [7, д.7], під "ладом" розуміється "сон", а це стосується і сонячного Бога осіннього періоду, що йде спати. В цій же книзі поданий перелік Богів: "Володарі наші єдині єсь: Хорс і Перун, Яро, Купалва, Лад і Дажбо." [7, д.8], з якого можна судити про послідовність сонячних Богів і Лад іде після літнього сонця Купала. Також Велесова Книга називає отця Богумира [7, 9а], який може бути тотожним імені Миробог, що згадується на барельєфі Бушського святилища [25].

Степан Наливайко вважає, що компонент "мир" у деяких слов’янських мовах видозмінився на "мил" і став пов’язуватися з поняттям “милий”, “любий”, а також “любов”, “кохання”.

Крім сказаного, С. Наливайко доводить, що компонент "мир" у слов’янських мовах споріднений з індоіранським Богом Сонця і Мирного Договору Мітрою, який мав важливу функцію об’єднувати людей у громаду (село). [20, 196]. Таким чином, ім'я Володимир може позначати Сонце, що заходить (іде спати чи кохати) і воно стає мирним, тобто втрачає свою войовничість.
Осіннє (заходяче) Сонце

В билинному циклі князь названий Владимир Ясноє (Красноє) Солнишко і представлений як єдиноправний володар причому протягом кількох сторіч. В.Г. Мірзоєв зазначає: "Хоч образ князя, поза сумнівом, має своїм началом історичного Володимира Святославовича, однак в епосі від дійсно існуючої історичної особи залишилися тільки ім'я, титул і високе положення голови держави. Все інше, тобто найголовніше, настільки трансформувалося в народній свідомості, що, звичайно, зовсім в ньому втопилося і відповідним чином отримало нове значення і пояснення. Та й сам образ Володимира Святославовича загубив навіть свою окремішність, зливаючись з іменем і спогадами про Володимира Мономаха – борця за руську єдність і політика, що силою влади нагадує свого попередника." [19, 34].

Ми не даремно привели цю цитату, адже дійсно образи двох Володимирів в ПВЛ в чомусь мають схожість, що наводить на думку про виведення Володимира Святославовича і його подвиги від Володимира Мономаха, який міг інтенсивно впроваджувати віру від греків. Адже Сильвестр (ігумен Києво-Видубицького монастиря, літописець династії "Мономаха"), як автор "Повісті", згадується в літописаннях Північно-Східної Русі, в той час як у Києво-Печерському монастирі авторство називається за Нестором. Вважають, що Сильвестр був одним із останніх редакторів "Повісті". [1, 9].

Володимир II Всеволодович (1053 – 19 квітня 1125) – великий князь київський (1113–1125) син князя Всеволода Ярославовича і візантійської княжни з сім'ї Мономаха, тому й прозваний Володимиром Мономахом. Хрещене ім'я Василь. [9]. Чи не випадковий збіг імен обох правителів – Володимир-Василь?

З міфологічної точки зору Володимир названий прямо за своїм призначенням – він уособлює Сонце. Про це наголошується не тільки в билинах, а і в церковних книгах: "Святий Володимир Великий наче сонце сяє своєю невмирущою славою, величчю і заслугами." [15, 436]. Володимир при хрещенні отримує ім'я Василь. Охрестив він і своїх 12 синів, яких можна співставити з 12 апостолами Ісуса Христоса.

Під хрещенням треба розуміти занурення у воду, яке відбувається під час обряду. Це відповідає заходженню Сонця у Світові Води і його смерть. Таке положення відповідає сучасному державному прапору, коли сонячний жовтий колір розташовується нижче синього, що позначає воду.

Степан Наливайко вважає, що двоосновне ім'я Володимир за своєю структурою позначає Воду і Вогонь: вода здавна традиційно асоціюється з синім або блакитним кольором, а Сонце ж, вогонь асоціюється із золотавим, жовтим кольором. Це символізує ідею самого життя, бо без води й сонця воно неможливе. І навпаки, поєднуючись, синій і жовтий кольори, тобто вода і сонце, вогонь, тепло дають зелений колір – колір життя. Вода і вогонь – дві могутні стихії. Коли жодна з цих стихій не переважає, коли вони гармонійно поєднані, коли має місце своєрідна єдність цих протилежностей, має місце і світова і суспільна рівновага, поступ і благоденство, панує мир, злагода порозуміння. Саме ця ідея закладена в нашому державному прапорі, який творять дві рівновеликі половинки – синя й жовта, символи води й вогню, символи самого життя. [20, 202].

При зануренні відбувається також перевтілення сонячного Бога на Місяць – потойбічне Сонце. А ім’я Василь етнографи ототожнюють з Місяцем [13, 68] – потойбічним Сонцем. Свято Василя, або його ще називають Різдвом Місяця, відзначають 1 січня. На цю ж дату припадає державний Новий рік. [24, 83].

Дослідник Микола Ткач пише, що уявлення про нічне Сонце доволі широко зустрічається в різних жанрах українського народного мистецтва та фольклору, хоча сам термін "нічне Сонце" дещо умовний, спрощений. Він ніяким чином не розкриває міфологічної сутності самого явища, що пов'язане з цим терміном, і тому не дозволяє якось вирізнити і міфологічну чинність язичницького персонажа Хорса. У річному колі нічному Сонцю відповідає зимове чи осінньо-зимове Сонце. [32, 148].

Відповідно до сказаного додамо: якщо добу порівнювати з роком, то ніч відповідає зимі. А відповідно Хорс являється нічним світилом – Місяцем [21, 115].

Сонце, що сідає, представлено у народній творчості билинним героєм купцем Садко, який відправляється до Морського царя. Народні картини передають нам образ Козака Мамая, що також відображає сонячного Бога, що звершив свій шлях, зійшов на землю, припнув коня, поклав шапку на землю, як на наречену, і грає на кобзі (бандурі), що ототожнюється із статевим актом. Подібну образність має також Крішна (пор. красний – асоціація із червоним Сонцем, що заходить). Заходження Сонця до Вод також символізує поєднання чоловічого і жіночого начала. [22, 124].
Новгород

З'ясувавши, що може собою являти князь Володимир на міфологічному ґрунті, прослідкуємо за його діями. В літо 6478 Князь Володимир починає князювати в Новгороді завдяки своєму вуєві Добрині, що умовив новгородців. [17, 41]. Причому відчувається закономірність, що руські князі перед тим як усістися на київський престол обов'язково починають з північного Новгорода. У деяких дослідників навіть з'явився сумнів, що можливо не йдеться про Новгород на р. Волхов. А мова йде про Новий град Київський, або хоча б місце неподалік Києва. Сумнів може й правильний, але якщо подивитися на це місця з міфології, то князів відправляли в Новий город неначе Сонце, що потрапляє у Нав'ю – потойбічний світ [21, 117], а звідти воно приходить (виходить) царствувати на світ Білий.
Володимир – "робочич"

Після того як, начебто, київський князь Ярополк побив свого брата Олега у 6485 р., Володимир, убоявшись, утік за море. А в 6488 році за допомогою варягів (тотожні слову "ворог") повертає собі Новгород і готується до війни зі своїм братом Ярополком. І тут приводимо цікаві літописні відомості: "І сів він у Новгороді і послав до Рогволода полоцького (полтьского), глаголячи: "Хочу взяти дочку твою за жону". Він рече дочці своїй: "Чи хочеш за Володимира?" Вона ж рече: "Не хочу роззувати робочича (рабичича, робичича, робичина, – різні варіанти, що подаються у виданнях), але Ярополка (Єрополка) хочу"… Рогволод же прийшов був із замор'я і мав волость свою в Полоцьку (Полтеску). А Тур [сів] у Турові; од нього ж і туровці прозвалися. Повернулися отроки Володимирові, і повідали йому всю річ Рогнідину, дочки Рогволода (Рогволожи), полоцького князя. Володимир тоді зібрав воїв багато… і пішов на Рогволода. А в цей час хотіли вже вести Рогнідь за Ярополка. І прийшов Володимир на Полоцьк, і вбив Рогволода і сина його два, а дочку його Рогнідь узяв за жону і пішов на Ярополка." [17, 45; 1, 24].

Махновець Л.Є. у примітках до Літопису Руського пояснює, що Рогніда зневажливо заявляє, що вона "не хоче розувати Володимира" як "робичича", тобто сина рабині, натяк на те, що Володимир був нешлюбним сином Святослава від Малуші, улюблениці Ольги. За цю зневагу Добриня, брат Малушин, вуйко Володимира, помстився: Рогволода і його двох синів було вбито, а Рогнідь силою взято за Володимира. [17, 45]. Лозко Г.С. висловлює гіпотезу, що Малуша була дочкою рабина; родичі матері Володимира очевидно розіграли біблійний сценарій з Естер, яку юдеї "підсунули" цареві, щоб скерувати його проти власного народу. Окрім того дослідниця звертає увагу на невідповідність літописних подій, що ставить їх під сумнів: "Покищо незаперечним є лише те, що обставини "хрещення Русі" настільки перебрехані, що ще довго лишатимуться загадкою для істориків." [18, 152-153].

Тепер пропонуємо це літописне повідомлення розглянути з боку міфологічного. Всі ці бойові дії є ніщо інше як весільний обряд. Можемо припустити, що Рогнеда уособлює Зорю, що має зв'язок або з ранковим Сонцем (Ярополк) або з вечірнім (Володимир). Вона відмовляється виходити заміж за "робочича", тому що Сонце, що заходить позначається рибою – символом потойбічного світу. Коса на голові воїна-козака позначає місячну сутність. Вона має іншу назву – оселедець, що походить, швидше за все, від слова "оселя" (пор. Василь). Та й назва риби "оселедець" не стає вже такою образливою, якщо пов’язувати її з місяцем та фалосом – ознакою чоловічої сили. Назва іншої легендарної вусатої риби "сом" перегукується з ведичною назвою Місяця – Соми. Також один із символів Ісуса Христоса, що теж сходить на землю, є риба. [21, 124].

Риба, як зазначає Валерій Войтович, символізує не тільки плодючисть, багатство, сексуальну силу, мудрість, але й жадібність, байдужість, дурість. На святвечірньому столі риба має ритуальне значення і є символом Місяця. Культ риби близький до культу змії, яка є теж символом Місяця. [8, 418].

Риба може позначати раба або ребьонка (дитина), який дорівнювався рабу [27, 142]. У Велесовій Книзі згадуються риб'яни: "А з Пендеба йдемо досі до неба Сварги синьої. За старі часи риб’яни осталися, не хотіли іти до землі нашої і рекли, же бо мають доблесті. І так стали ізгибатися [*гинути] самі, і не плодилися з нами, і вмерли, як неплідні." Мова йде про вихід з потойбічного світу, який часто сприймається як ув'язнення, рабство, яке у Велесовій Книзі названо "одерень" (пор. дерен) [7, 7є]. Осінньо-зимове Сонце потрапляє у володіння Землі, якби уявляється його зародком-рибою, що знаходиться в обмеженому просторі утробі чи могилі. [22, 53]. Можливо, що й керівник і духовний наставник жидівської громади рабин може мати відношення до риби, як за співзвуччям слова, так і за тотожністю з волхвами, які являються провідниками в потойбічний світ, мудрецями і зберігачами знань, охоронцями вогню – зародку Сонця [21, 114]. Тому й не дивно, що Володимира, як осіннє-зимове Сонце названо "робочичем".
Двір нареченої-Зорі

Рогволод в даному сюжеті може відображати Велеса, батька-охоронця двору нареченої, на це вказує його ім'я. Йому допомагають два сини – напевне, це два роги, що уособлюють воротарів. Звертаємо увагу на святилище-обсерваторію на острові Хортиця ІІІ–І тис. до н.е., яке у своїй основній частині відображає жіночий двір (лоно) і одночасно позначено образом тура з рогами, що слугують огорожею і охороною двору. Символіка цього святилища явно відображає весільний обряд і стародавнє свято Калити. [26]. Сонце-Володимир з боярами, як наречений намагається якби визволити наречену з потойбічного світу. Для цього їм треба вступити у битву, щоб подолати оплот (пор. Полтеск) старого Рогволода і зайняти його місце – батька роду з молодою дружиною.
$c:\users\світовит\desktop\vyshyvka.jpg$

1 2 3

Схожі:

Руське Православне Коло БОЙОВИЙ ДУХ ВОЇНА Упорядник Світовит Пашник... Бойовий дух воїна / упор. Пашник С. Д. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7521 (2013). – 36 с	План заходів з підготовки та відзначення 1025-річчя хрещення Київської... Надавати постійно необхідну організаційно-методичну та практичну допомогу християнським релігійним організаціям міста Бердянська...
ДО ЗАЛІКУ З РЕЛІГІЄЗНАВСТВА Православне християнство в історії України. Християнство Київської Русі. Феномен двовір’я в Київській Русі	Зовн ішня політика київських князів Внаслідок вдалих походів на володіння Візантії, Київська держава уклала дуже вигідні договори, князь Аскольд прийняв християнство...
Реферат На тему Галицько Волинське Підкарпаття був Володимир. Місто, що його заснував і назвав своїм ім’ям князь Володимир Святославович. Він передав управління цим...	«Початок» (1: 1а) Приготуй шлях у своєму серці Сила його хрещення була у згоді з його праведністю (Августин Гіппонський). Господь Ісус приймає хрещення від Івана, одного зі Своїх...
СЕРЕДНЄ 1 Луценко Експерти (в алфавітному порядку): Денис Богуш, Олексій Гарань, Володимир Головко, Андрій Єрмолаєв, Вадим Карасьов, Світлана Конончук,...	2. Виникнення та розквіт Київської Русі ОЛЕГ (р н невід п за Лаврентіївським літописом, 912; за Новгородським першим літописом, 922) київський князь. Походив з норманів....
У сучасну глобальну епоху людство переживає драматичні процеси втрати... Не останню роль у цих процесах відіграє релігія як складова духовно-культурного життя народів. Українська церква святкує чергову...	Відділ освіти Криворізької райдержадміністрації Недайводський навчально-виховний... Київської Русі; розкрити зміст понять «Київська Русь», «християнство», «хрещення»; допомогти учням усвідомити християнське значення...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання