|
|
Скачати 145.17 Kb.
|
Тема 20. Відповідальність за ухилення від сплати податків
Поняття «ухилення від податків» Ухилення від сплати податків є формою зменшення податкових зобов’язань, при якій платник податків умисно або необережно уникає сплати податків або зменшує розмір своїх податкових зобов'язань з порушенням чинного законодавства. В даному випадку, зниження податкових зобов'язань, а так само повне ухилення від податкових зобов'язань представляється у вигляді здійснення платником податків податкових правопорушень, а саме, порушення податкового законодавства. Будь-яка дія платника податків досконала, а з метою ухилення від сплати податків, є протизаконною. В даному випадку, головна відмінність ухилення сплати податків від податкової оптимізації полягає у виборі шляху досягнення платником податків зниження податкового зобов'язання. Незаконне зменшення податків - ухилення, спричиняє негативні наслідки як для економіки держави, так і для держави вцілому. При цьому державний бюджет недоотримує кошти, що належать йому, і отже, йому доводиться обмежувати себе у витратах. Наслідком цього є призупинення реалізації деяких державних програм, невиплата заробітної плати працівникам бюджетної сфери і так далі, аж до процедури скорочення бюджету. Крім того, ухилення від сплати податків може мати серйозні економічні наслідки у вигляді порушення законів конкуренції. Два однакові підприємства, що займаються, наприклад, виробництвом певних товарів, знаходитимуться в нерівних умовах у разі ухилення одного з них від сплати податків. Тому, зараз припинення спроб "творчої несплати податків" зведено в ранг державної податкової політики і є основним напрямом діяльності багатьох державних органів (наприклад, податкової міліції), а також головною метою поточної податкової нормотворчості. Зниження або ухилення від сплати податків здійснюється за рахунок: - зниження або приховування об'єкту оподаткування (доходу, прибутку і так далі); - порушення правил ведення бухгалтерського і податкового обліку; - надання недостовірних даних; - несвоєчасне надання або ненадання необхідних документів; - неправомірне використання податкових пільг. Оскільки мова йде про протизаконні дії платника податків, то відповідно за здійснення таких дій відповідно до ст.111 податкового кодексу України передбачена фінансова, адміністративна, та кримінальна відповідальність. Незважаючи на це, усі способи незаконного ухилення від сплати податків неоднакові. Залежно від тяжкості порушення законодавства, можна виділити декілька видів: Перекладання податків Перекладання податків— це процес уникнення податкових зобов'язань шляхом переміщення їх з платника на носія. Різні податки перекладаються по-різному. Найбільше піддаються процесу перекладання непрямі податки, бо вони пов'язані з ціновим механізмом. Але перекладання непрямих податків залежить від попиту, збуту та ціни на конкретні види товарів. Ця залежність досліджується через показник еластичності попиту щодо ціни. Він розраховується як співвідношення відносної зміни попиту до відносної зміни ціни за певний проміжок часу і може бути меншим одиниці (нееластичний попит), більше одиниці (еластичний попит) та дорівнювати одиниці (жорстка або одинична еластичність попиту). За нееластичного попиту відносне збільшення ціни, обумовлене податком, не призводить до значного скорочення обсягів споживання, а отже, продавець може повністю перенести податковий тягар на покупця. До товарів з нееластичним попитом відносять товари першої необхідності, такі як сіль, сірники, мило, хліб тощо. Існує також поняття перехресної еластичності попиту, тобто залежність цін на дану продукцію від цін на інші, аналогічні чи подібні товари. Якщо ціни на ці товари не змінюються, у той час як ціни даної продукції збільшуються, покупець починає споживати дешевші товари, а отже, перекласти податок у такому разі майже неможливо. Важливе значення має також рівень монополізації виробництва та збуту тих чи інших товарів. Якщо підприємець є абсолютним монополістом, це означає, що рівень цін на цю продукцію аж до введення податку був максимально високим, а отже, збільшити його без втрати обсягів споживання буде важко. Саме тому абсолютному монополісту вигідно не додавати до ціни суму всього податку або збільшувати її частково, а заплатити податок за рахунок власного прибутку, який і після додаткового оподаткування залишиться достатньо високим. Це дасть можливість не втратити обсяги споживання монополізованого товару. У конкретному середовищі рівень цін більше відповідає рівню витрат, а тому перекласти податок за рахунок підвищення цін легше. Перекладання прямих податків залежить від можливостей включення податкового зобов'язання в кінцеву ціну товарів. Подвійне оподаткування в міжнародному бізнесі Подвійне оподаткування в міжнародному бізнесі означає багаторазове оподаткування одного і того ж об’єкта оподаткування однотипними податками в різних країнах. Історично склалися два підходи до оподаткування доходів міжнародного бізнесу – за статусом платника та за джерелом походження доходів. В країнах, де оподаткування ведеться за статусом платника, підлягають оподаткуванню доходи резидентів, отримані як в даній країні, так і за її межами. В країнах, де оподаткування ведеться за джерелом походження доходів, оподатковуються лише доходи, отримані на території даної країни, без залежності хто їх отримав: резидент чи нерезидент даної країни. Крім того, проблеми виникають і через різні юридичні трактування в законодавстві різних країнах статусу платника, в результаті чого, навіть якщо міжнародний бізнес ведеться в країнах, де оподаткування ведеться за статусом платника, можливе не лише подвійне оподаткування, а й повна несплата податків в будь-якій країні. Таким чином, для виключення подвійного оподаткування в міжнародному бізнесі можна як гармонізувати національну податкову систему у напрямку міжнародної універсалізації, так і досягати міждержавних домовленостей щодо взаємної узгодженості в оподаткуванні резидентів даних країн. В Україні прибуткові податки стягуються за статусом платника, тобто у резидентів України оподаткуванню підлягають як доходи, отримані на території України, так і за її межами. Крім того, нерезиденти також сплачують прибуткові податки, але лише з доходів, отриманих в Україні (територіальний принцип) і лише в тому випадку, якщо міжнародними договорами України з відповідними країнами не передбачено іншого порядку. Для виключення подвійного оподаткування для резидентів України застосовується метод податкового кредиту: податки, сплачені за межами України з доходу, одержаного в країнах, з якими у нашої держави є договори про виключення подвійного оподаткування, зменшують податкові зобов’язання при визначенні суми податку, що підлягає сплаті в Україні, але не на всю суму сплачених податків за кордоном, а лише в межах суми податків, обчислених за українським законодавством. Тобто, якщо рівень оподаткування в іншій країні вище, ніж в Україні, зарахуванню підлягатиме не вся сума податків, сплачених в іншій країні, а лише та її частина, що відповідає рівню оподаткування в Україні. Відповідальність за ухилення від сплати податків 1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, - карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, - караються штрафом від п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. 4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Питання для самоконтролю:
Рекомендована література:
Тема 21 Розвиток податкової системи України
Особливості розбудови податкової системи України. Становлення та розвиток податкової системи України. Проблемою реформування податкової системи України у своїх працях займалися вітчизняні фахівці права, зокрема, П. Гега, В. Федосова, В. Федоров, В. Опарін, Ю. Козак, Т. Савченко та інші. Проте, слід зауважити, що шляхи вдосконалення нині чинної податкової системи не до кінця визначені, а головне – пріоритетні напрями розбудови ще не розроблені та не вирішено ряд колізійних питань, що на сьогоднішній день так чітко простежуються у нормативно-правовому обґрунтуванні елементів податкової системи України. Аналіз накопичених у фіскальній сфері суперечностей свідчить про те, що вітчизняна податкова система не склалася як єдиний організм, у якому узгоджені всі функціональні підсистеми. Реалії українського сьогодення у сфері оподаткування, зводяться до наступного, - це: – внутрішня неузгодженість складових системи; – нестабільність, складність; –порушення принципів економічної, соціальної справедливості та рівномірності; – незадовільне вирішення фіскальних завдань; – негативний вплив на стан національної економіки; – низький рівень податкової дисципліни. У результаті загальної дії перерахованих факторів податкова система об’єктивно не може реагувати на класичні для ринкової економіки регулюючі впливи. Віднайти шляхи подолання аномалій, характерних для сучасного вітчизняного оподаткування, не можна без відповідного узагальнення причин, що їх спричинили. На основі цього стануть очевидними проблеми, які гальмують глибинні перетворення в Україні, і з’являться можливості окреслити шляхи переходу до нової моделі розвитку. Позитивна та ефективна трансформація українського суспільства можлива лише на основі комплексного використання усіх фундаментальних факторів суспільного прогресу. Названі суперечливі тенденції, породжені дією об’єктивних та суб’єктивних чинників. Незважаючи на тісний діалектичний зв’язок, їх розмежування виявляється надзвичайно суттєвим для визначення практичних кроків на шляху реформування податкової системи. В іншому разі зменшується ймовірність досягнення позитивних результатів. Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами яких є неузгодженість окремих норм, наявність значних обсягів тіньових оборотів. Існуюча податкова система України характеризується такими негативними рисами: вона має передусім фіскальну спрямованість, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства; нормативно-правові акти з питань оподаткування є складними та нестабільними, окремі законодавчі норми недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюються не тільки законами, а і Декретами Кабінету Міністрів України, Указами Президента України. У зв’язку з тим, що чимало податкових норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, це негативно позначається на діяльності суб’єктів господарювання, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів; витрати на адміністрування окремих податків є більшими порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння; механізм митно-тарифного регулювання не дає можливості оперативно реагувати на зміни кон’юнктури світового ринку та структури економіки в Україні. Зазначені вище недоліки призвели до таких проблем системного характеру у податковій системі, як: - податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами; - широкомасштабне ухилення від оподаткування; - корупція; - недосконалість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, у тому числі податкового; - загальне недотримання норм законів платниками податків; - бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість. Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що основою реформування податкової системи України має бути визнання того факту, що в цілому податкова система України вже склалася, і попри всі свої недоліки, не повинна розглядатись як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Тобто створення нової законодавчої бази у сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. Оскільки відповідно до ст. 1 Конституції Україна є соціальною правовою державою, то її податкова система має відповідати вимогам соціальної держави, передусім щодо рівня фінансування суспільних благ. Податкова система, сформована внаслідок податкової реформи, має забезпечувати акумуляцію фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави. Метою реформування податкової системи України має бути створення сприятливої для економічного зростання атмосфери, а для цього, в свою чергу необхідно встановити наступні вимоги: 1) Податкова структура повинна сприяти здійсненню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки країни, а не навпаки, затримувати та гальмувати процеси стосовно діяльності виробника; 2) Податкова система повинна бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, як іноді буває, бути зрозумілою платникам податків, щоб останні не відчували ніяких незручностей; 3) Податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних рішень - такий вплив має бути мінімальним і не повинен заважати процесу праці; 4) Дотримання податкового законодавства та зменшення витрат на утримання апаратів державних органів; 5) Використання податкової політики для досягнення соціально-економічної мети необхідно звести до мінімуму; 6) Ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах; 7) Система податків повинна мати мінімум необґрунтованих пільг, бути пов'язаною з загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної плати. Це важливо як для товаровиробника, так й для держави, адже обидві сторони зацікавлені у цьому; 8) Податки мають спрямовуватися на стимулювання підприємницької діяльності, інвестування і ні в якому разі не бути тягарем для СПД. Варто зазначити, що створення податкової системи - це не лише практична, але й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя держави, доходів населення і підприємницьких структур, сімейного бюджету тощо. Напрямки удосконалення та перспективи розвитку податкової системи України Для вирішення проблем та визначення перспектив розвитку існуючої системи оподаткування необхідно вирішити наступні завдання:
На сьогодні серед науковців, представників органів влади та фіскальних органів існують різні думки та пропозиції щодо вдосконалення системи оподаткування. Проте більшість з них підтримують прийняття розробленого Урядом проекту Податкового кодексу. Основною метою проекту Податкового кодексу є зведення значної кількості законодавчих та нормативних актів до єдиного Закону, уникнення таким чином протиріч в діючому на сьогодні законодавстві. Завдання Кодексу – поліпшення умов ведення бізнесу для сумлінних платників та унеможливлення використання схем для ухилення від оподаткування. Кодексом з одного боку посилено відповідальність платників за порушення норм податкового законодавства, з іншого – передбачено зниження податкового тиску на сумлінних платників. Передбачається зниження ставки податку на прибуток з 25 до 20 відсотків, зменшення кількості загальнодержавних податків з 30 до 19, а місцевих податків і зборів з 14 до 5. Особлива увага приділена стимулюванню інноваційної та інвестиційної діяльності, що є досить важливим кроком в умовах міжнародної економічної інтеграції. Зокрема, передбачене пільгове оподаткування податками на додану вартість та на прибуток в рамках реалізації інвестиційних проектів. Поліпшення інвестиційного клімату створить перспективи для залучення в країну інвестицій, та, як наслідок, покращить економічний розвиток держави. Крім цього, передбачається скорочення кількості податкової звітності та спрощення системи документообігу. Тобто, в цілому, прийняття Податкового кодексу, на мою думку, адаптує норми податкової системи України до норм ЄС, спрощує ведення бізнесу з точки зору фіскальної складової та має на меті економічне зростання держави, покращення рівня життя її громадян. Разом з тим, окремі положення проекту Податкового кодексу для мене, як спеціаліста-практика, є незрозумілими. Зокрема, передбачаються податкові канікули на 4 роки для фізичних осіб-підприємців, які провадять господарську діяльність з надання побутових послуг, та обсяг доходів яких не перевищує 300 тис.грн. на рік. Ставки єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, в основному, залишаються в межах від 20 до 200 гривень на місяць. І це при тому, що граничні ставки податку з 1999 року, коли був прийнятий Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, жодного разу не переглядались. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати з 1999 року по 2009 рік зріс у дванадцять разів (мінімальна заробітна плата у 1999 році становила 74 гривні на місяць). Слід зазначити, що розмір податку з доходів фізичної особи-найманого працівника, обрахований з середньомісячної заробітної плати по Україні в І-му півріччі 2010 року становить близько 290 грн. (2110 грн. * 13,8% (ефективна ставка оподаткування)). Тобто, податкове навантаження на середньостатистичного працівника є у півтора рази вищим, ніж на підприємця-спрощенця. Звичайно, малий бізнес необхідно підтримувати, але не за допомогою таких занадто лояльних розмірів оподаткування. Вважаю за доцільне встановити наступні граничні розміри ставок єдиного податку для фізичних осіб в залежності від місця їх реєстрації: 200-300 грн. - для підприємців, зареєстрованих у селах та селищах; 300-500 грн. - для підприємців, зареєстрованих у районних центрах; 500-1500 грн. - для підприємців, зареєстрованих у обласних центрах, містах Києві та Севастополі. Збільшення ставок єдиного податку не здійснить суттєвого впливу на підприємців, разом з тим дасть змогу значно сприяти посиленню бюджетів місцевого самоврядування. Крім цього, на мою думку, в проекті Податкового кодексу не вдалось реалізувати завдання зменшення суспільної майнової нерівності через запровадження податку на нерухоме майно. Вважаю, що необхідно запровадити оподаткування об’єктів нерухомості, власниками яких є фізичні особи. Об’єктом оподаткування при цьому встановити житлові будинки, квартири, садові та дачні будинки, індивідуальні гаражі. Ставки оподаткування встановити у відсотках до місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, за 1 кв.м. При цьому, для соціальної захищеності незахищених верств населення та представників «середнього класу», вважаю за доцільне звільнити від оподаткування власників квартир загальною площею до 150 кв.м., власників дачних будинків площею до 100 кв.м. та власників індивідуальних гаражів площею до 25 кв.м. Питання для самоконтролю:
Рекомендована література:
Викладач: Сахно О.В. |
|
СКАРГ А Постанова відносно мене, генерального директора ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» Сенька Валерія Петровича за фактом умисного... |
СКАРГ А Постанова відносно мене, головного бухгалтера ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» Черепкової Валентини Юріївни за фактом умисного... |
|
Список кодів видів сплати Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення... |
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ОБЧИСЛЕННЯ І СПЛАТИ ЄДИНОГО... Ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" N 2464-VI від... |
|
Головна мета проведення семінарів – формування у платників ідеології... Бердянської податкової інспекції провели тематичний семінар для платників податків на тему: «Зміни в податковому законодавстві при... |
Порядок заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення)... України, якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків... |
|
План Поняття податкової системи і її структурна побудова. Обсяг видатків... Податкова система — це сукупність податків, зборів, інших платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків... |
Закон України від 24. 12. 93 р. №3813-XII «Про державну податкову службу в Україні» Відповідальність платників податків і зборів (обов'язкових платежів) за порушення податкового законодавства |
|
7. Спрощена система оподаткування,обліку та звітності Спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати... |
Любарське відділення Шановні платники податків пропонуємо вашій увазі строки сплати податкових зобов’язань в умовах податкового кодексу України |