|
|
Скачати 3.4 Mb.
|
| Тема 1. Психологічні особливості спілкування керівників, на яких покладено функції щодо запобігання та протидії боротьби з корупцією. 1. Поняття спілкування, його види та функції 2. Способи спілкування та їх використання в процесі виявлення осіб, причетних до корупційних діянь 1. Поняття спілкування, його види та функції Спілкування – це процес встановлення та розвитку контактів між людьми, що зумовлено їх потребами до спільної діяльності. Це специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства; у спілкуванні реалізуються соціальні стосунки людей. Спілкування включає в себе: обмін інформацією між суб’єктами діяльності, співробітниками в групах і організаціях, а також між групами; опрацювання спільної стратегії діяльності, в яку включені суб’єкти спілкування; сприйняття та розуміння людьми один одного в процесі рішення спільних завдань. Виділяють наступні види спілкування: 1) «Контакт масок» — вид спілкування, під час якого відсутнє прагнення зрозуміти і врахувати особистість співрозмовника. Використовуються звичні маски (ввічливість, суворість, байдужість, скромність, співчуття тощо) — набір виразів обличчя, жестів, стандартних фраз, які дозволяють приховати дійсні емоції, ставлення до співрозмовника. В деяких ситуаціях застосування „контакту масок” навіть необхідне для того, щоб «відгородитися» від співрозмовника. 2) Примітивне – вид спілкування, під час якого оцінюють іншу людину як корисну для використання або таку, яка не викликає будь-якої зацікавленості чи заважає певній діяльності: якщо корисна, то активно вступають в контакт, якщо не цікава або заважає — відштовхують, деколи використовуючи для цього агресивні грубі репліки. Якщо отримують від співрозмовника бажане, то втрачають подальший інтерес до нього і не приховують цього. 3) Формально-ролеве – вид спілкування, під час якого коли зміст і засоби спілкування регламентовані. Замість вивчення та врахування в процесі розмови особистості співрозмовника обмежуються розумінням його соціальної ролі. 4) Ділове - вид спілкування, під час якого намагаються врахувати психологічні особливості, вік, стать співрозмовника, але при цьому пам’ятають, що інтереси справи більш значущі, ніж існуючі розбіжності між комунікантами. Кодекс ділового спілкування передбачає використання наступних принципів: 1) принцип кооперативності — внесок співрозмовника має бути таким, якого вимагає спрямованість розмови, яка прийнята спільно; 2) принцип достатності інформації — необхідно говорити не більше і не менше, ніж потрібно в даний момент; 3) принцип якості інформації — необхідно говорити правду; 4) принцип доцільності — під час розмови не доцільно відхилятися від теми, потрібно вміти знайти рішення; 5) принцип ясності і переконливості (відносно виказування думок); 6) принцип вміння слухати і розуміння потрібної думки; 7) принцип вміння враховувати індивідуальні особливості співрозмовника на користь інтересам справи. Якщо один із співрозмовник орієнтується на принцип ввічливості, а інший - на принцип кооперативності, вони можуть потрапити в безглузду, неефективну ситуацію спілкування. Отже, правила ділового спілкування мають бути узгоджені і дотримуватися обома учасниками. Особливості ділового спілкування полягають в тому, що: 1) підлеглий, колега чи начальник під час ділового спілкування завжди виступає як особа, яка має важливе значення для співрозмовника; 2) працівників, які спілкуються, відрізняє хороше взаєморозуміння професійних питань;3) основне завдання ділового спілкування — продуктивне співробітництво. 5) Духовне – вид спілкування, яке, як правило, відбувається між рідними, близькими друзями, давніми колегами у довірливо-неформальних умовах, за яких можна торкнутися будь-якої теми чи задовільнитися лише невербальним рівнем (міміка, пантоміміка, відстань тощо). Адже ці люди зрозуміють вас навіть по виразу обличчя, жестам, інтонації голосу. Таке спілкування можливе тоді, коли кожен учасник знає співрозмовника, його особливості, інтереси, переконання, відношення до тих або інших проблем, може передбачати його реакції. 6) Маніпулятивне – вид спілкування, під час якого відбувається спрямування на отримання вигоди від співрозмовника. Залежно від особливостей комунікантів для цього використовуються різні прийоми (лестощі, залякування, «пускання пилу в очі», омана, удавана доброзичливість). 7) Світське - вид спілкування, під час якого співрозмовники, за звичай, говорять не те, що думають, а те, що належить говорити в колі певної соціальної групи. Це спілкування закритого типу, тому що точки зору людей на те або інше питання не мають ніякого значення і не визначають характеру комунікації. Управлінське спілкування – вид спілкування, під час якого відбувається така взаємодія керівника з підлеглими, в процесі якої він передає їм та отримує від них інформацію, коригує їх дії, оцінює роботу та професійно значущі й особисті якості. Це складний вид спілкування, який увібрав в себе складові характеристики майже всіх видів спілкування, і в першу чергу ділового спілкування. В деяких джерелах ми можемо зустріти визначення управлінського спілкування як спілкування керівника. В управлінському спілкуванні виділяють три взаємопов’язані функції: комунікативну, інтерактивну, перцептивну. Комунікація – це обмін інформацією. Якщо не досягнуто взаєморозуміння, зворотнього зв’язку то комунікація не відбулася. Причинами поганої комунікації є : стереотипи – спрощені думки відносно окремих осіб чи ситуацій (без об’єктивного аналізу особи чи ситуації); упереджене ставлення – відсунення всього, що вступає в протиріччя з власними поглядами; погані стосунки між людьми; відсутність уваги, інтересу до інформації; зневаження фактів; помилки у побудові висловлювань: неправильний вибір слів, нелогічність; не вірний вибір стратегії і тактики спілкування. Інтерактивна (регулятивна) функція полягає в організації взаємодії між людьми, наприклад, необхідності погоджувати дії, розподіляти функції або впливати на настрій, поведінку, переконання співрозмовника. Перцептивна (взаєморозуміння) функція спілкування включає процес сприйняття партнерами по спілкуванню одним одного і встановлення на цій основі взаєморозуміння (перцепція – чуттєве сприйняття об’єктивної дійсності). 2. Способи спілкування та їх використання в процесі виявлення осіб, причетних до корупційних діянь Способи спілкування: вербальний (вербальна комунікація) – передача інформації мовленевими засобами (Вольтер „Мова має велике значення ще й тому, що з її допомогою ми можемо приховувати свої думки”); невербальний (невербальна комунікація) – передача інформації оптико-кінетичними засобами (жестами, мімікою, позами, рухами тіла, ходою), паралінгвістичними (вокалізацією, тобто якостями голосу, його діапазоном, тональністю) та екстралінгвістичними (темпом, паузами, різними вкрапленнями в мову (плачем, сміхом, кашлем тощо)) засобами, проксемічними засобами (системою організації простору і часу спілкування). Кінесика – наука, яка вивчає відображення поведінки людини в її зовнішніх проявах (мову поз, жестів, міміки, рухів тіла, ходи). Важливу інформацію про внутрішній настрій людини дає його поза. Оскільки під час зміні емоційного стану люди краще контролюють своє обличчя, аніж тіло, нерідко зовсім не міміка, а поза здатна розповісти про справжні переживання індивіда. Існують такі можливі зв’язки пози та психічного стану людини : руки закладені за спину, голова високо піднята, підборіддя висунуте – почуття впевненості в собі та зверхності над іншими; корпус подається вперед, „руки в боки” – упевненість у власних силах, готовність до активних дій, агресивність, прагнення відстоювати свою позицію до кінця; схрещені кінцівки – скептична захисна установка; нахил голови вбік – збудження інтересу; нахил голови вниз – негативне ставлення; нахил голови назад – означає агресивність; сидіння на кінцівках стільця – готовність підскочити в будь-який момент, щоби: піти, діяти в ситуації, що склалася, зняти накопичене збудження; схрещення, сидячи, гомілок – страх або схвильованість, спроба самоконтролю, негативний захисний стан; ноги повернуті до виходу, сидячи або стоячи – явне бажання припинити розмову та піти; постійна зміна поз, ковзання на стільці, метушливість - внутрішній неспокій, напруженість; вставання – сигнал про те, що певне рішення прийнято, щось вразило чи шокувало; зчеплення пальців рук – бажання приховати негативне ставлення (чим вище розташовані при цьому руки, тим сильніший негатив); кисті рук з’єднані кінчиками пальців, але долоні не доторкаються одна одної – знак зверхності й упевненості в собі та у власних словах; руки спираються ліктями на стіл, а кисті розташовані перед ротом – приховування своїх справжніх намірів, намагання маніпулювати співрозмовником; охоплення келеха двома руками – замаскована нервозність; випускання диму при палінні вгору – позитивний настрій, упевненість в собі; випускання диму при палінні вниз – негативний настрій, прихованість думок, підозрілість. Найвиразнішим і найуживанішим засобом невербаліки є жест. Саме класифікації і характеристиці жестів присвячено чи не найбільше праць з проблеми цього виду комунікації. Виокремлюються жести, якими користуються разом із мовою, й такі, що називаються самостимулюючими. Їхнє чергування робить спілкування цікавішим та емоційнішим. Щоб визначити, чи відвертий і чесний у розмові співбесідник, варто подивитися на його долоні. Коли людині нічого приховувати, долоні найчастіше відкриті (повністю чи частково). Для досягнення успіху при спілкуванні важливо, щоб долоні були відкритими. Це стимулюватиме інших довіряти вам і бути щирим. Зовні однакові жести в різних людей можуть означати несхожі психічні стани, однак спостерігається й однорідність : надмірне, дещо хаотичне жестикулювання – неспокій, невпевненість; стискання кулаків – внутрішнє збудження, агресивність (чим сильніші стискаються пальці, тим сильніші емоції); руки схрещено на грудях — знак захисту, бар’єру, спроба сховатися від інших, відгородитися від них; прикриття рукою рота при розмові – нещирість, передання конфіденційного повідомлення; торкання носа чи легке почісування його – невпевненість у повідомленні, неправда, пошук нового контраргументу в дискусії; потирання пальцем повік – нещирість, однак інколи може свідчити про підозру стосовно неправдивості співрозмовника; потирання та почісування різних частин голови (лоба, щік, потилиці, вуха) – стурбованість, ніяковіння, невпевненість; погладжування підборіддя – момент прийняття рішення; метушливість рук перебирання чого-небудь, скручування та розкручування авторучки) – настороженість, нервозність, зніяковілість; Під дією почуттів, які переживає людина, відбуваються скоординовані скорочення та розслаблення м’язів обличчя, що визначають вираз обличчя та відображають актуальні емоції. Станом м’язів обличчя можна навчитись керувати, а тому відображення емоцій на обличчі нерідко намагаються маскувати та імітувати. Особливо емоційно вирізняються губи людини, рухи яких читати порівняно легко. Так, посилена рухливість рота чи закушування губ свідчать про стурбованість, скривлений в один бік рот – скепсис або насмішку. За стандартними тлумаченнями, дружність або потреба в схваленні найчастіше виказує усмішка на обличчі. Усмішка для чоловіка – це гарна можливість показати, що він в будь-якій ситуації може опанувати себе. Усмішка жінки значно правдивіше й частіше відповідає її фактичному настрою. Так, усмішка й посмішка може відображати різні стани й потреби: надмірна усмішка – потреба в схваленні; крива посмішка – знак контрольованої нервозності посмішка без підйому повік – нещирість; посмішка з постійним розширенням очей без їх закриття – загроза. Вираз обличчя може повідомляти про поточний емоційний стан: „презирство” – брови трохи підняті, обличчя витягнуте, голова підвищена, нібито людина дивиться на когось зверху вниз, вона мовби відгороджується від співрозмовника; „страх” – брови дещо підняті, але мають пряму форму, їхні внутрішні кути зсунуті, чолом проходять горизонтальні зморшки, очі розширені, нижня повіка напружена, а верхня – ледь піднята, рот може бути відкритий, а кутики його відтягнуті назад, натягуючи та розпрямляючи губи над зубами (це свідчить про інтенсивність емоцій). Коли ж помітне лише згадане положення брів, то це – контрольований страх. Індивідуальними особливостями ходи є : ритмічна хода – (напруження та розслаблення змінюються ритмічно, рухи плавно перетікають один в одного) – розслабленість, гарний настрій, готовність до дій; широкі кроки – цілеспрямованість, енергійність, невимушеність. Властиві лідерам; короткі кроки – обережність, стриманість, пристосування до чогось. Властиві конформістам; повільна хода з опущеною головою, руки схрещені за спино – процес обміркування та вирішення проблем. У першому випадку — це темп, тон (гучність), мелодійність (поривчатість), наявність й особливість пауз, інтонація, тембр. Дослідженнями встановлено, що 60-90% правильних суджень про людину, її внутрішній стан ґрунтуються на вмінні розшифровувати характеристики голосу й манеру говорити. Темп мовлення свідчить про швидкість протікання психічних процесів і визначається кількістю слів за одні хвилину. Темп мовлення 60-100 слів за хвилину – звичайний, 100-120 і 40-60 слів за хвилину – незначно прискорений чи незначно сповільнений, понад 120 слів за хвилину й менш, ніж 40 слів за хвилину – значно прискорений і значно сповільнений. Мелодійність мовлення – плавність і гармонійність спектральної динаміки звукового ряду. Порушення, поява поривчатості, артикуляційні перерви свідчать про емоційну напруженість, важливість інформації, що передається. Паузи – наявність перерв у процесі спілкування. Важливе значення при оцінці пауз має їх тривалість, частота і характер заповнення За тривалістю паузи типізуються так : короткі: до 1с, пов’язані з дихальним циклом; середні: від 1 до 2 с, спричиняються семантично значущими та складно усвідомлюваними переживаннями; довгі: від 4 до 6 с, спричинені афективною патологією (депресивні розлади, раптові афективні переживання, емоційно-вольове зниження); наддовгі: більше 4 с, більш виражені розлади, ніж при довгих паузах. Аналізуючи мову та мовлення, необхідно зауважувати таке: як розставлені логічні наголоси, як швидко вимовляються слова. Як конструюються фрази, які є відхилення від мовлення, притаманного співрозмовнику за звичайних обставин, наприклад, поява невпевненості чи неправильного набору слів, обривання фраз на півслові, зміна слів, поява слів-паразитів, пауз. Водночас : швидка мова – схвильованість та занепокоєність; повільна мова – пригнічений стан, горе, утома; поривчате мовлення – невпевненість, небажання викладати всі аргументи; поява особливої „гладенької мови” – приховування збудження; незвичний брак мовних пауз – напруженість, схвильованість; поява у мовленні пауз, які заповнюються словами-паразитами („ну…”, „так би мовити…”, „е…”) – нерішучість, пошук виходу із ситуації; перехід внутрішнього мовлення у зовнішнє („думки вголос”) – надмірне хвилювання. Проксемічні особливості невербального спілкування Проксеміка вивчає просторове розташування комунікантів. Простір і час також виступають у якості особливої знакової системи і несуть значеннєве навантаження. Так, наприклад, розміщення партнерів обличчям один до одного сприяє виникненню контакту, символізує увагу до того, хто говорить. Експериментально доведено перевагу деяких просторових форм організації спілкування (як для двох партнерів, так і для великої аудиторії). Відкриті утворення. Двоє співбесідників стоять під деяким кутом по відношенню один до другого, немов би утворюючи деякий простір, куди без перешкоди може війти третій – позиція, яка допускає участь у розмові ще одного або декількох співрозмовників. Включення в розмову і виключення партнера з розмови. Включення: у випадку приєднання третього партнера до закритої позиції, ті співбесідники, які в ній знаходяться розвертаються своїми тілами під кутом по відношенню один до одного і до нього, невербально запрошуючи приєднатися до розмови. Розміри особистої просторової території людини середньо забезпеченого соціального рівня в принципі однакові незалежно від того, чи проживає він у Північній Америці, Африці чи Австралії. Її можна розділити на 4 чіткі просторові зони. 1. Інтимна зона (від 15 до 46 см). З усіх зон ця найголовніша. Дозволяється проникнути тільки тим, хто знаходиться в тісному емоційному контакті з людиною. 2. Особиста зона (від 46 см до 1,2 метри) Це відстань, що звичайно розділяє нас, коли ми знаходимося на коктейль - вечірках, офіційних прийомах, офіційних вечорах і дружніх вечірках. 3. Соціальна зона (від 1,2 до 3,6 метрів). На такій відстані ми тримаємося від сторонніх людей. 4. Суспільна зона (більш 3,6 метри). Коли ми адресуємося до великої групи людей, то зручніше за все стояти саме на цій відстані від аудиторії. Питання для самоконтролю 1. Що таке спілкування і з чого воно складється ? 2. Які існують види спілкування? 3. Яких принципів необхідно дотримуватись у діловому спілкуванні? 4. В чому полягає особливість ділового спілкування 5. В чому полягає комунікативна (інформаційна) функція спілкування? 6. Що є причинами поганої комунікації? 7. Назвіть способи спілкування? 8. Що таке кінетика? Які існують можливі зв’язки пози та психічного стану людини? 9. За якими ознаками можна визначити відвертість співрозмовника в процесі виявлення осіб, причетних до корупційних діянь? |
|
Територіальне управління МНС у Миколаївській області Територіального управління МНС у Миколаївській області. Пріоритетним напрямком означеної роботи було навчання рядового та начальницького... |
Територіальне управління МНС у Миколаївській області Начальник сектору з питань запобігання та виявлення корупції Територіального управління МНС |
|
Територіальне управління МНС України в Миколаївській області З метою упорядкування обліку основних засобів і товарно-матеріальних цінностей у ДПРЧ-1 ТУ МНС у Миколаївській області та згідно... |
ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МНС УКРАЇНИ У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ТУ МНС України у Миколаївській області направляє «Огляд службової діяльності ТУ МНС України у Миколаївській області та підпорядкованих... |
|
Територіальне управління МНС у Миколаївській області Про організацію внутрішньої, гарнізонної та караульної служб в Жовтневому районному Гарнізоні цивільного захисту |
Начальнику Управління МНС України в Миколаївській області РВ МНС України в Миколаївській області на виконання листа МНС від 29. 11. 2010 року №02-16582/302 інформує |
|
ПОДАННЯ Територіального управління МНС у Миколаївській області, наказ ТУ МНС у Миколаївській області від 28. 07. 2012р. №86 о\с, ШК “старший... |
“Затверджу ю” Начальник служби цивільного захисту Березанського району... Організація прийому громадян з особистих питань ДПРЧ- ТУ МНС у Миколаївській області |
|
ПОДАННЯ Державної пожежної частини Головного управління МНС України в Миколаївській області, наказ ГУ МНС України в Миколаївській області... |
ПОДАННЯ Воскресенське Жовтневого району Головного управління МНС України в Миколаївській області, наказ ГУ МНС України в Миколаївській області... |