ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ДИТИНСТВА В ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ


Скачати 0.51 Mb.
Назва ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ДИТИНСТВА В ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ
Сторінка 2/5
Дата 24.02.2016
Розмір 0.51 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5
РОЗДІЛ 1

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ДИТИНСТВА
ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Правовий захист дитинства як соціально-педагогічна категорія

Одним із фундаментальних показників цивілізованої правової держави є захист інтересів й охорона прав дитини. Захистити та зберегти дитинство, здорове у розумовому, психічному та фізичному відношенні – не тільки моральний імператив, але й потенційна передумова сталого економічного та соціального розвитку будь-якої держави.

Достатньо ефективно права дитини можуть бути забезпечені й захищені за умов позитивних змін у суспільстві в цілому (тобто в економічному, соціальному й правовому розумінні). Разом з тим, соціальний захист дитини передбачає, передусім, здійснення її соціально-правового захисту, а саме: 1) „здійснення державної соціальної дитячої політики (або соціальної політики у галузі дитинства); 2) проведення спеціальних державно-суспільних соціальних дитячих програм: як комплексних, так і цільових, як державного, так і місцевого рівнів; 3) удосконалення законодавчого забезпечення захисту дитинства; 4) створення соціальної служби, або спеціальних служб з захисту прав дитини” [22, с. 251].

Представники сучасної соціально-педагогічної науки О. Безпалько, Т. Василькова, І. Звєрєва, М. Галагузова, А. Капська, Л. Яковлєва та ін. серед основних категорій соціальної педагогіки виділяють: соціалізацію особистості, соціальне виховання, соціальне середовище, соціальну допомогу, соціальну корекцію, соціальну реабілітацію, соціальне обслуговування тощо [6; 32; 52; 57; 53]. Правового захисту дитинства як соціально-педагогічної категорії ми не знаходимо в жодному джерелі, хоча явище це існує і розглядається науковцями в окремих аспектах: Л. Яковлєва під соціальним захистом дітей розуміє комплекс правових, економічних, медичних і психолого-педагогічних заходів, що забезпечує їх оптимальний біологічний і соціальний розвиток, адаптацію до існуючих соціально-економічних умов [65]; П. Павленок виділяє правовий, матеріально-економічний, медичний, психолого-педагогічний аспекти захисту дитинства [38]; О. Вінгловська розглядає правовий захист дитинства в Україні як першочергову проблему суспільства, наполягаючи на розробці й впровадженні конкретних механізмів реалізації Конвенції ООН про права дитини, підвищення дієвості національного законодавства [7].

Щоб довести, що правовий захист дитинства вже досяг свого класифікаційного рівня категорії соціальної педагогіки, будемо триматися такої послідовності: дамо визначення даної категорії, розкриємо її сутність; зробимо класифікацію прав дитини і відповідно до неї – класифікацію нормативно-правових актів, що діють в Україні; визначимо соціально-педагогічні форми й методи правового захисту дитинства; співвіднесемо систему методів правового захисту дитинства з класифікацією прав дитини.

Аналіз соціально-педагогічної та правової літератури дозволив нам дійти висновку, що специфіка та основна спрямованість правового захисту дитинства у контексті соціально-педагогічної діяльності полягає у послабленні для дітей негативних наслідків тих процесів, що відбуваються у суспільстві, а також у створенні умов для реалізації інтересів і життєво важливих потреб на основі впровадження в практику механізмів дії нормативно-правової бази [6; 7; 16; 33; 41; 43; 52; 57; 54].

На практиці це означає створення юридичних консультаційних пунктів, що забезпечували б захист прав та інтересів дитини, роз’яснення пільг дітям, молоді; надання соціально-правової допомоги дітям та сім’ям; формування правильного правового відношення до своїх батьківських функцій тих батьків, що розлучені, або не перебувають у шлюбі; надання соціально-правової допомоги депривованим групам дітей: сиротам, інвалідам, сім’ям, які мають неповнолітніх дітей, малозабезпеченим сім’ям, сім’ям „групи ризику”, дітям, що стали жертвами екологічних та техногенних катастроф, опинилися в інших екстремальних ситуаціях тощо.

Спираючись на Конвенцію про права дитини та інші нормативно-правові документи [11; 16] права дитини можна розділити на п’ять груп у відповідності з традиційною класифікацією прав людини: 1) громадянські права; 2) політичні права; 3) економічні права; 4) соціальні права; 5) культурні права.

Відповідно до цієї класифікації спробуємо скласти класифікацію нормативно-правових та законодавчих актів, які були прийняті в галузі дитинства та діють в Україні.

Громадянські права: Конституція України; Закон України „Про громадянство України” від 8.10.1991 р. № 1638; Положення про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові, затверджене Постановою КМУ від 27.03.1993 р. № 233; Сімейний кодекс України, затверджений Указом Президента України від 10.01.2002 р. № 2947; Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою ВР України від 2.09.1993 р. № 3423; Закон України „Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 р. № 385; Закон України „Про охорону дитинства” від 26.04.2001 р. № 2402.

Політичні права: Закон України „Про об’єднання громадян” від 16.06.1992 р. № 2460; Закон України „Про дитячі та молодіжні організації” від 1.12.1998 р. № 281.

Економічні права: Житловий кодекс України; Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992 р. № 2482 із змінами та доповненнями; Кодекс законів про працю; Закон України „Про зайнятість населення” від 1.03.1991 р. № 803; Закон України „Про охорону праці” від 14.10.1992 року № 2694 із змінами та доповненнями; Закон України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.1992 р. № 2811.

Соціальні права: Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті; Закони України „Про освіту” від 23.05.1991 р. №1060 із змінами та доповненнями; „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 р. № 2628; „Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 р. № 1841; „Про загальну середню освіту” від 13.05.1999 р. № 651; „Про вищу освіту” від 20.02.2002 р.; Концепція громадянського виховання особистості; Концепція громадянської освіти; Положення про психологічну службу в системі освіти України, затверджене Наказом Міністра освіти і науки від 3.05.1999 р. № 127; Інструкція про порядок комплектування загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів дітьми, затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 19.06.1996 р.; Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19.11.1992 р. № 2801; Постанова КМУ „Про організаційне і фінансове забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей в Україні” від 14.04.1997 р. № 323; Закон України „Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення” від 12.12.1991 р. № 1972; Заходи щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей які залишились без піклування батьків, затверджені Указом Президента України від 17.10.1997 р. № 1153; Порядок передачі дітей, які є громадянами України на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами проживання у сім’ях усиновителів, затверджений Постановою КМУ від 20.07.1996 р. у № 775; Положення про дитячий будинок сімейного типу, затверджене Постановою КМУ від 27.04.1994 р. № 267; Закон України „Про державну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16.11.2000 р. № 2109; Закон України „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей” від 24.01.1995 р. № 20/95; Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” від 02.06.2005 р. №2623.

Культурні права: Закон України „Основи законодавства України про культуру” від 14.02.1992 р. № 2117; Закон України „Про охорону дитинства” від 26.04.2001 р. № 2402; Закон України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” від 21.06.2001 року № 2558 [8; 10 – 15; 25; 28; 35; 36; 44 – 48; 61].

Способом впровадження законодавчої основи та здійснення правового захисту дитинства є методи соціально-педагогічної діяльності. Питанням визначення та теоретичної розробки методів соціально-педагогічної роботи займалося багато вчених. Існує багато підходів до класифікації методів соціально-педагогічної діяльності, яка розглядається в контексті соціально-педагогічної діяльності.

Ю. Василькова виділяє чотири групи методів соціально-педагогічної діяльності: 1) діагностичні методи; 2) методи соціального виховання; 3) методи соціального перевиховання; 4) методи самовиховання [6].

Авторський колектив під керівництвом В. Курбатова виділяє дві групи методів: 1) соціологічні методи (біографічний метод, метод аналізу документів, спостереження, опитування); 2) психолого-педагогічні методи (методи формування свідомості, методи стимулювання діяльності та поведінки, методи організації пізнавальної, практичної діяльності) [54].

П. Павленок розробив класифікацію методів соціально-педагогічної діяльності, яка мало в чому відрізняється від попередньої: 1) психологічні методи (консультація, тренінг, аутотренінг, методи корекції поведінки тощо); 2) педагогічні методи (методи формування свідомості, методи включення особистості у колективну діяльність, методи педагогічної корекції, методи покарання та засудження); 3) соціологічні методи [38].

І. Зайнишев виокремлює такі групи методів: організаційно-розпорядчі або адміністративні (регламентування, інструктування, організаційні методи); 2) соціально-економічні методи („ті методи, що захищають права дітей на надання натуральної й грошової допомоги, встановлення пільг, морального заохочення тощо”) [62, с. 206].

Спираючись на наведені нами класифікації методів, спробуємо співвіднести їх з класифікацією прав дитини, яку ми навели раніше.

Громадянські права. Для захисту цієї групи прав необхідно, перш за все, застосовувати організаційно-розпорядчі методи (регламентування, нормування, інструктування), адже ефективність впровадження у життя нормативно-правових актів в значній мірі залежить від того, наскільки ефективно буде здійснюватись управління цим процесом. Також необхідно використовувати психолого-педагогічні методи (переконання, дискусія, залучення до корисної діяльності), за допомогою яких можна активно впливати на внутрішній світ дитини з метою формування цілісного правового світогляду, позитивного відношення і, насамперед, активної позиції щодо усвідомлення та реалізації своїх прав.

Політичні права. Цю групу прав, на нашу думку, можна впроваджувати за допомогою таких методів, як методи формування свідомості (бесіда, роз’яснення, приклад, диспут). Треба, щоб дитина чітко усвідомлювала, якими політичними правами вона може користуватися і яким чином це робити. А для того, щоб переконання стали дієвими, необхідно застосувати такі методи організації діяльності, як вправи, привчання, створення виховуючих ситуацій.

Економічні права. Для захисту економічних прав дитини, окрім зазначення вище методів, доцільно використовувати соціально-економічні методи, сутність яких полягає у впровадженні економічних механізмів (встановлення пільг, надання допомоги тощо) у соціальну політику держави.

Соціальні та культурні права можна співвіднести з усіма групами методів, які були розроблені науковцями: соціологічними, психолого-педагогічними, організаційно-розпорядчими, соціально-економічними.

Таким чином, зроблене нами поєднання класифікації прав дитини з відповідними методами та системою правового захисту дитинства є суттєвим кроком у розкритті сутності та змісту такого феномену, як правовий захист дитинства. У процесі правової діяльності методи завжди розглядаються у взаємозв’язку з формами.

Форма – це зовнішнє вираження узгодженої діяльності соціального педагога та дітей, яка здійснюється в установленому порядку і спрямована на гарантований захист дітей [40]. В основному, дослідники виділяють три основні форми соціально-педагогічної роботи: індивідуальну, групову та роботу у громаді [16; 38; 39]. Цю точку зору поділяємо й ми.

Таким чином, розкриваючи сутність та зміст правового захисту дитинства як соціально-педагогічної категорії, ми навели визначення, класифікацію нормативно-правових актів, основні напрями, методи, форми захисту прав дітей у сучасних соціально-економічних умовах в Україні, зробивши певний внесок у розвиток соціально-педагогічної теорії.

1.2. Система правового захисту дитинства в діяльності ЦСССДМ

Після ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини підвищення уваги до соціальних проблем дитинства в Україні спостерігається як на політичному, так і на законодавчому рівнях. Протягом останніх 10 років удосконалювалась нормативно-правова база забезпечення прав та інтересів дітей, розгорталася діяльність державних закладів та установ, що надають соціальну, реабілітаційну та психологічну допомогу дітям; збільшилась кількість фондів та організацій, які почали активну діяльність щодо соціально-правового захисту дитинства.

У відповідності з розподілом влади на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову, що історично склався у міжнародній правовій практиці, в Україні створена та функціонує система інституцій, які здійснюють повноваження у сфері охорони дитинства як на державному (Додаток 1), так і на місцевому (Додаток 2) рівнях. Серед них: Комісія з питань запобігання дитячій бездоглядності та соціальної реабілітації неповнолітніх, Міжвідомча комісія з питань охорони дитинства, Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, Український державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інші центральні органи виконавчої влади (Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство освіти і науки України та ін.).

Об’єктом нашого дослідження є соціально-педагогічна діяльність ЦСССДМ щодо захисту прав дітей. Тому проаналізуємо досвід Луганського обласного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, щоб показати місце правового захисту дитинства в діяльності ЦСССДМ.

Згідно з Положенням про Луганський обласний Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, основною метою діяльності Центру є створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їхніх конституційних прав, свобод та законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб. Згідно з цією метою визначено два основних завдання ЦСССДМ: 1) Проведення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями, у тому числі, надання їм соціальних послуг; 2) Створення та забезпечення функціонування спеціалізованих служб Центру.

Вважаємо за доцільне стисло розкрити зміст діяльності Центру щодо основних його напрямків:

  • центр бере участь у реалізації державних, галузевих, регіональних програм молодіжної політики;

  • здійснює соціальне обслуговування молоді та сімей шляхом надання їм психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних та інформаційних послуг;

  • здійснює соціальний супровід неблагополучних, прийомних сімей; молоді яка перебуває у місцях позбавлення волі або звільнилася з них;

  • проводить соціально-профілактичну роботу із запобігання правопорушень та наслідків негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі, їх подолання; пропагандує здоровий спосіб життя;

  • здійснює соціально-реабілітаційні заходи щодо відновлення соціальних функцій, психологічного та фізичного стану дітей, які зазнали насильства, потрапили в екстремальні ситуації;

  • надає дітям та молоді інформацію з питань працевлаштування, допомогу в організації трудових об’єднань молоді, громадських оплачуваних робіт;

  • проводить роботу з питань статевого виховання дітей та молоді, підготовки до сімейного життя;

  • здійснює інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

Щодо становлення та розвитку системи правового захисту дітей, то в діяльності ЦСССДМ можемо виділити три основні завдання правового виховання: 1) формування правової свідомості неповнолітніх; 2) формування активної життєвої позиції у правовій сфері, негативного ставлення до антісуспільної поведінки, вироблення уміння протистояти негативним впливам; 3) подолання в правовій свідомості окремих неповнолітніх помилкових поглядів та переконань, негативних навичок поведінки.

Аналіз діяльності Центру показав, що в комплексі практичних заходів з правового виховання фахівцями перевага надається масовим формам роботи – лекціям, бесідам, дискусіям, розповсюдженню друкованої інформаційної продукції тощо.

Так, у березні 2013 року за ініціативою Луганського обласного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відбувся обласний семінар-практикум з питань охорони прав дитинства. У ньому взяли участь фахівці опікунської ради, міського відділу освіти, служби у справах дітей, медичних установ, громадські інспектори з охорони прав дитинства, керівники головного управління освіти і науки обласної держадміністрації. Були розглянуті питання взаємодії зацікавлених відомств та служб з питань охорони дитинства, ефективності діяльності опікунської ради та інших служб соціальної допомоги. Учасники семінару узагальнили власний досвід роботи, виробили спільну стратегію дій.

У червні 2013 року фахівці центральної бібліотеки, ЦСССДМ та служби у справах дітей організували і провели годину правової інформації „Ваші права і обов’язки” для учнів загальноосвітніх шкіл м. Луганська. Організатори цього заходу поставили за мету допомогти підліткам розібратися у деяких питаннях, пов’язаннях з правовою освітою, надати необхідну інформацію стосовно прав та обов’язків неповнолітніх. Діти дізналися про основні положення Конвенції про права дитини, ознайомились зі станом справ щодо підліткової злочинності у місті, дізналися про кримінальну та адміністративну відповідальність неповнолітніх, отримали відповіді на хвилюючі питання.

У жовтні 2013 року для відвідувачів дитячо-юнацьких клубів міста фахівцями ЦСССДМ були проведенні дискусійні ринги „Підліток і закон”, „Закон і молодість”.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що фахівцями ЦСССДМ добре опрацьовані такі засоби правового виховання, як просвітницька робота, яка включає проведення лекцій, бесід, дискусій, розповсюдження друкованих матеріалів тощо. Накопичений досвід активно впроваджується в практику і, безумовно, є результативним.

Ми не випадково спочатку висвітили основні аспекти діяльності ЦСССДМ щодо правового виховання. Проте, такі феномени як „правове виховання” і „правовий захист” подібні, але не тотожні. Якщо правове виховання спрямоване на формування правової свідомості й активної життєвої позиції, то правовий захист розглядається як „діяльність державних органів та громадських організацій щодо надання допомоги громадянам в реалізації їх прав та інтересів, які гарантовані законодавством країни” [59, с. 88]. І якщо такий напрямок діяльності ЦСССДМ, як правове виховання добре опрацьований, то найбільш складним для спеціалістів Центру СССДМ є впровадження правового захисту дітей та молоді.

Здійснення правового захисту дітей в діяльності центрів реалізується за рахунок надання інформаційно-консультативної допомоги про діюче законодавство, розробки механізму реалізації захисту прав та інтересів дітей та молоді.

У діяльності Центів СССДМ використовуються наступні форми здійснення правового захисту: консультування; надання безкоштовної юридичної допомоги у вирішенні конкретних юридичних питань.

З метою надання спеціалізованої та висококваліфікованої індивідуальної та групової допомоги фахівців при Центрах СССДМ була створена мережа спеціалізованих структур з питань правового виховання та захисту інтересів дітей: консультативні пункти з правових питань, школи правових знань, громадські приймальні тощо.

Так, при Луганському обласному Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді працює мобільний консультативний пункт „Надія”, який реалізує зазначенні вище завдання .

Успішно функціонують у різних регіонах України спеціалізовані соціальні служби ЦСССДМ: школа правових знань „Феміда” (Житомирська ЦСССДМ); Дніпропетровський молодіжний юридичний клуб.

Поряд з проведенням комплексу заходів з питань правового виховання та наданням консультативної допомоги проводиться допомога з оформлення відповідних цивільно-правових документів в народні суди, органи прокуратури для захисту трудових, житлових, майнових, сімейних прав дітей (Львівський, Полтавський, Дніпропетровський ОЦСССДМ) [59, с. 91].

Таким чином, розглянувши сучасний стан практичної реалізації соціально-правового захисту дитинства в діяльності Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді маємо всі підстави зробити такі висновки:

  • діяльність Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з питань правового захисту та правового виховання дітей здійснюється шляхом інформаційно-консультативної роботи;

  • серед форм роботи найбільш розповсюдженими є лекції, бесіди, вечори запитань і відповідей, організація конкурсів, фестивалів, акцій, консультативна допомога тощо;

  • правовий захист як окремий напрямок діяльності ЦСССДМ ще не виокремився, тому ми спостерігаємо взаємодію правового захисту з правовим вихованням як цілісне поле діяльності, зумовлене об’єктивними тенденціями розвитку ЦСССДМ;

  • необхідним є розробка і впровадження в практику ЦСССДМ інноваційних технологій роботи щодо правового захисту дитинства.

На нашу думку, такими технологіями можуть стати тренінгові програми як нова тенденція в практиці соціально-педагогічної діяльності.

РОЗДІЛ 2

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ДИТИНСТВА В ДІЯЛЬНОСТІ ЦСССДМ
1   2   3   4   5

Схожі:

Заходів і завдань Програми щодо забезпечення реалізації державної...
Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту; центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; відділ освіти; служба у справах неповнолітніх;...
Заходів і завдань Програми щодо забезпечення реалізації державної...
Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту; центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; відділ освіти; служба у справах неповнолітніх;...
Заходів і завдань Програми щодо забезпечення реалізації державної...
Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту; центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; відділ освіти; служба у справах неповнолітніх;...
Заходів і завдань Програми щодо забезпечення реалізації державної...
Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту; центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; відділ освіти; служба у справах неповнолітніх;...
Заходів і завдань Програми щодо забезпечення реалізації державної...
Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту; центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; відділ освіти; служба у справах неповнолітніх;...
ПЛАН спільних заходів Вільшанської районної державної адміністрації...
Забезпечити координацію діяльності служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, дільничних інспекторів...
ПЛАН РОБОТИ виконавчих органів міської ради на березень 2010 року №
Про затвердження Положення про Нікопольський міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у новій редакції
Законність
Керуючись Законом України „ Про місцеве самоврядування в Україні, постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №573...
Державний центр соціальних служб для молоді Інститут соціальної та...
Внутрішні та зовнішні чинники вибору наркозалежною молоддю подальшої життєвої орієнтації. Роль ВІЛ-інфікування у життєвому виборі...
ЗВІТ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ щодо виконання плану заходів реалізації...
Розроблення нормативно правових актів щодо створення мережі перинатальних центрів
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка