2.5. Вібрація
Визначення поняття «вібрація». Параметри вібрації: амплітуда, віброшвидкість, віброприскорення, частота. Логарифмічні рівні віброшвидкості. Причини вібрації: механічні, гідро-, газо- та електродинамічні. Джерела вібрацій. Вібрації як позитивний і негативний чинник виробничого процесу. Класифікація вібрацій за походженням, локальні вібрації та вібрації робочих місць. Вплив вібрацій на організм людини, функціональні порушення окремих систем та регуляторної функції центральної нервової системи. Вібраційна хвороба, її суб'єктивні і об'єктивні прояви залежно від виду вібрацій. Гігієнічне нормування вібрацій, параметри, що нормуються (віброшвидкість, віброприскорення, логарифмічні рівні віброшвидкості), їх допустимі значення залежно від виду вібрації, напрямку та часу дії. Методи контролю параметрів вібрацій. Заходи та засоби колективного та індивідуального захисту від вібрацій, безпечний режим роботи та відпочинку, медико-профілактичні заходи.
Семінарське заняття
2.6. Шум, ультразвук та інфразвук
Визначення поняття «шум» - фізичного та фізіологічного. Параметри звукового поля: звуковий тиск, інтенсивність, частота, коливальна швидкість. Звукова потужність джерела звуку. Діапазон частот та звукового тиску, що сприймаються органами слуху людини, нижній поріг сприймання, поріг больового відчуття. Спектральна чутливість органів слуху людини. Рівні звукового тиску та рівні звуку. Класифікація шумів за походженням (механічні, гідро-, газо- та електродинамічні), за характером спектра та часовими характеристиками. Дія шуму на організм людини, зміни у функціонуванні окремих систем організму, шумові професійні захворювання. Нормування шумів за граничними спектрами та за рівнями шуму залежно від характеру робіт та характеру шуму. Контроль параметрів шуму, вимірювальні прилади. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму, шляхи їх реалізації, вибір, ефективність.
Інфра- та ультразвук. Параметри інфра- та ультразвукових коливань: частота, тиск та інтенсивність. Джерела ультра- та інфразвукових коливань. Дія ультра- та інфразвуку на організм людини. Нормування та контроль рівнів, методи та засоби захисту від ультра- та інфразвуку.
2.7. Іонізуючі випромінювання
Визначення понять «іонізуюче випромінювання» та «радіаційна безпека». Корпускулярні та фотонні іонізуючі випромінювання, взаємодія випромінювання з середовищем. Непружна взаємодія, іонізаційні та радіаційні втрати, взаємодія незаряджених часток із середовищем.
Проникаюча та іонізуюча здатність, поглинута та еквівалентна дози, потужність дози. Радіонукліди та електронно-променеві прилади, як джерела іонізуючих випромінювань. Внутрішнє та зовнішнє опромінення. Вплив іонізуючих випромінювань на організм людини залежно від еквівалентної дози, потужності дози, опромінених площі поверхні та органів тіла. Соматичні та генетичні наслідки опромінювання. Променева хвороба, стадії її розвитку. Можливі наслідки разового опромінення залежно від еквівалентної дози, абсолютно смертельні дози. Гігієнічне нормування іонізуючого опромінення, основні дозові границі (ГДД та ГД), їх значення в залежності від групи критичних органів. Допустимі рівні, їх суть та призначення. Переопромінення персоналу, планування та контроль дозових навантажень персоналу. Методи та засоби захисту: екранування, захист часом, відстанню, будівельно-планувальні рішення, зонування приміщень і територій, заходи та засоби індивідуального і колективного захисту, дозиметричний контроль, використання радіопротекторів.
Невикористовуване рентгенівське випромінювання, його джерела, характеристики, дія на організм людини. Розрахунок потужності експозиційної дози, нормування та контроль. Санітарні правила роботи з джерелами невикористовуваного рентгенівського випромінювання, методи захисту.
2.8. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону
Параметри полів і випромінювань. Класифікація електричних і магнітних полів та електромагнітних випромінювань за частотним спектром, їх джерела. Вплив на людину. Гранично допустимі напруженості полів. Методи захисту від полів: вибір оптимальних геометричних параметрів електроустановок високої напруги, екрануючі пристрої, захист часом та відстанню, виділення зон випромінювання, екрануючий одяг. Нормування електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону. Захист від електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону: зменшенням випромінювання джерела, часом і відстанню, екрануванням, виділенням зон випромінювання, застосуванням засобів індивідуального захисту. Розрахунок екранів. Розрахунок очікуваної інтенсивності опромінення. Прилади та методи контролю електромагнітного випромінювання на робочих місцях.
2.9. Випромінювання оптичного діапазону
Границі випромінювань оптичного діапазону за частотою та довжиною хвилі, види цих випромінювань - інфрачервоні, ультрафіолетові, лазерні, їх природа, особливості.
Інфрачервоні (IЧ) випромінювання, класифікація та джерела інфрачервоних випромінювань, їх вплив на організм людини, нормування, засоби та заходи захисту.
Ультрафіолетові випромінювання (УФ), класифікація та джерела ультрафіолетових випромінювань, особливості дії на організм людини, нормування, заходи та засоби захисту.
Лазерне випромінювання, небезпечні і шкідливі фактори, що супроводжують роботу лазерів. Класифікація лазерів за ступенями небезпечності лазерного випромінювання. Дія лазерного випромінювання на організм людини. Принцип нормування. Апаратура і методика контролю. Вимоги до будови та експлуатації лазерів, до приміщень, розташування та організації робочих місць. Екранування. Розрахунок екранів. Вимоги до персоналу, застосування засобів індивідуального захисту. Перша допомога при ураженні лазерним випромінюванням.
2.10. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення
підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень
Класи шкідливості підприємств за санітарними нормами залежно від складу і кількості шкідливих виділень та характеру технологічних процесів.
Розміри санітарно-захисних зон залежно від класу підприємств. Підприємства, що не потребують санітарно-захисних зон та підприємства, для яких розміри санітарно-захисних зон визначаються з розрахунку розсіювання викидів до допустимих концентрацій. Гранично допустимі викиди в навколишнє середовище, заходи по обмеженню викидів. Вимоги до розташування промислового майданчика підприємства, споруд та будівель на промисловому майданчику, до виробничих, допоміжних та санітарно-гігієнічних приміщень. Вимоги до приміщень, де використовуються особливо шкідливі речовини. Енерго- та водопостачання, каналізація, транспортні комунікації.
Залікове заняття з модуля 2.
знання
поняття «виробнича санітарія» та «гігієна праці», фактори, що обумовлюють санітарно-гігієнічні умови праці;
мікроклімат та його вплив на організм людини;
гігієнічна класифікація шкідливих речовин за характером дії на організм людини та класи небезпечності шкідливих речовин;
основні методи профілактики отруєнь та професійних захворювань;
гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речовинами;
основні правила першої допомоги при отруєннях;
поняття «вентиляція», «кондиціювання повітря»;
класифікація вентиляційних систем та їх призначення, організація повітрообміну в приміщенні;
види виробничого освітлення, його значення;
вимоги до виробничого освітлення;
системи штучного освітлення, обмеження до їх використання;
межі сприймання шумів органами слуху людини;
дія шуму на організм людини;
методи захисту від шуму;
вібрація та її вплив на людину;
методи захисту від вібрації;
вплив електромагнітних полів на людину, захист від електромагнітних полів;
види і джерела електромагнітних випромінювань;
соматичні та генетичні наслідки радіаційного опромінення;
загальні засоби і заходи захисту від іонізуючих випромінювань.
уміння:
оцінити відповідність санітарно-гігієнічних умов праці нормам;
обгрунтувати раціональні методи нормалізації умов праці в конкретній виробничій ситуації;
проаналізувати умови праці за шкідливими факторами;
вибрати заходи обмеження надходження шкідливих речовин у повітря робочої зони;
контролювати дотримання вимог з виробничої санітарії;
Л І Т Е Р А Т У Р А
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Постанова Верховної Ради України від 24 лютого 1994 р.
Ткачук К. Н., Иванчук Д. Ф. и др. Справочник по охране труда на промышленном предприятии. - К.: «Техніка», 1991.
Охрана труда в машиностроении. Под ред. Е. Я.Юдина, С. В.Белова - М.: «Машиностроение», 1983.
Бескрестнов Н. В. Охрана труда на атомных станциях. - М.: «Знергоатомиздат», 1989.
Система стандартів безпеки праці:
ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоньг;
ГОСТ 12.1.003-86. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности;
ГОСТ 12.1.001-89. ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности;
ГОСТ 12.1.012-90. ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования;
ГОСТ 12.1.002-84. ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах;
ГОСТ 12.1.045-84. ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля;
ГОСТ 12.1.006-84. ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.
6. Будівельні норми і правила:
СНиП Н-4-79. Естественное и искусственное освещение.
СНиП 2.04.05-92. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха.
«Нормы радиационной безопасности» НРБ-76/87 и «Основные санитарные правила работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующих излучений» ОСП-72/87. -М.: «Энергоатомиздат», 1988.
Санітарні норми проектування промислових підприємств СН 245-71.
Санитарные нормы и правила устройства и эксплуатации лазеров. № 2392-79. - М.: «Медицина», 1981.
10. Санитарные правила работы с источниками неиспользуемого рентгеновского излучения. № 1960-79. - М.: Атомиздат».
Модуль 3. Основи техніки безпеки
3.1. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів
Безпечність технологічного обладнання при монтажі, демонтажі, транспортуванні, експлуатації, як функція кінематичних схем, конструкційних матеріалів і рішень, робочих параметрів, видів і параметрів енергоспоживання, систем управління, контрольно-вимірювальних засобів, раціональних ергономічних рішень. Основні вимоги безпеки до конструкції технологічного обладнання, організації робочих місць, систем управління, захисних і сигнальних пристроїв, що входять в конструкцію обладнання.
Безпечність технологічного процесу, як сума безпечності технологічного обладнання, використовуваних сировини та матеріалів, безпечності технологічних схем і операцій, безпечності організації технологічного процесу. Усунення безпосереднього контакту працюючих з небезпечними технологічними чинниками, удосконалення технологічних процесів з метою вилучення або зменшення параметрів шкідливих і небезпечних чинників, комплексна механізація, автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами, контроль технологічних параметрів, вилучення та знешкодження відходів, безпечне взаємне розташування обладнання, вибухопожежобезпечність, організація робочих місць з урахуванням вимог безпеки та ергономіки.
Стандартизація та сертифікація з метою забезпечення безпеки технологічного обладнання та технологічних процесів.
3.2. Безпека при експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки
Визначення «посудина, що працює під тиском». Причини аварій і нещасних випадків при експлуатації систем, що працюють під тиском.
Загальні вимоги безпеки до посудин, що працюють під тиском. Класифікація посудин, що працюють під тиском. Паспорт посудини. Вимоги до арматури, запобіжних пристроїв, контрольно-вимірювальних приладів. Запірна арматура. Запобіжні клапани. Манометри. Водовимірювальні прилади. Розміщення посудин. Реєстрація посудин. Обслуговування посудин. Технічне опосвідчення посудин.
Безпека при експлуатації котельних установок. Класифікація котельних установок. Пристрої захисту і контролю для котлів, що працюють на твердому, рідкому і газовому паливі. Технічне опосвідчення котлів.
Безпека при експлуатації компресорних установок. Небезпека струменя стисненого повітря, що виривається з аварійного порушення з'єднання деталей. Запобіжні, сигналізуючі і блокувальні пристрої. Контрольно-вимірювальна апаратура. Відвід зарядів статичної електрики.
Безпека при експлуатації трубопроводів. Групи речовин, що транспортуються по трубопроводах. Розпізнавальне зафарбування та цифрове позначення груп трубопроводів. Попереджувальні кольорові кільця. Вимоги до прокладки трубопроводів. Обладнання, прилади і арматура трубопроводів. Гідравлічні випробування трубопроводів.
Безпека при експлуатації балонів. Класифікація балонів. Паспорт балона. Написи на балонах, колір забарвлення, колір поперечної стрічки. Випробування балонів на міцність та герметичність. Складування і транспортування балонів.
Безпека при експлуатації установок кріогенної техніки. Характеристика кріогенних продуктів. Дія кріогенних продуктів на організм людини. Шкідливі і небезпечні чинники при роботі з кріогенними рідинами. Методи безпечної роботи з кріогенними рідинами. Заходи безпеки при роботі з посудинами Д'юара.
3.3. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті
Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах. Класифікація вантажів залежно від їх небезпечності та маси одного місця. Знаки небезпеки небезпечних вантажів. Карта технологічних процесів на вантажно-розвантажувальні роботи. Механізація вантажно-розвантажувальних робіт. Норми переміщення вантажів вручну. Правила складування вантажів. Правила переміщення спеціальних вантажів.
Безпека підіймально-транспортного обладнання. Вантажопідіймальні крани, ліфти, електро- та автонавантажувачі. Небезпечні фактори, що виникають при експлуатації обладнання. Безпека конструкцій, запобіжні пристрої, контрольні прилади. Технічне опосвідчення обладнання. Статичні та динамічні випробування. Підготовка працівників.
Безпека внутрішньозаводського транспорту. План-схема руху транспорту і пішоходів. Ширина проходів і проїздів. Дорожні знаки. Габарити наближення. Обмеження швидкості руху транспортних засобів.
Безпека внутрішньоцехового транспорту. Огородження рухомих частин конвеєрів, звукова сигналізація, засоби аварійної зупинки, місця руху людей.
Позначення шляхів проїзду електрокарів, обмеження швидкості руху електрокарів, влаштування шляхів руху людей.
3.4. Електробезпека
Поняття «електробезпека», «електротравма» та «електротравматизм». Електротравматизм в Україні. Особливості електротравматизму. Дія електричного струму на людину. Електричні травми місцеві та загальні (електричні удари). Причини летальних наслідків від дії електричного струму. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Сила струму. Величина напруги. Опір тіла людини проходженню струму. Вид та частота струму. Тривалість та шлях протікання струму через людину. Індивідуальні особливості людини. Допустимі значення струмів і напруг. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом. Причини електротравм: дотик до нормальнострумоведучих частин, до нормально-неструмоведучих частин, що потрапили під напругу внаслідок пошкодження ізоляції, виникнення електричної дуги між струмоведучими частинами і тілом людини, потрапляння в зону розтікання струму в землі.
Умови ураження людини електричним струмом. Ураження електричним струмом при дотику або наближенні до струмоведучих частин: в однофазній мережі змінного струму, в мережі трифазного струму з різними режимами нейтралі трансформаторів при нормальній роботі та в аварійних випадках. Небезпека при замиканні на землю в електроустановках. Небезпека при дотику до корпусу електроустановки, який опинився під напругою. Напруга кроку та дотику. Замірювання напруги дотику.
Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок: система технічних засобів, що реалізуються в конструкції електроустановок; система електрозахисних засобів; система організаційних заходів.
Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок при нормальних режимах роботи: ізоляція струмоведучих частин (робоча, подвійна), недосяжність до неізольованих струмоведучих частин, захист огородження, блокувальні пристрої, засоби орієнтації та сигналізації, малі напруги, вирівнювання потенціалів, захисне розділення електромереж. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок при переході напруги на нормально неструмоведучі частини: захисне заземлення, захисне вимикання, занулення, умови їх застосування, принципові схеми, функціонування, нормативні вимоги, практична реалізація схем.
Система електрозахисних засобів, їх класифікація за видами і рівнем захисту. Комплектування електроустановок електрозахисними засобами. Правила застосування. Випробування.
Організація безпечної експлуатації електроустановок. Вимоги до працівників. Медогляди. Навчання та інструктажі з електробезпеки. Кваліфікаційні групи з електробезпеки. Оформлення робіт в електроустановках. Підготовка робочого місця. Допуск до роботи. Нагляд за безпечністю робіт. Відповідальність за безпечність робіт.
Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
Залікове заняття з модуля 3.
знання:
складові безпечності технологічного процесу;
складові безпечності технологічного обладнання;
загальні вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском;
запобіжні засоби і контрольні прилади систем, що працюють під тиском;
організація безпечного проведення вантажно-розвантажувальних робіт;
фактори, що впливають на характер ураження електричним струмом;
порогові значення струму за дією на організм людини;
види електротравм;
класифікація приміщень за небезпечністю ураження електричним струмом;
системи заходів безпечної експлуатації електроустановок;
захисне заземлення електроустановок, захисне вимикання, занулення, їх призначення;
електрозахисні засоби, класифікація, перелік;
надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
уміння:
оцінити безпечність технологічного обладнання за окремими чинниками;
оцінити безпечність технологічних процесів за окремими чинниками;
сформулювати загальні вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском;
оцінити відповідність вантажопідйомних пристроїв вимогам безпеки;
визначити категорію приміщення за небезпекою ураження електричним струмом;
надати долікарську допомогу при електричних ударах.
Л І Т Е Р А Т У Р А
Охрана труда в електроустановках/ Под ред. Б. А. Князевского. - М.: «Энергоатомиздат», 1983. - 336 с.
Долин П. А. Основи техники безопасности в электроустановках. - М.: «Энергоатомиздат», 1985. - 376 с.
Охрана труда в машиностроении / Под ред. Е. Я. Юдина, С. В. Белова. - М.: «Машиностроение», 1983. - 432 с.
Электробезопасность на промышленных предприятиях /Р. В. Сабарно, А. Г. Степанов и др. - К.: «Техника», 1985. - 288 с.
Справочник по охране труда на промышленном предприятии/К. Н. Ткачук и др. - К: Техника, 1991. - 285 с.
Система стандартів безпеки праці:
ГОСТ 12.3.002-75. ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности;
ГОСТ 12.2.003-91. ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности.;
ГОСТ 12.1.030-81. ССБТ. Защитное заземление, зануление.
Модуль 4. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА.
4.1. Основні поняття та визначення пожежної безпеки.
Основні нормативні документи, що регламентують вимоги щодо пожежної безпеки: закон України «Про пожежну безпеку», Правила пожежної безпеки в Україні, стандарти, будівельні норми та правила, відомчі нормативи. Визначення понять «пожежа» та «пожежна безпека». Небезпечні та шкідливі фактори, пов’язані з пожежами.
Основні причини пожеж: порушення технологічних регламентів, несправність виробничого обладнання, іскри електрозварювання та інших вогневих робіт, необережне поводження з вогнем, порушення правил користування електроінструментом та електронагрівальними приладами, невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.
Статистика та динаміка пожеж і пов’язаних з пожежами травм, смертельних нещасних випадків та матеріальних збитків за останні роки в Україні, зіставлення цих даних з даними в інших країнах. Пожежі як соціально небезпечний фактор.
4.2. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин
Суть процесу горіння. Теоретичні основи механізму горіння та вибуху. Класифікація видів горіння. Повне і неповне згорання. Ламінарне і дефлаграційне горіння, вибух і детонація. Гомогенне та гетерогенне горіння.
Негорючі, важкогорючі, горючі матеріали та речовини.
Схильність до горіння та особливості горіння горючих матеріалів і речовин різного агрегатного стану: газів, рідин, твердих, пилу. Показники пожежевибухонебезпечних властивостей матеріалів і речовин. Класифікація рідин, що горять, на легкозаймисті (ЛЗР) і на горючі рідини (ГР) за температурою спалаху. Класифікація аерозолей горючих речовин на вибухонебезпечні та пожежонебезпечні. Класифікація вибухонебезпечних паро- та газоповітряних сумішей за температурою самоспалаху і за здатністю передавати детонацію через зазори між фланцями (за БЕМЗ). Самозаймання, його види, необхідні умови для самозаймання, схильні до самозаймання речовини, фактори, що сприяють самозайманню.
4.3. Пожежовибухонебезпечність об'єкта
Пожежовибухонебезпечність об'єкта як функція пожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин, що використовуються на даному об'єкті, кількості цих матеріалів і речовин, особливостей виробництва. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю, розрахункове обґрунтування категорії вибухопожежонебезпечності приміщень. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю як фактори, що визначають основний необхідний перелік рішень по забезпеченню пожежної безпеки об'єкта. Класифікація вибухонебезпечності та пожежонебезпечності приміщень і зон в приміщеннях та за їх межами за Правилами влаштування електроустановок. Класи вибухонебезпечних і пожежо-небезпечних приміщень і зон в приміщеннях та за їх межами як фактори, що обумовлюють вимоги до типу виконання електроустаткування щодо вибухо- і пожежобезпеки.
4.4. Система попередження пожеж
Призначення системи. Концептуальні засади системи попередження пожеж. Можливість пожежі при наявності трьох факторів: горючої речовини, окислювача, джерела підпалювання. Горюче середовище як сукупність горючої речовини та окислювача. Методи запобігання формуванню горючого середовища: використання негорючих та важко-горючих матеріалів і речовин, обмеження маси та об'єму горючих речовин, ізоляція горючого середовища, обмеження параметрів, що визначають горюче середовище, безпечною величиною.
Методи запобігання виникненню в горючому середовищі (внесенню в горюче середовище) джерела підпалювання: використання устаткування та пристроїв, при роботі котрих не виникає джерел займання; використання електроустаткування, що відповідає за виконанням класу вибухонебезпечності (пожежонебезпечності) приміщень і зон, групі і категорії вибухонебезпечної суміші; обмеження щодо сумісного зберігання речовин і матеріалів; використання устаткування, що задовольняє вимогам електростатичної іскробезпеки; влаштування блискавкозахисту, автоматичний контроль параметрів, що визначають джерела займання, заземлення устаткування, видовжених металоконструкцій.
4.5. Система пожежного захисту
Суть і складові системи пожежного захисту, її призначення. Система пожежного захисту як комплекс методів, заходів та засобів, направлених на обмеження розповсюдження та локалізацію пожежі, виявлення пожежі, створення умов для ліквідації пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.
Попередження розповсюдження пожежі. Планування та розташування приміщень і виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки. Ступінь вогнестійкості будівель та споруд, межа вогнестійкості будівельних конструкцій, протипожежних споруд і їх елементів. Обмеження щодо кількості поверхів будівель та площі поверху. Протипожежні перепони в будівлях, системах вентиляції, паливних і кабельних комунікаціях. Обмеження витікання та розтікання рідин при пожежі. Розриви між будівлями та спорудами.
Попередження розвитку пожежі. Обмеження кількості горючих речовин і матеріалів, використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормованими показниками пожежної небезпеки, аварійне стравлювання горючих рідин і газів, своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів, розміщення пожежонебезпечного устаткування в окремих приміщеннях, відсіках, камерах, застосування для пожежонебезпечних речовин спеціального обладнання, його захист віл пошкодження.
Пожежна сигналізація. Засоби виявлення пожежі та оповіщення про пожежу. Автоматичні електричні системи пожежної сигналізації. Ручні та автоматичні оповіщувачі про пожежу.
Способи і засоби гасіння пожежі. Вогнегасні речовини. Первинні засоби гасіння пожежі. Порядок оснащення об'єктів первинними засобами пожежегасіння. Вибір типу та визначення кількості вогнегасників. Стаціонарні засоби гасіння пожежі. Протипожежне водопостачання. Устаткування пінного, газового та порошкового пожежогасіння.
Евакуація людей. Методика розрахунку часу на евакуацію. Розміри, кількість, розміщення, виконання та утримання шляхів евакуації людей. Протидимовий захист. Засоби колективного та індивідуального захисту людей від небезпечних і шкідливих факторів пожежі.
4.6. Система організаційно-технічних заходів
Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Обов'язки державних органів, керівників підприємств, установ, організацій, підприємців, громадян України та іноземних громадян щодо забезпечення пожежної безпеки.
Державний пожежний нагляд. Пожежна охорона: державна, відомча, сільська, добровільна, пожежно-технічні комісії на підприємствах, в установах, організаціях.
Інструкції з безпечного використання пожежонебезпечних речовин і матеріалів, дій персоналу під час виникнення пожежі. Використання засобів наочної агітації, знаків пожежної небезпеки, контроль стану пожежної безпеки на підприємстві, наявності та стану засобів гасіння пожежі.
Вивчення питань пожежної безпеки працівниками, в тому числі посадовими особами, при прийнятті на роботу і в період роботи. Навчання з питань пожежної безпеки в закладах освіти всіх рівнів - від дошкільних до закладів післядипломної освіти, населення - за місцем проживання.
Залікове заняття з модуля 4.
знання:
пожежа, шкідливі і небезпечні фактори при пожежі;
поняття пожежної безпеки;
особливості горіння газів, рідин, твердих горючих речовин, пилу;
показники пожежовибухонебезпеки речовин різного агрегатного стану;
система попередження пожеж;
система пожежного захисту;
методи та речовини, що застосовуються при гасінні пожеж;
первинні та стаціонарні засоби пожежогасіння;
колективні та індивідуальні засоби захисту людей під час пожеж
порядок дій при виникненні пожежі.
уміння:
оцінити пожежонебезпечність об’єкта;
визначити необхідні технічні рішення системи попередження пожежі;
визначити необхідні технічні рішення системи пожежного захисту.
Л І Т Е Р А Т У Р А
Закон України «Про пожежну безпеку».
Правила пожежної безпеки в Україні. «Укрархбудінформ»,— К., 1996.
Ткачук К. Н. Справочник по охране труда на промышленном предприятии. - К.: «Техника» , 1991.
Лехман С. Д. Охорона праці і пожежна безпека. «Вища школа». - К., 1983.
Система стандартів безпеки праці:
ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.
ГОСТ 12.1.010 -76. ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования.
ГОСТ 12.1.011-78. ССБТ. Смеси взрывоопасные. Классификация и методи испытаний.
ГОСТ 12.1.044-89. ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения.
6. Будівельні норми і правила:
СНиП 2.01.02-85. Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений.
СНиП 2.04.09-84. Пожарная автоматика зданий и сооружений.
СНиП 2.09.02-85. Производственные здания промышленных предприятии.
СНиП 2.09.04-87. Административные и бытовые здания и сооружения.
МОДУЛЬ 1
Правові та організаційні питання охорони праці
В с т у п
1.Проблеми охорони праці и Україні.
2. Предмет „Основи охорони праці” і його основний зміст. 3. Основні поняття і визначення охорони праці.
1. Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці у світі існувала завжди, про що свідчить статистика нещасних випадків: у світі кожні 3 хв. внаслідок виробничого травматизму чи професійних захворювань помирає 1 людина. У світі кожної секунди травмується 4 людини. Кожного місяця у світі на роботі травмується така кількість людей, яка дорівнює населенню Парижа.
В Україні рівень ризику загибелі та травмування працівників на виробництві у розрахунку на 100 тис. працюючих порівняно з Великобританією вищий у 8,5, Японією – у 3, Німеччиною – у 2 рази.
Щороку на виробництві виявляються професійні захворювання в середньому у 6 – 6, 5 тис. працівників, травмується близько 20 – 25 тис., з яких майже 1 – 1,5 тис. із смертельним наслідком.
Найвищий рівень ризику загибелі та травмування на виробництві у вугільній галузі, де майже 7,8 тис. працівників, за оперативними даними, у 2005 році травмовано, а 157 загинуло. У будівництві травмовано близько 1,2 тис. і загинуло 129 працівників. На транспорті ці показники відповідно становлять майже 1 тис. і 101 працівник, в агропромисловому комплексі 2,9 - тис. і 236, машинобудуванні – більш 2,3 тис. і 67, соціально-культурній сфері і торгівлі – більш як 1,7 тис. і 137 працівників.
Майже 66% нещасних випадків і аварій на виробництві сталися з організаційних причин, 18% – з технічних і 16% - психофізіологічних.
Рівень професійної захворюваності безпосередньо пов`язаний з важкими та шкідливими умовами праці на виробництві. Майже 27% громадян працюють в умовах, що не відповідають санітарним і гігієнічним правилам та нормам за рівнем або концентрацією шкідливих виробничих факторів. За останні роки істотно зросло хімічне навантаження на організм працівника, важкість та напруженість праці.
У 2005 році зареєстровано майже 6 тис. випадків професійних захворювань, з яких 71,3% у працівників вугільної промисловості.
Близько 1,8 млрд. грн. витрачається на відшкодування шкоди, медичну, професійну і соціальну реабілітацію осіб, що потерпіли від нещасних випадків та осіб, що страждають на професійні захворювання, та понад 1,3 млрд. грн. витрачається на оплату пільг і компенсацій за роботу у важких та шкідливих умовах. Зважаючи на те, що ці кошти витрачаються за рахунок суб’єктів господарювання, це істотно позначається на собівартості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції.
2. В цивілізованому суспільстві праця повинна перетворитися в першу життєву необхідність людини. А це можливо тільки в тому випадку, якщо людина буде працювати в умовах, що забезпечують розвиток всіх її здібностей і високу продуктивність праці. Крім того в процесі праці людина не повинна захворіти або отримати травму.
Повністю безпечних і нешкідливих виробництв не існує.
Проблемами, пов’язаними із забезпеченням здорових і безпечних умов праці, займається наука охорона праці. Вона виявляє і вивчає можливі причини нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж і розробляє заходи і вимоги з метою усунення цих причин і створення безпечних і сприятливих для людини умов праці.
Охорона праці – це система законодавчих, організаційних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
Предмет „Основи охорони праці” вміщує такі розділи:
Правові та організаційні питання охорони праці;
Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;
Основи техніки безпеки;
Пожежна безпека.
3. Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці.
За своєю дією на працюючого виробничі фактори можна поділити на небезпечні і шкідливі.
Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах може призвести до травми чи іншого раптового різкого погіршення здоров’я.
Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах може призвести до захворювання чи зниження працездатності.
В залежності від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.
За характером дії небезпечні і шкідливі фактори діляться на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.
Результатом дії на людину небезпечних і шкідливих виробничих факторів можуть бути нещасні випадки і професійні захворювання.
Нещасним випадком (травмою або отруєнням) на виробництві називається подія, при якій в результаті раптової зовнішньої дії виробничої небезпеки або шкідливості виникає ушкодження або отруєння людського організму або порушення правильного функціонування його органів, що викликає часткову втрату працездатності, а іноді і смерть.
За характером пошкодження організму виробничі травми можна поділити на:
механічні;
теплові;
хімічні;
електричні;
від випромінювання;
комбіновані.
Отруєння на виробництві бувають хронічні і гострі. Перші обумовлені поступовою дією шкідливих речовин на людину в процесі виробництва і через це відносяться до професійних захворювань, а другі пов’язані з раптовою дією і відносяться до нещасних випадків.
Професійне захворювання – це результат тривалої багаторазової дії на організм працюючих таких виробничих шкідливостей, як пил, отруйні речовини, радіоактивні речовини, сильний шум, робота в умовах тривалого охолодження або перегрівання.
Сукупність виробничих травм, які мали місце на виробничих об’єктах протягом певного періоду (як правило, року) називається виробничим травматизмом.
Безпека праці – стан умов праці, при якому відсутня можливість дії на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Техніка безпеки вивчає питання безпеки і нешкідливості праці і є системою організаційних і технічних заходів і засобів, за допомогою яких попереджується дія на працюючих небезпечних виробничих факторів.
|