|
|
Скачати 122.93 Kb.
|
| Чи завжди особа відповідає за правопорушення? Мета: пояснити, які умови виключають юридичну відповідальність; сформувати в учнів поняття юридичної відповідальності, крайньої необхідності; вдосконалювати навички аргументувати й висловлювати альтернативні думки, ухвалювати правові рішення; виховувати розуміння невідворотності юридичної відповідальності. Правомірна поведінка та правопорушення. Чи відповідають дії, зображені на фотографіях, вимогам права? 1. Правомірна поведінка та правопорушення. Після закінчення останнього уроку Сергій та Павло пішли додому. Сергій поспішив до виходу зі ніколи, розштовхуючи молодших школярів. У дверях він збив бабусю, яка прийшла за онуком, але навіть не зупинився. Вибігши на вулицю, Сергій побачив на зупинці автобус і навпростець кинувся до нього, не звертаючи увагу на червоне світло, яке загорілося на світлофорі. Він заскочив до автобуса в останню мить, але сплачувати за проїзд не поспішав. Через дві зупинки хлопець вийшов, купив морозиво й кинув обгортку з нього на тротуар. Павло, який ішов за однокласником, допоміг бабусі піднятися, пропустив дівчаток-одпокласпиць. Вийшовши зі школи, він попрямував до пішохідного переходу, дочекався зеленого світла й обережно перейшов вулицю до зупинки. Сівши в автобус, хлопець заплатив за проїзд, а коли на наступній зупинці в автобус увійшла жінка з малою дитиною, поступився їй місцем. Проаналізуйте ці ситуації, укажіть на дії, які порушують правила, і дії, які відповідають правилам. Коли людина діє відповідно до встановлених норм права, її поведінку називають правомірною. Однак, на жаль, так буває не завжди. Інколи люди порушують установлені правила, тоді йдеться про правопорушення. Правопорушення — це винна дія або бездіяльність особи, яка порушує встановлені норми права, завдає шкоди й спричиняє юридичну відповідальність. Із слова правопорушення випливає перша та основна ознака — порушення певних правових норм. Зверніть увагу: порушення не будь-яких правил, а саме норм права! Якщо дії людини не регулюються нормами права, не заборонені ними, тоді не йдеться про правопорушення. Дії людини можуть засуджуватися мораллю, церквою, партії «і Якщо норму права не порушено, назвати це діяння правопорушенням неможливо. Важливо те, що правопорушенням може бути як дія, так і бездіяльність. Убивця чи злодій свідомо вчиняє протизаконні дії. Однак коли керівник підприємства не платить податки, коли, досягнувши 16-річчя, юнак своєчасно не отримує паспорт, теж порушується закон, але порушенням є не дії, а навпаки — їхня відсутність, бездіяльність. Ознакою правопорушення є шкода, яку воно обов'язково завдає. Якщо йдеться про крадіжку чи пошкодження автомобіля в аварії це матеріальна шкода. Якщо внаслідок правопорушення надано шкоди здоров'ю особи - - це фізична шкода. А якщо внаслідок правопорушення особа переживала, їй було завдано душевних страждань, постраждала її репутація, авторитет тощо — шкоду називають моральною. Між діями винуватця правопорушення та завданою шкодою має бути встановлений причинно-наслідковий зв'язок. Уявімо ситуацію. Водій автомобіля сів за кермо напідпитку. Раптом перед автомобілем, що рухався на невеликій швидкості, згідно з правилами, на дорогу з-за автобуса вибігла людина. Водій миттєво збив її, людина загинула. Чи скоєно правопорушення? Безумовно, водій порушив правила, сівши за кермо в нетверезому стані, і буде за це покараний. У той же час експертиза засвідчила, що зупинити машину перед пішоходом було неможливо — надто малою була відстань для гальмування. Отже, між нетверезим станом водія та загибеллю пішохода немає причинно-наслідкового зв'язку, тому в загибелі пішохода водій не винний. Обов'язковою ознакою правопорушення є вина того, хто його скоїв. Вина може бути умисною. Грабіжник чи хуліган діє свідомо — він розуміє, що порушує закон, що можливі шкідливі наслідки й свідомо бажає, щоб такі наслідки настали. А от водій автомобіля, який збив пішохода, капітан корабля, що затонув, не бажали настання шкідливих наслідків — у цих випадках кажуть, що правопорушення сталося з необережності. Існує ще одна ознака правопорушення — можливість притягнення до юридичної відповідальності за його скоєння. Особу, яка вчинила правопорушення, називають правопорушником. 2. Види правопорушень. Правопорушення бувають різними. Найнебезпечнішими правопорушеннями є кримінальні. До них належать: убивство, завдання тілесних ушкоджень різного ступеня складності, хуліганство; майнові злочини — крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, заволодіння транспортним засобом — викрадення і чимало інших. Кримінальні правопорушення називають злочинами. Часом дуже подібні до злочинів, але менше небезпечні й шкідливі адміністративні правопорушення. Це, наприклад, порушення Правил дорожнього руху (якщо воно не потягло тяжких наслідків), несвоєчасне отримання паспорта, проїзд у транспорті без квитка тощо. Працівники не завжди добре виконують свої обов'язки на роботі. Якщо працівник порушує трудову дисципліну, не виконує свої обов'язки, то йдеться про дисциплінарні правопорушення. Це запізнення на роботу, прогул, невиконання наказу керівників. Досить часто трапляються цивільно-правові правопорушення. Саме про них ідеться, коли боржник несвоєчасно повертає борг, коли хлопчик випадково розбиває вікно в школі або в сусідському будинку, коли внаслідок аварії пошкоджено автомобілі. Усі інші правопорушення, крім кримінальних, називають проступками. Розгляньте ситуації, які наведено на початку цього параграфа, і визначте, чи є вони правопорушеннями. Наведіть інші приклади правопорушень. Чи є в цих ситуаціях усі необхідні ознаки правопорушення? До якого виду належать ці правопорушення? 3. Причини правопорушень. Суспільство зацікавлене в тому, щоб правопорушень було якнайменше. Однак для того щоб запобігти правопорушенням, необхідно знати причини, які призводять до них. Які причини, на вашу думку, призводять до правопорушень? Що можна зробити, щоб зменшити кількість правопорушень? Причини правопорушень поділяють на об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивні причини не залежать від людини, вони зумовлені зовнішніми, незалежними від самої особи, обставинами. Складні економічні умови життя сприяють зростанню кількості правопорушень. Криза в економіці, недостатній життєвий рівень, затримки з виплатою заробітної плати, низький рівень оплати праці, безробіття спонукають окремих осіб до скоєння правопорушень. Сприяють правопорушенням також недостатня ефективність роботи правоохоронних органів, а часом і їх корумпованість. Суб'єктивні причини пов'язані із самою особою — громадянином. На жаль, люди в нашій державі здебільшого погано знають закони. Це значною мірою сприяє збільшенню кількості правопорушень. Правопорушення можуть зумовлюватися темпераментом, наприклад підвищеною збудженістю чи імпульсивністю особи, наявністю певних психічних відхилень тощо. Чималого поширення в нашій державі набули такі негативні соціальні явища, як алкоголізм, наркоманія, токсикоманія. Зловживання алкоголем один із найдавніших негараздів. Звичайно, ідеться не про помірне вживання алкогольних напоїв із нагоди особистого чи державного свята, не про причастя, що є складовою частиною релігійного ритуалу. Ідеться про зловживання алкогольними напоями, коли особа втрачає контроль над собою. Люди, хворі на алкоголізм (зловживання алкоголем на певній стадії перетворюється на хворобу), не повною мірою контролюють свої дії, саме в стані сп'яніння скоюють багато злочинів. Величезної шкоди державі та суспільству завдає наркоманія. Організм людини, яка вживає наркотики, поступово призвичаюється до них, і вона фізіологічно не може самостійно відмовитися від їхнього уживання. Таким людям потрібна допомога досвідчених лікарів. Наркотики дорогий товар, тому наркоману доводиться постійно шукати кошти. Для цього використовують різні засоби, нерідко злочинні. Іноді, не маючи коштів для придбання наркотиків, підлітки намагаються дістати задоволення від вдихання запаху клею, інших хімічних речовин, що спричиняють галюцинації, запаморочення. У цьому випадку йдеться про токсикоманію. Алкоголізм, наркоманія та токсикоманія часто спонукають до скоєння злочинів, утягування молодих людей до злочинних груп та угруповань. Саме тому боротьба з ними є складовою частиною боротьби проти правопорушень за дотримання законності та правопорядку. У повсякденному житті досить часто трапляються як випадки з правомірною поведінкою, так і правопорушень. Ознаками правопорушення є протиправність, вина, завдання шкоди, можливість притягнення до юридичної відповідальності. Залежно від характеру протиправних дій правопорушення бувають: кримінальні (злочини), адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові. Причини правопорушень поділяють на об'єктивні та суб'єктивні. Усуваючи причини правопорушень, суспільство зменшує їх кількість. Запам'ятайте: правомірна поведінка, правопорушення, злочин, правопорушник, проступок. Юридична відповідальність 1. Поняття та види юридичної відповідальності. Контролер в автобусі, виявивши пасажира без проїзного квитка, штрафує його. Суд, розглянувши справу грабіжника, засуджує його до позбавлення волі. Директор підприємства оголошує догану токарю, який запізнився на роботу. Визначте, що спільного в усіх цих ситуаціях. Ви, напевно, помітили, що в усіх випадках сталося правопорушення. Крім того, у всіх випадках правопорушникам довелося відчути певні обмеження, утиски. Саме такі обмеження, які накладаються на особу в разі скоєння нею правопорушення відповідно до норм законодавства, називають юридичною відповідальністю. Юридичну відповідальність, як і правопорушення, поділяють на окремі види. Найчастіше цей поділ здійснюють відповідно до галузей права, що регулюють відносини, щодо яких здійснено порушення. Пригадайте приклади, наведені раніше. Визначте, до якого виду відповідальності можуть бути притягнуті особи, про які йшлося на початку розділу. Скоєно різні правопорушення, різною буде й відповідальність за них. Пасажир не сплатив за проїзд і може бути притягнутий до адміністративної відповідальності. Токар, запізнившись на роботу, здійснив дисциплінарний проступок. Це також правопорушення, за нього настає дисциплінарна відповідальність. Пограбування, у якому суд визнав винним грабіжника, це злочин, за який настає кримінальна відповідальність. Існують й інші види юридичної відповідальності. Хлопчик, розбивши вікно, завдав шкоди власнику оселі, це є правопорушенням. Винний повинен сам (або, якщо правопорушник малолітній, його батьки) понести цивільно-правову відповідальність. Водій забув злити воду з радіатора службового автомобіля, унаслідок чого було пошкоджено радіатор автомобіля — його чекає матеріальна відповідальність (вона настає в разі завдання шкоди працівником власнику). Види юридичної відповідальності: кримінальна; адміністративна; цивільно-правова; дисциплінарна; матеріальна. Застосовуючи будь-яку юридичну відповідальність, держава переслідує певну мету. По-перше, застосована відповідальність повинна захистити від нових посягань на права й інтереси людей, суспільства тощо. Це охоронна функція. По-друге, заходи, ужиті до правопорушника, мають змінити його погляди, свідомість, перевиховати його - виховна функція. По-третє, покарання, застосоване до правопорушника, повинне застерегти від правопорушення людей, які мають намір учинити протиправні дії, — запобіжна функція. 2. Конституційні принципи юридичної відповідальності. Ознайомтеся зі статтями Конституції України та визначте, які принципи юридичної відповідальності встановлено Конституцією України. Конституція України Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Стаття 62. Особа вважається невинуватою в учиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Спробуємо розібратися, що означають ці принципи. Коли були створені комп'ютери та мережа Інтернет, почали скоюватися злочини за допомогою комп'ютерної мережі — наприклад проникнення в чужі комп'ютерні бази даних. Правоохоронці знаходили правопорупншків-коми'ютерників, але покарати їх не могли - адже в Кримінальному кодексі не був передбачений такий злочин. Пізніше в кодекс було внесено відповідні зміни, з'явилася відповідна стаття, але ті, хто був «першопрохідцем» комп'ютерних правопорушень, залишилися непокараними. Спрацював принцип «закон не має зворотної сили». Тобто, якщо на час учинення протиправних дій за них не було передбачено покарання, а закон, який його визначає, прийнято пізніше, він не поширюється на події, що сталися раніше. З іншого боку, особи, які за радянських часів були засуджені за спекуляцію, пізніше звільнені від покарання, коли з Кримінального кодексу було вилучено статтю, де визначався цей злочин. Отже, коли новий закон пом'якшує відповідальність за правопорушення або взагалі скасовує її, йому надають зворотної сили. У Конституції України визначено також, що за одне й те саме правопорушення особа може бути притягнута до відповідальності одного виду лише раз. Однак зверніть увагу — ідеться про відповідальність одного виду. Отже, якщо водій порушив Правила дорожнього руху та скоїв дорожньо-транспортну пригоду з тяжкими наслідками, він може бути за цю пригоду одночасно засуджений до позбавлення волі (кримінальна відповідальність), позбавлений водійських прав (адміністративна відповідальність) і зобов'язаний відшкодувати матеріальну шкоду (цивільно-правова відповідальність). Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто кожний відповідає за свої дії сам, особисто. 3. Обставини, що виключають юридичну відповідальність. Розглянемо декілька ситуацій. 1. У далекому гірському селі троє молодиків у нетверезому стані вирішили «розібратися» зі своїм односельцем. Підійшовши до будинку, вони почали вибивати двері, намагаючись увірватися до оселі. Господар кілька разів попередив їх про можливість застосування мисливської рушниці для захисту, потім зробив попереджувальний постріл через вікно, а коли нападники продовжували дії, він вистрілив через двері. Один із нападників був убитий, інший отримав тяжке поранення. 2. Під час руху в автобусі, у якому їхала група дітей, відмовили гпльма. Спроби водія загальмувати за допомогою двигуна чи ручного гальма не дали бажаного результату. І тоді водій направив автобус на легкові автомобілі, що стояли на узбіччі. Автобус зупинився,ніхто з дітей не постраждав, але кілька машин отримали значні пошкодження, не підлягаючи відновленню. 3. Пізно ввечері, коли в магазині не було жодного покупця, до нього увірвався хлопець у масці. Погрожуючи продавцю та касиру пістолетом, він наказав віддати всі гроші з каси. Касир, побоюючись за своє життя, виконала наказ і віддала кільканадцять тисяч гривень. Обговоріть ці ситуації, висловіть свою думку, чи повинні господар будинку, водій автобуса та касир понести відповідальність за свої дії. Відповідь па першу ситуацію міститься в Конституції України, яка проголосила, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.Цю норму закріплено і в Кримінальному кодексі України. Коли на людину вчинено напад, вона стала свідком правопорушення,будь-який громадянин має право захищатися, намагатися припинити протиправні дії (при цьому направлені не лише проти нього, а й проти будь-якої особи). Під час цього він може заподіяти шкоди правопорушнику. Захищаючись від злочинця, громадянин може використовувати не лише власну фізичну силу, а й у певних випадках (у разі нападу озброєної особи, групи осіб, спробі проникнути в житло чи інше приміщення) зброю, інші засоби. У цих випадках ідеться про необхідну оборону, що не є протиправною і не тягне ніякої юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної, цивільно-правової тощо). Проте якщо людина, захищаючись, діятиме не відповідно до загрози, перевищуватиме межі необхідної оборони й при цьому буде вчинено вбивство або завдано тяжких тілесних ушкоджень, винного може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. Крім того, не підлягає відповідальності людина, яка заподіює шкоду під час затримання правопорушника. У другому випадку, на перший погляд, водія можна притягти до відповідальності — адже пошкоджено машини абсолютно непричетних людей. Однак іншої можливості врятувати дітей не було, а будь-які матеріальні збитки не можна порівнювати з життям і здоров'ям людей, тим паче дітей. Отже, відвернено шкоду більшу, ніж заподіяна. Такі дії вважають учиненими в стані крайньої необхідності. За дії в стані крайньої необхідності особа не підлягає кримінальній і адміністративній відповідальності. У третьому випадку касир сама віддала гроші, вона порушила свої трудові обов'язки. Однак чи мала вона можливість діяти інакше? Адже їй загрожувала реальна небезпека, щодо неї було здійснено психічний примус. У цій ситуації вона звільняється від юридичної відповідальності внаслідок дії фізичного або психічного примусу. Є й інші випадки, коли особа звільняється від відповідальності. До таких обставин належать дії в умовах виправданого ризику, уявна оборона, виконання законного наказу чи розпорядження. Не підлягає відповідальності також і особа, яка не досягла певного, визначеного законом віку. До адміністративної відповідальності може бути притягнута особа з 16 років, до кримінальної за найтяжчі злочини — з 14 років, а за всі інші — з 16 років. Людину можна притягнути до юридичної відповідальності лише тоді, коли вона усвідомлює небезпеку й можливі наслідки своїх дій. Саме тому, особа, яка внаслідок психічного захворювання нездатна усвідомлювати свої дії або керувати ними, уважається неосудною і не підлягає юридичній відповідальності. Для з'ясування питання про те, чи є людина неосудною, призначають спеціальну судово-психіатричну експертизу. Правопорушення тягне за собою юридичну відповідальність. Залежно від скоєного правопорушення можливе притягнення осіб до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної, матеріальної і цивільно-правової відповідальності. Визначено конституційні принципи юридичної відповідальності — закон не має зворотної сили, індивідуальний характер відповідальності тощо. Передбачено обставини, які виключають юридичну відповідальність, зокрема необхідна оборона, крайня необхідність тощо. Не підлягає відповідальності також особа, яка не досягла визначеного законом віку або є неосудною. Запам'ятайте: юридична відповідальність, необхідна оборона, крайня необхідність. |
|
Це процес планування, організації, виробництва та взяття на себе... Підприємець, відповідно, це особа, яка займається підприємницькою діяльністю. Джеймс Коч відповідає цьому означенню. Він вклав свої... |
Особа, щодо якоївинесено постанову про притягнення як обвинуваченої... «Види відповідальності за корупційні правопорушення» та статті 22 «Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення»... |
|
Колегія суддів Судової А 13, ОСОБА 14, ОСОБА 15, ОСОБА 16 до товариства з обмеженою відповідальністю «Яромир-Агро», третя особа – реєстратор Оржицького... |
21 «Види відповідальності за корупційні правопорушення» «Види відповідальності за корупційні правопорушення» та статті 22 «Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення»... |
|
Спеціальне звання, П.І. Б. особи, яка скоїла правопорушення, посада Дата складання протоколу про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією |
Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі ОСОБА 1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»,... |
|
Тема: Особа, суспільство, держава ... |
АДМІНІСТРАТИВНІ КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НАВЧАЛЬНА МЕТА: вивчити з начальницьким та особовим складом ПДПЧ-36 можливі злочини та відповідальність за них у відповідності до... |
|
ПОНЯТТЯ ПРАВОПОРУШЕННЯ Мета: формувати правову свідомість та розуміння відповідальності за свою протиправну поведінку; виховувати повагу учнів один до одного;... |
НІКОПОЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА Про надання повноважень на складання протоколів про адміністративні правопорушення за статтею 159 Кодексу України про адміністративні... |