|
|
Скачати 479.68 Kb.
|
|
2. Сучасні податкові системи країн світу Податкова система Великобританії Бюджетні відносини. До бюджетних відносин причетні прем’єр-міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство, як головний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням податків. Казначейство також розробляє та здійснює основну економічну стратегію. Йому підпорядковуються Управління внутрішніх доходів та Управління мита та акцизів. Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня поточного року і закінчується 31 березня наступного року. При розробленні проекту бюджету кабінет враховує 18 ключових положень, 11 з яких за останні роки не змінювались. До основних положень належать: зростання валового національного продукту, рівень безробіття, ціни на акції, норми процентних ставок, ціни на основні продукти, зокрема на нафту, рівень податкових ставок. Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів та видатків здійснюється згідно з національними рахунками на основі європейської системи рахунків 1995року. Податок на доходи. Вперше був застосований у 1799році як тимчасовий засіб з метою фінансування військових потреб. Застосовується шедулярна форма стягування податку, яка передбачає розмежування податку на частини залежно від походження доходу. Таких шедул є 6, і кожна має особливий механізм оподаткування. А. Доходи від майна: від власності на землю, від будівель і споруд, квартирна плата від здавання квартир в найм. Б. Доходи від лісових масивів, що використовуються в комерційних цілях. В. Доходи від державних цінних паперів. Г. Доходи від комерційної діяльності: - доходи від ділових операцій; - доходи від приватної професійної діяльності; - отримані відсотки й аліменти, які підлягають оподаткуванню; - доходи від цінних паперів. Які знаходяться за кордоном; - доходи від майна, розташованого за кордоном; - усі інші доходи, наприклад гонорар; Д. Заробітна плата, пенсії, допомоги, інші трудові доходи. Е. Дивіденди та інші виплати, які здійснюють компанії Великобританії на користь працівників. Справляння податку здійснюється за місцезнаходженням джерела доходу, тому якщо працівник отримує дохід в одному місці роботи, він податкову декларацію не заповнює. Для всіх платників податків діє особова знижка і додаткова сімейна знижка. Їх розміри переглядають щорічно враховуючи рівень інфляції. У 1997 році особова знижка становила 3445 фунтів стерлінгів. Діють три категорії податку на доходи, які застосовуються після особової та сімейної знижки: 20% - після 2,5 тис фунтів стерлінгів, 25% - від 2,5 до 23,7 тис фунтів стерлінгів, 40% - після 23,7 тис фунтів стерлінгів доходу з розрахунку на рік. Акцизи. Стягуються з нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, вина, пива, сидру, а також з ігорного бізнесу. Ставки акцизів на деякі товари: на бензин (за 1л) 0,3314 і 0,2832 фунтів стерлінгів; на сигарети – 20% від роздрібної ціни плюс 52,33 Фунтів стерлінгів за 1000шт; на спиртні напої (за 1л чистого спирту) – 19,81 фунтів стерлінгів. Податок на реєстрацію автомобілів. Ставка податку при реєстрації легкового автомобіля становить 130 фунтів стерлінгів на рік. [8] Податкова система Греції Податок на додану вартість. Стандартна ставка на початок 2003 року 18%. Знижені ставки: 4% (на книги і періодичні видання) і 8% (на сільськогосподарську сировину і продовольство, медикаменти і медичне устаткування, водопостачання і пасажирський транспорт, послуги охорони здоров`я, спортивні і культурно-видовищні заходи, готельні та деякі інші послуги). Для острівних територій у деяких префектурах передбачені знижки на 30%. Від обкладання ПДВ звільняються банківські, страхові і юридичні послуги, послуги державної почти і суспільного радіо телебачення. Акцизи. Стягуються акцизи з нафтопродуктів, тютюну і тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, солоду, легкових авто, а також окремих операцій банків та страхових компаній. Ставки акцизів на деякі товари: на сигарети(за 1000шт) – 57,5% від роздрібної ціни; на етиловий спирт (за 1л) – 151,2 тис драхм; на лікерні вина – 12,4тис драхм; на легкові автомобілі - від 10% до 75% залежно від об’єму циліндру двигуна. Податок на доходи фізичних осіб. Стягується по прогресивній шкалі: мінімальна ставка 5%, максимальна – 40%. Резиденти сплачують податки з усіх доходів, отриманих ними в Греції та за рубежем; нерезиденти – тільки з доходів у Греції. У число оподатковуваних включаються доходи партнерств (повних і обмежених), асоціації підприємницького чи професіонального характеру, а також спільних підприємств. З загальної суми доходів враховуються витрати, понесені в процесі його одержання; передбачені знижки на деякі інші витрати. Нерезиденти користуються тими самими пільгами. Що і резиденти, за умови існування двосторонньої угоди з податкових питань між Грецією та даною країною. Податок на доходи юридичних осіб. Стандартна ставка 35%. Оподатковуються доходи грецьких компаній з обмеженою відповідальністю, державних і муніципальних комерційних підприємств, кооперативів та їхніх асоціацій, іноземних комерційних підприємств у будь-якій їх формі. А також із грецьких та іноземних організацій, що не мають на меті одержання прибутку, включаючи фонди усіх видів. Іноземні підприємства та організації, що роблять фінансове та науково-технічне сприяння, або які приймають участь в здійсненні державних чи приватних проектів у Греції, мають пільги при сплаті цього податку.[7] Податкова система Швеції Податок на додану вартість. Стандартна ставка – 25%. Знижені ставки: 12% (на продукти харчування, пасажирський транспорт, готельні послуги) і 6% (книги, газети, послуги в області спорту та радіомовлення). Звільняються від сплати податку послуги в області культури, охорони здоров`я й у соціальній сфері, а також фінансові та страхові операції. Акцизи. Стягуються з нафтопродуктів, природного газу, вугілля, електроенергії, добрив, тютюнових виробів, етилового спирту, вина, пива, а також видовищних заходів, лотерей і т.д. Деякі ставки акцизів: на бензин – 4,01-4,6 крон за 1літр; на вино (за 1л) – від 9 до 43,5 шведських крон залежно від змісту спирту. Прибутковий податок. Стягується з фізичних осіб на державному та муніципальному рівнях. Ставка 100 шведських крон + 25% (понад неоподаткований рівень у 203тис крон), муніципального – приблизно 30%. Доход фізичних осіб від капіталу оподатковується окремо по ставці 30%. Резиденти. Включаючи осіб що звичайно живуть у Швеції, сплачують податок на доходи, отримані в цій країні та за її межами, а нерезиденти – тільки з доходів, отриманих з шведських джерел. Від сплати звільняються особи, що проживають в Швеції менше 183 днів у році. Податок на прибуток корпорацій. Стандартна ставка 28%, однакова для розподіленого і нерозподіленого прибутку. Стягується з компаній та інших юридичних осіб – резидентів та нерезидентів. Компанія вважається податковим резидентом, якщо вона зареєстрована у Швеції чи має постійне представництво на її території. Компанії-резиденти сплачують податки з усіх доходів, а іноземні компанії та інші юридичні особи – тільки з доходів, отриманих від постійного підприємства чи нерухомості в Швеції. Дозволяються відрахування витрат на ведення бізнесу, а також перенесення збитків на наступний рік. Прибуток, розподілений фізичним особам. Надалі оподатковується як дохід по ставці на 30%. З інших податків слід зазначити податки, що стосуються автомобілів: автотранспортний податок стягується з власників легкових та вантажних автомобілів, автобусів, тракторів, трейлерів та інших моторних засобів при їх реєстрації (розмір податку залежить від виду використовуваного палива і ваги машини) і податок на продаж автотранспортних засобів (легкових і вантажних), що сплачується виробниками цих засобів у Швеції та імпортерами. [5] Система оподаткування України Податкова система – це сукупність правових норм. Що регулюють розміри, форми і терміни стягування податків та платежів, які мають податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну та інвестиційну активність. Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнених державою податків завжди є збільшення інфляційних тенденцій. Інколи підприємства штучно утримують низьку ціну на свою продукцію з метою, щоб, з одного боку, зменшити абсолютну масу податкових платежів до бюджету. З іншого, шляхом створення штучного дефіциту здійснювати кінцеву реалізацію своїх товарів за посередництва тіньових комерційних структур. Для держави стає безглуздим збільшення податку, оскільки більша частина прибутку присвоюється виробником і посередником безконтрольно. Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і зборів – платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів. Що справляються у визначеному порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ для реформування податкової системи. За короткий час здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система. Але оскільки ця система базується на системі доходів до бюджету, заснованих на принципі надмірної централізації, на сучасному етапі гостро встає питання про наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом. Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій. Оптимальна податкова система в Україні має відповідати таким принципам:
Податки і збори – це платежі до бюджету і державних цільових фондів. Що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначеними законодавчими актами України. Державні цільові фонди – це фонди, створені відповідно до законів України. Що формуються за рахунок визначених законів України податків і зборів юридичних осіб, незалежно від форм власності і внесків юридичних осіб. Платниками податків та зборів є юридичні та фізичні особи, на яких, відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки і збори. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України. Об’єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції, вартість продукції, у тому числі митна або її натуральні показники. Спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних та фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законом України про оподаткування. Платники податків і зборів зобов’язані:
Під час перевірки, що проводиться податковими органами, керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи зобов’язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами України, виконувати вимоги державних податкових органів про усунення виявлених порушень законів України про оподаткування, а також підписувати Акти про проведення перевірки. Припиняється обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів – зі сплатою податку, збору чи його скасуванням. Заборгованість платників податків та зборів у разі ліквідації юридичної особи сплачується у порядку, встановленому законами України. Обов’язок фізичної особи по сплаті податків та зборів припиняється при сплаті податків і зборів обов’язкових платежів, а також у разі смерті платника. Платники податків і зборів мають право:
Облік платників податків та зборів здійснюється податковими органами відповідно до законодавства України. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів лише за умов пред’явлення ними документів, що підтверджують взяття їх на облік у державному податковому органі і у триденний термін повідомляють про це державний податковий орган. Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що стягуються у визначеному законами порядку, становлять систему оподаткування. Закон України «Про систему оподаткування» №77/97-ВР від 18.02.97 року визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки та відповідальність платників. В Україні стягуються: - загальнодержавні податки і збори; - місцеві податки і збори; Загальнодержавні податки і збори встановлюються ВРУ і стягуються на всій території України. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відповідно до законів України.[1] Реформування податкової системи 4.1 Шляхи оптимізації податкової політики Період 1991-1997років можна охарактеризувати як період пошуку шляхів оптимізації податкової політики державою. Основним його недоліком, з погляду багатьох авторів, є те, що при проведені будь-яких змін жодного разу поки що не були враховані основні принципи оподаткування, сформульовані ще Смітом. Доцільно було б провести теоретичний аналіз відповідності цим принципам української системи оподаткування. Принцип перший. Усі джерела доходів можна розділяти на основні групи:
До основних податків, якими в Україні оподатковувались доходи, отримані з названих джерел, відносяться:
Крім того, всі три групи доходів як об’єкти споживання оподатковувались непрямими податками. Законом що діяв в Україні до 01.01.1997 року, плата за землю встановлювалась за одиницю площі залежно від родючості грунту та місця знаходження ділянки. У зв’язку з цим виникає кілька питань. Про-перше, законом була визначена диференціація ставок плати за землі сільськогосподарського призначення тільки по областях. Далі, згідно з прийнятим механізмом, обласні ради диференціюють ставки за групами грунтів. При цьому абсолютно не враховувалось місцезнаходження ділянки стосовно ринків збуту продукції. диференціація на ренту першого порядку у господарств, що знаходяться у безпосередній близькості від обласних центрів, значно вища за те саме джерело доходів господарств, віддалених від названих населених пунктів. Ця різниця повинна б була долатися податковими методами. Але порядок обчислення плати за землю ставить господарюючі суб’єкти далеко не в рівні умови з погляду на цю обставину. Для нашої країни в момент, коли для сільськогосподарських виробників гостро постало питання накопичення капіталу, така нерівність у розмірах ренти має велике значення. У майбутньому, в умовах посилення ринкової конкуренції, вона неодмінно проявить себе. З переходом до обчислення плати за землю залежно від її грошової оцінки цей недолік можна подолати, за умови, якщо оцінка буде враховувати місцезнаходження ділянки повною мірою. По-друге, ставки плати за землю несільськогосподарського призначення стосовно ділянок, розміщених у межах населених пунктів, диференціювались в залежності від кількості населення. Але за чисельністю жителів у тисячу чи 2-3 мільйони вони різняться лише в три рази, тоді як рента, отримана від цих земель, відрізняється у десятки разів. Усе це свідчить про нерівномірний розподіл податків при оподаткуванні земельної ренти. До речі, остання вада не подолана і в редакції до Закону України, введеного в дію з 1 січня 2001 року. Прибуток на капітал в Україні також оподатковується нерівномірно. Будь-яка підприємницька діяльність потребує необхідних капіталовкладень. А прибуток, отриманий від них, оподатковується за різними ставками (6%, 10, 30), а з 01.01.2004 року – 25%. В Україні відбувається етап первинного накопичення капіталу. Від його результату залежить подальший стан економіки України. До 01.01.2004 року, у разі реєстрації юридичної особи, ставка податку на прибуток становила 30%, а підприємці-фізичні особи сплачували прибутковий податок за прогресивною шкалою і його розмір міг становити 40%. Це створювало труднощі при накопиченні капіталу, необхідного для реєстрації юридичної особи. А до такої реєстрації фізичні особи завжди мали потяг через низки переваг з банківським рахунком, кредитуванням, орендою приміщень та активною частиною основних засобів та ін. це штовхало платників до приховування оподатковуваних доходів. Але не тільки приховування доходів є наслідком таких дій держави. Адже той, хто приховує доходи, рано чи пізно буде підданий штрафам, а той хто цього не робить, приречений до сплати надмірного податку на доходи фізичних осіб. І в першому, і в другому випадку держава вилучає капітал у грошовій формі зі сфери виробництва і торгівлі, а значить – обмежує їх розвиток. При цьому значним недоліком держави є:
Введення у 1998 році фіксованого податку у розмірі від 20 до 100 гривень на місяць було шляхом до вирішення вищезазначеної проблеми, але, лише часткового вирішення. Одним з найболючіших питань було оподаткування заробітної плати. Процентні ставки прибуткового податку, що застосовувались у нашій шкалі, використовуються багатьма країнами. Але граничні значення сукупного оподатковуваного доходу в Україні значно нижчі: податок стягувався уже із суми, що перевищувала 17 гривень, а із суми, що перевищувала 1700 гривень, податок нараховувався у розмірі 40%. Це унеможливлювало залучення значних капіталів від інвесторів. Крім того, скорочувався платоспроможний попит населення. А, як відомо, за відсутності такого попиту про розвиток виробництва не може бути й мови. Такий рівень оподаткування означав також зменшення зацікавленості в результатах праці. Усе це призводило до того. Що підприємства, які стимулювали працю своїх працівників, бажали підвищити їхню зацікавленість і продуктивність їхньої праці, змушені були виплачувати заробітні плати з чорної каси, ховаючись від оподаткування. Введення з 01.01.2004 року 13% ставки з доходів фізичних осіб можливо подолає всі ці негаразди і спонукатиме підвищенню зацікавленості у зростанні продуктивності праці. Крім цього, це, можливо, дозволить також легалізувати значну частину оборотів щодо оплати праці, але ж Законом уже передбачено підвищення ставки з 2007 року до 15%. Податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, акцизний збір, мито), повинні справляти вплив на всі джерела доходів. При цьому потрібно враховувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Вони впливають на всі джерела доходів однаково, а в основному – на заробітну плату. Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить – і обсяги виробництва товарів народного споживання. Це залежить від нерівномірного розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але пом’якшити цей вплив можна, наприклад, за рахунок диференціації ставок ПДВ на групи товарів. Адже ряд країн застосовують до сільськогосподарської продукції, до інших товарів першої необхідності знижені ставки ПДВ. Очевидно також, що при розробці ставок оподатковування необхідно більше брати до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з падінням попиту з боку населення згасає і виробництво. Слід також зазначити, що, незважаючи на свої слабкі сторони, податкова система України не «з`явилась з повітря». Вона будувалась і будується на основі небагатого власного і , в основному, зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувати досвід країн із розвиненою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання сколочування первинного капіталу для підйому виробництва уже не стоїть. В Україні картина протилежна. І тому ми маємо створити належні умови процесу накопичення і легалізації капіталу, використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше неможна навіть мріяти про якийсь значний економічний підйом. Принцип другий. Якщо дотримуватись дослівного формулювання, даного А.Смітом, і час сплати, і розмір будь-якого податку, і порядок його обчислення визначені нашим законодавством і підзаконними актами. Наскільки досконало це зроблено – питання чисто технічне, що порівняно легко вирішується. Але з часів Сміта пройшли сторіччя, протягом яких змінилось обличчя і економічних системі оподаткування. Виникла низка нових проблем. Стосовно сучасного етапу, зокрема української дійсності, другий принцип потребує незначного уточнення, яке враховувалось багатьма теоретиками при його поясненні. Йдеться про передчасну визначеність того чи іншого податку, оскільки в Україні допускаються значні порушення. Протягом усього періоду незалежності час від часу вводились в дію ставки податку заднім числом. Закони в галузі оподаткування спішно приймалися, починали діяти, а їх публікації проводились з великим відривом у часі. Мали місце випадки, коли законодавчі акти уже застосовувались на практиці, а інструкції щодо їх використання не були підготовлені й надходили до виконавців через тижні, а той через місяці. Усе це породжує плутанину, постійну необхідність перерахунків, що становить великі труднощі у роботі фінансових апаратів підприємств. Така невизначеність приводить до того, що платник віддається на сваволю збирача. Це є однією з причин корупції державного апарату, бо спонукає державних службовців на свій розсуд застосовувати податкове законодавство, а судочинці не мають права приймати рішення щодо платника податків. Платник завчасно стикається із порушенням, яке допускається через відсутність своєчасної інформації і за яке потім штрафується. Цей факт дуже добре використовують інспектори. Щоправда, деякі перешкоди поставлені цьому новою редакцією Закону «Про систему оподаткування» що почав діяти з 1997 року – ст.7 заборонено проводити зміни механізму справляння податків та їхніх ставок на відповідний рік. Платник повинен завчасно бути інформований про підготовку, введення в дію чи зміну податкового законодавства. Адже будь-яка навіть незначна невизначеність чи неясність у податках, спричинить більші збитки, ніж їх нерівномірний розподіл.[3] Принцип третій. У питаннях щодо зручності терміну та способу утримання податків не виникає ніяких сумнівів. Цьому сприяють і прийняті строки сплати, і механізм стягнення, і практика застосування податкового кредиту. Але, з огляду на способи стягнення, можна розглянути ще ряд питань щодо окремих галузей народного господарства. Наприклад, сільськогосподарським підприємствам інколи важко розраховуватись своєчасно із бюджетом грошовими коштами. Ця проблема виникає через неплатежі покупців та сезонність роботи. Чому б не розглянути можливість натуральних поставок державі з урахуванням податкових платежів? це допомогло б вирішити одразу кілька проблем:
Застосовувати цей метод постійно не зовсім доцільно. Але у випадках катастрофічної нестачі коштів у платника можна розглянути і такий варіант. Принцип четвертий. Формулюючи його Сміт мав на увазі два моменти:
Звичайно, встановлюючи той чи інший рівень податків, держава керується своїми потребами в коштах. Але в таких випадках вони спочатку повинні призведені відповідно до можливостей. Високі податки не задовольняють потреби держави, а призводять до їх зростання. Це підтверджене тезою: «Економічне багатство народу є запорукою фінансової могутності держави». [10] 4.2 Відповідальність, штрафні санкції щодо боржників. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-3 від 21.12.2000року введено в дію з 1 квітня 2001 року за виключенням:
Особливостями Закону України №2181-3 від 21.12.2000року є:
Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-3 від 21.12.2000 року встановлено для юридичних осіб:
За умови податкової застави платником податків у разі неподання або своєчасного неподання Податкової декларації настають такі наслідки:
У випадку неповідомлення або несвоєчасного повідомлення державним податковим інспекціям відомостей про доходи громадян законодавство громадян України передбачає адміністративну відповідальність керівників і посадових осіб підприємств – штраф 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне порушення протягом року – 5 неоподаткованих мінімумів. Крім того, за неподання, несвоєчасне подання або подання за невстановленою формою державним податковим органам звітності, пов’язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів – штраф посадовим особам 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Органи Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України накладають на керівників і посадових осіб підприємств адміністративні штрафи за несвоєчасне подання або неподання за установленою формою бухгалтерських звітів та інших документів про нарахування і сплату внесків на соціальне страхування в розмірі від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. А при повторних аналогічних діях протягом року, штраф – від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. За неподання фінансової звітності чинним законодавством передбачена тільки адміністративна відповідальність, а за несвоєчасне її подання штрафи не передбачені. Штраф за неподання фінансової звітності на керівника або посадових осіб підприємства в розмірі від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а якщо посадова особа протягом року притягувалась до адміністративної відповідальності, то штраф в розмірі від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Накладення штрафу, тобто постанови про притягнення до адміністративної відповідальності приймають органи контрольно-ревізійної служби. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пеня нараховується на суму податкового боргу із розрахунку подвійного розміру облікової ставки річних національного банку України, діючи на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день його прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів, крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством:
У зв’язку із змінами, внесеними Законом України №1344-4 від 27 листопада 2003 року, податковий агент – юридична особа або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від його організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податки до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий обіг та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, встановленого цим Законом. Граничним строком подання податковими агентами податкових розрахунків вважається останній день строку сплати до бюджету податків встановлений відповідним законом з питань оподаткування окремим платником. Якщо згідно із законом з питань окремого податку, збору податковий період не встановлено, то податкова декларація подається та податкове зобов’язання сплачується у строки, передбачені пп..4.1.6 п.4.1 ст.4 для місячного базового податкового періоду. Платники податків, які відповідно до закону мають сплачувати загальнодержавні та місцеві податки і збори, для яких законодавство передбачено подання податкових декларацій, надають щомісячні розрахунки про належні до сплати суми обов’язкових платежів з базовим періодом – календарний місяць. Своєчасно не внесені до бюджетів суми цих платежів вважається податковим боргом та стягуються до бюджету у порядку, встановленому цим Законом. За ініціативою контролюючого органу або платника податків може бути застосована процедура податкового компромісу, яка полягає у можливості покращення фінансового стану платника податків та відновлення його платоспроможності. Граничним строком сплати до бюджету податків агентами вважається останній день строку сплати до бюджету податків. Для фізичних осіб, які займають посади. Що підпадають під визначення суб’єктів корупційних діянь відповідно до закону та які зобов’язані подавати податкову декларацію згідно із законом, за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації, штраф застосовується у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Податковий борг зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку вважається безнадійним за наявності рішення Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затверджене Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілих від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, включаючи рішення щодо визнання окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які потягли за собою втрату врожаю сільськогосподарських культур в даних районах, які перевищують 30% від загального врожаю за останні 5 років. 4.3. Облік визнаних економічних санкцій За невиконання підприємством законодавства та умов договорів:
Дебет субрахунку №948 «Визначені штрафи, пені, неустойки» Кредит субрахунку №642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»
Дебет субрахунку №642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» Кредит субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті»
Дебет субрахунку №791 «Результат операційної діяльності» Кредит субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті»
Дебет рахунку №92 «Адміністративні витрати» Кредит субрахунку №641/4 «Розрахунки за податками»
Дебет субрахунку №791 «Результати операційної діяльності» Кредит рахунку №92 «Адміністративні витрати»
Дебет субрахунку №641/4 «Розрахунки за податками» Кредит субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті». 5. Державна податкова служба в Україні Система органів Державної податкової служби. Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 4 грудня 1990року (з наступними змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 7 липня 1992року №2555-12 включно до 5 червня 2003року №906-4, з 1 січня 2004року до цього закону внесені зміни згідно із Законом України №889-4 від 22 травня 2004 року) до системи органів ДПС належать:
У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушниками (податкова міліція). ДПА України залежно від кількості платників податків та інших умов може утворювати міжрайонні, об’єднані ДПІ та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції. У ДПА України та ДПА в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад ДПА України затверджується Кабінетом міністрів України, а колегій ДПА в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – ДПА України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій. Структура ДПА України затверджується Кабінетом міністрів України відповідно до ст.1 в редакції Закону України №83/98-ВР від 5.02.98року. Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради АР Крим і Ради Міністрів Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. ДПА є центральним органом виконавчої влади. ДПА підпорядковуються ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідним ДПА в АР Крим, областях, містах та Києві з Севастополем підпорядковуються ДПА у районах, містах, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції. Органи державної податкової служби координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митними та контрольно-ревізійними службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав. Очолює Державну податкову службу України Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє Президент України за поданням Прем’єр-міністра України. Заступники голови державної податкової адміністрації України призначаються на посаду і звільняються Кабінетом Міністрів за поданням голови ДПА та визначаються Кабінетом Міністрів України. В районах, містах(крім Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані ДПІ очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються Головою ДПА України за поданням голів відповідних ДПА. Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою ДПА України. Призначення керівників органів ДПС України здійснюється відповідно до ст.5 в редакції Закону України №83/98 від 5.02.98року. Відповідно до ст.7 в редакції Закону України №83/98 від 5.02.98року Державна податкова адміністрація України, Державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекціях у районах, містах(крім Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції є юридичними особами. Завдання органів державної податкової служби. Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є:
Функції державних податкових інспекцій. ДПА в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні об’єднані податкові інспекції виконують такі функції:
Податкова міліція України. Податкова міліція України складається з спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-пошукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. До складу податкової міліції належать:
У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Питання структури податкової міліції доповнено ч.2 згідно із Законом України №1685-3 від 20.04.2000року. Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції – Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі податкову міліцію в державних податкових адміністраціях очолюють начальники управлінь податкової міліції – перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрацій. Завданнями податкової міліції є:
Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:
Посадовим особам податкової міліції для виконання ними покладених обов’язків надаються відповідні права передбачені законами України. Особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького складу, присвоюють спеціальні звання. Порядок присвоєння спеціальних звань молодшого начальницького складу(прапорщик, старший прапорщик) податкової міліції визначається Державною податковою адміністрацією України. Спеціальні звання старшого і середнього начальницького складу(полковник, підполковник, майор, капітан, старший лейтенант, лейтенант) податкової міліції присвоюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Спеціальні звання вищого начальницького складу(генерал-майор, генерал-лейтенант) податкової міліції відповідно до Конституції України присвоює Президент України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України. Податкова чи службова особа податкової міліції у межах вповноважень, наданих Законом України №509-12 від 4 грудня 1990року та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу, передбачену законом, відповідальність. Посадова чи службова особа податкової міліції, яка виконує свої обов’язки, відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за надані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членам їх сімей. Форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції та оподаткування їх доходів здійснюється в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Висновки Податкова система – це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів і внесків до бюджету держави. Розглядаючи детально дану курсову можна виокремити декілька основних висновків, стосовно принципів оподаткування. А саме:
Ці принципи є не тільки теоретичними, тобто їх дотримання при формуванні податкової системи та податкової політики є нагальною необхідністю, особливо в сучасних умовах. Необхідність залежності податків від платоспроможності платника – це реалії сьогодення. Надвисокий рівень податків призводить до згортання виробництва, а існування податкових привілеїв для окремих осіб – неминуче до вибуху суспільного невдоволення. Необхідно також додати, що сам факт зміни податків буде слугувати невизначеності, що, на жаль, наявне в Україні. Страх перед підвищенням податків змушує підприємців страхуватися методом підняття цін. З цього приводу А. Маршалл писав: «… зміна зборів збільшує ризик для підприємців … і суспільство платить за такий ризик більше, ніж мали б бути еквівалентні цьому ризикові страхові ставки». Література
|
| Лекція Сутність та види податків. Податкова система і податкова політика 5 Лекція Організація податкової служби і податкової роботи. Система інформаційного забезпечення 11 |
Рефератів з дисципліни «Податкова система» Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування... |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліни “Фінансова політика” для... «Фінанси». Разом із тим опанувати її здатні студенти, котрі здобули ґрунтовні знання із професійно-орієнтованих дисциплін — «Макроекономічна... |
ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: “ Податкова система України та напрями її... Державне регулювання економіки шляхом використання податкових важелів в наших умовах повинно бути спрямовано на забезпечення та підтримку... |
| ЛЕКЦІЯ 13 ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА План Податки — обов'язкові нормативні платежі в державний або місцевий бюджет, що їх вносять як окремі особи, так і підприємства різних... |
Млинівський державний технікум ветеринарної медицини Інструкційна... Тема: Обчислення сум збору за першу реєстрацію транспортного засобу Робоче місце: аудиторія |
| Млинівський державний технікум ветеринарної медицини Інструкційна... Тема: Визначення валового доходу, валових витрат, бази оподаткування та розрахунок суми податку |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ КОТОВСЬКА ОБ’ЄДНАНА ДЕРЖАВНА... Котовська ОДПІ просить розмістити на Вашому веб-сайті у розділі “ВІСТІ З ПОДАТКОВОЇ” наступну інформацію (додається) |
| Млинівський державний технікум ветеринарної медицини Інструкційна... Мета проведення заняття: оволодіти методикою розрахунку податку з доходів фізичних осіб |
Млинівський державний технікум ветеринарної медицини Інструкційна... Мета проведення заняття: оволодіти методикою складання податкового розрахунку єдиного соціального внеску |