БРАТСТВО КАТЕХ І З И С Друге видання Київ 2010
|
|
Скачати 1.74 Mb.
|
 БРАТСТВО К А Т Е Х І З И С Друге видання Київ - 2010 Зміст Одкровення 1 Догмати 2 Чому саме Трійця 5 Канон 6 Таїнства 7 Церковні служби 10 Літургія 11 Деякі широковживані християнські поняття 13 Еклезіологія 24 Бог як спільнота 28 Проблеми церковної бюрократії: клір і братства 30 Братство як катехон Православ’я 35 БРАТСТВО: відкриття революційного православ'я 37 Маніфест православної революції 39 Дружба зі світом є ворожнечею з Богом 43 Теологія звільнення 46 Православний погляд на Конституцію 49 Апологетика 51 Християнська етика 53 Щодо мови священних текстів 55 Стосунки зі світом: деякі питання сучасності 55 Вдаримо розколом по екуменізму! 61 Антологія розколів 62 Католицизм 65 Міф про Святу Русь 69 Московська патріархія 74 Архістратиг Михаїл та інші Небесні Сили безтілесні 78 Православний екзорцизм 79 Пости 80 Православні свята 84 Великдень 84 Двунадесяті свята 85 Інші свята 92 Портрет Христа 105 Костянтинівський хрест 107 Якщо з нами Бог, то хто проти нас? 108 КАТЕХІЗИС БРАТСТВА «Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити, ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більше їжі, тіло не більше одежі? Гляньте на птахів небесних: не сіють і не жнуть, ані збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? Хто з вас, журячись, спроможний додати до свого віку хоч лікоть? І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. Та Я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не більше вас, маловіри? Отож не турбуйтеся, промовляючи: «Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемось?» Отець бо Небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте Царство Боже та його справедливість, а все інше вам докладеться». Слова одного Палестинського екстреміста у викладі небезпечного анархіста Матвія, автора підривних неполіткоректних текстів, у яких розпалюється релігійна нетерпимість, зневага до суспільних цінностей, пропаганда війни та національної ворожнечі. Саме тому ми Першого вважаємо Богом, а другого – Святим. *** Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов Я принести, але меч. Бо прийшов Я розділити сина з батьком його, доньку з матір’ю її, а невістку зі свекрухою її. І вороги людині – домашні його. Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, - не гідний Мене. Хто любить сина чи доньку більше, ніж Мене, - не гідний Мене. І хто не бере хреста свого і не йде за Мною, той не вартий Мене. Хто збереже душу свою – втратить її, а той, хто погубить душу заради Мене – знайде її. Настанова Ісуса Христа всім нам (Євангеліє від Матвія 10: 34-39) І справді, Христос приніс нам не мир, але меч. Тому поводитись із християнством треба як з мечем, а не як з подушкою. Одкровення Вчення ми черпаємо з Божественного Одкровення. Воно існує у двох формах – Священного Передання та Священного Писання. Священне Передання – це те, що віруючі передають одне одному і предки – нащадкам, а саме: віровчення, Таїнства та обряди. Священне Писання – це Біблія. Окрім того, «нічого не розуміє у християнстві той, хто не помічає його суто історичного боку, що складає настільки суттєву частину віровчення, що в ній певною мірою утримується вся філософія християнства…» (Петро Чаадаєв «Філософічні листи») Писання дане для того, щоб Божественне Одкровення збереглося більш точно і незмінно. Передання необхідне для правильного розуміння Писання, звершення Таїнств і збереження чистоти віровчення. «Передання – це все, що було нам дане для того, щоб ми могли жити у Заповіті» - І. Конгар. Головне у Переданні – це Таїнства, які й складають основу життя Церкви, особливо ж Святе й Страшне Таїнство Євхаристії (Причастя). У віровченні також слід розрізняти догмати – незмінні істини, єдині для Церкви в усьому світі – і традиції, різні для різних часів та місцевостей. Наприклад, вчення про дві природи у Христі – це догмат, а наявність чи відсутність іконостасу в храмі – традиція. Воскресіння Христове – догмат, освячення яєць та пасок на Великдень – традиція. Це важливо знати, адже сьогодні багато традицій вважається чимось обов’язковим, без чого Православна Церква перестає бути Православною, що в корені неправильно. Образно догмати можна порівняти з огорожею, за якою закінчується Церква та починається єресь, а традиції – із розмаїттям форм всередині цієї огорожі. «Деякою різницею у церковних порядках нема чого бентежитись. Вони завжди дозволені… Гріх – лише нешанобливе ставлення до них, а самі чини можуть змінюватися всі, крім суттєвого у святих таїнствах» - прп. Феофан Затворник. «У головному – єдність, у другорядному – розмаїття, в усьому ж – любов» - блаженний Августин про Церкву. Догмати Догмат – істина християнської віри, яка не підлягає сумніву внаслідок її богоодкровенного походження, i яка є обов'язковою для всіх членів Церкви. Догмати є основою вчення Православної Церкви, i не підлягають зміні. Як Бог є незмінним та вічним, так i догмати Його Церкви є незмінними до кінця віку. Догмати зафіксовані у двох рівних за авторитетом джерелах «Священному Писанні» (Біблії) i «Священному Переданні» (матеріали помісних i Вселенських соборів IV-VIII ст., праці церковних авторитетів того часу, яких називають Святими Отцями, давня богослужебна практика). Православна традиція вимагає збереження в недоторканості не тільки змісту догматів в інтерпретації отців церкви але й збереження їх догматичного формулювання. Православ'я не припускає ані збільшення, ані скорочення кількості догматів, що прийняті Вселенськими соборами. Таким чином, усі догмати, які були прийняті після VII Вселенського собору i католицький догмат про «фiлiокве» православні богослови відкидають. У перших століттях християни, повсякчас перебуваючи на межі смерті, сприймали істину феноменологічно, як світло. Коли ти в тюрмі, ти не переймаєшся філософією свободи, ти хочеш втекти на свободу. Для мешканця штрафного ізолятора «теологія звільнення» не актуальна, він переймається інструментом звільнення – виготовленням заточки. Коли припинилися гоніння – почалися сумніви. У відповідь на них Церква змушена була вдатися до філософії, формулювати догмати, а для цього скористатися грецьким генієм. Догмати формулювалися поступово, майже завжди у жорсткій боротьбі з єресями. В усі віки люди воювали між собою заради слави, влади і здобичі. Після утвердження християнства воюють також заради істини: філософські війни з єретиками в ім‘я вірного розуміння догматів, пізніше – Хрестові походи. Позаяк диявол – мавпа Бога, згодом взагалі розповсюджуються ідеологічні війни – джихад, світова революція тощо. Зазвичай, до формулювання догмату, Церква так і вірила, як у саму собою зрозумілу річ, подібно до того, як багато своїх речей ми вважаємо природно нашими, і потребуємо документів на право власності лише тоді, коли хтось проявляє потребу в цих наших речах на предмет відібрати чи купити. Вважається, що християнська богословська наука виникає у ІІІ ст. в Олександрійській школі. Це в першу чергу Оріген. Наприкінці століття з’являється ще антіохійський напрямок наукового богослов’я. Найбільш значущою фігурою для ранньої богословської думки Заходу був Тертулліан (навернений до Христа у 195 р.). Блискучий публіцист, створив богословську термінологію Заходу, латинську церковну мову, вчення про Св.Трійцю. Він пиав :Син Божий розіп‘ятий – мені не соромно, бо це ганебно. І вмер і похований – це цілком ймовірно, бо не може бути. І похований воскрес – вірю цьому, бо це безглуздя. Основні догмати православ’я викладені у Символі віри, складеному святими отцями Церкви на І і ІІ Вселенських (всезагальних) соборах, що відбувалися у IV ст. На Першому Вселенському Соборі були написані перші сім членів Символу, на Другому – інші п’ять. Перший Вселенський Собор відбувся в м. Нікеї в 325 році від Різдва Христового для затвердження апостольського вчення щодо Сина Божого проти неправильного вчення Арія, який вважав, що Син Божий створений Богом Отцем і тому не є істинним Богом. Другий Вселенський Собор відбувся в Константинополі в 381 році від Р.Х. для затвердження апостольського вчення щодо Святого Духа проти лжевчення Македонія, який заперечував Божественну гідність Духа Святого. За цими двома містами, в яких відбулися ті Вселенські Собори, СИМВОЛ ВІРИ має назву Нікейсько-Царгородського. Символ віри читається так: 1. Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. 2. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що Від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. 3. Він для нас людей, і заради нашого спасіння зійшов з небес, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком, 4. І розп’ятий був за нас при Понтії Пілаті, і страждав, і був похований, 5. І воскрес на третій день, як було написано, 6. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця, 7. І знову прийде у славі, судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця. 8. І в Духа Святого, Господа животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків. 9. В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. 10. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів. 11. Чекаю воскресіння мертвих 12. І життя будучого віку. Амінь. Основні обмеження людського свавілля викладено у Десяти Заповідях:
Необхідно уникати примітивних «толстовських» трактувань. Бог – не пацифіст. Згідно Старого Заповіту, ці десять заповідей були дані Мойсею одночасно з наказом завоювати Землю обітовану. Отже, 10 заповідей – це основа статуту внутрішнього розпорядку божої спільноти. Ще є так звані Заповіді блаженства. Їх дав Христос у Нагорній проповіді.
Найбільша ж заповідь: «Господь Бог наш є Господь єдиний; і возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю – ось перша заповідь. Друга ж подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе. Іншої, більшої цих, заповіді немає» (Мк. 12:29-31) Заповіді Господні не є лише абстрактними вимогами для застосування в пустелі. Усі вони – практичні поради з революційного досвіду. Любов до ближнього значно заощаджує час, а любов до Бога допомагає пережити тюрму. Чому саме Трійця Чому саме Трійця, а не двійця, або, скажімо, не четвірця? Зрештою, чому не нескінченна кількість іпостасей? Адже Бог являвся Мойсею у палаючому кущі й у стовпі пилу. Або навіщо множити сутності і не прийняти редукованого бога в єдиній іпостасі, на кшталт Аллаха? Треба розуміти, що насправді питання про Трійцю – це питання про Сина. А питання про Сина – це питання про особистість, тобто найважливіше питання з усіх, які можуть бути поставлені. Трійця тому, що лише три речі ми можемо стверджувати про сутність Бога (все інше ми можемо казати про Його сутність лише через заперечення): 1. Бог перед нами. Бог-творець світу. Це Бог філософів (чистий розум, що не має меж, як каже Гегель). Він може бути названий, але не може бути помислений і відчутий. Чи є Бог – безсенсове питання, адже Він є до буття, і до небуття. 2. Бог з нами. Це Бог містиків, Якого ми можемо відчувати і Який робить прекрасним Світ, і дещо в нас, і декого з нас. 3. Бог поміж нами. Бог митців і бійців. Бог-особистість в т.ч. і в найбільш звичайному, приземленому сенсі, особистість, як ми: з біографією, страхом, смертю, тілом, руками, в які можна забивати цвяхи і фахом теслі. До уявлення про Трійцю призвело усвідомлення того, що нащадок Давида є творцем Давида, що Творець – особистість, а ми особистості в тій мірі, в якій подібні до Нього, що ми і те, що відбувається між нами є цікавішим для Бога, аніж Всесвіт з міріадами галактик. І зірка запалюється лише від того, що народжується немовля. Колись фізики, заглиблюючись у матерію і енергію, докопаються до первісних субстанцій. Ними виявляться хліб, тіло, кров і вино. І вже від них походитиме те, з чого вони створені: атоми, суперструни, елементарні частки, гравітація, темна матерія, фотони. І світовий вогонь, «що мірами загоряється і мірами згасає». Якось, Бог сидів на березі Генісаретського озера і споглядав роботу рибалок. Одного з них Він вирішив перетворити на камінь… Навіщо Бог "тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви"? Навіщо була вся ця історія з Ісусом з ганебним, для людства, завершенням і непевною післямовою? Зрозуміла поетична логіка Євангелія, проте, як пояснити її тому хто не відчуває поезії? Можна виділити три причини: 1. Бог має бути особистістю не в метафоричному, а в достеменному значенні цього слова. Бути особистістю означає мати долю. 2."хто хоче бути суддею, той має бути в мені, а не зі мною поруч". Судити людей має Той хто є Сином людським. 3. Найголовніше. Любити Творця, який лишається абстрактним принципом, неможливо. До нього можливо ставитися з належною повагою, страхом, вдячністю. Після приходу Христа імператив "любити Бога" вже не є натяжкою. Коли Бог захотів повідомити нас за Себе, він послав пророків, коли захотів Взяти наші серця, Він прийшов сам. Канон Важливо відрізняти канон від догмату. В церковній термінології прийнято називати догматами – істини вчення, істини віри, а канонами – приписи, що відносяться до церковного ладу, церковного керівництва, обов'язків церковної ієрархії, священнослужителів і обов'язків кожного християнина, які випливають з моральних основ євангельського й апостольського вчень. На відміну від догматів, канон не є незмінним. Це статут Церкви, який описує її життя в конкретному місці та в конкретний час. Кано́н (грецькою - «правило, норма») – церковна постанова апостолів, Вселенських, деяких помісних соборів і Отців Церкви, що стосується церковного устрою та правил. Основний канонічний корпус Православної Церкви міститься в збірнику «Книга правил святих апостолів, святих соборів вселенських і помісних, і святих отців» («Книга правил»). Також, кано́ном називається жанр церковної гімнографії: складний багатострофний твір, присвячений прославленню якого-небудь свята або святого. Входить до складу богослужінь ранкової, навечірні, напівнічниці та деяких інших. Також, канон читають на молебнях. Як жанр канон з'явився в середині VII століття. Перші канони були написані св. Андрієм Критським і св. Іваном Дамаскіним. Також існує канон в іконописі. Він почав формуватися у ІV ст. Тоді занепала антична мистецька майстерність, отже на культуру й натхнення митців вже не можна було покладатися. Тому були сформовані правила зображення, настільки прості, щоб ними міг користуватися майже будь-хто. Так у церковному мистецтві стало більше одноманітності, але менше потворності. Головним джерелом для визначення основ церковного устрою та керівництва повинен слугувати Новий Заповіт. У св. Писанні головним чином містяться істини віри (догмати) і моральності. Самі по собі вони не є церковним правом або юридичними постановами; але слугують підставою церковних понять. Але й зазначені в новозаповітних священних книгах церковні правила й постанови не всі є незмінними й недоторканними для церковного законодавства. Такі, наприклад, канони про скликання щорічних обласних Соборів, про обласну систему церковного управління, про порядок призначення єпископів (Ант. 19), про суд над єпископами, пресвітерами й дияконами (Карфаг. 12: 29), про вік призначуваних у пресвітери й диякони (Неокес. II; Каро. 22), та ін. Так, зокрема, приписи Апостола про покривала жінок (1 Коринф. 11: 5-10), або про збори пожертв для Церков (16: 1-2), мабуть, мали відношення до обставин, серед яких перебувала Церква, або до звичаїв народу; отже, вони не можуть бути прийняті як правила, обов'язкові для християн усіх місць і часів. Зі зміною зовнішніх умов церковного життя були змінені або замінені й правила Апостолів, наприклад, про публічне викриття тих, хто грішить (1 Тимоф. 5:20), про порядки в церковних зборах (1 Коринф. 14: 26-31), про те, щоб єпископ був чоловіком єдиної дружини (1 Тимоф. 3:2), про служіння в Церкві вдовиць або дияконіс (1 Тимоф. 5: 9-14), про вечері любові (1. Коринф. 2: 20-22). |
Схожі:
|
Право України Підручник Видання друге, перероблене і доповнене Київ Х68 Харитонов Є. О., Старцев O. B. Цивільне іиічно-правових елементів — традиційно державним установам надаються пільги і нерепані,... |
За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, доктора... За підсумками V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання (2002—2003 pp.) цей Коментар відзначено другою премією у номінації... |
|
До світанку. Недовга друге життя Брі Таннер Стефані Майєр «До світанку. Недовга друге життя Брі Таннер»: ACT, Астрель, Москва, 2010 |
Долинська центральна районна бібліотека Щорічно бібліотека одержує більш ніж 70 назв газет і журналів. Серед них видання з економічних, суспільних, політичних питань, питань... |
|
Програма виховання дітей дошкільного віку Затверджено Міністерства освіти України рекомендувала в 1991 р. Протягом восьми років її успішно втілювали в дошкільних закладах нашої держави.... |
Елементарний курс Видання друге Харків Одіссей 2008 ББК 67. 3 К56... «Теорія держави і права», а також розміщені методичні матеріали для самостійної підготовки та роботи на семінарських заняттях, для... |
|
Рік і місце народження: 1980 р м. Київ, сімейний стан: неодружений Журналіст інтернет-видання «HotLine net ua» та газети «За нашу Україну» 2004-2005 р |
КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА Фахове видання з філософських наук затверджено постановою Президії ВАК України від 1 липня 2010 р. №1-05/5 |
|
Про вивчення історії у 2010/2011 навчальному році У 2010/11 навчальному році учні 5 – 9 класів навчатимуться за програмою 12-річної школи “Історія України. Всесвітня історія. 5 –... |
ПРОГРАМA МІЖНАРОДНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ФОРУМУ «ДОВКІЛЛЯ 2010» Київ, Міжнародний... Реєстрація учасників VI Всеукраїнської конференції громадських природоохоронних організацій «Участь громадськості у формуванні та... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua