Матуся
Сонце тихо сідає за віти дерев,
Перша зірка з'явилась на небі
Моя мама з роботи стомившись прийшла, Я присіла як раз біля неї.
Мама, мила, матусе моя,
Гарна, ніжна, ласкава, чарівна.
Я люблю тебе, люба голубко, люблю Й пригорнуся до тебе щосили.
Розповім я тобі й маленькій сестрі, Що у школі, на танцях я вчила,
Чого хочу досягнути я у житті,
І якою я стану, про що зараз мрію.
Найдорожчі для мене - матуся й сестра, Також батько, дідусь і бабуся.
І як виросту я — стану так, як вони, Працювати для щастя народу.
Люба моя, Україно.
Я навіть ніколи тебе не любила так, Країно моя - Україна!!!
Я навіть ніколи це так не дивилась На тебе - моя Україна!!! Надійна така рідна і близька Країна побачень і вічних розлук -
моя Україна!!!
Майбутнє твоє, Україно
Майбутнє твоє, Україно, яскраве,
Без сліз і біди, без суворої драми,
Без ночі і темряви, без пустоти,
Без жорстокої долі і кривавої мсти.
Майбутнє твоє, Україно, безхмаре,
Без злих і підступних твоїх ворогів.
З добрими друзями в майбутньому стане
Кращим добробут, спростується гнів.
Майбутнє країни без нас - не майбутнє.
Нам треба душею це зрозуміть.
І щоб рідна ненька в майбутньому квітла
Нам треба ще краще і вчитись, і жить.
Тобі, Україно.
Україно, матінко моя,
Сльозою вкрита доленька твоя. Цуралися дітей твоїх у світі,
І долі їх, мов маревом повиті.
І зараз, як і сотні літ тому,
Ділять тебе, тебе лише одну.
І ділять рідну на декілька частин,
І не розуміють, що Україна Неподільний наш рідний дім!
Я вірю в майбутнє твоє,
Україно
Я вірю в майбутнє твоє, Україно,
Я вірю у тебе і вірю в людей,
Що буде щасливою кожна людина:
Всміхаючись, новий стрічатиме день.
Не будуть країну в шматки розривати,
Не будуть ділити частини її.
Коли разом велике життя проживати,
Бо всі ми є діти, Вкраїно, твої.
При владі не буде брехні і хабарства,
Усі люди матимуть рівні права.
Це буде час миру і спокою царство.
Моя, Україно, ти будеш жива!
Тебе шматували ворожії руки,
Століттями люд твій стогнав у ярмі,
Але ми пройшли усі біди та муки -
Свободу і мир ми дістали самі.
То квітни ж надалі, мій краю коханий!
А ми, молодії нащадки твої,
Тебе не покинем: ти є й будеш з нами!
Повік не забудем ми рідні краї.
Майбутнє прекрасне, майбутнє яскраве
Палає у наших юначих серцях.
Любити Вкраїну ми не перестанем,
Ми будем надією їй до кінця!
Мій славний народе, моя Україно!
Мій славний народе, моя Україно!
Ми довго до волі йшли.
Свою незалежність і землю єдину
Слізьми та життям здобули.
Ми вірили завжди у світлий світанок,
В надію, добро та любов,
Що одної миті типліючий ранок
Зітре патріотів кров.
Народ український - герой невмирущий,
Він честю свого здобув.
Та раптом загоєні рани болючі
Біди гіркий ніж полоснув.
Ми спокій і мир вже давно загубили,
Верхівка і корінь - це спільна сім'я,
Ми тільки свій вибір почесний зробили -
І вже зганьбили країни ім'я.
Тепер весь світ знає, що наша Вкраїно
Як всі, у брехні та народних сльозах,
Тепер весь світ бачить - свята Україна
В мерзенних брудних католицьких руках.
За що нам ці муки і крики дитячі:
„Хто дума інакше - той ворог мені!"
Старі і малі веселяться і плачуть,
Святкують та стогнуть по два береги.
Ой люди, прокиньтесь, ви що наробили?!
Злочинці на волі злочинні творять.
Чи парубкам нашим в далеких країнах
Від кулі чужинців вже час помирать?
Ні, ні, зачекайте ще трішечки, люди,
Ми - діти Вітчизни, врятуєм її.
Не буде насилля і страху не буде
На нашій квітучій блакитній землі!
Не буде різниць між двома сторонами,
І захід, і схід - то єдиний народ.
Ми знищемо стіну, що зараз між нами,
І будем множити гідний наш род.
Не буде брехні та промов підлесливих
З тих підлих і жадібних, зрадницьких вуст,
Народ наш ніколи не буде щасливим,
Якщо буде мати грошами затьмарений глузд.
Кріпися, тримайся, весною повита,
В гаях не буває навічно зими!
Того, що батьки не зуміли зробити,
З криштальною совістю зробимо ми.
Майбутнє твоє, Україно!
Майбутнє твоє, Україно, -
Це ми, рідні діти твої.
Ми зробимо з тебе щасливу,
Найкращу країну Землі.
Сади розцвітатимуть рясно,
І щасливо житимуть люди.
Всі знатимуть тебе, прекрасну,
Про тебе ніхто не забуде,
Для тебе ми будемо жити,
Все зробимо на благо тобі.
Ти першою будеш у світі,
І в тім допоможемо ми!
Я вірю в майбутнє твоє,
Україно!
«Разом нас багато
Нас не подолати !»-
Вийшов захід з хати
І пішов на схід.
Цю чарівну фразу
Всі сказали зразу,
Жодному в образу
Виказав і схід.
В кожній в світі хаті
Знають Україну,
Як таку країну,
Де суспільство є.
«Схід і захід разом»,-
Завдяки цій фразі
Можна в кожній справі
Успіху досягти.
Будемо дружити,
Хліб один ділити,
Прикладом служити
Для наступних літ.
Як малу дитину й мати,
Нас не можна роз'єднати,
Злість би всіх угамувати,
Бо ми разом, захід й схід.
Рідна мова
Збережемо рідну мову,
Дзвінку, мов у лісі струмок,
Неначе веселку казкову,
Барвисту, ніби вінок.
Несемо ж її крізь століття,
Бо ж в світі єдина вона,
Почують нехай наші діти,
Яка-то нам мова дана!
Відмінно її опанують
У всій неймовірній красі,
Нехай її добре шанують
І будуть пишатися всі.
Нам мови і інші потрібні,
Але ж треба знати завжди:
Ніщо не замінить нам рідну,
Як подих, як краплю води.
Чи будуть пам’ятати Батьківщину?
Чи будуть пам'ятати Батьківщину?
її ліси, поля, її лани?
Чи та любов у душах не загине?
Чи пам'ятатимуть її сини?
Про зорі світлі у ясній блакиті
І ті садки, туманами повиті,
Що ще лишилися між фабрик і машин?
Чи ще колись комусь-таки насниться
Холодна, чиста, чарівна криниця
І у гаях пташиний щебет-дзвін?
Я вірю, що ніколи не забудуть
Країну казки, квітів і пісень.
Вона вкладається у душу людям
Лиш тому, що Батьківщина це.
Наша Україна
Подивіться, люди, ви навколо,
Що це діється у димній млі?
Ластівки тікають з України,
І зникають проліски з землі.
Да, у місті газ, бензин, галопи,-
Вулиці забруднені такі,
А в лісах сміття знаходять гори,
Ріки чорні небезпечні всі.
Що чекає наше покоління?
Люди, схаменіться! Досить! Все!
Зло багато сіяло насіння,
Хто ж добро, красу в країну принесе?!
|