|
|
Скачати 229.81 Kb.
|
|
МУЗИКА ( Ростовський О., Марченко Р., Хлєбникова Л.) ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА “Державний стандарт початкової загальної освіти” головною метою дисциплін художньо-естетичного циклу, що складають освітню галузь “Мистецтво”, визначає розвиток особистісно-оцінного ставлення до мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреби в художньо-творчій самореалізації та духовному самовираженні. Виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожного школяра, повязується із його загальним розвитком, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості. Учитель має розвинути чутливість учнів до музики, ввести їх у світ добра й краси, допомогти відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань, виховати здатність до активної різнобічної музичної діяльності, сформувати ціннісно-орієнтаційне ставлення до музичного мистецтва, сприяти розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Успішне вирішення цих завдань сприятиме досягненню мети музичного виховання: формування у школярів музичної культури як важливої й невід'ємної частини їхньої духовної культури. У програмах реалізована концепція музичного виховання школярів на основі української національної культури, суть якої полягає у ставленні до музичного фольклору як невідємної частини духовного життя народу; у визнанні провідної ролі фольклору в музичному навчанні і вихованні дітей; у зверненні до народної музичної творчості крізь призму її життєвих зв'язків з духовним, матеріальним та практичним світом людини; в розгляді українського музичного фольклору в діалектичній єдності з фольклором інших народів; у вивченні професійної музики крізь призму її фольклорних джерел; у розкритті естетичного змісту народної музики на основі осягнення школярами суті й особливостей музичного мистецтва. При підготовці програм її автори виходили, насамперед, з досвіду народної педагогіки, обрядів і традицій музикування, таких ідей, як провідна роль фольклору в музичному вихованні дітей (М. Леонтович, К. Стеценко, Я. Степовий, Ф. Колесса, П. Козицький, Л. Ревуцький); музично-творчий розвиток школярів за допомогою різноманітних ігор з рухами, танцями, співом (В. Верховинець); розвиток музичного слуху на основі поєднання моторики, метроритмічних і звуковисотних вправ (С. Людкевич); розвиток слуху на ладовій основі (Б. Яворський) тощо. Відзначимо особливу цінність ідей видатного українського музиканта-педагога М. Леонтовича, який надавав першорядного значення народній пісні як найдемократичнішому жанрові, близькому й зрозумілому дітям, вважав народну музику незамінною у вихованні молоді. Усі уроки музики повинні бути пройняті думкою, що музична творчість українського народу — нев'януча окраса його духовної культури. Народна музика повинна увійти до музичної свідомості дітей як безпосередньо живе, хвилююче мистецтво, а не як романтична спадщина, перед якою повинні вклонятися. Важливо, щоб діти відчували фольклор не як щось архаїчне, а як природну невідємну частину сьогодення. У програмах використані ідеї відомого музиканта-педагога Д. Кабалевського, які увібрали досягнення вітчизняної й світової педагогіки і стали вінцем музичної педагогіки ХХ ст. Найістотніші з них - визначення мети музичного виховання у широкому культурологічному контексті: формування музичної культури особистості як невідємної частини її духовної культури; підхід до сприймання музики як основи музичного виховання; ставлення до музичного мистецтва як джерела і предмета духовного спілкування, а до змісту шкільного предмета “Музика” - як до живого музично-педагогічного процесу, як художньо-педагогічного спілкування; опора на принципи педагогіки мистецтва, зумовлені інтонаційно-образною природою музики, тематична побудова програми тощо. При складанні програм ураховувався також досвід таких визначних представників зарубіжної музичної педагогіки XX ст., як Е. Далькроз, К. Орф, 3. Кодай. Це, зокрема, прийоми ритмопластичного музикування (Е.Далькроз); музикування на елементарних музичних інструментах, використання дитячого фольклору, найдавнішої обрядової поезії для активізації музичного мислення дітей, творення елементарної музики, послідовність виховання музичного слуху на ладовій основі, суміщення відносної й абсолютної сольмізації (К.Орф); пріоритетність народної пісні, хорового співу в музичному вихованні (З.Кодай). Програми враховують таку сучасну вимогу до навчального процесу, як взаємозв’язок різних видів мистецтва на уроках музики. Ідея взаємозв’язку мистецтв, яка ґрунтується на цілісності сприймання навколишнього світу та творів мистецтва, має стати однією з провідних у музичному навчанні та вихованні школярів. Установлення міжпредметних зв’язків допоможе сформувати в учнів цілісну систему знань про мистецтво. Відтак необхідною умовою художнього виховання школярів є реалізація на уроках музики таких художньо-пізнавальних завдань, які вимагатимуть від учнів загальноестетичної орієнтації в засобах творення художнього образу. Учні мають усвідомити, що різні види мистецтва не тільки не відокремлені одне від одного, а навпаки, тісно повязані між собою й знання одного з них допомагає глибшому сприйманню й розумінню іншого. Взаємодія різних видів мистецтва виключає їх механічне поєднання. Тому ефективність звернень до творів інших видів мистецтва на уроках музики полягає не в їх кількості, а в доцільності використання для заглиблення в художній світ твору. Це дозволить вирішувати складні завдання наведення учнів на естетичне осягнення й переживання змісту музичних творів з опорою на весь художній досвід дітей, без навязливого втручання в цю тонку сферу художньої діяльності людини. На уроках музики художньою домінантою, яка визначає педагогічну доцільність використання творів інших видів мистецтва, має виступати саме музика. Враховуючи виразну природу музичного мистецтва, слід обережно використовувати на уроці твори тих мистецтв, які мають зображальну природу. Треба постійно пам’ятати про небезпеку спрощенства змісту музичних творів, нав’язування учням довільних образів або сюжетів. Важливо розкрити внутрішні зв’язки між творами, виявити їх образну сутність і своєрідність. Порівнюючи музичні твори з творами інших видів мистецтва, доцільно проcтежувати з школярами ті зв’язки між ними, які кореняться в їх спільному походженні, в синтетичних функціях. Слід поступово підводити учнів до думки, що взаємодія музики з іншими мистецтвами можлива тому, що сфери вираження мистецтв не замикаються в колі своєї своєрідності, а взаємозбагачують один одного. Співдружність різних видів мистецтва буде доцільною і дійсно творчою лише тоді, коли кожен вид мистецтва збереже свою специфіку, свою форму художнього мислення. Коли ж ця специфіка не враховується, то взаємодія мистецтв порушується і втрачає педагогічну доцільність. Проводячи паралелі з іншими видами мистецтва, не слід перетворювати музику в ілюстрацію до якоїсь картини чи літературного твору. Учитель має пам’ятати, що він проводить саме урок музики, а література, образотворче й інші види мистецтва мають лише збагачувати музичні враження школярів, виводячи їх на нові рівні художнього узагальнення. Звернення до них буде виправданим за умови, коли вся робота спрямовуватиметься на виховання в учнів здатності цінувати, розуміти, емоційно й свідомо сприймати музику у всій сукупності її зв’язків з життям і явищами духовної культури. Музика має сприйматися як живе й захоплююче мистецтво, тому таким же живим і захоплюючим має бути навчання. На основі формування музичного сприймання вчитель має розвивати творчі здібності учнів до співу, музикування, виховувати в них художні смаки, вчити розмірковувати про почуту музику, робити самостійні висновки й узагальнення; враховувати сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу й одночасно спиратися на закономірності самої музики, пам'ятаючи, що урок музики повинен бути цілісним уроком мистецтва. Важливою особливістю програм є їхня тематична побудова, яка відбиває основні закономірності й функції музичного мистецтва. Кожен семестр навчального року має свої теми, які, послідовно поглиблюючись, розвиваються від уроку до уроку. Між семестрами та між усіма роками навчання також забезпечується внутрішній зв’язок. 3-й клас І семестр. Пісня, танець, марш переростають у пісенність, танцювальність, маршовість (8 год.) Інтонація (8 год.) ІІ семестр. Розвиток музики (10 год.) Будова (форми) музики (9 год.) 4-й клас І семестр. Музика мого народу (16 год.) ІІ семестр. Між музикою мого народу і музикою інших народів немає непереборних меж (19 год.) Теми програми – своєрідні етапи розвитку музичного сприймання школярів. Тому й педагогічна діяльність учителя полягає у поступовому розкритті усе нових граней життєвих зв’язків, що кристалізуються в темах. У свідомості вчителя всі теми повинні бути присутніми на кожному уроці, пронизуючи його баченням перспективи навчально-виховного процесу. Лише у цьому разі виникає безперервна лінія розвитку тематичного змісту, що забезпечує безперервність розвитку музичної культури учнів. Вузьке розуміння теми, підхід до неї виключно як до знання, хоча й “ключового”, не дає бажаного результату. Тематична побудова програм сприяє досягненню цілісності уроку, єдності його складових частин, оскільки в основу цієї побудови покладені не різні види діяльності учнів, а різні грані музики як єдиного цілого. Це дає змогу вносити в урок будь-які контрасти, необхідні для підтримування уваги учнів, створювати атмосферу творчої зацікавленості. Робота з учнями щодо оволодіння вокально-хоровими, музично-ритмічними та іншими практичними навичками проводиться в тісному зв'язку із засвоєнням конкретної теми. Підпорядкування матеріалу уроку основній темі створює можливість для вчителя вільно замінювати один твір іншим з аналогічними художньо-педагогічними якостями. Кожен твір, що звучить у класі, має бути художнім і захоплюючим для дітей, педагогічно доцільним. Робота над кожним твором має вводити школярів у світ глибоких почуттів і роздумів: про добро і зло, прекрасне і потворне тощо. Творчо підходячи до програм, учитель повинен дотримуватися її тематичної побудови. Можливість вільного маневрування при орієнтації на тематичний компас дає вчителю змогу узгодити матеріал програми з конкретними умовами роботи, рівнем розвитку учнів, своїми можливостями. виховання як органічного зв’язку знань, умінь і навичок музичної діяльності з одного боку, та осягнення естетичної суті музичного мистецтва – з іншого. У програмах особливе місце відводиться хоровому співу, природному способові вираження естетичних почуттів, дійовому засобові активного залучення школярів до музики. Кожен клас —хор,—ось ідеал, до якого має прагнути вчитель. Навчання співу має бути тісно пов’язане з розвитком музичного слуху і музичним розвитком особистості дитини. Весь процес навчання співу повинен сприяти активному, зацікавленому й творчому ставленню учнів до музики. Унаслідок акселерації формування дитячого голосу завершується в 11—12 років, після чого, як правило, настають тривалі мутаційні зміни. Це зумовлює необхідність проведення основної роботи з формування вокально-хорових навичок у молодших класах для того, щоб у наступні роки зменшити навантаження на голосовий апарат школяра, широко використовуючи охоронну методику вокальної роботи. Однією з форм виконавської діяльності учнів на уроці виступає гра на елементарних музичних інструментах (бубон, барабан, трикутник, металофон тощо). Враховуючи національні традиції й досвід інструментального музикування, програми пропонують включати до змісту уроків навчання гри на сопілці—українському народному музичному інструменті. Це сприятиме залученню учнів до активних і захоплюючих форм музикування, розвитку музичного слуху, вихованню навичок ансамблевої гри, підготовці до двоголосного співу. Важливе місце в програмах посідає ознайомлення учнів з інструментальною музичною творчістю українського народу, зокрема, з троїстими музиками – найпоширенішим у минулому в Україні типом народного інструментального ансамблю. У виконанні троїстих музик учні слухають народні пісні й танці, визначають склад ансамблю, характеризують звучання кожного інструмента окремо та всього ансамблю в цілому. Слід дбати про розвиток музично-творчих здібностей дітей. Музично-творча діяльність дітей може виявлятися в імпровізації пісенних мелодій, придумуванні нескладних мотивів, інсценуванні сюжетів пісень, складенні елементарних танців, створенні ігр-інсценізацій, темброво-ритмічних супроводів тощо. Важливим стимулом до творчості є створення на уроці пошукових ситуацій. Це і впізнавання музичних жанрів за їх характерними ознаками, і взнавання мелодій у різному тембровому звучанні, і знаходження виконавських засобів для втілення певного образу. Музична творчість активізує фантазію учнів, спонукає до самостійних пошуків форм утілення свого задуму, сприяє глибшому сприйманню музики. Слід пам’ятати, що на музичний розвиток учнів благотворно діють два чинники: багатство музичних вражень, з одного боку, та повторність вражень – з другого. Програмою передбачено виконання музично-ритмічних рухів, спрямованих на пластичне вираження особливостей музики (пластичне інтонування засобами вільного диригування, танцювальні рухи, крокування, гра на уявних музичних інструментах тощо). Передавання характеру музики в русі має розвивати природну музичність дітей, їхню здатність емоційно й свідомо сприймати музику. До програм включено багато творів, зручних для інсценування та створення танцювальних композицій. Проте вчитель не повинен відводити на них надто багато часу й руйнувати задум конкретного уроку, його цілісність. Пластичне інтонування тільки тоді сприяє поглибленню сприймання музики, коли поєднується з вокально-хоровою роботою, грою на елементарних музичних інструментах тощо. Треба заохочувати дітей до вільного вираження у співі та грі власних почуттів і уявлень, вчити стежити за розвитком музики, обмінюватися враженнями, порівнювати твори. Важливо звільнити учнів від побоювань висловити неправильну думку, вчити їх мати власне судження і вміти аргументувати його. Музична грамота розглядається як складова частина багатогранного поняття музична грамотність, під якою розуміється здатність сприймати музику як живе й образне мистецтво, породжене життям і нерозривно з ним пов'язане; здатність відчувати внутрішній зв'язок між характером музики і характером її виконання; здатність сприймати музику емоційно й осмислено, критично оцінюючи її, виявляючи хороший смак. Рівень музичної грамотності не перебуває у прямій залежності від ступеня засвоєння музичної (нотної) грамоти, хоча й передбачає її знання. Учням не слід пропонувати жодних відокремлених від живої музики правил і вправ, які вимагають заучування і багаторазових повторень. Усі музично-теоретичні відомості повинні бути тісно пов’язані з музичною практикою дітей. Мистецтво вчителя полягає в тому, щоб від уроку до уроку вести учнів шляхом активного осягнення різних граней теми і самостійного узагальнення набутих вражень і знань. Основний шлях набуття музичних знань веде від поступового накопичення музично-слухових вражень і досвіду музичної діяльності – до їх узагальнення. Вивчення нотної грамоти має підпорядковуватися орієнтації вчителя на поступове систематичне виховання слухових уявлень учнів, музично-ритмічного почуття, навичок співу по нотах. Зазначимо, що вивчення нотної грамоти не є самоціллю й органічно включається в урок під час розучування пісень та слухання музики. Записувати мелодію або інтонацію на дошці слід лише тоді, коли потрібно підкреслити якісь особливості звуковисотної будови мелодичної лінії, ритмічного рисунка, почути відмінність між фразами, інтонаціями, або коли нотний запис допоможе швидше розучити пісню. Аналіз та інтерпретація музичних творів є невідємною частиною діяльності учнів на уроках музики, допомагаючи їм проникнути в складний світ художніх образів. Саме на етапі аналізу школярі набувають досвіду музично-творчої діяльності, оволодівають знаннями й уміннями, необхідними для повноцінного сприймання. Кожний сприйнятий, проаналізований і інтерпретований твір – ще одни крок у музичному розвитку дітей, який наближає їх до оволодіння музичною культурою. Потрібно прагнути до того, щоб учні частіше самі відповідали на питання, які виникають на уроці, не задовольнялися засвоєнням готових знань. Цьому сприятимуть точне формулювання вчителем завдання, його поступове спільне вирішення, самостійно зроблений учнями висновок. Музичне сприймання не може бути наслідом засвоєння певної суми знань, якогось алгоритму діяльності. Не можна нав’язати учневі конкретний образ, не порушивши законів художнього сприймання. Неможливо «вкласти» в учня особисте ставлення до музики, як неможливо відчувати «за нього». Музичне сприймання, будучи основою всіх інших видів музичної діяльності, у цій діяльності й розвивається, забезпечуючи загальний музичний розвиток школярів. І найголовніше: не можна переносити практику оцінювання учнів на уроках з точних наук на уроки музики. Адже в музиці точними й однозначними можуть бути лише найелементарніші відомості. Наприклад, правильною буде відповідь про те, що нота соль першої октави пишеться на другій лінійці, що крапка біля ноти подовжує її тривалість на половину, що пісню “Бабак” написав Л.Бетховен тощо. Про музику як живе мистецтво правильних відповідей учнів на одне й те ж запитання вчителя може виявитися багато. Адже вони випливають із безпосередніх вражень і переконань учнів, їх життєвого й художнього досвіду і самоцінні за своєю природою. Важливо створити умови для виникнення в учнів бажання виразити свої враження і переживання у процесі виконавської діяльності, сприймання музики чи засвоєння музичних знань. Тут уміння вислухати учня, стати на його позицію, вважати її такою ж самоцінною, як і свою власну, є необхідною умовою занять музикою, створення творчої атмосфери на уроці. Поза особистісним спілкуванням між учителем і учнями така атмосфера виникнути не може. Хоча програма значною мірою конкретизована, вона водночас передбачає творчого вчителя, який за цією конкретикою побачить загальну ідею. І це зрозуміло: найпрогресивніша методика і програма не дадуть бажаних результатів, якщо вони потраплять у руки педагога-консерватора. Усі форми музичних занять із школярами мають сприяти їхньому духовному розвитку, пізнанню світу, формуванню світогляду, вихованню моралі. На вирішення цього завдання спрямовуються творча ініціатива вчителя, його знання і досвід, любов до дітей і до музики. 4-Й КЛАС Оскільки 4-й клас—це завершальний етап початкової освіти, то уроки музики мають підсумувати матеріал попередніх класів, узагальнити музичний досвід школярів. Учні продовжують ознайомлюватися з музикою, розширюють уявлення про традиції і своєрідність музичного мистецтва свого народу та інших народів світу. Теми цього року навчання підводять дітей до усвідомлення ролі музики у житті суспільства, встановлення зв'язків, між музикою різних народів, сприяють глибшому засвоєнню школярами таких закономірностей музичного мистецтва, як зв'язок музики з життям, єдність змісту і форми, зв'язок народної та професійної творчості тощо. Тема першого півріччя— "Музика мого народу". Головне завдання вчителя полягає у тому, щоб допомогти учням відчути й усвідомити інтонаційні особливості, своєрідність музичного надбання народу, відчути спільність і відмінність народної та композиторської творчості. Саме з цих позицій має відбуватися узагальнення й подальше збагачення музично-слухового досвіду дітей. Протягом попередніх років навчання учні ознайомилися з багатьма творами української народної та професійної музики. Накопичені враження й досвід дають їм змогу виділити найхарактерніші особливості української музики. Відчуття дітьми краси рідного краю, материнської пісні, народного мистецтва; почуття гордості за свій народ, національну культуру не можуть розвиватися без виховання любові й поваги до культури інших народів. Тому означена тема органічно пов'язана з темою другого півріччя — "Між музикою мого народу і музикою інших народів немає неперехідних меж". Завданням учителя на цьому етапі стане допомога учням в осягненні національної своєрідності музичного мистецтва різних народів. Учні мають засвоїти універсальність музичної мови, з’ясувати деякі стилістичні особливості музики різних народів на якісно новому етапі узагальнення художніх вражень. Ознайомлюючись з музичним розмаїттям, школярі повинні збагатити власні уявлення про історію і побут народу, відчути глибоку духовну сутність, спільність життєвого змісту музики різних націй, усвідомити постійне взаємозбагачення національних музичних культур. Важливо, щоб учитель не зводив уроки до вирішення суто навчальних завдань— ознайомлення з окремими жанрами народної й професійної музики різних народів. Тематичний зміст програми наголошує на відчутті школярами інтонаційних особливостей музики свого та інших народів. Порівняння інтонацій за подібністю й відмінністю — головний методичний прийом на заняттях з четвертокласниками. Зокрема, порівняння першої частини Української симфонїї М. Калачевського та української народної пісні "Ой на горі та й женці жнуть", увертюри до опери М. Лисенка "Тарас Бульба" й української народної пісні "Засвистали козаченьки" підтвердить велике значення народних джерел у творчому доробку композиторів. Школярі із зацікавленням вслухаються в знайомі з дитинства народні танцювальні інтонації в "Гопаку" з балету А. Хачатуряна "Гаяне", де вони так незвично звучать “по-вірменськи”. Порівняння інтонацій української народної пісні "Зоре моя вечірняя" з піснею азербайджанського композитора Г. Гусейнлі "Курчатка" сприятиме засвоєнню особливостей музики народів Закавказзя. Слід підвести учнів до думки, що зв'язки між культурами різних народів є неодмінною умовою розвитку всієї світової культури. На матеріалі теми другого семестру потрібно розглянути такі узагальнюючі питання: "Що ми дізналися про композиторів, виконавців і як навчилися виконувати музику самі? Що ми знаємо про слухачів і якими слухачами стали самі?". Роздуми учнів над цими питаннями, включені в контекст уроку, стануть своєрідним підсумком не тільки навчального року, а й всього періоду початкового навчання. Учителю варто враховувати вікові особливості сприймання музики четвертокласниками. Зауважимо, що ці особливості визначаються передусім збільшенням обсягу життєвого й музичного досвіду дітей. Як і в попередніх класах, сприймання дітей все ще тісно пов'язане з руховими відчуттями. Виховання навичок музичного сприймання досягається поступовим ускладненням музики, дедалі глибшим аналізом творів різного характеру в межах одного жанру, розширенням уявлень про жанри. Практична діяльність четвертокласників стає більш усвідомленою і цілеспрямованою. За своїми віковими особливостями вони можуть утримувати увагу протягом уроку, але це залежить від художньої змістовності, насиченості, різноманітності навчального матеріалу, доцільного темпу уроку. Якщо співацьке виховання у попередніх класах було правильним, то у 4-му класі голоси дітей починають звучати особливо привабливо. У хлопчиків голос набуває дзвінкості й сріблястості, у дівчаток — індивідуального тембрового забарвлення. Відчуваючи силу власного голосу, школярі намагаються співати якомога голосніше, що порушує злагодженість роботи співацького апарату і звук втрачає рівність, дзвінкість і політність, стає тьмяним і безбарвним. Відтак, важливим завданням на цьому етапі стає досягнення рівності звучання голосу в усьому діапазоні. Учні повинні усвідомлювати, що гарний спів характеризується наспівним, легким, взятим без напруження звуком. Великого значення набував правильний, красивий спів самого вчителя. Розучуючи пісню, корисно її сольфеджувати, вчити мелодію у помірному темпі й з середньою силою звучності; виконуючи пісню без супроводу, досягати виразності кожної фрази при співі на склади та зі словами. У роботі над ансамблем і строєм слід прагнути повного розуміння школярами змісту й характеру музики, динамічного розвитку кожної фрази, всього твору в цілому. Лише глибоке проникнення у задум композитора надасть виконанню художньої цілісності й образності. Працюючи над двоголоссям, не варто закріплювати хорові партії за певними учнями. Доцільніше поділити клас умовно, щоб групи легко могли обмінюватися партіями. Розучування кожної партії проводиться з усіма учнями. З метою розвитку гармонійного слуху слід продовжувати виконання пісень під акомпанемент, який не дублює мелодію. Головне завдання двоголосого співу — виховання у дітей відчуття краси й колориту багатоголосого звучання, прагнення оволодіти мистецтвом хорового співу. Досвід показує, що розвиток умінь двоголосого співу залежить від того, наскільки методично правильно здійснюється перехід до двоголосся. Якщо дотримуватися традиційної думки, що спочатку слід досягти красивого співу в унісон, а вже потім переходити до двоголосого, то необхідні навички виробляються зі значним запізненням. Ефективнішою є паралельна робота над співом в унісон і елементами двоголосся. При цьому учні вчаться не лише багатоголосому співу, а передусім багатоголосому слуханню, умінню співати свою партію й водночас чути інші. З огляду на ці виконавські завдання виникає необхідність активного використання нотного запису під час уроку. Процес роботи над піснею повинен завжди бути художнім спілкуванням школярів із музикою. Вибір прийомів розучування пісні має зумовлюватися її художнім образом та інтонаційним строєм. Наприклад, розучуючи українську народну пісню "Сіяв мужик просо", слід звернути увагу дітей на світлий і прозорий колорит музики, жартівливі інтонації ігрової пісні. Переживання її емоційно-образного строю, прагнення виразити своє ставлення до виконуваного спонукатиме дітей поводитися й співати відповідно до настрою твору. Необхідно створювати на уроці такі умови, за яких четвертокласники самі пропонуватимуть варіанти виконання пісень. “Так підходить? А так? Як же краще виконати?" — такі питання мають постійно звучати у класі в процесі творчої роботи над піснею. ПЕРШИЙ СЕМЕСТР Т е м а . Музика мого народу(16 годин)Основні завдання: підвести учнів до усвідомлення ролі музики в житті кожного народу; допомогти їм відчути красу материнської пісні, народного музичного мистецтва, усвідомити інтонаційні особливості музики українського народу, спільні й відмінні риси народної та композиторської творчості; підвести до висновку, що при всій різноманітності жанрів пісенність, наспівність, яскрава емоційність і ліричність є найхарактернішими ознаками української народної музики й композиторської, що зросла на її основі. Твори для хорового співу Я. Степовий. ”Зоре моя вечірняя”. Українська жниварська пісня “Котився снопочок”. Українська народна пісня “Сіяв мужик просо”. М. Катричко. “Рідна мова”. Українська колискова пісня “Ой ходить сон коло вікон” Українська народна історична пісня “Ой на горі та й женці жнуть”. Українські щедрівки “Чи дома, дома”, “Слава нашим господарям”. Українська народна пісня “Забілів від снігу гай”. Твори для слухання Музика М. Вербицького. “Ще не вмерла Україна”. Державний Гімн України. Українські троїсті музики. В.Філіпченко. “Поле моє, поле”. М. Калачевський. “Українська симфонія” (перша частина). Г. Майборода. “Гуцульська рапсодія”. Є. Адамцевич. “Запорізький марш”. Українська народна пісня “Засвистали козаченьки”. М. Лисенко. “Елегія”, Увертюра до опери “Тарас Бульба”. В. Кушпет. “Кобзарська дума”. Додатковий матеріал Українські жниварські пісні “В понеділок раненько”, “А вже сонце котиться”. Ф. Колеса. “Пан отаман”. Українська народна пісня в обробці Л. Ревуцького “Прилетіла перепілонька”. Українська народна пісня “Ой гиля, гиля, гусоньки, на став”. Українські щедрівки “Ой рано-рано кури запіли”, “Прийшли щедрувати”. Д. Бортнянський. Соната до мажор. Л. Ревуцький. Друга симфонія (друга і третя частини). Українські народні думи “Іван Богун”, “Батьку Хмелю”. С. Гулак-Артемовський. Танці з опери “Запорожець з Дунаєм”. ДРУГИЙ СЕМЕСТР Т е м а . Між музикою мого народу і музикою інших народів немає непереборних меж(19 годин) Основні завдання: підвести учнів до усвідомлення ролі музики в житті суспільства, у зміцненні культурних зв’язків між народами, їх зближенні; допомогти осягнути національну своєрідність, спільні й відмінні риси в музиці різних народів, зрозуміти інтернаціональну сутність музичної мови. Твори для хорового співу Українська веснянка “Вийди, вийди, Іванку”. Російська народна пісня “Вниз по матушке по Волге”. М. Глинка. “Не щебечи, соловейку”. Г. Гусейнлі. “Курчатка”. Латиська народна пісня “Півник”. Е. Гріг. “Захід сонця”. Чеська народна пісня “Полька”. Індонезійська народна пісня “Прогулянка з батьком”. Українська народна пісня “Корольок”. Твори для слухання П. Чайковський. Фінал Першого концерту для фортепіано з оркестром (фрагмент). Українська народна пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”. А. Хачатурян. Гопак з балету “Гаяне”. Білоруська народна пісня “Бульба”. К. Мясков. “Білоруський танець”. Р. Щедрін. “Пустотливі частівки”. Д. Гершвін. “Колискова” з опери “Поргі й Бесс”. М. Лисенко. “Баркарола”. В. А. Моцарт. Варіації на тему французької пісні. Ф. Шопен. Мазурка ля мінор. Додатковий матеріал Українська народна пісня “Журавель”. Російська народна пісня “Со вьюном я хожу”. Українська веснянка “Женчичок-бренчичок”. Польська народна пісня “Жайворонок”. П. Чайковський. Фінал Другої симфонії (експозиція). С. Рахманінов. Третій концерт для фортепіано з оркестром (фрагмент). К. Мясков. Туркменський танець. В.А. Моцарт. Симфонія соль мінор (перша частина, фрагмент). Є. Станкович. Купальський танок “Марина”. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
З М І С ТПояснювальна записка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33-й к л а с . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 І семестр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 ІІ семестр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 4-й к л а с . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 І семестр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19 ІІ семестр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Список рекомендованої літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Навчально-практичне видання Міністерство освіти і науки України Головне управління змісту освітиПРОГРАМИ ДЛЯ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ МУЗИКА 3 – 4 КЛАСИ Автори: Ростовський Олександр Якович Марченко Раїса Олексіївна Хлєбникова Людмила Олександрівна |
|
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ початкової загальної освіти Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної... |
“Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують... Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку” затверджено... |
|
Державний стандарт початкової загальної освіти головною метою Мистецтво, визначає розвиток особистісно-оцінного ставлення до мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх... |
Державний стандарт початкової загальної освіти Нові освітні реалії передбачають формування філософії сучасного європейця — «навчання упродовж життя», яка дає усвідомлення необхідності... |
|
НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ДО КАБІНЕТУ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ ПРАЦІ НА 2013/2014 НАВЧАЛЬНИЙ РІК Державний стандарт початкової освіти від 20 квітня 2011 р. №462 (для 1-2 класів) |
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти затверджено... Викладання хімії в умовах переходу до нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти |
|
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Освіта України 2004 №5 Формування компетентного вчителя, учня, керівника навчального закладу – приоритетний напрямок модернізації освіти в Україні |
Українська мова і мови національних меншин (мови навчання) Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. №426... |
|
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти Відповідно до статті 31 Закону України “Про загальну середню освіту” Кабінет Міністрів України постановляє |
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти Відповідно до статті 31 Закону України “Про загальну середню освіту” Кабінет Міністрів України постановляє |