ВСТУ П

Скачати 456.96 Kb.

Назва	ВСТУ П
Сторінка	1/4
Дата	11.04.2013
Розмір	456.96 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Медицина > Документи

1 2 3 4

Погоджую:

о.-міт. Іван Козовик

Цензор

Благословляю:

Володимир Війтишин

Правлячий Єпископ Івано-Франківської єпархії УГКЦ

Комісія „Душпастирська місія Івано-Франківської єпархії УГКЦ

в сфері Охорони здоров’я”
АКАФІСТИ ТА МОЛИТВИ

ЗА ЗЦІЛЕННЯ ВІД НЕДУГИ ПИЯЦТВА
МОЛЕБЕНЬ ЗА НЕДУЖИХ

В С Т У П

Дорогі брати і сестри, із волі Блаженійшого Любомира Гузара за одностайною підтримкою Синоду греко-католицьких ієрархів вирішено присвятити День хворого 2007 року важкій і специфічній хворобі нашої української спільноти – алкоголізму. Одночасно у нашій Церкві є засновано Рух за тверезість життя. Із цієї нагоди доручаємо Вашій увазі оцю маленьку книжечку із текстом молитов за уздоровлення алкогольноузалежнених.

Якщо вірити статистиці, то близько 900.000 тис. українців є алкогольноузалежниними. Цифра є трагічна, і має тенденцію до швидкого зростання. Причин є багато. Вже майже історично у нас склалася культура алкоголю. Половина телереклам, біґбордів є присвячені випивці, алкоголь можна придбати майже на кожному кроці. Сьогодні бачимо, як швидко починають розростатися наші міста, а разом з ними відкривається багато казино, залів азартних ігор, барів, ресторанів, де є легкий доступ до алкоголю та наркотиків. Як наслідок все це чинить сильний тиск особливо на свідомість дітей, так що в школах вчителі почали стежити, щоб учні не тільки не палили цигарок, а й не вживали алкоголю і так званих "твердих" наркотиків (за офіційними даними Україна за темпами зросту ВІЛ/СНІД є на першому місці у Європі і на шостому місці у світі). Безвідповідальність, бездумність доводять до того, що за кермом автомобілів все частіше сідають в нетверезому стані, про що свідчить зростаюча статистика аварій. Соціальна пасивність, інертність, відсутність солідарності, розпад сімей і т. п. є найкращою умовою для запущеності і духовного вакууму, які швидко заповнюються алкоголем, та більш «сучасними» наркотиками.

Закрадається сумнів – що ж ми християни, маленька церковна спільнота віруючих, можемо зробити супроти алкоголізму, що буйно процвітає на тлі зростання загальної запущеності духовності і моралі?.. Дійсно вилікувати від алкоголізму, чи заборонити іншим наживатися на спричинених алкогольними затруєннями плачем жінок та горем знедолених дітей, є практично неможливо. Натомість вода не тече тільки під лежачий камінь. Треба діяти силою слова – словом проповіді і словом молити. Для наркологів і не тільки для них є відомо, що головною причиною попадання в алкогольну залежність, як і в будь-яку іншу, є мала проінформованість про їх смертельну згубність. В «Новій зорі» ми вже повідомляли, що в Івано-Франківській Теологічній Академії 24 лютого 2007 цього року була проведена наукова конференція присвячена алкоголізму і шляхам його подолання. Склалося враження, що ніхто із присутніх на конференції ніколи посміють легковажити ризиком зловживання алкоголем. Матеріали конференції будуть видані окремою книжкою. А 29 квітня в День хворого до чоловічого монастиря в с. Гошів відбулася проща із копією ікони Пресвятої Богородиці «Неіспиваєма чаша», яку Владика Володимир (Війтишин) у присутності собору священиків посвятив для зцілення від недуги алкоголізму у нашій єпархії.

Щодо способу протидії духовним способом, то саме небо - наша небесна мати Пресвята Богородиця вказала засіб духовної боротьби. В країні найбільшого розгулу алкоголізму – в Росії в містечку Серпухів Пресвята Богородиця прославила свою ікону «Неіспиваєма чаша», щоби кожен, хто молиться перед нею діставав благодать зцілення від цієї недуги. Є свідчення про численні одужання.

Сподіваємось, що ця книжечка допоможе людям, які самі хочуть визволитись від цієї страшної недуги, або просять Всевишнього за когось із своїх ближніх. Тут ми помістили: Акафіст Пресвятій Богородиці ікони "Неіспиваєма Чаша"; додаток для відправи Божественної Літургії за одержимих недугою пияцтва, поданого Міжєпархіальною Комісією у справах душпастирства у сфері охорони здоров’я; молитви до святих, також програму оздоровлення груп АА (Анонімних Алкоголіків) 12 кроків, яка вважається однією із найдієвіших способів лікування цієї хвороби; Молебень за недужих.

Комісія душпастирства Охорони здоров’я заохочує всіх вірних, духовенство, а особливо інтелігенцію до солідарності, пропагування здорового способу життя. Думаємо, що власні ініціативи від вірних, як влучні статті, замітки видань про шкідливість і руйнівну силу алкоголю, пропагування тверезості будуть мати силу і обов’язково залишать свій позитивний вплив на тих, які ще не узалежнились від алкоголю. Особливо треба вірити в силу молитви. Знаємо, що капля видовбує не силою, а часто падаючи.

Просимо у Вас молитви і за нас, недостойних рабів Божих, що упорядковували цей молитовник.

Комісія «Душпастирська місія

Івано-Франківської єпархії УГКЦ

у сфері охорони здоров’я»

Інформація про День хворого
Яка мета відзначення Дня Хворого?

• Звернути увагу християнської спільноти та усього суспільства на хворих людей для підвищення якості їхнього лікування;

• розвивати та стимулювати душпастирство охорони здоров’я в єпархіях, парафіях та структурах охорони здоров’я, залучаючи якомога більше суб’єктів;

• звернути увагу на потребу вишколу працівників охорони здоров’я;

• сприяти волонтерству у сфері охорони здоров’я на певній території;

• допомогти хворим людям почуватися активними членами християнської спільноти.
Відзначення Дня Хворого має важливе екуменічне значення і є знаком того, що Церква є добрим самарянином для тих, хто страждає. Одночасно, це є заклик до всіх людей доброї волі, щоб спільними зусиллями ширити у сфері охорони життя та здоров’я такі цінності як справедливість, солідарність та жертвенна любов, і утвердити у суспільстві принцип рівної гідності кожної людини.
Коротка історія започаткування

відзначення Дня Хворого

11 лютого 1985 було засновано Папську Раду у справах душпастирства медичних працівників, яка у 1992 році запропонувала щорічно відзначати День Хворого. Ця пропозиція була затверджена листом Івана Павла ІІ 13 травня 1992. Перше відзначення Дня Хворого відбулось 11 лютого 1993 р. 11 лютого, було обрано днем символічної єдності Церкви у молитві за хворих. Натомість практичні заходи з нагоди відзначення Дня Хворого проводяться помісними Церквами у сприятливий час, з огляду на практичні потреби: погода, літургійні свята, можливість активної участі хворих тощо. Згідно Постанови Синоду Єпископів Києво-Галицької митрополії УГКЦ від 16 січня 2006 р. визначено День хворого в Києво-Галицькій митрополії УГКЦ відзначати кожного року в Неділю розслабленого.
Чому ми відзначаємо День Хворого?

“Щорічне відзначення Дня хворого має

за мету розбудити чутливість Народу Божого, а тим

самим чутливість численних католицьких медичних

закладів і самого громадянського суспільства на негайні

потреби забезпечення кращої опіки хворими; допомогти

недужим зрозуміти значення цінності страждання,

як у людському, так і в надприродному плані; сприяти

залученню в особливий спосіб єпархії, християнські

спільноти, чернечі згромадження до душпастирської

діяльності у сфері охорони здоров’я; сприяти залученню

цінного волонтерського служіння; наново наголосити на

важливість духовного і морального виховання медичних

працівників; допомогти священикам, ченцям та особам,

які живуть і працюють поруч з тими, хто страждає -

краще зрозуміти важливість опіки хворих.”
(З листа Івана Павла ІІ до Кардинала

Анджеліні, 13.5.1992)
Звернення Блаженнішого Любомира

до вірних Києво-Галицького Верховного Архиєпископства

з нагоди Дня хворого 29 квітня 2007

Дорогі у Христі!

Невід’ємною частиною християнського покликання є служіння хворим. Глибинний зміст цього зобов’язання можна збагнути лише тоді, коли прикладом і джерелом натхнення оберемо самого Христа Спасителя. Як читаємо в Євангеліях, Ісус Христос відвідував міста і села, проповідуючи Божу любов до людей. Оцю любов Він, зокрема, доводив незліченними чудами зцілення. Ми не розуміємо вповні, чому Господь Бог допускає, щоб людина хворіла, але на прикладі Ісуса Христа бачимо, що хвороба, неміч, слабість людини стає нагодою чинити добро, брати на себе та допомагати потребуючим нести тягар їхнього терпіння так, як це робив Спаситель, який взяв на себе тягар наших гріхів.

Служити хворій людині не означає просто надати їй медичну чи матеріальну допомогу в критичний час хвороби. Наше служіння хворій особі не може обійтися без постійного співпережиття страждань, без доброти й лагідности, прощення й солідарности. Лише тривала опіка та неухильна допомога можуть повернути хворій людині найцінніший Божий дар – усвідомлення своєї вартости в Божих очах. Пам’ятаймо, що Слово Боже, об’явлене у Святому Письмі, повинно стати для нас прикладом та джерелом натхнення для служіння хворим.

Цього року хочу особливо звернути вашу увагу на людей, що потерпають від алкогольної залежности. Через занепад духовних цінностей, засилля алкогольної реклами, нерозуміння психофізичних механізмів узалежнення, через поширення псевдокультури щодо українських традицій гостинности та непевну економічну ситуацію десятки тисяч наших братів і сестер стали жертвами алкоголізму. Такі люди потребують допомоги – Божої і людської. Не маємо права втрачати надію на Божу поміч у духовному прозрінні таких осіб. Саме ми, утвердженні у вірі, можемо спонукати залежних до першого важливого кроку в процесі реабілітації – визнання залежности й потреби фахової допомоги – все це в надії на Бога. Цього року наша Церква заохочує глибше пізнати й використати всі людські засоби, щоб допомогти цим хворим членам нашої Церкви. Сердечно закликаю вас більше дізнатися про них, бо власне через це Боже милосердя діятиме на користь узалежнених.

Молімося сьогодні за всіх хворих і просімо милостивого Бога, щоб допоміг нам стати Його послідовниками в ділах милосердя для душі і тіла.

Благословення Господнє на Вас!
+ Любомир

ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ – ЯК ЛІКУВАТИ?
Лікування від алкоголізму є дуже важким і довгим. Алкоголізм має не лише медичну, але й соціальну і духовну підставу свого поширення і закріплення, як в житті окремої особистості, так і всього суспільства загалом. Хронічні алкоголіки, з тяжкими, нерідко незворотніми фізіологічними змінами і змінами особистості, з різко вираженою деградацією психічної діяльності, з тяжким недоумством важко піддаються ефективному лікувальному впливові. Проте при наполегливому і тривалому лікуванні можна позбутися хворобливого потягу до спиртних напоїв і значною мірою відновити своє здоров’я. Головною метою лікування алкоголізму є поновлення позитивних соціальних настанов, психологічна переорієнтація основних життєвих цінностей, духовний розвиток особистості.

Є різні методи лікування від алкоголізму – медикаментозне, лікувальний гіпноз, кодування. Розглянемо останній з них. Винайшли метод кодування психологи в 50-их рр. ХХ ст. в умовах тоталітаризму та атеїзму часів сумновідомих кампаній боротьби з пияцтвом і алкоголізмом в Радянському союзі. Головні засоби - гіпноз та навіювання, котрі, без сумніву, є спробою заміни релігії для знедуховленої і зматереалізорваної людини. Кодування або гіпноз штучно викликають гальмівний рефлекс, який дозволяє психотерапевту втручатися в психіку людини, впливати на волю особистісті. Проте, за словами професора Д. Молохова, - який сказав: „Перед суспільством і державою поставлено завдання не тільки підводити хворого до дверей, через які він може увійти до тверезе життя, але й заповнити пусте місце за тими дверми, без чого навіть найкращі методи не дають бажаних ефектів і результатів». Гіпноз, кодування – це небезпечна послуга алкогольнозалежному, бо хоч на деякий час може позбавити недуги, проте не розв’язує її причин, а швидше поглиблює в душі екзестенційну, психологічну і духовну кризу. Негативний наслідок кодування – це схильність до самогубства, що з’являється в людині після закінчення терміну дії коду. Те, що стається з «закодованою» людиною пояснює нам Господь: „Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безводними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: „Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов”… Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе… І буде для людини тій гірше за перше” (Лука 11, 24-26).

Безпечими способами позбавлення від алкоголізму вважають товариства АА, Ал-Анону та ін. Церква із своєї сторони пропонує молитву, котра має силу «переносити гори», і апелює до людської свідомості, акцентуючи на профілактиці алкоголізму. Ми, християни зобов’язнані ставитися до залежних від алкоголю із любов’ю. Коли ж не можемо виявляти до них любов, то, принаймні, намагаймося бути з ними співчутливими і доброзичливими, сприймаючи їх як важкохворих.
СВЯТІ ОТЦІ І НАУКОВЦІ РАДЯТЬ:

Св. Іван Золотоустий: «Мені доводилося чути, як деякі люди казали: „Якби не було вина, ми б не стали пияками!” Та хіба ж вино – причина цього зла? Ні, не вино, а непомір-кованість тих, які ним зловживають… Коли п’яний протверезіє, опиши йому всю огидність його вигляду в сп’янінні. Скажи йому, що вино дане нам для звеселяння, а не для того, щоб спотворювати себе; дане, щоб бути радісним, а не для того, щоб ставати посміховищем; дане для зміцнення здоров’я, а не для його розладу; для лікування тілесної немочі, а не для ослаблення духу… Тож, молю вас, не заражайтесь цією хворобою, а тих, яких вона вже вразила врятовуйте з лиха, аби не було між вами людей, що гірші від тварі безсловесної». Св. Василій Великий: „Пияцтво – це демон, що його деякі собі обирають і для розкоші вводять у душу. Пияцтво – це багатовидний та багатоголовий звір. Диявол – наш невблаганний ворог. Він веде з нами непримириму боротьбу. Ми не клопочемося стільки про наше спасіння, скільки він – про нашу загибель… Диявол багато нам обіцяє, але не для того, щоб дати, а щоб від нас взяти… Велика злоба диявола, але всі його наміри перемагає піст і молитва”. Президент Всеукраїнського лікарського товариства академік Л. Пиріг не раз наголошував у своїх промовах на необхідності спрямувати зусилля на розвиток духовності людини.

„Тож покладіться на міцну Божу руку, покладіть на Нього свою журбу, бо він опікується вами! Будьте тверезі, пильнуйте!” (1 Петра 5, 6-11).

„На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола” (1 Івана 3, 8).

„Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним помазавши в ім’я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме” (Якова 5, 14-15).

КОРОТКА ІСТОРІЯ

ПРОСЛАВИ ІКОНИ МАТЕРІ БОЖОЇ «НЕІСПИВАЄМА ЧАША»
Один селянин Єфремівського повіту Тульської губернії, бувший солдат, був одержимий жахливою пристрастю до пияцтва. Він пропив усе, що лиш мав, став жебраком, пізніше йому відняло ноги. Але він і далі продовжував пити. Одного разу йому уві сні з’явився старець, який повелів піти в місто Серпухів у монастир Владичиці Богородиці, де знаходилася ікона Божої Матері „Неіспиваєма Чаша”, і замовити перед нею молебень. Без грошей і на паралізованих ногах селянин не зважився вирушити в дорогу. Але святий старець явився йому вдруге, потім і втретє. Тож, селянин, майже не володіючи ногами, відправився до монастиря. Чим ближче він до нього наближався, тим легше йому ставало. У монастирі чоловік розповів про свої видіння й попросив відслужити молебень перед згаданою іконою. Однак ніхто в монастирі не знав про такий образ. Тоді хтось згадав про ікону, яка висіла в проході з храму до ризниці. На зворотній стороні її виявили напис: „Неіспиваєма чаша”. Хворий селянин у зображенні преподобного Варлама відразу ж впізнав того старця, який являвся і кликав у снах до цього монастиря. Із Серпухова селянин повертався до свого дому цілком зцілений від алкогольної хвороби. Події відбулися в 1878 р. Вістка про чудесне прославлення ікони Божої Матері розліталася по всіх околицях, а в скорому часі дійшла і до українських земель. Люди, одержимі пристрастю пияцтва, їх рідні і близькі поспішають і звертаються із своїми молитвами до Богоматері з проханням зцілення від диявольської залежності.

Акафіст до Божої Матері ікони „Неіспиваєма Чаша”, як правило, читають (відспівують) сорок днів. Упродовж цих днів також варто читати Псалтир. Молитви за алкогольно залежних відмовляти не є легко, тому що тоді іде опір злих духів, які зв’язали алкогольно залежних і їх сім’ї. Тому перед початком молитовного подвигу потрібно попросити благословення свого пароха чи духівника. Буде дуже корисним, якщо душа, яка молиться, часто розкаюватиметься у св. Тайні Сповіді і приступатиме до св. Причастя. До алкогольно залежних потрібно ставитися із особливою увагою та любов’ю.

Церква творить пам’ять ікони Божої Матері Неіпиваєма Чаша 18 травня. Відправляється молебень з акафістом і малим водосвяттям. Акафіст – це велика літургійна поема, на честь Господа, Божої Матері або ж святого, яку служать стоячи. В Україні Акафісти дуже популярні, співають їх у церкві, а також моляться приватно вдома, як особисту молитву.

1 2 3 4

Схожі:

ВСТУ П Аналіз роботи методичної ради за 2009- 2010 н р
«Підвищення результативності навчально-виховного процесу, створення умов для розвитку творчої ініціативи педагогічного колективу,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання