|
|
Скачати 410.26 Kb.
|
Тема: МАЗІ (UNGUENTA)
Мазі – м’які лікарські форми для зовнішнього застосування, які складаються із основи і лікарських речовин, рівномірно розподілених в ній. Вони представляють собою високов’язкі маси (рідини), які здатні утворювати на поверхні шкіри чи слизової оболонки рівномірну суцільну плівку. При кімнатній і пониженій температурі мазі внаслідок високої в’язкості зберігають об’єм і втрачають його при підвищеній температурі, перетворюючись в густі рідини. За дисперсологічною класифікацією мазі повинні бути віднесені до вільних всесторонньо дисперсних безформенних систем з пластичним або пружнов’язким дисперсійним середовищем. Від типових рідин вони відрізняються відсутністю помітної текучостіМазі – це одна із найдавніших лікарських форм, значення якої велике і в сучасній медицині. Область застосування мазей є досить широка. Основну групу мазей складають типові лікувальні мазі, які застосовуються в дерматології для зовнішньої терапії різноманітних захворювань шкіри і її травми і пошкджень (опіки, обмороження), а також в отоларингології, офтальмології, гінекології, проктології. Залежно від застосування розрізняють мазі:
Мазі застосовуються не лише для місцевого застосування, але і з метою забезпечення проникнення лікарських речовин в кров’яне русло чи лімфатичні судини для дії на патологічні процеси, які протікають у внутрішніх органах. Загальна дія на організм може появлятися і при всмоктувані лікарських речовин через слизові оболонки прямої кишки. Окрему групу становлять захисні мазі, які застосовують як лікарські засоби індивідуального захисту шкіри рук, обличчя, слизових оболонок від дії кислот і лугів, органічних розчинників, різних подразників і алергенів. До цієї групи можна віднести мазі з інсектицидними речовинами. До лікувальних мазей відносяться і деякі косметичні мазі, які застосовуються для живлення і пом’якшення шкіри, лікування волосся, або, навпаки, для його видалення. Класифікація мазей. Залежно від ступеня дисперсності і характеру розподілу лікарських речовин у основі всі мазі поділяються на:
Мазі із вмістом нерозчинних речовин у основі більше 25% називаються пастами. До групи гомогенних мазей відносяться мазі, які утворені сплавленням основи і взаєморозчинних лікарських речовин; мазі, в яких лікарські речовини розчинні в мазеій основі. Гомогенні мазі характеризуються відсутністю міжфазної поверхні поділу між основою мазі і лікарськими речовинами. В склад мазей – суспензій входять лікарські речовини, нерозчинні у воді і жирах. У вигляді суспензій вводять також лікарські речовини, які розчинні у воді, але утворюють їдкі розчини і можуть викликати подразнення шкіри і некротичні явища (резорцин, цинку сульфат, ртуті дихлорид). В суспензійному стані в мазі вводять також речовини, які потребують для свого розчинення значну кількість води (натрію тетраборат, кислота борна). Мазі – суспензії можуть містити одну або декілька лікарських речовин, причому кожна з них має свою міжфазну границю розділення. За цією ознакою мазі – суспензії поділяють на дво- , трох- і багатофазні системи. Емульсійні мазі складаються з лікарськими речовинами, розчинними у воді або рідше в етанолі, гліцерині, їх сумішах. Оскільки такі розчини не змішуються з жировими, одержані мазі представляють собою емульсії, в яких дисперсійним середовищем зазвичай є мазева основа. Дисперсійною фазою, окрім водних і інших розчинів лікарських речовин, може бути такожметалічна ртуть (ртутні мазі). Більшість мазей – емульсій містять емульгатори, в результаті чого вони стають достатньо високодисперсними і стійкими. аЛе зустрічаються мазі, які стійкі лише завдяки високій в’язкості дисперсійного середовища. В таких мазях дисперсна фаза складається із крупних крапель. 2. Мазева основа як активний носій лікарських речовин. Мазеві основи розглядаються зазвичай як допоміжні речовини (Basis unguenti), але лікувальний ефект мазей зумовлюється спільною дією лікарських речовин і основи. Чим більш вдало вибрана основа, тим більш активно буде протікати вивільнення лікарських речовин з мазі. Мазеві основи повинні володіти сукупністю наступних властивостей: - мажучою здатністю, тобто мати оптимальні консистентні властивості, які забезпечують утворення на шкірі чи слизовій оболонці тонкої, суцільнї, несповзаючої плівки; - добре сприймати лікарські речовини в будь-яких агрегетних станах; - хімічною стійкістю, тобто не змінюватися під дією повітря, світла, не реагувати із введиними в них лікарськими речовинами; - стійкість в мікробіологічному відношенні, тобто не піддіватися забрудненню мікроорганізмами. Але поряд із зігальними властивостфми до мазевих основ ставляться вимоги: - відповідати лікувальному призначенню, основи захисних мазей, які застосовуються з пофілактичною метою, повинні швидко висихати і щільно прилягати до поверхні шкіри, затримуючись на поверхні шкіри протягом всього робочого часу. Основи для поверхонь діючих мазей не повинні володіти здатністю всмоктування. Дія таких мазей обмежується епідермісом або поверхнею слизових оболонок. Основи для мазей резорбтивної дії повинні, навпаки, глибоко проникати в шкіру, досягаючи кров’яного русла і лімфатичних судин і сприяти всмоктуванню лікарських речовин; - відсутність подразнюючої, сенсибілізуючої і алергічної дії, інших побічних явищ; - здатність до зберігання початкового значення рН шкіри або слизової оболонки; - наявність лікувальних властивостей, які підсилюють дію лікарських речовин. 2.1. Класифікація мазевих основ. Сучасна фармація використовує велику кількість різних мазевих основ. Це зумовлюється різноманітністю фізико-хімічних властивостей лікарських речовин, які призначають у формі мазей. В зв’яку з цим в аптеці необхідно мати такий набір мазевих основ, який дозволив би знайти для кожного окремого попису мазі найбільш раціональну основу. Саме ці спостереження занесені в статтю ДФ “Unguenta”, в якій перелічено понад 20 мазевих основ. Всі мазеві основи можна поділити на три групи: 1) ліпофільні (гідрофобні) – основи, нерозчинні у воді і інших полярних рідинах. Можуть сприймати (абсорбувати) невелику кількість води за рахунок високої в’язкості, після добавки емульгаторів перетворюватись в емульсійні основи (емульсія типу в/o); 2) гідрофільні (ліпофобні ) – основи, розчинні у воді і змішуються з іншими полярними рідинами. Не змішуються з ліпофільними речовинами, але можуть абсорбувати деяку кількість за рахунокв’язкості, в присутності відповідних емульгаторів перетворюватись в емульсійні основи (емульсії типу о/в); 3) емульсійні (ліпофільно-гідрофільні) – основи, які відокремлені в особливу групу, володіють як ліпофільними, так і гідрофільними властивостями (залежно від типу емульсій). Ліпофільні основи: До ліпофільних основ належать основи, які містять жири, воски, вуглуводи, силіконові рідини, а також абсорбційні основи. Жири представляють собою тригліцериди жириних кислот. Із м’яких жирів застосовують свинний жир, деякі гідрогенізовані жири; із твердих – бичачий жир; з рідких - деякі рослинні олії. - свинний жир – Adeps Suilus depuratus; - гідрогенізовані жири: саломас (гідрожир) – Adeps hydrogenisatus – сплав 55% саломасу, 30% рослинної олії і 15% гов’яжого жиру; гідрогенізовані соєві і арахісові олії; - рослинні олії: соняшникова – Oleum Helianthi, олія персикова - Oleum Persicorum. Воски представляють собою складні етери жирних кислот і вищих одноатомних спиртів. Для мазевих основ застосовують: - Lanolin – ланолін; - Cera flava – бджолиний віск; Вуглеводневі основи: - Vaselinum – вазелін; - Paraffinum Sodium – парафін твердий;- Ceresinum – церезин; - Oleum Vaselini. Paraffinum liquidum – вазелінова олія або рідкий парафін; - Vaselinum artificate – штучний вазелін; - Naphtalanum liquidum raffinatum (Naphta naphtalani) – нафталанська нафта. Силіконові основи: - есилон – 5 - диоксид кремнію SiO2 (оксим) Адсорбційні ліпофільні основи: Сплави вазеліну з ланоліном в співвідношенях 9:1 (очні мазі), 6:4 (мазі з антибіотиками).
Гідрофільні мазеві основи представляють собою студні ВМС або високодисперсних гідрофільних глин. Після нанесення на шкіру їх плівки підсихають і внаслідок достатньої пружності утримуються на шкірі. - крохмально – гліцеринова основа – Unguentum Glycerini; - желатиново – гліцеринові основи (виготовляють з різним вмістом желатину (1-3% і гліцерину 10-30%)); - колагенові основи; - основи на базі МЦ і Na-КМЦ; - поліетиленові основи; - основи з глинистих матеріалів (бентонітові глини); - абсорбційні гідрофільні основи. Безколоірні композиції гідрофільних речовин з ПАР (суміш ПЕО – 40 (рідини) з ПЕО – 400 (тверда як віск речовина), взяті порівну з добавкою 5% цетилового спирту (як емульгатор)). 2.2. Принцип підбору основи для приготування мазей. Технологія мазей регламентується загальною системою ДФ ХІ. Якщо лікарем в рецепті основа не вказана, то мазь слід готувати на основі, затвердженій Фармакопейним комітетом для даної мазі, а при відсутності затвердженого попису – із врахуванням призначення мазі і фізико – хімічної сумсності прописаних речовин. В рецепті зазвичай вказують, яка основа повинна бути використана для приготування данної мазі. Склад основи при виготовленні мазі повинен бути постійним, незалежно від концентрації лікарських речовин. 2.3. Поверхнево – активні речовини, що застосовуються при приготуванні емульсійних мазей. Використання поверхнево – активних ренчовин як емульгуючих агентів відкрило можливість одержання своєрідної групи мазевих основ з ліпоіфльно – гідрофільними властивостями. Залежно від природи емульгатора і співвідношення фаз можуть отримуватися емульсії обох типів: в/о – дисперсійним середовищем є ліпофільні речовини, в яких дисперговані (спиртові, гліцеринові, ін.) розчини речовин; о/в – дисперсійним середовищем є вода (або інші гідрофільні рідини), в яких дисперговані олійні (або інші ліпофільні рідини) розчини лікарських речовин. Найбільш широке застосування емульсійні основи знайшли в промисловому виготовленні мазей. В аптечній практиці застосовують ці основи на базі емульгатора Т-2 і твінів. Емульгатор Т-2. Суміш неповних естерів пальмітинової і стеаринової кислот і полігліцеринів (ди- і тригліцерину), яка представляє собою тверду речовину від світло- до темнокоричневого кольору з температурою плавлення біля 400С. На базі емульгатора Т-2 виготовляється консистентна мазева основа, яка представляє собою 30% емульсію води в сплаві 6 частин вазеліну з 1 частиною емульгатора (емульсія типу в/о). Вона має вигляд білої або бурувато – білої м’якої маси і використовується для приготування мазей з йодидом калію і інших мазей (сірчаної, скіпідарної, амідозолонової). Емульгатор твін – 80. Під англійською назвою “твін” розуміється синтетичний емульгатор, який представляє собою складний етер олеїнової кислоти і поліоксиетиленового сорбітана. Твін – 80 – це рідка речовина, розчинна у воді, а також в органічних розчинниках, є неіоногенною поверхнево-активною речовиною, утворює стабільні емульсійні основи типу в/о. 3. Приготування мазей різних типів (гомогенних, гетерогенних). Приготування гомогенних мазей. МАЗІ – РОЗЧИНИ, до складу яких входять речовини, що розчиняються в мазевих основах, готують так: лікарські речовини розтирають з невеликою кількістю основи (якщо вони прописані в невеликій кількості або є легкорозчинними) або розчиняють їх у розтопленій основі на водяній бані і поціджують крізь марлю в ступку, помішуючи до охолодження. Так готують мазі, до складу яких входять ментол, камфора, хлоретан, тимол, анестезин та ін. жиророзчинні речовини. Ліпофільні мазеві основи застосовують після їх процідження. При виготовленні малих кількостей мазей, з метою зменшення витрат, їх проціджують тільки при необхідності. До мазей – розчинів відносять також мазі з лікарськими речовинами, розчинними у воді та інших гідрофільних розчинниках, якщо використовуються гідрофільні основи (розчини КІ, резорцину, кокаїну, сульфацил – натрію, новокаїну гідрохлориду, ефедрину гідрохлориду, в водних розчинах ПЕО, МЦ, Na-КМЦ і інших гідрофільних основах). Rp.: Mentholi 0.1 Vaselini Lanolini ana 5.0 Misce fiat unguentum. Da. Signa. Мазь (при дерматозних сверблячках). Мазь – розчин з лікарською речовиною, розчинною у основі. У фарфоровій чашці розтоплюють на водяній бані по 5.0 г ланоліну і вазеліну. До напівохолодженого сплаву додають 0.1 г ментолу, суміш помішують до повного розчинення, охолодження і виходу однорідної маси. МАЗІ – СПЛАВИ – являють собою поєднання кількох плавких взаєморозчинних компоненітв, які готують сплавленням інградієнтів на водяній бані у фарфоровій чашці. Спочатку розплавляють тугоплавкі, а потім легкоплавкі речовини. Сплав проціджують через марлю в підігріту ступку і помішують до охолодження. Рідкі інградієнти додають в останню чергу. Rp.; Emplastri Plumbi simplicis Vaselini ana 10.0 Misce fiat unguentum. Da. Signa. Мазь діохільна (при гнійно-запальних ураженнях шкіри). 10.0 г безводного свинцевого пластиру сплавляють на водяній бані з 10.0 г вазеліну, проціджують крізь кілька шарів марлі в підігріту ступку і помішують до охолодження. Приготування гетерогенних мазей. СУСПЕНЗІЙНІ (тритураційні) МАЗІ, до складу яких входять лікарські речовини не розчинні ні у воді, ні у основі (стрептоцид, дерматол, жовтий окис ртуті, ртуті амідохлорид, сірка та ін.) готують залежно від кількості прописаних речовин по-різному. Якщо до складу мазі входить нерозчинних лікарських речовин до 5%, то їх спочатку перетворюють у найдрібніший порошок, розтирають з невеликою кількістю рідини, що підходить до основи (вазелінова олія, олія рослинна, вода). Кількість рідини беруть 0.4-0.6 мг на 1 г порошкоподібної речовини. До утвореної суспензіїчастинами домішують основу до загальної маси мазі, необхідної за прописом.При більших кількостях (від 5% до 25%) лікарські речовини, їх розтирають і змішують з розтопленою основою (що приблизно дорівнює масі твердої фази), а потім при помішуванні додають решту нерозтопленої основи. В процесі перемішування треба кілька разів знімати мазь зі стінок ступки товкачиком. Суспензійні мазі із вмістом порошкоподібних речовин понад 25% називаються ПАСТАМИ. Їх готують, змішуючи макисмально подрібнені лікарські речовини з розтопленою основою в попередгьо підігрітій до 40-500С ступці. Резорцин, цинку сульфат (крім очних мазей), незважаючи на їх розчинність у воді, вводять до скоаду мазей у вигляді найдрібніших порошків після розтирання з невеликою кількістю олії або вазелінової олії. Попереднє розчинення їх у воді може призвести до резорбції розчину і до розвитку загальної токсичної дії. Саліцилову кислоту так само розтирають з невеликою кількістю олії чи вазелінової олії. Rp.: Bismuthi subnitratis 0.35 Acidi salicylici 0.15 Vaselini 20.0 Misce fiat unguentum. Da. Signa. Змащувати уражені ділянки шкіри. Мазь – суспензія з вмістом твердої фази менше 5%. Відважені 0.15 г кислоти саліцилової подрібнюють у ступці з кількома краплями вазелінової олії (на 1 г твердої фази беруть 0.4-0.6 мл рідини). Додають 0.35 г вісмуту нітрату основного і ретельно змішують, потім додають 20 г вазеліну, відваженого на пергаментний папір і старанно змішують до однорідності, очищаючи целулоїдною пластиною товкачик і стінки ступки від мазі. Переконавшись у достатньому подрібненні порошкоподібної фази, мазь перекладають у баночку. Мазь має бути однорідною і без крупинок. Rp.: Strepcidi 1.0 Vaselini 9.0 Misce fiat unguentum Da. Signa. Змащувати опіки. Суспензійна мазь із вмістом твердої фази 10%. 1 г стрептоциду, старанно подрібненного в ступці, змішують приблизно з 1 г розтопленої на водяній бані основи, додають решту нерозтопленого вазеліну і розтирають, поки не вийде однорідна мазь. Rp.: Acidi salicylici pulverati subtelisimi 0.4 Zinci oxydi Amyli tritici ana 5.0 Vaselini flavi 9.6 Misce fiat unguentum. Da. Signa. Змащувати уражені ділянки шкіри. У підігрітій ступці розтирають 5 г цинку оксиду і змішують його з 5 г крохмалю. Суміш порошків висипають на аркуш паперу, а в ступці старанно розтирають 0.4 г кислоти саліцилової при наявності кількох крапель вазелінової олії і змішують приблизно з половинною кількістю прописаного вазеліну, який попередньо розтоплюють на водяній бані. Після цього додають подрібнені порошки, старанно змішують, а потім виливають решту розтопленого вазеліну в старанно змішують до повного охолодженняпасти. ЕМУЛЬСІЙНІ МАЗІ містять рідку фазу, емульговану в мазевій основі. Готуючи їх, треба враховувати здатність основи вбирати рідку фазу. Якщо до складу мазі входять розчинні речовини (калію йодид, срібла нітрат, протаргол, коларгол, солі алкалоїдів, рослинні екстракти, ін.) в невеликих кількостях, то їх змішують з основою, попередньо розчинивши в малій кількості води. Протаргол, коларгол, танін, незалежно від їх кількості, вводять до складу мазі у вигляді розчинів. Якщо вони прописані у великій кількості, то їх змішують з частиною роплавленої основи. Резорцин, цинку сульфат, натрієва сіль бензилпеніциліну вводять до складу мазей як нерозчинні речовини. Сухі та густі екстракти вводять до складу мазей попередньо подрібненими з рівною кількістю спиртово-глеринової суміші (1:3:6). Для одержання стабільних емульсій – мазей додають емульгатор. Найбільш часто використовують ланолін або інші речовини, що стабілізують емульсії типу В\О. При виготовленні кольдкремів жирові складові частини сплавляють, суміш перемішують до охолодження, потім додають воду або водний розчин і зміщують до повного охолодження суміші. Rp.: Unguenti Kalii iodidi 50.0 Da. Signa. Змащувати в ділянку хворого суглобу. Емульсійна мазь типу В\О з легкорозчинними у воді речовинами. Склад мазі калію йодиду: калію йодиду 50 г, натрію тіосульфату 1 г, води очищеної 44 г, ланоліну безводного 135 г, емульсійної основи 270 г. В ступку кладують 5 г калію йодиду і 0.1 г натрію тіосульфату і розчиняють у 4.4 мл води. Одержаний розчин емульгують безводним ланоліном (13.5 г). До утвореної емульсії додають, ретельно перемішуючи, емульсійну основу (27 г). Якщо мазь з калію йодидом прописана разом з І2 , її готують без додавання натрію тіосульфату. Емульсія консистентна вода\вазелін (ФС 42-125-72) має такий склад: вазеліну 6 г, емульгатора Т-2 1 г, води 3 г. При виготовлені емульсійної основи спочатку розтоплюють емульгатор Т-2, потім вазелін. У розтоплену масу вливають воду (90-950С) і все ретельно перемішують до охолодження маси. Rp.: Cocaini hydrochloridi 0.1 Solutionis Adrenalini hydrochloridi (1:1000) gtts. Lanolini anhydrici 8.0 Vaselini 12.0 Misce fiat unguentum. Da. Signa. Мазь для носа. Емульсійна мазь типу в\о з легкорозчинними у воді речовинами. Кокаїну гідрохлорид – отруйна речовина. У ступку кладуть 0.1 г кокаїну гідрохлориду і розтирають з прописаною кількістю розчину адреналіну гідрохлориду, відмірюючи його краплями. Утворений розчин змішують з безводним ланоліном і частинами додають вазелін, ретельно перемішуючи все до однорідної маси. КОМБІНОВАНІ МАЗІ. До складу їх можуть входити компоненти з різними властивостями, що приводить до утворення складних систем. Ці мазі ще називають мазями змішаного типу. Готуючи їх, керуються правилами, прийнятими для окремих типів мазей. Rp.: Protargoli 1.0 Mentholi 0.2 Ephedrini hydrochloridi 0.1 Lanolini 2.0 Vaselini 8.0 Misce fiat unguentum. Da. Signa. Мазь для носа. Комбінована мазь, що містить ментол, розчинний в мазевій основі, ефедрину гідрохлорид і протаргол, розчинні у воді. Враховуючи, що розчиняти ефедрину гідрохлорид і протаргол разом не бажано (електроліт буде діяти на колоїдний розчин) мазь можна приготувати наступним чином. У ступці розтирають 0.2 г ментолу з 0.1 г вазелінової олії і змішують з частиною вазеліну. Одержану суміш збирають пластинкою докупи і залишають на стінці ступки. На дно ступки поміщають протаргол, який змішують спочатку з 6-8 краплями гліцерину, а потім – з 5 краплями води, емульгують частиною ланоліну безводного і змішують з розчином ментолу у вазеліні. Одержану суміш знову збирають докупи за допомогою пластинки, залишають на стінці ступки. На дно ступки додають ефедрину гідрохлориду, змішують з кількома краплями краплями води, розчин емульгують залишком безводного ланоліну і змішують з вмістом ступки і залишком вазеліну до одержання однорідної маси. Через те, що для розчинення протарголу була використана вода, доцільно замість 3 г водного ланоліну взяти 1.4 г безводного (70% маси водонго ланоліну). При виготовленні емульсійних мазей з ланоліном водні та інші розчини (спиртові, гліцеринові), як правило додають до безводного ланоліну або його сплаву з вазеліном. Rp.: Dimedroli 1.0 Anaesthesini 2.0 Ichthyoli Lanolini Vaselini ana 10.0 Aquae destillatae 10 ml Misce fiat unguentum. Da. Signa. Мазь. Застосовувати у вигляді пов’язок. Комбінована мазь, що містить анестезин, розчинний у мазевій основі, іхтіол, що утворює сплав з вазеліном, димедрол – легко розчинний у воді. У підігріту ступку поміщають анестезин і розтирають з невеликою кількістю (4 г) вазеліну, потім додають залишок вазеліну і ретельно перемішують до повного розчинення анестезину. Одержану масу залишають на стінці стпки, а на дно ступки додають димедрол, воду і одержаний розчин змішують з ланоліном і іхтіолом (останній відважують з ланоліном), а потім вміст ступки змішують до одержання мазі, яку переносять у відпускний флакон. Rp.: Cocaini hydrochloridi 0.1 Mentholi 0.15 Solutionis Adrenalini hydrochloridi 0.1 % gtts XXV Zinci oxydi 2.0 Lanolini Vaselini ana 10.0 Misce fiat unguentum. Da. Signa. Мазь для носа. Комбінована мазь, що містить ментол, розчинний у основі, кокаїнй гідрохлорид і розчин адреналіну гідрохлориду, розчинного у воді і цинку оксид (понад 5%), що не розчинний ні у воді, ні у основі. У фарфоровій чашці (на водяній бані або іншому нагрівнику) розтоплюють 10 г вазеліну, розчиняють у ньому ментол. У сухій ступці ретельно розтирають цинку оксид, спочатку порошок, а потім додаючи розчин ментолу у вазеліні. Одержану суміш збирають за допомогою пластинки докупи і залишають на стінці ступки. На дно ступки додають розчин адреналіну, в якому розчиняють кокаїну гідрохлорид. Розчин емульгують ланоліном. Потім вміст ступки перемішують до утворення мазі. Перед виготовленням мазі проводять розрахунок кількості лікарських і допоміжних речовин. При відсутності в рецепті точних вказівок про концентрацію мазей, їх, згідно ДФ готують із вмістом 10% лікарських речовин, якщо тільки немає спеціальних вказівок офіцинальних прописів і лікарські речовини не відносяться до списку А чи Б. 4. Вплив фармацевтичних факторів на терапевтичну активність мазей. На терапевтичну активність мазей певний вплив мають допоміжні речовини, а саме вони впливають на резорбцію лікарських речовин із лікарськиїх форм, посилюючи або понижуючи її, тобто при використанні допоміжних ренчовин можна регулювати фармакодинаміку лікарських речовин та їх фармакокінетику. Так, наприклад мазі, які містять антибіотики і виготовляються на вазеліні, в силу поганої резорбції малоефективні. В даному випадку необхідна основа, яка включає 6 частин вазеліну і 4 частин ланоліну. Правильним підбором допоміжної речовини можна локалізувати дію лікарських засобів. Наприклад, для дії мазей на епідерміс шкіри використовують вазелін, оскільки він не володіє здатністю поникати в більш глибокі шари шкіри. Навпаки, для таких лікарських речовин, як гормони, КІ та інші, які повинні виявляти загальну дію на організм необхідно поникнення їх через шкіру, підшкірну жирову клітковину в кров’не русло. З цією метою як мазева основа застосовуються певні речовини, найчастіше всього їх комбінації, які підвищують проникність клітинних мембран. Встановлено, що сульфаніламідні препарати виявляють найбільший терапевтичний ефект при використанні емульсійних, а не жирових основ. Бактерицидна та бактеріостатична дія мазей, які містять препарати ртуті, сульфаніламіди, антибіотики підвищується додаванням невеликої кількості ПАР. Максимальна швидкість вивільнення норсульфазолу, стрептоциду, сульфацилнатрію спостерігається з абсорбційної безводної основи, яка складається з гідрогенізованої соняшникової олії і спиртів воску шерсті. 5 Контроль якості і зберігання мазей. Контроль якості приготованих мазей здійснюють наступним чином: перевіряють документи (рецепт, паспорт), упаковку, оформлення, відсутність розшарування і механічних включень, відхилення в масі. Мазі повинні бути однорідними. Розмір частинок суспензійних мазей визначають за методом, наведеним в додатку ДФ (вип.2). Точність мазей – суспензій перевіряють органолептично: при розтиранні мазка мазі на тильній частині долоні не повинно бути крупинок. Якщо тверда фаза знаходиться в мазі у вигляді грубого порошку, то при намазуванні і особливо при розтиранні на шкірі відчуваються грубі частинки, які викликають подразнення, що неприпустимо при лікуванні раневих і слизових поверхонь. Для визначення однорідності мазі (за ДФ Х) беруть 4 проби по 0.02-0.03 г, поміщуючи їх по 2 на предметне скло. Покривають другим предметним склом і притискають до утворення плям діаметром 2 см. При розгляді одержаних плям неозброєним оком в трьох з чотирьох проб не повинно виявитися видимих частинок. Якщо частини виявляються в більшості випадків плям, визначення проводять повторно на 8 пробах. При цьому допускається наявність видимих частинок не більше, ніж у двох випадках. Ця проба досить наближена, тому для об’єктивної оцінки суспендованих мазей (ДФ ХІ) передбачено біологічний мікроскоп, оснащений окулярним мікрометром ПЛО 5-1. Проба мазі повинна бути не менше 5.0 г. Якщо коцентрація лікарських речовин у мазях не перевищує 10%, то їх розбавляють відповідною основою для вмісту близько 10% і перемішують. Визначення рН мазей необхідне для контролю за поведінкою лікарських речовин і основи під час зберігання. Зсув рН свідчить про зміну фізико – хімічних властивостей останніх. Важливим критерієм якості мазей є показники структурно – механічних властивостей. Консистенція мазей впливає на процеси їх приготування, розфасовування, намащуваності і вивільнення з них лікарських речовин. Важливими також є реологічні характеристики мазей – пластична в’язкість, яку можна визначати на ротаційному віскозиметрі, а також пластична міцність, визначувана на конічному пластометрі. Зберігають мазі в добре закупорених банках, в прохолодному, захищеному від дії світла місці. Мазі, що містять ртуть, йод, кислоти, дубильні речовини,не повинні доторкатись до металевих предметів. Відпускають мазі з аптек в тубах або банках з фарофру, скла, пластмаси. Закриваються банки пластмасовими кришками з підложеним кружком або корковою пробкою. Але найбільш гігієнічним, вигідним способом, що гарантує зберігання мазей від шкідливих впливів атмосферного повітря і забруднень є відпуск мазей в алюмінієвих тубах або в тубах із платичних мас. |