|
|
Скачати 346.87 Kb.
|
|
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ІМ. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО АМН УКРАЇНИ ХІМІОПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ В ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ (Методичні рекомендації) Київ – 2001
Заклад-розробник: Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України. Заклади-співвиконавці: дитяча клінічна туберкульозна лікарня № 13 м. Києва, дитячий протитуберкульозний санаторій “Барвінок” (м. Боярка)
Рецензенти:
Голова експертної комісії - д-р мед. наук, проф. МЕЛЬНИК В.М. ВСТУП Під хіміопрофілактикою (ХП) розуміють застосування протитуберкульозних препаратів з метою запобігання інфікування мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та захворювання на туберкульоз здорових осіб, які перебувають у несприятливих епідеміологічних умовах. Застосування цього методу стало можливим після того, як в 1952 р. були відкриті високоефективні препарати групи ГІНК (гідразиду ізонікотинової кислоти) - ізоніазид, фтивазид та ін. Основоположником цього методу є італійський вчений A. Zorini (1955), який керував експериментальними та клінічними методами для вирішення теоретичних і практичних основ ХП. Перше практичне застосування ХП було рекомендовано ВООЗ в 1957 р., коли цей метод ефективно був застосований у районах із великим поширенням туберкульозу. В 1959 р. на підставі нагромадженого досвіду з ХП комітет експертів ВООЗ з туберкульозу запропонував розрізняти первинну та вторинну хіміопрофілактику. Первинна ХП проводиться дітям і підліткам, не інфікованим МБТ, які перебувають у контакті з хворими на активні форми туберкульозу легень. Її мета - запобігти інфікуванню МБТ. Вторинна ХП проводиться інфікованим МБТ особам для запобігання розвитку захворювання на туберкульоз. ХП, як ефективний метод специфічної профілактики туберкульозу, застосовується в нашій країні з 1962 р. в групах підвищеного ризику захворювання на туберкульоз. Внаслідок застосування ХП захворюваність туберкульозом серед контактів, порівняно з особами, яким ХП не проводилась, зменшується у 6-7 разів. У 50-80-х роках нашого століття в Україні, як і в усіх економічно розвинених країнах, було досягнуто значних успіхів у боротьбі з туберкульозом. Проте на початку 90-х рр., незважаючи на успішне застосовування протитуберкульозних препаратів упродовж майже 50-ти років, в тому числі й при проведенні хіміопрофілактики, замість щорічного зниження захворюваності розпочалося її зростання. Îñòàíí³ìè ðîêàìè ïîðÿä ç³ çðîñòàííÿì çàõâîðþâàíîñò³ òóáåðêóëüîçîì, çá³ëüøóºòüñÿ òàêîæ â³äñîòîê ä³òåé, ³íô³êîâàíèõ ÌÁÒ, á³ëüø³ñòü ³ç ÿêèõ ìàþòü ñóïóòí³ âîãíèùà õðîí³÷íî¿ íåñïåöèô³÷íî¿ ³íôåêö³¿, ÷àñòî ó ïîºäíàíí³ ç âðîäæåíîþ àáî íàáóòîþ ³ìóííîþ íåäîñòàòí³ñòþ. Ö³ ñòàíè, ÿê â³äîìî, çíèæóþòü åôåêòèâí³ñòü ÕÏ, ï³äâèùóþòü ðèçèê çàõâîðþâàííÿ ä³òåé íà òóáåðêóëüîç, à òàêîæ ñïðèÿþòü òîðï³äíîìó àáî óñêëàäíåíîìó ïåðåá³ãó çàõâîðþâàííÿ. Âñå âèùåçàçíà÷åíå ðîáèòü àêòóàëüíèì ïîøóê íîâèõ, á³ëüø åôåêòèâíèõ ìåòîä³â ïðîô³ëàêòèêè òóáåðêóëüîçó â ä³òåé ³ç ï³äâèùåíèì ðèçèêîì çàõâîðþâàííÿ íà òóáåðêóëüîç. В Україні ХП туберкульозу регламентована наказом МОЗ України N 26 від 14.02.96 р. Проведення ХП згідно інструкцій цього наказу в переважної більшості дітей знижує ризик захворювання на туберкульоз. Але в ряді випадків, не передбачених даним наказом, існуючий нині спосіб хіміопрофілактики не справляє потрібного ефекту або його застосування утруднене. Тому, враховуючи погіршення здоров’я дітей упродовж останніх років, для здійснення первинної та вторинної ХП пропонується застосування антимікобактеріальних препаратів і їх комбінацій у мінімальних, фармакопейно припустимих дозах, що дозволить суттєво знизити ризик виникнення токсико-алергічних реакцій при збереженні бактеріостатичної активності їх. У представлених методичних рекомендаціях пропонуються також альтернативні схеми проведення ХП туберкульозу в осіб із порушеннями в імунній системі, супутніми неспецифічними захворюваннями різних органів і систем, стійким збереженням гіперчутливості шкіри до туберкуліну за пробою Манту з 2 ТО ППД-Л. Змін зазнали також керівні принципи проведення ХП серед контактів: рекомендується застосування індивідуальних схем та режимів залежно від ступеня епідеміологічної небезпеки осередку туберкульозної інфекції та характеру хіміорезистентності мікобактеріальної популяції в ньому. Виникнення епідемії, яка спричинена вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та потреби застосування профілактичних заходів щодо туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих осіб спонукали до розробки способів ХП і в цієї категорії пацієнтів. Викладені в даних методичних рекомендаціях способи проведення ХП туберкульозу серед вказаних вище категорій дітей не передбачені вищезазначеним наказом МОЗ України й пропонуються вперше. 1 ПОКАЗАННЯ ДО ХІМІОПРОФІЛАКТИКИ Хіміопрофілактика проводиться серед осіб, які перебувають в умовах великої небезпеки інфікування МБТ і захворювання на туберкульоз. До них відносяться:
Крім вищезазначених груп ризику, проведенню хіміопрофілактики підлягають також давно інфіковані МБТ діти та підлітки під час травм і оперативних втручань (тонзилектомія, аденотомія, тощо), при лікуванні кортикостероїдними гормонами з приводу неспецифічних захворювань (ревматизм, хвороби шкіри, колагеноз тощо), у період загострення тяжких захворювань (цукровий діабет, ВІЛ-інфекція та ін.), а також при дитячих інфекційних і паразитарних хворобах (кашлюк, дифтерія, кір, та ін.) Методи обстеження дітей і підлітків, а також методика проведення хіміопрофілактики у вище зазначених групах ризику представлені нижче у відповідних розділах. Протипоказанням для проведення хіміопрофілактики дітям та підліткам є епілепсія, декомпенсовані вади серця, органічні захворювання центральної та периферичної нервової системи, захворювання печінки та нирок нетуберкульозної етіології з порушенням їх функції, вагітність. 2 МЕТОДИКА ХІМІОПРОФІЛАКТИКИ Оскільки хіміопрофілактика показана лише практично здоровим у розумінні туберкульозу особам, то перед її призначенням всі діти та підлітки (крім новонароджених) підлягають ретельному клініко-рентгенологічному обстеженню в умовах протитуберкульозного диспансеру з метою виключення активного туберкульозу. При об’єктивному обстеженні дитини (підлітка) особливу увагу звертають на рівень фізичного розвитку, стан шкіри й підшкірної клітковини, наявність і розмір рубчиків БЦЖ, кількість груп та розміри периферичних лімфатичних вузлів, стан кісток і суглобів, органів черевної порожнини. Досліджуються кров і сеча. Рентгенологічне обстеження легень проводять шляхом оглядової рентгенографії органів грудної клітки, а при підозрі на патологічні зміни та при гіперергічній чутливості до туберкуліну виконують томографічне дослідження відповідних часток легень і середостіння. Проба Манту з 2 ТО ППД-Л повторно ставиться у випадку, коли попередня проба була зроблена понад місяць тому і реакції шкіри на туберкулін вже не видно. Відбір контингентів дітей (підлітків), що потребують ХП, повинен здійснюватись тільки лікарем фтизіопедіатром і тільки на підставі результатів всебічного обстеження в диспансері. Якщо в результаті обстеження в диспансері, виявляються будь-які патологічні зміни, дитину або підлітка направляють у лікувальний заклад для уточнення діагнозу й лікування. Тривалість курсу хіміопрофілактики у дітей і підлітків складає 3 місяці. Для проведення ХП дітям і підліткам основним препаратом є ізоніазид, який застосовується в дозі 5 мг/кг маси тіла на добу (не більше 0,5 г на добу). Використовуються також пиразинамід (20 мг/кг маси тіла на добу, не більше 1,5 г на добу), рифампіцин (8 мг/кг маси тіла на добу, але не більше 0,45 г на добу) або етамбутол (10 мг/кг маси тіла на добу, не більше 1 г на добу), які забезпечують високий бактеріостатичний ефект. Слід зауважити, що при необхідності застосування другого хіміопрепарату перевагу рекомендується надавати пиразинаміду, оскільки останніми роками визнана його бактеріостатична активність. Тепер пиразинамід включено у групу найактивніших антимікобактеріальних препаратів. У випадку, коли є підозра на інфікування хіміорезистентними штамами МБТ, найчастіше використовується етамбутол, тому що, як відомо, стійкість МБТ до нього формується рідше за все. Однак, у випадку загострення запального процесу у вогнищі хронічної неспецифічної інфекції, перевагу слід надавати рифампіцину. Зазначені препарати приймаються щоденно після їжі (ізоніазид, пиразинамід, етамбутол) або до їжі (рифампіцин). Якщо з якоїсь причини медикаменти вранці не були прийняті, це слід зробити ввечері. Враховуючи високу гепатотоксичність протитуберкульозних препаратів, дитина повинна отримувати жовчогінні та гепатопротекторні препарати у відповідних вікових дозах упродовж усього курсу ХП. З метою профілактики фармакотоксичних ефектів хіміопрепаратів застосовуються також вітаміни (з обов’язковим включенням вітамінів групи B і С), які дитина повинна одержувати щоденно після основного прийому їжі (обіду) у відповідній віковій дозі протягом 3-х місяців, тобто впродовж усього курсу ХП. З великого арсеналу вітамінних препаратів, які надходять на вітчизняний ринок, перевагу бажано надавати якісним збалансованим лікарським формам, які містять комплекс вітамінів у комбінації з мінералами, оскільки за умов туберкульозної інфекції та антибіотикотерапії зростає потреба не в одному вітаміні, а в їх комплексі. Необхідно пам’ятати, що сучасні (особливо імпортні) полівітамінні препарати містять залізо та цинк. Ці метали здатні змінювати біодоступність багатьох антибіотиків, що потребує вживати їх у різні години доби з максимально можливим інтервалом часу. Наші попередні дослідження показали доцільність застосування комплексу вітамінів з мінералами при проведенні ХП в дітей із вторинною імунною недостатністю, основними клінічними ознаками якої можна вважати часті респіраторні захворювання, які супроводжуються тривалим субфебрилітетом, хронічні вогнища неспецифічної інфекції, аденопатію периферичних лімфовузлів, схуднення та анемії невідомого походження. Для проведення хіміопрофілактики туберкульозу у дітей шкільного віку зі стійкими гіперергічними реакціями на туберкулін, окрім хіміопрепаратів і вітамінів застосовується також очищений туберкулін ППД-Л в стандартному розведенні 2 ТО в 0,1 мл. Після визначення чутливості шкіри до туберкуліну за пробою Манту з 2 ТО, через 7 днів підшкірно в ділянку зовнішньої поверхні плеча вводять 0,1 мл (2 ТО) туберкуліну ППД-Л. Повторні ін’єкції туберкуліну проводять один раз на тиждень з поступовим збільшенням дози туберкуліну залежно від віку дитини:
Ðàçîâà äîçà òóáåðêóë³íó â ê³íö³ êóðñó õ³ì³îïðîô³ëàêòèêè ñêëàäຠ0,8-1,2 ìë (16-24 ÒÎ) äëÿ ä³òåé 7-10 - ð³÷íîãî â³êó ³ 1,2-2,1 ìë (24-42 ÒÎ) äëÿ ä³òåé â³êîì â³ä 11 äî 14 ðîê³â. Доза кожної наступної ін’єкції туберкуліну підбирається емпірично в залежності від інтенсивності місцевої (розмір інфільтрату шкіри через 72 години після ін’єкції) та загальної (температура тіла) реакцій організму. Зокрема, якщо у дитини спостерігалась:
Тривалість одного курсу туберкуліно-ХП туберкульозу у дітей та підлітків складає 2-3 місяці, при цьому перші два місяці антимікобактеріальні препарати приймаються дітьми одночасно з ін’єкціями туберкуліну, а протягом останнього місяця – без туберкуліну. Важливо, щоб ХП здійснювалась на фоні обов’язкового застосування гепатопротекторів та вітамінів з мінералами. Òðåáà ï³äêðåñëèòè, ùî ÕÏ ³ç çàñòîñóâàííÿì òóáåðêóë³íó ïîâèííà ïðîâîäèòèñÿ ò³ëüêè ñïåö³àëüíî ï³äãîòîâëåíèì ìåäè÷íèì ïåðñîíàëîì (ìåäè÷íîþ ñåñòðîþ òà ë³êàðåì ôòèç³îïåä³àòðîì) â óìîâàõ òóáåðêóëüîçíîãî ñòàö³îíàðó àáî ñàíàòîð³þ, äå º ìîæëèâ³ñòü çàáåçïå÷èòè ïîñò³éíèé ³ ïðîôåñ³éíèé êîíòðîëü çà ïåðåíîñí³ñòþ ìåäèêàìåíò³â. Перед призначенням курсу ХП з батьками дітей, проводиться бесіда в присутності дитини (або підлітка). Їм повідомляється про значення заходу, що проводиться, і про важливість регулярного прийому ліків. У контрольній карті диспансерного нагляду (форма № 030-5/У) робиться помітка про видачу медикаментів і про місце перебування цієї дитини в даний час (в домашніх умовах, у школі-інтернаті, санаторії та ін.). ХП рекомендується проводити в установах для дітей і підлітків, де вони постійно перебувають або навчаються. Весь курс проводиться під безпосереднім і постійним контролем з боку медперсоналу загальної мережі, який пройшов спеціальну підготовку. При призначенні ХП фтизіопедіатр заповнює на дитину (підлітка) процедурний лист із зазначенням препаратів, доз і тривалості застосування. Надалі цей процедурний лист направляється в ті установи, де дитина (підліток) знаходиться. Згідно з цією вказівкою медична сестра відповідної установи виконує призначення і веде систематичний контроль за прийомом препаратів. Антимікобактеріальні препарати для проведення ХП видаються протитуберкульозними закладами персоналу дитячих установ на термін 7-10 днів, що допомагає систематично отримувати інформацію про самопочуття дітей і здійснювати контроль за регулярністю прийому медикаментів. Після закінчення курсу процедурний лист повертається в дитяче відділення диспансеру та вклеюється в контрольну карту диспансерного нагляду за дитиною. Ця система дозволяє проводити контрольований прийом препаратів і стежити за їх сприйняттям. Якщо курс хіміопрофілактики проводиться в домашніх умовах, хіміопрепарати видаються батькам не більше ніж на 7-10 днів. Дільнична медична сестра стежить за регулярним прийомом препаратів. Якщо батьки не з’явилися в призначений час, вона викликає дитину на прийом у диспансер або відвідує її вдома. Якщо в домашніх умовах регулярність прийому препаратів порушується, рекомендується наполягати на направленні дитини в дитячі установи санаторного типу. Під час прийому хіміопрепаратів необхідно стежити за станом шкіри, особливо на згинальних поверхнях рук і ніг, де може з’явитися висипка та свербіння. Можуть виникнути також інші скарги (нудота, головний біль, запаморочення, болі в ділянці серця тощо). При виникненні побічних явищ необхідно відмінити препарати на 3 дні, а потім знову призначити, але вже з поступовим підвищенням дози, починаючи з 1/2 від тієї, на яку була побічна реакція. Побічні явища після короткочасної відміни препаратів, як правило, не відновлюються. Найбільше виправданим вважається проведення ХП сезонними курсами (восени або повесні). Сезонність не приймається до уваги у випадку призначення першого курсу ХП, оскільки його проводять із приводу первинного встановлення факту епідеміологічної небезпеки. Після закінчення курсу хіміопрофілактики оцінюється загальний стан дитини, перевіряється маса тіла та ріст. Аналогічне обстеження проводиться через 6 місяців від початку хіміопрофілактики і через рік. Рентгенологічне обстеження та проба Манту з 2 ТО, при відсутності скарг, повторюються в кінці першого року спостереження. Обстеження дітей із контакту з хворим здійснюється двічі на рік протягом усього періоду спостереження за вогнищем. При цьому рентгенологічне обстеження як не інфікованих, так і інфікованих МБТ дітей проводиться один раз на рік, а інколи (при наростанні чутливості до туберкуліну) й частіше. У більшості дітей показники загального стану, фізичного розвитку та характеру чутливості до туберкуліну виявляються задовільними й тому переважна кількість їх (за винятком контактуючих із хворими на туберкульоз) через рік від початку спостереження знімаються з диспансерного обліку. У тих випадках, коли в контрольні строки обстеження відмічається посилення реакції на пробу Манту з 2 ТО ППД-Л, дитину (підлітка) доцільно відправити в спеціалізований стаціонар для ретельного дообстеження та вирішення питання про призначення повторного курсу хіміопрофілактики. Строк спостереження за такою дитиною в диспансері подовжується ще на 1-2 роки. 3 ХІМІОПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ В ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ, ЯКІ МЕШКАЮТЬ У ВОГНИЩАХ ТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ІНФЕКЦІЇ Однією з важливих умов хіміопрофілактики туберкульозу у вогнищах туберкульозної інфекції є забезпечення максимальної ізоляції дітей і підлітків від хворого на туберкульоз, особливо від бактеріовиділювача. Для ізоляції повинні широко використовуватися дитячі установи санаторного або загального типу з постійним перебуванням в них дітей упродовж робочого тижня. Тактика лікаря повинна бути різною залежно від віку дитини, яка обстежується, від періоду туберкульозної інфекції, а також від ступеню епідеміологічної небезпеки вогнища, в якому мешкає дитина, особливо від масивності бактеріовиділення у хворого на туберкульоз легень. 3.1 Хіміопрофілактика туберкульозу в дітей, які народилися у вогнищах туберкульозної інфекції За останні роки збільшилась кількість випадків народження дітей у вогнищах туберкульозної інфекції, що вимагає великої уваги фтизіатрів при проведенні хіміопрофілактики у даної категорії дітей. У випадку, коли хворим на туберкульоз являється батько дитини або член родини, який проживає в одному помешканні, то цей хворий повинен бути госпіталізований на тривалий час (6 - 12 місяців) від моменту народження дитини. Якщо хвора на туберкульоз мати, то вона ще до пологів повинна продовжити лікування, щоб не тільки попередити загострення процесу в себе, але й запобігти вродженому туберкульозу у дитини. Пологи в таких жінок повинні проходити в спеціальних пологових відділеннях, де забезпечена ізоляція хворої від здорових жінок і від новонароджених. При неактивному процесі у матері (немає бактеріовиділення, відсутні клініко-рентгенологічні ознаки активності специфічного процесу, повноцінно проведений основний курс протитуберкульозної терапії у попередні роки) вона може залишити дитину на грудному вигодовуванні та, при наявності показань, продовжувати лікування. Протитуберкульозна вакцинація, грудне вигодовування та захист від аерогенної інфекції забезпечують нормальний розвиток дитини без хіміопрофілактики. При прогресуванні процесу у матері (виділенні мікобактерій) необхідно:
Якщо роз’єднання матері та дитини неможливе, то дитині з перших днів життя, незважаючи на проведену вакцинацію БЦЖ, слід вводити ізоніазид щоденно протягом всього періоду бактеріовиділення в матері та впродовж 2-х місяців після його припинення, тобто повинна проводитись первинна хіміопрофілактика, оскільки можливе масивне інфікування дитини. Щоб не довгим був період прийому препаратів і сформувався якісний післявакцинний імунітет, необхідно докладати максимум зусиль для якнайшвидшої ізоляції дитини в дитячу установу. При відсутності контакту новонародженої дитини (ізоляція в дитячу лікарню або дитячий будинок) з хворим на туберкульоз, первинна хіміопрофілактика не проводиться. Антимікобактеріальний препарат призначається тільки після виявлення первинного інфікування. У тому випадку, коли мати здорова, але після повернення в домашні умови в квартирі виявляється хворий на туберкульоз, необхідно вжити всіх заходів щодо забезпечення ізоляції дитини. Щоб запобігти масивному інфікуванню МБТ немовляти, ні в якому разі не слід допускати, щоб за дитиною доглядав цей хворий. При неможливості ізоляції дитини, як і в тому випадку, коли хворіє мати, первинну хіміопрофілактику необхідно проводити впродовж всього часу контакту з хворим на туберкульоз. Дуже важливо оберігати від інфікування дітей перших 3-х років життя, оскільки в цьому віці туберкульоз має тенденцію до прогресуючого перебігу, часто з генералізацією інфекції та розвитком менінгіту. У цьому віці захворювання нерідко завершується великими залишковими змінами. Отже, запобігання туберкульозу у дітей, які народились у вогнищах інфекції, обумовлено комплексом заходів, головною метою яких є охорона дитини від зараження. 3.2 Хіміопрофілактика туберкульозу в дітей та підлітків із вперше виявлених вогнищ туберкульозної інфекції та у контактів, які тривалий час перебувають на диспансерному обліку При виявлені нового вогнища туберкульозної інфекції поряд із дорослими в диспансері обстежуються також всі наявні в цьому вогнищі діти і підлітки. При цьому необхідно встановити, чи інфіковані МБТ діти, і по можливості уточнити час первинного інфікування (шляхом співставлення результатів туберкулінових проб із часом проведення вакцинації або ревакцинації БЦЖ). Не інфіковані МБТ діти і підлітки із вперше виявлених вогнищ туберкульозної інфекції повинні бути ревакциновані (якщо вони відносяться до декретованих контингентів, або якщо після проведеної ревакцинації в них не утворилися прищепні рубчики). Для цього, перед ревакцинацією, дітей ізолюють на термін у два місяці, а потім, після визначення чутливості шкіри до туберкуліну за пробою Манту з 2 ТО ППД-Л і за умов негативного її результату, виконують щеплення БЦЖ. Після ревакцинації дитина продовжує бути ізольованою (ліпше в дитячому закладі санаторного типу) ще впродовж двох місяців (формування післявакцинного імунітету). Хіміопрофілактика на цей термін протипоказана. Інфікованим МБТ дітям і підліткам хіміопрофілактика у вогнищах із мізерним бактеріовиділенням (виявлення МБТ методом бактеріоскопії в кількості до 1000 мікобактерій у 1 мл мокротиння або лише тільки методом посіву в кількості не більше 20-ти колоній) призначається курсами по 3 місяці двічі на рік протягом одного року. Аналогічно ХП проводять у випадку виявлення у вогнищі хворого на активний туберкульоз, в якого лабораторно встановити виділення МБТ не вдалося. У вогнищах із несприятливими епідеміологічними умовами, коли спостерігається помірне та масивне бактеріовиділення (виявлення МБТ методом бактеріоскопії в кількості 1000 і більше мікобактерій у 1 мл мокротиння або посіву в кількості 21 і більше колоній) хіміопрофілактика здійснюється по 3 місяці двічі на рік упродовж двох років. В подальшому необхідність повторного курсу хіміопрофілактики виникає в найбільш напружені періоди життя дитини (підлітка): наростання чутливості до туберкуліну, перенесені захворювання, травми та оперативні втручання, прогресування туберкульозу у хворого та ін. За умов збереження епідеміологічної небезпеки ХП повторюють двічі на рік тривалістю по 2-3 міс. Найбільший ризик захворювання на туберкульоз у вогнищі туберкульозної інфекції мають діти у віці до 3-х років, а також діти та підлітки, у яких:
У таких випадках дітям і підліткам рекомендується проводити хіміопрофілактику двома хіміопрепаратами (ізоніазидом і етамбутолом або рифампіцином) протягом 3-х місяців. Для проведення хіміопрофілактики дітей і підлітків, які контактують із бактеріовиділювачем, слід направляти в дитячі установи санаторного типу - цим забезпечується їх ізоляція від джерела інфекції та безперервний контроль медичним персоналом за прийомом препаратів. Допускається можливість направлення в дитячі туберкульозні санаторії не тільки інфікованих, але й неінфікованих дітей. В сільській місцевості складніше роз’єднати хворого й дітей, оскільки не скрізь є дитячі установи, тим більше санаторного типу. У зв’язку з цим необхідно наполягати, щоб дорослий хворий із сім’ї, в якій є діти, обов’язково лікувався в стаціонарі до стійкого припинення бактеріовиділення. У всіх випадках встановленого тубконтакту дитини, доцільно проводити дослідження хворого дорослого на резистентність МБТ до хіміопрепаратів, що дозволить більш правильно підібрати схему ХП і підвищити її ефективність. Так, для контактів із встановленою стійкістю популяцій МТБ до ізоніазиду при збереженні чутливості до рифампіцину рекомендується призначення рифампіцину та пиразинаміду, якщо виявлена резистентність до пиразинаміду, призначають рифабутин (рідше - рифампіцин). Для осіб, коли є підозра на інфікування ізоніазид- та рифампіцин-стійкими (мультирезистентними) популяціями МТБ і у випадку високого ризику розвитку локального туберкульозу, рекомендується призначення пиразинаміду та етамбутолу. |
||||||||||||||
| АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ... Заклад-розробник: Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України |
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я МОЗ... Начальник Управління профілактики соціально небезпечних хвороб, СНІДу та формування здорового способу життя МОЗ України |
| АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ... Начальник відділу профілактики інфекційних соціально небезпечних хвороб Департаменту державного санітарно-епідемічного нагляду |
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ІНСТИТУТ... Начальник Управління профілактики соціально небезпечних хвороб, СНІДу та формування здорового способу життя МОЗ України |
| Міністерство охорони здоров’я України ... |
Міністерство агропромислової політики україни українська академія... Міністерства агропромполітики України завідувач Департаменту тваринництва Д. М. Микитюк, начальник Департаменту ринків тваринництва... |
| За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,... Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету |
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ Про затвердження форм первинної облікової документації і форм звітності з туберкульозу та інструкцій щодо їх заповнення |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я... ... |
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ М.І. Козюбра (Конституційний суд України); д-р іст наук, проф. О. В. Кузьминець (Національна академія внутрішніх справ України);... |