Розробки уроків для учнів 10-11 класів «Основи медичних знань і допомоги»
|
|
Скачати 294.08 Kb.
|
1 2
|
Тема: Перша допомога при кровотечах. Мета: Систематизувати, узагальнити, закріпити знання учнів три різні способи зупинки капілярної, венозної і артеріальної кровотеч, виробити практичні навички надання першої допомоги при кровотечах. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Хід уроку І. Організація класу. ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Кровотечі виникають при ушкодженні судин внаслідок травми, руйнування стінок судин при хворобах (наприклад пухлинах, запальному процесі) тощо. Швидка значна втрата крові є дуже небезпечною, оскільки супроводжується зниженням кров’яного тиску, порушенням кровопостачання мозку, серця і всіх інших органів. Тому вона буває причиною загибелі людей, яких ще можна було б врятувати, надавши своєчасно першу допомогу. Як надати першу допомогу, повинен знати і вміти кожний. ІІІ. Систематизація і узагальнення знань учнів.
що утворюється при зсіданні крові. Першою допомогою при капілярних кровотечах є знезараження перекисом водню або йодною настійкою місця поранення і накладання на нього чистої пов’язки.
   ІV. Закрівплення. Практична робота Тема: Способи припинення кровотечі. Мета: Узагальнити, закріпити знання учнів три різні способи зупинки капілярної, венозної і артеріальної кровотеч, виробити практичні навички надання першої допомоги при кровотечах. Обладнання: таблиця з зображенням місць припинення кровотечі, гумовий джгут, м’яка підкладка, вата, бинти. Хід роботи Кожний учень повинен уміти показати, в якому місці треба притиснути артерію, щоб припинити кровотечу, та як накласти тиснучу пов’язку. Різні види кровотечі припиняють по-різному. Не значні капілярні і венозні кровотечі можна припинити, обробивши рану дезінфікуючим засобом, більші – накладанням пов’язки, при глибоких і великих за площею поранення треба накласти шви. Якщо виникла артеріальна кровотеча, то в певних точках тіла артерію можна притиснути притиснути до кістки вище від місця поранення. Якщо ушкоджену артерію притиснути, то рух крові по нижньому відрізку судини, а, отже, і кровотеча припиниться. Але довго притискувати ушкоджену артерію важко. Крім того, застосувавши цей спосіб, пораненого важко транспортувати. Тому на ушкоджене місце кладуть кілька шарів перев’язочного матеріалу або валик з марлі і вати, потім ще кілька шарів вати. Рану туго забинтовують. Артеріальну кровотечу на кінцівках припиняють за допомогою джгута з еластичної гумової трубки довжиною 1,5 м, або закрутки з матерії. Накладаючи джгут, роблять 2-3 витки навколо ноги або руки і кінці джгута закріплюють. Найтугішим повинен бути перший виток. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча відразу припиняється, а якщо неправильно (слабко), то кровотеча посилюється, бо поверхневі вени стискуються, частина крові, яка досі текла у венозну сітку, виливається через ушкоджену вену на поверхню. Слід пам’ятати , що надто туго затягнутий джгут може ушкодити нерви. Щоб не ушкодити шкіру, джгут накладають на кілька шарів бинта або іншої чистої тканини. Після накладання джгута кровообіг нижче від перетяжки майже повністю припиняється, тому залишати в затягнутому стані джгут можна не більше як на 2 години. Якщо за цей час хворого не доставлено в лікарню, то треба поступово ослабити джгут на кілька секунд і знову затягнути. У супровідній записці біля накладеного джгута на шкірі зазначають час, коли накладено джгут. Закрутку, які джгут, накладають на кілька шарів марлі чи іншої м’якої тканини і закручують паличкою або іншим предметом, стежачи, щоб не защемити шкіру. Правильність накладання джгута учні перевіряють за зникненням пульсу в артеріях нижче від його накладання та за зміною забарвлення шкіри. Різке збліднення або посиніння шкіри свідчить про порушення артеріального і венозного кровообігу, тобто про неправильне накладання джгута. При ушкодженні кінцівок артеріальну кровотечу припиняють сильним згинанням їх у суглобах з накладанням на місце згину м’якого валика з вати, марлі або м’якої тканини. Так, сильним згинанням у ліктьовому суглобі, підклавши валик між плечем і передпліччям, припиняють кровотечу при ушкодженні судин плечі, а сильним згинанням у колінному суглобі і підкладанням валика у підколінну ямку – кровотечу при ушкодженні судин гомілки. Припинення кровотечі згинанням кінцівок у суглобах пояснюється анатомічною будовою кінцівок: артеріальні судини розміщені в суглобових впадинах. При кровотечі з носа треба сидіти, розстебнути комір і пояс. На перенісся слід покласти холодний компрес (холод звужує кровоносні судини). Якщо кровотеча сильна, то рекомендується вставити в носові ходи тампони із марлі, змочені перекисом водню. Тампони з вати використовувати не можна, бо вони сприяють виникненню щільної кірки, при відриванні якої може виникнути повторна кровотеча. V. Запитання для самоконтролю. 1. Що таке кровотеча? 2. Які бувають види кровотеч? 3. Яка різниця між артеріальною, венозною і капілярною кровотечами? 4. Як припиняють кровотечу? 5. На який час накладають джгут? 6. Як припинити кровотечу з носа? VІ.Оцінювання. Домашнє завдання. Підготувати повідомлення на тему: «Перша допомога при кровотечах». Тема: Перша допомога при зупинці дихання. Мета: систематизувати, узагальнити та закріпити основні правила надання першої допомоги потерпілому при зупинці дихання; виробити практичні навички здійснення штучного дихання. Тип уроку: урок використання знань, умінь і навичок. Хід уроку І. Організація класу. ІІ. Актуалізація опорних знань.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. У людини може зупинитися дихання, наприклад при ядусі, отруєнні чадним газом, ураженні електричним струмом, утопленні.  Щоб урятувати життя потерпілого, йому треба, не гаючи й хвилини, надати першу допомогу. Не чикаючи лікаря, якого слід відразу ж викликати, людині починають робити штучне дихання. Це засоби, за допомогою яких здійснюється штучне введення повітря або кисню в легені з метою поновити самостійне дихання, що тимчасово припинилося. Способи штучного дихання треба знати кожному.Надаючи першу допомогу утопленому, котрий перебуває в непритомному стані, насамперед треба видалити воду з його органів дихання. Потім приступають до штучного дихання, яке зручніше робити вдвох.
П   ам’ятайте! Під час штучного дихання потерпілому необхідно трохи витянути язик, обгорнувши його марлею, бинтом і тримати до кінця проведення штучного дихання, щоб язик не западав.
Той, хто надає допомогу, однією рукою підтримує голову потерпілого, а другою піднімає його нижню щелепу, закриваючи рот. Для вдування повітря в ніс іноді використовують гумову трубку, один кінець якої вводять у носовий хід потерпілого, а в другий вдувають повітря.  При штучному диханні в положенні на спині й животі повітря то надходить до легень, то видаляється з них. Так відбувається їхня вентиляція. Почергове розширення і стиснення легень сприяє відновленню функцій дихального центру. При методах штучного дихання «з рота в рот» або «з рота в ніс» потерпілому рятівник видихає повітря 14-16 разів на хвилину. Вуглекислий газ, що є у видихуваному повітрі, збуджує дихальний центр. Коли це відбувається, дихальні м’язи потерпілого починають ритмічно скорочуватися і розслаблюватися. Людина починає дихати самостійно. Подальшу допомогу їй нададуть у лі кульному закладі. ІV. Закріплення. Практична робота Тема: Способи штучного дихання. Мета: закріпити основні правила надання першої допомоги потерпілому при зупинці дихання; виробити практичні навички здійснення штучного дихання. Обладнання: бинт, гумові трубки, марля. Хід роботи Спочатку слід ознайомити учнів з штучним диханням в положенні на спині і на животі. Для демонстрування цього способу одного учня кладуть на спину. Під спину підкладають валик з одягу. Той, хто надає першу медичну допомогу, стає на коліна біля голови «потерпілого», бере його руки за передпліччя, ближче до ліктів, піднімає, закладає їх за голову і в такому положенні тримає 2-3сек. При цьому легені розширюються – відбувається вдих. Потім руки «потерпілого» опускають і стискують ними його грудну клітку, тримаючи руки в такому положенні також 2-3 сек. Відбувається видих. Такі рухи роблять 10 раз на хвилину доти, поки не відновиться самостійне дихання. Учитель повідомляє, що під час штучного дихання у «потерпілого» трохи витягують язик, обгортають його чистою марлею, бинтом чи носовою хусткою і тримають до кінця проведення штучного дихання, щоб він не западав. Це повинен робити помічник того, хто проводить штучне дихання. Іноді штучне дихання доводиться робити протягом тривалого часу, тому краще проводити його удвох. При цьому ті, хто надає допомогу, стають на коліна по боках від «потерпілого» Кожний з них бере одну руку, і обидва одночасно роблять описані вище рухи. Штучне дихання в положенні на животі застосовується при рятуванні утопленика (бо при цьому зручніше видалити залишки води, що попала в легені) або коли в потерпілого ушкоджені руки. Щоб продемонструвати цей спосіб штучного дихання , кладуть одного учня на живіт, його голову повертають набік, під щоку підкладають зігнуту в лікті руку. Учень, який проводить штучне дихання, стає на коліна так, щоб стегна «потерпілого» були між його колінами, кладе свої руки на його спину біля нижніх ребер, охоплюючи їх з боків. Зігнувшись, він якомога сильніше стискає долонями грудну клітку «потерпілого». При цьому відбувається видих. Потім, не відриваючи рук від спини, відхиляється назад і 2-3 сек. Не стискає грудну клітку. Грудна клітка розширюється і відбувається вдих. Цим забезпечується надходження повітря в легені. Найефективнішими способами штучного дихання є способи «з рота в ніс» та «з рота в рот». Для штучного дихання «з рота в рот» під плечі потерпілого підкладають валик одягу, голову закидають назад, підтримуючи її однією рукою в такому положенні, а другою рукою підтримують напіввідкритим рот. Штучне дихання «з рота в рот» роблять через спеціальну трубочку, крізь носову хустку, марлю тощо. Той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих, щільно притуляє свій рот до рота потерпілого і повільно, з деяким зусиллям, видихає. Після припинення вдування повітря грудна клітка потерпілого спадається і настає пасивний видих. Повітря вдувають з частотою, що відповідає частості дихання людини, яка надає допомогу. Найбільш фізіологічним є спосіб «з рота в ніс». При цьому способі повітря з носоглотки через голосову щілину потрапляє безпосередньо в трахею. Той, хто надає допомогу, однією рукою підтримує голову потерпілого у відкинутому стані, а другою – піднімає його нижню щелепу, закриваючи рот. Для вдування повітря в ніс іноді використовують гумову трубочку, один кінець якої вводять у носовий хід потерпілого. Якщо немає ознак серцевої діяльності, то одночасно з штучним диханням проводять непрямий масаж серця. Той, хто надає допомогу, стає з лівого боку потерпілого, розміщує свої долоні (одна на тильній поверхні другої) на нижній третині груднини і тисне на неї максимально розігнутими у променево-зап’ясному суглобі руками. Якщо тиск недостатній, то його треба збільшити, переносячи частково на руки вагу тіла. Натискувати слід поштовхами, які зміщують груднину на 3-4 см. При цьому серце, розміщене між грудниною і хребтом, здавлюється, кров з його шлуночків надходить у судини великого і малого кіл кругообігу. З припиненням тиску на груднину серцеві порожнини розтягуються і в них надходить кров з вен. У дітей і підлітків масаж можна робити однією рукою, при цьому зміщення груднини не перевищує 2-3 см. Частота надавлювань на груднину при непрямому масажі серця – 50-60 на хвилину. Якщо допомогу надають два учні, то один робить штучне дихання одним з описаних способів, а другий – непрямий масаж серця. Коли допомогу надає один учень, він 5-6 раз натискує на груднину, а потім робить один глибокий видих в рот або в ніс потерпілого. V. Запитання для самоконтролю. 1. В яких випадках застосовують штучне дихання? 2. Які ви знаєте основні способи штучного дихання? 3. Як роблять непрямий масаж серця? VІ. Оцінювання. Домашнє завдання. Підготувати реферат на тему: «Одночасне проведення штучного масажу серця та примусової вентиляції легень двома реаніматорами». Список використаної літератури
|
апілярна кровотеча виникає навіть при незначному пораненні. Оскільки кров по капілярах тече повільно і під невеликим тиском, то капілярні кровотечі не призводять до значної втрати крові і легко зупиняються. Пошкоджені капіляри швидко закриваються тромбом,
ругий спосіб «штучне дихання в положенні на животі». Потерпілого кладуть на живіт, підкладають під груди м’який валик (таким способом видаляється вода, яка потрапила до його організму). Голову потерпілого повертають убік. Встають на коліна біля його голови і періодично стискають руками нижню частину грудної клітки (видих). Вдих відбувається пасивно завдяки еластичності ребер грудної клітки. Стискати грудну клітку треба обережно, щоб не поламати ребра.
ретій спосіб «штучне дихання з «рота в рот». Однією рукою підтримують трохи відкинуту назад голову потерпілого, другою опускають його нижню щелепу, відкриваючи рот. Повітря вдувають в рот крізь марлю або гумову трубку. Якщо немає ознак серцевої діяльності, то водночас роблять непрямий масаж серця. Для цього той, хто надає допомогу, стає з лівого боку потерпілого, розміщує свої долоні (одна під внутрішньою поверхнею другої) на нижній третині груднини потерпілого і тисне на неї максимально розігнутими у променево-зап’ястковому суглобі руками. Якщо тиск недостатній, його збільшують, переносячи тимчасово на руки масу тіла. Натискувати слід поштовхами, які зміщують груднину на 3-4 см. При цьому серце стискується, кров із його шлуночків надходить до судин великого і малого кіл кровообігу. Коли тиск на груднину припиняється, серцеві порожнини розтягуються, і до них надходить кров із вен.
1 2
Схожі:
| Розклад уроків для учнів 9- х класів |
Розклад уроків для учнів 11- х класів |
| Розклад уроків для учнів 6-х класів |
Розклад уроків для учнів 8 х класів |
| Розклад уроків для учнів 5-х класів |
Розклад уроків для учнів 7-х класів |
| Тест зовнішнього незалежного оцінювання з математики перевіряє: відповідність... Міністерством освіти і науки України для класів універсального, природничого, фізико-математичного профілів, а також для класів,... |
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ «ОСНОВИ САМОПІЗНАННЯ» ДЛЯ УЧНІВ 9 11 КЛАСІВ Коновальчук В.І. Основи самопізнання: навчальний курс. Черкаси: ОІПОПП, 2011. 28с |
| ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ «ОСНОВИ САМОПІЗНАННЯ» ДЛЯ УЧНІВ 9 11 КЛАСІВ Коновальчук В.І. Основи самопізнання: навчальний курс. Черкаси: ОІПОПП, 2011. 28с |
Ціна авторської розробки із використанням рівня знань Ця стаття описує вигляд нового Assess для авторів і оцінку авторського інтерфейсу. Ми обговорюємо вигоди додавання рівня знань і... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua