Відділ освіти Бородянської райдержадміністрації
Районний методичний кабінет
Бородянська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
СВЯТО КНИГИ, 2 КЛАС
« ЗУСТРІЧ У КНИЖКОВОМУ МІСТІ »
Новікова Діна Вікторівна
Бородянка
2012
Свято книги, 2 клас
Тема. Зустріч у книжковому місті
Мета: ознайомити дітей з бібліотекою, навчити правил користування книгою, що є одночасно практикою для майбутніх педагогів і промінчиком світла в такій нелегкій долі малечі.
Хід свята
Бібліотекар: Доброго дня, діти! Ми раді вітати вас у нашій бібліотеці. А чи знаєте ви, що таке бібліотека? ( Діти відповідають.)
Бібліотека - це приміщення, де зібрано різноманітні книги, це місце, де ви можете почитати цікаву книжку або взяти додому на деякий час.
Слово бібліотека походить від двох грецьких слів: бібліо - книга й тека -зберігати. Бібліотеки виникли дуже давно, кілька тисячоліть тому. І називалися вони в Стародавньому світі красиво - «притулок мудрості» або «аптека душі».
Колись дуже давно найцінніші книги зберігали в монастирях, їх приковували ланцюгами до столів і полиць.
Найменшою книгою у світі є «Кобзар», який створив український майстер Седристий. У ньому лише 12 сторінок, і вони такі маленькі, що їх можна перегортати лише загостреною волосинкою, а обкладинка для нього зроблена з пелюстки квітки безсмертника.
Найбільша книга у світі зберігається в Лондоні, її висота майже 6 метрів, а ширина - майже 3.
У нас у бібліотеці немає таких гігантів і ліліпутів, але ми вас теж здивуємо. Це найменша книга в нашій бібліотеці, а це найбільша. ( Демонструються книги…)
Ця кімната, діти, - книжкове містечко. Живуть у ньому книжки. Кожна книжечка має свій дім, а будинок — адресу. У книжковому містечку завжди відбуваються дива, а головна тут Королева книг. Сьогодні вона завітала до нас у гості.
Королева книг: Доброго дня, дорогі мої друзі! Рада вітати вас у своєму королівстві. Мені завжди приємно знайомити вас із мешканцями моїх володінь.
Бачить — не бачить, чути — не чує,
Мовчки говорить, добре мудрує.
Часом захоче — правди навчає,
Іноді бреше, всіх звеселяє.
Люба розмова, будемо діти
З нею до віку жити-дружити.
Хто ж то така у світі щаслива,
Мудра, правдива й жартівлива?
Як не вгадали - стану в пригоді.
Річ коротенька - книжка та й годі.
Бібліотекар: Отже, як ви здогадалися, мова йтиме про книгу. Книга - це велике диво, створене людиною. Саме до книги ми звертаємось упродовж усього нашого життя. Вона допомагає в навчанні, відкриває нові горизонти пізнання такого цікавого світу, робить нас більш розумними, ерудованими, збагачує наш внутрішній світ. Вона ніколи не стомлюється й завжди готова повести допитливого читача цікавими безкінечними стежками неозорої Країни Знань.
Сподіваюся, діти, що у вас велике бажання познайомитися з усіма жителями книжкового царства. Ой, що це?
За сценою чути стогін. Виходить, шкутильгаючи, Книжка.
Королева книг: Що трапилося, книжечко? Хто тебе образив?
Книжка: Ой, я втекла від хлопчика, який мене бив та зовсім не беріг.
Хлопчик: (вбігає). А, ось ти де, книжечко дорогоцінна. Я тебе шукаю скрізь, а ти тут. Я ж тобі нічого поганого не зробив, тільки трохи помалював - та вчора забув тебе надворі. А вночі пішов сніг. Ранком пішов тебе шукати, а ти ось де. Я тебе забираю, ходімо зі мною.
Книжка: Королево, я не хочу повертатися до цього хлопчиська . Заберіть мене до себе в бібліотеку.
Королева книг: Добре, ми тебе полікуємо в книжковій лікарні, а потім ти разом з усіма книжечками стоятимеш на чистій полиці, і читатимуть тебе добрі, хороші діти.
Хлопчик: А я що, буду без книжки? Я ж її дуже люблю.
Королева книг: Ну, якщо любиш, то перш за все вилікуєш її.
На сцену виходить Книжковий лікар.
Книжковий лікар:
Є в новому домі двері заповітні,
Ще не всім знайомі та до всіх привітні.
В книжковій лікарні, у новім будинку
Я щодня працюю не одну годинку.
Хто навчитись хоче книжку лікувати,
Приходьте, будь ласка, буду вас навчати.
Королева книг: Забирай, лікарю, книжку до лікарні, а хлопчик нехай прочитає та запам'ятає правила поводження з книгою.
Лікар із Книжкою виходять, а Хлопчик читає правила й коментує їх.
Хлопчик:
1. Беріть книги чистими руками. (А я їх ніколи не мию.)
2. Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки.
( А ви теж перегинаєте сторінки, як і я?)
3. Не кладіть в книжку олівці та інші предмети, від цього вона рветься. (Ніколи б не подумав.)
4. Не загинайте сторінки, користуйтеся закладками. (А в мене їх немає.)
5. Не читайте книг під час їжі. (А коли ж тоді?)
6. Щоби книжка довше служила вам, обгорніть її. (А в мене жодна книжка не обгорнена.)
Королева книг: Чи запам'ятали ви, діти, ці правила? А ти, хлопчику?
Хлопчик: Я все зрозумів , обов'язково виправлюсь. Можна я побіжу до книжкової лікарні - провідаю книжечку й допоможу лікарю. До побачення, діти. (Вибігає.)
Королева книг: Любі друзі, бережіть книги, любіть їх і добре запам'ятайте правила поводження з ними.
Бібліотекар: Сьогодні до нас на зустріч завітала відома українська поетеса Ганна Чубач. Авторка 60-ти збірок. Про своє дитинство згадує :- Мій батько не повернувся з війни (я ніколи його не бачила),-розповідає Ганна Чубач,- ми жили дуже бідно, але які в нас були великодні. Дівчата у віночках бралися за руки, я ходила в них по руках, клала малесенькі ручки на голову. Мене завжди чимось пригощали. Я росла серед розкішної природи - от, здавалося б, вологі стежки, пробіжиш босоніж, а вони, виявляється, теплі. А як співали навесні солов'ї! Пам'ятаю, тримає мене мати на руках, сільська жінка дає мені шматочок хліба й каже: «Боже, він чорний, як земля». А я дивлюсь на землю: вона - зелена. Незрозуміло, думаю. Вже тоді почала розрізняти деталі. Ніколи не забуду, як ми грали у перемогу - 11 хлопців і я, єдина дівчинка. Брали глину або чорнозем, місили гармату й робили дірку, щоб стріляти у ворогів. Додому приходили замурзані, але щасливі — фашистів перемогли.
Писала Г. Чубач не тільки вірші, скажу більше, загадки, скоромовки і пісні.
Зараз ми проведемо конкурс на краще читання віршів прекрасної поетеси.
Наша киця
Наша киця довго спала.
А прокинулась, сказала:
Але сала я не мав,
То цукерку киці дав.
Киця вусом позіхнула.
Киця носиком зітхнула.
І сказала тихо: — Няв!
Ти про мене набрехав!
Я лиш дещо трохи сплутав.
Не навмисно. Не на зло.
Щоби смішно всім було!
Сміхота!
Сміхота! Сміхота!
Загубився хвіст
В кота!
Ну, а миші
Полем йшли
І котячий хвіст
Знайшли.
Узяли його
З собою —
Будуть грітися
Зимою.
Киця Мурка
Киця Мурка
Все муркоче,
На подушці
Спати хоче.
Каже дівчинка
Маленька:
— В тебе лапка є
Пухкенька!
Підклади
Під вушко,
Буде, як Подушка!
Бо подушечка
Моя
Має квіти
По краях.
Ти, як ляжеш
Спати,
Можеш їх прим’яти!
Калина
Над рікою у долині
Зацвіла рясна калина.
Ніжно пахне, біло сяє.
Цвіту кращого немає!
А зимою, а зимою
Ця калина червоніє.
І долина над рікою
На змерзає, а радіє.
Бо прийдуть веселі діти,
Будуть тихо гомоніти,
Спілі кетяги калини
Розвезуть по всьому світу.
Хитрий котик
От послухайте, малята:
Кіт будує собі хату.
Так будує, щоби сонце
Задивлялось у віконце.
Щоб малесенький димар
Димотів до синіх хмар.
Щоби стежка із дороги
Забігала до порога.
А у темному причілку
Кіт лишив маленьку дірку.
Це, коли тут буде жить,
Може, мишка прибіжить.
Журавлі
Журавлики – журавлі
Носять вітер на крилі.
Сині хмари здоганяють
І журливої співають.
За жур-пісню над полями
Їх назвали журавлями.
Неслухняна киця
Неслухняна
Моя киця
З'їла зранку
Дві кислиці.
А тепер
Під лавкою
Жалібненько
Нявкає.
Я питаю :
Ти навіщо
Кисле їла ?
А вона
Відповідає :
Немає !
Еники - беники
Еники-беники
Їли вареники.
Їли, смакували,
І все було мало!
І виросли
Еники –
Товсті,
Як вареники!
Метелики
Два метелики летіли
І ловитись не хотіли.
Довго бігали лугами
Ми з блакитними Сачками.
А коли спочити сіли
На травицю на зелену,
Два метелики злетілись
На хустиночку До мене.
І сміялись щиро дітки:
— В тебе хусточка, мов квітка!
А живу я в Україні…
А живу я в Україні,
В рідній, милій стороні.
Ніжне сонце в небі синім
Усміхається мені.
Ніжне сонце, вільний вітер,
Далини ясна блакить –
Все для того, щоб радіти,
І хотілось в світі жить.
Равликова хатка
По стежині біля ставу
Проповзав маленький Равлик.
А у равлика вся спинка
Зручно схована в хатинку.
Жук у равлика спитав:
Равлик гордо похвалився:
Потім Равлик засміявся
І в хатиночку сховався.
Бібліотекар
Не «Крамниця», не «Аптека»,
А сама «Бібліотека»
Є на вулиці у нас!
І відкрита повсякчас.
Кожен з нас там має право
Взяти книжечку цікаву.
Не «торговець», не «аптекар»,
Буду я — «бібліотекар»!
Звучить пісня на слова Г.Чубач « Черепаха - аха-аха...»
Черепаха - аха-аха
У воді сиділа-діла.
Черепаха - аха-аха
Свої ніжки мила-ила.
Крокодили-дили-дили
Пропливали-али-али,
Черепаху - аху-аху
Налякали-али-али.
Черепаха - аха-аха
На піску сиділа-діла.
Черепаха - аха-аха
Свою спинку гріла-іла.
Два удави-ави-ави
Проповзали-али-али,
Черепаху - аху-аху
Налякали-али-али.
Черепаха - аха-аха
У траві сиділа-діла.
Черепаха - аха-аха
Конюшинку їла-іла.
Понад нею гуси-уси
Пролітали-али-али
Черепаху - аху-аху
Налякали-али али.
Черепаха - аха-аха
На камінчик сіла-іла
І від страху-аху-аху
Затремтіла-іла-іла.
Ну а потім-отім-отім
Піднялась на крила –ила
І за хмари-ари-ари
Полетіла-іла-іла.
І маленькі діти знають:
Черепахи не літають.
Та як так багато страху,
Полетить і черепаха!
АХА-аха-аха... черепаха
На сцену вибігає Буратіно з ключиком у руках.
Буратіно: Королево книг! Порятуй! Баба Яга хоче відняти в мене чарівний ключик, що відкриває скарбницю непрочитаних книжок.
Влітає Баба Яга.
Баба Яга: А, ось ти де. Віддай мені ключ від книжкової скарбниці.
Буратіно: Не віддам. Цей ключ для дітей, які люблять читати й хочуть усе знати.
Баба Яга: А вони нічого не знають, нічого не читають.
Буратіно: А ми зараз перевіримо. Добре, друзі? Баба Яга. Зараз ми побачимо, що ви знаєте. Я зараз загадаю загадки, а ви спробуйте відгадати.
1. Дерево — не дерево, а листки має. Той буде мудрим, хто його гортає.
(Книга)
2. Тече, тече — не витече; Біжить, біжить — не вибіжить.
(Річка)
3. Влітку в шубі, а взимку голе.
(Дерево)
4. Не мотор, а шумить, Не птах, а летить, Не гадюка, а жалить.
(Бджола)
Буратіно: А вгадайте, з якої казки прийшли ці герої.
Старенька бабуся у лісі жила,
Гостинці для неї онука несла.
Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься? Хто б відповів?
(Червона Шапочка)
До школи прямує хлопчак дерев'яний,
Чомусь потрапляє у цирк полотняний,
Відома ця книжка тобі, чи не так?
В пригодах яких побував цей хлопчак?
(Буратіно)
Баба Яга: А тепер я буду загадувати.
«Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив козу.
Привіз її додому, а рано на другий день посилає старшого сина ту козу пасти». (Коза-дереза)
«Жили собі двоє мишенят і півник "Золотисте Горлечко"».
(Півник і двоє мишенят)
«Йшов лісом дід, а за ним бігла собачка. Та й загубив дід рукавичку».
(Рукавичка)
Буратіно: А тепер я. Діти, чия це пісенька?
Я по коробу метений, я на яйцях спечений,
я від діда втік, я від баби втік, і від тебе я втечу...
(Колобок)
Ловись, рибко, велика та велика, ловись, рибко, велика та все велика...
(Вовк)
Баба Яга: А тепер давайте з'ясуємо, чи вмієте ви складати вірші.
Діти, звісно, вчаться в... (школі)
А комбайн працює в... (полі)
Ми лікуємось в... (лікарні)
А стрижемося в... (перукарні)
Ліки ми беремо в... (аптеці)
А книжки — в... (бібліотеці)
Баба Яга: Молодці! Ви багато знаєте, тому що читаєте. Я теж багато хочу знати. Ось сьогодні візьму запишусь у бібліотеку.
Королева книг: Ось і добігла кінця наша зустріч. Хай не буде у вас жодного дня, коли б ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги. До побаче-ння, друзі, до нових зустрічей.
Звучить пісня „Дружба з книгою" на музику „Бременських музик".
Перший куплет
Кращого нема нічого в світі,
Як дитині з книгами дружити!
Тим, хто дружить, не страшні тривоги,
Дорогім на будь-які дороги! (Двічі)
Другий куплет
Ми своє завдання не забудем -
Шанувати дружно книги будем.
Ні палаці, ні скарби ніколи
Не замінять книги нам ніколи. (Двічі)
Третій куплет
Книги, всім відомо, - джерело знання,
Ці словечка із сивого забуття.
Книги наші - небо неозоре
Наше щастя - коли книг доволі. (Двічі)
|