План-конспект для проведения занятия по медицинской подготовке с личным составом 4-го караула ПГПЧ-16 ТЕМА: 6 Механическая травма (переломы, ушибы).

твердую подкладку (доску, фанеру) и переносят его на носилки. Пораженных с переломами костей таза укладывают на носилки или на щит (на спину), сгибают ноги, а колени раздвигают в стороны, под коле­ни помещают валик из одежды или других подручных материалов.

Наложив шины и повязки, всех пораженных с переломами немедленно дос­тавляют в медицинский пункт или лечебное учреждение.
МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ ПРИ ВЫВИХАХ.
При смещении суставных концов костей в полости сустава может возник­нуть вывих, который распознается по неправильной форме поврежденного сустава по сравнению со здоровым, по невозможности движения в поврежде­нном суставе и сильной боли.

Вывих самостоятельно вправлять нельзя. Необходимо наложить фиксирующую повязку и ввести обезболивающее средство.
МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ ПРИ РАСТЯЖЕНИИ СВЯЗОК
При растяжении связок возникает боль при движении, однако движения возможны. В этом случае накладывают давящую повязку, конечности припод­нимают и накладывают пузырь со льдом.

МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ ПРИ УШИБАХ.
При ушибах (в мягких тканях скапливается кровь, появляется отечно­сть, боль) поврежденной области тела надо придать удобное положение, обеспечить покой, на место ушиба положить пузырь со льдом (холодную во­ду в полиэтиленовом мешочке). Если кровоподтек увеличивается, следует наложить давящую повязку.

Оживление (реанимация) - комплекс мероприятий, направленных на вос­становление дыхания, кровообращения и других жизненно важных функций организма человека. В порядке первой медицинской помощи оживление про­водится тогда, когда отсутствуют или резко угнетены дыхание и сердеч­ная деятельность.

Основными способами реанимации являются проведение искусственного дыхания и непрямой массаж сердца. Для успеха оживления необходимо соб­людать строгую последовательность и содержание каждого мероприятия.

а) Прежде всего необходимо обеспечить проходимость дыхательных пу­тей. Для этого пораженного укладывают на спину, голову максимально запрокидывают назад, а нижнюю челюсть выдвигают вперед, чтобы зубы нижней челюсти располагались впереди верхних зубов. Затем, обмотав палец носовым платком, быстрыми, но осторожными круговыми движени­ями освобождают полость рта от инородных предметов (пищи, ила), а также слизи и слюны.

б) После этого необходимо приступить к проведению искусственного дыхания до полного восстановления естественного (самостоятельного) дыхания способом "изо рта в рот" или "изо рта в нос". При этом способе грудь, живот и конечности пораженного освобождают от всего, что может стеснять их движения. Затем оказывающий помощь встает у изголовья пораженного, запрокидывает ему голову назад и открывает рот. При принудительном открывании рта приходится удерживать выдви­нутую вперед нижнюю челюсть и раскрывать рот пострадавшего, оттяги­вая подбородок вниз. Другой рукой удерживают голову пораженного в запрокинутом положении и двумя пальцами зажимают его нос. Затем

оказывающий помощь делает глубокий вдох, плотно прикладывает свой рот через платок ко рту пораженного и энергично выдыхает воздух в его рот. После этого оказывающий помощь отнимает свой рот от рта пораженного и грудная клетка последнего спадается - происходит вы­дох. Вдувание воздуха повторяют ритмично 12-14 раз в минуту.

При проведении искусственного дыхания способом "изо рта в нос" одной рукой поддерживают голову пораженного запрокинутой, а другой приподнимают нижнюю челюсть и закрывают его рот. Затем делают глу­бокий вдох и охватив губами через платок нос пораженного, вдувают в него воздух. Во время естественного пассивного выдоха рот пораже­нного можно приоткрыть.

с) Если остановка дыхания сопровождается остановкой сердечной деятельности, одновременно с искусственным дыханием следует проводи­ть непрямой (наружный) массаж сердца. Оживлять пораженного одному человеку весьма трудно и утомительно, однако такое может случиться. При этом рекомендуется через каждые два вдувания воздуха в легкие пораженного 15 раз надавливать на его грудину (одно надавливание в секунду). Если помощь оказывают два человека, их действия должны быть согласованными: один из оказывающих помощь делает одно вдува­ние воздуха в легкие пораженного, после чего другой спасатель про­изводит пять надавливаний на грудину. Следует отметить, что при од­новременном вдувании и надавливании на грудину возможен разрыв лег­кого, а при смещении руки спасателя в сторону от грудины возможен перелом ребер.

У детей непрямой массаж сердца следует проводить лишь одной рукой, а у детей грудного возраста кончиками двух пальцев.

Массаж сердца считается эффективным при появлении пульса на со­нных, бедренных, и лучевых артериях, сужении зрачков и появлении реакции их на свет, исчезновении бледно-землистой (синюшной) окрас­ки кожи, а в последующем - восстановлении самостоятельного дыхания и кровообращения.

Временная остановка кровотечения в зависимости от его вида (капиляр­ное, венозное, артериальное) достигается путем наложения давящей повяз­ки, пальцевого прижатия кровеносных сосудов, поднятия вверх кровоточа­щего участка, максимального сгибания конечности в суставе или наложения жгута.

При повреждении мелких сосудов (капиляров) кровь вытекает из раны каплями. Капилярное кровотечение легко остановить, наложив на рану про­стую давящую повязку.

В случае повреждения вен, кровь вытекает спокойно и медленно, она окрашена в темно-красный цвет. Повреждение крупных вен вызывает большую потерю крови и крайне опасно. Венозное кровотечение можно остановить наложением на рану давящей повязки.

Если кровь из раны бьет толчками и имеет ярко-красный (алый) цвет, значит, повреждены артерии. Артериальное кровотечение очень опасно, так как человек может за короткий срок потерять много крови. При артериаль­ном кровотечении надо прижать кровеносный сосуд не в области раны, а ближе к сердцу по кровотоку в тех местах, где артерия ближе всего под­ходит к поверхности и ее можно прижать к подлежащей кости, в так назы­ваемых точках прижатия артерий, тогда кровь перестанет поступать к мес­ту ранения. Существует 12-ть точек прижатия артерий для временной оста­новки кровотечения: подвздошной, плечевой, подключичной, височной, под­челюстной, сонной, подмышечной, лучевой, локтевой, переднеберцовой, заднеберцовой, бедренной.

При кровотечениях из ран в верхней и средней части шеи, подчелюстной области и лица необходимо прижать общую сонную артерию со стороны ране­ния к поперечным отросткам шейных позвонков у переднего края грудинно­ключично-сосцевидной мышцы на уровне ее середины.

При кровоточащих ранах головы прижимают височную артерию у височной кости впереди ушной раковины на 1-1,5см.

При кровотечении из ран, расположенных на лице, прижимают нижнечелюстную артерию к углу нижней челюсти.

При кровотечении из верхней и средней трети бедра следует прижать подвздошную артерию в паховой области на середине расстояния между лоб­ком и выступом подвздошной кости.

При кровотечении из раны, расположенной в нижней трети бедра или в области коленного сустава, прижимают бедренную артерию с внутренней стороны бедра.

При кровотечении из раны, расположенной в области голени или стопы, прижимают подколенную артерию в области подколенной ямки.

При артериальном кровотечении из раны на стопе, прижимают передне­берцовую артерию на тыльной стороне стопы и заднеберцовую у заднего края внутреннего мыщелка.

При кровотечениях из раны в области плеча, в подключичной и подмыше­чной областях и верхней трети плеча надо подключичную артерию прижать к первому ребру в надключичной ямке.

При расположении кровоточащей раны в области средней и нижней трети плеча, прижимают подмышечную артерию к головке плечевой кости. Для ос­тановки артериального кровотечения из ран нижней трети плеча, предпле­чья и кисти, плечевую артерию у внутреннего края двуглавой мышцы прижи­мают к плечевой кости.

При повреждении артерий кисти, прижимают лучевую и локтевую артерии (или одну из них) к подлежащей кости в области запястья.

Пальцевое прижатие артерий - доступный и быстрый способ, ведущий к моментальной остановке кровотечения. Однако при его выполнении быстро устают сдавливающие артерию пальцы, поэтому необходимо перейти к друго­му способу временной остановки наружного артериального кровотечения ­наложению жгута или закрутки.

Кроме того, кровотечение можно остановить, наложив давящую повязку. Ее накладывают при повреждении мелких артериальных сосудов, ранениях груди, живота, головы, шеи и других мест тела, где иными способами ос­тановить кровотечение трудно или невозможно. Чтобы наложить давящую по­вязку на голову, рану закрывают стерильной салфеткой или бинтом, затем кладут бинт (мягким комком), несколько стерильных салфеток или подушеч­ку из перевязочного пакета. Бинт должен туго придавливать марлевый ко­мок (подушечку) к ране. Особенно трудно наложить повязку при поврежде­нии сосудов, расположенных на шее. Чтобы не затруднить дыхание постра­давшего, со здоровой стороны шеи кладут прочную планку, поверх которой и наматывают бинт давящей повязки. Такая повязка останавливает кровоте­чение и позволяет свободно дышать.

Резиновый жгут или закрутку из подручных материалов (косынка, платок и тд.) накладывают при сильном артериальном кровотечении, если давящая повязка неэффективна. Жгут (закрутку) накладывают на конечность выше раны. Если жгут наложен слабо, артерия оказывается пережатой недостато­чно и кровотечение продолжается. Так как при этом вены пережаты жгутом, конечность наливается кровью, кожа приобретает синюшную окраску, и кро­вотечение может даже усилиться. При слишком сильном сдавливании конеч­ности жгутом повреждаются нервы, в результате чего может наступить па­ралич конечности.

Жгут надо затягивать только до остановки кровотечения, но не более. При правильно наложенном жгуте кровотечение сразу же прекращается, а кожа конечности бледнеет. Наложенный жгут надо держать как можно мень­ше времени, не более 2-х часов летом и не более 30-ти минут зимой, так как при длительном сдавливании может наступить омертвение конечности.

Поэтому важно обозначить (на повязке; бумажке, заложенной под жгут) время наложения жгута. Жгут должен быть хорошо заметным на пораженном. Если этот срок истек, а пораженный еще не доставлен в лечебное учрежде­ние, надо придавить сосуд пальцем выше раны, ослабить жгут на 10-15 ми­нут, а затем снова наложить его на конечность, но уже чуть выше преды­дущего места наложения. После наложения жгута (закрутки) на рану накла­дывают повязку и конечность иммобилизируют. В зимнее время конечность надо утеплить, но не обкладывать грелками.
Травматические поражения и ожоги сопровождаются болью, которая явля­ется основной причиной опасного для жизни осложнения - шока (резкого угнетения основных жизненных функций организма). Предрасполагают к раз­витию шока большая кровопотеря, психическая травма (испуг), переохлаж­дение, перегревание, переутомление, а также несвоевременное и неумелое оказание первой помощи.

Пораженный, находящийся в шоковом состоянии, не просит помощи, не отвечает на вопросы, не стонет, однако сознание его сохранено, глаза открыты, лицо бледное, губы и пальцы синюшны, лоб покрыт холодным по­том.

Додаток 1

до Правил охорони життя

людей на водних об’єктах

України

Дії при рятуванні та наданні першої медичної допомоги

потерпілим на льоду і на воді

Рятування потерпілих на льоду:

Надання допомоги людині, яка провалилася під лід, - надзвичайно небезпечне заняття, потребує зібраності та виваженості в діях.

Щоб допомогти людині, що терпить лихо, і не потерпіти самому, дотримуйтесь наступних правил:

Без потреби не виходьте на лід. Подумайте, чи зможете під час надання допомоги впоратись самотужки, чи краще покликати на допомогу ще кого-небудь. Якщо поряд нікого немає, то дійте продумано і обережно, щоб замість допомоги не погіршити становище.

Протягніть потерпілому довгу жердину, дошку, палицю від лиж, лижу, хокейну клюшку або киньте вірьовку, зв’язані паски тощо. Якщо вам усе-таки необхідно вийти на лід, то ляжте на лід і повзіть по поверхні, штовхаючи рятувальний засіб перед собою або кидаючи поперед себе вірьовку чи пасок. Добре, якщо ви одягнете рятувальний жилет.

Будьте якомога далі від ополонки (краю крижини), протягніть потерпілому палицю, жердину чи киньте вірьовку. Якщо вірьовка чи трос закріплені на березі і не вистачає довжини, то, міцно тримаючись за кінець вірьовки однією рукою, протягніть потерпілому другу руку.

Витягаючи потерпілого, попросіть його працювати ногами - так буде легше витягнути його з ополонки. Коли ви його витягли, не дозволяйте йому підійматись на ноги, нехай він повзе вслід за вами до берега.

Після того, як витягнете потерпілого на берег у безпечне місце, викличте “швидку медичну допомогу”, надайте йому першу допомогу, необхідну при охолодженні організму.

Перша допомога при гіпотермії (переохолодженні)

Ознаки гіпотермії:

• 
  тремтіння і озноб, які можуть бути відсутніми на пізніших стадіях;
  
• 
  оніміння;
  
• 
  втрата координації рухів;
  
• 
  зніяковіння, незвична манера поведінки;
  
• 
  температура тіла нижче 35 град. С.
  

Якщо в потерпілого одночасно спостерігаються ознаки відмороження і гіпотермії, в першу чергу надавайте допомогу як при гіпотермії. Цей стан може призвести до смерті, якщо людину терміново не зігріти. Але навіть у цьому випадку не варто залишати без уваги відмороження, яке при тяжкому ступені може призвести до ампутації пошкодженої частини тіла.

Гіпотермія належить до невідкладних медичних станів. Дотримуйтесь принципів надання першої допомоги і виконайте додатково спеціальні заходи при гіпотермії:

викличте “швидку медичну допомогу”;

поступово відігрійте постраждалого, загорнувши його в ковдри або сухий теплий одяг;

не намагайтесь зігріти тіло потерпілого дуже швидко, не занурюйте його в теплу воду, швидке обігрівання може викликати серцеві проблеми;

будьте надзвичайно уважними при поводженні з потерпілим; по можливості прикладіть до тіла теплий предмет (гарячу грілку, пляшки з теплою водою);

дайте тепле пиття, якщо потерпілий при свідомості.

Найкраще, якщо відігрівання буде відбуватись з середини тіла (тепле пиття) одночасно з відігріванням з зовні.

Рятування потерпілих на воді:

Потопаючий

Потопати може людина, яка не вміє добре плавати, фізично ослаблена або стомлена, хвора або поранена, а також людина, яка опинилась в холодній воді або випадково впала у воду. Якщо не допомогти цій людині, вона може загинути. Про те, що людині потрібна допомога, можуть свідчити такі ознаки:

спроба плисти не призводить до просування вперед;

на обличчі з’являється вираз відчаю;

людина кличе на допомогу або махає руками, щоб привернути увагу;

хвора або поранена людина може триматись однією рукою за уражену частину тіла;

людина намагається наблизитись до берега або човна, хапається за пліт або борт човна;

потопаюча людина хаотично махає руками, намагаючись висунутись із води, щоб набрати повітря, замість того, щоб намагатись плисти;

подібні намагання мимовільні та продовжуються недовго;

тіло у воді перебуває у вертикальному положенні, ноги не виконують плавальних рухів.

Прийняття рішення

У такій ситуації особливе значення має правильний вибір способу надання допомоги потерпілому. Огляд місця події з метою виявлення реальної та потенційної загрози відіграє в такому випадку важливу роль. Слід розуміти, що потопаюча людина діє несвідомо та інстинктивно. Навіть якщо це дитина, ваш приятель чи близька вам людина, вони можуть учепитись у вас мертвою хваткою та будуть тягнути вас під воду навіть тоді, коли вони перебувають вже під водою, але ще не знепритомніли. У такому разі ви не тільки не допоможете, але й самі можете потонути. Ось чому, допомагаючи потопаючому, ніколи не підходьте до нього близько спереду. Слід наближатись до потопаючого спереду, тримаючи поперед себе рятувальний круг, жердину чи інший плавучий засіб (рятувальний жилет, рятувальний нагрудник і таке інше). Тому потрібно швидко оцінити обставини і прийняти найбезпечніше рішення.

Способи надання допомоги потопаючому

Завжди розпочинайте із самого простого, а в разі невдачі перед тим, як приступити до більш ризикованих дій, краще подумайте, як зменшити ризик.

Словесний метод

Перебуваючи у безпечному для вас місці, ясно, чітко та коротко скажіть потопаючому, що і як він має робити, підбадьорюйте його словами, намагайтесь заспокоїти його, тоді він швидше зрозуміє ваші поради.

Метод дистанційної подачі рятувальних засобів та витягання

Якщо поблизу вас є який-небудь плавучий предмет (краще рятувальний круг), киньте його так, щоб потопаючий міг за нього вхопитися. Краще, якщо встигнете прив’язати до нього вірьовку (пасок), за яку потім зможете підтягнути потерпілого до берега чи на мілину.

Якщо ви знайшли вірьовку, то один кінець її закріпіть на плавзасобі або за береговий предмет, а інший - за рятувальний круг чи інший плавучий предмет, який ви подаєте потопаючому. Перед витягуванням потопаючого станьте так, щоб у вас була гарна опора або ухопіться за плавзасіб чи за береговий предмет, щоб ви самі не впали у воду і потопаючий не потягнув вас за собою.

Вхід у воду на мілководді

Якщо нещастя трапилось на мілководді, можливо ви зможете наблизитись до потерпілого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, але тримайте рятувальний засіб так, щоб він був між вами та потерпілим. Міцно стійте ногами на дні, тримайтесь однією рукою за яку-небудь опору, наприклад причал (кущ, гілку дерева), та протягніть довгу жердину потерпілому. Якщо присутніх багато, утворіть живий ланцюжок, міцно взявшись за руки.

Використання човна

Спробуйте наблизитись до потопаючого на човні так, щоб кинути йому який-небудь плаваючий предмет або простягнути жердину. Якщо човен невеликий, подавати жердину треба з носа або з корми, щоб при підтягуванні потопаючого човен не перекинувся. Якщо човен такого розміру, що можна на нього взяти постраждалого, підходити до потерпілого також потрібно носом або кормою, щоб при втягуванні його в човен, човен не перекинувся.

Ніколи не стійте на човні на повний зріст під час рятування потопаючого.

Рятування уплав

При наближенні до потопаючого уплав слід тримати поперед себе будь який плаваючий предмет (краще рятувальний круг), щоб потопаючий хапався за нього, а не за вас, і подавати його на витягнутих руках, щоб потопаючий не зміг до вас дотягнутись. Підтримуйте з ним зоровий та голосовий контакт. Підбадьорюйте потерпілого, намагаючись примусити його працювати ногами в той час, коли за допомогою плаваючого предмета будете тягти його до берега чи до найближчої мілини.

Буксирування потерпілого

При буксируванні вплав потерпілий може бути не в змозі працювати ногами, щоб допомогти вам, але може вхопитись за вас руками. Тому потрібно буксирувати його на якомога більшій відстані від себе і бути готовим у будь-який момент ухилитись від його спроб вхопитись за вас руками. Спробуйте умовити його лягти на спину або перевернути його самому, якщо маєте такий досвід.

Якщо ви не маєте нічого під руками, намагайтесь підпливти до нього ззаду, попросивши когось на березі відвертати його увагу від вас. Коли це не вдасться, спробуйте розвернути його спиною до себе, схопивши його лівою рукою за ліву руку, якщо можливо, вище ліктя і різким рухом розвернути його спиною до себе і захопити його зігнутою в лікті лівою рукою під підборіддя. Утримуючи його лежачим на спині, буксируйте до берега або до найближчої мілини, одночасно спробуйте умовити його допомагати своїми ногами вам плисти. При цьому ніколи не забувайте про особисту безпеку. Якщо ви відчули, що втрачаєте контроль над своїми рухами або відчуваєте, що потерпілий ось-ось схопиться за вас руками, різко відштовхнувшись, тимчасово віддаліться від нього, а відновивши координацію своїх дій, спробуйте знову надати допомогу потерпілому.

Серцево-легенева реанімація

Утоплення - одна з форм механічної асфіксії, що розвивається в результаті попадання рідини в дихальні шляхи або внаслідок ларингоспазму і припинення дихання чи з зупинкою серця в результаті психічної (страх) і рефлекторної (удар об воду, холодовий шок) дії.

Невідкладна допомога повинна бути спрямована на якнайшвидше відновлення дихання і кровообігу.

Витягши потерпілого з води, необхідно:

швидко очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей, для чого, ставши на праве коліно, покласти потерпілого вниз обличчям його черевом на своє ліве стегно, лівим передпліччям натиснути на спину, щоб вивільнити від води та предметів дихальні шляхи, одночасно пальцями правої руки вичищати порожнину рота від мулу, піску та водорослів;

одночасно з очищенням ротової порожнини подразнювати корінь язика та глотку пальцями, щоб викликати блювання, яке прискорить відновлення життєвих функцій;

покласти потерпілого на спину, щоб голова була відкинута назад для розправлення дихальних шляхів, для цього можна використати валик з одежі, дитячий рятувальний круг тощо;

визначити наявність дихання протягом 5 секунд;

якщо воно відсутнє, почати робити штучну вентиляцію легень потерпілого способом “з рота в рот”;

визначити наявність пульсу на сонній артерії протягом 10 секунд;

за його відсутності водночас із штучним диханням виконувати непрямий масаж серця (на одне вдування робиться від п’яти до п’ятнадцяти масажних поштовхів на грудну клітину /на грудину між ребрами в районі серця/), і цей цикл повторювати до появи ознак дихання і серцебиття;

разом з штучним диханням здійснювати нагрівання тіла розтиранням.

Добре тренований рятувальник починає робити штучну вентиляцію легенів методом “з рота в рот” або “з рота в ніс” під час доставки потерпілого до катера або на берег.

Одночасно з наданням допомоги необхідно викликати “швидку медичну допомогу” або якнайшвидше, не припиняючи реанімації, доставити потерпілого до лікарні.

Серцево-легенева реанімація

ВІК	Дорослий понад 8 років	Дитина1-8 років	Немовля до 1 року
ПОЛОЖЕННЯ РУК	Дві руки на нижній половині грудини	Одна рука на нижній половині грудини	Два пальці на нижній половині грудини (на ширині одного пальця нижче сосків)
ГЛИБИНА ПОШТОВХІВ	Приблизно 4-5 см	Приблизно 3 см	|Приблизно 2 см
ВДУВАННЯ	Повільно до підняття грудної клітини (протягом 1,5- 2 сек)	|Повільно до підняття грудної клітини (протягом 1-1,5 сек)	|Повільно до |підняття грудної клітини (протягом 1- 1,5 сек)
ЦИКЛ	15 поштовхів – 2 вдування	5 поштовхів – 1 вдування	5 поштовхів – 1 вдування
ТЕМП	15 поштовхів протягом приблизно 10 сек	5 поштовхів протягом приблизно 3 сек	5 поштовхів протягом приблизно 3 сек
РАХУНОК	1, 2, 3,..., 15 – 2 вдування	1, 2, 3, 4, 5 – 1 вдування	1, 2, 3, 4, 5 – 1 вдування

ОПІКИ
Опіком називається пошкодження тканин організму, викликане дією високої температури (термічний опік), хімічних речовин (хімічний опік) або електричним струмом високої напруги (електричний опік).

Термічні опіки можуть бути викликані полум'ям, розжареними газами або твердими предметами, гарячими рідинами, гарячою парою, світловим випромінюванням ядерного вибуху, сумішами, що горять (напалм, фосфор). Тяжкість опіку визначається глибиною і розмірами пошкодженої поверхні тіла: чим глибше пошкоджені тканини при опіку і ніж більше обпалена поверхня, тим важче опік.
ТЕРМІЧНІ ОПІКИ ПІДРОЗДІЛЯЮТЬСЯ НА ЧОТИРИ СТУПЕНІ:
I-я ступінь (поверхневі опіки). Вони характеризуються почервонінням шкіри і припухлістю обпаленої ділянки, появою гострого, пекучого болю в області опіку.
II-я ступінь При опіку на почервонілій і припухну лій поверхні зразу ж або через деякий час відшаровується поверхневий шар епідермісу шкіри і утворюються міхури, наповнені прозорою жовтою рідиною, обпалена ділянка різко хвороблива, частина міхурів лопається, оголяючи саднячу поверхню.
III-я ступінь Опіки характеризуються омертвлянням шкіри на різну глибину.
IV-я ступінь При опіках спостерігається омертвляння не тільки шкіри, але і глибше лежачих тканин (підшкірної жирової клітковини, сухожиль, м'язів, іноді кісток).
У разі опіків ІІ-ІV ступенів і площі пошкодження більше за 10-15% поверхні тіла розвивається шок; пульс і дихання стають частішими, шкірні покрови бліднішають, з’являється холодний липкий піт. Потерпілий скаржиться на нудоту, головний біль, спрагу та загальну слабкість, виникає серйозна небезпека для його життя.
Хімічні опіки викликаються дією на тканині організму концентрованих кислот, лугів і солей важких металів.
МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ.
Перша медична допомога при опіках починається з того, що припиняють дію вражаючого чинника: гасять (знімають) одяг, що горить або тліючу, накидають на неї щільну тканину і притискують до тіла, припиняючи таким чином доступ повітря до ділянки, що горить ; можна збити полум'я, катаючись по землі, притиснувши до землі або іншої поверхні ділянки одягу, що горять, погасити вогонь струменем води або занурити частину тіла у воду. Якщо опік викликаний гарячою рідиною, що просочила одяг, її треба негайно зняти. Не можна відривати одяг від обгорілої шкіри, не рекомендується роздягати потерпілого.

У всіх випадках ураженого слід видалити з небезпечної зони дії полум'я, теплового випромінювання, диму, токсичних продуктів горіння (вуглекислого газу і ін.). Вельми корисно швидко охолодити ділянку опіку струменем води або обкладенням холодними предметами.

При хімічному опіку доцільно негайно рясно промити уражену поверхню великою кількістю проточної води (до зникнення характерного запаху), яка розбавляє і змиває агресивну рідину, а також охолоджує тканини. Після цього уражене місце слідує промити 2% розчином питної соди при опіках кислотами або 1% розчином лимонної (оцетової) кислоти - при опіках лугами.
ПЕРША ДОПОМОГА при опіках ПЕРШОГО СТУПЕНЯ полягає в накладенні стерильних пов'язок на обпалену поверхню, змочену міцним розчином марганцевокислого калія (розчин повинен бути темно-вишневого кольору), одеколоном, спиртом, або в накладенні на обпалену поверхню бинтів, змочених слабим розчином азотно-кислого срібла (ляпісу). Доцільно дати ураженому знеболюючі засоби. Оброблення місць опіку на тілі потерпілого проводиться за стерильних умов. Рот і ніс людини, що надає допомогу, а також потерпілого мають бути по можливості закриті марлею чи чистою носовою хусточкою, щоб під час розмови чи дихання з рота або з носа на місця опіку не попадали бактерії, що можуть викликати зараження.
ПЕРША ДОПОМОГА при опіках ДРУГОГО СТУПЕНЯ слід обережно очистити коло ураженої ділянки спиртом, одеколоном або 0,5% розчином нашатирного спирту, не ушкоджуючи міхурів. На обпалену поверхню накласти стерильну пов'язку, просочену 2% розчином марганцевокислого калія або слабим розчином ляпісу, пов'язку з протиопіковою маззю.

У разі прилипання одягу до обпалених ділянок шкіри забороняється віддирати тканину, потрібно обережно обрізувати тканину по межі обпаленої ділянки і накласти пов'язку. Щоб уникнути шоку, обпалених необхідно зігріти, дати гаряче пиття, знеболюючі засоби.

При опіках видимих слизистих оболонок і порожнини рота, їх промивають слабим розчином питної соди. На обпалені очі необхідно покласти легку стерильну (асептичну) пов'язку.

ПЕРШУ ДОПОМОГУ при опіках ТРЕТЬОГО і ЧЕТВЕРТОГО СТУПЕНЯ надають так само, як і при опіках другого ступеня.
ВСІХ ОБПАЛЕНИХ НЕГАЙНО ДОСТАВЛЯЮТЬ В МЕДИЧНІ ПУНКТИ І ЛІКУВАЛЬНІ УСТАНОВИ.
Перша долікарняна допомога в разі хімічних опіків
Необхідно знати, яка саме речовина спричинила хімічний опік. Під впливом кислот на шкірі виникає сухий темно-коричневий чи чорний чітко окреслений струп. Луги викликають утворення сіро-брудних струпів, що не чітко окреслені.

Спочатку з потерпілого знімають одяг і білизну. Якщо опік викликаний кислотою, місце опіку обливають сильними струменями води на протязі 15-20 хвилин.

У разі опіків лужними розчинами місце опіку слід промити водою на протязі не менше 15 хвилин (категорично забороняється промивати водою опіки від негашеного вапна!). Потім ці місця закривають чистою марлею, бинтом. Потерпілих необхідно доставити до лікувального закладу.
ПЕРША ДОЛІКАРНЯНА ДОПОМОГА В РАЗІ ТЕПЛОВОГО УДАРУ
В разі теплового удару головний біль, нудота, блювання, спрага виникають швидше, ніж у разі сонячного удару. Часто виникає носова кровотеча і потерпілий може втратити свідомість.

Перша долікарняна допомога має бути надана негайно. Потерпілого слід перенести в прохолодне місце, звільнити від одягу, що здавлює шию і груди, покласти під голову валик зі згорнутого одягу, а на голову – холодний компрес. У тяжких випадках хворого обливають холодною водою прямо в одязі, крім того дають понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий не втратив свідомості, його слід напоїти холодним напоєм. Якщо потерпілий втратив свідомість чи перестав дихати, необхідно зробити штучне дихання. У всіх випадках потерпілих необхідно доставити до лікувального закладу.

4. Проверка знаний - 5 хв.

1. Первая медицинская помощь при переломах костей, ушибах и вывихах?

2. Медицинская помощь при растяжении связок?

3. Автомобильные травмы?

4. Первая медицинская помощь при травмах?

5. Заключительная часть - 5 мин.

- подвожу итог занятий;

- указываю на ошибки и методы их устранения;

- выставляю общую оценку по результатам занятий;

- даю задание на самоподготовку.

Начальник 4-го караула ПГПЧ-16

лейтенант вн.сл. Р.М. Лупащенко