Перелік
текст перед переліком закінчують двокрапкою, початок кожної позиції починають з абзацу, додатково ставиться дефіс (ніякі інші символи не використовують), а за необхідності посилання в тексті на деякі позиції переліку – використовувати арабські цифри з дужкою;
для подальшої деталізації переліку використовують малі літери української абетки (за винятком ґ, є, і, ї, й, о, ч, ь) з дужкою після них або дефіс;
допускається виділення всіх позицій переліку арабськими цифрами з дужкою, якщо кількість цих позицій зазначено в тексті безпосередньо перед переліком;
позиції переліку розділяють крапкою з комою (;). Крапку ставлять наприкінці переліку, а також між реченнями в межах однієї позиції;
запис всіх позицій переліку починають з малої літери (крім власних імен і абревіатур);
допускається використання арабських цифр з крапкою, якщо по кожній з позицій дається розгорнуте пояснення. В цьому випадку після цифри з крапкою запис починають з великої літери, а позиції переліку розділяють крапкою.
Формули
формули розташовуються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, по центру нового рядка; вище й нижче кожної формули можна залишити по одному вільному рядку, якщо вона громіздка;
формули мають наскрізну нумерацію в межах розділу;
номер формули складається з номера розділу й порядкового номера формули, розділених крапкою;
номер формули вказують на рівні формули в дужках у крайньому правому положенні на рядку (приклад див. наприкінці підрозділу);
Технічні вказівки:
Формат абзацу, у якому розташовано формулу, має містити дві позначки табуляції:
у вікні форматування абзацу в лівому нижньому кутку натискаємо кнопку «табуляція»;
добавляємо позначку на позицію 8,75см, вирівнювання – по центру, заповнювач – немає, натискаємо «встановити»;
добавляємо позначку на позицію 17,5см, вирівнювання – по правому краю, заповнювач – немає, натискаємо «встановити»;
якщо абзац містить інші позиції табуляції, їх треба видалити;
вийшовши з вікна форматування табуляції ставимо один табулятор (натискаємо кнопку Tab на клавіатурі) перед формулою та один – між формулою та її номером.
формули додатків нумерують у межах кожного додатку з додаванням перед цифрою позначення додатку через крапку. Наприклад:
; (Б.2)
нумерація формул (як і ілюстрацій та таблиць) у записці повинна бути однотипною в межах кожного розділу та складатись лише з двох чисел;
допускається символи та числові коефіцієнти формул виконувати курсивом або звичайним текстом, але однотипно у межах роботи;
безпосередньо після формули ставиться кома, якщо далі перелічуються пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, інакше – крапка;
пояснення значень символів і числових коефіцієнтів формули повинні бути наведені безпосередньо під формулою, якщо це не було зроблено раніше в тексті, їх подають з нового рядка в тій послідовності, в якій вони подані у формулі;
перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки, вирівнявши його по краю поля (без відступу) (приклад наприкінці підрозділу);
пояснення значень символів, починаючи з другого, вирівнюють по першому символу (можна з відступом 1,25 см), кожний рядок пояснення, окрім останнього, закінчується крапкою з комою;
формули, які приводяться одна за іншою і не розділені текстом, розділяють коми.
Приклад оформлення формул розрахунку відносних показників якості:
Кij =, (2.1)
Кij =, (2.2)
де Pij – абсолютні значення х показників варіантів;
– мінімальне значення го показника;
– максимальне значення го показника.
|