|
|
Скачати 48.88 Kb.
|
| 28 ВАРІАНТ 1.Романти́зм — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм). Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні,романсової лірики, історичних романів і драм. Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827). Модернізм в українській літературі зовні постає в полеміці з народництвом у його тривіальному значенні («просвітянство», утилітарне призначення мистецтва), але він же й виступає одним із спадкоємців народницької літератури 19 ст. Переважає бачення людини в розкутості її внутрішнього світу до інших, у зв’язках з народом як духовною соборністю. Водночас на кінець 19 ст. склалися передумови для суб’єктивного поглиблення такого бачення та для корелятивного з ним, близького до модернізму, трактування особистості, що виходить позасвідомої людини, непереборної відчуженості внутрішнього – інтимного світу індивіда, його нерозв’язного конфлікту з дійсністю, а у царині форми – з неможливості передати у загальних. масово зрозумілих висловах внутрішнього осяяння особистості. Встановлення деяких з цих ознак відбувається перед усім у поезії, окремі зразки якої (починаючи з лірики Т. Шевченка, а також у творчості І. Франка, Я. Щоголіва, О. Маковея, Уляни Кравченко, В. Щурата, О. Козловського) могли бути інтерпретовані як модерністські ще до кінця 19 ст. На рубежі століть стають зримими риси нового художнього мислення в поезії (Р. Сембратович, В. Бирчак, В. Стефаник, М. Коцюбинський, О. Кобилянська), згодом – у драмі (Леся Українка, О. Олесь, С. Черкасенко, В. Винниченка). Модерністські прикмети у творах української літератури тривалий час співіснують з декадентським (П. Карманський, О. Луцький, Я. Савченко), зароджуючись у течіях натуралізму, раннього символізму, імпресіонізму. Вияви (ще незрілі) модернізму здобувають місце на сторінках альманаху «Січ», у серії «Живі струни», журнал «Молода Україна»; далі, більш вагомі, у «Літературно-науковому віснику», альманахах „З-над хмар і з долин», «З потоку життя”, «Багаття», «За красою», журнал «Світ», «Будучність», „Українська хата», «Дзвінок». Засади модернізму в території та художній практиці сповідує товариство «Молода муза». 2. Національне відродження — важливий чинник сучасного політичного життя і в багатонаціональних державах, і в міждержавних зв'язках. Головна передумова національного відродження — проголошення державного суверенітету будь-якого народу, в тому числі українського. В підході до з'ясування сутності та періодизації національного відродження в наукових публікаціях простежуються два протилежні погляди. На думку одних дослідників — це однобічний процес утвердження національної свідомості в середовищі інтелігенції та поширення її в масах. Інший підхід розглядає національне відродження як достатньо складний і тривалий процес із різними стадіями розвитку, хронологічні межі яких неоднакові. У сучасних наукових дослідженнях з проблем духовної культури під поняттям "національне відродження" розуміють такий етап у розвитку конкретного етносу, коли останній усвідомлює себе як етнічна нація, "дійова особа історії і сучасного світу", що має право на вільний розвиток, самовизначення та державну незалежність. Цікаві й оригінальні думки з приводу генези та періодизації національного відродження в Україні висловив відомий представник новітньої української історіографії І.Лисяк-Рудницький. Він виділив три етапи на шляху українського національно-культурного відродження: шляхетський (дворянський, 1780—1840 pp.), народницький (1846—1880 pp.), модерністський (1890—1914 pp.). Хронологія згаданого періоду новітньої історії України охоплює понад 130 років — від кінця існування козацької держави до Першої світової війни. На першому етапі національно-культурного відродження як рушійна його сила виступило українське дворянство козацького походження на Лівобережжі та польсько-українського шляхетства на Правобережжі. Незважаючи на прийняття українським дворянством російської або польської шляхетсько-політичної ідеології, в його надрах продовжував жевріти український територіальний патріотизм і деякі автономістичні тенденції. На другому, народницькому, етапі національно-культурного відродження провідною його силою виступила демократично налаштована інтелігенція України, з-поміж якої вирізняється Т.Шевченко. На третьому, модерністському етапі генези український національно-культурний рух проник від інтелігенції у середовище народних мас і тривав аж до Першої світової війни, яка в історії модерного українства відкрила нову історичну епоху — національно-визвольних змагань за незалежну Українську державу. 3 Нове національне відродження України пов’язане з ідеєю здобуття державної незалежності. 24 серпня 1991 р. Україна проголошена самостійною незалежною державою. Це створило принципово нові умови для розвитку культури. Зміна соціально-політичної парадигми в Україні у 90-х роках певним чином позначилась на всьому спектрі соціально-культурних умов буття української культури. Основними напрямами оновлення і перспективного розвитку нашої культури була проблематика буття особи, нації і держави, національні традиції, глибокий патріотизм, усвідомлення належного місця українського народу, його держави та культури у європейському і світовому історичному процесі. У такому контексті нещодавно на Всеукраїнському форумі інтелігенції (28 березня 2008 р.) й була прийнята «Концепція гуманітарного розвитку України». Її головна ідея спрямована на визнання пріоритетного розвитку української культури, яка має стати потужним чинником національної ідентичності та єдності. Домінантні, основні концептуальні параметри названого документу - це «не просто заклик-звернення до влади, це вимога категорична і принципова. формувати сприятливу політику в освіті, культурі, науці, в професійній реалізації, забезпечувати здоровий спосіб життя, адресність охорони здоров’я і соціального захисту, права і свободи людини» |
| КОНТРОЛЬНА РОБОТА. Варіант 1 Рівень І Визначте варіант, у якому правильно вказаний порядок розташування підкреслених художніх засобів у запропонованому тексті |
10 клас VІІ варіант (червоним виділено правильну відповідь) Завдання... Б території, які зберігаються людиною в естетичних, оздоровчих, наукових та освітніх цілях, де заборонено використання природних... |
| Контрольна робота №1 «Народна та літературна балада» Варіант 3 |
Контрольна робота №1 «Народна та літературна балада» Варіант 4 |
| Анкета анонімна. Результати опитування будуть використані тільки... Уважно прочитайте питання та позначте кружечком той варіант, який найбільш відповідає Вашій позиції. Якщо таких немає, то коротко... |
Федералізація України: екстремістська ідея чи варіант цивілізованого... |
| Варіант I 1 Зобразіть на координатній площині множину точок, координати яких складають область істинності предиката: Р(x; y) ≡{(x-2+(y+1≤ 4} |
Підприємство. Підприємництво Варіант 1 В самостійну, ініціативну діяльність з виробництва товарів та надання послуг з метою отримання |
| Особливості електронних видань Скорочений варіант опублікований у журналі “Друкарство” №4 (57) липень-серпень 2004, стор. 41-43 |
Підприємство. Підприємництво Варіант 1 В самостійну, ініціативну діяльність з виробництва товарів та надання послуг з метою отримання |