|
|
Скачати 136.73 Kb.
|
|
Тема. Г.Ф.Квітка-Основ’яненко. «Конотопська відьма». Іронія і сатира у ній, поєднання реалізму і фантастики. Мета: продовжити роботу над змістом твору, дослідити художні засоби сатиричного зображення персонажів, елементи реалізму і фантастики; розвивати вміння та навички ідейно-художнього аналізу гумористично-сатиричного твору, характеристики дійових осіб, оповідача у повісті, удосконалювати творчі вміння; виховувати повагу до спадщини письменника, соціально активну життєву позицію. Тип уроку: урок формування вмінь і навичок (із використанням інноваційних технологій). Обладнання: підручник (Українська література: підручник для 9 кл. загальноосвітн. навч. закл. / М. П. Ткачук, М.М.Сулима, В.Л.Смілянський, В.І.Сулима. – К.: Освіта, 2009), збірка творів письменника, портрет, роздатковий матеріал, картки самооцінювання. ТЛ: естетичний ідеал, літературний напрям, оксиморон, іронія, сатира. Форми, прийоми і методи роботи: «Асоціативний кущ», «Що я знаю? – про що хочу дізнатися? – що дізнався?, рольова гра «Я – герой твору, глядач, рецензент», робота в парі, літературознавчий практикум, проблемне питання, робота з таблицею, самооцінювання. Перебіг уроку І. Організаційний етап II. Актуалізація опорних знань
Алгоритм діяльності 1) Записати на дошці (аркуші) в центрі ключове слово чи фразу. 2) Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку у зв’язку з темою. 3) Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість. 4) Після заповнення “куща” вказати проблеми чи теми, для розгляду яких необхідна додаткова інформація. Іронія Сатира Події Побут Звичаї Традиції Герої ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності 1. Робота з таблицею(очікувані результати); (накреслена на дошці)
ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
Г.Квітка-Основ’яненко – творець різних стилів, жанрів – від бурлескно-сатиричного до сентименталізму, із струменем просвітницького реалізму. Автор мріяв про гуманне суспільство, в якому всі стани будуть рівними, громадяни матимуть однакові права на освіту, будівництво демократичного суспільства. Зі сторінок творів ллється народна розмовна мова кінця ХVІІІ століття, насичена прислів’ями, приказками, фразеологізмами. «Я навчився розуміти їхні думки і примусив їх своїми словами переказувати публіці…» – писав Григорій Федорович у листі до видавця П.Плетньова про українців. До читача звертається особа – оповідач Грицько Основ’яненко, створений уявою автора. Він добре знає про життя простих людей, їх звичаї, обряди, вірування. Оповідач дуже близький до них, рідний, свій. Грицько і розвеселить, і потішить-розрадить, зрозуміє душу звичайної людини. Є й такі, з яких кепкує, тоді «вже начувайсь, небораче», бо його сміх дошкульний, гнівний.
(учні за допомогою дібраних вдома цитат (роздаткового матеріалу) грають роль персонажа) Алгоритм діяльності
1 – Микита Забрьоха Цитатна характеристика 1. «...У неділеньку святу не брав білої сорочки, та й прощайте у сім слові — китаєвих синіх штанів на ніч не знімав, так, сердека, у них і ночував... Зараз схопивсь, випозіхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разів тричі кріпкої роменської кабаки. ...Голова йому нечесана, чуб не підголений, пика немита, очі заспані, уси розкуйовджені, сорочка розхристана». 2. «Батько-бо його старий Улас був собі скупенький, і коли, було, Микита як озьме його за серце, стане батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зиркне на нього сторч та й скаже: “Нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Який тепер сякий-такий син жениться. Бач, хліб дорогий, по п’яти алтин мішок, та й тісно нам буде, як тобі жінку озьмемо: де мені вас містити з дітворою, що вже знаю, що так і обсипле. Нехай лишень опісля подумаємо”». 3. «...Старі люди кажуть: тільки що ще задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати, і що без брехні ні жоден чоловік не сватався». 4. «Як побачив таку панночку, що не тільки що зроду не бачив такої, та вона йому й не снилась така, та аж задрижав, і не тямить вже, що йому й казати... та знай слинку ковта, дивлячись на таку кралю». 5.»...Він мерщій на коня та навтікача побіля хат; тільки й чує, що люди з нього регочуться, йому ще більше стидно, ще більш коня поганя... Одно те, що сором, а тут і такої дівки жалко, та ще ж ні ївши, ні пивши! От вже нам Уласович і додому з гарбузом так і біжить, як і біг до дівки, думаючи рушники брати». 6.«...А він більш тридцяти ліку не знав, а козака ні однісінького у твар не знав і не тямив, хто з них Демко, а хто Процько». 7.«Адже і козаки усі, і з хворостини ні жоден не втікав. Се ти як переломив хворостину, так вона якраз на козакові хруснула. От ти, держачи її на дві половини, тим одного і не долічувавсь». 8. «Війтесь собі, куди хочете, хоч на шибеницю. Який я порядок дам, коли писар сказився? На те дивлячись, і козацтво рушило: хто у шинок, хто у солому після такої муштри спочивати, а інші мотнулись на вгороди дівчат полохати...». 9.«Здолай же дружбу, не сердься на мене, та з серця не говори мені з письма, а кажи просто. Тут і так, не тобі кажучи, лихо та ще з лихом, а тут ще у похід іти. Ось давай про се толкуватись, що нам по тому лепорту робити... Адже сотня уся, то й добре; ну, дальш кажи, що робити?» 2 – Прокіп Пістряк Цитатна характеристика 1. «А хто ж то лізе? Що ж се він так там мордується? То піткнеться у двері, та й назад наші... Лізе то не хто як сотенний конотопський писар і щирий приятель пана сотника Микити Забрьохи». 2. «...Він без нього ні чарки горілки, ні ложки борщу до рота не піднесе, а вже на пораді, як Пістряк Григорович сказав, так воно так і є, так і буде, і вже і до сто баб не ходи, так ніхто не переможе». 3. «...Дванадцять год учився у дяка в школі: у год вчистив граматику, два годи вчив часословець, півчварта года сидів над Псалтирем і з молитвами зовсім вивчив, та півп’ята года вчився писати, а цілісінький год вчився на щотах; а промеж тим, ходячи на крилас, поняв гласи, і єрмолойні догматики, і Сковородині херувимські, туди ж за дяком і піддячим окселентує і Павла чтеніє, коли не багацько закладок, утне на усю церкву голосно; а вже на річах так і бойкий, що як розговориться-розговориться, та усе не попросту, усе з писання...». 4.«...Но оная не суть уже хворостина, понесе убо суть на ній вмістилище душ козацьких прехваброї сотні Конотопської, за ненахожденієм писательського существа...». 5. «Се на біду вже йде, коли пан сотник та буде розумніший мене. Нащо ж йому і писар, коли сам буде і видумувати і підписувати? Отже тільки не видно, що сам буде й писати та, може, й на щотах викидати. Та не дамся-бо... Я йому хука усучу». 6. «Подавишся, як я тобі галушку піднесу... Підведу тебе під монастир... Буде у Конотопі сотник, та не Забрьоха... кланятимуться і Пістряку». 7. «...Да не розсміються надо мною наші козаки і рекуть нині: «Писар наш суть дурень, не вмів розібрати, що хворостина суть удобосокрушаємая». ...Того для подобало вам, пане сотнику, всп’ять зря покинути прогрішення брата вашого; скріч устами ко вуху повідати йому, а не все козацькоє услишаніє». 8.«На руку ковінька нашому пану Пістряку. Зробив з паном сотником, що йому треба було і чого йому давно хотілось. Пошив у дурні. Підвів, щоб не слухав предпісанія начальства, не йшов у Чернігов, може, від татар або від ляхів відбиватись; а поки кривий Хверлущенко з одною ногою дошкандиба і начальство прочита лепорт, що пан конотопський сотник замість діла прийнявсь відьом топити, подума, що він нерозумний, а то вже й зовсім одурів... “Певно, його замінять, а сотником поставлять... вже ж нікого більше, як мене. І ураговим бабам і молодицям, хто мені якусь капость робив, або... те-то... не сотвориша послушанія... знаю таківських... усім віддячу, позаполіскую їх добре! Спасибі, що мій дурень гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо”». 3 – Явдоха Зубиха Цитатна характеристика 1.«...Вона вже і тоді така стара була, як і теперечки, так, що, коли б не забрехати, було їй літ п'ятдесят зроду. І кажуть про неї люди, що вона як удень то і стара, а як сонце заходить, так вона і молодіє; а у саму глуху північ стане молоденькою дівчинкою, а там і стане стариться і до сход сонця вп'ять стане стара, як була учора. Так вона як помолодіє, то й надіне білу сорочку і коси розпустить, як дівка, та й піде доїти по селу коров, овечат, кіз, кобил, собак, кішок, а по болотам жаб, ящериць, гадюк. Уже пак така не здоїть, кого задумала! Хоч і ні за що і нічого нема, то вона таки візьме своє». 2. «Приперли й ту, відопхали човном до паль, підв'язали вірьовками, підняли догори... плюсь! Як об дошку, так наша Явдоха об воду і не порина, а як рибонька поверх води, так і лежить, і бовтається зв'язаними руками та ногами, вихиля черевом і попереком і приговорює: «Купочки-купучі, купочки- купоньки!». Увесь народ так і жахнувсь... «От відьма, так, так!». 3. «Нав'язали їй на руки і ноги каменюччя, ще пудів двадцять нав'язали й на шию, на руки і на ноги та, відчепивши від вірьовок, так її й пустили у воду... Так що ж бо будем з сучою-пресучою бабою робити? Так і плава поверх води, і руками, і ногами бовтається та зна приговорює: «Купочки-купусі!». 4. Пістряк: «Несумнітельно сія баба суть от баб єгипетських. Вона єхидна прелюта, похитила дождевиє каплі і скри у себе у чванці або у іному місцеві». 5. «...Так прудко плава, як тая щука, тільки попереду і позаду хвиля устає, бо звісно, як відьма плава: вже так не по-нашому». 6. «Усі кричать, гомонять, біжать до неї, проти неї, усяк хоче тусана або запотиличника їй дати... та й є за що! Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику». 7. «...Вона є природжена відьма, що і у воді з каменюками не тоне, і дощі з неба краде, і мару на людей насила». 8. «А що Зубисі досталося, так нехай бог боронить! Поки пан Халявський був конотопським сотником, так пожила у розкоші. Був їй і батрак, була й наймичка, від сотника панщиною приставлена, і на ралець ходили до неї люди зараз після сотнички, і ніхто не смів її по йменню: Семеновна або пані Зубиха. ...Як же пана Халявського змінили, так і на неї увесь мир плюнув. Та вона таки швидко зачахла, зачорніла і скоро дуба дала. Та ще не зараз і вмерла. Що вже страждала! Умира і не вмира, і руками, і ногами не двига, а стогне на всю хату, так що і на вулиці чути було... Нікуди її по-людськи поховати; виволокли за село, зарили низь у яму, прибили осиковим кілком та зверху і заплішили, щоб ще не скочила. Собаці собача смерть!» Орієнтовні характеристики «рецензентів» Микита Забрьоха
Прокіп Пістряк
Явдоха Зубиха
Дем’ян Омелянович Халявський
1. Дослідження реалістичного і фантастичного у повісті (2 учні працюють біля дошки) Реалістичне у творі
Фантастичне
Естетичний ідеал Літературний напрям Оксиморон Іронія Сатира VІ. Узагальнення та систематизація вивченого
Орієнтовні відповіді:
Ознаки літературних стилів у прозі Квітки-Основ’яненка VІІ. Підсумок уроку. Рефлексія
Розпочавши епоху прози в новій українській літературі, Квітка дав могутній поштовх для її розвитку, продемонструвавши своєю творчістю можливості української мови як мови літературної. Він правдиво показав життя народу, довівши своїми творами, що українською мовою можна писати про серйозне і розчулити читача. Автору «Марусі» пощастило стати зачинателем нової української прози, яка згодом не тільки досягла високої довершеності, а й справила відчутний вплив на інші літератури. І хоч наступники Г. Квітки-Основ'яненка далі розвинули його кращі здобутки, творчий подвиг першого класика художньої прози завжди викликатиме щиру вдячність українського народу. Повість «Конотопська відьма» проклала стежку романтично-фантастичній традиції в українській прозі, одним із перших представників якої був О. Стороженко. І. Франко наголошував, що в «Конотопській відьмі» Квітка дав «незрівнянний майстерний малюнок старих козацьких порядків майже з половини XVIII віку в новочаснім сатиричнім освітленні». Діяльність Г.Ф. Квітки-Основ'яненка набула у свій час, за словами академіка О.І. Вілецького, історичного значення, оскільки його повісті й оповідання з'явилися тоді, коли «українська література ще тільки визначалася, намацувала шлях», а «літературне життя було небагате подіями». Твори Квітки стали «свого роду декларацією моральної гідності простих людей», а накреслені образи довгий час ще наслідувалися в українській літературі Орієнтуючись на живомовну народну практику, спираючись на усну народну творчість і здобутки попередників, письменник виробив власний живописний, реалістичний у своїй основі стиль, а вплив його прози і драматургії позначився на творчості Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Ганни Барвінок, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Ю. Федьковича, А. Тесленка та ін. Твори Квітки відіграли значну роль у розвитку західноукраїнської літератури, в наверненні її до народної мови. Недарма Ю. Федькович захоплено вигукував: «Нема в нас сонця, як Тарас, нема місяця, як Квітка, і нема зіроньки, як наша Марковичка». Іван Франко вважав повісті Квітки першою спробою реалістично зобразити «основи тодішнього селянського життя». Зазначивши, що творча манера харківського повістяра відбивала «селянський спосіб оповідання», Франко назвав Квітку одним із творців народної повісті в європейських літературах. На його могилі видатний російський і український слов'янознавець І. Срезнєвський виголосив горді слова: «Пам'ятай, Україно, цю могилу, тут похований той, хто, оживлений любов'ю до тебе, твого благоденствія й слави, захищав твій звичай та мову і вчив тебе твоєю мовою». Давно вже невелике сільце Основа, що дало літературне ім'я Квітці, злилося з могутнім індустріальним Харковом. І вже не одна Україна вдячно пам'ятає свого першого прозаїка, а весь світ віддає шану Г.Ф. Квітці-Основ'яненку, який художнім словом ствердив моральну гідність простої людини — трудівника і творця всіх неминущих, нетлінних у віках цінностей.
Особиста картка Прізвище, ім’я учня (учениці)
VIІІ. Домашнє завдання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Урок формування вмінь і навичок (із використанням інноваційних технологій) Тема. Література українського романтизму, його ідейно-художні особливості. Життя і творчість поетів-романтиків. П. Гулак-Артемовський.... |
Тема. Створення локальної мережі з використанням пристроїв комутації Формування вмінь і навиків створення локальної мережі з використанням зовнішніх пристроїв комутації. Закріплення вмінь і навиків... |
|
ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ... Ріння іноземною мовою. Однією із складових частин комунікативної компетенції є соціокультурна компетенція, яку слід розуміти як систему... |
10. Формування понять, вмінь та навичок. Формування понять інформатики.... Формування понять, вмінь та навичок. Формування понять інформатики. Особливості методики введення нових понять інформатики. Формування... |
|
Модельне практичне заняття з української мови із застосуванням інноваційних технологій Мета: Ознайомити студентів з новими інтерактивними методиками, які стимулюють до пошукової діяльності; сформулювати уміння й навички... |
Створення звітів та корегування їх властивостей в режимі конструктора.... Формування вмінь та навичок створення звітів та елементів керування звітів в режимі конструктора. Закріплення вмінь та навичок використання... |
|
УРОК-КАЗКА (1 клас) Збірка містить розробки уроків в 1 – 4 класах з використанням інноваційних технологій навчання та оригінальний дидактичний матеріал... |
Урок формування навичок і вмінь Тема. Застосування загального правила додавання двоцифрових чисел і обчислень виду 54 + 30, 54 + Вимірювання довжини відрізків |
|
Тема. Комплексне використання форм, запитів та звітів для автоматизації... Формування вмінь та навичок комплексного використання форм, запитів та звітів. Закріплення вмінь та навичок створення вільних форм,... |
Конспект відкритого уроку з англійської мови в 6 класі з теми «Погода. Одяг.» Тип уроку: комбінований (урок засвоєння нових знань та формування вмінь та навичок) |