Авраменко О. М., Дмитренко Г. К. Українська література: Підручн для 8 кл загальноосвіт навч закл

Соловйова Марина Володимирівна Осипенківська ЗШ І-ІІІ ст. Бердянський р-н, Запорізька обл.. 8 клас Українська література Тема: Іван Франко. Короткі відомості про письменника. Поема «Іван Вишенський». Історична правда та художній вимисел. Проблема морального вибору людини. Мета: Навчальна – сприяти поглибленню дослідження біографічних відомостей про Івана Франка;; сприяти розумінню учнями різниці між історичною правдою та художнім вимислом, реалізації їх інтелектуальних можливостей. Розвивальна – розвивати уміння аналізувати текст твору, висловлювати власні думки; формувати навички толерантно, аргументовано вести дискусію; розвивати критичне мислення; Виховна – виховувати почуття патріотизму, естетичний смак, орієнтуючи школярів на загальнолюдські та національні ідеали, сприяти формуванню активної життєвої позиції. Тип уроку: урок вивчення біографії письменника та оглядового аналізу твору. Методологічна основа: урок у технології розвитку критичного мислення. Обладнання: підручник – Авраменко О.М., Дмитренко Г.К. Українська література: Підручн. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Грамота, 2008. – 384 с.: іл.; електронний посібник «Українська література» для школярів MP3-DVD; інтерактивна дошка; портрети Івана Франка та Івана Вишенського; алгоритмічна таблиця «Теорія літератури»; пам’ятка «Культура ведення дискусії»; презентація – 12 слайдів (ілюстративний матеріал). Хід уроку Слайд №1 Була се натура проста й сильна, що не вміла кривити душею. Іван Франко Організаційний момент. Створення відповідного психологічного настрою. Вступне слово вчителя: Добрий день, шановні учні. Сьогодні ми з вами маємо унікальну можливість за час одного уроку зустрітися одразу з двома геніями нашої нації, «духовними батьками» свого часу, доля навіть дала їм одне ім’я на двох – поетом і мислителем кінця ХІХ – початку ХХ століття Іваном Яковичем Франком та Іваном Вишенським – героєм його однойменної історичної поеми. І. ЕВОКАЦІЯ. Робота груп Дослідницько-пошукова робота з тематичних питань. Біографи. Слайди № 3, 4, 5. Слайд № 6. 1 учень (високого рівня). Франко Іван Якович (1856 - 1916) Письменник, вчений, перекладач, філософ, громадський діяч. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині село Івана Франка) Львівської області. Після Дрогобицької гімназії вступив до Львівського університету. Через 16 років закінчує Чернівецький університет. Перший вірш – «Великдень 1871 року» – присвятив батькові. В гімназії Іван Франко обстоює думку, що основою української літературної мови повинна бути мова народна. Після Дрогобича юнак їде у Львів, вступає до університету. Івана Франка цікавить також філософія, політична економія, соціологія. 1877 року Іван Франко переживає перший арешт. «Протягом дев'яти місяців, – писав він, – проведених у тюрмі, сидів я переважно у великiй камері, де перебувало 18– 28 злочинців, де зимою ніколи вікно не зачинялося і де я, слабий на груди, з бідою добився привілею спати під вікном… але зате прокидався майже завжди з повним снігу волоссям на голові». В 1886 році в Києві Франко одружується з Ольгою Хоружинською. 1894 року трапилася нагода посісти професорську посаду кафедри історії української літератури і мови Львівського університету, однак лідери народовців, «москвофілів», польсько-шляхетські шовіністи вдалися до наклепів і провокацій. Кандидатуру письменника було забалотовано. У 1897 році Франко від перевтоми захворів. Подальші роки також були не з легких. «Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою, – писав про зустріч з І. Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський. – В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою». Початок першої світової війни застав родину Франка в трагічному становищі. Хвора дружина перебувала в лікарні, сини – в армії. Позбавлений засобів до існування, письменник мешкав у домі шкільного товариша. Невдовзі захворів, але й перебуваючи в такому стані, не випускав пера з рук. Помер І. Франко 27 травня 1916 року; поховано його 31 травня на Личаківському кладовищі у Львові. 2 учень (середнього рівня). Іван Вишенський (оглядово за підручником ст. 95) 3 учень (середнього рівня). Словникова робота Полеміст – 1) Той, хто майстерний у полеміці. 2) Любитель полеміки. Полеміка – обговорення. Історики –географи. Україна ХVІ-ХVІІ ст. – Афон Слайд № 7, 8 (карта). 1 учень (достатнього рівня). Афон Афон – другий уділ Богородиці на землі. Коли Божа Мати відправилася на острів Кіпр відвідати святого Лазаря, якого воскресив Господь, розпочалася буря. Корабель був віднесений до берега гори Афона, населеної язичниками. Пресвята Діва бачила в цьому вказівку волі Божої на даний Їй уділ на землі, вийшла на берег і сповістила язичникам євангельське вчення. Силою Своєї проповіді і численними чудесами Богородиця обернула місцевих жителів в християнство. Перед відплиттям з Афона Богородиця благословила народ і сказала: «Божа благодать на місце це і на тих, що перебувають в нім з вірою і із страхом і із заповідями Сина Мого». Гора Афон, також відома як Свята Гора, є напівавтономною частиною Греції. Вона займає саме крайнє північно-східне вістря півострова Халкідікі. Її берегова лінія, гавані й земля межують з Грецією та закриті для жінок, а доступ чоловіків є обмеженим. Уся територія Афона розподілена між двадцятьма християнськими православними монастирями народів, що сповідують східний обряд. У поемі Іван Франко в ІІ та ІІІ частинах дзвони дзвонять у скитах та монастирях – єдине, що порушує тишу Святої Гори: Скит Продром (Іоанна Предтечі) – румунський скит поблизу Великої Лаври. Монастир Ватопед – грецький. Монастир Есфігмену – грецький. Монастир Ксиропотаму – грецький. Монастир Зографу – болгарський. Монастир святого Павла – грецький. Монастир Івірон – грузинський. Відомо, що Іван Вишенський свою останню обітницю дав у Зографу. 2 учень (достатнього рівня). Історична довідка Оскільки укладена унія 1596 року стала законним приводом до утиску православної віри, то це стало підґрунтям для громадського, політичного невдоволення. Нам дуже важко зрозуміти, але на той час віра і держава були нероздільні, тому виник жорсткий опір збоку особливо простолюдинів не прийнятті унії, бо змінити віру – непрощенний гріх. У центрі поеми історична постать Івана Вишенського у межовий період 16-17 століття. Ми можемо навіть вирахувати дату дії поеми – орієнтовно 1621 рік, бо саме того року (за дослідженням Франка) «… православні русини, зібрані в Луцьку для наради над способами піддержання православія, між іншим ухвалили вислати на Афон своїх післанців і спровадити відтам учених і святобливих мужів руського роду, а особлива Івана Вишенського для підпори і оборони православія на Русі. Очевидно, про смерть Вишенського на Русі тоді ще не знали… але чи ходили з Луцька післанці на Афон і чи привели кого з руських афонітів на Русь, сього не знаємо.» У поемі підтвердження історичної дійсності є 10 частина – лист з України. У ній ми знаходимо факти безчинства шляхти та отців-єзуїтів. …православні з України, зібрані у місті Луцьку на братерськую пораду, шлють благання і привіт… Б'ють на нас і явно, й тайно вороги непримиримі, напасті, і брехні, й зрада нас підкопують і рвуть. Відреклись нас сильні світу - і князі, і воєводи, - кинули Христова стадо, за мамоною біжать. Наші пастирі духовні поробилися вовками, шарпають Христове стадо і отруту в душі ллють. 3 учень (середнього рівня). Історична правда і художній вимисел (за підручником ст. 132-133) Ключове питання: У чому показано історичну правду, і де художній вимисел? Літературознавці. Жанрова специфіка поеми. учень (достатнього рівня). Складання алгоритму «Теорія літератури» (місце поеми як жанру, визначення «історична поема»). учень (високого рівня). Структура поеми: має присвяту «Присвячую А. Кримському». Агатангел Юхимович Кримський – український історик, письменник і перекладач кримськотатарського походження, один з організаторів Академії Наук України (1918). Знав близько 60-ти мов. складається з 12 частин. за жанром – історична поема. Вже не вперше Франко звернувся до історичного жанру – у курсі 7-го класу ми читали повість «Захар Беркут» 1883 (образок громадського життя Карпатської Русі в ХІІІ віці), яка мала історичну основу). Поема «Іван Вишенський» датована 1900 роком визначається як історична, бо у центрі історична постать Івана Вишенського та згадуються історичні події (православні з України зібрані у місті Луцьку; важко їй, небозі, там боротись з єзуїтами і ляхами). Але автор ставить непросту проблему вибору, співвіднесення індивідуального та суспільного, самопожертви та саморозвитку, що дає підстави вважати цей твір насамперед філософським. Характер героя розкривається через його роздуми, сумніви, пошук Правди «…так з думками бився старець…». Це призводить до глибокого психологічного перенавантаження, підсиленого фізіологічними обмеженнями (довготривалий піст), тому у 5 частині спостерігається певний ейфорійний стан – це підсвідомість грає з ченцем. Можемо також додати, що поема психологічна – розкривається внутрішній стан людини у період боротьби з власним «я». Дослідження тексту виявило, що поема Івана Франка «Іван Вишенський» містить частини, що структурно виходять за межі поеми як ліро-епічного твору, зокрема, у 4 частині відбувається діалог, розписаний за ролями старець-ігумен (ознака драми). У поемі є: Медитації – 5частина. Послання – частина 12 до України (це та Правда, просвітління, яке пізнає Вишенський, що служити Богу – служити рідному народу: «Хто рече: кохаю бога, а не порятує брата, – той брехню на душу взяв?» Тут міститься ідея поеми: заклик до «служіння Богу не в відворотності від світу, а в праці для рідного народу». учень (достатнього рівня). Дослідження тексту Віршовий розмір – чотиристопний хорей. Особливе місце посідає колористика та звукова інструментація у зображенні гармонії існування Вишенського у печері, в моменти спогадів дитинства: 5 частина І гармонія велична робиться фіолетова, далі синьо-лазурова, далі пурпуром ярким. Ось із хвиль тих пурпурових стрілив промінь золотистий, вибухнув вулкан огнистий, ріки світла потекли. Розлилось безмежне море світла ясно-золотого, і зелено-золотого, й білого, неначе сніг. Грають світляні каскади, величезнії колеса у всіх кольорах веселки котяться по небесах. Музика – то «тиха пісня» 1 частина. «Со святими упокой» - 2-3 частина. Дзвони – це атрибути Афону. Теологи. Бог – Батьківщина 1 учень (високого рівня). Християнська мораль говорить. Кульмінацією твору є молитва, яку він не про себе не вимовляє, а кричить (молитва – звернення до Бога з проханням, поклонінням, з власними думками. 12 часина, де старець звертається до Бога з проханням побачити Україну, через найменший розрахунок його подвижництва – піщинка… ) Він називає Бога «розп’ятим», не порушуючи Другої заповіді «Не взивай намарне імені Бога Твого» (Вих..20.7). Він знає ціну слова. Але ця молитва покаянна, Вишенський визнає свій гріх (відступництва), визнаючи Хто говорить: я люблю Бога, а брата свого ненавиджу, той неправду каже, бо, хто ненавидить брата свого, котрого бачить, як може любити Бога, котрого не бачить? (1 посл. Іоан. IV, 20) Хто рече: кохаю бога, а не порятує брата, - той брехню на душу взяв? Все це дає підстави припустити, що поема наближається до Житіє оповідала про християн та благочестя (про стовпництво Івана Вишенського). 2 учень (достатнього рівня). Словникова робота Благочестя – істинне богошанування, благоговійне признання божественних істин та їх виконання на ділі. Іншими словами: це безумовне дотримання правил віри, вірність релігійним зобов'язанням поєднана з доброю поведінкою. Благочестя – є однією з чеснот, високошанованих в православній церкві, до якої прагне кожен православний християнин. Істинно благочестивий православний християнин – це той, хто може виявити свої почуття і зовні: стати на коліна, поцілувати ікону, дотримати піст, запалити лампаду. Але й внутрішнє повинен відповідати цьому поняттю: уміти слухати інших людей, піклуватися про ближніх, не бути байдужим до чужої біди. Синонімічний ряд. Подвижник, анахорет, аскет, самітник, чернець, відлюдник, скитник. 2. Асоціювання, або ґронування. Додаток №1 - Виходячи з напрямів дослідження у ваших групах, дайте одне асоціативне бачення героя історичної поеми Івана Франка «Іван Вишенський». (Визначені асоціації ділять навпіл центральне поняття – духовне і світське. Тому є підстави проведення міні-дискусії.) ІІ. Осмислення. «Павутинка дискусії» Повторення правил ведення дискусії (Слайд № 9). Роздати пам’ятки. Культура ведення дискусії 1. Висловлюватися слід почергово. 2. Не можна перебивати того, хто говорить. 3. Критикувати слід ідеї, а не осіб, які їх висловлюють. 4. Необхідно поважати всі висловлені думки (позиції). 5. Сміятися можна лише над жартами. 6. Не можна змінювати тему дискусії. 7. Потрібно заохочувати до участі в дискусії інших. Перша нитка: Віра – Афон – Втеча. Друга нитка: Чин – Боротьба – Молитва. Третя нитка: Україна – Гріх – Бог. Четверта нитка: Патріот – Вибір – Стовпник. Слайд № 10. Висновок: Хто рече: кохаю Бога, а не порятує брата, - той брехню на душу взяв. Висновок дискусії: Усвідомлення того, що письменники-філософи – духовно багаті особистості. Кожна людина має право на вибір (Розуміти різницю між історичною правдою та художнім вимислом). ІІІ. Рефлексія. ІІІ.1. Написання десятихвилинної творчої роботи (робота у зошиті). Вітальне слово героєві поеми Івана Франка «Іван Вишенський» Інструктаж: звертання, зв'язок з текстом та сучасністю, грамотність. Слайд № 11. 2. Зачитування 3-5 учнів. 3. Перспективність вивчення творчості Івана Франка. Що ви знали про героїв творів Івана Франка? Орієнтовна відповідь: у 7-му класі ми познайомилися з повістю «Захар Беркут», де зображено патріота, цілісну натуру, здатну на жертву, заради громади – ватажок. Що ви дізналися про героя твору Івана Франка? Орієнтовна відповідь: патріотизм Івана Вишенського схожий на випробовування, проблема вибору виконує роль духовного очищення, де розкривається правда – служінні народові, духовне стовпництво. Духовний батько. Що ви хочете дізнатися про героя твору Івана Франка? Орієнтовна відповідь: через які випробовування проведе Іван Франко свого героя-патріота, щоб показати твердість духу та щиру віру у свій народ навіть коли сам народ не вірить у себе? Слово вчителя: таким твором буде поема «Мойсей», яку ми з вами будемо вивчати у 10 класі. ІІІ.2. Підсумки. Оцінювання. ІІІ.3. Домашнє завдання: довиконувати письмову роботу, розпочату у класі, заповнити третю колонку таблиці. Додаток №1 Асоціація Духовний батько народу Стовпник Іван Вишенський

Схожі: