Панегіричне віршування

Скачати 350.6 Kb.

Назва	Панегіричне віршування
Сторінка	2/2
Дата	02.04.2013
Розмір	350.6 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Література > Документи

1 2

Тематика

Енциклопедична.

Дві групи віршів:

релігійно-філософського змісту;
соціально-побутового змісту.

Автор згрупував вірші в 11ть розділів за ідейно-тематичною спрямованістю.

№1-28 – релігійно-філософські та природничі теми;

№29-63 – вірші про “злих людей”;

№64-75 – вірші про “добрих, побожних людей”;

№76-99 – вірші про багатство і бідність, про печалі та повстання;

№100-111 –вірші про п”яниць;

№112-118 – вірші про ченців;

№119-141 – вірші про жінок (добрих і злих);

№168-214 – вірші про різні ремесла;

№215-231 – вірші про всяких звірів;

№232-281 – вірші про “все”.

Певна умовність у подібному компонуванні – в межах однієї групи – вірші, що випадають із загальної тематичної спрямованості.

Релігійно-філософська лірика

Усталена традиція духовної поезії.

Про Бога і грішних людей, про плинність життя і смерть, про праведних і неправедних.

Твори цієї групи – моральний кодекс епохи (засудження наклепництва, злодійства, нечестивих купців, ледарів; прославляються люди доброзичливі і побожні).

Мотиви смерті: попередники – К.Сакович, К.Транквіліон-Ставровецький. Климентій називає всіх, кого стинає смертна коса: від посполитого люду до королів і гетьманів  ідея: перед смертю всі рівні.

Найважливіша проблема: Бог і поет - у поезії переплітаються народні і клерикальні погляди на світ.

Бог – “справедливий судія”, але щодо конкретних життєвих ситуацій – сумнів у Божій справедливості (народна оцінка Бога): смерть матерів новонароджених дітей, кара нащадків за гріхи предків, смерть дівчат після вінчання.

Роздумує над доцільністю і досконалістю Божого витвору: для чого він виплодив на шкоду людям всяких гадів, левів, ведмедів, жаб?

Не є богоборцем, протест проти Божих діянь завжди зупиняється на “вільно Богу, що хотіти, то чинити”.

Бог – цілком земний, з багатьма людськими рисами, в тому числі й вадами. З ним можна розмовляти, просити, дорікати, радитися.

Шанує Бога як великого “труждателя”, бо для нього, як і для народу, - праця є основою життя  відчутний процес секуляризації світогляду та літератури: олюднення божественних осіб.
Соціально-побутова поезія

Зображаються усі прошарки феодально-кріпосницької України: селяни, козаки, міщани, чорне і біле духовенство, панство (цікаві побутові подробиці).

Головний герой – трудовий народ. Найбільше уваги приділено ремісникам – єдина в своєму роді віршова енциклопедія тогочасних ремесел і промислів.
Головний пафос – незмінне співчуття чесним трудівникам, розповідь про тяжку життєву долю, захоплення їх працелюбністю.

Просить у Бога взяти під свій захист усіх трударів: “прими до своєй їх боже оборони”.

Праця – головний засіб перевірки корисності людини в суспільстві і шлях виявлення нею благородства.

“Про тих, що приховують свій талант”: кожна людина мусить уміти працювати і навчити цьому інших. Людина, що не має професії, - безплодне дерево.

Багатії – “самі ненависні мойї душі” люди.
Вірші про ремесла

Мають пізнавальне значення: показана трудова діяльність предстаників близько 100 професій.

Відчутні панегіричні мотиви: прославляє простих трудівників.

Особлива шана – хліборобам (подає картини важкої селянської праці) – найкориснішим у суспіпільстві людям:

Над усі ремесла це – річ кажу відому –

Хліборобство, вигідне світові усьому.

Бо хоч би хто срібло міг, золото робити,

а без хліба чи хотів би золото вкусити?

На особливу повагу заслуговують ремесла, що сприяють освіті (друкарство, інтролігаторство).

Пишу вірші друкарям ремісникам славним,

Которіє друкують книги правосланим людєм:

Бо в сім діло їх свято єст і чесно,

А борзій тим, котрії жиють благочесно…

На книгах бо вірнії моляться ко Богу

І в книгах обрітають до неба дорогу… (№183).
Вперше в українському письменстві показана праця наймитів-бурлак, їх каторжне заробітчанське життя (умови праці і побуту): заборона мати сім”ю, проживання у землянках, відсутність прісної води тощо.

Захисники вітчизни – козацтво – зображаються з особливою любов”ю. Козаки – борці з бусурманами за волю християн:

Всі на світі козаки трудяться багато,

Виставляють у бою груди презавзято.

За вітчизну і добро ваше, християне,

Щоб подужать не змогли вражі бусурмани.

Та не тільки на війні груди виставляють,

але й голови в бою часто покладають.

Дай спасіння, Господи, за таку відвагу,

Грішен той, хто виявляє козакам зневагу.
Однак засуджує козацький грабунок і розбій.

Засуджує несправедливі війни (міжусобна боротьба за гетьманство – доба Руїни):

А де пройде воєнна руїна

Нескоро поправиться знову тая країна.

Обстоює мир між народами.

Славить всі ремесла, які працюють для козаків: порохівники, стрільники, селітренники тощо.

Вірші про жінок (43 вірші)
Нема тут ніякої м”якості, нічого подібного до тієї поезії, якою надихані наші пісні. Він малює жінку диявольським виплодом і богохульствує так, що аж збуджує обурення, бажаючи видати себе моралістом вищим понад увесь світ.

П.Куліш
На мою думку, Куліш переборщив своє обурення, забуваючи, що Климентій у тих віршах або просто жартує, або переповідає тільки традиційні погляди на жіноцтво.

І.Франко

Всі поезії цього циклу мають морально-дидактичне потрактування.

Жінка утверджується як особистість, вона в усьому є опорою чоловіка.

Виявив життєву спостережливість, певний практицизм.
Осуджує злих, сварливих, ледачих, повій, п”яниць, таких, які не хочуть годувати власних немовлят. Вони, на думку автора, є породженням диявола. У характеристиці злих жінок близький до “Книги притч Соломона”, “Книги Ісуса, сина Сірахового”, “Пчели”.
Високо оцінює добрих, працьовитих, морально стійких жінок.

Протестує проти насильного і нерівного шлюбу, проти шлюбу без згоди і любові. Осуджує чоловіків, які катують своїх дружин, не даючи їм любові, які штовхають жінок на шлях розпусти, примушують виконувати важку роботу.

Засуджує перелюб, безпідставні ревнощі, неприязно говорить про безшлюбне життя



виразник народної моралі: кохання-основа сімейного щастя і злагоди.
Ставлення до дітей

Звертається до матерів з проханням любити дітей (№294).

Обговорює всі проблеми родинного життя, у їх трактуванні дуже близький до автора Домостроя.

Осуджує багатих жінок, які не годують дітей власним молоком (№139).

Ставлення до позашлюбних дітей: виступає проти жорстокості тих матерів, що страчують власних дітей, та проти громадських пересудів:

Матерняго гріха отроча не знаєт

І отнюдь жадної вини в том ділі не маєт… (№126).

Позашлюбне материнство зображає засобами іронії та бурлеску (“козацькому роду нема переводу”). Вважає, що переслідувати та карати за позашлюбне материнство не варто:

Не треба таких дів карностью карати…

Жаліє сиріт, радячи добрим людям виховувати їх разом із власними дітьми.

Вірші про п”яниць

Ставиться з відразою, пияцтво трактує як соціально-побутове зло. Воно веде до хвороб, крадіжок, вбивств.

Вірші №75, 100, 101 - відчутний вплив староруських повчань на цю тему із “Ізмарагдів”.

Вірші про багатство і бідність

Соціально-економічне життя тогочасної Укаїни, класова нерівність подається як така, що установлена від Бога: коли б усі були рівні, то нікому було б “і хліба робить”.

В оцінці соціальної нерівності виходить не з класово-соціальних умов, а з релігійно-моралізаторських принципів: багаті чинять зло, бо нечесно живуть, обдурюючи бідних, не турбуючись про них, не допомагаючи їм.

Важке становище простого народу сприймає як данність: кріпосництво встановлене Богом, той, хто виступає проти кріпосництва (тікає від пана, протестує), виступає проти Бога.

Вірить у божественне походження земної влади, вимагає беззастережного підкорення їй, намагається поставити себе над станами, справедливо розсудити обидві сторони.

Внутрішній конфлікт

“Монах-законник” – на боці існуючого ладу

Поет – правдиво змальовує дійсність і цим розкриває суть встановлених порядків.

На думку поета, люди розділяються також неоднаковим освітнім рівнем та розумовим розвитком (пізніші – “нерівна рівність” Г.Сковороди).

“Про людей, що втікають на слободи” – найбільш суперечливий вірш.

Як ти не жив, а все жив:

треба було до кінця притерпіти,

а за те міг би ти спасіння получити.
Просить у Бога ласки для селян, які змушені залишати свої домівки через знущання над ними багатих, від боргів. Панські слуги, що переслідують втікачів, - гірше диких звірів.

В основі поезії – антитеза: бідні – багаті (купують Царство Небесне, церковне уславлення). Тим самим автор висловлює сумнів у Божій справедливості.

Вірші про ченців, священиків

Ставлення до ченців суперечливе: виправдовує їх життя як слуг Божих, засуджує монастирське життя та ченців, що без користі тиняються між людьми.

Звинувачує монастирську та церковну ієрархію за ханжество, хабарництво.

Застерігає світських людей від вступу до монастиря.

Особливості версифікації

Добре обізнаний з правилами силабічного віршування, прагнув їх дотримуватися.

Їх порушення (різна кількість складів, розірвана цезура) пояснював тяжким душевним станом і несприятливими зовнішніми обставинами.
13-складники (лише 75), 11-, 12-, 14-, 16- та 18-складові вірші (не завжди точні). Римування парне, переважає жіноча рима, найчастіше – граматична дієслівна рима.

Стильові особливості:

всі твори написані відповідно до норм поетики і літературної практики тих часів.
жанри: елегії, епіграми, канти, орації, морально-дидактичні вірші.
відсутні штучні метафори, риторичні фігури, книжні цитати – мова проста (прозаїзми, нагромадження побутовізмів та виробничо-професійних термінів).
зображає героїв у буденній обстановці.
широко застосовує народно-розмовну мову. “Був істинним знавцем українського слова” (І.Франко).
використовує прислів”я та приказки (як доказ власних спостережень чи висновків):

вказівка на те, що і люди так думають;
складова частина твору;
засіб більш яскравого вираження власної думки чи характеристики.

широко застосовує цитати: з Псалтиря (15, 29, 85, 114, 116, 262), Євангелія (66, 164, 196, 235), Послань апостолів (77, 147, 271), Екклезіаста (66), Притч Соломона (132). Всі цитати – з пам”яті, не відзначаються докладністю (користується найбільш відомими виразами).

1 М.Возняк висловив припущення, що автром його “був, правдоподібно, вчитель грецької мови братської школи К.Транківіліон-Старовецький” (Див.: Возняк М. Історія… - Л., 1921. – Т.2, Ч.1. – С.77-78).

1 Це прохання – свідоцтво, як давно пішов із Заходу по Україні звичай мандрування бідних студентів заради прохарчування.

2 Твори, присвячені Є Плетенецькому: “Казання на чесний погреб блаженного мужа і превелебного… Єлисея…” З.Копистенського (1625), “Омилія” (казання) З.Копистенкього (1626) – на роковини смерті.

1 Навчався у Замойській та Краківській академіях.

1 Професор риторики КМ колегіуму.

1 Див.: Голубев С. Киевский митрополит… - К., 1883. – Т.І. – С.450-451.

2 Означено навчальний план тодішнього КМ колегіуму.

3 Даються пояснення, чому покровительствує кожна муза. Такий прийом повнястю відповідав вимогам піїтики – уникати використання імен язичницьких богів і використовувати назви муз лише в якості символів як покровительок наук і мистецтв, а імена богів синонімічно.

1 М.Возняк вважав, що саме ці двоє і є авторами. На його думку, подвійне авторство відбилося й на мові цього панегірика без літературної вартості, бо в одних віршах багато полонізмів, а в інших – церковнослов”янізмів.

1 Книга булп популярною аж до початку ХХ столітя.

1 Нерівноскладові вірші (від 13 до 17). Наближені до розміру дум.

Рима (вважав головнгою ознакою вірша)  “недотепно збудовані” (В.Перетц).

1 Годинник.

2 Великі літери, складені разом, утворюють ім”я та прізвище автора.

1 Римляни називали його “протеусом”, за іменням морського бога Протея, який постійно змінював свою зовнішність.

1 2

Схожі:

Вивчення теорії літератури у школі Сковорода Наталія
Теорія досліджує літературний процес, зміну напрямів і течій, особливості стилю окремого письменника й літературної доби, наприклад,...

Уроки 5, 6 Тема: Літературна балада. Особливості жанру літературної...
Навчальна мета: дати визначення поняття «літературна балада», розкрити особливості жанру балади, особливості «німецької системи віршування»;...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання