Уроком з української літератури для учнів 10 кл на тему: «Він більше працював, ніж жив…»
|
|
Скачати 230.4 Kb.
|
|
Анотація Пропонований матеріал є уроком з української літератури для учнів 10 кл. на тему: «Він більше працював, ніж жив…» (до 150-річчя з Дня народження Бориса Грінченка), відповідає чинній програмі для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (2010 р.), програмі патріотичного виховання учнівської та студентської молоді в навчальних закладах України (2013 р.). Урок розрахований на 2 год. (2 х 45 хв., 1 год. - за рахунок літератури рідного краю). Проектна діяльність – одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції, які на Раді Європи були визначені як основні в ХХІ столітті: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні. Самостійне здобування знань, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме через метод проекту. Урок побудований на засадах особистісно зорієнтованого навчання, спрямований на формування проектної культури гімназистів, їх самоосвітню діяльність, на розвиток творчих здібностей, бо саме 2013 р. Президент України Віктор Янукович оголосив роком дитячої творчості [8]. Наше духовне і культуроутворююче завтра — це підростаюче покоління, яке потребує героїчних прикладів, історичної правди, романтичних ідеалів. Важливе значення відіграє впровадження регіонального компоненту на уроці української літератури, тому що факт впливу на дітей навколишнього культурного середовища не підлягає ніякому сумніву. Вивчення сторінок історії конкретного регіону (Луганщини), врахування місцевих особливостей сприяє збагаченню учнів знаннями про літературу й мистецтво рідного краю, традиції та звичаї свого народу, розширює світогляд гімназистів. Дана методична розробка уроку може бути використана у рамках проведення в школі Грінченківських читань, тижнів, присвячених Б. Грінченку, на уроках літератури рідного краю, під час проведення засідання «круглий стіл», методичній підготовці молодого вчителя-словесника тощо. Урок направлений на популяризацію творчості видатних письменників Луганщини та України. Методична розробка уроку на тему: «Він більше працював, ніж жив…» (до 150-річчя з Дня народження Бориса Грінченка) Клас:10 Предмет: українська література Тема уроку: «Він більше працював, ніж жив…» (до 150-річчя з Дня народження Бориса Грінченка). Мета уроку: - дослідити життєві й творчі зв’язки Бориса Грінченка з Луганщиною; - формувати комунікативну (уміння спілкуватися усно й письмово), соціальну (робота в групі), полікультурну, ділову, інформаційну, само організаційну компетентності; - учити десятикласників відчувати потребу в пізнанні літературних імен та пам’яток Луганщини; розуміти художні шедеври, вирізняти цінності; володіти інформаційно-комунікативними технологіями (ІКТ); - виховувати інтерес до історичного минулого краю, розуміння своїх коренів, шанобливе ставлення до творчості відомих мовознавців, літературознавців, просвітян, патріотів-земляків. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Вид (форма) уроку: дослідження творчої спадщини краянина, проектна діяльність, робота з текстом, слово вчителя, робота з епіграфом. Завдання: розширити кругозір десятикласників; розвивати читацький досвід та естетичні смаки, пам'ять, увагу, творче мислення; формувати власний естетичний світ. Обладнання: портрет Б. Грінченка, виставка книжок, світлин, матеріалів із музею с. Смолянинове (Новоайдарський район Луганська обл.), батьківщини Чернявського Микити Антоновича; мультимедійний проектор для трансляції презентації. Підготовка до навчально-виховної діяльності на уроці: прочитати нарис-есе Єненка Ю.О., публіцистичне есе Пастуха Б.В., твір Чернявського М.Ф. «Кедр Лівану», твори Чорновола В. М., поезії Чернявського М.А., підготувати міні-проекти про творчість Бориса Грінченка (кожна група одержала своє завдання); вивчити напам’ять поезії. Хід уроку: Праця єдина з неволі нас вирве: Нумо до праці, брати! Годі лякатись! За діло святеє Сміло ми будемо йти! Борис Грінченко Він більше працював, ніж жив Микола Чернявський І Мотивація навчальної діяльності. Учні виражають свій настрій за допомогою дієслів хвилююся, радію, очікую, сподіваюся… Учитель бажає всім успіху на уроці. «Мікрофон». Усна відповідь на запитання «Від сьогоднішнього уроку я очікую…». ІІ Підготовка до сприйняття нового матеріалу. Учитель: Луганський край славиться не лише своїми родючими землями, корисними копалинами, чарівною природою, а й іменами видатних місцевих діячів, що вражали й вражають своєю творчістю мешканців міста, області й читачів з інших країн. Який же він літературний світ Луганщини? Хіба можна уявити мовно-літературний процес Луганщини без імен Володимира Сосюри, Григора Тютюнника, Микити Чернявського, Василя Голобородька, Бориса Грінченка?  Слово Б. Грінченка — джерело соціальної та моральної місії українського письменника. Борис Грінченко розвивав національну самосвідомість не лише вагою літературного слова, але й безпосередньою участю в освіті й просвіті українського суспільства.ІІІ Оголошення теми уроку та очікуваних результатів. Учитель: На сьогоднішньому уроці ми спробуємо ширше відкрити дивовижний світ творчості нашого земляка, відчуємо її серцем і осягнемо розумом. Цей урок дасть нам можливість дослідити життєві й творчі зв’язки Бориса Грінченка з Луганщиною. Після сьогоднішнього уроку ви зможете: - пояснювати основні етапи життєвого та творчого шляху письменника ; - розкривати тематичне та жанрове розмаїття творів митця; - аналізувати художній твір; - порівнювати й узагальнювати матеріал теми; - допомагати й навчати один одного під час роботи над міні-проектами; - відстоювати власну думку; - робити висновки та аналізувати роботу інших. ІV Опрацювання навчального матеріалу. Кожна група має роздаткові матеріали до уроку (див. додатки до уроку). Виступ груп. Представлення міні-проектів:
Під час виступу груп десятикласники заповнюють таблицю:
Кінцевий результат подано в додатку 2. Виступ 1 групи: Життєвий шлях Бориса Грінченка (зв'язок із Луганщиною). Матеріал за книгою: Єненко Ю.О. Промінь добра: Нарис-есе. - Луганськ: Редакційно-видавничий відділ облуправління по пресі, 1994 [3]. Ю.О. Єненко Як зазначав Юрій Єненко, уперше він почув про Б.Грінченка від луганського скульптора І.Овчаренка десь у 1964 р. У  його майстерні збирався невеликий гурток свідомих українців, серед яких найшановнішим був відомий письменник Микита Чернявський. Саме від них дізнався про тернистий і подвижницький життєвий шлях Бориса Дмитровича Грінченка, про його вчителювання в Олексіївці, в народній школі X. Д. Алчевської. У ті часи не могло бути й мови про встановлення пам’ятника письменнику, бо з новою силою працювала ярликова ідеологія, насувалась чергова хвиля українофобства, одна за одною закривалися на Луганщині українські школи. Та, незважаючи на ці гнітючі обставини, І. Овчаренко збирав по крихтах необхідний йому матеріал, читав і перечитував Грінченків словник, робив перші скульптурні ескізи.Як реліквію тих часів, зберігав Юрій Олексійович одну з таких моделей напівфігури письменника, який тримав Словник і мов іконою благословляв світ. Оте перше знайомство з подвижницьким життям та творчістю Б. Грінченка у майстерні І. Овчаренка стало подією, яка остаточно пробудила національну самосвідомість… Недовгий, але славний і плідний життєвий шлях пройшов Борис Дмитрович Грінченко. Він прожив лише 46 років, але його літературна, наукова та педагогічна спадщина вражає не тільки своїм колосальним обсягом, а й своєю фундаментальністю і це останнє уявляється найбільш дивовижним, особливо ж, коли зважити на те, що він, не маючи університетської освіти, досяг вершин людського духу та наукових знань виключно завдяки самоосвіті.  Майже сім років життя (1887-1894) Б. Грінченка пов’язані з Олексіївкою, що у Перевальському районі на Луганщині, куди запросила його вчителювати відома просвітителька Христина Алчевська. То був найбільш плідний період його життя. Саме тут, в Олексіївці, Борис Дмитрович написав і надрукував 196 творів різноманітних жанрів. Друкувалися вони у галичанських виданнях, бо в російській Україні слово українське було заборонене. Крім повістей «Сонячний промінь», «На розпутті» та драми «Хатнє лихо», він написав чимало оповідань із життя сільських дітлахів, здійснив прозовий переклад «Слова про полк Ігорів».Єненко Ю.О. пише: «…Вперше я відвідав Олексіївку років п’ятнадцять тому, коли з кіногрупою обласного телебачення ми готували для «Літературної карти України» матеріали про перебування Грінченка в Олексіївці. Після тих перших відвідин Олексіївки буваю там частенько й у будь-яку пору року, і завжди радісно мені милуватися мальовничими краєвидами тієї місцевості. …З прадавніх часів несе цією землею свої тихі води до Лугані, а з нею — до Сіверського Дінця, річечка з нехитрою назвою Біла. З мосту, що перетинає її на трасі Луганськ-Алчевськ, відкривається краєвид зеленої долини із старими вербами. По лівому берегу над річкою здіймаються скелясті кручі. Правий берег річки від самої води неспішне підіймається вгору, і аж біля обрію переходить у широкий степ з типовим представництвом донбасівської степової флори і фауни. А перед річкою, над квітучим вишневим буйством де-не-де виступають дахи добротних селянських домівок. Коли у надвечір’ї затихає потік вантажівок на автотрасі, у тих садках можна почути, як «хрущі над вишнями гудуть». Це і є Олексіївка». «…А неподалік, крізь мереживо верхівок саду біліє одноповерхова будівля. Іду до неї.  Тут у 1887-1894 р.р. мешкав Б. Д. Грінченко. У ті часи будиночок мав вигляд флігеля, збудованого, як і школа, з сірого плитняка. Зараз до флігелю прибудовано приміщення ковальні, а там, де жив письменник, розташувалася контора: вся будівля пофарбована вапном. До речі, відомий на Луганщині українознавець і дослідник життя та творчості Грінченка Б. В. Пастух розповідав мені, що знайшов у київських літературних архівах лист письменника до дружини, в якому він не тільки з подробицями змальовує своє мешкання у Олексіївці, а й наводить креслення з розташуванням у кімнаті меблів. Отже, маємо чудовий фактичний матеріал для реконструкції помешкання Бориса Дмитровича».До Олексіївки Б.Грінченко прибув, коли йому минуло тільки 23 роки. Але вже тоді, зовсім молодий, без університетської освіти, він був своєрідним епіцентром громадської думки й потужним генератором української ідеї на теренах зрусифікованої України. До Олексіївки йшли листи видатних діячів української культури, з молодим педагогом шукають зустрічі, щоб порадитись із питань відродження національної школи. Його перші публікації жваво обговорювалися у студентському середовищі Харкова, Києва та Львова. Під час перебування у Олексіївці його відвідують В. Самійленко, І. Липа та Т. Зіньківський. Відомо, що І. Липа та Т. Зіньківський зібрали різножанровий фольклорний матеріал, який передали Грінченку до його тритомного видання «Этнографические материалы». «Один з найбільш плідних дослідників наукової спадщини Б. Грінченка, викладач Луганського педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченка Олекса Неживий, розповів мені, що стосунки між Грінченком та Зіньківським були більш ніж товариськими. Останній раз вони зустрілися восени 1891 р. в Олексіївці. У тому ж році Трохим Аврамович Зіньківський помер у 30-річному віці. Після смерті друга Б. Грінченко видав двотомник «Писання Трохима Зіньківського», який невдовзі було заборонено царською цензурою, бо твори небіжчика мали позитивний вплив на розвиток національної свідомості українського народу. Саме це підкреслив Грінченко, завершуючи життєпис Зіньківського словами: «…ось через що з великим жалем спиняємося ми перед Зіньківського домовиною, ось через що сумуючи дивимося навкруги, шукаючи, хто міг би стати замість його, хто міг би так, як він, жити одним — любов’ю до рідного краю». Життєві принципи небіжчика відповідали поглядам самого Грінченка, тому стають зрозумілими їх дружні взаємини. Коли у 1892 р. І. Липа відвідав Олексіївку, зазначає Юрій Єненко, то отримав від Бориса Дмитровича фото на згадку про зустріч із таким пророчим написом: «Запевне прийде той день, що воскресне рідна країна. Ми віддамо свою силу на те, щоб сей день прийшов якомога швидше. Будемо жити — будемо працювати на користь рідному краєві; будемо вмирати — умремо з його ім’ям на вустах. Невідомих одного одному особисто єднає нас служіння нашій невмирущій великій ідеї»… Виступ 2 групи: Б. Грінченко – лицар української державності. Матеріал за книгою: Пастух Б.В. Борис Грінченко - безкомпромісний лицар національної ідеї: Публ. есе. [Текст] / Б.В. Пастух - Луганськ: Книжковий світ, 1998.- 164 с [9].  Б. В. Пастух Головна заслуга Бориса Пастуха в тому, що він, можна сказати, відкрив Луганщині Бориса Грінченка. Значну частину свого життя Богдан Васильович присвятив дослідженню творчості цієї унікальної людини. Роками працював в архівах і відкопав такі матеріали, які раніше не були відомі широкому загалу. На основі цих даних вийшла його книга «Борис Грінченко — безкомпромісний лицар національної ідеї». Саме Пастух ініціював створення в с. Олексіївці, де працював автор 4-томного «Словника української мови», музею і пам’ятника Грінченка. Як згадують рідні, свого часу Б. Васильович наважився прийти в обком партії до секретаря з ідеології і поставити перед ним питання про те, чому Б. Грінченко досі не шанований на Луганщині, хоч слава про нього обійшла світ. Чиновник не приховував здивування: «Грінченко? А хто це такий? Ми про нього не чули. Він справді відомий?». І тоді настала черга здивуванню Пастуха: «Ви не знаєте автора «Словника української мови»?».  Обком Богдану Васильовичу довелося відвідати ще раз. Але вже з іншого приводу. Його примусили вступити до Компартії. Він пройшов війну, фронт — усе витримав, але те, що довелося вислухати від партійних босів, здавалося йому найбільш принизливим і злим. А все-таки музей Бориса Грінченка у Олексіївці, дякуючи підтримці громадськості, був створений.Досліджуючи творчість Грінченка, Сосюри, інших письменників, Б.Пастух спілкувався з багатьма людьми, відвідував місця, пов’язані з авторами, яких знав і шанував. У книзі проаналізовано окремі поетичні («Учителям») й прозові («Соняшний промінь») твори письменника. Народне визнання творчості Грінченка дослідник доводить на численних прикладах: листах, спогадах селян і робітників, які були знайомі з Б. Грінченком. Автор есе звертається не лише до письменницької, але й до літературознавчої діяльності Грінченка. Зокрема, розглядає його дискусію з М. Драгомановим, детально зупиняючись на поглядах кожного з опонентів. При цьому дослідник із розумінням і повагою ставиться як до аргументів Б. Грінченка, так і до аргументів М. Драгоманова. Колись Богдан Васильович зауважив: «Все-таки, наперекір усім злигодням, національне відродження на Луганщині проходить під ореолом імені Бориса Грінченка». І висловив надію, що цей процес буде поглиблюватись у світлі творчості великого працелюба і світоча української національної ідеї. Пастух Богдан Васильович – лауреат всеукраїнської премії імені Б. Грінченка, 2003 р. Виступ 3 групи: Слобожанський період у творчості Бориса Грінченка. Побратими. Слобожанщина в прозі Бориса Грінченка: шахтарська тематика творів: “Каторжна” (1888), „Батько та дочка” (1893), “Серед чужих людей” (1890). Світлий образ козаків надихав Б. Д. Грінченка на історичні твори. В Олексіївці була написана балада «Смерть отамана» (1888), а також «Христя» (1889), «Галіма» (1890). Побратими Матеріал: Чернявський М.Ф. Кедр Лівану. Спогади про Бориса Грінченка - [Електронний ресурс].–.Режим доступу: http://www.library.lg.ua/grin/text/zitteviy_put/zitteviy_put_3.pdf [14]. Микола Федорович Чернявський тривалий час мешкав на території Луганської обл. Був знайомий із Грінченком. 3 січня 2013 р. відзначалося 145 р. від Дня народження Миколи Федоровича Чернявського.  Обом літераторам була притаманна тонка духовна організація, схильність до глибоких філософських роздумів, прагнення до краси, гармонії, досконалості.М.Ф. Чернявський Поезія в прозі «Зорі», якій М.Чернявський дав підзаголовок «Соната патетична. Другові моєму Борису Дмитровичу Грінченку», є ліричним спомином про одну з чернігівських зустрічей побратимів, а вірніше про ті думки, почуття, мрії, що народилися тієї пам'ятної ночі. То був незабутній час, «коли в небі тремтіли зорі, все спало в снігах, гули на холодному вітрі дерева старого саду-парку, а ми, далеко за північ, сиділи в великій півтемній кімнаті й вели розмову. Засвічували вогні нашого розуму й силкувались освітити ними первісну темряву, і теплом схвильованих душ наших братерських гріли один одного на холоді суворого й темного життя». Цей твір писався з болючим щемом, з думкою про недужого друга, який умирав на чужині. «Мені хотілось з далекого далека подати йому, знеможеному, руку»,- зазначав пізніше М.Чернявський із цього приводу в спогадах «Кедр Лівану». І дійсно, ця лірична соната перейнята світлом надії, захопленістю від неосяжності світу природи й людської думки. Зорі стають символом нерозривного єднання між людиною й загадковим околом, між спорідненими душами, що відчувають близькість, не зважаючи на віддаленість у часі й просторі. Читання поезії напам’ять. Слухаю їх срібний спів. Ловлю їх золоту усмішку. Постерігаю алмазні сльози І лину, лину до них… Не знаю, що тягне мене. Думаю, що почуття вічності, її нерозгадана таємниця, її велична симфонія дисонансів. Ах, ті дисонанси... Якщо в «Зорях» домінує настроєве начало, відтінюється світ помислів і фантазій побратимів, то в іншому творі «Кедр Лівану. Спогади про Бориса Грінченка» [11], М. Чернявський вдається до розлогих описів, поєднує белетристичний струмінь із публіцистичним. У цих мемуарах подано детальний портрет Б.Грінченка 1900-х р.: «Трохи довгасте обличчя, з густим і міцним темним волоссям на голові, вусах і бороді. Прямий і досить довгий ніс. Характерні дві зморшки між бровами, а під ними спокійні, навіть часом неначе холодні, горді очі. Прямота й упевненість в собі. Ось які риси насамперед кидались у вічі тому, хто глянув би на Грінченка, коли він бував спокійний і мовчав». А ось яким бачиться Борис Дмитрович М. Чернявському як співбесідник: «Він говорив стримано, може, трохи академічно, як того вимагали обставини бесіди й присутність ареопагу заслужених і умудрених літами й наукою людей. Але в невеликому гурті, а ще більше - в інтимній розмові, в якій саме й виявляється душа людини, то був незамінний бесідник і товариш. Щирий, простий, не без гумору й влучних спостережень, він умів сам багато сказати й викликати другого на розмову». Наскрізним образом спогадів є величний ліванський кедр. Розгорнуті картини, в центрі яких це дуже дерево, обрамляють мемуари. Перша з них надає творові урочистого, піднесеного звучання: «На вершині Лівану стоїть кедр. Міцно він ухопився корінням за скелю й стоїть незрушно, непохитно... Стоїть він, як вартовий, на сторожі кам'яного Лівану. Далеко йому видно, здалека летять до його вісті». Мужній кедр протиставляється тим, хто не має пам'яті, не відчуває обов'язку перед іншими і задовольняється власним затишком і добробутом («Гарно живеться на світі траві та мохам несвідомим, їм ніхто не шкодить, їх ніщо не турбує»). Але таке безлике й беззмістовне животіння не личить кедрам - борцям із негодою. Їхня місія висока й відповідальна. «Не проміняє кедр нагірний своєї долі на долю трави лугової. Не зійде з своєї кам'яної вершини в тиху долину. Стоятиме там, поки віку його, поки снаги вистачить. Могутній, гордий кедр, окраса рідного Лівану й вірний вартовий його».  В образній формі М.Чернявський указав на характерну рису Б.Грінченка - несхитність і послідовність в охороні українського світу від численних напастей та загроз. Таку його вдачу вияскравлює один із псевдонімів -Вартовий. Як підкреслив мемуарист, Борис Дмитрович цілком свідомо «…обмежив себе: одкинув власні інтереси й святинею для себе поставив народ…».Виступ 4 групи: Публіцистика Бориса Грінченка (із неопублікованих раніше матеріалів). Матеріал за книгою: Чорновіл В. Твори: У 10-ти т. – Т.1. Літературознавство. Критика. Журналістика/ Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. В. Яременка, М. Коцюбинської. – К.: Смолоскип, 2002. – 640 с.: іл. [15]. Ця книга – подарунок гімназії від Асоціації шкіл ім. В.Чорновола.  В.М. Чорновіл Велику цінність являє десятитомне видання праць В.Чорновола, друк якого ініціював Міжнародний благодійний фонд В.Чорновола. Уже з’явилися перші томи, в яких вміщено різноманітні літературознавчі й журналістські статті молодого Вячеслава («Згідно з волею автора ім’я Чорновола Вячеслав подаємо без апострофа, як воно писалося за правописом раніше і як записане в усіх його документах» [15, с. 12]). Постаттю Бориса Грінченка В. Чорновіл зацікавився, навчаючись в Київському університеті імені Т.Г. Шевченка на факультеті журналістики. Авторові імпонував багатогранний талант Грінченка, його титанічна працездатність. Зі спогадів наукового керівника Павла Федченка: «…Це була оригінальна, новаторська (і як для тих часів – ризиковано смілива!) наукова студія…» [15, 545]. Дипломна робота мала назву «Публіцистика Бориса Грінченка». Вона повинна була перерости в кандидатську дисертацію, але не судилося… З автобіографії В.Чорновола: «1963 р. повернувся до Києва, працював у пресі, на будівництві Київської ГЕС, заввідділом газети «Молода гвардія», у редакції газети «Друг читача». Був активним учасником руху шістдесятників. Займався літературознавчою працею, готував до захисту кандидатську дисертацію, присвячену творчості майже забороненого тоді Б. Грінченка. За публічний протест проти політичних арештів, виголошений у кінотеатрі «Україна» 4 вересня 1965 р., мене викинули з роботи, виключили з аспірантури, позбавили можливості публікувати свої праці». Політичне переслідування не дозволило В. Чорноволу закінчити дослідження з цієї проблематики і здобути науковий ступінь кандидата наук… Саме завдяки П. Федченку вдалося зберегти один із перших варіантів «наукової студії». У книзі, на жаль, описані лише окремі розділи дипломної роботи Вячеслава Максимовича, але вже з цього невеликого обсягу стає зрозумілим «масштаб» думок автора. Двадцятирічний юнак заглиблено аналізує публіцистику Грінченка (неопубліковану), проводить паралель із днем сучасним (авторові), мріючи про національно-політичне визволення українського народу. Однією з центральних проблем, розгляду якої автор присвятив значну частину своєї праці, було мовне питання. Як і за життя Б. Грінченка, так і за В. Чорновола це питання було однаково актуальним. Становище української мови змушувало Б. Грінченка невтомно виступати на її захист. Тож Вячеслав у своєму дослідженні, використуючи цитати зі статей Б.Грінченка, М. Драгоманова гостро піднімає цю проблему, зазначаючи, що мова є однією з необхідних основ існування нації, що без мови окрема національна спільнота може припинити своє існування: «Ми, духовні ученики Шевченкові, - говорить автор, - вважаючи себе за громадян усього світу…згадуємо, що ми сини українського народу» [15, с. 552]. Відтак її збереження і плекання має бути одним з основних завдань членів національної спільноти, хоча не всі представники її це розуміють або й не намагаються діяти в напрямку збереження мовних основ… Важливе значення має і зміст навчальних дисциплін, що має відповідати національній виховній системі народу. Незважаючи на перешкоди, зазначав В.Чорновіл, українці мають намагатися відкривати власні школи, у яких предмети будуть викладатися українською мовою, а їхній зміст буде відповідати українському національному виховному ідеалу… У розділі кандидатської роботи „Життєпис Б.Грінченка. Характеристика його суспільно-політичних поглядів („Листи з України Наддніпрянської”)” В.Чорновіл порушує питання, пов’язані з політичним становищем України. Через усе дослідження проходить ідея здобуття політичної волі для українського народу. Цю думку В. Чорновіл подає за допомогою цитат із творів Б. Грінченка, Т. Шевченка та інших. Висловлює міркування, що найголовнішим завданням для України є боротьба за утвердження її політичної волі. Загалом його робота наповнена духом змін, перетворень, закликами до боротьби з несправедливістю, поневоленням. Особливо це підкреслює уривок зі статті Б.Грінченка «Двоє рідних», де він розмірковує про двох великих людей – Шевченка і Гейне: «Шевченкове слово й досі вириває з грудей крик обурення проти гнобительства дужих і злих, і досі стискає серце пекучим жалем над мукою знедолених і зневолених, пориває й досі до боротьби за світ і волю» [15, с. 553]. Виступ 5 групи: Вшанування пам’яті «вчителя від Бога». Вшанування пам’яті Бориса Грінченка, який помер 1910 р., перебуваючи на лікуванні в Італії, у радянські часи проводилося уривчасто. До середини 20-х р. минулого століття ім’я Грінченка звучало гордо, його досліджували й цитували, а портрети Бориса Дмитровича прикрашали українські домівки. Після сфабрикованого судового процесу над неіснуючою Спілкою визволення України все змінилося. Б. Грінченко, разом із деякими українськими письменниками та науковцями, посмертно став жертвою політичного вироку. На довгі десятиліття забулися його важливі справи… Лише в глухому селі на Луганщині люди пам’ятали й меценатів Алчевських, і «вчителя від Бога» Грінченка… Чернявський М.А. Завдяки зусиллям нашого земляка Чернявського Микити Антоновича в с. Олексіївці був відкритий пам’ятник Б. Грінченку. Чернявський Микита Антонович (1920–1993) народився в с. Смолянинове (розташоване за 20 км. від м. Сєвєродонецька) Новоайдарського району Луганської обл. в селянській родині. Закінчив Старобільську медично-фельдшерську школу (1939). Учасник Великої Вітчизняної війни, організатор підпільного госпіталю. Працював зав. медпуктом у рідному селі, у редакціях газет «Лисичанский рабочий», «Луганська правда» і «Прапор перемоги», керував Луганським обласним літературним об'єднанням, був відповідальним секретарем Луганської обласної організації СПУ з 1977 р. по 1983 р.  М.А. Чернявський Автор багатьох поетичних та прозових книг. Член Національної спілки письменників України з 1948 р. Нагороди: Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го спупеню, медалями та почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Лауреат обласної премії ім. «Молодої гвардії» 1968 р. 9 липня 2013 р. відзначалося 20 р. пам’яті Чернявського Микити Антоновича. Із середини 80-х р. поезія М. Чернявського наповнюється прагненням зберегти і відстояти найдорожче: рідну мову, культуру, національну пам'ять. Усе це нерозривно пов'язано з громадською діяльністю митця. Так за його участю та наполяганням і був відкритий у 1988 р. пам'ятник Б. Грінченку та шкільний літературний музей в Олексіївці. Тоді ж у ліриці пристрасно зазвучали нові публіцистичні мотиви [7]. Читання поезії напам’ять: Рідна мова Світлій пам’яті Б.Д. Грінченка Валуєвих на кривду нашу В житті було й перебуло... Зневір 'ям повнилася чаша, І в чаші - пінилося зло. І рідне слово завмирало В засиллі, В дальній глушині. Його зневагою карали, Його палили на вогні. Його в Шевченковому серці Вбивали царські холуї. Однак воно в нерівнім герці Стояло за права свої. З-під надмогильників, З-під кручі, Мов ломикамень, у світи Вставало пружно і співучо, Свідоме правди й правоти, Бо на Шевченківському полі, В огонь готові й на ножі, Цвіли провісниками волі Вітчизни праведні мужі, Що власну кров несли на тризну І відкривали людям зір На рідний корінь, На дідизну, Валуєвим наперекір... Вони згоряли , підійнявши Серця знаменами в борні, Щоб мова пращурів назавше Сталилась в сущому вогні. Народний Меморіально-літературний музей Б.Д. Грінченка був відкритий 25 листопада 1988 р. На будинку школи, де вчителював Борис Грінченко, встановлена меморіальна дошка, а на шкільному подвір'ї — пам'ятник. У 1992 р. музеєві було присвоєно звання народного. Сьогодні це — Народний музей Б.Д.Грінченка. У ньому 4 експозиції: перша — «Історія заселення території і відкриття школи»; друга — третя — знайомлять із життям та творчим шляхом письменника і вчителя Б.Д.Грінченка, і, зокрема з Олексіївським періодом життя; четверта — присвячена етнографії і фольклору нашого краю; п'ята — розповідає про історію створення й функціонування музею. Музей - дійовий навчально-виховний центр. При музеї діє рада. Члени ради музею організовують свята, присвячені Дню народження Б.Д.Грінченка (грудень), Дню пам'яті письменника (травень), Дню народження Х.Д.Алчевської (квітень), Х.О.Алчевського (березень). Тут проводяться екскурсії для вчителів, учнів, студентів, розробляються лекції та виступи для учнів району, мешканців села. 1993 р. було оголошено організацією ЮНЕСКО роком Грінченка. З 1994 р. на Луганщині діє Науково-краєзнавчий центр “Інститут грінченкознавства”. Діяльність центру полягає в дослідженні життя й творчості Б. Грінченка та його родини – дружини Марії Грінченко і доньки Насті Грінченко, їх зв’язків із Луганщиною. Також досліджується історія літературно-мистецького життя Луганщини. За цей час були проведені Всеукраїнські наукові конференції, в Луганському ліцеї іноземних мов відкрито музей-кабінет Бориса Грінченка, а в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка – музейна експозиція. Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка щороку відзначає Премією ім. Бориса Грінченка учених, просвітян, громадських і політичних діячів, які зробили значний внесок: у розбудову незалежної України, утвердження державної української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам'яті, формування національної свідомості та піднесення духовності й добробуту українського народу, просвітницьку і подвижницьку діяльність в ім'я України. 13 червня 2013 р. відзначалося 150 р. з дня народження Марії Миколаївни Грінченко (Загірної). Псевдонім був обраний тоді, коли родина мешкала в с. Олексіївка. Загірна – «село за горою». 9 грудня 2013 р. відзначатимемо 150 р. з Дня народження Бориса Дмитровича Грінченка. Робота з таблицею. Перевірка роботи. Коментування вислову, що є епіграфом уроку. V. Підведення підсумків. - Що нового ви дізналися сьогодні на уроці? - Для чого, на вашу думку, треба вивчати творчість письменників рідного краю? - Які почуття у вас викликала прослухана інформація, поезії і чому? - Що можна взяти за приклад для себе із життя Б. Грінченка? V Заключне слово вчителя: Ось і закінчується наш урок. Сподіваюся, ви переконалися, що педагогічна, літературна, наукова та громадська діяльність Б. Грінченка на Луганщині має всеукраїнське значення. За розмахом зробленого, за інтенсивністю творчої праці, за розмаїттям художніх і наукових зацікавлень Грінченко стоїть в одному ряду з такими велетнями української національної культури, як Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Олександр Кониський, Іван Франко. І за це ми складаємо йому глибоку шану і вдячність! Цей урок створив атмосферу для роздумів, дозволив доторкнутися до постаті істинного просвітителя української нації, який повернувся до нас з великою інтелігентністю своєї душі, винятковою працездатністю, щирим бажанням, щоб і завдяки його зусиллям, цей складний і суперечливий світ став трохи кращим. VІ Домашнє завдання:
Література
|
Схожі:
| План-конспект інтегрованого уроку з української літератури та фізики... Організаційний момент ( 2 хв.) – привітання, перевірка присутніх, рефлексія (Який настрій у вас перед уроком?) |
З української літератури для учнів 7-го класу Даний збірник матеріалів дозволить доповнити підручник «Української мови та літератури» Слоньовської О., як для класів з українською... |
| Юпітер п'ята планета від нашого Сонця і знаходиться між Марсом і... Земля. Гравітація на цьому «гіганті» в 5 рази більше, ніж на Землі. Якби хтось вагою в 100 кг стояв на поверхні Юпітера, то там він... |
Вікторина «Як ти знаєш історію математики ?» Жив він у Давній Греції у 111 ст до н е. і займався науками, атлет-п'ятиборець. У математиці він відомий своїм "решетом" |
| З української літератури для 8 класу Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували... |
З української літератури для 9 класу Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували... |
| З української літератури для 9 класу Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували... |
Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики... Тма поширена в 300 разів більше ніж ішемічна хвороба серця, в 33 рази більше раку легень, в 20 разів більше раку молочних залоз,... |
| Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури Анотація. У статті описано досвід використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови та літератури з метою активізації... |
Урок рідної мови та літератури Яким він має бути сьогодні? Робота з обдарованими дітьми. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках літератури |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua