Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради Комунальний загальноосвітній навчальний заклад

Скачати 0.64 Mb.

Назва	Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради Комунальний загальноосвітній навчальний заклад
Сторінка	1/4
Дата	03.11.2013
Розмір	0.64 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Література > Документи

1 2 3 4

Відділ освіти і науки

Нікопольської міської ради

Комунальний загальноосвітній навчальний заклад

«Гімназія № 15» м. Нікополь

З досвіду роботи вчителя української мови та літератури

І.В. Сузанська

Нікополь

2013 р.

Провідною ідеєю освіти на сучасному етапі в українській державі є гуманізація, адже гуманітарна освіта є засобом і сферою формування державного етносу, розвитку особистості як найвищої цінності суспільства.

Ідеалом сучасного навчання є особистість це з енциклопедично розвиненою пам'яттю,, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

«Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель» — цю думку В. Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі.

Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам'ятати те, що йому говорять, — не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні найвищого щастя людини від успіхів у праці.

Розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. У цьому основна суть перебудови навчально-виховного процесу. Учень — не об'єкт, а насамперед творець свого власного «Я».

Крізь призму діяльності учня необхідно переосмислити саму структуру навчально-виховного процесу, перейти до вирішення проблеми розвитку та реалізації творчих здібностей кожного школяра.

Перебудова навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію функцій учителя.

Учитель словесності повинен будувати педагогічний процес не за принципом інформаційного повідомлення від суб'єкта до об'єкта в жанрі монологу, а за принципом діалогізації.

Для реалізації свого життя зараз і в майбутньому дитина мусить вибирати для себе той чи інший ідеал. Українська словесність відкриває безмежний світ, в якому можна «працювати над собою», — набувати знання, розвивати саморефлексію, самоаналіз, самосвідомість»

Кожен час в історичному часі і просторі людина відкриває і вирішує для себе питання: хто я, для чого прийшов у цей світ, яке маю місце в ньому, який сенс мого життя, на основі яких цінностей я повинен робити вибір свого життєвого шляху, визначити мету і сенс своєї діяльності, вибрати засоби їх досягнення і оцінити їх результати, на що я можуспиратися в оцінці цих результатів, за якими критеріями і як можливе удосконалення моєї особи. Для відповідей на ці запитання важливо не набуття різноманітних знань, а їх смисл і мета.

Отже, методика створює умови, в яких з'являється і потреба, і бажання ставити запитання і шукати відповідей. Методика — це шлях, яким буде йти дитина.

Одним із принципів методики є психологізація в навчанні, яка полягає у розумінні психіки дитини як структури, відмінної від психіки зрілої людини.

Важливий для вчителя словесності і принцип активності учня. Його знання, розумовий, духовний та культурний розвиток повинні спиратися на власні зусилля. Особливу вартість для учня має шлях, яким він пройде, розв'язуючи поставлену перед ним проблему. Учень оволодіває методом праці, який у майбутньому зможе застосувати до аналогічних завдань. Цей принцип допоможе дитині виробити у собі впевненість у власній вартості, у тому, що вона сама дасть собі раду і власними зусиллями зуміє подолати труднощі, які траплятимуться на її життєвій дорозі. У зв'язку з цим, частина програмного матеріалу опрацьовується учнем самостійно. Учитель додає низку запитань репродуктивного (відтворюваного) і продуктивного (творчого) характеру. Час від часу учень може звертатися до вчителя за консультаціями і порадами, виробляючи таким чином власну позицію щодо запропонованого йому матеріалу.

Отже, учитель не домінуватиме в класі — його голос стає рівноправним. Він не є тією людиною, що дає готові формули і розв'язки, а лише тим, хто може допомогти знайти власну правду.

У своїй роботі я використовую технологію особистісно-зорієнтованого уроку за І. Якиманською.

«Урок — це та навчальна ситуація, та «сценічна» площина, де не тільки викладаються знання, а й розкриваються, формуються й реалізуються особистісні особливості учнів».

Важливе місце під час підготовки уроку ми віддаємо розробці гнучкого плану.

Він містить:

• визначення загальної мети та її конкретизацію залежно від різних етапів уроку;

• добір та організацію дидактичного матеріалу, що допомагає виявляти індивідуальну вибірковість учнів до змісту, видів та форми навчального матеріалу, що полегшить його засвоєння;

• планування різних форм організації навчальної діяльності (співвідношення фронтальної, індивідуальної, самостійної роботи);

• виявлення вимог до оцінювання продуктивності роботи з урахуванням характеру завдань (дослівний переказ, стислий переказ своїми словами, використання відомих алгоритмів, виконання проблемних, творчих завдань).

Планування характеру спілкування, міжособистісних взаємодій у процесі уроку містить:

• використання різних форм спілкування (монологу, діалогу, полілогу) з урахуванням конкретних завдань уроку;

• проектування характеру взаємодій учнів на уроці з урахуванням особистісних особливостей, вимог до міжгрупової взаємодії (розподілу на групи, пари тощо);

• використання змісту суб'єктного досвіду всіх учасників уроку в діалозі «учень—учитель», «учень—клас»;

• передбачення можливих змін в організації колективної роботи класу, корекція їх у процесі уроку.

Планування результативності уроку передбачає:

• узагальнення отриманих знань і вмінь, оцінювання їх засвоєння;

• аналіз результатів групової та індивідуальної роботи;

• увага до процесу виконання завдань, а не тільки до кінцевого результату.

• використання вчителем різноманітних форм і методів організації роботи учнів, що дає змогу розкрити зміст їхнього суб'єктивного досвіду відносно запропонованої теми;

• створення атмосфери зацікавленості кожного учня роботою класу;

• стимулювання учнів до використання різноманітних засобів виконання завдань на уроці без остраху помилитися, отримати неправильну відповідь;

• заохочення прагнення учня пропонувати свій засіб роботи (вирішення завдання), аналізувати в процесі уроку різні засоби, які пропонують діти, відбирати й аналізувати найбільш раціональні, відзначати й підтримувати оригінальні;

• застосування завдань, які дають учневі змогу самостійно обрати тип, вид і форму матеріалу (мовленнєву, графічну, умовно-символічну);

• створення педагогічних ситуацій спілкування, які допомагають кожному учню, незалежно від його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість до засобів роботи;

• обговорення з дітьми наприкінці уроку не тільки того, що «ми пізнали» (чим оволоділи), а й того, що сподобалось (не сподобалось) і чому; що хотілося б виконати ще раз, і що зробити інакше;

• під час опитування на уроці (під час оцінювання) аналізувати не тільки правильність (неправильність) відповіді, але й самостійність, оригінальність, прагнення учня шукати і знаходити різноманітні засоби виконання завдань;

• у домашньому завданні необхідно називати не тільки зміст та обсяг завдань, а й давати докладні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи, що забезпечує виконання домашнього завдання.

Критерії аналізу особистісно-зорієнтованого уроку:

• створення вчителем на початку уроку позитивного емоційного настрою на роботу;

• повідомлення учням не тільки теми уроку (його змісту), а й мети, форм організації їхньої діяльності;

^*гнучка організація навчальної діяльності школярів залежно від завдань уроку (його етапів): повідомлення матеріалу, виконання творчих завдань, взаємоперевірка, аналіз роботи один одного з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей;

• стимулювання учнів до вибору різних засобів виконання завдань;

• використання різноманітного дидактичного матеріалу, який допоможе учню виявити особисту вибірковість типу, виду й форми навчального завдання; характеру його виконання;

• активізація суб'єктного досвіду учня, його використання в ході уроку;

• аналіз відповіді учня не тільки з позиції правильності, а й з урахуванням того, як учень розмірковував, яким чином вирішував, де й чому помилився, чи висловив оригінальні міркування;

• переважна форма спілкування з класом (діалог, полілог);

• форми роботи з класом, яким учитель віддає перевагу; перевірка домашніх завдань, самостійна робота з підручником, колективне вирішення творчих завдань, взаємоперевірка учнями виконаного завдання, аналіз різних способів вирішення тощо.

Слід підкреслити, що проектування й технологія проведення особистісно-зорієнтованого уроку, розрахованого на роботу з індивідуальністю кожного учня, ставить учителя в нову, не звичну поки що для нього професійну позицію — бути одночасно і предметником, і психологом, який уміє здійснювати комплексне педагогічне спостереження за кожним учнем у процесі його індивідуального (вікового) розвитку, особистісного становлення.

Урок — це, справді, та навчальна ситуація, та «сценічна» площина, де не тільки викладають знання, а й розкриваються, формуються і реалізуються особистісні особливості учнів. Об'єднанню цих двох завдань і має слугувати особистісно-зорієнтований урок.

Підкреслимо на завершення його основні особливості:

•конструювання дидактичного матеріалу різного типу, виду й форми, визначення мети, місця й часу його використання на уроці;

• продумування вчителем можливостей для самовияву учнів;

•проведення спостережень за школярами (процедур відстежувального характеру);

•надання учням можливості запитувати, не стримуючи їхньої активності й ініціативи;

• заохочення висловлених учнями оригінальних ідей і гіпотез;

•організація обміну думками, поглядами, оцінками;

• стимулювання учнів до активних дій із засвоєння знань, до доповнення й аналізу відповідей товаришів (рецензування відповіді);

• прагнення до створення ситуації успіху для кожного школяра; -

•залучення учнів до використання альтернативних шляхів пошуку інформації під час підготовки до уроку;

• використання суб'єктного досвіду й опір на інтуїцію кожного учня;

• застосування складних ситуацій, що виникають у процесі уроку, як ділянки застосування знань;

• продумане чергування видів робіт, типів завдань для зниження стомлюваності учнів.

Потреба в самореалізації — одна з провідних потреб особистості, яка є внутрішнім стимулом діяльності людини. Першочергове значення має соціально-прогресивний тип самореалізації особистості, що виявляється в прагненні самореалізації себе як частини соціуму. Створення умов для розвитку особистості, здібної до такого типу самореалізації — основне завдання сучасної школи.

Сучасна школа орієнтуєтеся на особистість учня, намагається створити умови для становлення його як суб'єкта свого життя. Практична діяльність шкіл багата на різноманітні спроби створення освітнього середовища, що сприяє самореалізації учнів: поява освітніх установ (гімназій, ліцеїв, авторських шкіл), які забезпечують підвищений рівень освіти; введення профільного навчання, яке вирішує насамперед проблему професійного самовизначення учнів; залучення їх у роботу творчих об'єднань на підставі врахування їхніх пізнавальних інтересів тощо.

Подібні нововведення, безумовно, допомагають тією чи іншою мірою вирішувати проблеми самореалізації школяра в освітньому процесі. Проте загалом сучасна школа мало просунулася з вирішенням означеної проблеми. Загострилися старі протиріччя, пов'язані з невідповідністю домінування цільових установок на високу якість знань, умінь, навичок і особистісним розвитком учнів. З'явилися нові — обумовлені потребою зробити школу для всіх учнів гуманнішою та привабливішою, тоді як масова освітня установа залишається здебільшого авторитарною, що сприяє становленню інфантильної, конформістськи орієнтованої особистості, а це згубно для творчого самовияву особистості учня та вчителя.

Зміни, які відбуваються в школі, стосуються в основному навчального процесу. Тим самим створюється штучний розподіл освітнього процесу на навчальну і пізанавчальну діяльність з пріоритетним удосконаленням навчальної.

Забезпечення реалізації потреби особистості школяра в самовизначенні й самореалізації потребує здійснення в школі особистісно-зорієнтованого підходу. Проте, як свідчить аналіз практичної діяльності освітніх установ,4він частіше декларується, ніж реально виконується. Реалізація такого підходу в змісті освіти зводиться в основному до введення гуманітарних курсів (історико-філософських, філолого-лінгвістичних, психологічних), практично не пов'язаних із традиційними навчальними дисциплінами. Водночас без переструктурування змісту традиційних шкільних предметів додаткові курси (найчастіше одна година на тиждень) призводять зазвичай до перевантаження учнів.

Складніша ситуація спостерігається нині в організації освітнього процесу і на рівні школи, і на рівні окремого класу: більшість учителів виявилася практично не підготовленою до реалізації особистісно зорієнтованого підходу. Керівники шкіл констатують, що в навчальному процесі, як і раніше, домінують вербальні монологічні впливи на учнів, слабко активізуються особистісні функції (мотивація, рефлексія, самовизначення тощо) школяра, переважають фронтальні форми навчання, виховательська практика характеризується епізодичністю загальношкільних заходів.

У своїй принциповій основі сучасна загальноосвітня школа залишається незмінною — недостатньо соціально й особистісно орієнтованою.

Особистісно орієнтоване навчання – запорука успіху.

Що про нього треба знати?

1. Особистісно-зорієнтований підхід у навчанні ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів його життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її цілей.

2. Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, надає йому змогу само розвиватися та само реалізовуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між ними має будуватись на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.

3. Завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно упоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому - виробничими проблемами. їх слід навчити на оптимальному рівні проявляти свій інтелектуально-вольовий і моральний потенціал.

4. Особистість педагога лише передумова формування вихованця. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв'язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних переживань.

5. Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу, поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

6. Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у взаєминах з ним, навчитись відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра згубна для справи.

7. Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уроку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.

8. Якщо учень не сприймає наших дій (способів впливу) щодо нього, то це означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.

9.Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінкової ситуації втратить негативний ефект.

10. Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Знаходьте взаємоприйнятні шляхи його розв'язання.

11.У батьках своїх учнів учитель вбачає однодумців і спільників. Добитись професійного успіху він може лише узгоджуючи свої дії з ними.

Зараз, коли іде розбудова суверенної української держави, відтворення інтелектуального потенціалу учнів особливо необхідне. Це робота щодо удосконалення мовленнєвої культури, уміння правильно побудувати свою думку, вести бесіду, збагачувати внутрішній світ, розвивати творчі здібності.

Великий розвиваючий потенціал вбачаю в різних нестандартних формах уроків.

З усіх видів творчих робіт з розвитку особистості учнів осібно виділяю твори-есе. Це такий різновид творів, що трактує літературні, філософські, соціальні та інші проблеми не в систематичному науковому вигляді, а у вільній формі. Наприклад: „Усмішка бабиного літа", „Квіти, квіти, чаруюсь я вами...", „Криниця мого дитинства", „Чорнобривців насіяла мати", „Мамина вишня в саду" тощо. Написання творів-есе особливо цінне у формуванні духовного світу дітей.

Метафоричність,асоціативність, несподіваність - ось що характерне для такого виду творчих робіт.

Одна з головних установок роботи - стерти межу між перервою і уроком. Прагну, щоб урок став маленьким святом для старшокласників. Особливо велике бажання зробити радісними контрольні роботи й уроки, які вимагають напруження розуму і душевної віддачі (твори, перекази тощо). Щоб діти навчилися образно мислити, пропоную теми дещо абстрактні.

Наприклад: „Танок осінніх днів", „Людина", „Падолист", „Хмари", „Ранковий настрій", ,Д." тощо. Скласти художній образ вітру, снігу, сонця, усмішки, туги, радості і та ін.

Але на початку для створення відповідного настрою завжди читаємо щось подібне, близьке до теми твору з художньої літератури. Наприклад, до теми „Хмари" подібний твір у М. М. Коцюбинського. Послухавши зразок, учні прагнуть знайти свої, самостійні асоціації. Під час виконання таких письмових робіт звучить відповідна класична музика, яка допомагає створенню словесних асоціативних образів, загострює чуттєве сприймання слова.

Зразки учнівських творів:

1 2 3 4

Схожі:

«Про реорганізацію КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ДИТЯЧИЙ БУДИНОК... МІСЬКОЇ РАДИ» в КОМУНАЛЬНИЙ ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК) №56 «УСМІШКА» та затвердження Статуту	Комунальний заклад освіти Миролюбівський навчально-виховний комплекс... Комунальний заклад освіти Миролюбівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний...
Суперника – 3 бали Комунальний заклад Явдотівська неповна середня загальноосвітня школа – загальноосвітній навчальний заклад І – ІІ ступенів	Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників... Запрошуємо Вас взяти участь в засіданні ради експериментально-дослідницького центру навчально-виховного комплексу №24 “Дошкільний...
Миролюбівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний... КЗО Миролюбівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІступенів – дошкільний навчальний заклад»	Тимчасово положення про приватний середній загальноосвітній заклад в державній системі освіти Приватний середній загальноосвітній заклад (у подальшому — “приватний заклад”) — заклад освіти, що заснований на недержавній формі...
ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ НІКОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ Розглянувши лист відділу освіти і науки Нікопольської міської ради, з метою забезпечення комунального дошкільного навчального закладу...	Державний вищий навчальний заклад «Куп’янський автотранспортний коледж»... Комунальний заклад охорони здоров′я ″ Ізюмський медичний коледж″ 64300, м. Ізюм, вул. Старопоштова, 41 0-5743 2-12-46
БЕРИСЛАВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ – 80 РОКІВ НА ОСВІТЯНСЬКІЙ НИВІ ХЕРСОНЩИНИ Засновник: Комунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради	ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ НІКОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ Згідно з «Положенням про відділ з питань спорту та туризму Нікопольської міської ради», затвердженого рішенням міської ради від 23....

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання