Методично-бібліографічний відділ

Скачати 186.77 Kb.

Назва	Методично-бібліографічний відділ
Дата	18.03.2013
Розмір	186.77 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Культура > Документи

Інформаційний бюлетень 2010

Долинської ЦБС №1(3)

Методично-бібліографічний відділ
Нова стратегія діяльності бібліотечної роботи полягає у поєднанні поновлених традиційних форм з новими формами і методами роботи. Останнім часом до цієї сфери вводиться поняття «інновація бібліотечна» як відображення орієнтації бібліотек на безперервний розвиток у відповідності до мінливості умов. Сучасна бібліотека – не стільки відокремлений заклад культури, скільки частина соціальної та інформаційної інфраструктури суспільства.

Вивчати і впроваджувати у практику нові форми і методи непросто. Цей напрям роботи вимагає професійної підготовки: потрібно озирнутися назад, проаналізувати наявне, відібрати краще, апробувати в існуючих умовах, щоб усі ці інновації не лише дали ефективний результат, але й підвищили культуру обслуговування.

Бібліотечні інновації – це результат творчого пошуку бібліотечними працівниками нестандартних рішень багатьох бібліотечних проблем. Безпосереднім результатом творчого пошуку можуть бути нові бібліотечні технології, оригінальні виховні ідеї, форми і методи популяризації літератури, нестандартні підходи, що сприяють підвищенню професійної майстерності бібліотекаря, рівня його культури, мислення, світогляду.

Бібліотечні інновації не виникають з «нічого». Вони з’являються на шляху дотримання традицій, незалежно від того, якими є аспекти діяльності: змістовні чи організаційно-технологічні. Візьмемо, наприклад, таку звичну форму, як виставка. Якщо бібліотекар не професіонал і не вміє відокремити в експозиції сталі елементи, без яких вона просто зруйнується, то він не зможе придумати й нові.

За якістю змін розрізняють два типи інновацій: змістовні та організаційно-управлінські. Змістовні інновації змінюють, доповнюють традиційні й утворюють нові бібліотечні послуги, форми роботи. Існує цікавий досвід нетрадиційного підходу до виділення читацьких груп: почесним читачам видають відмінні від загальних (свої) читацькі квитки. Власник такого квитка має право на пільгове ксерокопіювання документів з фонду бібліотеки, безкоштовний нічний абонемент (якщо він є), індивідуальне інформування про масові заходи в стінах бібліотеки та ін.

Організаційно-управлінські інновації створюють нові структури в бібліотеках, формують нову систему управління. Технологічні чи організаційно-управлінські нововведення відносно легко піддаються реорганізаціям. Звідси велика спокуса проведення різних експериментів зі зміни структури окремих бібліотек, відкриття нових підрозділів, розширення переліку послуг та ін. У такій модернізації немає нічого поганого, коли вона обумовлена об'єктивними обставинами і, в першу чергу, очікуванням користувачів.

І

нновація – це рішення, яке базується на потребах реального населення, що краще за всіх розуміють саме первинні територіальні бібліотеки (обласні, районні). Але й тут чекає небезпека. Без наявності свіжих ідей зовні наше бібліотечне «господарство» може перетворитися на «натуральне», тобто відособлене, закрите, що призводить до професійної стагнації і навіть деградації.

Вихід один – постійна інтеграція бібліотечного співтовариства. З метою поширення і отримання нових ідей дуже ефективним є проведення професійних конкурсів. Саме тому радимо вам звернути увагу на Всеукраїнський конкурс літературних творів бібліотечних працівників, оголошений Українською бібліотечною асоціацією, а також брати участь у різноманітних обласних та районних конкурсах, оглядах, експедиціях.

Події, факти, дати
Серед усіх свят Різдво у народній традиції святкується, мабуть, з найбільшим розмахом. Хоч православна церква по значимості ставить Різдво швидше на друге місце, більше шануючи Воскресіння Христове, але український народ веселиться і розважається найщиріше і найяскравіше саме у сувору зимову пору.

Може це пов'язане з тим, що Різдво припадає на зимову пору, коли наші пращури не мали невідкладних сільськогосподарських справ; може в дні лютих і загрозливих морозів і вітрів хочеться протиставити їм безтурботні веселощі.

Бібліотеки району беруть постійну участь у відзначенні Різдвяних свят, проводячи різноманітні заходи: свято колядок та щедрівок «З Різдвом Христовим» (В. Тур’я), новорічно-різдвяні дійства «Різдвяна мить Вертепу» (Княжолука), «Новорічно-Різдвяні передзвони» (Сл. Долинська), вертепне дійство «Над вертепом зірка засіяла» (Новошин), різдвяний вертеп «На Україні зоря засвітила» (Надіїв) та багато інших.

Надзвичайно цікаво пройшли різдвяні дні у бібліотеці-філії с.Максимівка, яка організувала різдвяну виставу-вертеп «Увесь світ звеселився – Христос народився» та дитячий ранок «Новорічні передзвони із «Малятка» до нас завітали», у проведенні якого були використані саморобки з журналу «Малятко», зроблені руками маленьких читачів бібліотеки.

3 січня – Я родом із зелених гір,

Що Птолемей назвав – Карпати.

Я з кременю, води і зір,

Приречений любити і страждати.

Ці слова належать отцю Ярославу Лесіву, уродженцю с.Лужки, якому цього року минуло б 65 років. Бібліотеки району вшанували пам’ять поета, дисидента, священика у своїх заходах: годинах пам’яті, духовності, поетичних годинах та літературних оглядах «Поетичний струмок Я.Лесіва», «Я.Лесів – талант і доля», Мій хрест – в руках його нестиму» (Пшеничник, Новоселиця, Белеїв, В.Тур’я, Солуків, Новошин, Яворів). А в с.Лужки з цієї нагоди пройшов вечір пам’яті «Світла пам’ять патріоту України», до проведення якого долучилась і бібліотека.

5 січня - минуло 130 років від дня народження нашого земляка, відомого українського композитора, актора, диригента, хореографа, фольклориста і педагога Василя Верховинця. Народився він у селі Старий Мізунь, в родині сільського дяка Миколи Костіва.

В

шанування пам’яті ювіляра в рідному селі розпочалося заупокійною панахидою біля його пам’ятника, а продовжилось – у сільському Будинку культури творчим вечором «Життя як танець, танець як життя». На сцені відбулось вертепне дійство, а відтак велика концертно-танцювальна програма. Щиру вдячність організаторам висловив син Василя Верховинця – Ярослав, заслужений діяч мистецтв України.
А на сайті центральної районної бібліотеки всі бажаючі мають змогу ознайомитись з віртуальною виставкою «Чародій танцю» (www.dcrb.net).
30 січня – народився В.Нестайко. Бібліотеки району відзначили цю дату, провівши: години спілкування та літературні години «Творчість, віддана дітям», «В країні дитинства В.Нестайка» (Сл.Болехівська, Раків), літературні подорожі, літературні портрети «В.Нестайко – дітям», «Улюблений автор» (РДБ, Сл.Долинська, В.Тур’я, Якубів, Гериня), обговорення книги «Гортаємо сторінки повісті «П’ятірка з хвостиком» (Новоселиця), подорож по книгах «Таємниці Віті Зайчика» (Рахиня), подорож у світ пригод та романтики разом із В.Нестайком (Гошів).
14 лютого – День Святого Валентина. Бібліотеки ЦБС спільно зі школами, Будинками культури провели наступні заходи: вечори, розважальні молодіжні шоу «Мелодія двох сердець», «Все про кохання, все про любов» (Белеїв, В.Тур’я, Солуків, Кропивник), поетичні години «Туман кохання ніжно тане», «Всьому початок є любов» (Вигодська публічна бібліотека-філія, Княжолука). Бібліотека-філія с.Лолин з молодіжною аудиторією провела літературно-філософський диспут «Світ кохання живий і теперішній», а бібліотека-філія с.Рахиня – шоу-програму «Перехрестя кохання». В ЦРБ темі кохання, традиціям святкування Дня Валентина в різних країнах світу було присвячено засідання літературної студії «Слово». Учасники студії також обговорювали історію виникнення цього дня в Україні, його моральне підґрунтя та цікавість для сучасної молоді.

Бібліотека-філія с. Рахиня Бібліотека-філія с. Лолин ЦРБ
22 лютого – 200 років від дня народження польського композитора, піаніста Ф. Шопена. ЮНЕСКО оголосила 2010 рік роком Шопена. З цієї нагоди бібліотеки ЦБС провели: літературно-музичну композицію «Музика, що стала життям» (Новоселиця), мистецьку хвилинку «Музика життя» (Раків), літературно-музичну акварель «Безсмертне серце Шопена» та виставку-портрет «Володар неземного таланту» (Лолин), п’ять хвилин з музикою (Княжолука), книжково-ілюстративну виставку «Ф. Шопен – класик польської музики» (ЦРБ).

«Мудрості та долі берегиня – бабусина скриня»
В

бібліотеках РЦБС з лютого 2009 р. по лютий 2010 р. проходив районний огляд-конкурс «Мудрості та долі берегиня – бабусина скриня».

За підсумками огляду-конкурсу визначено переможцями в наступних номінаціях:

•  « Автентичність матеріалу та повнота його зібрання» – бібліотеку-філію с. Шевченкове (зав. бібліотекою-філією Олійник Н.В.);

•  «Автентичність матеріалу» – бібліотеки-філії сіл: Гошів (зав. бібліотекою-філією Сметаняк Н. І.), Лолин (зав. бібліотекою-філією Підберезька Л.Ф.), Ст. Мізунь (бібліотекар Гладич О.А.), Яворів (зав. бібліотекою-філією Вінтонів М.В.);

•  «Оригінальність оформлення та змісту» – с. Максимівка (провідний бібліотекар Литвин О. І.).

Журі відзначило, що учасниками огляду-конкурсу зібрано багато старовинних пісень, записано старовинних обрядів, звичаїв та традицій, описано побут краян.

Найбільше старовинних пісень зібрали бібліотеки-філії сіл: Якубів, Солуків, Підліски, Новошин, Новоселиця, Станківці, Лужки, Кальна, Надіїв, Гериня, Н. Мізунь, Вигодська селищна дитяча бібліотека-філія.

Найповніше записали старовинні обряди, звичаї та традиції бібліотеки-філії сіл: Церківна, Сл. Болехівська, Рахиня, Сенечів, Княжолука, Кропивник, Раків, Тростянець.

Основний акцент на зібрання легенд, приказок, поговірок зробили бібліотеки-філії сіл: Витвиця, Белеїв, Вишків, Розточки, Липа, Тяпче, Пшеничник, Вигодська селищна публічна бібліотека-філія.

Детально описали побут краян: В. Тур’я, Мислівка, Сл. Долинська, М. Тур’я.
6 березня – бібліотеки відзначили 80-річчя П.Добрянського – письменника-гумориста, про якого мало не всі критики говорять, що це найкращий гуморист серед аптекарів і найкращий аптекар серед гумористів. Зараз займає скромну посаду заступника головного редактора славнозвісного літературно-художнього журналу «Перевал», що видається в Івано-Франківську.

Цей веселий, життєрадісний, світлоносний чоловік ніколи не показує втоми чи розчарування, хоча життєві випробування, як у кожного з нас, є нелегкими. Він написав 20 книжок гумору, найвідоміші з яких «Чоколядовий капелюх» (1989), «Веселий аптекар» (2003); «Кіндрат Гичка увіковічнюється» (2005).

Працівники та користувачі бібліотек вшанували свого краянина, провівши: годину сміху «З гумором на ти» (Раків), літературний портрет «Не той годинник добрий, що швидко цокає» (Рахиня), літературну гуморину «Іскристий гумор П. Добрянського» (Вигодська селищна публічна бібліотека-філія), бесіда-вшанування «Сміймося, допоки сміється» (Шевченкове), годину гумору «Коли сміються люди – значить біди не буде» (Княжолука).
19 березня - в ЦРБ пройшов літературно-музичний вечір, присвячений 80-річчю від дня народження Ліни Костенко "Краплини животворної роси, що щедро ллються з вуст поета". Поет геніального обдарування, вона явила не тільки поезії відкриття, а й кришталево чистий, незламний характер. Хто хоч раз доторкнувся до її поезії серцем, вже не розлучається ніколи.

Учасники заходу, а ними були учні 11-х класів ЗОШ №7, читали поезію Л. Костенко. На вірші поетеси звучали пісні у виконанні учениці 10-го класу гімназії-інтернату Іванни Шершень. Життєву картину та творчий доробок Л. Костенко доповнювали слайд-шоу та книжкова виставка «Душа належить людству та епохам».

В

ідгукнулися на цю дату і бібліотеки-філії, провівши: літературні години «Яскравий світ художнього слова Ліни Костенко» (Шевченкове), «Жінка з легенди» (Церківна), «Поезія – рідна сестра моя» (Яворів), «Спалахнула зірка поезії» (Пшеничник, Надіїв, Гериня, Белеїв), «Щаслива незалежність духу» (Солуків); години поезії «Співуча душа України» (Вигодська селищна публічна бібліотека-філія), «Поетеса для епох» (Сл. Болехівська); літературні диліжанси «Хай буде легко дотиком пера» (Рахиня, Княжолука); поетичний альбом «В її віршах – історія народу: його щасливі і тривожні дні» (Лолин), літературні читання «Я, що прийшла у світ не для корид» (Новоселиця), літературну світлицю «Поезія – рідна сестра моя, правда людська – наша мати» (Вигодська селищна дитяча бібліотека-філія), літературну вітальню «Спалахнула зіркою у небі» (Максимівка), вечір-портрет (Тростянець), виставку-портрет «Яскравий світ художнього слова» (Кропивник).
Акція «Година Землі 2010»
З

кожним тижнем клуб любителів англійської мови, або English Club, що проходить щовівторка в центральній районній бібліотеці, стає все більш популярним та відвідуваним. І все завдяки тому, що тут всі бажаючі мають унікальну нагоду поєднати практику англомовного спілкування на актуальні теми із веселим та цікавим проведенням часу. Не стало виключенням і останнє засідання клубу, яке було присвячене Всесвітній акції на підтримку охорони навколишнього середовища "Година Землі – 2010". Нагадаємо, що акція "Година Землі" пройшла 27 березня у всьому світі і мала на меті привернути суспільну увагу до проблем охорони навколишнього середовища та змін клімату. На знак солідарності із цими проблемами, люди у всьому світі на одну годину з 20.30 до 21.30 год. вимкнули освітлення та електроприлади у своїх домівках та офісах. За офіційною статистикою цього року в акції взяли участь близько 1 млрд. людей та 1 тис. міст на всій планеті. Серед них і наше місто.

В

олонтери Корпусу Миру США Роберта та Джеймс Ілейжер підготували для всіх присутніх цікаву та насичену програму, яка включала обговорення, ігри та вікторини. Все це проходило в максимально дружній для навколишнього середовища обстановці – без використання жодного кіловата електроенергії. На зустрічі були присутні 36 осіб, що стало одним із рекордних показників відвідуваності клубу за час його існування

Кожен із присутніх на клубі в цей день зміг почути багато нового і цікавого для себе, стосовно необхідності будувати дружнє до довкілля суспільство. На цікавих повсякденних прикладах було проілюстровано, як кожен із нас може берегти енергію в побуті, і тим самим зменшувати антропогенне навантаження на навколишнє середовище. Всі присутні погодились з тим, що будь-яка велика справа робиться малими кроками, а отже, необхідно починати з самих себе. І чим більше людей це розуміє, тим значимішим буде ефект від спільної роботи.
«Свято Книги»
В

останню неділю березня в усіх бібліотеках пройшов Тиждень дитячого читання, гаслом якого було: «З книгою ми дружимо – живемо, не тужимо». Районна бібліотека для дітей в рамках Тижня провела: вікторину «Чарівний світ казки», літературну годину «Шукачі народних скарбів» (по творчості братів Грімм), день дитячої періодики «Мандруємо разом з дитячими журналами», міні-репортаж з виставки дитячих малюнків «У вінок Кобзареві» та огляд виставки «Книжкова веселка». Відзначили Тиждень дитячого читання також бібліотеки-філії. До вашої уваги світлини з деяких святкувань.

Бібліотека-філія с. Гошів Бібліотека-філія с. Вишків

«…В обіймах з радістю журба,

одна летить, друга спиня…»

(О. Олесь)

Зав.бібліотекою-філією с. Яворів Вінтонів Марія Василівна провела незвичайний захід – День однієї книги за книгою Р. Круцика «Дем’янів лаз».

Живуть у с. Яворів брат і сестра, – Марія та Зеновій Ленюки… Тяжко складалася їх доля: батько згинув від рук НКВД, а мати померла з горя, коли Зеновію було лише 3 рочки, а Марія тільки народилася. Діти вижили, прожили нелегке життя, а зараз знову залишились тільки вдвох.

Переглядаючи «Дем’янів лаз», Марія Василівна натрапила на знайоме ім’я – Ленюк Василь Миколайович і завітала з книгою до Марії та Зеновія. Немолоді вже люди гладили сторінку, де була тюремна фотографія їх батька, якого вони бачили вперше в житті, бо в родині не було жодної світлини. Не знали вони і за що був покараний батько, де похований. Плакали всі…

Ось такий звичайний робочий день бібліотеки…
Будьмо знайомі

Леся Романчук
Романчук Леся Іванівна народилася 28 липня 1955 року в Магаданській області в сім’ї політв’язнів.

Батько, Іван Романчук, (народився у 1922 році, помер у 1972 р.), член ОУН, після того, як у 1939 році Червона Армія перейшла Збруч, створив у Чортківській гімназії (Тернопільська область) групу спротиву комуністичному режиму, куди увійшло 8 гімназистів. 9 вересня 1940 року був заарештований зі зброєю, але, як неповнолітній, отримав “м’яке” покарання, був засуджений на 10 років позбавлення волі і 5 – заслання, термін відбував у Магаданській обл.

Мати, Лідія Романчук (Ясень), 1926 року народження, народилася у с.Дермань Рівненської обл., була зв’язковою та медсестрою УПА, псевдо “Орися”, заарештована у 1944 році, засуджена на 15 років каторжних робіт і 5 років заслання. Після смерті Сталіна у 1953 році батьки були звільнені, та залишалися на засланні у Магаданській області. Після закінчення терміну заслання у 1963 році сім’я переїхала в Україну, до м. Тернополя.

Леся Романчук із золотою медаллю закінчила середню школу № 1 у м. Тернополі, із відзнакою – у 1979 році Тернопільський медичний інститут. 15 років працювала викладачем Кременецького, потім Чортківського медичного училища, з 1994 року працює на кафедрі акушерства та гінекології Тернопільського державного медичного університету.

У 1998 році захистила дисертацію на тему “Профілактика післяпологових запальних захворювань у породіль з анемією”, кандидат медичних наук, із 2005 року – доцент.

Співавтор 7 підручників з акушерства та гінекології для студентів вищих медичних навчальних закладів українською, російською та англійською мовами: “Акушерство” (360 ст.) для фельдшерів та акушерок (1998 р.), “Гінекологія” (320 ст.) для фельдшерів та акушерок (1998 р.), “Гінекологія” (520 ст.), для студентів вищих медичних навчальних закладів, 1999 рік, “Медсестринство в акушерстві” (280 ст.) – 2000 р., “Медсестринство в гінекології” (302 ст.) – 2000 р., “Gynecology” (480 ст.) англ. мовою – 2003 р., усі підручники видані у видавництві “Укрмедкнига” Тернопільського медичного університету, а також розділ “Запальні захворювання” (70 ст.) у підручнику “Гінекологія” за ред. акад. В.І. Грищенка (м. Харків). “Гінекологія” – “Підручники і посібники”, 2006. “Акушерство” – Підручники і посібники, 2008. Член Національної Спілки письменників України з 1999 року. Авторка 6 збірок поезій – “Синьооке диво (1995), “Тобі” (“Лілея”, 1996), “Жінка з гітарою (1997), “Слово честі” (“Горлиця”, 1998), “Над світом і собою” (“Джура”, 2003), “Танок пера на обрії світанку” (“Джура”, 2005), українського бестселера “Не залишай…” у 8-ми книгах (“Джура”, 2001-2004), загальний обсяг – 2500 стор., романів “Граvitaція” у 4-х книгах (“Навчальна книга – Богдан”, 2004-2005) – 788 ст., “Чотири дороги назустріч” у 9-ти книгах. Роман “Не залишай” перекладений російською мовою. Авторка і виконавиця власних пісень.

«Не залишай…»
Р

оман Лесі Романчук “Не залишай”, в якому описана робота і життя жінки-гінеколога включає 9 книг. Жінка у Світі і Світ у Жінці – це основні теми, на яких ґрунтується вишукане мереживо роману. Тут проглядається стихійний фемінізм, концепцію якого наслідує головна героїня Софія, незалежна, непохитна у своїх переконаннях, завжди впевнена в собі і оптимістична. У своєму романі авторка відобразила і той аспект жіночої екзистенції, коли жінка вирішує робити кар’єру, і те, які перешкоди на цьому шляху трапляються. В творі чітко схарактеризована чоловіча система кар’єризму, для якої є зовсім неприйнятними будь-які інші системи, особливо жіночі.

Цей роман прочитується залпом, бо попри спокусу поринути у власні спомини, асоціативно викликані написаним, сюжет опановує читачем всеціло.

Щось впізнаване, щось гостро дотикає новизною, та все ошляхетнене чесним серцем Софії, яка приїхала за направленням медінституту у районне містечко, де вже працює лікарем її чоловік. А те, що відбуватиметься згодом, ми можемо сприймати як завгодно: хто через призму її відчуттів, а хто відсторонено, проте аж ніяк не байдуже! Є така визначальна риса у всьому, що читаєш: цікаво – не цікаво. Цей роман – захоплюючий, бо навіть як вас не хвилюють чиїсь історії, то заглянути у святая святих медицини – гінекологію – все ж закортить.

В кожній із його книг закодована якась таємниця. Ви пройдете разом із героїнею довгий і складний шлях – од юності до зрілості, від ілюзорного благополуччя тих днів до ґвалтування ілюзій, що притаманні сьогоденню, і ще більше упевнитесь у всемогутності краси, яка здатна порятувати якщо й не увесь наш світ, то хоч когось на якийсь час...

У своєму романі авторка, сама викладач і гінеколог, розмірковує про таїну народження нового життя, про те чи бувають насправді «важкі» студенти і чи можна достукатись до їхніх душ. Отримавши на свої заняття найгіршу групу в медучилищі, Софія бачить їхню справжню сутність і вирішує: «Не дам зробити з них залізних феліксів». Її підхід досить неочікуваний, але дієвий: «Хотіла б я бачити звірюку, якої не заворожувало б тільце немовляти на руках. Навіть закінчений негідник розчулиться. А ці хлопчики ще лише на початку шляху, лише по вісімнадцять. Чом би їм не повернутися назад?» І багато справді повертаються…

У житті Софія шукає насамперед кохання, та кожного разу коли, здавалось би, воно нарешті до неї приходить, щось неначе ламається і проза життя виявляється зовсім не такою, як хотілося б.

І така доля не лише головної героїні, а й інших жінок, яких ми бачимо на сторінках роману. Авторка ніби підтверджує давно відому істину – все закінчується весіллям тільки в казках, а в справжньому житті весілля – це лише початок. Чи судилось Софії знайти власне щастя, чи посміхнеться їй нарешті доля, чи збудує вона свою кар’єру, чи знайде кохання? Як переживе вона злам епох, зміну життєвих пріоритетів, зміну епохи «розвинутого соціалізму» епохою «дикого капіталізму»? Що принесуть ці зміни Софії, яка, як і сама Леся Романчук, є дочкою дисидентів, народжена на Магадані, де відбували покарання вороги народу – її батьки? Відповіді на всі ці запитання шукайте на сторінках роману «Не залишай…».

Твір Лесі Романчук – не казка, він радше – притча. Притча про те, що людина і в "королівстві кривих дзеркал", де геть усе спотворене, здатна зберегти душу.

Якщо вам уже приїлося епатажно-бурлескне, цинічно-викривальне, псевдопатріотичне чи, почасти невдало скопійоване, гангстерсько-ковбойське чтиво, що заполонило книгоринок, хочеться увійти в світ нормальних людей, що попри всі вивихи епохи, попри всі випробування, що посилає доля кожному зокрема і суспільству в цілому, – все ж залишається світом людей, читайте роман «Не залишай…».

«Чотири дороги назустріч»
Р

оман «Чотири дороги назустріч», як і перший твір Лесі Романчук складається з 9 книг. Різні долі, різні дороги… Куди приведуть вони героїв роману? В основі книги – нелегка доля українських заробітчан, особливо жінок. Тут важко визначити головного героя. Тут всі головні, і всі другорядні. Що основне для людини – побільше грошей, велика квартира з євроремонтом, машина, без якої, на думку однієї з героїнь – Валентини, – чоловік лише півчоловіка? А може, все-таки, душевний спокій, доброта, благородство, мужність, милосердя? Дія роману відбувається, в основному, в Тернополі, зачіпаючи, щоправда, Німеччину, Францію, Італію, Америку та ін. країни, де так багато наших заробітчан. Головні герої – люди, які живуть поруч з нами, живуть нашим життям, мають наші проблеми і саме тому вони такі близькі нам.

Валентина, з виду крихка порцелянова лялька, вийшла заміж за талановитого молодого актора театру Станіслава. Ромео в театрі, він перетворювався на справжнього монстра вдома. Чи можна цілувати руку, яка тебе б’є? На скільки вистачить такого кохання? І чи кохання це? Валентина зуміла знайти для себе відповіді на ці запитання. Звичайна медсестра вирвалась із пастки нужденності, побоїв, стала сильною, самодостатньою бізнес-леді. Але чи принесло це їй щастя? Заради бізнесу вона вийшла заміж за громадянина Німеччини, доброго, надійного, закоханого та чи коханого? Спокійне, сите життя за таким бажаним для наших жінок кордоном, більш ніж достойний заробіток, а де ж жіноче щастя? Воно, здавалось-би, наздогнало її на широкій трасі з Німеччини в Україну в образі мужнього чоловіка, колишнього афганця Віктора Безродного? Але чим закінчиться ця історія, куди приведе Валентину ця дорога? Чи принесуть їй щастя нелегко зароблені гроші?

Наступна доля – професорської доньки, лікаря-терапевта Антуанетти. Авторка роману знову звертає увагу читачів, наскільки непотрібними виявилися своїй державі лікарі, вчителі та інша інтелігенція. Взяти запропонований хабар чи залишитись чесною, але ж голодною? Нелегке запитання. Антуанетта віддавала перевагу другому. Нелегка доля самотньої жінки з дитиною на руках, без необхідного заробітку, ще й з хворими батьками, які за часів своєї молодості звикли, що партія дасть їм все, знайомства дадуть змогу дістати те, про що інші можуть лише мріяти. Та щастя, здається, знайшло її тоді, коли вона вже навіть нічого не чекала, коли забула, що вона не лише мати, а й жінка. Антуанетта зустріла на своєму життєвому шляху одного з «батьків міста», директора спиртзаводу Маркіяна. Заради Антуанетти цей чоловік готовий на все. Новостворена сім’я переїжджає в нову квартиру і, здається, ніщо вже не може завадити їх щастю. Але тут з’являється ще одна дійова особа – Нінель Турчинська. Скромна вчителька, яка давно поклала око на Маркіяна, виявилась чи не найвпливовішою людиною в місті, їй належать найдорожчі ресторани «Лондон», «Париж», «Венеція», тай не лише це. Хто ж ця жінка і що їй потрібно від Маркіяна? Який вплив матиме вона на долю Антуанетти? Куди заведе героїв роману їх дорога?

Також у цьому творі авторка розмірковує чи можливо в Україні заробити гроші, не крадучи при цьому? Чи можливо прожити на зарплату, яку дає держава своїм вчителям, лікарям та іншим бюджетникам? Чи не сама держава підштовхує свою інтелігенцію до хабарництва і чи довго нам ще жити в часи «дикого капіталізму»? Свої роздуми авторка вкладає в уста однієї з героїнь – лікаря Антуанетти: «Чому так мусить бути, чому в цій країні не можна заробити на достойне життя достойною працею – Антуанетта не розуміла. Чому чесна праця може забезпечити лише злиденне існування, чому кожен, хто має чесний диплом і чесно працює на чесній і почесній роботі – жебрак? Чому, якщо хочеш жити краще – мусиш красти?»

А ще в цій книзі знову з’являється лікар-гінеколог Софія Андріївна – головна героїня роману «Не залишай…». І ще є дорога Дмитрика – сина Антуанетти, який вплутується в місцеву банду і в якого стріляє Валентина. Зачіпають дороги головних героїв роману і Степана Журавського та Віталія Тонкова, які займають не низькі посади в тернопільській міліції. Великий вплив на душевний стан Валентини має її бабуся – сільська вчителька, яка не виходячи на передній план оповіді, все ж відіграє тут значну роль. І ще багато-багато доріг, які переплітаючись у тісний клубок, зводять та знову розлучають героїв книги. Щоб дізнатись куди ж вони все-таки приведуть, прочитайте роман «Чотири дороги назустріч».

* * *
Паски продають у магазині.
Дорого. Купують. Дивина.
Чи перевелися в Україні
Вправні швидкорукі господині?
Хліба не спече ані одна.

Не того, що ми такі несправні,
Наша то біда, а не вина,
Ми ж «емансіпе», ми рівноправні,
Розгубили звичаї прадавні,
Хліб пекти — то сива давнина.

Як її у церкві освятити,
Паску із колгоспної печі?
Хай рум’яні, пишні калачі,
Що колись згадають наші діти?

Тож хоч раз на рік у кожній хаті
Мусить тісто дихать на столі,
І над ним нехай чаклує мати
У домашній згоді і теплі.

Розлетяться діти і онуки
Врізнобіч від дому. Отоді б
Їм згадати материні руки,
Що місили великодній хліб.

Редколегія: Надія Кушнірчук

Зеновія Тарантюк

Ігор Данилович

Ольга Зубрей

Юрій Фреїв
Відповідальна
за випуск: Людмила Фреїв

Поезія Лесі Романчук

Мені в долоню стукало дитя

Мені в долоню стукало дитя,
Воно мені давало знак: Я є!
О Господи! Благослови життям
Оте створіння крихітне твоє.

Бо така у мене робота,
Любити ваших майбутніх мам
І у їхніх круглих животиків
Стетоскопом запитувать: як ви там?

Мені в долоню стукало дитя…

Як ви там, малесенькі, чуєте?
Як ти там, ангелятко безкриле?
А у відповідь раптом: «Рятуйте!
Моя мама мене розлюбила!

Вона більше мене не хоче.
Ні, вони мене більше не хочуть.
А у мене блакитні очі.
Ви скажіть їй, я – син, я – хлопчик.

Я на старість її догляну,
Буду добрим, ніжним, уважним,
Я – ваш син. І мене не стане?
Мені страшно, матусю, страшно.»

Мені в долоню стукало дитя…

Хоч воно й не театр, а драма.
Що я можу сказати жінці,
Що передумала стати мамою,
А намірилась стати вбивцею.

Що їй Бог? Вони з Богом на ти.
Що їй люди – лиш свідки злочину.
Що я можу – лиш вірші. Прости
Нас усіх, ненароджений хлопчику.

Мені в долоню ще стукало дитя…

Наша адреса: Проспект Незалежності, 19^А

м. Долина, 77504

тел.: 03477-2-81-35
Наш сайт: www.dcrb.net

E-mail: library_dol@yahoo.com

Схожі:

Методично-бібліографічний відділ По-третє, бібліотека, як своєрідний ланцюжок, об'єднує завдання і функції інформаційної, культурної і освітньої сфер, і в цьому одночасно...	Методично-бібліографічний відділ Основною метою планування є визначення оптимального співвідношення часу, праці, витрат і якості виконання завдань бібліотеки, а також...
Методично-бібліографічний відділ Під поняттям «комфортність» мається на увазі: максимум зручностей, технічна оснащеність, освітлення, художнє оформлення інтер’єру,...	Методично-бібліографічний відділ З недавніх пір реклама стала не тільки невід’ємною частиною професійної діяльності, але й засобом для залучення читачів, розкриття...
Методично-бібліографічний відділ Надіїв), конкурс колядок «Малий Ісусик. Різдвяна зірка. Буде Святвечір, буде ялинка» та виготовлення святкових листівок «Святкова...	Центральна районна бібліотека Методично-бібліографічний відділ З... Бібліотека – моя доля: з досвіду роботи / Долинська ЦРБ, метод бібліогр від.; уклад. З. В. Тарантюк, Н. П. Кушнірчук, відп за вип....
Методично-бібліографічний відділ Вже з перших кроків читача в бібліотеці її працівники дають зрозуміти, наскільки необхідною може стати йому книгозбірня. Сприяють...	ДОЛИНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА МЕТОДИЧНО-БІБЛІОГРАФІЧНИЙ... Дім, де живуть не тільки книги : (з досвіду роботи Раківської сільської бібліотеки-філії Долинської ЦБС) / Долинська ЦРБ; [уклад....
Долинська центральна районна бібліотека Методично-бібліографічний... Той дім всі звуть бібліотека… (з досвіду роботи Надіївської сільської бібліотеки-філії Долинської ЦБС) / Долинська ЦРБ; [уклад. Н....	НАКАЗ Міністерстві юстиції України від 18. 12. 2007 р. №1377/14644, та державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 1: 2006 “Система стандартів...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання