|
|
Скачати 0.64 Mb.
|
|
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРОЛОГІЇ на головну УДК 94/477/076.5/ ББК ТЗ (4 Укр) я 7 І 907 Укладачі: І.І. Тюрменко, Л.С.Тупчієнко, Н.В.Бем, В.М.Гребенніков, О.М.Захарчук, Т.Є.Курченко, І.А.Петасюк, О.А.Юрченко, О.Г.Ількова, Ж.В. Паскал За загальною редакцією д.і.н., професора І.І. Тюрменко Рецензенти: к.пед.н., професор Геращенко М.В. Затверджено методично-редакційною радою Національного авіаційного університету від “__”_______2009 р. І 907 Історія України. Методичні рекомендації з підготовки до семінарських занять та виконання домашнього завдання для студентів всіх спеціальностей. Містять методичні рекомендації до семінарських занять, тематику домашніх завдань, понятійний апарат та питання до самоконтролю знань студентів. Призначені для студентів І першого курсу всіх спеціальностей (І та ІІ семестри). Зміст І. Загальні методичні вказівки………..………………………..5 ІІ. Методичні рекомендації до семінарських занять ………11 ІІІ. Методика виконання та оформлення домашнього завдання………………………………….………………………55 IV. Тематика домашніх завдань ……………………………….57 V. Список рекомендованої літератури….………………… ….59 VI. Питання до самоконтролю …………………………………63 Додаток. Зразок оформлення титульної сторінки домашнього завдання ………………………..………………………………. І. Загальні методичні вказівки Історія – це минуле, повернуте у майбутнє. Без ґрунтовних наукових знань про минуле свого народу не можливо зрозуміти сучасним, передбачити, а тим більше будувати майбутнє. Найцінніший скарб, що його одержав український народ разом зі своєю державною незалежністю, – це можливість повернення власної історії. Сучасна історична наука звільнилася від ідеологізації та політизації, історичних явищ і подій, стала на шлях переосмислення та оновлення історичних знань. Завдання побудови в Україні демократичного громадянського суспільства вимагає формування відповідної суспільної свідомості, чому сприяє багато чинників, у тому числі знання української історії. Розбудова самостійної держави потребує спеціалістів, здатних продовжити кращі традиції українства, розбудови державності. Історичний досвід відіграє велику роль у процесі національного відродження нашого народу. У зв’язку з цим історія України дорогоцінною спадщиною. Вона охоплює віхи історичного шляху українського народу, який упродовж багатьох віків свого розвитку зробив значний внесок у світову цивілізацію. Дисципліна «Історія України» є однією з головних складових гуманітарної загальноосвітньої підготовки фахівців з вищою освітою. Вона сприяє розвиткові особистості, формуванню її політичної відповідальності та творчого підходу до вирішення суспільних проблем. Засвоєння історичного досвіду допоможе майбутнім спеціалістам зайняти чітку громадянську позицію, розібратися у складностях сучасного життя та надасть можливість утверджувати державність. Вивчення історії України допомагає студентам усвідомити історичні корені свого народу, етапи його формування, цілісність та тяглість його історії. Предметом курсу «Історія України» є український історичний процес від найдавніших часів, тобто появи людей на території України, до сьогодення включно. Курс української історії акумулює найновіші досягнення історіографії етногенезу українського народу, його соціально – економічного, політичного і культурного розвитку, місця в системі міжнародних відносин та у світовій цивілізації. Мета курсу полягає в розкритті закономірностей та особливостей економічного, соціального, політичного та культурного розвитку України, її відносин з іншими народами та державами. Завдання курсу: - подати наукову періодизацію історії України, характерні риси основних періодів української історії, їхні особливості, визначальні події та явища в кожному з них; - узагальнити досвід національного державотворення, традиції української державності, значення боротьби українського народу за її відродження та збереження; - розкрити історію соціально-економічних та суспільно-політичних процесів в Україні, основні етапи українського національно-визвольного руху, його конкретний зміст і організаційні форми, визначити роль і місце в українській історії видатних історичних осіб; - висвітлити зміст і особливості розвитку української матеріальної та духовної культури, її взаємозв’язок зі світовою культурою, розкрити основні етапи становлення та розвитку вітчизняного авіабудування, сучасний стан авіаційної галузі; - показати найважливіші події та явища української історії в контексті світової історії, роль України в системі міжнародних відносин. Якщо об’єктом і предметом вивчення більшості наук є постійно існуюча дійсність, яку можна досліджувати повторно і здійснювати над нею безкінечні експерименти, то історична наука досліджує те, що колись було, але чого вже немає. Для відображення реально існуючої в минулому дійсності науковці використовують історичні джерела. Історичні джерела мають різноманітні види і форми, їх класифікують на основі їх особливих та відмінних ознак. Залежно від того, чи несуть історичні джерела історичну інформацію безпосередньо, чи опосередковано, їх можна поділити на дві великі групи. За цією класифікацією, до першої групи джерел належать релікти: знаряддя праці, зброя, посуд, прикраси, руїни міст і фортець, храми, берестяні грамоти, законодавчі акти, історичні пісні, думи тощо. Друга група – оповіді, літописи, житія святих, описи іноземних авторів та мандрівників, які перебували в Україні, мемуари, в тому числі спогади, щоденники, біографії, листування тощо. У останніх випадках між історичною подією, явищем, фактом і сучасним дослідником стоїть автор джерела, який описував свій час. Разом з тим є загальноприйнята класифікація джерел з історії України за типами і видами. Класифікація джерел за видами стосується лише писемних пам’яток. Виділяють такі типи історичних джерел: письмові, усні (думи, пісні, прислів’я тощо), речові, етнографічні, лінгвістичні, фонодокументи, фотодокументи, твори художньої літератури та мистецтва. Щодо основних видів писемних джерел, сучасні історики виділяють такі: літописи, законодавчі, приватні акти, статистичні джерела, періодична преса, мемуари, спогади, щоденники, листи, автобіографії, літературні пам’ятки, публіцистика тощо. Місцем зберігання рукописних джерел є архіви та рукописні фонди наукових бібліотек. Значна частина історичних джерел з історії України зберігаються в архівах інших країн. Навчальний процес в НАУ організований за кредитно-модульною системою і спрямований на демократизацію освітнього процесу, створення умов для перетворення студента з об’єкта навчання у відповідального суб’єкта, для самодостатнього розвитку особистості через формування у студентської молоді здатності до самоосвіти, саморозвитку, самопізнання і самовираження власної індивідуальності. Навчальний матеріал дисципліни структурований за модульним принципом і складається з одного або двох модулів. У результаті засвоєння навчального матеріалу студент повинен: Знати: - особливості становлення та розвитку українського народу; - формування української державної ідеї; - боротьбу за національно-державну незалежність, пов’язані з нею героїчні подвиги, тріумфи та трагедії; - видатних діячів минулого та сучасної України, їх роль та значення в історії України. - етапи становлення та розвитку вітчизняного авіабудування, провідних авіаконструкторів та пілотів-випробувачів. Вміти: - самостійно вивчати і аналізувати різноманітні документи і матеріали щодо минулого і сучасного України; - узагальнювати, аналізувати історичні факти, події, проводити історичні паралелі, застосовувати здобуті знання і навики при аналізі сучасного історичного етапу і визначенні перспектив розвитку історичного процесу; - використовувати здобуті знання з історії української авіації у професійній діяльності. Вивчення модулів завершується написанням модульних контрольних робіт, які оцінюються відповідно до робочих навчальних програм з “Історія України” для кожної дисципліни. У другому модулі (у випадках коли “Історія України” згідно робочої навчальної програми складається з двох модулів), студенти готують домашнє завдання, яке оцінюється: 9 – 10- відмінно 7 -8- добре 6 - задовільно При вивченні історії України студенти мають можливість користуватися різними підручниками та посібниками. Але, роблячи узагальнюючі висновки з історії українського народу, не слід забувати, що багато фактів, подій, явищ, оцінок і коментарів, які давалися представниками різних історичних шкіл, наукових напрямків та окремими істориками, не завжди відповідали історичній правді. Тому важливе значення має правильна побудова самостійної роботи студента, яка включає кілька видів: засвоєння, конспектування лекційного матеріалу, ознайомлення і опрацювання тексту прочитаної навчальної або наукової літератури; конспектування та аналіз прочитаного, роботу з документальними історичними джерелами. На основі критичного аналізу історичних джерел треба прагнути самостійно розібратися в тих чи інших аспектах кожного питання, визначити власне ставлення до подій, показати своє вміння підкріплювати фактами висновки. Набуті на лекціях і під час самостійної роботи знання студенти розширюють, поглиблюють і зміцнюють на семінарських занняттях та під час індивідуальної роботи. Семінарське заняття – вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами визначених робочою навчальною програмою питань. Семінари проводяться у формі розгорнутої бесіди, обговорення доповідей та повідомлень, проведення дискусії. Семінарські заняття мають сприяти розвитку творчої самостійності студентів, формувати їх інтерес до науки і наукових досліджень, розвивати культуру мови, вміння та навички публічного виступу, участі в дискусії. Якщо осмислення основних положень планових питань дається студенту важко, йому слід звертатися до викладача за консультацією. На семінарі студент повинен бути активним упродовж всього заняття і вміти: - показати і зіставити різні концепції і точки зору дослідників щодо визначених питань теми; - всебічно і аналітично розкрити суть події, явища, історичного процесу; - доказово і аргументовано пов’язати планове питання з сучасним періодом історії України; - висловити власне розуміння історичних процесів і явищ; - виділити провідну ідею, зробити висновки та узагальнення; - аналізувати виступи студентів-одногрупників; - володіти термінологічним апаратом; - висловлювати думки літературною мовою. Кожний з цих елементів має часове обмеження: доповідь – 10-15 хв., виступ – 5-6 хв., доповнення – 3 хв. і оцінюється від 4 до 10 балів. Дисципліна “Історія України” вивчається один семестр, в кінці якого студенти можуть складати диференційований залік або іспит. Підсумкова семестрова модульна рейтингова оцінка визначається (в балах та за національною шкалою) як сума підсумкових модульних рейтингових оцінок, отриманих за засвоєння всіх модулів.
Підсумкова семестрова рейтингова оцінка дорівнює сумі підсумкової семестрової модульної рейтингової оцінки та залікової рейтингової оцінки, встановленої для кожної категорії підсумкових семестрових модульних рейтингових оцінок (для “Відмінно” – 11 балів, для “Добре” – 9 балів, для “Задовільно” – 7 балів). Оцінка, отримана студентом на диференційованому заліку або іспиті, заноситься у балах за національною шкалою і шкалою Європейської кредитної трансферної системи (ESTS), викладачем у документи, встановлені Міністерством освіти і науки України, а також у залікову книжку студента. Назву дисципліни, оцінку, дату її отримання викладач підтверджує власним підписом. Місце і роль історичної науки в суспільстві визначаються як її пізнавально-освітньою, виховною, так і прагматично-практичною функціями, можливостями використання історичного досвіду сьогодні, а також моделювання його проявів у майбутньому. Проте на історичних уроках потрібно вчитися, не копіюючи механічно досвід минулого,а упорядковуючи його з метою пояснення практики сьогодення. ІІ. Методичні рекомендації до семінарських занять Семінарське заняття: т. 1, 2. Київська Русь в історичній долі українського народу План
2. Передумови виникнення Київської Русі та основні етапи її становлення і розвитку. Політичний устрій та суспільна організація Київської Русі. 3. Галицько-Волинська держава – спадкоємиця та правонаступниця Київської Русі. Основні поняття: етногенез, венеди, анти, склавини, Куявія, Славія, Артанія, зарубинецька культура, черняхівська культура, автохтон, Русь, “Руська земля”, Київська Русь, віче, князь, полюддя, християнство, “шлюбна” дипломатія, централізована монархія, феодальна олігархія, боярська опозиція, феодальна роздробленість, Золота Орда. Література: [4, 7, 18] Методичні рекомендації до семінарського заняття Розпочинаючи перше питання, слід мати на увазі, що в історичній науці однією з центральних є проблема походження народу (етногенезу). Які вам відомі найперші теорії походження слов’ян? Розкажіть про найбільш поширені теорії походження слов’янства в сучасній історичній літературі. В яких писемних джерелах з’явилися перші згадки про ранньослов’янські племена? Які давні автори вже вживали етнонім “слов’яни”? Важливо пам’ятати, що вирішальну роль у формуванні українського етносу відіграли міграційні процеси ІІ-VІІ ст. Визначте територію, яку заселяли анти. Що становило основу їхнього господарського життя? Зупиніться на особливостях суспільно-політичного устрою антів. Держава антів проіснувала близько трьох століть (кінець ІV – початок VІІ ст.). Зверніть увагу на інтенсивність слов’янської експансії в цей період, адже анти проникли на Балкани, Верхній Дніпро, Дінець та Дон. Чому розпався антський союз? Вам необхідно дослідити процес формування великих союзів слов’янських племен – дулібів, полян, волинян. Розкажіть про об’єднання окремих племен та їхніх союзів. Далі варто розглянути осередки державності східних слов’ян у VІІІ-ІХ ст. Якими були соціально-економічні відносини східних слов’ян у цю добу? Зверніть увагу на суттєві зміни, що відбулися у суспільному ладі слов’ян. Розгляд другого питання необхідно розпочати з наукового обґрунтування основних передумов виникнення давньослов’янської ранньофеодальної держави – Київська Русь. Рекомендуємо звернути увагу на основні теорії походження Київської Русі. Проаналізуйте їх і зробіть свої висновки. Далі слід визначити основні етапи розвитку Київської Русі і дати розгорнуту характеристику кожному з них. Зверніть увагу на те, що з другої половини ІХ й до кінця Х ст. – це часи найбільшої експансії Київської Русі, виходу її на міжнародну арену, спроби вписатися в геополітичний простір, недостатньої консолідації держави, слабкої великокнязівської влади, не чіткої організації та централізації. При висвітленні цього періоду особливу увагу слід приділити реформам княгині Ольги та їх значенню для зміцнення центральної князівської влади та подальшого розвитку держави. Розглядаючи етап найбільшого піднесення та розквіту Київської Русі (кінець Х – середина ХІ ст.), необхідно зупинитися на внутрішній та зовнішній політиці Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Особливу увагу доцільно приділити з’ясуванню причин прийняття християнства за візантійським взірцем та його значимості для подальшого розвитку Київської Русі. Висвітлюючи добу політичної роздробленості Київської Русі (кінець ХІ – середина ХІІІ ст.) розкажіть про зміни, що відбулися в суспільно-політичному та економічному житті держави (зміни форми правління Київської Русі, стрімкий розвиток феодалізму, економічне зміцнення земельної знаті, відцентрові тенденції та ін.). Зверніть увагу на спроби відновити цілісність та велич держави (княжі з’їзди та політику Володимира Мономаха). Проаналізуйте причини феодальної роздробленості та занепаду Київської Русі з огляду на внутрішні та зовнішні фактори. Варто зупинитися на політичному устрої Київської Русі, що була ранньофеодальною державою з монархічною формою правління. Необхідно відзначити, що впродовж ІХ-ХІІ ст. влада зазнала певних трансформацій. Зосередьте увагу на основних елементах політичної влади (князь, боярська рада, віче). Покажіть, яку роль відігравала княжа дружина на різних етапах розвитку держави. Проаналізуйте соціально-класову структуру Київської Русі (ієрархічну структуру панівного класу, диференціацію серед феодально-залежного населення). Під час відповіді на третє питання доцільно пригадати, що Давньоруська держава розпалася на окремі князівства: Галицьке, Волинське, Новгород-Сіверське, Переяславське, Чернігівське та ін. Поступово роль Києва як політичного та економічного центру занепадає. Могутнім суперником Галицького об’єднання було Чернігівське князівство, яке протистояло планам володимиро-суздальських і смоленських князів встановити у Південній Русі свою гегемонію. Розгляньте причини, що сприяли виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави (географічне розташування, зовнішня загроза, об’єднавча політика Романа Мстиславича). Охарактеризуйте внутрішню політику Романа Мстиславича, важливою складовою якої було придушення боярської сваволі. Варто зауважити, що князювання Романа в Галичі було складним і швидкоплинним (1199-1205 рр.), адже він сполучив близькі природно й економічно, проте політично й соціально контрастні землі. Доцільно звернути увагу на те, що у Галичині через малоліття князів Данила і Василька на деякий час “вокняжився” боярин Володислав Кормильчич. Це єдиний випадок в історії Русі, коли князівський престол посіла особа, яка не належала до роду Рюриковичів. Чому подібне стало можливим саме в Галицькій землі? Охарактеризуйте державну діяльність князя Данила Галицького. Розкажіть про особливості політичного життя Галицько-Волинського князівства. Зупиніться на боротьбі Данила Романовича проти татарських поневолювачів. Зверніть увагу на об’єктивні причини розпаду держави Романовичів (вона залишилася недостатньо згуртованою, соціально-господарський стан різних її земель був неоднаковим). Слід також враховувати, що одним із вирішальних чинників розпаду держави Романовичів стало наростання феодальної роздробленості у Східній Європі. Ці процеси не обминули жодної давньоруської землі у ХІІІ ст. Важливо пам’ятати, що безперервні війни між руськими князями та західними сусідами зруйнували квітучу Галицьку землю, якою вона була за Данила Романовича. Відповідь доцільно завершити аналізом тих політичних інтриг і комбінацій, які зумовили захоплення Галицько-Волинських земель Литвою та Польщею. |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський... Програма комплексного кваліфікаційного екзамену охоплює теми фундаментальних дисциплін з історії, які забезпечують базовий рівень... |
Тараса Шевченка Юридичний факультет Кафедра теорії та історії держави і права Укладачі ВСТУП |
| Робоча програма навчальної дисципліни Львівський національний університет... Робоча програма затверджена на засіданні кафедри давньої історії України та архівознавства |
Завдання, над яким працює кафедра Використання комп’ютерних та тестових технологій у процесі викладання історії та правознавства |
| Кафедра теорії та історії держави і права Безклубий І. А., к ю н. Дзейко Ж. О., к ю н. Ковальчук О. М., к ю н. Машков А. Д., к ю н. Малишев Б. В., ас. Вангородська Н. А.,... |
ПИТАННЯ ВІДКРИТОГО ТЕСТУВАННЯ Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
| ТЕМА Культурологія як наукова дисципліна Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ... ... |
| КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ПРИКЛАДНОЇ ЛІНГВІСТИКИ Вчені помітили, що швидкість процесів неологізації значно збільшується в періоди великих суспільних змін, які зачіпають носіїв конкретної... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ... «МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ» для випускників заочної форми навчання |