18. Культура Західної Європи ХVІ – першої половини ХVІІ ст.» зазначеної програми конкретизовано, які саме твори обов’язкові для розпізнавання: «Джоконда», «Таємна вечеря», «П’єта», «Страшний суд», «Сікстинська мадонна», «Афінська школа», «Сільське весілля», «Повернення блудного сина», «Портрет інфан

Скачати 122.19 Kb.

Назва	18. Культура Західної Європи ХVІ – першої половини ХVІІ ст.» зазначеної програми конкретизовано, які саме твори обов’язкові для розпізнавання: «Джоконда», «Таємна вечеря», «П’єта», «Страшний суд», «Сікстинська мадонна», «Афінська школа», «Сільське весілля», «Повернення блудного сина», «Портрет інфан
Дата	27.12.2013
Розмір	122.19 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Історія > Документи

Людмила Орішак, учитель історії гімназії № 290 м.Києва

Готуємося до ЗНО з всесвітньої історії.

Нариси з історії пам’яток культури Західної Європи ХVІ – першої половини ХVІІ ст., обов’язкових для розпізнавання абітурієнтами

Згідно з чинною програмою зовнішнього незалежного оцінювання з всесвітньої історії, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 12 грудня 2011 р. №1421, яка передбачає перевірку сформованих в учнів знань про основні політичні, соціально-економічні, культурні події, явища та процеси минулого, абітурієнт повинен знати та вміти розпізнавати, зокрема, найвідоміші твори митців Високого Відродження та доби бароко. В розділі «Тема 18. Культура Західної Європи ХVІ – першої половини ХVІІ ст.» зазначеної програми конкретизовано, які саме твори обов’язкові для розпізнавання: «Джоконда», «Таємна вечеря», «П’єта», «Страшний суд», «Сікстинська мадонна», «Афінська школа», «Сільське весілля», «Повернення блудного сина», «Портрет інфанти Маргарити».

У більшості методичних рекомендацій щодо підготовки учнів до ЗНО основним, найповнішим джерелом цієї підготовки зазначаються чинні підручники. У зв’язку з цим, важливо наголосити, що лише для 8 класу, в якому вивчається тема «Культура Західної Європи ХVІ – першої половини ХVІІ ст.», існує чотири підручники, рекомендовані для використання в навчальному процесі Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Очевидно, що більшість учнів не навчаються одразу по декількох підручниках з одного предмета, тому і відчувають певні складності у процесі підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання. Отже, подані нижче нариси можуть допомогти систематизувати візуальний ряд матеріалу по темі.

Відродження, або Ренесанс, - одна з найбільш знаменних епох в історії людської цивілізації. Хронологічно європейське розгорнулося в межах XIV - початку XVII ст. й охопило Італію, Іспанію, Францію, Німеччину, Англію, Нідерланди , вплинуло на розвиток країн Центральної і Східної Європи. Антична, нехристиянська культура, що в основному була забута в попередні століття, ніби знову відроджувалася. Проте мистецтво, що в цей період продовжувало утримувати провідні позиції, розвивалося і на основі того найкращого, що було створене в середньовіччі.

Найвищого підйому і блискавичного розквіту досягла культура Італії наприкінці ХV – на початку ХVІ ст. Цей період називають Високим Відродженням, для якого характерна насамперед велич художніх задумів і масштабність форм. Це була епоха титанів, митців, які сконцентрували в своїй творчості весь культурний потенціал не тільки Ренесансу, а й попередніх епох.

Центральною постаттю цього часу вважається Леонардо да Вінчі (1452–1519). Мистецтво і наука нерозривні в творчості генія. Леонардо присвятив все своє життя науковим дослідженням. У мистецтві він теж ставив досліди, робив спостереження, розрахунки, експериментував.

О

Леонардо да Вінчі. “Таємна вечеря”

дним із найвищих досягнень Леонардо да Вінчі є розпис стіни трапезної монастиря домініканців Санта-Марія делла Грація в Мілані на сюжет “Таємної вечері”. За трапезним столом сидять Ісус Христос і дванадцять його апостолів. Христос щойно прорік: “Істинно кажу вам, один з вас зрадить мене”. Леонардо зобразив момент реакції всіх дванадцяти на його слова. Вражені апостоли реагують по-різному: мімікою, рухами, жестами. Лише Іуда психологічно ізольований однією деталлю: він відкинувся назад, тоді як усі спрямовані до свого вчителя. Художник багато разів змінював композицію, та в основу її поклав математичні розрахунки. І при цьому головним його інтересом залишилися характери, темпераменти, індивідуальності.

Доля “Таємної вечері” трагічна. Леонардо проводив досліди з фарбами, змішуючи темперу з олією, це призвело до осипання стінопису. Пізніше в стіні було пробито двері, і в трапезну почала проникати волога. Наприкінці XVIII ст. бонапартисти, які вдерлись до Італії, влаштували в трапезній конюшню, тюрму. В роки Другої світової війни в приміщення влучила бомба – і стіна лише чудом уціліла. У 50-х рр. ХХ ст. розпис був фундаментально реставрований.

З живописних робіт Леонардо одна з найзнаменитіших у світі – портрет Мони Лізи (Лізи Герардіні), дружини купця і торговця шовком із Флоренції Франческо дель Джокондо, написаний близько 1503-1505 рр. Нині полотно прикрашає один із залів Лувру (Париж). Про портрет написані сотні сторінок, без сумніву, цей твір – шедевр ренесансного мистецтва.

Б

Леонардо да Вінчі. “Мона Ліза”

лагородство образу молодої флорентійки досягається тонким виявом психологічного багатства людини. Нев’януча слава Мони Лізи пояснюється майстерним створенням таємничості: у виразі обличчя жінки – велика глибина

проникливого, вічно живого людського інтелекту, в якому кожна епоха прагнутиме побачити своє. ЇЇ очі стежать за глядачем, таємнича, зваблива усмішка може бути витлумачена по-різному.

З початку ХVІ ст. картина, придбана Франциском І, залишалася у колекції французьких королів. З кінця ХVІІІ ст. була розміщена у Луврі і могла так і залишитися одним із надбань національної колекції, якби не її детективна історія. У 1911 році “Джоконда” була викрадена і протягом трьох років ( поки, завдяки випадковим обставинам, не була повернута до Лувру) не сходила з обкладинок газет і журналів всього світу. Тому не дивно, що її копіювали частіше за всі інші картини.

Леонардо да Вінчі був генієм, який відкрив нові горизонти у мистецтві. Кожний із залишених ним творів – це етап у розвитку культури, а деякі його наукові відкриття і прозріння становлять інтерес і сьогодні.

Яскравим втіленням гуманістичної мрії про прекрасну людину, що п

еребуває в повній гармонії зі світом є творчість ще одного титана Високого Відродження – Рафаеля Санті (1483-1520). Багаточисельні образи мадон вражають поезією і величною красою. Однією з вершин творчості майстра є “Сікстинська мадонна”, написана в 1515 – 1519 рр. для церкви св. Сікста в м.П’яченца, звідки ця картина потрапила до Дрезденської галереї.

Рафаель Санті. “Сікстинська мадонна”

Велич задуму цієї картини (юна матір, заступниця людська приносить у світ свою дитину, щоб дарувати людству надію на щастя) поєднана з витонченою майстерністю у зображенні обличчя й погляду дитини. Печальна серйозність і недитяча врочистість маленького Христа підкреслює жертовність матері. Святий Сікст і Свята Варвара немовби підтримують з обох боків Мадонну, утворюючи навколо неї замкнений коловорот почуттів. Зворушливий образ мадонни із немовлям можна вважати символом всього ренесансного мистецтва.

В

Рафаель Санті. “Афінська школа”

идатним творінням Рафаеля є розписи Ватіканського палацу, серед яких – фреска “ Афінська школа”. Художник постає тут не лише як майстер композиції, а й як справжній знавець історії світової культуру. “Афінська школа” – алегорія храму науки. Під склепінням цього храму невимушено розташувалися філософи давнини. Найвидатніші з них – Платон та Арістотель – немовби повільно виходять з глибини, стають у центр групи вчених. За ними інтер’єр чудового купольного храму, прикрашеного статуями Аполлона і Мінерви. Праворуч в образі Евкліда Рафаель зобразив свого великого сучасника – архітектора Браманте; далі знамениті астрономи і математики; біля самого краю правої групи художників змалював себе. На сходах стоїть глава школи кініків Діоген, у лівій групі – Сократ і Піфагор; на передньому плані у глибокій задумі – Геракліт Ефеський. Величний образ Платона, за припущенням деяких дослідників, навіяний непересічним образом Леонардо, а в Геракліті зображений Мікеланджело. Головне, звичайно, – це загальна атмосфера високої духовності, глибокої шани до могутності людського духу і розуму. Логіка, абсолютна сталість, ясність і простота композиції створюють враження надзвичайно цілісної і дивовижної гармонійності.

Рафаель, як ніхто інший з майстрів Відродження, зумів не тільки опанувати майстерність форми, а й вловити саму суть творів античного мистецтва. У картинах і фресках майстра перед нами постає ідеально-піднесене зображення церковної легенди, античного міфу і людської історії.

Н

а початку ХVІ ст. головним художнім центром не лише Італії, а й усієї Європи стає Рим – духовна столиця католицького світу. Не започаткувавши власної художньої школи, Рим збирає кращих художників з інших центрів. Видатні архітектори, скульптори, малярі виконують замовлення папи, кардиналів, працюють над оздобленням їх палаців і резиденцій, а також церков, серед яких перше місце належить собору св. Петра. Тут створив перші скульптури, які зробили йому славу Мікеланджело Буонаротті (1475-1564). Одна з них – «П’єта», створена в 1498-1499 роках, яка і сьогодні є однією з неперевершених окрас Собору Святого Петра у Ватикані (Італія).

«

Мікеланджело. ”П’єта”

П’єта», або «Оплакування Христа» - мармурова скульптура, що зображує Богоматір, яка тримає тіло свого сина. До сюжету цієї скульптури митець вертався не раз. У ньому багато умовного навіть з погляду біблійної легенди – скажімо, невідповідність віку Марії та її сина. Марія зображена з убитим Христом, який лежить на її колінах. У незвичайно сильному ракурсі закинута назад голова Христа, викручене його праве плече. Все це надало групі внутрішньої напруги, нехарактерної для мистецтва Відродження. Юне, ідеально прекрасне обличчя Мадонни скорботне, але дуже стримане. Незважаючи на деякі невластиві Ренесансу риси (як, наприклад, складний асиметричний рисунок постаменту), це все-таки Високий Ренесанс за цілісністю героїчного образу, класичною ясністю художньої мови. Скульптуру було створено на замовлення французького кардинала Жана де Білера, тож створюючи її, Мікеланджело наслідував традиції свого замовника. Ця скульптура – єдина з робіт автора, підписана ним самим, авторський напис висічений на стрічці, що оперізує одяг Богоматері.

У 1508–1512 рр. Мікеланджело за наказом папи Юлія ІІ розписав стіну і стелю Сікстинської капели у Ватиканському палаці. Сікстинські фрески, безумовно, основа творчого доробку майстра, один з найвищих мистецьких творів в історії світової культури. Капела святого Сікста була домовою капелою римських пап у Ватикані. В урочисті дні релігійних свят у ній збирався весь конклав, а службу правив папа. Художник сам розмальовував плафон площею близько 600 кв.м на висоті 18 м. Фреска на західному боці Сікстинської капели, створена та тему “Страшного суду”.

С

Мікеланджело. ”Страшний суд”

мисловим і композиційним центром фрески “Страшний суд” є постаті Христа і Богоматері. Не милосердний Бог, котрий несе людям мир і радість первісного буття, а грізний суддя, який карає за гріхи плоті і пороки душі, панує в центрі вівтарної стіни Сікстинської капели у блакитнуватому сяйві, а поруч перелякано знітилася Марія. Все зображене захоплює силою свого внутрішнього руху, який на

зразок грізного, невблаганного колеса Фортуни повертається навколо Христа, як своєї осі. У нескінченному просторі холодної порожнечі Всесвіту живуть відособленим життям святі і мученики, непримиренні в осуді мирської омани. Відмовившись від багатства кольорової палітри (у фресці панують тільки два кольори: теплий сіро-коричневий тон оголених тіл і холодний, часом якийсь бездонний світло-синій або блакитний колір повітря), художник посилює відчуття трагізму і безвиході.

Фреска “Страшний суд” стала своєрідним духовним заповітом художника. В одному з листів до Джорджо Базарі (видатного італійського живописця, архітектора, історика мистецтва ХVІ ст.) він з гіркотою писав: ”... не повинна людина сміятися, коли весь світ плаче...”.

Найбільш повним виявом специфіки нідерландського відродження стала творчість Пітера Брейгеля Старшого (бл. 1525—1569), яка опиралася на багатогранні національні традиції і фольклор. Роки творчого злету майстра припадають на початок Пізнього Ренесансу, але тематикою, глибоким філософсько гуманістичним злетом своїх творів Брейгель належить до Високого Відродження. Високоосвічений, добре знайомий з італійським живописом, він, одним з перших у європейському мистецтві у своїх картинах почав зображувати життя простого люду, селян, за що отримав прізвище – Мужицький.

П

П.Брейгель. ”Сільське весілля”

ітер Брейгель дуже любив рідну Голландію, простих людей, голландських селян (та і сам був вихідцем з селян), з великим задоволенням малював їх на своїх картинах. В картині «Сільське весілля» художник від душі милується селянськими грубуватими веселощами, утверджує естетичну цінність образу простої людини, підкреслюючи незламну життєву силу народу. Глядача нібито запрошено на галасливе свято з нагоди весілля селян. Існує припущення, що в «Сільському весіллі» художник зобразив самого себе в образі чоловіка, що спілкується з ченцем. Картина насичена великою кількістю подробиць: зліва чоловік наповнює глек вином, на дверях, знятих із завіс, несуть до столу коржі, музика жадібно дивиться на частування, перебільшено великими здаються постаті зображених людей, в усіх рухах, жестах пульсує живе життя. В усьому вбачається здатність Брейгеля вловити природну приземленість селян. Незграбні, напідпитку персонажі, що зображені на картині Брейгеля, – повна протилежність італійському ідеалу витонченої досконалості. Однак твори Брейгеля, є більш реалістичними і людяними. Картина «Сільське весілля», створена близько 1568 р., нині зберігається в Музеї історії мистецтв у Відні (Австрія).

Наприкінці XVI ст. в Італії народився стиль бароко (від італ. barocco — вибагливий, химерний), який у XVIІ ст. поширився в інших країнах Європи і Америки та проіснував до кінця XVIІІ ст. Мистецтво епохи бароко, зберігаючи визначальні гуманістичні засади доби Відродження, змінилося за змістом. Воно стало приділяти головну увагу пристрастям і відчуттям людини, поєднувати реальне та уявне. Одними з найвизначніших митців епохи бароко були голландець Рембрандт ван Рейн, фламандець Пітер-Пауль Рубенс, іспанець Дієго Веласкес.

Великим майстром живопису “золотого іспанського віку” є Дієго Родрігес де Сільва Веласкес (1599–1660 рр.). Веласкесові портрети (Філіпа IV, його дітей, графа Олівареса та інших придворних) сповнені гідності і сприймаються неоднозначно при уважному погляді розкривається багато нюансів. Так на зміну портрету-ідеалу епохи Високого Відродження бароко висуває портрет людини у всій її складності. Однією з улюблених моделей королівського художника Веласкеса була інфанта Маргарита. Портрети з ЇЇ зображенням митець писав із задоволенням, існує ціла серія портретів Маргарити, які були написані з 1653 по 1660 рік, за якими можна відстежити, як з милої дівчинки, схожої на „ляльку ”, вона перетворювалася в дівчину-підлітка, що вже добре усвідомлювала своє високе положення. Для кожного полотнища Веласкес обирав конкретний колорит, змушуючи глядача милуватися грою тонів на костюмі інфанти, її прикрасах та зачісці.

«

Д.Веласкес. Портрет інфанти Маргарити

Портрет інфанти Маргарити» — перлина колекції Київського музею мистецтв Богдана й Варвари Ханенків. За своєю колористикою й композицією він безпосередньо пов'язаний із великим портретом Маргарити в повен зріст із музею Прадо. Глядача вражає споруда з волосся, стрічок, пір'їн, бантів і дорогих прикрас на голові дівчинки. В око впадає контраст між дитячістю личка, тендітністю фігурки Маргарити і її неймовірно пишним убранням дорослої знатної панни.

Картину з інфантою Ханенки придбали в 1912 році на аукціоні в Берліні. Нині кожен, завітавши до Києва, може помилуватися нею.

Підсумком живописних досягнень голландського мистецтва XVII ст., вершиною його реалізму стала творчість Ханса ван Рейна Рембрандта (1606–1669 рр.). Він писав багато картин, але чимраз наполегливіше намагався відійти від усталених норм, дивуючи сучасників незвичністю творчої манери. Найкращим полотном Рембрандта (й епілогом творчості) можна вважати картину “Блудний син” ( створено бл. 1666-1669 рр.). Тут передано стільки почуттів, стільки тонких душевних порухів – потрясіння, щастя від повернення втраченого, всепоглинаюча батьківська любов, але водночас і гіркота втрат, приниження, сором, каяття... Дивовижна колористична єдність жовтогарячих і червоних тонів, фону й образів – це все єдиний живописний потік. Сюжет картини узятий з біблійної притчі про безпутного сина, що після багаторічних поневірянь повернувся в рідну домівку. Спиною до глядача зображений упалий на коліна обірваний юнак, сліпий старий у знак прощення ласкаво поклав руку на його голену голову. Ця проста сцена наповнена безмежною батьківською любов’ю, гіркотою принижень, сорому й каяття й щастям знаходження родини. Крім батька та сина на картині з

ображені ще чотири персонажі, але це – темні силуети, які ледь помітні на темному фоні. Можливо, ці загадкові фігури – брати і сестри головного героя. Характерно, що автор уникає конфлікту, адже в притчі йдеться про ревнощі слухняного сина, а гармонія картини нічим не порушена. Твір про страждання й велику всепрощаючу любов б

Рембрандт. ”Повернення блудного сина” Повернення блудного сина

лизький і зрозумілий людям усіх часів.

Ім'я Рембранта стало всесвітньо відомим лише через кілька століть після його смерті, а його картини прикрасили найкращі музеї та приватні колекції. «Повернення блудного сина», саме велике полотно художника на релігійну тематику, експонується в музеї Ермітаж (Санкт-Петербург, Росія)

Перелік використаної літератури та джерел

Авраменко О. М. Українська мова: Збірник текстів для диктантів. 9 клас: Державна підсумкова атестація. — К. 2010. — 80 с.

Всесвітня історія. Новий час (ХV-ХVІІІ ст.). 8 клас: Підручник для загальноосвіт. навч. закл. / Х.: Ранок, НТ, 2008. – С. 83-88.

Закович М. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / За ред. М. Заковича. – К., 2007. – 567 с.

История культуры стран Западной Европы в эпоху Возрождения / Под ред. Л.М. Брагиной. – М.: Высшая школа, 1999. – 479 с.

Колекція “Великі музеї світу”: у 30 т. – К: ПрАТ “Комсомольська правда – Україна”, 2012 – Т.1: “Державний Ермітаж. Частина 1”, Т.3 “Лувр”, Т.8: “Дрезденська картинна галерея”.

Художня культура: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл./ Л.М. Масол. – К.: Генеза, 2009. С 179-194.

Тюрменко І.І. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посібник. – К., Центр учбової літератури, 2010. – С.194-228.

uk.wikipedia.org/wiki

Схожі:

Тема: Країни Західної Європи Позначте на контурній карті Європи кордони та столиці країн, які входять до «великої сімки»	Тема: Країни Західної Європи Позначте на контурній карті Європи кордони та столиці країн, які входять до «великої сімки»
Програма з історії України для загальноосвітніх навчальних закладів Розділ. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ, КУЛЬТУРНЕ ТА ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ В ХVІ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ СТ	Виховна година «Доброта» Світлани Копилової «Притчи Кисточка в Божьих руках»1, репродукція фрески Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря»2
Інтерактивний урок із всесвітньої історії з теми «Країна Західної Європи в 1950-2004 рр.» Урок Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку країни Західної Європи в 1950-2004 рр	4: Національно-визвольний рух у другій половині ХVІ Тема 4: Національно-визвольний рух у другій половині ХVІ – середині ХVІІ ст. Держава Богдана Хмельницького 4 Тема 5: Козацьке державотворення...
А мама – то Вічна Покрова. Накриє останнім листочком Оформлення: квіти, плакати та малюнки про матір. Репродукції картин «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі, «Сікстинська мадонна» Рафаеля...	ПРОЕКТ ПРОСВІТНИЦТВО. ПОРТРЕТ ДОБИ ОСНОВНІ МОТИВИ ВИБОРУ ЗАЗНАЧЕНОЇ ТЕМИ АЛГОРИТМ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНІВ ДО ПРЕЗЕНТАЦІЇ ПРОЕКТУ «ПРОСВІТНИЦТВО. ПОРТРЕТ ДОБИ.»
ІІІ. Країни Північної та Західної Європи Тема: Інтеграційні процеси... Мета: Ознайомити учнів з основними тенденціями розвитку країн північної та Західної	ІІІ. Країни Північної та Західної Європи Тема: Інтеграційні процеси... Мета: Ознайомити учнів з основними тенденціями розвитку країн північної та Західної

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання