МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ стосовно суб’єктів, які мають право на отримання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно

Скачати 412.82 Kb.

Назва	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ стосовно суб’єктів, які мають право на отримання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно
Сторінка	1/4
Дата	15.03.2013
Розмір	412.82 Kb.
Тип	Методичні рекомендації

bibl.com.ua > Інформатика > Методичні рекомендації

1 2 3 4

Наказ Міністерства юстиції від 23.03.2009 № 525/5 ’’Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно суб’єктів, які мають право на отримання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно’’

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

23.03.2009 м. Київ № 525/5

Про затвердження Методичних рекомендацій
стосовно суб’єктів, які мають право на
отримання інформації
з Реєстру прав власності на нерухоме майно

Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 № 1577,

НАКАЗУЮ:

Затвердити Методичні рекомендацій стосовно суб’єктів, які мають право на отримання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що додаються.
Департаменту цивільного законодавства та підприємництва (І.І. Завальна) довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Л.В. Єфіменка.

Міністр Микола Оніщук

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції
від 23.03.2009 № 525/5

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
стосовно суб’єктів, які мають право на отримання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно

І. Загальні положення

Конституцією України встановлено, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 32).

Закон України "Про інформацію", який визначає конфіденційну інформацію як інформацію з обмеженим доступом і стаття 302 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) містить такі ж за змістом норми.

Конституційний суд України рішенням від 30.10.97 № 5-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К. Г. Устименка) дійшов висновку, що до конфіденційної інформації належать, зокрема, свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Слід констатувати, що чітке визначення поняття "майновий стан" в чинному законодавстві відсутнє, проте, здійснивши аналіз юридичної природи цього поняття, можна зробити висновок, що під поняттям "майновий стан" розуміється сукупність належних особі майнових прав та обов’язків.

Одним з таких майнових прав особи є право власності на нерухоме майно.

Виходячи з наведеного, збирання, зберігання, використання та поширення інформації про право власності на нерухоме майно, яка є конфіденційною інформацією, без згоди цієї особи не допускається, крім випадків, визначених законом.

ІІ. Порядок та форми отримання інформації з Реєстру прав.

Відносини, пов’язані з державною реєстрацією права власності на нерухоме майно та, відповідно, надання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі – Реєстр прав) регулюються Кодексом, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18.02.2002 за № 157/6445 (далі – Тимчасове положення).

Так, Кодексом встановлено, що державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (частина друга статті 182).

Статтею 28 вищевказаного Закону встановлено, що відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації лише:

власнику (власникам) нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам - для юридичних осіб) або особам, на користь яких вчинено обмеження, чи іншим суб’єктам речового права;
органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, якщо запит зроблено у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законами;
бюро кредитних історій на їх запит щодо інформації Державного реєстру прав, передбаченої частиною першою цієї статті, в електронному вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди юридичних, фізичних осіб - власників нерухомого майна.

Проте, пунктом 5 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

У своїй діяльності по здійсненню державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації керуються також і Тимчасовим положенням, відповідно до якого, право на отримання інформації з Реєстру прав щодо зареєстрованого права власності на об’єкт нерухомого майна мають:
- у формі витягу - власник (власники), його спадкоємці та правонаступники юридичних осіб, уповноважені особи;
- у формі інформаційної довідки - суд, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, державні виконавці, нотаріуси, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством України (пункти 5.1.1 та 5.1.2 Тимчасового Положення).

При цьому, Тимчасовим положенням обумовлені деякі умови за яких видається витяг та інформаційна довідка.

Витяг з Реєстру прав видається на підставі відомостей, які містяться в Реєстрі прав, після отримання відповідної заяви встановленої форми, а інформаційна довідка – після офіційного запиту від вказаних органів.

Під час подання заяви про отримання витягу з Реєстру прав фізична особа повинна пред’явити документ, що посвідчує її особу, а в разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи – документ, що підтверджує повноваження діяти від імені цих осіб, при цьому особа, яка представляє особу – нерезидента України, пред’являє документи, які у разі необхідності легалізуються в установленому порядку.

Інформаційна довідка надається лише за письмовим запитом уповноважених органів державної влади (посадових осіб), нотаріусів. Запит подається на бланку встановленої форми, із зазначенням законних підстав для такого запиту, за підписом керівника або особи, що його заміщує, із зазначенням відповідних номерів справи, у зв’язку з якою виникла потреба в отриманні інформації (пункти 5.2 – 5.4 Тимчасового положення).

ІІІ. Особи, які мають право на отримання інформації з Реєстру прав у формі витягу

Власник – це особа, яка володіє, користується, розпоряджається своїм майном відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 та частина перша статті 317 Кодексу).

Слід відмітити, що суб’єктами права власності за Кодексом є фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права (стаття 2 та частина перша статті 318).

Право на отримання інформації власниками про себе гарантує Закон України "Про інформацію".

Так, відповідно до статті 23 Закон України "Про інформацію" кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї.

Громадяни мають право доступу до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо.

Державні органи та організації, органи місцевого самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов’язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вживати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї.

Ураховуючи викладене, власник нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Реєстрі прав, має право на отримання з зазначеного Реєстру інформації про зареєстроване за ним право власності.

Спадкоємці – це фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права (статті 2 та 1222 Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1297 Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 5.9 Тимчасового положення витяг з Реєстру прав для оформлення спадщини видається спадкоємцям згідно з письмовим запитом нотаріуса.

Ураховуючи викладене, спадкоємець нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Реєстрі прав, має право на отримання з зазначеного Реєстру інформації про зареєстроване за спадкодавцем право власності на об’єкт нерухомого майна. Проте, таке право у спадкоємця виникає лише у разі наявності письмового запиту нотаріуса, в якому має зазначатися інформація про відкриття спадщини, про спадкодавця і спадкоємця та про об’єкт нерухомого майна, який увійшов до складу спадщини.

За Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України правонаступництво – це спосіб передання всього свого майна, прав та обов’язків однією юридичною особою іншим юридичним особам – правонаступникам, що здійснюється в результаті злиття, приєднання, поділу та перетворення (статті 104 та 59 відповідно).

Тобто, в результаті правонаступництва створюється нова (нові) юридична особа, до якої переходить майно, права та обов’язки юридичної особи, яка припинилася.

Ураховуючи викладене, правонаступник юридичної особи має право на отримання інформації з Реєстру прав про зареєстроване право власності на об’єкт нерухомого майна, яке перейшло до нього в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення попередньої (попередніх) юридичної особи, у формі витягу.

Слід звернути увагу, що при зверненні правонаступника за отриманням витягу з Реєстру прав обов’язково має подаватися документ, який підтверджує виникнення відносин правонаступництва щодо прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється.

Виходячи з положень статті 107 Кодексу таким документом є передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу).

Необхідно відмітити, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта статті 87 Кодексу). Тобто правонаступник набуває прав та обов’язків юридичної особи з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, при зверненні правонаступника за отриманням витягу з Реєстру прав обов’язково має подаватися свідоцтво про державну реєстрацію та передавальний акт або розподільчий баланс.

Уповноваженими особами в чинному законодавстві визначено широке коло суб’єктів.

Зокрема, згідно зі статтею 237 Кодексу правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє є представництвом. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Кодекс передбачає можливість однієї особи вчиняти дії від імені іншої особи, яку вона представляє, в тому числі, і отримувати витяг з Реєстру прав про зареєстроване за останньою право власності на об’єкт нерухомого майна.

Незалежно від вищевказаних підстав виникнення відносин представництва, представник власника об’єкта нерухомого майна, має подавати документ, який підтверджує ці відносини між нею та власником.

4.1. Представництво на підставі договору. Відповідно до статті 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Кодексу).

При зверненні представника власника об’єкта нерухомого майна за отриманням витягу з Реєстру прав обов’язково має подаватися договір, яким врегульовано відносини представництва.

4.2. Представництво на підставі закону. Відповідно до статті 242 Кодексу батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

При цьому, нормами Кодексу передбачається, що законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

Слід відмітити, в деяких випадках виникнення представництва на підставі закону відбувається у зв’язку з прийняття компетентними державними органами відповідних рішень.

Так, встановлення опіки над малолітніми особами та фізичними особами, які визнані недієздатними, здійснюється у відповідних випадках як судом, так і органом опіки та піклування.

Виходячи з наведеного, при зверненні такого представника власника об’єкта нерухомого майна за отриманням витягу з Реєстру прав обов’язково має подаватися документ, яким врегульовано відносини представництва за законом. Таким документом може бути свідоцтво про народження дитини, рішення суду про усиновлення дитини, про встановлення опіки над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, про встановлення опіки над фізичними особами, які визнані недієздатними, та рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки над малолітніми особами.

4.3. Представництво на підставі акту органу юридичної особи. Відповідно до частини другої статті 92 Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У зв’язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 87 Кодексу для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками).

Так, відповідно до частини першої статті 82 Господарського кодексу України установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

У свою чергу, об’єднання громадян (політичні партії та громадські організації) діють на основі статуту або положення (частина перша статті 13 Закону України "Про об’єднання громадян").

Тобто при зверненні такого представника власника об’єкта нерухомого майна за отриманням витягу з Реєстру прав обов’язково має подаватися установчий документ юридичної особи. Таким документом може бути засновницький договір, статут або положення, в якому міститимуться відомості про уповноваження відповідної особи на вчинення дій від імені юридичної особи.

4.4. Окремо зупинимося на відносинах представництва, які здійснюються за довіреністю.

Виходячи з положень частин першої та другої статті 244 Кодексу представництво, яке ґрунтується на договорі або акті органу юридичної особи може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно до частини третьої вказаної статті довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

При цьому, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчиняться правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті (стаття 245 Кодексу).

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (стаття 246 Кодексу).

Слід також відмітити, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії (частина перша статті 247 Кодексу).

Таким чином, при зверненні такого представника власника об’єкта нерухомого майна за отриманням витягу з Реєстру прав обов’язково має подаватися довіреність. При цьому, довіреність має відповідати вимогам статей 245 – 247 Кодексу.

1 2 3 4

Схожі:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ стосовно об’єктів нерухомого майна, права... У випадках, передбачених законодавством України, встановлено необхідність проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме...	Щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з видачею... Державна реєстраційна служба у зв’язку з численними зверненнями стосовно проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме...
Міської ради від 14. 09. 2012 Постановою Кабінету Міністрів України від 22. 06. 2011 №703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно...	Методичні рекомендації стосовно документів, необхідних для проведення... Документом, що посвідчує особу, яка не досягла 16-річного віку, є свідоцтво про народження
Документи, необхідні для проведення державної реєстрації речових... ...	Нерухоме майно у спільній власності. Хто є платником податку? Сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачена статтею 265 Податкового кодексу України. Платниками...
Нерухоме майно у спільній власності. Хто є платником податку? Сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачена статтею 265 Податкового кодексу України. Платниками...	Нерухоме майно у спільній власності. Хто є платником податку? Сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачена статтею 265 Податкового кодексу України. Платниками...
Щодо державної реєстрації прав на підставі документів, за якими перехід... Йно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) на підставі документів, за якими перехід права власності на нерухоме майно розпочався,...	Методичні рекомендації стосовно державної реєстрації права користування... Цивільне законодавство поряд з правом власності на майно виділяє інші речові права на нього

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання