|
|
Скачати 109.66 Kb.
|
| Глобальна інформаційна інфраструктура Завдяки величезному впливу мереж ЕОМ і мереж зв’язку на життя суспільства наприкінці 1990_х років цей невеликий історичний період стали називати інфокомунікаційною ерою. Зазначимо, що сучасному розвитку техніки зв’язку притаманні дві особливості: цифрова форма подання всіх сигналів — незалежно від того, який вид інформації (мова, текст, дані чи зображення) передається цими сигналами; інтеграція обслуговування, яка може бути повністю реалізована тільки за умови застосування для зв’язку цифрової техніки. Відбувається інтеграція систем передавання інформації та комутації, поновому перерозподіляються функції кінцевих пристроїв і мереж зв’язку. З’являються багатофункціональні кінцеві пристрої,відмінні від телефонного й телеграфного апаратів, кінцеві пристрої візуальноговідображення даних, придатні більш ніж для одного виду інформації. І, нарешті, мережа зв’язку дає змогу передавати мовну, текстову інформацію, дані та зображення через одне й те саме з’єднання: користувач отримує доступ до цієї мережі незалежно від виду служби через «штепсельну розетку зв’язку». Ці революційні засоби значно підвищили продуктивність праці й економічну ефективність роботи трьох галузей промисловості — комп’ютерної індустрії (інфокомунікаційних технологій), побутової радіоелектроніки (індустрії розваг) і електрозв’язку, а об’єднання їхніх зусиль наблизило створення глобальної інформаційної інфраструктури (ГІІ) [1]. Розвиток ГІІ ґрунтується на восьми основних принципах: сприянні відкритій конкуренції; заохоченні приватних інвестицій; визначенні гнучких регулювальних структур; забезпеченні відкритого доступу до мереж; гарантуванні загального забезпечення доступу до послуг; забезпеченні однакових можливостей для користувачів; сприянні збагаченню змісту ГІІ, зокрема культурному та мовному розмаїттю; визнанні необхідності міжнародного співробітництва, особливо з найменш розвиненими країнами. Ці принципи застосовуються в ГІІ на основі підтримання здатності до взаємодії і взаємозв’язку; розвитку глобальних ринків для мереж, послуг і допоміжних програмних продуктів; гарантування конфіденційності й захисту даних; захисту прав інтелектуальної власності; співробітництва в науково_дослідній діяльності та розробці нових застосувань; моніторингу соціального й суспільного значення інформаційного співтовариства. Кінцевою метою ГІІ є гарантування для кожного громадянина доступу до інформаційного співтовариства, що включає в себе соціально_економічну та індустріальну складові. Функції першої складової — установлення зразків поводження та етикету (наприклад, при купівлі товарів удома, віртуальному спілкуванні), а також створення культурних цінностей і предметів мистецтва (наприклад, медичне право для телемедицини). Індустріальна складова забезпечує створення допоміжних програмних продуктів і послуг (наприклад, інфокомунікаційних і супутникових мереж, мереж кабельного телебачення) та виробництво технічних засобів (терміналів, систем передавання, керування базами даних і т. ін.). Деякі фундаментальні характеристики, що їх повинна мати ГІІ, аби відповідати вимогам користувачів, відомі. Вони називаються атрибутами. Пропонований список атрибутів варто розглядати як набір мінімальних вимог при створенні ГІІ (рис. 2.1): прийнятність — економічна ефективність використання ресурсів підприємствами, організаціями та споживачами в певний період часу; доступність — ступінь доступності до певного ресурсу чи групи ресурсів; елемент культури — спеціальні характеристики мов і загальноприйнятих правил їх використання (особливо в писемній формі), притаманні певним суспільствам і географічним регіонам; взаємодія — здатність двох чи більше систем і допоміжних програмних продуктів обмінюватися інформацією і спільно використовувати інформацію, що стала предметом обміну; керованість — можливість для кожного підприємства, організації та споживача контролювати розміщення й використання своїх ресурсів; мінімалізм — методологія або підхід, який забезпечує приєднання з мінімальною кількістю вимог; мобільність — можливість доступу до послуг із різних місць і навіть під час руху, здатність мережі визначати й локалізувати джерело надходження запиту; номадизм — можливість переміщуватися з одного місця в інше, зберігаючи при цьому доступ до послуг незалежно від доступності чи недоступності цих послуг у місцевому середовищі, тобто безперервність доступу у просторі та часі; ефективність — ступінь виконання системою чи підсистемою своїх функцій, що характеризується часом доступу, пропускною здатністю, кількістю операцій за секунду, швидкістю відеоінформації; портативність — ступінь легкості, з якою програмне забезпечення та дані можуть бути передані з однієї системи в іншу; якість — надання рівня обслуговування, відповідного сподіванням споживача послуги; надійність — імовірність того, що продукт або система будуть функціонувати належним чином протягом визначеного проміжку часу; сумісність — здатність працювати з різними за швидкістю, ємністю і ціною прикладними платформами й середовищами; захист даних — захист ресурсів (комп’ютерів, програмного забезпечення та даних) від можливості випадкового чи навмисного доступу, використання, зміни, знищення чи виявлення; практичність — ступінь легкості використання продукту чи системи. Основою ГІІ є сучасна інфокомунікаційна мережа, яка може реалізовувати завдання, поставлені перед загальною інформатизацією. Сучасний етап розвитку світової цивілізації характеризується переходом від індустріального до інформаційного суспільства, що припускає нові форми соціальної та економічної діяльності, котрі базуються на масовому використанні інформаційних та інфокомунікаційних технологій. Інформаційна індустрія — одна з основних галузей економіки. Процеси інформатизації в будь-яких сферах людської діяльності — як виробничої, так і невиробничої, настільки масштабні й глибокі, що ведуть до якісних змін власне самого суспільства. Технологічною основою інформаційного суспільства є ГІІ, яка має забезпечити можливість вільного доступу до інформаційних ресурсів кожного жителя планети. Інформаційну інфраструктуру становить сукупність баз даних, засобів обробки інформації, мереж зв’язку, що взаємодіють одна з одною, і терміналів користувача. Доступ до інформаційних ресурсів у ГІІ реалізується за допомогою послуг зв’язку нового типу, що дістали назву послуг інформаційного суспільства, або інфокомунікаційних послуг. Високі темпи зростання обсягів надання інфокомунікаційних послуг дозволяють прогнозувати їхні переваги в мережах зв’язку в найближчому майбутньому. Сьогодні розвиток інфокомунікаційних послуг відбувається, в основному, у рамках комп’ютерної мережі Інтернет, доступ до послуг якої здійснюється через традиційні мережі зв’язку. Проте іноді Інтернет_послуги через обмежені можливості транспортної інфраструктури мережі не відповідають сучасним вимогам, що висуваються до послуг інформаційного суспільства. З огляду на це розвиток інфокомунікаційних послуг потребує розв’язання завдань ефективного керування інформаційними ресурсами з одночасним розширенням функціональності мереж зв’язку, що, у свою чергу, стимулює процес інтеграції Інтернету й мереж зв’язку. До основних технологічних особливостей, що відрізняють інфокомунікаційні послуги від послуг традиційних мереж зв’язку, можна віднести такі: _ інфокомунікаційні послуги перебувають на верхніх рівнях моделі взаємодії відкритих систем (ВВС) (тоді як послуги зв’язку надаються на третьому, мережному рівні); _ більшість інфокомунікаційних послуг припускає наявність клієнтської та серверної частин; клієнтська частина реалізується в устаткуванні користувача, а серверна — на спеціальному виділеному вузлі мережі, названому вузлом служб; _ інфокомунікаційні послуги, як правило, припускають передавання інформації мультимедіа, що характеризується високими швидкостями передавання та несиметричністю вхідного і вихідного інфокомунікаційних потоків; _ для надання інфокомунікаційних послуг найчастіше необхідні складні багатоточкові конфігурації з’єднань; _ для інфокомунікаційних послуг характерне розмаїття прикладних протоколів і можливостей щодо керування послугами з боку користувача; _ для ідентифікації абонентів інфокомунікаційних послуг може використовуватися додаткова адресація в рамках даної інфокомунікаційної послуги. Більшість інфокомунікаційних послуг є так званими додатками, тобто їхня функціональність розподілена між устаткуванням постачальника послуги та кінцевим устаткуванням користувача. Як наслідок, функції кінцевого устаткування також мають бути віднесені до складу інфокомунікаційної послуги, що необхідно враховувати при їх регламентації. Бізнес модель, що визначає учасників процесу надання інфокомунікаційних послуг і їхні відносини, також відрізняється від моделі традиційних послуг електрозв’язку, в якій було всього три основні учасники: оператор, абонент і користувач. Нова ділова модель передбачає наявність постачальника послуг, що надає інфокомунікаційні послуги абонентам і користувачам. При цьому сам постачальник є споживачем послуг перенесення, що їх надає оператор мережі зв’язку. На ринку можуть також бути присутні додаткові види діяльності постачальників послуг: постачальники інформації, брокери, ретейлери і т. ін. Постачальник інформації надає інформацію постачальникові послуг для поширення. Брокер надає інформацію про постачальників послуг і їхніх потенційних абонентів, сприяє користувачам при пошуку постачальників послуг, що надають необхідні їм послуги. Ретейлер виступає як посередник між абонентом і постачальником послуг з метою адаптації послуги до індивідуальних вимог абонента. До інфокомунікаційних послуг висуваються такі вимоги: _ мобільність послуг; _ можливість гнучкого й швидкого створення нових послуг; _ гарантована якість послуг. Великий вплив на вимоги до інфокомунікаційних послуг має процес конвергенції, який сприяє тому, що інфокомунікаційні послуги стають доступними користувачам незалежно від способів доступу. Інфокомунікаційна мережа Інфокомунікаційна мережа, яка з’явилася в результаті інтеграції засобів зв’язку й ЕОМ, є однією з найскладніших кібернетичних систем, створених людиною. Вона поєднує сотні мільйонів різних джерел і споживачів інформації. Ними можуть бути як найпростіше термінальне обладнання, персональні ЕОМ, окремілюди, так і великі обчислювальні центри чи підприємства, об’єкти, розосереджені на великій території Землі і навіть у космосі. Для кращого розуміння терміна «інфокомунікаційна мережа» далі пропонуємо основні визначення. Поняття «електрозв’язок» і «інформатизація» мають велику кількість визначень. Наведемо ті, що найчастіше вживаються в сучасній літературі. Електрозв’язок — система засобів, що дає змогу кореспондентові доставляти іншим (одному чи кільком) кореспондентам інформацію будьякого типу в будьякій формі (письмовий чи друкований документ, нерухоме чи рухоме зображення, мова, музика, видимі або чутні сигнали, сигнали керування і т. ін.) із застосуванням будь_якої електромагнітної системи (проводове передавання, радіопередавання, оптичне передавання тощо чи поєднання цих різних систем). Послуга надання зв’язку — вид обслуговування, що повністю реалізує можливості зв’язку (у тому числі функції термінального устаткування) між користувачами відповідно до протоколів, установлених для відповідного виду зв’язку. Інформатизація — організаційний соціально_економічний і науково_технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інфокомунікаційних потреб громадян, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських об’єднань на основі формування і використання інфокомунікаційних ресурсів. Останніми роками поняття «електрозв’язок» і «інформатизація» дедалі частіше співіснують поруч, оскільки мають взаємопроникний вплив. Електрозв’язок, так само як і комп’ютеризація, є найважливішим компонентом інформатизації. Проникнення комп’ютерних технологій у технології зв’язку і зворотний процес тривають і досягли мікрорівня в інтегральних схемах ЕОМ. У процесах інформатизації та зв’язку базовим поняттям є інформація. Саме вона є тим робочим «тілом», що функціонально зв’язує компоненти інформаційної служби і без якого неможливо передавати й обробляти інформацію. Наведемо визначення цього поняття, найбільш звичне для фахівців зв’язку. Інформація — відомості про людей, предмети, факти, події, явища й процеси незалежно від форми їх подання. Під інфокомунікаційними службами розуміються всі наявні системи передавання та обробки інформації: телефонія, телеграфія, передавання даних, телебачення, а також служби: телеметрія, телекерування, теленаведення, телеконтроль, телеосвіта, телеторгівля, телебіржа, телеаукціон, телереклама, дистанційна аварійна сигналізація тощо. Інформацію, як і речовину та енергію, можна збирати й зберігати, обробляти й змінювати [2]. Але при цьому інформація може створюватися і зникати, тиражуватися, бути правдивою і помилковою. Є в неї також ще одна особливість —вона не витрачається при використанні. Інформація як відображення деякого об’єкта чи суб’єкта матеріальної системи може існувати незалежно від того, буде вона колись відновлена, чи ні. Цінність інформації та її споживча вартість залежать від споживача і творця інформації —людини чи процесу обробки в ЕОМ. Людина (чи процес обробки в ЕОМ), що створює інформацію, використовує її дуже обмежено. Інформація ж має високу цінність тоді, коли її творець стає джерелом інформації і передає її за допомогою засобів зв’язку, тобто споживча вартість інформації створюється у процесі зв’язку. Щоб одержати економічний або будь_який інший ефект (політичний, соціальний), необхідно передати інформацію будь_кому чи будь_чому за допомогою засобів зв’язку. Отже, роль зв’язку в процесі інформатизації дуже велика, оскільки вона пронизує інформаційний процес від об’єкта спостереження та формування початкової інформації (сприйняття) через її перетворення (квантування, кодування, модуляцію), передавання та обробку в приймачі з метою доставляння інформації до отримувача в обробленому вигляді. Інфокомунікаційну мережу можна уявити як велику систему, до якої входять користувачі, засоби різних видів зв’язку, обладнання для надання послуг і системи керування. Користувачі (абоненти) є джерелами й споживачами інформації, користуються послугами інфокомунікаційної мережі та створюють потоки повідомлень різних видів і призначення. Саме користувачі висувають до мережі вимоги стосовно доставляння та обробки інформації з дотриманням певних якісних і кількісних показників (за обсягом, часом, надійністю і т. ін.). Нині поняття «інфокомунікаційна мережа» і «мережа електрозв’язку» стали практично тотожними. Під мережею електрозв’язку розуміють сукупність комутаційних мереж і служб, що забезпечують транспортування інформації. Ураховується, що надання різних інфокомунікаційних послуг є вже функцією інтегральної мережі зв’язку й ЕОМ — інфокомунікаційної мережі. Мережа електрозв’язку складається з пунктів і ліній (каналів) зв’язку. Пункти мережі поділяються на кінцеві (КінП), у тому числі абонентські (АП), з апаратурою введення і виведення інформації, вузли зв’язку (ВЗ), що забезпечують розподіл інформації, і різні обчислювальні комплекси (центри), які забезпечують обробку й зберігання інформації. Вузли зв’язку, у свою чергу, поділяються на комутаційні (комутація каналів, повідомлень, пакетів) для розподілу інформації і мережні (із кросуванням) для розподілу пучків каналів. Канали зв’язку (КЗ), об’єднані в лінії (ребра мережі) між окремими пунктами мережі, слугують для передавання (перенесення) інформації у просторі. Як пункти, так і лінії (канали) здебільшого є стаціонарними, але існують і нестаціонарні (пересувні). |
|
20. Глобальна мережа Internet Глобальна мережа Internet. Загальні принципи організації. Апаратна, програмна та інформаційна складові глобальної мережі. Основні... |
ЛЕКЦІЯ 7 ІНФРАСТРУКТУРА ПІДПРИЄМНИЦТВА: БІРЖІ, БАНКИ, СТРАХОВІ КОМПАНІЇ Дякуючи їй підприємство є цивілізованою формою відносин між людьми. Особливо важливим є те, щоб інфраструктура не була нав'язана... |
|
Теми рефератів з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку» |
Інформаційна картка послуги Інформаційна картка адміністративної послуги Орган, що надає послугу (місцезнаходження, режим роботи, довідковий телефон та адреса електронної пошти) |
|
Інформаційна картка послуги Інформаційна картка адміністративної послуги Орган, що надає послугу (місцезнаходження, режим роботи, довідковий телефон та адреса електронної пошти) |
РИНКОВА ЕКОНОМІКА: СУТЬ, СТРУКТУРА ТА ІНФРАСТРУКТУРА Акції Цивільним кодексом України (435-15) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств |
|
Інформаційна картка послуги Служба у справах дітей Інформаційна картка адміністративної послуги Надання висновку про доцільність повернення дитини батькам, опікуну, піклувальнику, до державного закладу |
Інформаційна картка послуги Служба у справах дітей Інформаційна картка адміністративної послуги Орган, що надає послугу (місцезнаходження, режим роботи, довідковий телефон та адреса електронної пошти) |
|
1 1 липня – зустріч фіналістів програми «Бібліоміст» Поняття "інформаційна культура" – багатоаспектне та різнопланове. За одним із визначень – це інформаційна діяльність людини, яка,... |
Звіт незалежного аудитора ТОВ «КИЇВАУДИТ» щодо фінансової звітності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГЛОБАЛЬНА ПЛАТІЖНА МЕРЕЖА» станом на 31 грудня... |