|
|
Скачати 128.21 Kb.
|
|
СТВОРЕННЯ СЦЕНАРІЮ ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ ПЛАН
ПОНЯТТЯ КОМПОЗИЦІЯ ЯК ЖАНР МИСТЕЦТВА Термін «композиція» з`явився у мистецтвознавстві у XIX ст. і походить від латинського – «складати», «будувати». Це поняття відноситься до всіх родів, видів та жанрів літератури і мистецтва в цілому. А вперше питання композиції теоретично обґрунтував у «Поетиці» Аристотель: «Ціле є те, що має початок, середину і кінець». Композиція як жанр театрального мистецтва з`явилася в 20-ті роки ХХ ст. Її родоначальником вважають актора, великого майстра художнього слова – Володимира Миколайович Яхонтова. Композиції, складені і виконані В. М. Яхонтовим, в корні відрізняються від тих літературних композицій, які до нього існували в мистецтві читця: яхонтовські композиції – це ціла вистава, справжній театр. В них, за його словами, «в боротьбу вступали два мистецтва: театр і художнє читання». Говорити про яхонтовські композиції – це говорити про їх особливу драматургію. Вони будувалися за принципом асоціативного монтажу: різні факти Яхонтов зіштовхував один із одним, за допомогою асоціацій, створюючи новий неповторний художній образ. Він поєднував газетні статті та вірші, фрагменти документів і художні твори. Величезне значення автор надавав зміні ритмів, штовхаючи дію композиції вперед. «Фрагменти різних текстів здаються щільно приставленими один до одного: швів не видно…», тобто не механічне, а органічне з`єднання кусків, яке переконує своєю послідовністю. Яхонтов не обставляв свій виступ «палкою святковістю та пишнотами, нічого зайвого, все зроблено лаконічно, все щиро та просто». Так сприймалися його знамениті композиції «Пушкін», Петербург», «Війна», «Треба мріяти», «Росія грозная» та інші. Він був впевнений, що композиція, яка побудована за принципом асоціативного монтажу, «дуже скоро стане одною з актуальних форм сучасного мистецтва». Багато композицій, створених Яхонтовим у той час, утвердили форму сучасного публіцистичного монтажу. Композиції Володимира Миколайовича дуже різноманітні за підбором матеріалу. У композиції «Петербург» він поєднує уривки з «Шинелі» Гоголя, «Білих ночей» Достоєвського, «Мідного вершника» Пушкіна. Яхонтов – драматург невіддільний від Яхонтова – виконавця. Важливими виразними засобами у нього часто ставали окремі предмети, речі. Річ (предмет) у нього - це метафора,образ, порівняння. Наприклад, в композиції «Петербург» парасолька стає колесом карети, щитом, клітчастий плід міг стати старою шинеллю, сукном, із якого Петрович кроїть нову шинель, сидінням для санчат. Аналіз творчості драматургії Яхонтова дає можливість говорити про те, що композиція, побудована за принципом асоціативного монтажу – це особливий різновид драматургії: як і вистава – вона сценічна, але конфлікт вибудовується за допомогою асоціативних поєднань окремих фрагментів, які об`єднані головною думкою. Дія швидко розвивається завдяки різкій зміні ритму: віршів, художньої прози, драматичних уривків, газетних матеріалів. ПІДБІР ХУДОЖНЬОГО МАТЕРІАЛУ Зрозуміло, що підбір художнього матеріалу здійснюється згідно обраної теми. Матеріал добре вивчається, формується згідно ідейної спрямованості сценариста. Отже, необхідні вимоги:
Театрально-літературна композиція – це особливий різновид драматичного мистецтва, заснований на принципах монтажного поєднання різних за жанром, стилем, ритмом і змістом високохудожніх, суспільно-направлених літературних текстів, поєднаних на основі ідейно-тематичної спрямованості. В процесі становлення жанру літературної композиції виявились такі різновиди: літмонтаж, читецька композиція, літературно-музична композиція, літературний театр, моно вистава. Володимир Яхонтов говорив, що літмонтаж це логічна розробка однієї теми, а композиція – це велике лірико-епічне полотно, яке розробляє цілі тематичні цикли, об`єднані філософським задумом. У тих випадках, коли сценарист не виявиться достатньо активним як дослідник, який досконало вивчив і осмислив матеріал, він не виявить себе і як художник, здатний до узагальнення та образного вирішення теми. Співставлення різних явищ народжує третє судження, образ. Для нашого мислення не однаково, що співставляється. Тому обрані уривки та епізоди повинні мати в собі частку головної теми. У новій композиції, яка народжується завдяки монтажу, автор сценарію реалізує свою точку зору на буття. Тому «ефект присутності автора», ліризація – важлива риса поетичної драматургії. Як відомо прозаїк розглядає дійсність через послідовність обставин, у лірика картина дійсності слугує матеріалом для переконань. Необхідно з великою повагою ставитися до обраних літературних уривків. Їх використання повинно будь художньо виправданим, а стильовий напрямок письменника чи поета збереженим. Широко використовуються у композиціях музико, світло, шумові ефекти, відеоряд, нарізка кадрів, лаконічні деталі оформлення, тощо. Композиція дає невичерпну можливість для обрання та постановки будь-якої теми. Її можна підготувати до всіх знаменних дат, які святкують у нашій країні. Постановки композицій відбуваються також на будь-яких ювілейних вечорах, або вечорах, присвячених будь-якому письменнику, митцю, композитору. Літературно-музична композиція має свої, відмінні від інших сценаріїв, особливості:
В композиції поєднуються читецька та читецько-акторська манера виконання. КОМПОНУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО МАТЕРІАЛУ При компонуванні композиції можна використовувати хронологічну, або ретроспективну подачу матеріалу, при необхідності можливе скорочення, якщо при цьому не порушується зміст та художня цінність твору. Ніколи не потрібно змінювати текст художнього твору, не переробляти непряму мову в пряму, не використовувати окремі фрази або коментарі і пояснення «від себе» до художніх творів. Такі помилки ламають внутрішній ритм композиції, позбавляють її художньої цілісності. Тому включаємо в композицію завершені фрагменти. Пам`ятаємо, що композиція будується за принципом наростання дії, тому самий цікавий матеріал пропонуємо в кульмінації. Фінал повинен бути яскравим, не затягнутим, із чітко виявленою ідеєю. Особливе значення при компонуванні набувають поєднання між епізодами. Не можна поєднувати окремі художні фрагменти коментарями ведучих. «Не художній», «сухий» текст «нав`язує» глядачам певну точку зору, позбавляє їх можливості співтворчості. А художні твори, з яких складається композиція, стають тільки ілюстрацією. Основні принципи поєднання різних уривків з творів у композиції – асоціативний, контрастний та паралельний. Наведемо приклад: …20-ті роки ХХ століття. Холодна, голодна Москва. Холодний, голодний Петербург та Київ. Вбивають, умирають, замерзають, «забирають». Революція не шкодувала творців духовної культури, а поети та «утопісти» все одно пишуть. Доля російської та української інтелігенції, духовна велич творців – ось що дає останню надію! Сила Думки та Сила Душі… Вчений і Поет! Нещодавно прочитала щоденники великого вченого Володимира Івановича Вернадського. Вразила духовна енергія думки. Масштабність особистості. Хочеться передати іншим. Вернадський може стати героєм композиції! А хто ще? Якщо Думка – це Вернадський, то Душа – зрозуміло, Цвєтаєва! Здається, я бачу іх: він в «сюртучке из мешка», який йому пошила дочка, сидить і пише про біосферу. Вона – «в мальчуковых грубых башмаках», «через летейски воды» простягає руки до нащадків – «тебе – через сто лет». «Під гуркіт громадянських бурь» - так може називатись композиція про цих людей. І не тільки про них. Ще треба дати узагальнений образ тих часів… Революція, війна – це руйнування, творчість – побудова; революція, війна – це насилля, творчість – свобода; революція, війна – хаос, творчість – гармонія. Ось вони теми! Ось вони конфлікти! Моральне і розумове насилля, скутість холодних стін… Полон… Пригадую як в романі «Война и мир» П`єр Бєзухов говорить: «Не пустили меня солдаты. Поймали меня. Заперли меня. Кого? Меня? Мою бессмертную душу? Ха-ха-ха!» Так, ні душу, ні думку, ні політ творчості людини не зачинити, не полонити… «Живу з Алею та Іриною у Борисоглебському провулку, у кімнаті під дахом… Борошна немає, хліба немає, під письмовим столом фунтів 12 картоплі…»,- це пише Марина Іванівна про московське пореволюційне життя. І разом вірш: Чердачный дворец мой, дворцовый чердак! Взойдите. Гора рукописних бумаг… Так. – Руку! – держите направо, - Здесь лужа от крыши дырявой, Теперь полюбуйтесь, воссев на сундук, Какую мне Фландрию вывел паук. Не слушайте толков досужих, Что женщина может без кружев!
Всегда – огневые – в запасе! Нам нынешний год не опасен… От века поэтовы корки черствы, И дела нам нет до красной Москвы! Глядите: от края – до края – Вот наша Москва – голубая! А если уж слишком поэта доймет Московский, чумной, девятнадцатый год, - Что ж, - мы проживем и без хлеба! Недолго ведь с крыши на небо. Ось воно: «И дела нам нету до красной Москвы!...Вот – наша Москва – голубая.» Ось він – конфлікт у кольоровому вираженні. Ось він – головний зміст: Цвєтаєва любить Москву, вірить в Росію! І Вернадський вірить. Він пише у щоденнику: «…я не можу собі уявити, і не можу змиритися із падінням Росії, з перетворенням російської культури в турецьку або мексиканську. Мені здається, це – неможливо, тому що я бачив величезні можливості і той ріст, який відбувався на початку ХХ століття.» Це і є основна думка, ідея композиції: віра в Росію, не дивлячись ні на що! Треба показати узагальнений образ того страшного, руйнівного часу. Червоноармійці, стрілянина, лозунги, кров… Але це – штампи, це в усіх на слуху. Не буде нового… І тут спомин: Революційний тримати крок!...Вулиця…Так, вулиця. Нехай будуть звуки, фарби вулиці. Вони вибухають, вриваються і обриваються. Обривання всього, усіх зв`язків, особистих, сімейних, суспільних, наукових. Весела частівка – і обрив слів, мелодія скрипки – і зойк, обрив музики, уривки мови, обривки лозунгу… В Петрограді у дев`ятнадцятому померли від голоду 11 професорів політехнічного інституту, а Вернадський пише про біосферу, про свято людської думки та духу. В далекій Калузі Ціолковський думає про політ у міжзірковий простір. 1921 рік. Розстріляли поета Миколу Гумільова, помер Олександр Блок. І одразу за цими трагічними повідомленнями проникливо сонячні вірші Гумільова, а потім знову голос Цвєтаєвої: Колыбель, овеянная красным! Колыбель, качаемая чернью! Гром солдат – вдоль храмов – за вечерней… А ребенок вырастет – прекрасным. І в тій же Калузі А. Чижевський створює науку про сонячно-земні зв`язки. А у Москві – бідній, сплюндрованій, Микола Бердяєв організував Вільну Академію Державної Культури. Він читає доповідь про Достоєвського, Шпенглера і отримує записку, що може провалитися підлога від великого скупчення людей. Серед слухачів – чимало комуністів, анархістів, робітників. «Була велика розумова справа, велика потреба вільної думки». Вірші, щоденники, музика… Яка музика? Бетховен. Любила Цвєтаєва. А що коли за контрастом: напружено-духовна поезія – але простенька мелодія фортепіанної п`єски, яку грала в дитинстві Марина? І раптом різкий, механічний звук будильника, якого так боялася Цвєтаєва, як всього технічного, неприроднього, такого, що втручається в душу, в тіло, в серце. А у фіналі юнак, який говоритиме від імені Вернадського: «У травні 1922 року Вернадський їде у Париж для продовження наукових досліджень». А дівчина, від імені Цвєтаєвої, скаже: « У травні 1922 року Марина відправляється на зустріч із чоловіком у Чехословаччину.» І вони підуть у глибину сцени, туди, де буде світити блакитний промінь. Асоціація – блакитна Москва, біосфера, ноосфера… І лунатимуть вірші: - Прощай! – Как плещет через край Сей звук: Прощай! Как, всполохнувшись, губы сушит!
Прощай! – В едином слове сем, Я – всю – выплёскиваю душу. І вони, наші герої повертаються назад і ідуть до нас, глядачів. І також просто кажуть, він: «Вернадський повернувся на батьківщину через 3 роки.» Вона: «Цвєтаєва повернулася на батьківщину через 17 років.» Смуга блакитного світу стає ширшою, потім золотавіє… І ось вже блакитно-золотистий колір заливає всю сцену… Процес створення композиції нагадує структуру математичної задачі: дано – потрібно знайти – шлях вирішення – відповідь. У «потрібно знайти» шукаємо ідею, тему, розробляємо додаткові контрастні теми; у «шляхах вирішення» підбираємо необхідні твори, монтуємо епізоди, вирішуємо сценографію; у «відповіді» - розробляємо кульмінацію. Тільки через пошук знаходимо тему, потім за допомогою питань з`являються додаткові теми. (До речі, тема може розширюватись, поглиблюватись, або звужуватись, тобто, вона, як живий організм рухається і змінюється.) Ідея також з`являється не одразу, також в результаті питань, відповідей, асоціацій. Паралельно із думками приходять картини, образи, іде відеоряд, працює емоційна пам`ять, виникають відчуття. І в усьому: і у виборі теми, ідеї, у виборі творів – автор композиції, його світосприйняття, позиція, художні принципи, погляди, емоції, рівень осягнення життєвих явищ! «Задум повинен виникати в якійсь особливій сфері вашого внутрішнього «Я». Якщо ви відчуваєте, що задум виникає в області розумовій, який не торкає вашого сумління, то будьте певні – все це пусте… Задум повинен бути рівним вчинку!» (Андрій Тарковський). Важливу роль в композиції, зрозуміло, відіграє музика – необхідна органічна частина драматургії композиції. Вона об`єднує різні художні тексти в єдиний самостійний твір, «миготить» лейтмотивом або лунає фоном, створює необхідну атмосферу, бо автор вже визначив жанр – драматичний, ліричний та ін.; надає необхідну характеристику персонажам, лунає як наживо так і у фонограмі. Вона організує ритмічно зміну сцен та епізодів. Найпростіший спосіб застосування музики бачимо у авторів, які не завантажують себе творчими пошуками. Це ілюстративна музика, вона нічого суттєвого не додає, лише легко підфарбовує окремі елементи. «Накладання» музики і вірша може призвести до послаблення враження від музики. Музичний образ звучить глухо або зовсім розчинитися, бо зовнішній погляд бачить у цей час конкретного виконавця, його обличчя, жести – і це зовнішнє затуляє внутрішнє, духовне – музику. В сценарії необхідно обов`язково вказувати автора і назву музичного твору, де музика лунає і де мішкується, де виконавці говорять на фоні музики і де виконують її «наживо». Музика збуджує фантазію, створює образи, стає не тільки компонентом цілого, але й рівноправним супутником слова. Вона повинна відповідати епосі, часу, про який ведеться мова в композиції. В літературно-музичній композиції є своя «партитура», в яку входять окремі партитури: поетична, музична, світлова, і, навіть, кольорова. І чим більше вони з`єднані і цілеспрямовані, тим успішніше ми поведемо за собою глядача. Загальна партитура композиції «Під гуркіт громадянських бурь» вбачається і відчувається як сходження. Сходження – від темряви, холоду, замкненого простору – до світла, сонця, Всесвіту. Основні контрастуючи теми-мотиви будуть виражені за допомогою музики та звуків: дисонуючі, конкретні звуки вулиці, механічна музика, яка доходить до несамовитого реву труб, і музика загального характеру, «розчинена у височині», духовній сфері. Таким чином, дві головні теми – конфлікту уособлюють два носія життя – матеріальний та духовний. Партитура літературно-документальна складається приблизно так: від конкретних замальовок побуту, тобто квартири і до соціального плану, тобто вулиці, політики, війни, боротьби, від неї – до філософського плану, вічним запитанням. Від «низького», побуту – до «високого» - буття. Музична партитура теж віддзеркалює ці плани. Простір думки і поезії (Вернадський, Цвєтаєва) наповнений класичною, гармонійною музикою: спочатку окремі партії фортепіано, скрипка, віолончель, соната до-мінор Баха, ноктюрн «Хмари» Дебюссі, в якому невизначений, ніби некерований рух звукових ліній в високому регістрі створюють образ хмаринок, що беззвучно пливуть, а у фіналі може звучати фрагмент з Третьої симфонії А. Шнітке з її образами загадкової тиші, комічності, вічності. Світлова партитура. В глибині сцени, де умовно «вулиця революції» - яскраве різке світло. Там, змінюючи одна одну фарби, деталі, звуки-постріли, уривки пісень, частівок, обірваний заклик, зойк, вигук. А в середині сцени знаходяться наші герої: Вернадський – праворуч, Цвєтаєва – ліворуч. З обох боків на підлогу падають смуги світла, ледве підсвічуючи обличчя виконавців. Під час дії ці смуги символізуватимуть звільнення думок і почуттів людини, творчий прорив до світла, гармонії. В фіналі «вулиця», напевно, потемніє, а смуга світла за рахунок поєднання стане ширшою. І в цьому промені опиняться разом наші герої. Спадає на думку, що ця композиція (точніше її задум), цілком сучасна, тому що яскраво відчувається паралель між 20-ми роками і нашим драматичним «розколотим» часом. Обов`язково треба визначитися із монтажем в композиції, бо основа створення композиції – монтажний метод мислення. В сценарії літературно-музичної композиції повинен бути монтажний хід, який дозволяє переставляти послідовність описів, давати паралельно події, що відбуваються різночасно, розбивати ціле на частини, щоб по-новому «зшити». Цікавим і корисним є досвід Яхонтова. Він кожний твір чи фрагмент писав на окремій картці, а потім складав їх в стрічку, яка підперезувала майже всю кімнату. Потім він ходив вздовж всієї стрічки, дивився, думав, читав, переставляв місцями картки, щось зовсім забирав. При цьому Яхонтов не тільки наявно бачив монтажні зціплення, а ще відчував розмір, ритм та інші необхідні для композиції нюанси. У нашій композиції виразно намітився контраст: між узагальненим образом революції, вулиці і узагальненим образом людини-творця. Контрастний монтаж двох кольорів – червоний, уособлення війни, крові, та блакитний – уособлення миру та гармонії. Конфлікт теж можна розглядати в композиції через монтаж. Всі теми мають в цій композиції протиставлення, тобто використаний контрастний монтаж: революція – руйнування, творчість – будування, революція – насилля, творчість – гармонія. Вочевидь, і твори (вірші, проза) і монтажні «шматки» будуть підбиратися за цим принципом. Після повідомлення про розстріл Гумільова ідуть сонячні вірші поета. Це теж контрастний монтаж. За контрастом змонтований епізод віршів Цвєтаєвої та мелодії дитячої п`єски. Але є і паралельний монтаж: дві лінії долі Цвєтаєвої та Вернадського. Проблеми ритму – проблеми режисерські. «Це відчуття часу, точніше, процесу», - наголошував В. Пудовкін. Але сценаристу теж потрібно знайти загальний ритм, пов`язуючи в одне епізоди і частини. Монтуючи композицію, сценарист знаходить як ритмічне співвідношення в середині самих частин, так їхнє співвідношення одне з одним. Побудова композиції значно відрізняється від побудови п`єси. В сценарії композиції монтажна взаємодія різних частин створює швидше драматургічний діалог контрастних тем, узагальнених образів. Ця діалогічність несе риси конфлікту, виявляючись дієвою. |
|
Нашого уроку «Живопис в Україні у ХІХ столітті» Поняття та терміни. Живопис, пейзаж, побутовий жанр, портрет, автопортрет, історичний жанр, колорит, репродукція |
Нашого уроку «Живопис в Україні у ХІХ столітті» Поняття та терміни. Живопис, пейзаж, побутовий жанр, портрет, автопортрет, історичний жанр, колорит, репродукція |
|
Сьогоднішнього уроку Засоби виразності декоративного мистецтва. Композиція „Вазон” (слайд №1) Мета: навчальна – ознайомити з історичними передумовами виникнення витинанки та її видами |
Перелік пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкових для розпізнавання учнями Мозаїчна композиція «Євхаристія» з Михайлівського Золотоверхого собору. 1108–1113 |
|
НАКАЗ Всеукраїнський конкурс шкільних літературних творів та творів образотворчого мистецтва на тему „Безсмертний подвиг українського... |
Вступ. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX... Поглиблене поняття про мистецтво та його види, художню літературу як словесний вид мистецтва |
|
Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
Жанр балади у творчості Т. Г. Шевченка Жанр балади в теорії літератури Сюжет розроблено докладніше, ніж у співомовці, образи-персонажі (їх тут два-три) дано повніше. У цьому відношенні балада наближається... |
|
Мещерякова М.І. Зарубіжна література в схемах і таблицях. 5-11 класи: навч. Посіб Познайомити з біографічними відомостями та творчим спадком А. Конана Дойла; дати глибокі поняття про детектив як популярний літературний... |
План-конспект бінарного уроку Тема: Електричний струм в газах. Самостійні... Тема: Електричний струм в газах. Самостійні та несамостійні розряди. Газові розряди в літературних творах |