Впровадження інновацій у навчально-виховний процес:
етапи, принципи та алгоритм
Пекуляк І.П.,
методист НМЦ менеджменту
та координації діяльності РМК/ММК
Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується не лише відходом від тоталітарної уніфікації і стандартизації педагогічного процесу, але й інтенсивним переосмисленням цінностей, пошуками нового в теорії та практиці навчання і виховання.
Основу інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки – проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Результатом інноваційних процесів слугує використання теоретичних і практичних нововведень, а також таких, що утворюються на межі теорії і практики. Учитель може виступати автором, дослідником, користувачем і пропагандистом нових педагогічних технологій, теорій, концепцій.
Управління інноваційним процесом передбачає аналіз та оцінку введених учителями педагогічних інновацій, створення умов для їх успішної розробки і застосування.
Інноваційна діяльність в Україні здійснюється відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про загальну середню освіту», «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40-IV, Концепції реформування державної політики в інноваційній сфері, схвалено КМУ від 10.09.2012 р. № 691-р, Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07 листопада 2000 року № 522 (змінами від 30 листопада 2012 року наказ МОНУ № 1352 та від 31.03.2015 наказ МОНУ № 380).
Школа як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб’єктів майбутніх суспільних процесів повинна бути винятково уважною як до нових реалій і тенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання та виховання. Відповідно інноваційність має характеризувати професійну діяльність кожного вчителя. Нововведення (інновації) не виникають самі по собі, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду.
Основними джерелами інноваційних ідей розвитку навчального закладу виступають:
• потреби країни, регіону, конкретного навчального закладу в модернізації освітньої (педагогічної) системи;
• соціальне замовлення школі на випускника;
• директивні та нормативні документи органів влади та управління освітою різних рівнів;
• досягнення й розробки психолого-педагогічної науки, соціології та інших наук про людину;
• досягнення вітчизняної та зарубіжної педагогічної практики;
• власний професійний досвід керівників та учителів, інтуїція, креативне педагогічне мислення;
• аналіз результату і процесу функціонування навчального закладу;
• аналіз психолого-педагогічної літератури, періодичних видань;
• інноваційний фонд ідей та розробок.
Як правило, на практиці використовуються п’ять основних шляхів оновлення роботи навчального закладу:
1) розвиток власного досвіду;
2) запозичення досвіду;
3) освоєння наукових розробок;
4) шлях проб та помилок;
5) експеримент.
Впроваджуючи інновації, педагоги зіштовхуються із рядом проблем, які можуть бути викликані непослідовністю та незнанням процесу їх упровадження та застосування. З метою їх уникнення пропонуємо розроблені алгоритми освоєння інновацій.
Алгоритм освоєння нововведень,
що розроблені у межах навчального закладу
1. Обґрунтування потреби в розробці нововведення, проведення моніторингу.
2. Прийняття рішення про розробку.
3. Власне розробка нововведення.
4. Попередня експертиза нововведення.
5. Освоєння нововведення.
6. Аналіз, контроль і оцінка процесу та результатів нововведення.
7. Прийняття рішення про продовження, розширення освоєння нововведення чи припинення роботи над ним.
8. Рекомендація нововведення для більш масового освоєння.
9. Використання нововведення.
Алгоритм освоєння запозичених нововведень
Визначення існуючої в школі проблеми й потреби в її вирішенні.
Обґрунтування необхідності освоєння нововведення.
3. Пошук нововведень, які відповідають потребам навчального закладу.
4. Аналіз відповідності нововведення проблемам і потребам навчального закладу, вивчення можливості їх освоєння педагогами.
5. Апробація нововведення.
6. Адаптація нововведення до особливостей закладу.
7. Аналіз, контроль і оцінка процесу та результатів нововведення.
8. Прийняття рішень про продовження чи припинення роботи над упровадженням нововведень.
Результативність упровадження інновацій, насамперед, залежить від уміння адміністрації навчального закладу віднайти, представити та обґрунтувати необхідність впровадження інновації у навчальному закладі. Тому проблему залучення педагога до інноваційної діяльності можна вирішити через:
–організацію постійно діючого наукового семінару з найактуальніших проблем, над якими працюють педагоги навчального закладу;
–стажування педагогів при вищих навчальних закладах;
–засідання педагогічних рад, круглих столів, дискусії;
–ділові, евристичні ігри з генерування нових педагогічних ідей;
–творчу діяльність педагогів у методичних об'єднаннях;
–участь у науково-практичних конференціях;
–узагальнення власного досвіду і досвіду своїх колег;
–заняття на спеціальних курсах підвищення кваліфікації;
–самостійну дослідницьку, творчу роботу над темою, проблемою;
–участь у колективній експериментально-дослідницькій роботі у межах спільної проблеми, над якою працюють педагоги навчального закладу.
Впроваджуючи інновації у свою діяльність, педагогічні працівники повинні, насамперед, дотримуватись таких принципів:
Принцип інтеграції освіти. Вимагає уваги до кожної дитини як особистості, орієнтації на формування громадянина з високими інтелектуальними, моральними, фізичними якостями.
Принцип диференціації та індивідуалізації освіти. Потребує забезпечення умов для розвитку здібностей кожного вихованця. Максимальний розвиток здібностей дитини, незалежно від соціально-економічного та суспільного статусу її сім'ї, статі, національності, віросповідання.
Принцип демократизації освіти. Передбачає створення передумов розвитку активності, ініціативи, творчості учнів та учителів, залучення громадськості в управління школою.
Забезпечення дотримання цих принципів передбачає зміну характеру освітньої системи, змісту, методів, форм, технологій навчання й виховання. Метою освіти за таких умов є вільний розвиток індивідуальних здібностей, мотивів, особистісних цінностей різнобічної, творчої особистості. Тому педагогічні працівники повинні сьогодні володіти навиками щодо реалізації:
педагогічного гуманізму (довіра до вихованців, повага до їх особистості, гідності, впевненість у своїх здібностях і можливостях; відчуття змін у цінностях освіти: не засвоєння формальних знань і навичок, а гуманність стосунків, свобода самовиявлення, культивація індивідуальності, творча самореалізація особистості);
-
емпатійного розуміння вихованців (прагнення і вміння відчувати іншого як себе, розуміти внутрішній світ вихованців, сприймати їх позиції);
співробітництва (поступове перетворення вихованців на співтворців педагогічного процесу; володіння культурою спілкування);
діалогізму (уміння слухати дитину, цікавитися її думкою, розвивати міжособистісний діалог на основі рівності, взаємного розуміння і співтворчості);
особистісної позиції (творче самовираження, за якого педагог постає перед вихованцями не як позбавлений індивідуальності функціонер, а як особистість, котра має свою думку, відкрита у вираженні своїх почуттів, емоцій; удосконалення у своїй професії – набуття компетентності, що дає можливість справлятися з різними ситуаціями).
Відповідно саме діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу, супроводжує інноваційні процеси у навчальному закладі, що дає їм змогу професійно розвиватися, реалізовувати творчий потенціал педагогічного колективу. Тому адміністрація повинна координувати такий процес:
визначити готовність учителів до інноваційної педагогічної діяльності;
об’єднати педагогів навколо ідеї щодо діяльності в інноваційному режимі;
допомогти вчителю повірити у свої можливості перетворитися на нестандартного й оригінально мислячого педагогічного працівника;
розвивати індивідуальні здібності вчителя, забезпечуючи підвищення якості освіти учнів;
допомагати вчителеві реалізувати свої різноманітні позитивні риси, спрямувавши їх на досягнення активної мети.
Головним аспектом у методичній роботі загальноосвітнього навчального закладу на етапі впровадження інновацій є надання реальної, дієвої допомоги вчителям у процесі розвитку їхньої майстерності як органічного поєднання професійних знань, умінь і навичок. Саме тому для підготовки вчителів до інноваційної освітньої діяльності адміністрація навчального закладу повинна керуватися такими критеріями:
науковість,
системність,
систематичність,
практична спрямованість,
конкретність,
оптимальне поєднання різних форм та методів роботи,
оперативність.
Відповідно під час планування методичної роботи особливе значення необхідно приділяти формуванню інноваційних умінь педагогів та підготовці їх до інноваційної діяльності.
Упровадження інновацій в загальноосвітньому навчальному закладі потребує від адміністрації чіткої організації навчально-виховного процесу, координації дій усіх суб'єктів, задіяних в інноваційному проекті, вимагає організаторських і комунікативних умінь.
Організаторсько-комунікативні вміння учителів включають такі характеристики:
-управління навчально-пізнавальною діяльністю школярів за умови запровадження інноваційних технологій навчання й виховання;
- забезпечення організації діяльності учасників інноваційних проектів;
- саморегуляція (уміння керувати своєю поведінкою, виявляти вольові якості);
- доведення розпочатої справи до кінця;
- співпраця;
уміння міжособистісного спілкування з усіма учасниками інноваційного процесу (школярами, колегами, батьками, органами управління освітою, спонсорами тощо);
- відстоювання своєї позиції.
Сприйняття нових ідей, інновацій у галузі педагогіки – складний багатоетапний процес, що триває від першого знайомства людини з інновацією до її кінцевого сприйняття. У ході цього процесу виділяють такі основні етапи як:
етап ознайомлення з інновацією – учитель вперше чує про інновацію, але ще не готовий до отримання додаткової інформації;
етап вияву зацікавленості – на цьому етапі вчитель проявляє зацікавленість у інновації й починає шукати додаткову інформацію про неї. Ця інформація ще ніяк не окреслена мотивами сприйняття (вчитель ще не вирішив: застосовувати чи не застосовувати інновацію до власної проблеми). Основне завдання на цьому етапі – отримати якнайбільше відомостей про інновацію. Компонент «інтересу» примушує вчителя активно шукати інформацію, а ситуації будуть визначати, де він буде шукати її та яким чином інтерпретувати;
етап оцінки – на цьому етапі вчитель подумки застосовує інновацію до власної наявної або прогнозованої ситуації, а потім вирішує, чи необхідна апробація такої інновації. Якщо він вважає, що позитивні риси інновації перевищують негативні, то варто апробувати дану інновацію. Ця стадія не так чітко виділяється, найважче піддається емпіричному дослідженню. Найчастіше на цьому етапі вчитель шукає спеціалізовану інформацію (поради, консультації) про інновацію;
етап апробації – на цьому етапі апробують інновацію в порівняно невеликих масштабах, щоб вирішити питання про її застосування з метою розв’язання власних проблем у конкретній ситуації. Завдання цього етапу – визначити важливість і вагу інновації, тоді як на попередньому етапі вчитель тільки подумки конструював її. На цьому етапі також тривають пошуки спеціалізованої інформації щодо найкращих методів використання інновацій. Результатом цього етапу може бути як безумовне сприйняття інновації, так і відмова від неї;
етап кінцевого (підсумкового) сприйняття – на цьому етапі вчитель приймає заключне рішення про сприйняття інновації та про продовження її використання в повному обсязі. Основним завданням цього етапу є оцінка результатів попереднього етапу й прийняття остаточного рішення про застосування інновації в майбутньому.
Отже, інноваційна педагогічна діяльність є основою оновлення навчальних закладів, чинником розвитку освітніх систем. Її результат визначають структурні та змістові зміни в роботі закладу, освітньої системи, а за певних умов – створення якісно нової педагогічної практики – авторського закладу.
|