|
|
Скачати 0.75 Mb.
|
|
Гідротехнічні протиерозійні споруди є одними з самих високоефективних і швидкодіючих в порівнянні з іншими. Вони діляться на наступні види: споруди на водозбірній площі, головні яри, донні і руслові. Споруди на водозбірній площі призначені для скорочення або повної ліквідації поверхневого стоку шляхом трансформації його в підземний. Найбільш поширеними є: горизонтальні вали-тераси, похилі вали-тераси, що водозатримують вали, водоотводя- щие вали і канави. Горизонтальні вали-тераси будують перпендикулярно напряму поверхневого стоку на межах полів при ухилах не більше 6°. Валы-тераси розташовують паралельно один одному. Вони мають висоту від 30 до 60 см при ширині основи 3-7 м Горизонтальні вали-тераси рекомендуються для територій з недостатнім або помірним зволоженням. Похилі вали-тераси призначені для часткового скидання води в безпечні для розмиву місця. Вони влаштовуються під невеликим кутом до горизонталей і мають параметри, близькі до горизонтальних валів. Похилі вали-тераси застосовуються в умовах надмірного зволоження і важкого механічного складу грунтів. Водозатримуючі вали призначені для зупинки зростання ярів і захисту схилів водозбору від інтенсивного розмиву. Вали розташовуються вище за яри і мають висоту до 2 м, ширину по верху 0,7-2,5 м, по основі - до 10 м, довжину не більше 400-500 м Вони дугоподібно охоплюють вершину яру і затримують практично увесь стік, що йде в яр. Вали .можуть ефективно використовуватися при крутизні схилів не більше 6°. Якщо споруджується декілька рядів .водозатримуючих валів, то передбачається будівництво водозливів. Поверхня самих валів, і особливо водозливів, ретельно закріплюється посівами багаторічних трав або дерном. Для забезпечення скидання поверхневого стоку застосовуються вали, що водовідводять, і нагірні канави, будуються уздовж ярів з великим числом вершин, уздовж доріг, водоймищ, населених пунктів і інших об'єктів, що вимагають захисту від розмивання. Для розосередження концентрованого водного потоку використовуються також розпилювачі стоку. Це земляні споруди у вигляді валиків заввишки в межах 0,3-0,5 м, розташовані в улоговині стоку, на польових дорогах і інших місцях зосередження стоку, під кутом до напряму осі потоку. Споруди на вершинах ярів призначені для затримання розвитку і зростання вершини яру шляхом транопортировки водного потоку з високих відміток на нижчі по неразмываем ому руслу. Серед головних споруд виділяють перепади, консолі, быстротоки і труби. Перепади - ступінчасті споруди із залізобетону, дерева, фашини, каменю і інших матеріалів, що будуються на: вершинах глибоких ярів. Вода, потрапляючи із ступеня на ступінь, втрачає швидкість і руйнівну силу. Консольні перепади, на відміну від ступінчастих, складаються з входу, быстротока і консолі. Вода, потрапляючи з консолі вниз, при зіткненні з грунтом утворює воронку розмиву. Тому консольні перепади не рекомендується будувати на грунтах, що легко піддаються розмиванню. Для гасіння надмірної енергії потоку влаштовуються водобойные колодязі. Быстротоки і труби - споруди, вживані для запобігання зростанню ярів, в яких вода рухається не відриваючись від них на усьому протязі. Для гашения- швидкості ходу водного потоку удаються до створення штучної шорсткості на водоскаті, На виході з быстротоков і труб також споруджуються водобойные колодязі і інші гасителі. Донні і руслові протиерозійні споруди призначені для зменшення швидкості потоку, запобігання поглибленню дна яру і затримання продуктів руйнування. Найширше в практиці застосовуються такі типи донних споруд, як загати, донні перепади і греблі. Загати можуть створюватися на всьому протязі дна яру. Вони споруджуються із залізобетону, хмизу, каменю і інших мате-риалов. Часто будуються земляні загати. Найбільш довговічні залізобетонні загати. Затримуючи наноси, загати сприяють формуванню дна яру у вигляді системи горизонтальних майданчиків, які покриваються деревно-чагарниковою рослинністю і тим, самим надійно закриваються як дно, так і укоси ярів. Відстань між загатами і їх висота визначаються з урахуванням витрати води, що поступає в яр, величини ухилу дна яру, характеру грунтів і інших особливостей. Шляхом будівництва гребель в балочній для яру мережі можливе створення ставків, які стабілізують місцевий базис ерозії, припиняють руйнування дна і укосів ярів самі ж ставки можуть використовуватися для господарських потреб. Укоси ярів і. балок можна закріплювати дерном, посівом багаторічних трав і хмизом. Застосовується також терасування укосів, а потім посадка лесокустарниковой рослинності. Протиерозійна організація території - це правильне розміщення населених пунктів, доріг, окремих угідь, раціональне співвідношення площ сільськогосподарських угідь, лісових масивів, правильний розподіл угідь по елементах рельєфу, т. е. комплекс усіх противоэрозиоиных заходів, розроблених на основі усебічного обліку особливостей природних і економічних умов даної терри-тории, Ці заходи включаються в проекти внутрішньогосподарського землеустрою, що складаються нині для колгоспів і радгоспів, на угіддях яких зафіксовані ерозійні процеси або є ерозійні небезпечні землі. Проекти внутрішньогосподарського землеустрою базуються на топографічній основі масштабу 1:10 000 із застосуванням грунтової карти, карти рослинності, карти полів сівозмін і картограми еродоване земель і ландшафтної карти. На території господарств, охоплених проектами, передбачаються розміщення і трансформація сільськогосподарських угідь; з обороту рілля виключається сильноэродированные; ділянки і відводяться під за лудіння або залісення; виділяються ерозійні небезпечні ділянки, для яких рекомендуються профілактичні противоэрозиоиные заходи; для ділянок, схильних до ерозії, залежно від категорії эродирован-ных земель, рекомендуються необхідні агротехнічні, лесомелиоративные і гідротехнічні протиерозійні заходи. При реалізації проектів внутрішньогосподарського землеустрою з протиерозійними заходами велика увага приділяється раціональній структурі посівних площ, а при необхідності коригується або повністю змінюється спеціалізація господарства. Таким чином, комплекс заходів, включених в проект внутрішньогосподарського протиерозійного землеустрою, спрямований не лише на припинення розвитку ерозії, але і на ліквідацію зухвалих її причин. И. 6. РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЛАНДШАФТІВ. Сумарна площа порушених земель усіх типів, за винятком сільськогосподарського, на початок 1989 р. складала в СРСР 1,9 -млн га. З них повністю відпрацьованих - 0,7 млн га. Для РФ ці цифри дорівнювали відповідно - 1,18 і 0,42 млн га. До порушених земель відносяться вироблення торфу, кар'єри, відвали, траншеї, відстійники і хвостохранилиша збагачувальних фабрик, траси трубопроводів, водоводов і каналізаційних колекторів, майданчики бурових свердловин, промислові майданчики і транспортні комунікації ліквідованих підприємств, забруднені землі на нафтових і інших, родовищах, а також деформовані поверхні шахтних полів (провали, осідання) та ін. До відпрацьованих відносяться порушені землі, потреба в яких у підприємств відпала у зв'язку із завершенням розробки корисних копалини, формування відвалів, витягання з них цінних попутних компонентів, а також геологорозвідувальних, будівельних і інших робіт, пов'язаних з порушенням грунтового і рослинного покриву. Техногенні ландшафти, що утворюються на місці порушених і відпрацьованих земель, як правило, не мають здатності до самовідновлення. Якщо ж ця здатність збережена, то на відновлення природним чином потрібні десятки або сотні років. У зв'язку з тим, що будь-яке цивілізоване суспільство не може допустити вибуття на тривалий термін з виробництва таких величезних площ (помітимо, що 2/3 порушених і відпрацьованих земель розташовані в найбільш освоєних і сприятливих для сільського господарства районах СНД - КМА, Підмосковний буровугільний басейн, Нікопольський марганцево-рудний басейн і т. д.), встала проблема їх відновлення. Рекультивація ландшафтів |(лат., де - приставка, що означає повторність, відновлення і - обабатываю, обробляю) - комплекс організаційних, інженерно-технічних і біологічних заходів, спрямованих на відновлення господарської (виробничою), медико- біологічною і естетичною цінностей порушених ландшафтів (Географічний енциклопедичний словник, 1988, с. 264). При цьому ставиться завдання не лише відновлення колишнього потенціалу ландшафту, його початкової біологічної і сільськогосподарської продуктивності, але створення оптимального ландшафту, успішно виконуючого ресурсовоспроизводящие, средовоспроизводящие і природоохоронні функції. Рекультивованими вважаються землі, приведені в стан, придатний для використання в народному господарстві, і передані землекористувачам по актах відповідно до діючого порядку передачі рекультивованих земель підприємствами організаціями і іншими землекористувачами, разрабагывающими родовища корисних копалини, - що проводять геологорозвідувальні, будівельні, дослідницькі, сільськогосподарські і інші види робіт. Перший досвід рекультивації порушених промисловістю ландшафтів здійснений ще в середині XIX ст. в Німеччині, а на початку нашого століття - в Англії і США. У ФРН, Франції, Данії, Бельгії, Польщі, Італії і інших європейських країнах набула широкого поширення лісова рекультивація - озеленення териконів вугільних шахт і кар'єрів будівельних матеріалів. Величезним природним полігоном по розробці теоретичних і практичних питань рекультивації стали Рурский і Рейнський вугільні басейни. У США лісова рекультивація також набула широкого поширення. Створені ліси рекреаційного призначення. Значний досвід рекультивації ландшафтів накопичений в Канаді, Австрії, Чехії і інших країнах. Наукові дослідження і практичні роботи по відновленню земель, порушених при видобутку корисних копалин (торфу, вугілля, металу, будівельних матеріалів), отримали розвиток в РФ тільки в 60-і роки. Полігонами, експериментальних і практичних робіт служили техногенні ландшафти КМА, Підмосковного буровугільного басейну, вугільні і залізорудні родовища Кузбасу і Уралу, а також відпрацьовані торфовища. У 70-і роки з'явилися перші узагальнювальні роботи по рекультивації ландшафтів в СРСР (Бекаревич та ін., 1971; Горбанів та ін., 1973; Зайців та ін., 1977; Лазарева, 1972; Моторика і Овчинників, 1975; Федосеева, 1973; та ін.). Була розроблена типологія техногенних ландшафтів і технологічна класифікація порушених земель. На початок 1989 р. в СРСР було рекультивировано 1,71 млн га порушених земель, з яких під ріллю використовувалося 0,464 млн га (Охорона довкілля. Статистична збірка. М., 1989). Рекультивація земель здійснюється зазвичай у декілька етапів і підетапів. Л. В. Моторина виділяє три основних. Перший - підготовчий. Він включає обстеження і типізацію порушених земель, вивчення специфіки їх природних умов (геологічної будови, складу порід, придатності їх до біологічної рекультивації і інших видів використання, прогноз динаміки гидрогеологических умов), визначення напрямів рекультивації і цільового використання рекультивируемых земель, встановлення вимог до наступних етапів рекультивації; складання техніко-економічного обгрунтування і робочих проектів і планів. Другий етап - гірничотехнічний. Він включає заходи, спрямовані на підготовку території до подальшого використання. Сюди входить планування поверхні, формування родючого шару грунту на сплановану поверхню, проложение необхідних доріг, каналів, коллекторио- дренажної мережі, створення ложа водоймища і т. д. Кінцева стадія цього етапу - укладання на вирівняну поверхню родючого шару грунту потужністю 0,3-0,5 м для сільськогосподарського і лісогосподарського використання. Третій, біологічний, етап - це комплекс заходів сільськогосподарського, лісогосподарського, рибогосподарського і інших призначень по відновленню родючості грунтів і продуктивності ландшафту. Він об'єднує обробку нанесеного шару грунту, внесення добрив, посів сільськогосподарських культур і зарибнення малих водоймищ. Загальна тривалість періоду, протягом якого здійснюється увесь комплекс рекультиваційних робіт, складає десять років і більше. Л. В. Моторина вказує на основні напрями рекультивації техногенних ландшафтів залежно від наступного цільового використання. 1. Сільськогосподарське: створення на порушених землях ріллі, садів, лугів і пасовищ.
Усі вказані напрями взаємозв'язані і найчастіше здійснюються одночасно в процесі оптимізації порушених ландшафтів. Об'єктом рекультивації виступають передусім гірничопромислові ландшафти. Їх класифікація зроблена б. П. Колесниковым, Л. В. Моториной, Ф. Н. Мильковым, В. І. Федотовым та ін. По характеру технологій, що обумовлюють походження техногенних ландшафтів (комплексів), В. І. Федотовым (1985) виділене п'ять генетичних типів.
5. Екстрактні ландшафти (лат. ехtra - витягнутий). Утворюються на місці концентрації твердих відходів підприємств переробної промисловості. Включають золоотвалы, шламо-шлакоприемники, хвостохранилища і т. д. Їх відрізняє акумулятивний вирівняний рельєф, однорідність фізичного складу субстрату, нерідко токсичність грунтів. Рекулятивации підлягають не лише гірничопромислові ландшафти. Потребують її і землі, порушені меліоративним будівництвом, а також малопродуктивні еродовані землі. Вказані типи земель відносяться до класу сільськогосподарських антропогенних ландшафтів. При обгрунтуванні і проведенні робіт по рекультивації, особливо її біологічного етапу, потрібний облік зональних і азональних чинників. Проблему рекультиваційного районування розробляли Г. А. Зайців, Л. В. Моторина, А. І. Лукьянец, Т. П. Федосеева, В. І. Федотов та ін. На думку В. І. Федотова, суть рекультиваційного районування полягає в тому, щоб виявити відносно однорідні території, що характеризуються спільністю техногенних і біоклиматичних особливостей і рекультивації, що вимагають схожих методів. В. І. Федотовым складена оглядова карта рекультиваційного районування Російської рівнини (мал. 9), на якій виділені рекультиваційна зона і рекультиваційний округ. Рекультиваційна зона (РЗ) - вища таксономічна одиниця районування. Характеризується переважанням якого-небудь одного класу культурного ландшафту, що утворюється на місці техногенних комплексів в процесі рекультивації. При обгрунтуванні рекультиваційної зони мають бути враховані: зонально-географічні особливості (біоклиматичні) і літолого-петрографічні властивості ландшафтів, а також специфіка господарського освоєння природних зон, що склалася. Виділено чотири рекультиваційні зони: тундрова, лісова, степова і пустинна. Усередині зон показані рекультиваційні округи (РО), межі яких близько співпадають з межами родовищ або басейнів корисних копалини, що знаходяться у відносно схожих фізико-географічних умовах. По площі РО звичайні більше фізико-географічних провінцій. Вони відрізняються один від одного видами сировини, що добувається, технологією робіт, особливостями гідрологічного режиму і петрографічного складу грунтів. На території Російської рівнини В. І. Федотовым відмічене десять рекультиваційних округів. Тундрова РЗ. Кольський РО. Домінують гірничопромислові ландшафти, виникнення яких пов'язане із здобиччю і переробкою кольорових металів. У зоні впливу гірничо-металургійного комбінату переважають голі кар'єрно-відвальні і техногенні токсичні геохімічні комплекси. Фрагментами поширені рекультивовані лугово-меліоративні комплекси. Беломоро-печорський Р О. Освіта пов'язана з підземним видобутком кам'яного вугілля і розробкою родовищ нафти і газу. Лісова РЗ. Білорусько-прибалтійський РО. Гор-нопромышленные ландшафти утворюються при здобичі і переробці сланців, торфу, нерудної сировини і руд кольорових метал-лов і при розробці торфовищ. Основу структури цього округу складають комплекси кар'єрно-відвально-пусток, кар'єрно-озерні, вироблені торф'яні поля і золоотвалы. Верхневолжский Р О. Походження гірничопромислових ландшафтів тут переважно пов'язане із здобиччю торфу, фосфоритов і будівельного матеріалу. Розвинені кар'єрно-озерно-болотяні, кар'єр но-отвально-пустошные- комплекси і каменоломенные бедленди. Карельський РО. Розвиток отримали кар'єрно-відвальні ландшафти кам'янисто-пусток. Їх поява пов'язана із здобиччю нерудної сировини, залізняку і торфу. З евер одвинский Р О. Поширені гірничопромислові ландшафти кар'єрно-озерних пусток. Степова РЗ. Український Р О. Генезис гірничопромислових ландшафтів складний і різноманітний. Пов'язаний з видобутком залізняку, вугілля, нерудної сировини, марганцю і розробкою нафтогазоносних родовищ. Кар'єрно-відвальні комплекси пусток чергуються з сільськогосподарськими, лесокультурными і рекреаційними рекультивованими комплексами. Середньоруський лісостеповий РО. Гірничопромислові ландшафти формуються в результаті розробки родовищ залізняку, вугілля і нерудної сировини. Распро-странены кар'єрно-відвальні, голо-пустки, лесопус- нудні, кар'єрно-озерні, провально-псевдокарстовые комплек-сы н терриконники. Средневол жский РО. Происхожде-ние антропогенних ландшафтів пов'язане з нафтогазовидобуванням і здобиччю нерудної сировини. Кар'єрно-відвальні комплекси пусток поєднуються з фрагментами рекультивованих ком-плексов. Пустинна РЗ. Прикаспійський Р О. Техногенні комплекси фрагментарно розсіяні по усій території з переважанням газодобувних. Усередині рекультиваційного округу В. І. Федотов виділяє рекультиваційні райони (РР). Межі РР зазвичай співпадають з межами геологічних районів .Картографічне відображення РР можливо в масштабі 1: 50 ООО- 1 : 500 ТОВ. РР відрізняються один від одного технологією промислового освоєння природних ресурсів, спектром морфологічної структури ландшафтів, спільністю груитосмесей, що утворюються, характером зволоження, напрямом і термінами відновлення биогеоценозов. Рекультиваційний масив (РМ) - нижча таксономічна одиниця рекультиваційного районування. Це єдиний і далі неділимий антропогенний комплекс. Він відрізняється генетичною єдністю, обумовленою здобиччю і переробкою одного якого-небудь виду сировини. Основу структури РМ складають ті, що були раніше однотипні види ландшафтів, порушені єдиною технологією антропогенного перетворення. При завершенні рекультиваційних робіт на території РМ утворюються ареали з яким-небудь одним видом освоєння (по-левым, садовим, ставково-озерним, лісопарковим і т. д.). Для обгрунтування і проектування рекультиваційних робіт одного районування недостатньо. Потрібне складання великомасштабної карти порушених ландшафтів на типологічній основі. При виборі напряму рекультивації необхідно враховувати наступні властивості і характеристики ПТК і регіону в цілому: природні умови (клімат, грунти, геолого-геоморфологическое будову, зональну структуру рослинності); стан порушених земель до, моменту рекультивації (морфометрию техногенного рельєфу, міру природного заростання, стійкість схилів і т. д.); мінералогічний склад, водно-фізичні і фізико-хімічні властивості гірських порід і грунтів; агрохімічні властивості почвогрунтов з оцінкою їх по мірі біологічної придатності до рекультивації; інженерно-геологічні і гидрогеологические особливості; господарські, соціально-економічні і санітарні умови; термін служби рекультивованих земель (можливість повторних порушень і їх періодичність). Усі вказані характеристики не можуть бути винесені на великомасштабну карту техногенних гірничопромислових ландшафтів, але вони мають бути присутній або в тексті розширеної легенди, або в записці пояснення до карти, яку слід розглядати як складову частину проекту рекультивації. |
| Виробництво основних видів продукції рослинництва |
Продукція та додаткові біолог ічні активи рослинництва |
| Сільське господарство Встановіть відповідність між сільськогосподарською зоною і галуззю рослинництва |
Нестійкість динаміки виробництва продукції рослинництва поряд з іншими... Нестійкість динаміки виробництва продукції рослинництва поряд з іншими факторами призводить до коливання рівня затрат на один гектар... |
| Закони термохімії Хімічна термодинаміка вивчає переходи хімічної енергії в інші форми – теплову, електричну і т п., встановлює кількісні закони для... |
Закони сучасної загальної риторики Більша увага буде приділена тому, як ці закони працюють при безпосередній взаємодії з тим (або з тими), кому ця мова адресована,... |
| Тема уроку: Газові закони. Комп ’ ютерні презентації. Мета уроку:... Закон Бойля- Маріотта. Добуток тиску даної маси газу об’єм, що його займає газ за сталої температури, є величиною сталою |
Тема уроку: Фотоефект. Закони фотоефекту. Мета уроку Навчальна: активізувати знання про методи наукового пізнання природи; сформувати в учнів уявлення про фотоефект і вивчити його закони;... |
| Тема: Кола постійного струму: паралельне, послідовне та змішане з'єднання... Мета: Розглянути залежність сили струму від напруги на ділянці кола, сформувати основні закони послідовного та паралельного з’єднання... |
Хід збирання врожаю в усіх категоріях господарств станом на 1 жовтня 2012 року Рослинництво. За січень-вересень п р. індекс обсягу виробництва продукції рослинництва порівняно з відповідним періодом 2011р становив... |