КиївськА міська державнА адміністраціЯ КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ і НАУКИ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВміськРАДИ (київськА міська державнА адміністраціЯ) КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ (КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ) Відділення Технології Секція матеріалознавство базова дисципліна обслуговуюча праця Українська народна вишивка у сучасному одязі Кандидат Мусієнко Єлизавета Вячеславівна 12 лютого 1998 9 клас Гімназії № 34 «Либідь» Подільського району Вул.. Світлицького, 23а, квартира 4. 434-29-36 +380667136695 Педагогічний керівник: вчитель обслуговуючої праці І категорії Романенко Олена Андріївна КИЇВ – 2012 Українська народна вишивка у сучасному одязі Зміст Вступ Головна частина Історія розвитку української вишивки Традиції і сучасність Українська вишивка в сучасному одязі Висновки Література Додатки ВСТУП Прекрасна наша Батьківщина – Україна. Щедра та багата. Більш за все багата вона своїм чудовим народом : різноликим і своєрідним. Народом однієї дружної спільності. В якій кожна родина індивідуальна, як окремий колір веселки , та складає велику спільність український народ. З раннього дитинства нас оточують різні предмети. Через які ми пізнаємо навколишній світ. Предмети ,які виготовлені митцями та використовуються в побуті , несуть закладені в собі величезні естетичні та етичні цінності. Для сучасної людини воно є особливо значущим , бо несе з глибини століть народну мудрість, смак ,розуміння життя. Кожна дівчина мріє у своєму гардеробі мати вишуканий одяг, який буде не тільки відповідати сучасним модним тенденціям,а й буде оригінальним. Мамина пісня,бабусина казка,рідна хата,вишитий рушник,український національний одяг,калина біля вікна,барвінок – усе це українські народні символи. Надзвичайним українським символом є одяг. Одяг – елемент народного мистецтва, який не тільки легко сприймає зовнішні впливи сусідніх культур, а й моду. Мода – вигадка міста, а місто – культурний центр. Це робить вивчення одягу цікавим і в той же час складним. Український одяг – це справжній витвір мистецтва, де кожна деталь вишивалася не випадково, а відображала внутрішній світ людини. Наші пращури дуже шанобливо ставилися до всесвіту, вірили в силу і могутність природи, возвеличували та поклонялися небесним та земним символам. Ними вони позначали все довкола, аби оберегти від злої долі і стягнути, задобрити Божу. Таку символіку віруючі люди зображували на одязі, кожен елемент одягу був своєрідним оберегом і виконував захисну роль в оселі. Це символ родинного благополуччя, затишку, охорона від нечистої сили. Кожна господиня свято вірила в силу візерунків, символів. Магічні символи на одязі сягають сивої давнини. Геометричні,рослинні, зооморфні орнаменти сусідять на одній вишивці : хрести,хвилясті лінії, кривульки,ромби, квадрати. Одягаючи такий одяг людина відчуває захист роду, магічну силу, яка оберігає її від усього негативного Саме тому метою мого дослідження стала дана тема. Адже цікаво знати, яким чином українська народна вишивка використовується в сучасному одязі. Цілі: Довести ,що українська народна вишивка є дуже цінним джерелом ідей для митців; Визначити найбільш популярні техники вишивки; Виділити конструктивні особливості народного одягу, які використовуються в сучасному. ГОЛОВНА ЧАСТИНА 2.1. Історія розвитку української народної вишивки. Вироби української нородної вишивки дійшли до нашого часу лише з кінця VIII – початку XIX, і насамперед тому, що погляди на них як на витвори мистецтва утвердився лише у 80 – 90 роках минулого столыття. Саме з цього часу прогресвні діячі культури, художники, земські працівники починають цікавитися ними і колекціонувати їх в музеях і приватних зібраннях. Однією з характерних особливостей української вишивки є яскраво виражена самобутність окремих етнографічних регіонів, таких як Полтавщина, Київщина, Чернігівщина, Гуцульщина та Поділля (додаток 1). У процесі історичного та культурного розвитку України у кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена колірна гама, специфічні техніки виконання. Художня довершеність і різноманітність вишивки залежить не тільки від створення досконалої композиції, тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору технік виконання. Характерною особливістю народної вишивки є велика кількість різноманітних технік, поєднання їх до 10-15 одночасно. Кожна місцевість має і свої улюбленні техніки. Класичною технікою для поділля є низь червонного або чорного кольорів, для для київщини – вибірування, для волині занизування, для полтавщини лиштва(додаток 2). Традиційно-побутовий костюм конденсує в собі мистецтво узорного ткацтва, крою, різноманітного оздоблення. У комплексі художньо-виражальних засобів вишивка займає провідне місце. Нею прикрашали сорочки, корсетки, спідниці, фатрухи та верхній одяг. На грані XIX-XX ст. відбувається кардинальна зміна художньо-обазного вирішення вишивки. Пояснюється це поширенням техніки хрестика. Він відомий в європі з кінця XIX ст, а в Україні та Росії – з поч. XX століття У народному вишиванні ця техніка викликана появою нових рослинних мотивів у чорно-червоній гаммі. Техніка зрестика поступово витісняє давні засоби шитва, сталу колористичну гамму вишивок, майстринні надають перевагу натуралістичним зображенням троянд, хмелю, винограду, жоржин, гвоздик та лілей, які починають поширюватися через друковані взірці, дешеві альбом із малюнками у псевдонародному стилі. Наприкінці XIX ст. безземельне та малоземельне селянство починає все більше займатися художніми промислами. Певну роль у збереженні народного мистецтва відіграла творча прогресивна інтелігенція. Видатні представники Т. Шевченко, І. Франко, П. Коцюбинський, леся Українка виступали послідовними захисниками народного мистецтва, підкреслюючи його народну самобутність, велике значення в розвитку культури. Початок вивченню української народної вишивки було покладено виданою у 1876 році О. Косач роботою «Український народний орнамент». 2.2.Традиції і сучасність Українська вишивка сьогодення – складне багатогранне явище, що розвивається в сфері традиційно-побутового, самодіяльного мистецтва та творчості художників – професіоналів. Вишивка – один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вишиті вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучний одяг та інтер’єр. Починаючи з 30 – 40-х років у вишивці утверджується тендеція до створення речей підкреслено- декоративного характеру. У 30-ті роки в народній вишивці відбуваються певні зміни художнього стилю. Розширюється колірна гамма яскравих тонів, застосовуються тонкі нитки муліне, кольровий бісер. Техніка гладь, хрестик витісняють давні народні місцеві техніки. Наприкладі робіт заслужених майстрів народної творчості України Олександри Великодної з Полтави та Олени Василенко з Решетилівки особливо чітко бачимо досягнення сучасного мистецтва вишивки. Розвиток мистецтва вишивки в останнє десятиліття характерний якісними зрушеннями в процесі осмислення його спадщини. Іде активний процесс розширення потенціалу народних майстрів, поглиблення їхніх індивідуальних пошуків, розширення діапазону застосування творіву громадському інтерєрі, сучасному одязі. Серед жудожників, що звертаються до джерел української вишивки, шукають у ній наснагу і натхнення слід визначити М. Біласа і Л. Авдєєву.Різних за своїм творчим спрямуванням, відмінних у засобах і методах художньої мови митців обєднує ставлення до класичної спадщини народного мистецтва. Сьогодні в складному і багатогранному процесі розвитку української вишивки працюють народні і самодіяльні майстри, вишивальниці і художники системи промислів. Їхня діяльність спрямована на дбайливе збереження і розвиток традицій художньо-образної мови української вишивки. Творчість сучасних майстрів виявляє їх глибокий звязок з традиціями народної вишивки, збереження і подальший розвиток її художньо-образної структури. Особлива увага приділяється символам і філософії давніх знаків, які мають охоронне, оберегове значення. З давніх-давен людина використовувала різноманітні графічні символи З’являлися знаки ,які символізують сонце, воду, місяць, дерева і рослинність , загальний порядок явищ у природі. Головні зображувальні засоби: крапка,прямі, ламані, хвилясті, комбіновані лінії. Крапка- початок усього на світі,момент народження; рухаючись вона народжує лінію. Пряма лінія- найкоротша лінія між двома точками, вона зображує спокій , постійність , врівноваженість. Світ завжди перебуває в постійному русі , усе життя йде хвилеподібними рухами. Суть світобудови полягає в єдності та боротьбі протилежностей. І сама ламана лінія як засіб графічного зображення процесів, що відбуваються,допоможе вирішити проблему.І знову плавний рух життя,хвилястість плинність. Людина, поєднуючи прямі, прямі та хвилясті лінії,отримувала нові, комбіновані елементи, складала цілі системи ліній ( комбіновані лінії) (додаток 3). Хрест – один з найпоширеніших символів у міфологічних і релігійних системах . Хрестовий орнамент . виконаний із будь-якого матеріалу , охороняє людину. Спіраль – символ енергії у природі,дуже часто вона є основою композиції. Коло – елемент символіки , що виражає ідею єдності , безкінечності і завершеності. У поєднанні з іншими фігурами та символами вона створює безкінечну кількість символів. Мотиви – символи відіграють велику роль в орнаментальних композиціях, значення яких змінювалося з розвитком суспільства.За зовнішнім виглядом, мотиви, які зустрічаються на вишитих виробах бувають геометричні, рослинні,зооморфні, антропоморфні. Поширеними геометричними мотивами є : хрест; трикутник – символізує гори; круг,ромб,квадрат – сонце та місяць. Пряма лінія символізує поверхню землі, ламана – воду. До мотивів рослинного світу належать такі , як меандр,овес,косиці. Поширені також такі символи , як кучері, чорнобривці, сосонка , хміль- символ кохання, виноград- сомвол радості, краси, створення сім’ї. До мотивів тваринного світу можна віднести такі символи: вуж. Раки, сови,барани. Антропометричні символи мають вигляд жіночої фігури з піднятими або опущеними руками і головою у формі круга квадрата чи ромба, що символізують богиню Землі,матір природи, яка створює гармонію життя( додаток 4). На основі цих мотивів-символів і будуються орнаменти. Почавши вивчати дану тему, у мене виникло таке питання:"Чи зберігаються в сім’ях роботи минулих поколінь?" І ось провіввши опитування серед учнів нашої гімназії я отримала такі результати: 1.В кабінеті обслуговуючої праці зберігається робота бабасі вчителя української мови Вовк О.І. 2.Бережують родинні традиції і учні нашої гімназії: Малежик Ліда учениця 11-Б класу залюбки носить вишиту сорочку, яку вишила мама; Мельник Маргарита учениця 6-В класу з задоволенням носить сорочку вишиту бабусею; Пащенко Аня учениця 11-Б класу для випускного альбому фотографувалася в українській сорочці , яку вишила їй бабуся. (додаток 4) Старовинні речі несуть в собі історію роду, поколінь, любов яка передається нащадкам. На превеликий жаль дуже часто надбання народу втрачається, тому що не передається з покоління в покоління. Головне те, щоб сучасна вишивка зберігала свій духовний світ, поглиблювала образну змістовність і доводила, що народне мистецтво, як і народна пісня – це велике надбання нашої культури. 2.3. Українська народна вишивка в сучасному одязі Сучасні художники-модельєри останнім часом постійно звертаються до найкращих зразків народної вишивки. Орнамент, колористика,вишивка знаходять своє відображення в сучасному оздобленні одягу. І це не тільки копіювання, повторення вже існуючого, а творчий спадок найкращих традицій з урахуванням сучасного розвитку промисловості та техніки.Цікавим є те що зараз значно розширилися межі використання української народної вишивки. .ЇЇ елементи використовують при виготовленні різноманітних аксесуарів. Роксолана Богуцька є однією з відомих в Україні і світі художників-дизайнерів. Народилась вона в 1969 році. У 1988 році закінчила Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. І. Труша, відділ художнього ткацтва; у 1996 році – Львівську академію мистецтв, відділення мо- делювання одягу. Сфера її діяльності – дизайн костюму. Серед її робіт: колекція "Осінні ракурси" (Таврійські ігри (1997 р.); Гран-при фестивалю "Леополіс" (1997 р.)); вечірні сукні для конкурсу "Міс Україна" (Таврійські ігри (1998 р.)); одяг зі шкіри та хутра "Осінь – зима " (1998–1999р.); колекція, присвячена творчості В. Вазареллі, – "Весна-літо" (2000 р.); колекції "Viva" (2001 р.), "Чорна гора" (2001–2002 р.), "Весна- літо" (2002 р.). Роксолана Богуцька є автором численних індивідуальних робіт по дизайну одягу. З 1999 року вона стала засновником однойменної торгової марки . Елементи народного костюму та вишивки не так часто зустрічаються в колекціях сучасних дизайнерів-модельєрів України. Тому цікаво прослідкувати розвиток одягової традиційної вишивки в сучасному українському одязі на прикладі ансамблів, створених Р. Богуцькою. Колекція, показана дизайнеркою на "Ukrainian Fashion Week" 2007 року ілюструє велике значення, яке Р. Богуцька приділяє декоруванню вишивкою. Це проявилося в оздобленні рукавів блуз у стилі вишивок гуцульських регіонів Карпат в зеленому, червоному, жовтому, коричневому кольорах. Одна з суконь прикрашена вишивкою львівського регіону чорного і червоного кольору у вигляді глухої, непрозорої, широкої орнаментальної смуги, вишитої технікою "хрестик", що розташована на полках та вздовж спідниці. Вишивка у техніці "хрест" проходила вздовж до талії та підтримувалась мереживом. Допов- ненням ансамблю був головний убір з вишивкою попереду тієї ж кольорової гами і техніки (мал. 1). Вишивка в техніці гладь прикрашала дублянки і шкіряні куртки, де на рукавах, над манжетами з хутра, була розташована орнаментальна смуга, вишита металевими, срібними нитками. Доповненням ансамблю був легкий, шовковий чорний шарф з вишивкою срібного кольору у вигляді стилізованого елемента родового герба (мал. 2). На фіолетовій куртці орнаментальна смуга з геомет- ричними елементами західних регіонів України, вишитими нитками золотого і зеленого кольорів,прикрашала застібку по косій (мал. 3). На "Ukrainian Fashion Week" 2007 року була показана ще одна колекція Р. Богуцької, присвячена темі полювання. Моделі виходили з арбалетами та соколиним пір’ям на хутряних капелюхах. У дизайні дублянок і курток були використані мотиви гетьманського костюму. Нововведенням стало шкіряне мереживо на спідницях ручної роботи. Роксолана Богуцька в ансамблях нерідко поєднує різні фактури одного кольору та використовує багато шкіри з лаком. Так, в колекції вирізнялись жакети зі шкіряною плісировкою та яворівською вишивкою на кожухах. Кульмінацією показу стала біла сукня нареченої, вишита традиційними техніками "хрестик","гладь", "гладь в прикріп", "мережка", "поєднальні змережувальні шви". По низу сукні йде вишивка гладдю білого кольору. Деталі поєднані білим мереживом, розміщеним на швах. Основний акцент зроблений на рослинному орнаменті на широкій смузі, яка проходить по горловині та вздовж плаття. Елементи орнаменту – це троянди синього та червоного кольорів з зеленими листочками за мотивами вишивок українських гуцульських жіночих блуз (мал. 4). Такі самі елементи прикрашали блузи білого кольору до талії, з паском, що зав’язується попереду, з довгим рукавом реглан, зібраним у манжет, горловиною без коміру, оздобленою орнаментальними смугами. Вишивка рослинного орнаменту проходила широкою смугою на погруддях (мал. 5). У колекції були також блузи, де рукава були прикрашені вишитою орнаментальною стрічка за мотивами вишивок чорними, червоними, зеленими, синіми кольорами, характерних для львівського регіону (мал. 6, 7). Майже всі твори Р. Богуцької, підготовленні до показу на "Ukrainian Fashion Week" 2009 року також мали виразні національні ознаки формотворення та декорування. Так, одна з моделей – жіноча сорочка білого кольору – імітує стилі жіночих сорочок західних регіонів України. Вишивка розміщується по горловині V-образної форми і довгим рукавам. По всій довжині рукавів – орнамент у вигляді рослинної смуги чорного або інколи зі вставками червоного кольору з додаванням бежевого мережива (мал. 8). Жіночій сарафан світлого кольору прикрашений вишивкою широкою смугою по краю горловини V-образної форми і талії. Рослинний орнамент виконаний технікою "хрестик" в чорних кольорах з вкрапленням червоного, спідниця сарафана має розпірку, а деталі поєднуються змережувальними швами. По низу розміщена візерункова композиція вертикального спрямування у вигляді грон винограду. Виріб доповнено чорною атласною блузою, яка природно та гармонійно поєднується з кольором вишивки сарафана (мал. 9). До червоного вечірнього плаття додається манишка з коміром, вишита бісером у стилі гуцульських регіонів.(мал. 10). Показ Роксолани Богуцької (весна-літо 2007) (додаток 5) Показ Роксолани Богуцької (весна-літо 2009) (додаток 6) Колекцію "Haute couture" на "Odessa Holiday Fashion Week" представила дизайнерка Тетяна Єкімова в 2007 році.Переконана у святості французьких канонів високої моди, Єкімова намагається, аби в її одязі превалювала ручна робота. Плюс, як зазначено у релізі до показу, використано також "нещодавно запатентовані техніки вишивки бісером, які дизайнерка винайшла сама(додаток 7). Відомий модельєр Діана Дорожкіна, яка відома виготовленням корсетів ,теж в деяких своїх колекціях звертається до української народної вишивки.(додаток 10) ВИСНОВКИ Досліджуючи дану тему , язробила слідуючи висновки: Українська народна вишивка є неповторним витвором мистецтва українського народу, багата різноманітними символами,має не тільки обрядове але й оберегове значення; На превеликий жаль в українських селах традиції данного мистецтва починають поступово знакати, а в великих містах не вистачає часу займатися даним видом мистецтва; Але позитивним є те , що в багатьох українських селах ще збереглися і шануються родинні традиції; Також досліджуючи сучасний одяг можна цілком впевнено сказати про те,що дуже багато українських дизайнерів для оздоблення своїх виробів застосовують українську народну вишивку. ЛІТЕРАТУРА 1. Варивончик А. В. Використання української народної та художньої вишивки дизайнерами- модельєрами сучасної вітчизняної моди / А. В. Варивончик // Вісник КНУКіМ. Серія "Мистецтвознавство". – К., 2009. – Вип. 21. – С. 27–35. 2. Мигаль С. П. Дизайн. Львівська школа : альбом-каталог / С. П. Мигаль. – Львів : Папуга, 2004. – С. 228. 3. Українська вишивка:Альбом /Авт. Тексту та упоряд. Т. Кара-Васильєва.-К.,Мистецтво,1993.-264 с.,іл..-Рез. Та перелік іл..-рос.,англ..,фр.,нім. 4.Шандро Мирослава Гуцульські вишивки(українською,румунською та англійською мовами).-2-ге вид.,доповнене.-Сучава:Лідана;Чернівці:Букрек,2010.-160 с.,іл.. Додаток 4 Традиції і сучасність Робота мами вчителя української мови Мельник Маргарита Вовк О.І. Малежик Лідія Робота бабусі Ані Пащенко учениці 11-Б класу Додаток 1 Історія розвитку української народної вишивки Дніпропетровщина Традиційний одяг Полтавщини та Київщини XIX ст. Східне Закарпаття Додаток 2 Техніки вишивки набирування занизування Додаток 3 Символи української народної вишивки Додаток 5 Показ Роксолани Богуцької (весна-літо 2007) мал.1 мал.2 мал.3 мал.4 мал. 5 Додаток 6 Показ Роксолани Богуцької (весна-літо 2009) мал. 6 мал. 7 мал. 8 мал.9 мал. 10 Додаток 7 Колекція Тетяни Єкимової Додаток 8 Колекція Діани Дорожкіної

Схожі: