Мета: виховання в дітей патріотизму, поваги до людей, які врятували світ
Проходить як шкільна лінійка.
1-й учень
Чи чуєш ти, світе,
Як гірко ридає полин,
Як тяжко і тужно
Моєму народу болить?
2-й учень
Чи буде квітень, як завжди
Дарунками весняної доби,
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його «Чорнобиль»?
Чи, може, викреслим його
З календарів своїх, допоки,
Нас теплий грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Безмежна мить не має меж,
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні.
3-й учень
Настала Великодня світла мить,
І котиться святкова колісниця.
Для нас же це – Чорнобильська річниця,
І серце запечалене щемить.
4-й учень
Святковий дзвін –
То подзвін про Чорнобиль…
Свічки у церкві жевріють в імлі,
Лунає спів невидимого хору,
Ми молимось про всенародне горе
На цьому боці матері-землі.
5-й учень
Жилось легковажно,
Жилось безбережно,
Та вибух дістав нас –
Пожежа!
Сади очманіло цвітуть,
Бентежно,
А в дзвонах вітрів –
Пожежа!
І ВЕДУЧА. Чорнобиль… Це назва невеликого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. В історію Чорнобиль увійшов назавжди як місто, що дало назву одній із найбільших техногенних катастроф.
Для України, для всіх, хто причетний до трагедії, життя поділено на дві частини:
до 26 квітня 1986 року і після нього.
26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.
(Тиша. Удар дзвону)
П ВЕДУЧА. Протягом 25 квітня 1986 року були збої в роботі, що не дозволяли провести випробування четвертого ядерного реактора.
26 квітня 1986 року субота, 1 година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була відключена аварійна система захисту.
(дзвін частіше і сильніше).
І ВЕДУЧА.1 година 22 хвилини 30 секунд. Електронно-обчислювальна машина видала інформацію про необхідність термінової зупинки реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.
1 година 23 хвилини 40 секунд. Натиснуто кнопку аварійної зупинки реактора. Пізно… Через декілька секунд - вибух.
(дзвін стихає)
З руїн реактора вирвався стовп зловіщого вогню, уламки блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси, станції, річки з верболозами. Вогняний стовп завмер на висоті 1,5 км. Нарешті утворилась світла куля, яка начебто засмоктала в себе цей примарний стовбур, усередині якого щось рухалося.
УЧЕНЬ.
Зойкнула Земля чаїним криком:
Вийшла матір із іконним ликом:
Іди, синочку. Хто ж, коли не ти?
Спалахнуло небо, впало крижнем:
Сину, вбережи і захисти! –
Вийшла жінка з немовлятком ніжним
І уже ні сина, ані мужа,
Лиш розверсті зорані поля…
Та пліч-о-пліч стали
Біль і Мужність.
Дух і Воля.
Небо і Земля.
П. ВЕДУЧА. Першими до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС приступили пожежники. Зовсім молоді пожежні вступили в вируюче полум»я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежні в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні свого життя, виконали присягу на вірність народу України.
УЧЕНЬ. Навіть небо двигтіло од вогнянного болю,
І тривога палюча долітала здаля,
А трагедія кожну мить наростала,
Мов зібрала зі світу пожежі розплату, війну,
І немов, Хіросіма, з безодні повстала
Перед людством відкрила свою таїну.
Як спинити її? Гуртувало єдине бажання.
Не терпілось, не ждалось – загрожував
Згаяний час.
Непоборкане атомне випробування
Випало, перші пожежні, на вас.
УЧЕНИЦЯ. З полум»ям стали до бою,
З полум»ям смертоносним
І заступили собою
Світ, що малий, що дорослий,
Світ з посивілим життям.
УЧЕНЬ. Подій могло не буть цієї ночі,
А скільки сили віддано й життів
За те, що хтось там, десь там був неточний,
За те, що хтось у чомусь поспішив.
Чорнобиль – тільки лиш маленька віха
Загрозливої для людей біди,
Він є відлунням ядерного віку,
А, можливо, в нім майбутнього сліди…
Впала з неба додолу потривожена
Ангелом зірка,
Покотилась до обрію, збудила зоряну синь.
На душі стало сумно,
На устах стало солоно-гірко,
Бо Чорнобиль трава – то полин.
І ВЕДУЧА. В цю жахливу ніч пожежні працювали – вони рятували атомну електростанцію, рятували Чорнобиль, Україну та нас всіх. Скільки імен є в списках жертв цієї катастрофи?
А скільки ще буде?
Згадаємо всіх поіменно хто першим кинувся у полум’я, а потім помер отримавши смертельні дози радіації.( Після кожного імені удар дзвону)
Віктор Кібенок
Микола Ващук
Василь Ігнатенко
Микола Титенок
Володимир Тищура
Володимир Правик
УЧЕНЬ. Рахунок буде – 905…
Всіх поіменно – у незабуття…
І буде суд, який поверне віру,
Та не поверне молоді життя…
УЧЕНИЦЯ. А думка людська пам’ятатиме вас,
А пам’ять людська повертатиме вас.
Безумство хоробрих – де вічність і мить,
Де згасли для вас і життя, і блакить.
Де зір ваш затьмарить скорбота земна,
Де нам, як набат, імена, імена…
П ВЕДУЧА. Вшануймо ж хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.
Хвилина мовчання.
І ВЕДУЧА. У результаті вибуху 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС постраждало 7 мільйонів людей, в тому числі 1 мільйон 300 тисяч – дітей.
П ВЕДУЧА. Невже вислів «Ніхто не забутий, ніщо не забуто?» який ми закріпили воєнним періодом сорокових років, знову бунтує наші серця?
І ВЕДУЧА. Коли загроза пожежі минула, прийшла інша біда. Зона… Зона відчуження. Через 40 років після Великої Вітчизняної війни знову прозвучало це страшне слово – евакуація.
П ВЕДУЧА. Евакуація… масовий вихід тисяч людей з насиджених місць. Хто пережив це, той знає яка суєта царила в цьому Поліському краю. Батьки шукали своїх дітей, жінки – чоловіків, з усіх куточків бувшого Союзу в уже не діючі відділення зв»язку летіли телеграми від рідних та близьких.
І ВЕДУЧА. Чорнобиль схватив в смертельні обійми 786 населених пункти шести областей, які стали зоною відчуження.
П ВЕДУЧА. А який урок нам дав Чорнобиль?
Чорнобиль… Мертва зона… Заростають деревами, кущами, травою опромінені села.
УЧЕНИЦЯ. А в тім селі – ні голосу, ні звуку,
І вікна випромінюють розлуку,
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криничні сумовиті,
І тихий сад біля старої школи,
І дітям в ній не вчитися ніколи.
І ВЕДУЧА. Уроки… За даними ООН: 375 000 осіб відселено із забруднених територій після аварії на ЧАЕС, 800 000 ліквідаторів складають групу ризику, 125000 з них тяжко хворі, 7500 уже померло.
П ВЕДУЧА.І ще, безперечно, урок великого героїзму, мужності і милосердя.
(Запалюють свічку).
УЧЕНИЦЯ. Свічка поминальна.
І свічка Надії…
26 квітня полум»я їхні
В кожному нашому домі
Зіллються в одне полум»я Віри!
Ми будемо жити.
І ВЕДУЧА. І ми живемо…
П ВЕДУЧА. І кожен прожитий день сьогодні не йде, а плине, мов на білому крилі. Кожна людина живе на своїй, так званій, «малій батьківщині», вкорінюється покоління від покоління, рід від роду. І де б ми не були, куди б не закинула нас доля, ми завжди повертаємось до батьківського порогу.
І ВЕДУЧА. Люди, які були евакуйовані із 30-ти км зони ЧАЕС де б вони не мешкали, в їхньому життєвому паспорті значиться прописка «чорнобилець».
П ВЕДУЧА. З такою пропискою проживають і люди в нашому селі. Для евакуйованих із зони відчуження було побудовано цілий масив. За 26 років люди на новому місці вже обжилися, діти, які народилися тут, вже народили своїх дітей і всі потихеньку змирилися з цією бідою.
Але трагічне ехо Чорнобиля не замовкає. Біда зачепила майже кожну сім»ю: ці люди втрачають здоров»я, ламаються тисячі доль. Довго будуть заживати чорнобильські рани на землі.
І ВЕДУЧА. Тож, шановні учні, хай доля дарує вам здоров»я, миру, успіхів, любові, Хай вітер розвіває все зло, а сонце принесе тепло. Дай Боже щоб більше ніколи не повторилася така біда.
П ВЕДУЧА. Люди, які перенесли таку страшну трагедію серед нас. Це наші земляки, сусіди, родичі. Будьмо чуйними, добрими у ставленні до них. Будьмо людьми. Скрашуймо наше життя своїм теплом, ласкою, усмішкою, випромінюйте зі своїх сердець лише добро, побажаймо один одному тільки щастя.
Звучить пісня «Щастя, щастя і добра…»
І ВЕДУЧА. О мати Маріє, з високого неба
Молитву прийми, що несемо до тебе,
За тих діточок, що в недузі, хворобі,
Що впало на них люте лихо Чорнобиль.
Подай їм надії, найкращого ліку,
Втиши їхній біль і прийми під опіку.
Ми любимо їх, дай нам їм помагати,
Маріє свята, всіх покривджених Мати!
|