1.13. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці винні особи притягаються до відповідальності згідно із законодавством.
Робітники, у разі невиконання ними вимог безпеки, викладених в інструкціях з безпечних методів робіт за професіями, залежно від характеру порушень, несуть відповідальність у дисциплінарному, адміністративному або кримінальному порядку.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів у розмірі від 2 до 14 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, завданих підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання.
Посадові особи підприємств або громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, винні у порушенні вимог законодавства про охорону праці, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, притягаються до кримінальної відповідальності: штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до 2-х років. А якщо ці порушення спричинили загибель людей, то посадові особи можуть бути позбавлені волі на термін до 7-ми років.
1.14. Навчання, інструктування й перевірка знань з питань охорони праці
Закон України «Про охорону праці» вимагає, щоб усі працівники при прийомі на роботу і в процесі трудової діяльності проходили на підприємстві навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.
Особи, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.
Навчання та інструктажі працівників з питань охорони праці є важливою складовою системи управління охороною праці.
Навчання та інструктаж проводяться:
> з учнями та студентами навчальних закладів;
> з працівниками у процесі їх трудової діяльності.
Працівники, зайняті на роботах підвищеної небезпеки, або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити щорічне спеціальне навчання І перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
Вивчення основ охорони праці та безпеки життєдіяльності проводиться в усіх навчальних закладах.
Навчання студентів і учнів з питань охорони праці стосовно конкретних робіт проводиться на підприємствах, де ці роботи виконуються.
Теоретичне та виробниче навчання працівників з охорони праці на підприємстві проводиться під час професійної підготовки, перепідготовки, підвищенні кваліфікації.
Після навчання з охорони праці обов'язково проводиться перевірка знань. Для перевірки знань з охорони праці у працівників на підприємстві утворюється постійна комісія. У складі цієї комісії повинно бути не менше трьох осіб, які вже пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці.
Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформлюються протоколами. Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці виявили задовільні результати, видаються посвідчення (додаток 5). У разі незадовільного результату протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань працівника. Якщо під час наступної перевірки результат виявиться також незадовільним, то має вирішуватися питання про працевлаштування працівника на іншому робочому місці.
Працівники, які мають перерву в роботі за професією понад один рік, проходять навчання з охорони праці до початку самостійної роботи.
До самостійної роботи такі працівники допускаються тільки після вступного інструктажу, навчання, перевірки теоретичних знань, первинного інструктажу на робочому місці, стажування і набуття навичок безпечних методів праці.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на такі:
> вступний;
>первинний;
> повторний;
> позаплановий;
> цільовий.
Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться:
> з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу, незалежно від їхньої освіти та стажу роботи;
> з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;
> з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;
> з екскурсантами під час екскурсії на підприємство.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться у спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу (додаток 6).
Вступний інструктаж проводиться за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. У ході вступного інструктажу працівника ознайомлюють із загальними відомостями про підприємство, характерними особливостями виробництва, з об'єктами підвищеної небезпеки, загальними правилами поведінки на території підприємства, у виробничих і допоміжних приміщеннях, з методами і засобами запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, засобами колективного та індивідуального захисту, знаками безпеки та сигналізації, обставинами та причинами нещасних випадків, порядком їх розслідування та оформлення, правилами надання першої допомоги потерпілим та діями у разі нещасного випадку або аварії. Орієнтовний перелік питань вступного інструктажу наведено у додатку 7.
Наступне ознайомлення працівника з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці відбувається безпосередньо на робочому місці під час первинного інструктажу.
Первинний інструктаж на робочому місці до початку роботи проводиться:
> з новоприйнятим на підприємство працівником;
> з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
> з працівником, який виконуватиме нову для нього роботу;
> з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі.
Первинний інструктаж проводиться за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та технічної документації. Орієнтовний перелік питань первинного інструктажу наведено у додатку 8.
Усі робітники, у тому числі випускники професійно-технічних навчальних закладів, навчально-виробничих (курсових) комбінатів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2—15 змін (залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника) пройти стажування під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників.
Стажування проводиться за програмами для конкретної професії, посади або робочого місця. Програми стажування розробляються на підприємстві. Стажування проводиться на робочих місця свого або іншого подібного за технологією підприємства.
У процесі стажування (дублювання) працівник повинен:
> закріпити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій з охорони праці;
> оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах;
> засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і улаштування обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог безпеки праці.
Після закінчення стажування та задовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів.
Якщо в процесі стажування працівник не оволодів необхідними виробничими навичками, то стажування може бути продовжено на термін не більше двох змін.
Повторний інструктаж на робочому місці проводиться з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на квартал, на інших роботах — 1 раз на півріччя. Повторний інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.
Позаплановий інструктаж проводиться:
при введенні вдію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
> при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів, інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
> при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
> при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;
> якщо у трудовому процесі виконавця робіт сталася перерва понад ЗО календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів;
> з учнями, студентами — під час трудового і професійного навчання в кабінетах, лабораторіях, майстернях тощо при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо (додатки 9, 10).
Обсяг і зміст інструктажу визначається у кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
> за виконання разових робіт, що не пов'язані з безпосередніми обов'язками за фахом (вантажно-розвантажувальні роботи, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо).
Усі інструктажі, крім вступного, реєструються у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці (додаток 11).
Усі види інструктажів на робочому місці завершуються перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Проводять їх безпосередні керівники робіт.
Роботодавець зобов'язаний видати працівникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці.
Інструкція з охорони праці є нормативним актом, що містить обов'язкове для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи.
Інструкції поділяються на примірні та такі, що діють на підприємстві.
Примірні інструкції затверджуються міністерствами або іншими органами виконавчої влади, виробничими, науково-виробничими та іншими об'єднаннями підприємств, які мають відповідну компетенцію. Примірні інструкції погоджуються з органами державного нагляду за охороною праці та Національним науково-дослідним інститутом охорони праці. Ці інструкції можуть використовуватись як основа для розробки інструкцій, що діють на підприємстві. Інструкції, що діють на підприємстві, розробляються на основі відповідних нормативно-правових актів з охорони праці, примірних інструкцій та технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств, які виготовляють обладнання, що використовується на даному підприємстві. Інструкції повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов'язкове самими працівниками.
Порушення працівником вимог інструкції з охорони праці є порушенням трудової дисципліни, за яке до нього може бути застосовано стягнення згідно із законодавством.
Контроль за додержанням працівниками вимог інструкцій покладається на роботодавця. Громадський контроль за додержанням всіма працівниками вимог інструкцій здійснюють профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці.
Інструкції з охорони праці складаються з таких розділів: 'г загальні положення;
> вимоги безпеки перед початком роботи;
> вимоги безпеки під час виконання робіт;
> вимоги безпеки після закінчення роботи;
> вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
Інструкції з охорони праці, що діють на підприємстві, мають переглядатися не рідше одного разу на 5 років, а для професій або видів робіт підвищеної небезпеки — не рідше одного разу натри роки. Інструкції мають переглядатися до закінчення зазначених термінів:
> у разі зміни законодавства України про працю та охорону праці;
> уразі набуття чинності новими або переглянутими нормативно-правовими актами з охорони праці;
> за вказівкою вищестоящих органів, органів державного управління і нагляду за охороною праці;
> у випадку аварійної ситуації або нещасного випадку, що викликали необхідність перегляду (зміни) інструкції;
> при впровадженні нових технологій, зміні технологічного процесу або умов праці, а також при впровадженні нових видів обладнання, машин, механізмів, матеріалів, апаратури, пристроїв та інструментів, видів енергії тощо.
|