1.1.2 Вимоги до будівель та споруд
Будівлі, повинні найбільш повно відповідати їхньому призначенню і задовольняти таким вимогам:
– функціональним, які відбивають відповідність розташування і розмірів приміщень призначенню будівлі;
– технічним, які забезпечують захист приміщень від впливів зовнішнього середовища, а також достатню міцність, стійкість, довговічність і вогнестійкість основних конструкцій будівлі;
– естетичним, виконання яких формує зовнішній вигляд будівлі і забезпечує її гармонічний зв’язок з оточуючим середовищем;
– протипожежним, урахування яких забезпечує необхідний ступінь вогнестійкості;
– економічним, які передбачають зменшення витрат праці, матеріалів і скорочення строків зведення будівлі.
Основна вимога до будівель та споруд – функціональна доцільність, тобто повна відповідність своєму призначенню. Цій вимозі повинні підкорятися всі об’ємно-планувальні (склад і розміри приміщень, їхній взаємозв’язок) і конструктивні рішення (конструктивна схема будинку, матеріали основних конструкцій, оздоблювальні матеріали). Функціональне призначення будівлі визначає вимоги до освітленості, температури, звукоізоляції, вентиляції, опалення, водо- і газопостачання, каналізації, ліфтів, побутового обладнання, до оздоблення приміщень і благоустрою будівлі тощо.
Інші важливі вимоги: міцність будівлі, у тому числі стійкість, тобто опір перекиданню і зрушенню, а також жорсткість, тобто незмінюваність його геометричних форм і розмірів; довговічність будівельних матеріалів основних конструкцій будинку (вогнестійкість, морозостійкість, волого- і біостійкість, стійкість проти корозії).
Однією з найважливіших вимог є економічність будівництва, особливо при його масовому характері. На економічні показники житлової забудови впливають поверховість будинків, планувальна і конструктивна схеми, довжина будинку, площа квартир, щільність забудови, благоустрій, у тому числі інженерні комунікації, вулиці, дороги, транспорт, загальноміські мережі, зелені насадження.
Безпека будівель і споруд забезпечується шляхом прийняття безпечних проектних рішень вже на етапі їх проектування, наступної реалізації цих рішень на етапі будівництва та підтримання на потрібному рівні в процесі експлуатації.
.3.2 Основні властивості будівельних матеріалів
Властивості будівельних матеріалів залежать від їх складу та структури. Будь-який будівельний матеріал характеризується хімічним, мінеральним і фазовим складом.
Хімічний склад будівельних матеріалів дає змогу зробити висновок про деякі їх властивості: вогнестійкість, біологічну стійкість, механічні та інші характеристики.
Мінеральний склад показує, які мінерали і в якій кількості входять до складу в’яжучої речовини або кам’яного матеріалу, наприклад, у портландцементі кількість аліту СаО SіО2 становить 45…60 %, причому при більшій його кількості прискорюється твердіння і підвищується міцність цементного каменю.
Фазовий склад матеріалу впливає на його властивості та поведінку при його експлуатації. У матеріалі виділяють тверду речовину, яка утворює стінки пор, тобто скелет (каркас) матеріалу та пори, заповнені повітрям і водою.
Структуру матеріалу вивчають на трьох рівнях: перший – макроструктура матеріалу – будова, яку видно неозброєним оком; другий – мікроструктура матеріалу – видима в оптичний мікроскоп; третій – молекулярно-іонна будова речовини, яка вивчається методами рентгеноструктурного аналізу і електронної мікроскопії.
Властивості будівельних матеріалів поділяють на такі групи:
1) фізичні (істинна, середня, насипна густина; пористість, питома поверхня тощо);
2) властивості щодо впливу води та морозу (водовбирання, вологість, водостійкість, водопроникність, вологовіддача, гігроскопічність, морозостійкість);
3) теплові (теплопровідність, теплоємність, вогнестійкість, вогнетривкість);
4) механічні (міцність при стисканні, згин і розтягання, твердість, крихкість, стирання, пружність, пластичність, опір ударові, зносостійкість, повзучість);
5) спеціальні (хімічна (корозійна) і біологічна стійкість, газопроникність, довговічність, адгезія, акустичні властивості);
6) технологічні – характеризують придатність до механічної обробки (різання, свердлення, стругання, розпилювання).
|