НК10
Назаренко К.В., аспірант
Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ нтп В УМОВАХ ЦИКЛІЧНОСТІ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИНАМІКИ
Вивчено вплив науково-технічного прогресу на рівень соціально-економічного розвитку країн. Дослідження залежності між значеннями міжнародного індексу інновацій BCG, індексу сталого розвитку та індексу Джині виявило наявність позитивного соціально-економічного ефекту НТП, вираженого в зростанні індексу сталого розвитку для країн з більш високим рівнем інноваційного розвитку, та в нелінійній зміні рівня диференціації доходів у відповідності з тенденціями світової економічної динаміки.
Ключові слова: науково-технічний прогрес, економічний розвиток, інноваційний розвиток, міжнародний індекс інновацій, сталий розвиток, індекс Джині, економічна динаміка.
The influence of scientific and technological progress to the level of socio-economic development. Investigation of the relationship between the international index values innovation BCG, the index of sustainable development and the Gini index revealed the presence of positive socio-economic impact of STP, expressed in the growth index of sustainable development for countries with higher levels of innovation development, and non-linear changes in the level of income differentiation in accordance with trends World economic dynamics.
Keys words: technological progress, economic development, innovative development, international index of innovation, sustainable development, Gini index, economic growth.
Вступ. Починаючи з середини XX століття, науково-технічний прогрес став об'єктом численних досліджень - в теорії економічного зростання як один з чинників, в інноваційних теоріях та теоріях технологічних зрушень - як самостійна категорія. В сучасних умовах підвищення економічної нестабільності світової економіки проблема економічного зростання отримала більш широке трактування – як проблема економічного розвитку.
Впровадження інновацій у виробництво та в соціально-економічну сферу визначає рівень економічного розвитку будь-якої країни. На макроекономічному рівні відбувається перехід від ресурсного типу економічного розвитку до інноваційного. Формується нова інноваційна модель розвитку економіки, в якій на перше місце, за значенням, виходить людський потенціал та сума накопиченого знання.
Вивчення впливу НТП на економічне зростання породило низку дискусійних питань, однозначних відповідей на які не знайдено досі. Зокрема, немає єдиної думки з приводу методології якісної та кількісної оцінки внеску НТП в економічне зростання, принципової можливості проведення та теоретичної значимості такої оцінки. Недостатньо вивчений комплексний вплив НТП на різноманітні аспекти соціально-економічного розвитку, роль у підвищенні добробуту населення країн світу.
В роботах Нобелівського лауреата С. Кузнеця проаналізовано залежності між економічним зростанням та змінами у диференціації доходів, визначеною через індекс Джині. Встановлена статистична залежність отримала назву «Крива Кузнеця», або «Закон Кузнеця» [5, 9].
Динаміка соціально-економічних показників в умовах інноваційного розвитку потребує подальшого дослідження.
Аналіз досліджень та публікацій. Огляд еволюції основних концепцій економічного розвитку вказує на їх нерозривний зв'язок з проблемою технологічного прогресу та інновацій. Вивчення науково-технічного прогресу як екзогенного фактору економічного зростання було запроваджено представниками класичного (А. Сміт), неокласичного (В. Джевонс, А. Маршалл, Л. Вальрас, К. Менгер, Р. Солоу), кейнсіанського та неокейнсианського (Дж. Кейнс, Н. Калдор, Е. Домар, Р. Харрод, Е. Хансен, Е. Хікс) напрямів економічної науки. Подальший аналіз впливу технічного прогресу на чинники економічного зростання здійснювали Я. Тінберген, Р. Солоу, Дж. Мід, Е. Денісон.
У 80-ті рр. XX століття на зміну концепціям екзогенного НТП прийшов новий підхід, який одержав відображення в моделях Х. Узави – Р. Лукаса, Д. Ромера та ін., що трактують технологічні зміни як результат ендогенного, тобто генерованого усередині системи технологічного прогресу.
Теоретичні засади та практичні аспекти впливу науково-технічного прогресу на показники економічного зростання, на інноваційний потенціал та інноваційний розвиток, знаходяться в центрі досліджень українських та російських фахівців М. Бажала, В. Геєця, О. Кузика, І.Макаренка, Л. Федулової, Ю. Яковця та ін.
Метою дослідження є встановлення залежності між значеннями міжнародного індексу інновацій BCG, індексу сталого розвитку, та розподілу доходів визначеного через індекс Джині для країн світу.
Дослідження ґрунтується на матеріалах аналітичної доповіді «The Innovation Imperative in Manufacturing. How the United States Can Restore Its Edge», підготовленої консалтинговою агенцією ВСG (США), проекту «Глобальне моделювання процесів сталого розвитку в контексті безпеки населення земної кулі» Інституту прикладного системного аналізу НТУУ «КПІ» та НАН України під керівництвом академіка М. Згуровського, міжнародної статистичної звітності «Economy Statistics», та виконано із застосуванням статистичного, аналітичного, системного методів.
За допомогою програм Microsoft Excel та пакету прикладної програми Statistica 6.0. автором було розраховано коефіцієнт кореляції, побудовано діаграму розсіювання коефіцієнта кореляції та графік залежності індексу Джині по співвідношенню до міжнародного індексу інновацій BCG та показника сталого розвитку у трьох вимірному просторі.
Виклад основного матеріалу. Економічне зростання відображає характер функціонування економіки будь-якої країни. Звідси показники економічного зростання використовують як для загальної характеристики національних господарств, так і в якості параметрів порівняння рівнів соціально-економічного розвитку країн.
Основою економічного зростання і головним джерелом прибутку країн та окремих підприємств (компаній) є науково-технічний прогрес (НТП). В США, Європі та Японії внесок науково-технічного прогресу в економічне зростання становить до 90%. Що стосується України, то її частка у світовому ринку наукомісткої продукції складає близько 0,3%, а частка інноваційної продукції - менше 5% від загального обсягу промислової продукції [4].
Досягнення науки та технології визначають сьогодні не тільки динаміку економічного зростання, але й рівень конкурентоспроможності держави у світовому співтоваристві. Основою сучасних технологій є фундаментальна наука, що створює інтелектуальні ресурси суспільства, основу сучасної технології.
У сучасній літературі виділяють теорію екзогенного (зовнішнього) зростання, родоначальником якої є Роберт Солоу, та теорію ендогенного (внутрішнього) зростання, запроваджену в роботах Пола Ромера [1].
Трактування технічного прогресу як екзогенного фактора означає, що реалізація економічної політики безпосередньо не впливає на технічний прогрес, але технічний прогрес може впливати на економічну політику. Включення технічного прогресу до моделі Р. Солоу [1] означає, що країна, яка має вищі темпи технічного зростання (звідси вище зростання продуктивності), матиме вищий рівень життя порівняно з країнами, що не мають такого зростання. Відповідно до теорії екзогенного зростання, технологічна еволюція забезпечує зростання вихідного продукту без зміни величини трудових та капітальних витрат у виробничому процесі. Проте вона не уточнює механізми, за допомогою яких здійснюється технічний прогрес.
Узагальнення історичного досвіду різних країн переконливо довело, що на сучасному етапі розвитку суспільства науково-технічний прогрес слід розглядати, перш за все, як внутрішній (ендогенний) чинник розвитку економіки, що характеризується органічним впливом науки і техніки на розвиток виробництва. Внутрішні механізми впливу науково-технічних досягнень на економічний розвиток докладно описав Й. Шумпетер [6], який сформулював цілісну інноваційну теорію, яка й сьогодні є основою концепції ендогенного науково-технічного прогресу.
П. Ромер [10] запропонував модель, яка виходила з того, що акумулювання знань є рушійною силою економічного зростання. Модель Ромера стверджує, що науково-дослідна діяльність, а також нагромадження людського капіталу шляхом освіти і професійної підготовки відіграють важливу роль у забезпеченні зростання доходів на душу населення в довготривалій перспективі. Згідно з ендогенною теорією, основними факторами, які визначають темпи зростання національної економіки, вважаються освіта, професійна підготовка та розвиток нових технологій для світового ринку.
Інноваційний потенціал та інноваційний розвиток країни вимірюються за допомогою низки індексів, що розрізняються набором показників, алгоритмом інтеграції показників та шкалою значень індексів.
Одним з таких індексів є міжнародний індекс інновацій BCG (International Innovation Index BCG), що розраховується у США за методикою Бостонської консалтингової групи, за участю Національної Асоціації виробників (National Association of Manufacturers) та Інституту промисловості (The Manufacturing Institute) [11].
Рис. 1. Структура міжнародного індексу інновацій BCG [11]
Структура міжнародного індексу інновацій BCG (рис. 1) містить шість категорій субіндексів, поділених на дві групи.
За даними на 2009 рік світовий рейтинг інноваційного розвитку очолюють Сінгапур, Швейцарія, США та Японія. Україна у цьому рейтингу посідає 64 місце серед 110 країн, випереджуючи Єгипет, Молдову, Грузію, однак суттєво поступаючись Росії, Чехії, Польщі та Туреччині [11].
Встановлений науковцями вплив науково-технічного прогресу на економічні й соціальні процеси в суспільстві дозволив сучасним вченим запровадити поняття ефекту НТП, який може бути як позитивним, так й негативним [4]. У загальному плані прискорення НТП створює кілька видів ефектів: економічний, соціальний, ресурсний, технічний, інформаційний.
Перспективним підходом є оцінювання соціально-економічного ефекту НТП через виявлення зв'язку показників інноваційного розвитку країн світу та індексів сталого розвитку. Концепція сталого розвитку (англ. sustainable development), вперше сформульована в 1983 р. в доповіді «Наше спільне майбутнє» незалежної Світової Комісії з навколишнього середовища та розвитку ООН, була закликана сприяти розв’язанню глобальної екологічної проблеми людства в умовах технологічного прогресу, та лягла в основу рішень 2-ої Всесвітньої конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992). Запроваджене в науковий обіг поняття сталого розвитку проголошує «необхідність задоволення життєвих потреб теперішнього покоління людства без порушення можливостей майбутніх поколінь задовольняти власні потреби» [2]. Концепція сталого розвитку поєднує три базові складові: економічну, соціальну та екологічну, та обумовлює гармонізацію взаємовідносин суспільства з природним середовищем.
Загострення глобальних проблем протягом останніх десятиліть обумовило необхідність адаптації Концепції сталого розвитку, прийнятої ООН в 1992 р., до сучасних глобалізаційних викликів. Таке завдання було втілене в проекті, виконаному вченими Інституту прикладного системного аналізу НТУУ «КПІ» та НАН України під керівництвом академіка М.Згуровського [3]. Запропоновано систему факторів (індексів і індикаторів) та розроблено методику виміру процесів сталого розвитку (МІСР).
Розрахунок індексу сталого розвитку Іс.р, здійснюється через суму індексів для трьох вимірів: економічного (Іек.в), екологічного (Іе.в) та соціального (Іс.в) з відповідними ваговими коефіцієнтами. У свою чергу, кожен з індексів Іек.в, Іе.в та Іс.в обчислюється з використанням прийнятих у міжнародній практиці індексів та індикаторів. За результатами розрахунків індексу сталого розвитку 95 країн світу поділені на п’ять груп в залежності від величини індексу.
У таблиці 1 наведений рейтинг країн світу, з розподілом на відповідні групи, за показниками індексу сталого розвитку та міжнародного індексу інновацій BCG.
Таблиця 1.
Рейтинг країн світу за показниками індексу сталого розвитку, міжнародного індексу інновацій BCG та індексу Джині
Країна
|
Індекс сталого розвитку
|
Рейтинг
|
Міжнародний індекс інновацій ВCG
|
Рейтинг
|
Індекс Джині
|
Рейтинг
|
Група 1. Дуже високі показники
|
Фінляндія
|
0,865
|
1
|
1,87
|
7
|
26
|
126
|
Швейцарія
|
0,864
|
3
|
2,23
|
3
|
33,7
|
91
|
Данія
|
0,864
|
4
|
1,6
|
11
|
24
|
132
|
Швеція
|
0,863
|
5
|
1,64
|
10
|
23
|
134
|
Велика Британія
|
0,855
|
6
|
1,42
|
15
|
34
|
89
|
Сполучені Штати
|
0,845
|
8
|
1,8
|
8
|
45
|
42
|
Канада
|
0,843
|
9
|
1,42
|
14
|
32,1
|
100
|
Японія
|
0,828
|
13
|
1,79
|
9
|
38,1
|
70
|
Ірландія
|
0,827
|
14
|
1,88
|
5
|
32
|
101
|
Ісландія
|
0,822
|
16
|
2,17
|
4
|
25
|
131
|
Група 2. Високі показники
|
Іспанія
|
0,797
|
20
|
0,93
|
24
|
32
|
101
|
Чехія
|
0,795
|
21
|
0,41
|
32
|
26
|
126
|
Ізраїль
|
0,776
|
25
|
1,36
|
16
|
38,6
|
68
|
Малайзія
|
0,764
|
27
|
1,12
|
21
|
46,1
|
36
|
Група 3. Середні показники
|
Болгарія
|
0,696
|
41
|
-0,13
|
53
|
31,6
|
103
|
Росія
|
0,693
|
43
|
-0,09
|
49
|
41,3
|
54
|
Мексика
|
0,692
|
44
|
-0,16
|
57
|
50,9
|
20
|
Таїланд
|
0,69
|
45
|
0,12
|
44
|
42
|
52
|
Туреччина
|
0,683
|
48
|
-0,21
|
58
|
43,6
|
48
|
Україна
|
0,668
|
51
|
-0,45
|
64
|
31
|
104
|
Група 4. Низькі показники
|
Казахстан
|
0,644
|
67
|
-0,23
|
60
|
30,4
|
110
|
Грузії
|
0,644
|
68
|
-0,77
|
77
|
40,4
|
57
|
Намібія
|
0,605
|
76
|
-1,07
|
101
|
70,7
|
1
|
Група 5. Дуже низькі показники
|
Єгипет
|
0,596
|
78
|
-0,47
|
65
|
34,4
|
88
|
Мадагаскар
|
0,528
|
91
|
-1,16
|
103
|
47,5
|
31
|
Зімбабве
|
0,508
|
95
|
-1,63
|
110
|
50,1
|
26
|
Складено автором на основі [3, 7, 11]
Країни, які мають, за класифікацією М. Згуровського, дуже високі показники сталого розвитку - Фінляндія, Швейцарія, США, Японія, також демонструють високе значення міжнародного індексу інновацій BCG. В свою чергу, країни з середніми показниками сталого розвитку, займають середнє місце у рейтингу за індексом інновацій. Такими країнами є Болгарія, Росія, Туреччина та Україна [3].
С. Кузнець встановив статистичну залежність між такими характеристиками сталого розвитку, як економічне зростання та зміни в диференціації доходів. Дослідження проводилось із застосуванням коефіцієнту Джині - статистичного показника, який свідчить про ступінь розшарування суспільства даної країни або регіону по відношенню до середнього рівня доходів у країні [8]. Коефіцієнт Джині, хоча і не є точним індикатором диференціації доходів, але у першому наближенні дозволяє судити про нерівність доходів у тій чи іншій країні. Виявлена вченим залежність отримала назву «Крива Кузнеця», або «Закон Кузнеця» (рис. 2), виражається в тому, що в процесі підвищення соціально-економічного розвитку країн нерівність у розподілі доходів спочатку різко зростає, але після досягнення економікою певного рівня соціально-економічного розвитку має тенденцію плавно знижуватися. Ця закономірність справедлива не тільки для розвинених країн, але й для традиційних суспільств, що встають на шлях модернізації.
Рис 2. «Крива Кузнеця» [5]
Теоретичне обґрунтування «кривої Кузнеця» полягає в наступному: на кривій, представленій на рис. 2, до точки А соціальна нерівність наростає в міру економічного розвитку. Відрізок від точки А до точки В показує, що нерівність у розподілі доходів спочатку різко зростає, але потім, від точки В до точки С, знижується й встановлюється на деякому, практично незмінному, довгостроковому рівні [5]. На основі виявленої закономірності С. Кузнецем було досліджено циклічність світової економічної динаміки.
Виявлення статистичної залежності між показниками інноваційного розвитку, сталого розвитку та коефіцієнтом Джині дозволить більш глибоко виявити соціальний ефект науково-технічного прогресу.
Автором сформульовано гіпотезу про пряму залежність між показниками інноваційного розвитку та сталого розвитку: вищому значенню індексу інноваційного розвитку відповідає більш високе значення індексу сталого розвитку країни, та про відповідність зв’язку між показниками сталого розвитку та значенням коефіцієнту Джині закономірності, що була виявлена Саймоном Кузнецем.
Гіпотезу підтверджено даними, отриманими за результатами проведеного дослідження. Фактичною базою дослідження слугували данні звітів «Sustainable Development Index» [3] та «The Innovation Imperative in Manufacturing, ВСG» [11], в яких містяться значення показників сталого розвитку та інноваційного розвитку для низки країн світу. За результатами розрахунку кореляційної залежності між цими показниками було одержано коефіцієнт кореляції R = + 0,873, що означає наявність сильного зв’язку між показниками інноваційного розвитку та сталого розвитку (рис. 3).
Рис. 3. Діаграма розсіювання кореляційної залежності між показниками інноваційного розвитку та сталого розвитку
Рівняння регресії між показниками інноваційного розвитку та сталого розвитку (рис. 3) має вигляд:
Y = 0,088Х + 0,697, де
Y – міжнародний індекс інновацій BCG;
Х – індекс сталого розвитку.
Згідно з цим рівнянням, R2 складає 0,762 і це означає, що 76,2% змін змінної Y визначається лінійною залежністю від змінної Х. Таким чином, чим вищий рівень інноваційного розвитку, тим більшим є показник сталого розвитку країни. Розрахований лінійний коефіцієнт кореляції (R = + 0,873) свідчить про наявність прямого й тісного зв'язку між досліджуваними параметрами.
Діаграма розсіювання кореляційної залежності між показниками інноваційного розвитку та сталого розвитку показує менший ступінь розсіювання для країн з більш високими показниками сталого розвитку та інноваційного потенціалу.
Н аступним кроком було розраховано, за допомогою пакету прикладної програми Statistica 6.0., залежність між індексом Джині, міжнародним індексом інновацій BCG та показниками сталого розвитку (рис. 4).
Рис. 4. Індекс Джині у співвідношенні з міжнародним індексом інновацій BCG та індексом сталого розвитку країн світу
Розрахунок показав нелінійну залежність між показниками індексу інновацій та індексу Джині. Так, для країн з низьким індексом інноваційного розвитку розшарування за рівнем доходів спочатку зменшується по мірі зростання індексу BCG від -2,0 до 0,3. З подальшим підвищенням рівня інноваційності динаміка індексу Джині вказує на зростання диференціації доходів. В свою чергу, для країн, що очолюють рейтинг інноваційного розвитку зі значенням індексу BCG вищим за 1,5, рівень диференціації доходів демонструє стійке скорочення. Подібний характер демонструє також залежність між диференціацією доходів та індексом сталого розвитку (рис.4), що відповідає виявленій С. Кузнецем залежності між рівнем соціально – економічного розвитку та економічною нерівністю для окремих країн, вираженою через індекс Джині.
Вважається, що індекс Джині, що не перевищує 0,25, спостерігається в країнах з розвиненою соціальною регулюванням трудових відносин і значним держсектором (Швеція, Данія, Словенія). Навпаки, індекс Джині понад 0,41 характерний для Росії, Сінгапуру, Туреччини та деяких країн, що розвиваються, в яких домінують ринкові механізми. Високе розшарування доходів демонструє також економіка США. В Україні індекс Джині підвищився з 25,7 в 1992 р. до 31,0 в 2006 р. [7].
Результати дослідження вказують на наявність позитивного соціально - економічного ефекту НТП в умовах інноваційного розвитку економіки для країн світу, вираженого в зростанні відповідності вимогам сталого розвитку, та в підвищенні скорочення розриву доходів між найбільш заможними та найбільш бідними прошарками населення для країн з високим рівнем інноваційного розвитку, у відповідності з тенденцією циклічності світової динаміки.
Висновки. Проведене дослідження дозволило виявити сильний кореляційний зв'язок між показниками інноваційного розвитку країн за індексом інноваційного розвитку BCG, та значеннями сталого розвитку країн, та нелінійну залежність з рівнем розшарування доходів (індексу Джині) у відповідності з тенденцією циклічності світової динаміки.
Виявлена залежність вказує на наявність позитивного соціально – економічного ефекту прискорення НТП, та підтверджує висновок С. Кузнеця про тенденцію до зменшення диференціації доходів у країнах з високим соціально – економічним рівнем, для сучасного періоду розвитку суспільства.
Отриманий результат дає змогу обґрунтувати необхідність більш глибокого вивчення впливу факторів інноваційного розвитку на соціальні показники країни, та доцільність розробки програм соціального розвитку на засадах сприяння НТП на регіональному та національному рівнях.
Список використаної літератури
Дагаев А. Новые модели экономического роста с эндогенным технологическим прогрессом / А. Дагаев / МЭиМО. 2001. № 6. С. 40–51.
Евтеева С. А. Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР): «Наше общее будущее». Пер. с англ./Под ред. С. А. Евтеева, Р. А. Перелета/ М.: Прогресс, 1989.
Згуровский М.З. Устойчивое развитие и глобальное моделирование: Качество жизни и безопасности населения земного шара./ М.З. Згуровский, А. Гвишиани /К.: Издательский дом «Политехника», 2008. – 351 с.
Туманян Ю. Р. Научно-технический прогресс и воспроизводственный процесс в современных условиях. / Ю. Р.Туманян / Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2003. – Т.1, №3.
Филатов И. В. Теоретическое наследие С. Кузнеца и проблемы модернизации постсоциалистических стран. [Электронный ресурс] / И. В. Филатов /Федеральный образовательный портал ЭСМ.– Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru/data/015/665/1219/003.FILATOV.pdf
Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. — М.: Эксмо, 2007.
Economy Statistics. Distribution of family income - Gini index. [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.nationmaster.com/graph/eco_dis_of_fam_inc_gin_ind-distribution-family-income-gini-index
Kuznets S. Economic Growth and Income Inequality / S. Kuznets /American Economic Review. 1953. Vol. 45. № 1.
Kuznets S. Equilibrium Economics and Business-Cycle Theory / S. Kuznets// Economic Change: Selected Essays in Business Cycles, National Income, and Economic Growth. - N.Y., 1953. P. 31.
Romer P.M. Endogenous technological change. Journal of Political Economy, v.98, N 5, p.71, 1990.
The Innovation Imperative in Manufacturing. How the United States Can Restore Its Edge /Report ВСG, 2009. – 32 p.
5.03.2011 р.
|