Регулювання в зв'язку

Регулювання в зв'язку

• 
  мережі загального користування повинні надавати певний набір так званих універсальних послуг, що повинні бути доступні малозабезпеченим соціальним прошаркам населення (пенсіонери, студенти й інші), а також населенню, що мешкає в географічно невигідних районах (сільська і важкодоступна місцевості й ін.). Природно, що це не може бути відрегульовано самими учасниками ринку:
  
• 
  деякі ресурси мереж (номерна ємність, адреси, частотний спектр) обмежені і тому повинні бути предметом регулювання;
  
• 
  в ринкових умовах відношення між операторами і споживачами потребують спеціального механізму захисту прав споживачів;
  
• 
  наявність домінуючого оператора створює передумови для придушення конкуренції. Повинний бути початий ряд заходів для підтримки так званої "чесної" конкуренції: не повинні позначатися чинники домінування, переваги, перехресного фінансування;
  
• 
  мережі зв'язку потребують захисту від можливих ушкоджень при підключенні до них термінального устаткування; ця задача вирішується шляхом проведення сертифікаційних іспитів устаткування.
  

• 
  регулюючий орган, як частина міністерства, що знаходиться під його керуванням. Це тимчасове рішення питання; у цій моделі міністерство є відповідальним як за проведення політики в секторі зв'язку, так і за забезпечення функцій регулювання. Саме у такий спосіб поки вирішене це питання в Україні;
  
• 
  незалежний регулятор у середині міністерства; така модель має місце у Франції і практично є гібридною: регулятор має значну, але не повну незалежність;
  
• 
  квазі-автономний незалежний регулятор; прикладом такого підходу є англійський варіант, що включає декілька регуляторів: OFTEL, що існує поза міністерською структурою, відповідає за захист прав споживача, контролює універсальні послуги і дотримання правил конкуренції; DTI, відповідальний за видачу ліцензій і BABT - за сертифікацію;
  
• 
  цілком автономний незалежний регулятор; прикладом такого регу-лятора може бути Федеральна Комісія з зв'язку FCC, створена в США.
  

• 
  вимоги забезпечення прозорості домінуючим оператором: публікація відповідних даних по всіх міжмережевих пропозиціях; забезпечення доступності зацікавленим сторонам інформації про міжмережеві угоди, включаючи дані про оплату;
  
• 
  вимоги забезпечення недискримінаційної політики домінуючим оператором: відсутність дискримінації при використанні мережевих ресурсів для своїх потреб чи потреб іншої сторони; використання ідентичних вимог в ідентичних умовах при організації ідентичних послуг зв'язку;
  
• 
  вимоги цінової орієнтації: оплата міжмережевої взаємодії повинна бути заснована на реальних витратах; система оплати міжмережевих послуг не повинна бути заплутаної і повинна бути зручна для застосування принципів прозорості, собівартості і документування всіх істотних деталей.
  

• 
  захист інтересів користувача (наявність стандартного затвердженого договору, забезпечення детальною інформацією з питань оплати, опис процедур рішення спірних питань, публікація умов доступу до мережі, тарифи, якість і доступність послуг);
  
• 
  умови фінансування соціально-доступних послуг;
  
• 
  можливість доступу до довідкових і аварійних служб; забезпечення можливості користування послугами зв'язку особам із фізичними вадами.
  

• 
  забезпечення можливості одержання адекватних номерів, адрес і імен;
  
• 
  незалежним керуванням планами розподілу розглянутих ресурсів; публікацією планів; прозорими і справедливими процедурами розподілу ресурсів;
  
• 
  публікацією планів;
  
• 
  прозорими і справедливими процедурами розподілу ресурсів.
  

1. 
   The 1999 Communications Review. Communication from the Comission to the European Parlament, the Conncil, the Economic and Social Committec and the Committec of the Regions/
   
2. 
   Концепція розвитку національних мереж електричного та поштового зв'язку загального користування та формування ринка послуг зв'язку в Україні до 2010 р., затв. Мінзв'язку у 1997 р.
   
3. 
   Концепція розвитку зв'язку України до 2010 р. затв. Кабміном у 1999 р.