Лист №4/18-Г-219 від 27. 10. 2008 р. Видавничий будинок ММД Мелітополь 2008
|
|
Скачати 5.26 Mb.
|
|
Функції спинного мозку. Спинний мозок виконує дві основні функції: рефлекторну і провідникову. Рефлекторна функція спинного мозку полягає в тому, що на рівні спинного мозку відбувається складна координація рухових реакцій організму. У спинному мозку розташовані центри всіх рухових мимовільних рефлексів (крім м'язів голови), центри вегетативної симпатичної і частково парасимпатичної (у куприковому відділі) нервової системи: судинорозширювальні, судинозвужувальні, потовидільні (бокові роги грудних сегментів); центри, що регулюють функції серця і бронхів (5-и верхніх грудних сегментів); сечовипускання та акт дефекації, ерекції статевого члену, сім’явиверження (куприкові сегменти). Нервова імпульсація від рухових центрів спинного мозку забезпечує постійне, трохи повільне напруження всієї мускулатури, яка має назву м’язовий тонус. У сірій речовині спинного мозку замикаються рефлекторні дуги багатьох рухових реакцій (рис. 12). У перші дні життя дітей колінний рефлекс виникає легко, але виявляється він не у розгинанні гомілки, а у її згинанні, це пояснюється переважанням тонусу м’язів-згиначів над розгиначами. Після першого року життя у здорових дітей колінний рефлекс виникає завжди, але він менш виразний. Крім рефлекторної функції, спинний мозок здійснює провідникову функцію – проводить нервові імпульси висхідними шляхами до головного мозку, низхідними шляхами – від головного мозку. До основних висхідних шляхів відносяться:
 Рис. 12. Схеми здійснення рефлекторних функцій спинним мозком: А – загальний вигляд спинного мозку; Б – утворення провідних шляхів спинного мозку; В – рефлекторна дуга рухових реакцій; Г – здійснення колінного рефлексу 3. Волокна спино-мозочкових трактів Флексіга і Говерса, які розташовані у бокових стовпах спинного мозку і частково на волокнах пучків Голля і Бурдах, нервові імпульси від пропріорецепторів м’язів, сухожиль і суглобових зв’язок проходять до головного мозку. До низхідних провідних шляхів належать: пірамідальний (кортикоспінальний) тракт, який проводить нервові імпульси від пірамідних клітин рухової зони кори великих півкуль, і проходить через піраміди довгастого мозку, нейрони яких відповідають за довільні (вольові) м’язові скорочення; екстрапірамідальні шляхи (екстрапірамідальна система координації рухової діяльності) об’єднують руброспінальний, ретикулоспінальний і вестибулоспінальний тракти, які регулюють тонус м’язів і координують рухи. Головний мозок. Головний мозок (encephalon) розташований у порожнині мозкового відділу черепа, вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною, і м'якою. Його маса у дорослої людини коливається від 1100 до 2000 г: у чоловіків в середньому складає 1375 г і у жінок - 1275 г. Головний мозок новонародженої дитини відносно великий, його маса становить 340-430 г, що складає 12-13% від маси його тіла (у дорослої людини – 2,5%). У хлопчиків його маса в середньому дорівнює 390 г, у дівчат – 355 г. Найбільш інтенсивний ріст мозку відбувається у перші три роки дитини. До кінця першого року життя маса головного мозку подвоюється, а до 3-4 років – потроюється. У 7 років маса головного мозку зростає до 1250 г, у 13 років до 1300 г. Максимального значення маса мозку набуває у 20-29 років. У наступні вікові періоди, аж до 60 років у чоловіків та до 55 років у жінок, маса мозку суттєво не змінюється, а після 55-60 років відмічається деяке її зменшення. Нижня частина головного мозку оточена спинномозковою рідиною - безбарвною речовиною, що виробляється всередині шлуночків головного мозку, рухається до третього і четвертого шлуночків, очолює головний мозок ззаду, опускається біля спинного мозку і підіймається попереду головного, де повторно всмоктується у кров через виступи павутинної оболонки. Така циркуляція сприяє пульсації мозкових артерій. Спинномозкова рідина постійно обновлює свій склад, містить глюкозу, потрібну для енергетичних витрат та для функціонування клітин головного і спинного мозку, а також білки та лімфоцити, які захищають від проникнення інфекції. Головний мозок складається з довгастого мозку, проміжного мозку і великих півкуль, а з його основи виходять 12 пар черепно-мозкових нервів, які пов'язують мозок з органами чуття, з шкірою і м'язами голови і шиї, з органами дихальної, серцево-судинної, травної та інших систем. Формування всіх відділів головного мозку, мієлінізація волокон і диференціювання нервових клітин триває майже до 3-ох років. Довгастий мозок є безпосереднім продовженням спинного мозку, нижня його границя – місто виходу корінців 1-го шийного спинномозкового нерву, верхня границя – задній край мосту. Довгастий мозок з вароліївим мостом утворюють єдиний структурно-функціональний відділ, що виконує рефлекторну і провідникову функції і має назву заднього мозку (рис. 13). Довжина довгастого мозку приблизно складає 25-28 мм, за формою він нагадує конусоподібне утворення, яке повернено основою вверх.  Рис. 13. Сагітальний розріз головного мозку: 1 – лобна доля; 2 – тім’яна доля; 3 – потилична доля; 4 - мозолисте тіло; 5 – зведення; 6 – таламус; 7 – дах середнього мозку; 8 – сосцевидне тіло; 9 – водопровід середнього мозку; 10 – ніжка мозку; 11 – зоровий перехрест; 12 – ΙV шлуночок; 13 – гіпофіз; 14 – вароліїв міст; 15 – мозочок; 16 – довгастий мозок На його поверхні знаходяться передня серединна щілина і передні і задні бокові борозни, які продовжуються зі сторони спинного мозку. Від довгастого мозку відходять корінці ΙX-ХΙΙ пар черепних нервів, борозни і корінці яких поділяють його на пучки та канатики. У товщі білої речовини заднього мозку зосереджені численні скупчення сірої речовини, які називаються ядрами або центрами. Рефлекторні функції довгастого мозку здійснюються нейронами сірої речовини покришки і пов’язані з ядрами ΙX, X, ХΙ, ХΙΙ пар черепних нервів, які вона містить. Ядра довгастого мозку забезпечують чутливу, рухову та вегетативну іннервацію органів голови, шиї, грудей, живота. Рухові волокна корінців ХΙΙ під'язикового, ΙX язикогорлового нервів, регулюють ковтання, тоді як чутливі волокна передають відчуття болю, смаку, дотику, температури від язика і горла. Рухові волокна корінців ХΙ додаткового нерву забезпечують рухи голови і плечового поясу, іннервують м'язи горла і гортані, беруть участь при утворюванні голосу. Рухові волокна корінців Х блукаючого нерву забезпечують діяльність залоз, процеси травлення, серцеві скорочення. За допомогою всіх цих ядер задній мозок, а в основному довгастий мозок, відповідає за формування ряду травних рефлексів – смоктання, жування, слиновиділення, ковтання, секреції і моторики шлунка та кишечнику, групи захисних рефлексів – кашлю, блювоти, сльозовиділення, чхання. У новонародженого краще розвинені філогенетичне, більш ніж старі відділи мозку. Маса стовбура мозку дорівнює 10,0-10,5 г, що складає приблизно 2,7 % від маси тіла (у дорослого близько 2%). Міст (вароліїв міст) має вигляд лежачого поперечно-потовщеного валика, задня його поверхня вкрита мозочком, передня знизу граничить з довгастим мозком, передня зверху – з ніжками середнього мозку. Передня поверхня моста по середній лінії містить продольну базилярну борозну з однойменною артерією. В області варолієвого моста знаходяться ядра V–VΙ, VΙΙ і VΙΙΙ пар черепно-мозкових нервів – ядра трійчастого, відвідного, лицевого і слухового нервів. Чутливі волокна корінців VΙΙΙ слухового нерву передають інформацію про звук, рівновагу і положення голови. Рухові волокна корінців VΙΙ лицевого нерву іннервують мімічні м'язи, а його чутливі іннервують смакові рецептори, слинні та слізні залози. Волокна корінців VΙ відвідного нерву проводять імпульси до вольових м'язів ока і повік. Чутливі волокна V трійчастого нерву проводять імпульси від рецепторів шкіри обличчя, слизових ротових і носових оболонок, зовнішнього вуха, зубів, а рухові волокна іннервують жувальні м'язи. На задній поверхні довгастого мозку і варолієвого моста є поглиблення, яке має форму ромба і називається ромбоподібною ямкою. Це дно четвертого мозкового шлуночку, який є продовження спинномозкового каналу. Довгастий мозок разом з мостом у новонародженого має масу 8 г, що складає 2% від маси головного мозку (у дорослого - 1,6%). Ядра довгастого мозку починають формуватися ще у внутрішньоутробному розвитку і до періоду народження майже сформовані, а до 7 років їх дозрівання закінчується. Ретикулярна формація (reticulum – сітка, formation - утвір) має сітчасту будову завдяки переплетінню відростків нервових клітин, тіла яких утворюють ядра і групи ретикулярних нейронів. Вона бере свій початок у задньому мозку і продовжується вверх всією стовбуровою частиною головного мозку. Ретикулярна формація проявляє впливи на ЦНС: висхідні, які активують діяльність великих півкуль головного мозку і визначають рівень активності всього організму та низхідні; низхідні, що полегшують або гальмують функції нейронів спинного мозку, підвищують тонус скелетних м’язів. У ретикулярній формації знаходяться дихальний центр, що забезпечує ритмічне чергування вдиху і видиху, та центр серцево-судинної діяльності (судиноруховий), завдяки якому підвищується тонус кровоносних судин, збільшується сила і частота серцевих скорочень, підвищується артеріальний тиск. Мозочок розташований над довгастим мозком позаду варолієвого моста і середнього мозку, під потиличними долями кори великих півкуль головного мозку. Складається з двох півкуль, з’єднаних черв'ячком. Кора мозочка складається з сірої речовини товщиною 1-2,5 мм, розділена поперечними борознами на частки і закрутки. Біла речовина знаходиться під корою, у товщі якої розташовані ядра мозочка – скупчення сірої речовини. Мозочок сполучається з довгастим мозком варолієвим мостом і середнім мозком за допомогою численних нервових волокон, які утворюють три пари ніжок мозочка. Мозочок має аферентні й еферентні зв’язки з усіма руховими центрами: по аферентними шляхами надходить інформація від пропріорецепторів, вестибулярних ядер заднього мозку і через вароліїв міст від усіх рухових зон кори великих півкуль; еферентними шляхами від мозочка здійснюється зворотна імпульсація до зазначених центрів. Таким чином, основні функції мозочку:
Також мозочок бере участь у регуляції вегетативних функцій: діяльності серцево-судинної системи, рівня артеріального тиску, складу крові тощо. У новонароджених мозочок розвинений слабо, найінтенсивніше його зростання помічено у перший рік життя, і до 15 років він досягає розмірів дорослої людини. Середній мозок довжиною близько 20 мм, розташований між вароліївим мостом і проміжним мозком, повністю покриває півкулі великого мозку. Складається з ніжок великого мозку і даху середнього мозку –чотиригорбикового тіла. Порожниною середнього мозку є водопровід мозку – вузький канал довжиною 1,5 см. Навколо водопроводу розташована центральна сіра речовина, скупчення якої утворюють рухові ядра ΙΙΙ і ΙV пар черепних нервів – окорухового і відвідного, які регулюють звуження зіниць та акомодацію ока; ядра чотиригорбикового тіла, ретикулярну формацію, червоне ядро та чорну речовину. Через середній мозок проходять усі висхідні шляхи до кори великого мозку і мозочка і низхідні, що несуть імпульси до довгастого та спинного мозку. Чотиригорбикове тіло знаходиться над водопроводом і має два передніх горбика, в яких розміщені первинні підкоркові зорові центри, і два задніх, в яких розташовані підкіркові слухові центри. Вони беруть участь у формуванні зорових і слухових орієнтувальних рефлексів у відповідь на несподівані світлові та звукові подразнення. Новизна світлових і звукових подразнень, які викликають орієнтувальні рефлекси, має важливе значення в утворенні умовних рефлексів і в мобілізації уваги дітей. Чорна речовина розташовується у вентральних відділах покришки ніжок мозку у вигляді широкого пласту пігментованих клітин. Основна її функція пов'язана з координацією складних актів ковтання і жування, регуляцією рухів пальців рук. Парне червоне ядро веретеноподібної форми, розташоване між чорною субстанцією і центральною сірою речовиною, основна функція – підвищення тонусу м’язів-згиначів і виконання звичних рухів, що часто повторюються. Передній мозок складається з проміжного мозку, куди належать зорові бугри і підгір’я, і кінцевого, куди належать кора і підкіркові вузли. Проміжний мозок розташований над середнім мозком, зверху вкритий великими півкулями. Складається він із зорових бугрів (таламусу) і підзгір’я (гіпоталамус), які є скупченням багатьох ядер. Таламус, або зорові бугри - парні утворення сірої речовини, яка розділена на три частини: передню, медіальну та латеральну, кожна з яких - це скупчення специфічних ядер і неспецифічних. Специфічні ядра переключення нервових імпульсів є воротами інформації, що надходить від рецепторів майже всіх аналізаторів до кори великих півкуль. Неспецифічні ядра з властивостями ретикулярної формації беруть участь у швидкій і короткочасній активації кори. Ядра з моторними функціями з’єднують мозочок і базальні ганглії з руховими центрами кори великих півкуль. Ядра з асоціативними функціями зв’язані між собою і з асоціативними зонами лобових, тім’яних, скроневих часток, а також з лімбічною корою. Гіпоталамус міститься під зоровими буграми, має тісний анатомо-функціональний зв’язок із гіпофізом. Він сполучається з різними відділами головного мозку. У гіпоталамусі розташовані центри вегетативної нервової системи: у його задній частині – центри симпатичного відділу, у передній - парасимпатичного. За допомогою зазначених центрів гіпоталамус впливає на діяльність внутрішніх органів. Також у ньому знаходяться центри емоцій, сну та бадьорості, насичення їжею, теплорегуляції, водно-сольового обміну. Одне з утворень гіпоталамусу, яке має назву сірого бугра, бере участь в регуляції функцій багатьох ендокринних залоз та обміні речовин. Порушення його будови сприяє атрофії статевих залоз, а його тривале подразнення може призвести до раннього статевого дозрівання, виникнення язв на шкірі, у шлунку і дванадцятипалій кишці. Ядра гіпоталамусу беруть участь у багатьох складних реакціях, що обумовлюють поведінку. Гіпоталамус регулює роботу залоз внутрішньої секреції, у ньому виробляються гормони: вазопресин, окситоцин, рилізинг-гормони, які стимулюють секрецію ряду гормонів у передній долі гіпофіза, а також гормони, які затримують секрецію гормону росту і пролактину передньої частки гіпофіза. Таким чином, він здійснює взаємозв’язок між нервовою системою і ендокринною і з гіпофізом входять до складу адаптаційної гіпоталамо-гіпофізадреналової системи, яка є необхідною у стресових реакціях. |
Схожі:
|
РОЗПОРЯДЖЕНН Я Кіровоградської облдержадміністрації від 5 березня 2008 року №27-219/5 та наказу начальника управління у справах сім’ї, молоді та... |
Монографії (з 2008 р.) Бистрова О. О. Слово – образ – символ в художньому тексті: (моногр.). – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ, 2008. – 201... |
|
ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ОВУ, 2007 р., N 52, ст. 3476, від 9 січня 2007 року N 549-V, ОВУ, 2007 р., N 8, ст. 276, від 17 вересня 2008 року N 514-VI, ОВУ,... |
ЗАКОНУКРА Ї Н И Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22. 05. 2008 } |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22. 05. 2008 } |
ЗАКОНУКРА Ї Н И Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22. 05. 2008 } |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22. 05. 2008 } |
ЗАКОНУКРА Ї Н И Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22. 05. 2008 } |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22. 05. 2008 } |
ЗАКОНУКРА Ї Н И Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22. 05. 2008 } |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua