ПРОГРАМА З БІОЛОГІЇ
для 10–11 класів
загальноосвітніх навчальних закладів
Рівень стандарту
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Вступ. Програма призначена для вивчення біології на рівні стандарту у класах суспільно-гуманітарного, філологічного, художньо-естетичного, технологічного напрямів.
Мета навчання біології на рівні стандарту полягає у формуванні в учнів цілісного уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу, роль і місце людини в природі, формування у школярів екологічного культури, ключових компетенцій, яких потребує сучасне життя.
Досягнення зазначеної мети забезпечується виконанням таких завдань:
формування в учнів знань про роль біологічних наук у формуванні сучасної природничонаукової картини світу; методи наукового пізнання; місце біології серед інших наук; значення біологічного різноманіття; зв'язок між природними і суспільними процесами; принципи функціонування і структуру біологічних систем на різних рівнях організації живого;
розвиток умінь встановлювати гармонійні стосунки з природою на основі поваги до життя як найвищої цінності та всього живого як унікальної частини біосфери;
формування умінь використовувати набуті знання для оцінки наслідків своєї діяльності по відношенню до навколишнього середовища, здоров'я інших людей, власного здоров'я, обґрунтування та дотримання заходів профілактики захворювань, правил поведінки у природі;
розвиток інтелектуальних і творчих здібностей.
Зміст курсу є логічним продовженням навчальних курсів основної школи, розподіляється за роками навчання таким чином:
10 клас - розділи: «Молекулярний рівень організації життя», «Клітинний рівень організації живої природи», «Організмовий рівень організації живої природи»;
11 клас - розділи: «Організмовий рівень організації живої природи» (продовження), «Надорганізмові рівні організації живої природи», «Історичний розвиток органічного світу».
На вивчення цих розділів відводиться:
10 клас – 52 години (1,5 год на тиждень);
11 клас – 52 години (1,5 год на тиждень).
В основу навчального змісту біології 10-11 класів покладено вивчення рівнів організації живої природи (молекулярного, клітинного, організмового, популяційного, екосистемного, біосферного). На рівні кожної системи простежуються їх основні ознаки: обмін речовин і перетворення енергії, цілісність живих систем. Зміст курсу включає провідні теоретичні узагальнення біологічної науки: клітинну, хромосомну теорії, еволюційні гіпотези, біологічні закони Г. Менделя, Т.Моргана тощо.
Розпочинається курс розділом «Молекулярний рівень організації живої природи», який передбачає вивчення хімічного складу організмів і особливостей біохімічних реакцій. Наступні розділи програми передбачають опанування учнями закономірностей функціонування живих систем на клітинному, тканинному, організмовому рівнях. Знання про принципи функціонування клітини становить основу розуміння законів спадковості й закономірностей мінливості. Ознайомлення з цитологією й генетикою готує учнів до вивчення індивідуального розвитку організмів. Екологічні закономірності вивчаються в розділі «Надорганізмові рівні життя». Завершується вивчення біології розділом «Історичний розвиток органічного світу»,що передбачає знайомство з основами еволюційних гіпотез та формуванням великих таксонів органічного світу в процесі історичного розвитку.
Практичну частину програми становлять лабораторні та практичні роботи, які є важливою складовою уроку біології і, залежно від змісту матеріалу, що вивчається, рівня підготовки учнів, навчально-матеріальної бази, можуть виконуватися різними способами: демонстраційно, фронтально, групою або індивідуально. Лабораторні та практичні роботи, позначені в програмі зірочкою, виконуються учнями за вибором учителя з урахуванням матеріально-технічних можливостей; за відсутності відповідних умов вони можуть бути замінені демонструванням. Оцінювання практичних і лабораторних робіт з біології здійснюється на розсуд вчителя або у всіх учнів класу, або вибірково, в залежності від способу виконання.
Неодмінною умовою виконання навчальної програми є проведення шкільних екскурсій. Учитель має право самостійно обирати час їх проведення, використовуючи години навчальної практики або резервні години.
Формуванню навичок самостійної роботи, вмінь пошуку необхідної інформації у додаткових літературних джерелах слугують семінарські заняття, які учитель може планувати, враховуючи навчальні можливості учнів та доступ їх до науково-популярної літератури.
Програма дає право вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об'єкти для вивчення та включати в зміст освіти приклади зі свого регіону, змінювати послідовність вивчення окремих питань у межах теми. Кількість годин на вивчення теми є орієнтовною і може бути змінена в межах визначених годин. Резервні години можуть бути використані для повторення, систематизації, узагальнення навчального матеріалу, контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.
10 клас
52 години (1,5 год на тиждень, із них 4 год резервних)
№ п/п
|
к-т
годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
|
|
2
|
Вступ
Система біологічних наук. Зв'язок біологічних наук з іншими науками.
Завдання сучасної біології.
Методи біологічних досліджень.
Рівні організації живої природи.
Значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства.
|
Учень (учениця):
називає:
рівні організації живої природи;
наводить приклади:
значення біологічних наук в житті людини і суспільства;
характеризує:
методи біологічних досліджень (описовий, порівняльний, експериментальний, статистичний, моделювання, моніторинг);
пояснює:
зв’язок біології з іншими природничими і гуманітарними науками;
робить висновок:
про значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства.
|
|
|
|
Розділ І. Молекулярний рівень організації живої природи
|
|
|
3
|
Тема 1. Неорганічні речовини.
Елементний склад організмів.
Класифікація хімічних елементів за їх кількістю в організмах: макроелементи, мікроелементи.
Роль неорганічних речовин (води, кисню, мінеральних солей) у життєдіяльності організмів.
|
Учень (учениця):
називає:
характеризує:
біологічну роль найважливіших для організму людини хімічних елементів;
роль води, кисню, мінеральних солей в існуванні живих систем різного рівня;
вікові зміни кількості води в клітинах;
поняття: гідрофільність, гідрофобність;
пояснює:
причини ендемічних та екологічних захворювань людини;
необхідність контролю хімічного складу води та їжі людини;
норми вживання води людиною в різних умовах навколишнього середовища;
потребу квотування промислових викидів країнами світу;
застосовує знання:
для профілактики захворювань людини, що виникають через нестачу або надлишок деяких хімічних елементів;
робить висновки:
про єдність елементного складу тіл живої і неживої природи;
про відмінності між живою та неживою природою, які пов’язані з різним кількісним співвідношенням хімічних елементів.
|
|
|
8
|
Тема 2. Органічні речовини
Органічні речовини, що входять до складу організмів, їх різноманітність та біологічне значення.
Будова, властивості, роль у життєдіяльності організмів малих органічних молекул: ліпідів, моноcахаридів, амінокислот нуклеотидів.
Будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів макромолекул (біополімерів): полісахаридів, білків, нуклеїнових кислот. Принципи дії
ферментів, їх роль у життєдіяльності організмів.
|
Учень (учениця):
називає:
органічні речовини, що входять до складу організмів;
наводить приклади:
застосування ферментів у господарської діяльності людини;
характеризує:
будову, властивості та біологічну роль ліпідів (жирів, фосфоліпідів, стероїдів);
будову, властивості та біологічну роль моносахаридів (рибози, дезоксирибози, глюкози);
будову, властивості та біологічну роль амінокислот і нуклеотидів;
будову, властивості та функції полісахаридів, білків і нуклеїнових кислот;
структурні рівні організації білків;
молекулярний рівень організації життя;
пояснює:
роль АТФ в життєдіяльності організмів;
роль нуклеїнових кислот у спадковості та мінливості організмів;
спостерігає та описує:
властивості органічних молекул;
дію ферментів;
розв’язує:
елементарні вправи з молекулярної біології (моделювання реплікації, транскрипції);
дотримує правил:
техніки безпеки при виконанні лабораторних і практичних робіт;
використання різних хімічних речовин, які можуть впливати на життєдіяльність людини в побуті, у виробничий діяльності;
робить висновок:
про єдність хімічного складу організмів.
|
|
|
|
Лабораторні роботи:
№ 1. Визначення деяких органічних речовин та їх властивостей.
№ 2. Вивчення властивостей ферментів.
Практичні роботи:
№ 1. Розв'язування елементарних вправ з реплікації та транскрипції.
№ 2. Ознайомлення з інструкціями з використання медичних препаратів, засобів побутової хімії тощо та оцінка їхньої небезпеки.
№ 3. Оцінка продуктів харчування за їхнім хімічним складом.
|
|
|
|
Розділ ІІ. Клітинний рівень організації живої природи
|
|
|
5
|
Тема 1. Загальний план будови клітин. Поверхневий апарат. Ядро.
Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень.
Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран (біомембран). Транспорт речовин через мембрани.
Функції та особливості будови поверхневого апарату клітин організмів різних царств живої природи.
Будова і функції ядра клітин еукаріотів. Значення нуклеоїду клітин прокаріотів.
Особливості будови клітин прокаріотів і еукаріотів.
|
Учень (учениця):
називає:
методи вивчення клітин ( світлова і електронна мікроскопія; авторадіографія, культура клітин);
типи організації клітин;
функції поверхневого апарату клітин;
функції ядра;
механізми транспорту речовин через біомембрани;
наводить приклади:
про- та еукаріотичних організмів;
характеризує:
клітинну теорію Т. Шванна і її роль в обґрунтуванні єдності органічного світу;
хімічній склад, будову і функції клітинних мембран;
будову ядра ( ядерна оболонка, нуклеоплазма, ядерний матрикс, хроматин, ядерце);
нуклеоїд прокаріотів;
будову клітини прокаріотів і еукаріотів;
пояснює:
керівну роль спадкової програми у життєдіяльності клітин;
порівнює:
два типи організації клітин;
поверхневий апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин;
будову клітин рослин, тварин, грибів;
обґрунтовує:
взаємозв'язок клітини із зовнішнім середовищем;
дотримує правил:
виготовлення мікропрепаратів;
застосовує знання:
про будову клітин для доказу єдності органічного світу;
про поверхневий апарат клітин для обґрунтування небезпеки тютюнокуріння та вживання алкоголю і наркотичних речовин;
робить висновок:
про загальний план будови клітин прокаріотів і еукаріотів та їх особливості.
|
|
|
|
Лабораторна робота:
№ 3. Будова клітин прокаріотів і еукаріотів.
|
|
|
7
|
Тема 2. Цитоплазма клітин.
Складники цитоплазми:
цитозоль (гіалоплазма), цитоскелет, мембранні, немембранні органели, включення.
Будова і функції цитоскелету, роль його складників у просторовій організації клітин, в організації рухів у клітині та руху клітин.
Будова клітинного центру, його роль в організації цитоскелету.
Реакції проміжного обміну речовин, що відбуваються в цитозолю (на прикладі гліколізу).
Хімічний склад, будова і функції рибосом. Синтез білків.
Будова і функції одномембранних органел клітин
( гранулярна і гладенька ендоплазматичні сітки, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі )
Будова і функції двомембранних органел клітини. Функції мітохондрій. Клітинне дихання.
Функції пластид.
Фотосинтез. Значення фотосинтезу.
|
Учень (учениця):
називає:
складники цитоплазми;
мембранні і немембранні органели і включення клітини;
процеси, які відбуваються в цитоплазмі клітини;
наводить приклади:
рухів клітин і внутрішньоклітинних рухів;
розпізнає:
компоненти клітин на схемах;
характеризує:
хімічний склад і функціональне значення цитозолю;
роль цитоскелету в організації рухів в клітині і рухів клітин;
роль клітинного центра в організації цитоскелету;
генетичний код та його значення в біосинтезі білків;
процеси гліколізу, біосинтезу білків, фотосинтезу, клітинного дихання;
будову і функції одномембранних і двомембранних органел;
пояснює:
значення гліколізу; процесів анаеробного і аеробного дихання;
значення фотосинтезу, його планетарну та космічну роль;
порівнює:
процеси, які відбуваються в цитоплазмі про - і еукаріотів;
спостерігає та описує:
рух цитоплазми у клітинах рослин;
розв’язує:
елементарні вправи з трансляції;
застосовує знання:
про вплив факторів зовнішнього середовища на клітини для профілактики захворювань людини;
про будову клітин для доказу єдності органічного світу;
робить висновок:
про схожість процесів обміну речовин, що відбуваються в клітинах організмів різних царств живої природи.
|
|
|
|
Лабораторна робота:
№ 4. Рух цитоплазми в клітинах рослин.
Практична робота:
№ 4. Розв’язування елементарних вправ з трансляції
|
|
|
6
|
Тема 3. Клітина як цілісна система.
Функціонування клітини прокаріотів як цілісної системи. Поділ клітин прокаріотів.
Клітинний цикл еукаріотів . Механізми відтворення і загибелі клітин.
Хімічний склад і будова хромосом на різних стадіях клітинного циклу.
Мітоз.
Мейоз.
Обмін речовин і енергії в клітині – енергетичний і пластичний обмін.
Сучасна клітинна теорія як уточнення і доповнення клітинної теорії Т. Шванна.
Сучасні цитотехнології, використання їх для діагностування і лікування захворювань людини.
|
Учень (учениця):
називає:
положення сучасної клітинної теорії;
фази мітозу і мейозу;
наводить приклади:
клітин, що не діляться;
застосування цитотехнологій для лікування захворювань людини;
характеризує:
поділ клітин прокаріотів;
стадії клітинного циклу еукаріотів;
хімічний склад, будову і функції хромосом;
причини і способи загибелі клітин;
процеси мітозу та мейозу в еукаріотів;
сучасну клітинну теорію;
клітинний рівень організація життя;
пояснює:
значення вивчення каріотипу для діагностування і профілактики спадкових хвороб людини;
значення функціональних змін у діяльності клітин та їх загибелі у виникненні захворювань людини;
причини і наслідки швидкого розмноження бактерій;
зв’язок пластичного і енергетичного обміну в клітині;
порівнює:
процеси мітозу і мейозу;
обмін речовин і енергії в клітинах автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анаеробних організмів;
клітинну теорію Т. Шванна з сучасною клітинною теорією;
обґрунтовує:
подібність і відмінності у будові клітин організмів різних царств живої природи у зв’язку зі способом їхнього життя;
значення видової сталості каріотипу;
застосовує знання:
про процеси життєдіяльності клітини для збереження здоров’я;
робить висновок:
клітина – елементарна цілісна жива система.
|
|
|
|
Лабораторні роботи:
№ 5. Будова хромосом.
№ 6. Мітотичний поділ клітин.
|
|
Розділ ІІІ. Організмовий рівень організації живої природи
|
|
|
4
|
Тема 1. Неклітинні форми життя
Віруси, їхній хімічний склад, будова, життєві цикли.
Роль в природі й житті людини.
Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших вірусних захворювань людини.
Пріони.
|
Учень (учениця):
називає:
- неклітинні форми життя;
гіпотези походження неклітинних форм життя;
наводить приклади:
- захворювань людини, що спричинені вірусами і
пріонами;
характеризує:
- хімічний склад, будову та життєвий цикл вірусів;
- білки, які входять до складу вірусів, пріонів;
- нуклеїнові кислоти, що входять до складу вірусів,
пріонів;
- механізми проникнення вірусів у клітини людини,
тварин, рослин, бактерій;
- особливості вірусів, їх роль у природі й житті
людини;
- особливості пріонів;
обґрунтовує:
- способи боротьби з вірусними захворюваннями;
пояснює:
- заходи профілактики вірусних захворювань
людини, зокрема ВІЛ-інфекції/СНІДу, вірусного
гепатиту;
- заходи профілактики зараження пріонами;
- шляхи розповсюдження вірусних захворювань
людини;
застосовує знання:
- про процеси життєдіяльності вірусів для
профілактики вірусних захворювань людини;
дотримує правил:
- поведінки в місцях, де можливе зараження
вірусами;
робить висновок:
- віруси – неклітинні форми життя, обов’язкові
внутрішньоклітинні паразити.
|
|
|
4
|
Тема 2. Одноклітинні організми
Характеристика прокаріотів – еубактерій і архебактерій. . Особливості організації і життєдіяльності прокаріотів. Роль бактерій у природі та в житті людини.
Профілактика бактеріальних захворювань людини.
Особливості організації і життєдіяльності одноклітинних еукаріотів.
Колоніальні одноклітинні організми.
|
Учень (учениця):
називає:
- одноклітинні організми;
наводить приклади:
- одноклітинних прокаріотів;
- одноклітинних рослин, тварин, грибів;
- колоніальних одноклітинних організмів;
характеризує:
- особливості будови прокаріотів;
- особливості будови одноклітинних еукаріотів;
- спосіб життя бактерій;
- автотрофні бактерії (фототрофи, хемотрофи);
- гетеротрофні бактерії (сапротрофи, симбіонти);
- аеробні та анаеробні бактерії;
- шляхи розповсюдження бактеріальних
захворювань людини;
- явище колоніальності одноклітинних організмів;
- відмінності одноклітинних еукаріотів від клітин
багатоклітинних організмів;
пояснює:
- роль бактерій в екосистемах;
- значення бактерій у господарчій діяльності
людини;
- засади профілактики бактеріальних захворювань
людини;
- принципи застосування антибіотиків у лікуванні
бактеріальних захворювань;
- роль одноклітинних еукаріотів у виникненні
захворювань людини;
- роль одноклітинних грибів у природі та
життєдіяльності людини;
- роль одноклітинних рослин і тварин у природі;
застосовує знання:
- про процеси життєдіяльності бактерій для
профілактики інфекційних захворювань та
використанні у господарчій діяльності людини.
робить висновок:
- про різноманітність бактерій, яка пов’язана з
розповсюдженням їх в усіх середовищах
існування на планеті Земля;
- про особливості будови одноклітинних
еукаріотів.
|
|
|
8
|
Тема 3. Багатоклітинні організми
Багатоклітинні організми без справжніх тканин. Багатоклітинні організми зі справжніми тканинами.
Стовбурові клітини. Диференціація клітин. Принципи взаємодії клітин. Утворення тканин у тварин.
Будова і функції тканин тварин, їх здатність до регенерації.
Гістотехнології. Застосування штучних тканин для лікування захворювань людини.
Утворення, будова і функції тканин рослин, їх здатність до регенерації.
Органи багатоклітинних організмів.
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів.
Колонії багатоклітинних організмів.
|
Учень (учениця):
називає:
- багатоклітинні організми;
- тканини багатоклітинних організмів;
- органи рослин і системи органів тварин;
наводить приклади:
- застосування гістотехнологій для лікування
захворювань людини;
- колоній багатоклітинних організмів;
характеризує:
- стовбурові клітини багатоклiтинних організмів;
- типи тканин тварин ( епітеліальні, тканини
внутрішнього середовища, м’язові, нервова);
- типи тканин рослин (твірні, покривні, провідні,
механічні, основні);
- можливості та перспективи використання
гістотехнологій;
- регуляцію функцій у рослин;
- регуляторні системи тварин на прикладі
людини (нервову, ендокринну, імунну);
- тканинний, органний, організмовий рівні
організації живої природи;
пояснює:
- значення стовбурових клітин багатоклітинних
організмів, створення «банків» для їх зберігання;
- значення процесу диференцiації клітин,
утворення тканин і органів;
- значення гістотехнологій у лікуванні
захворювань людини;
- значення процесів регенерації;
- взаємодію систем регуляції у людини;
порівнює:
- організацію багатоклітинних рослин, тварин і
грибів;
- стовбурові та диференційовані клітини;
застосовує знання:
- для оцінки етичних аспектів досліджень в галузі
цитотехнологій і гістотехнологій;
робить висновок:
- про принципи організації та функціонування
багатоклітинних організмів.
|
|
|
|
Лабораторні роботи
№ 7. Будова тканин тваринного організму.
№ 8. Будова тканин рослинного організму.
|
|
|
|
|
|
|
1
|
Узагальнення. Принципи організації , функціонування і властивості молекулярного, клітинного, організмового рівнів організації живої природи.
|
|