|
|
Скачати 476.64 Kb.
|
|
3. За видами: а) товарні кредити – ті, що надаються експортерами імпортерам; б) валютні кредити – ті, що видаються банками в грошовій формі. Оскільки основне призначення міжнародного кредиту — це кредитування зовнішньої торгівлі, то найбільш поширеною його формою є товарні кредити. Кредитування зовнішньої торгівлі включає, перш за все, кредитування експорту, рідше - кредитування імпорту. Кредитування експорту проводиться у формі: купівельних авансів, видаваних експортерами тієї або іншої країни іноземним виробникам або експортерам. Так, американські й англійські машинобудівні фірми нерідко одержують аванси від іноземних замовників у розмірі 1/3 вартості замовлення. Значення купівельних авансів полягає в тому, що, по-перше, (і це головне) вони служать формою забезпечення зобов'язань іноземних замовників, а по-друге, являють собою збільшення капіталу експортера; банківського кредитування експорту, яке виступає як: а) видача кредитів під товари в країні експортера. Цей кредит дає експортерам можливість продовжувати операції по заготовці та нагромадженню товарів, призначених на експорт, не чекаючи реалізації раніше заготовлених товарів; б) надання позичок під товари, що перебувають у дорозі (під забезпечення транспортних документів: коносамента, залізничної накладної та ін.); в) видача кредиту під товари або товарні документи в країні імпортера. Економічне значення цих позичок полягає в прискоренні кругообігу капіталу експортера, тобто в перетворенні його частини з товарного в грошовий; г) бланкові кредити, не забезпечені товарами, які одержують підприємства-експортери від банків, що мають із ними ділові тривалі зв'язки або приймають участь у капіталі. Кредитування імпорту також виступає у формі комерційного та банківського кредиту. Комерційні, або фірмові, кредити підрозділяються на: кредит по відкритому рахунку, який надаюєься на основі угоди, по якій експортер записує на рахунок імпортера в якості його боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов'язується погасити кредит у встановлений строк. Цей вид кредиту застосовується при регулярних поставках товарів з періодичним погашенням заборгованості (у середині або кінці місяця). У цьому випадку банки виконують функцію чисто технічних посередників у розрахунках торговельних контрагентів; вексельний кредит, суть якого полягає в тому, що експортер, укладаючи угоду про продаж товару в кредит, виставляє трату (перекладний вексель) на імпортера. Останній же, одержавши товарні документи, акцептує трату, тобто бере на себе зобов'язання оплатити вексель у зазначений строк. У багатьох (у першу чергу — в англосаксонських) країнах часто застосовується фінансування фірмових кредитів за допомогою акредитивної форми розрахунків. У цьому випадку банки імпортера та експортера укладають угоду, на підставі якого відкривають акредитив експортерові проти наданих їм документів про відвантаження товарів. Банківські кредити по імпорту підрозділяються на: кредит, видаваний при акцепті або згоді банку імпортера на оплату трати експортера. При цьому перед настанням строку платежу імпортер вносить у банк суму боргу, а банк у строк погашає його зобов'язання перед експортером. Акцептні кредити надаються великими банками не тільки своїм, але й іноземним експортерам. Так, до першої світової війни, коли основним міжнародним фінансовим центром був Лондон, найбільші Лондонські банки обслуговували зовнішню торгівлю не тільки Англії, але й інших країн. Після другої світової війни одержали розвиток у величезних розмірах акцептні операції американських банків; акцептно-рамбурсний кредит, тобто акцепт векселя банком за умови одержання гарантії по ньому з боку іноземного банку, що обслуговує імпортера. У цьому випадку імпортер до закінчення терміну тратти повинен внести необхідну суму у свій банк, який переводить (рамбурсує) її іноземному банку, що акцептував трату. Після цього останній оплачує її експортерові у встановлений строк. Останнім часом широке поширення одержало відкриття банками так званих кредитних ліній для своїх іноземних позичальників на оплату зовнішньоторговельних операцій. Крім того, в 70-ті рр. з'явилися нові форми кредитно-фінансового стимулювання експорту. Це, по-перше, різновид кредитної лінії, яка звичайно застосовується в кредитних операціях євро-валютного ринку. Мається на увазі так звана поновлювана або ролловерна кредитна лінія. По-друге, розширення та удосконалювання прямого банківського кредитування призвело до виникнення такої нової форми, як фінансування зовнішньоторговельних операцій на основі факторингу. Факторингова компанія є спеціалізованою та багатогранною фінансовою установою, що надає експортерові, що продав товар на умовах кредиту, ряд різноманітних послуг. Вона бере перед експортером зобов'язання по стягненню заборгованості, обліку експортних трат, контролю та ін. Приймаючи на себе вимоги свого клієнта до його боржників, фірма зобов'язується або вручити гроші клієнтові в міру стягнення їх з боржників, або виплатити йому готівкою при укладанні угоди. Отже, стягуючи борги з покупця та приймаючина себе ризик по кредиту, фактор-компанія одночасно виконує функції експортного відділу промислової фірми, комерційного банку та страхової компанії. Вартість факторингу дорожче, ніж звичайної банківської позички. У відсотковому відношенні до розміру фактично виданих фактор-компанією позикових коштів вона може досягати 20 %. Слід ураховувати, що в його вартість входять не тільки оплата одержуваного кредиту, але й ціна інших послуг. Таким чином, факторинг розширює можливості експортерів по наданню короткострокових фірмових кредитів. По-третє, проводяться угоди на ринку форфейтинга, які є джерелом коштів для середньострокового комерційного кредитування. Операції по форфейтингу розвилися на базі так званого безобігового фінансування, що з'явився наприкінці 50-х рр. у Західній Європі. У США цей ринок менш розвинений і відомий як "рефінансування векселів". Сутність даної операції полягає в передачі експортером прав на вимоги, виставлені на імпортера, банку-форфейтору, який може тримати їх у себе або продати на міжнародному ринку. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортерові еквівалент їх вартості готівкою, за винятком фіксованої облікової ставки, премії (forfeit), що стягується банком за прийняття на себе ризику несплати зобов'язань, і разового збору за зобов'язання купити векселі експортера. Техніка та фінансові інструменти, що використовуються в операціях по форфейтингу, аналогічні тим, що застосовуються при традиційному обліку торговельних векселів банками. Відмінність полягає в тому, що векселедавець, тобто експортер, не несе при форфейтингу ніяких ризиків, у той час, як при звичайному обліку відповідальність за несплату векселя боржником згідно з вексельним законодавством багатьох країн зберігається за ним у будь-якому випадку. Угоди по форфейтингу дозволили експортерам значно пролонгувати строки кредитування покупця на умовах вексельного кредиту, довівши їх до 5 років (іноді до 8-ми та більше), оскільки прийняття на себе ризику солідним банком-форфейтором підвищує зацікавленість інвесторів у тривалому розміщенні своїх коштів. 4. За суб'єктами:
Слід зазначити, що міжнародний приватний кредит стає однією з невід'ємних складових міжнародних кредитних відносин з кінця 50-х рр., коли майже всі розвинені країни ввели повну оборотність валют. Ці країни й раніше практикували міжнародні фінансові кредити, але вони носили в основному епізодичний характер. Важливою формою міжнародного кредиту є міжурядові позики, які одержали широке поширення в роки першої світової війни (1914—1918 рр.) у зв'язку з військовими поставками із США в Європу. Міжурядова заборгованість (без відсотків) досягла цей період 11 млрд. доларів США. 5. За строками: а) надстрокові — добові, тижневі, до трьох місяців; б) короткострокові — до одного року; в) середньострокові — від одного року до п'яти років; г) довгострокові — понад п'яти років. При пролонгації (продовженні) коротко- і середньострокових кредитів вони стають довгостроковими, причому з державною гарантією. 6. За валютою позики* а) кредити у валюті країни-боржника; б) кредити у валюті країни-кредитора; в) кредити у валюті третьої країни; г) кредити у міжнародній рахунковій одиниці (СДР, євро та ін.); Крім того, розрізняють єврокредити або кредити в євровалюті. Євровалюта - це вільно конвертовані валюти, поміщені на депозити в банках поза країною походження. Таким чином, наприклад, долари США на банківському депозиті в Лондоні стають євродоларами. Приблизно те ж саме можна було б сказати про евромарки, евроиени, еврошвейцарскі франки. Відповідно, євровалютний ринок складається з банків, що розміщують депозити та надають кредити в іноземних валютах. Ці банки називають євробанками [10]. Домінуючою євровалютою є долар США. Однак у періоди слабкості долара (зниження його курсу) підвищується значення інших валют, зокрема, швейцарського франка і японської ієни [10]. Таким чином, єврокредити – міжнародні позики, які надаються великими комерційними банками країн за рахунок ресурсів євровалютного ринку [5]. Євроринок – міжнародний кредитний ринок, операції на якому здійснюються в євровалютах [5]. Єврокредити або міжнародні консорціанальні кредити являють собою короткострокові або середньострокові банківські кредити в євровалюті, що надаються на базі плаваючих процентних ставок (roll over), що корегуються, за межами країни, у валюті якої відкритий кредит [11]. Види єврокредитів: 1. Синдикативні єврокредити являють собою довгострокові кредити на велику суму та припускають створення спеціальної структури. Керуючий банк виступає в ролі “провідного менеджера”. Він формує банківський синдикат і визначає умови кредиту при участі позичальників. Члени синдикату беруть на себе зобов'язання надати частина кредиту. 2. Єврокредити із застереженням про валютний опціон (“multi – currency clauses”) За даними кредитами при настанні строку платежу позичальникові надається можливість вибору валюти погашення боргу (однієї або декількох). Це застереження представляє великий інтерес для позичальника, тому що її наявність дозволяє йому здійснювати залучення та використання коштів у єдиній валюті та уникнути, таким чином, валютного ризику. Однак спеціальне застереження дозволяє банку ухилитися від надання кредиту в певній валюті, якщо такої немає в наявності. 3. Короткостроковий кредит за твердою ставкою. 4. Середньо – і довгострокові єврокредити на умовах “стенд-бай”. Банк зобов'язується надати позичальникові обумовлену суму на весь договірної строк використання, який ділиться на короткі періоди (три, шість, дев'ять, дванадцять місяців). Для кожного з них установлюється плаваюча ставка відсотка, яка переглядається з урахуванням динаміки ЛІБОР1 (ставка по короткострокових кредитах, що надаються лондонськими банками на строк 3-6 місяців. У окремих випадках строк може варіюватися від однієї ночі до 5 років. Являється основним орієнтиром, базовою ставкою для встановлення на міжнародному ринку позичкових капіталів дисконтних ставок кредитного відсотка на ринку євровалют [5]. Це дає можливість надати середньо – та довгостроковий кредит, використовуючи короткострокові ресурси. 5. Середньо – і довгострокові єврокредити на умовах поновлення (ролловерні). Вони видаються на різних умовах: 1) для кредитування інвестицій банк звичайно надає всю суму однократно відразу після укладання угоди або через визначений час. Погашення кредиту здійснюється повністю або частинами. 2) найпоширеніший роловерний кредит, який передбачає максимальний ліміт, у межах якого позичальник має право одержати кредит у необхідних розмірах на початку кожного проміжного строку його використання. Погашення забогованості здійснюється частинами або повністю. 3) у кредитній угоді фіксуються дати преогляду процентної ставки та обсягу позички, який може здійснюватися щокварталу або раз на півроку або на рік у межах установленого строку. 4) специфічний вид представляє ролловерний кредит, який надає право позичальникові у випадку необхідності отримувати кредит протягом усього договірного строку. По єврокредитах використовуються міжнародні процентні ставки. Наприклад, ставка ЛІБОР (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) звичайно на 1/8 пункту вище ставки по депозитам і на ½ пункту нижче відсотка по кредитах кінцевому позичальникові [11]. 7. За категорією кредитора [8]: а) фірмові (приватні); б) банківські; в) брокерські; г) урядові; д) змішані, за участю приватних підприємств (у т.ч. банків) і держави; міждержавні кредити міжнародних фінансовх. інститутів. Крім того виділяють синдиковані кредити. Синдикований (синдикативний) кредит – консорціальный кредит, кредит, що надається двома та більше кредиторами-синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові. Синдикативний кредит використовується, коли обсяг кредиту або кредитний ризик занадто великий для одного банку. У кредитні відносини вступають два та більше банків, що об'єдналися в консорціум, і один або декілька позичальників [5]. Відносно синдикованого кредиту завжди ідеться про великомасштабні угоди, тому клієнтами цієї системи можуть бути тільки юридичні особи: великі підприємства, фінансові інститути (у тому числі банки) або держава[12]. Звичайно синдиковані кредити бувають двох видів [8]: - строкові (термінові) кредити - кредити, що надаються на певний строк. Після погашення фінансування позичальником ці кошти надходять кредиторові, і позичальник не має права за даним договором вимагати видачі йому нового фінансування. - револьверні кредити – це кридити, що передбачають встановлення максимального ліміту заборгованості позичальника перед кредитором. Позичальник може кілька разів отримувати грошові кошти та повертати їх у рамках цього максимального ліміту. Мінімальний розмір синдикованого кредиту (виходячи з економічної ефективності його надання) становить від 10 млн. дол.[12] Переваги синдикованого кредитування для позичальника та для банку [12]
Серед міжнародних організацій найчастіше учасниками синдикатованих кредитів є: Азіатський Банк Розвитку (англ. Asian Development Bank) - регіональний фінансовий інститут довгострокового кредитування проектів розвитку в країнах Азії та Тихого океану, заснований в 1966 р. у Манілах (Філіппіни). Членами є 45 країн, 29 з яких - держави Західної Європи та Америки. Банк Міжнародних Розрахунків (англ. Bank for International Settlements) - розрахункова палата, що діє на акціонерних засадах. Акціонерами є центральні банки країн. Банк міжнародних розрахунків є основним місцем зустрічей керуючих центральними банками. Розрахунки ведуться в золотих швейцарських франках, дивіденди виплачуються щорічно в доларах США за курсом валютного ринку в м. Цюріху. Європейський Банк Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) (англ. European Bank for Reconstruction and Development) - регіональний міждержавний банк з довгострокового кредитування країн Центральної та Східної Європи. Заснований в 1991 р. Місце розташування – Лондон. Міжнародна Фінансова Корпорація (англ. International Finance Corporation) - самостійний підрозділ Всесвітнього Банку, утворений в 1971 р. для інвестицій у приватний сектор економік країн з транзитивною економікою (країн, у яких активно йдуть процеси приватизації) Світовий банк |