Урок поезії «Бентежне слово променить добром»


Скачати 120.23 Kb.
НазваУрок поезії «Бентежне слово променить добром»
Дата11.12.2013
Розмір120.23 Kb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Військова справа > Урок
Тема: Література рідного краю .

Урок поезії «Бентежне слово променить добром»

за творчістю Володимира Грибовського.
Мета: Ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом поета-земляка Володимира Грибовського, показати його майстерний і цікавий доробок, звернути увагу на тематику, ідейну спрямованість його творів; розвинути вміння готувати виступи, усні повідомлення, розвивати спостережливість учнів, естетичні смаки, уміння відчувати образне слово; виховувати почуття патріотизму і любові до свого краю.
Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.
Форма уроку: Конференція.
Обладнання: Портрет поета, виставка його збірок, лист письменника, його фотографії, комп’ютер, мультимедійна дошка.

Хід уроку.

  1. Організація уроку.

  2. Актуалізація опорних знань.

  • Які письменники рідного краю вам відомі?(«Мікрофон»). Чи можна їх вважати патріотами?

  • Чим приваблюють вас твори письменників рідного краю?

ΙΙ. Мотивація навчання.

Слово вчителя: Наша земля багата і щедра на таланти. Дончани по праву пишаються духовною спадщиною

В. Сосюри, В. Стуса, Ст. Васильченка і ін. Погляньте на дошку (імена письменників) ви бачите, як їх багато

(зачитую).

Наші письменники-земляки

ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович 1863(27.11) - 1910(23.04)
ЧЕРНЯВСЬКИЙ
Микола Федорович 1868(03.01) - 1937(19.01)
ВАСИЛЬЧЕНКО (ПАНАСЕНКО) Степан
Васильович 1878(27.12) - 1932(11.08)
СОСЮРА
Володимир Миколайович 1898(06.01) - 1965(08.01)
СКРИПНИК Лев
Володимирович 1903(?) - 1939(?)
КРИВДА
Григорій Федосійович 1923(05.09) - 1997(25.03)
БОЙКО
Грицько(Григорій Пилипович) 1923(05.09) - 1978(25.09)
БЕНДЕР Віталій Петрович 1923 - 1991
СТУС Василь Семенович 1938(06.01) - 1985(04.09)
ЖУКОВСЬКИЙ Станіслав Віталійович 1938(18.07)
МОРОЗ Геннадій Аркадійович 1948(29.05)
ПЕТРЕНКО Михайло Миколайович 1817 - 1862(27.12)
ЧЕРКАСЕНКО Спиридон Федосійович 1876(24.12) - 1940(07.02)
ШАПОВАЛ (СРІБЛЯНСЬКИЙ) Микита Юхимович 1882(08.06) - 1932(25.11)
БАЙДЕБУРА Павло Андрійович 1901(01.03) - 1985(26.01)
БОЖКО Сава Захарович 1901(24.04) - 1947(27.04)

БАГЛЮК Григорій Микитович
1904(23.12) – 1938(01.03)
ГАЙВОРОНСЬКИЙ Василь Андрійович
1906(14.01) – 1972(13.11)
КОЛЕСНІКОВА Лідія Борисівна
1916(03.02)
ТЕСЛЕНКО Кость Макарович
1917(22.05) – 1988(20.07)
РУДЕНКО Микола Данилович
1920(19.12)
СВІТЛИЧНИЙ Костянтин Кирилович
1922(05.03)
ЛІСОВСЬКА Марія Павлівна
1922(28.08) – 1981(10.03)
БІЛЯЇВ Володимир Іванович
1925(25.06)
МИХЕЇВ Кость Григорович
1927(06.03)
СВІТЛИЧНИЙ Іван Олексійович
1929(20.09) – 1993(?)
АНДІЄВСЬКА Емма 1931(19.03)
ГОЛОБОРОДЬКО Василь Іванови 1945(07.04)
КОСМАТЕНКО Анатолій Денисович 1921(03.10) – 1975(06.04)
ЛЕТЮК Євген Миколайович 1929(13.04) – 1976(22.09)
ДЗЮБА Іван Михайлович 1931(26.07)
ГОРДАСЕВИЧ Галина Леонідівна 1935(31.03)
БОНДАРЧУК Петро Федотович 1936(01.06)
ТАЛАЛАЙ Леонід Миколайович 1941(11.11)
ОРАЧ Олег Юхимович 1940(06.02)
БІЛИЙ Іван Омелянович 1941(25.03)
ДОЦЕНКО Юрій Тимофійович 1954(19.09)

Якщо скласти літературну карту Донеччини, то вона зарясніє прізвищами митців слова ще більше.

ΙΙΙ. Оголошення теми і мети уроку.

Слово вчителя: Наш урок буде присвячений поету-земляку, який довгий час жив і працював на Донеччині, а його дитячі роки пройшли в с. Левадному (Гейдино) Олександрівського району. Учні нашої школи, члени літературного гуртка «Рідне слово», в 2001р. розшукали цю людину і листувалися з ним.(Зачитую лист) На згадку про себе він вислав нам свої збірочки. На уроці в нас присутні гості, які знали поета: Чулкова К.С. (колишній директор школи) і внучка Грибовського Пономаренко Н.В.

ΙV. Основний зміст уроку.

(Клас поділений на групи, які готували міні-проекти).

Презентації.

1уч.

В. Грибовського, ветерана війни і праці, добре знають нікопольці. Знають, як людину краєзнавця, педагога і автора багатьох цікавих публікацій в літературних газетах, бо довгий час проживав саме у Нікополі Дніпропетровської області. Повинні знати його і ми, бо він жив і творив на Донеччині, а дитячі роки пройшли в сусідньому селі Левадному.

Народився Грибовський 22 червня 1927р. в Казахстані, у селі Владикінка. Про це він згадує так : «Колись сюди пригнали із Польщі мого діда Федора як колишнього в’язня на вічне поселення. Мати моя була з Катеринославщини. Часто вона розповідала мені про перших поселенців. Вдень вони будували землянки, а вночі верхи на конях приїжджали киргизи і все руйнували, засипали колодязі. Життя було важке».

Батько Григорій Грибовський, був червоним партизаном, інвалідом громадянської війни Ι гр.(не мав обох ніг) В часи колективізації 1923р. батько помер від стресу: він своїм дерев’яним протезом важко травмував районного уповноваженого за те, що той хотів відібрати коня, на якому батько їздив і називав його «мої ноги». Мати залишилась з чотирма дітьми без ніякої допомоги. Незабаром сім’я виїхала до своїх родичів на Україну у с. Гейдино. Через піввіку Грибовський писав:

Мого дитинства тут країна,

де пізнавав красу життя.

І звідси йшла моя стежина

У далечінь всього життя.

Не знав тоді ціни Самари,

Свого Левадного краси

І верб отих, що разом в парі

Мов сестри, в лузі поросли.

Першим вчителем Грибовського був Михайло Абрамович Плаксін (старожили пам’ятають його , як добру людину, чуйного вихователя, працював він в Олександрівській школі)

17 травня 1942 р. Грибовський пішов на фронт. Брав участь в обороні Кавказу, Кубані. Пережив контузію, малярію, госпіталі – і знову армія. Був нагороджений орденом «Отечественной войны» Ι ст., медаллю «За оборону Кавказу». З військового обліку списали як інваліда Великої Вітчизняної війни. Але життя не списало: Боровся за нього, працював, вчив інших. Закінчив після війни Костянтинівське педучилище, потім Донецький педінститут. Працював на педагогічній ниві близько 40 років в Донецькій та Амурській областях. Довгий час працював викладачем суспільних наук в Нікопольському технікумі механізації.

Брав участь у археологічних експедиціях Б.М. Мозолевського.

Але найцікавіше те, що він працював директором нашої Петрівської школи. Про цей період я прошу розповісти Чулкову К.С., яка працювала з ним. (Розповідь Чулкової К.С.)

Останні роки життя з 1964 по 2002р. він жив на Нікопольщині. Хворів на астму, але продовжував працювати:

Ні, не задушиш мене, астмо,

Я буду дихати на зло.

Життя святе, життя прекрасне.

Яке б воно і не було.

Я хочу зустрічать світанки

і слухать поклик солов’я.

Я хочу відчувати зранку,

Що десь, комусь потрібен я.

2 уч.

Творчість його невелика, але багатогранна. У1971р. виходить його книжка «Біля моря Каховського» (історико - краєзнавчий нарис). Вірші друкувалися у «Донецькому альманасі» «Учительской газете», місцевій пресі.

Перша поетична збірочка має назву «З криниці пам’яті» (Саме сьогодні ми будемо про неї говорити) вийшла у 1996 р. Тематика його творів різноманітна: історія рідного краю, події Великої Вітчизняної війни, проблеми сучасності, пише для дітей і про дітей. Зворушує і бентежить щире слово автора.

Він не шукає вдало заримованих слів, надуманих образів, а просто, відверто говорить з читачем. Але в цій простоті вкладена велика філософська думка, яка прагне дати оцінку минулому і сучасному без прикрас і чепуріння, деколи різко, з болем, але він має на це право, бо ветеран. Так як він працював над дисертацією з проблематики запорозького козацтва, перший розділ носить назву «Моя земля – козацький край».

Сюди входять вірші «Моя земля», «Велика рада», «Невмирущий кошовий», «Бульбова балка», «Одвічний коваль». Всі ці вірші об’єднані єдиною темою відродження нашого національного коріння, величі духу пращурів, гордості за свій край.

Моя земля

Земля моя – це мій козацький край.

Його історія, немов ота криниця,

Що, як безодня, черпай, вибирай.

Але вона все повниться, живиться.
Із всіх віків зібрала, зберегла,

Весь витвір пам’яті плеяди покоління,

Снагу життя живим передала,

Історії – минувшини коріння.
Погляну я на розмашні поля,

На дикий чагарник в лощині,

Це все – мій край, навкруг моя земля,

Моя іспоконвічна Батьківщина.
Пили вино тут скіфи та кумис,

Коней пасли, ганяли колісниці.

Ходили по Дніпру кудись на Низ,

Міняли шкіру, м’ясо та пшеницю.
Тут, на Дніпрі, прапрадіди жили –

Січовики хоробрі, сіромахи.

Їх імена й донині зберегли

Засядьвовки, Брилі та Соломахи.
Що тільки тут не бачила земля

Пошматана, копитами побита,

Здіймалась вогнева курява,

Шляхи бранців слізьми були политі.
В годину лихоліття все гуло,

Земля тоді не бачила і сонця

А скільки тут у битвах полягло

За правду й віру славних оборонців.
Богданом тут збиралися полки,

Немов у криці, гартувалась єдність,

Разом з народом звідси козаки

Ішли на боротьбу за незалежність.
Які були страшні оті роки,

Коли зостався попіл з тої Січі,

І розбрелись по світу козаки,

Щоб тих руїн не бачити у вічі…
Та дух козацтва і не вмер, не зник,

В криниці пам’яті навіки залишився.

А в наш тривожний і буремний вік

У ланцюзі ледь-ледь не задушився…
4уч.

Наступний розділ збірки носить назву «Право на безсмертя» Для Грибовського тема війни священна, невичерпна, а для читача пізнавальна. В його віршах «На братській могилі», «Нечаївський курган», «Наш генерал», «Ветеран» і інших звучить жахлива трагедія війни. Майже всі вірші присвячуються конкретній особі: О. Чуткову, який похований у братській могилі нашого села, Віктору Усову, Миколі Піддубному,

Івану Гончару, Миколі Чалому. Всі вони Герої Радянського Союзу. Автор віддає шану ветеранам – свідкам страшної історії. Відгули гармати останньої світової війни, але серця неспокійні . Скільки могил на просторах нашої Батьківщини. Величаво здіймаються над ними пам’ятники, обеліски, що зберігаються нашою любов’ю. Читає вірш:
«На братській могилі»

Зійшов на п’єдестал солдат

В парку, немов в кутку святому,

В руках тримає автомат,

Схилившись в траурі німому
Навкруг могил, як матері,

Стоять тут верби на сторожі,

Чатують тишу на зорі,

Ніхто щоб спокій не стривожив.
Метуть сніги, дощі ідуть-

Сльоза тече по обеліску,

А матері синів все ждуть,

Не вірячи в пожовклу звістку.
Не вірте! Всі вони ідуть

За вічним обрієм, в дорозі,

І в нашій пам’яті живуть,

але пройти той шлях не в змозі...
5уч.

У цю збірочку входить вірш «Матери» , який він присвятив своїй мамі, бо, за його словами, в роки війни наснагу і волю до життя давала йому Мотря Юхимівна – його ненька.

Матери

Матрене Ефимовне посвящается.
Ночами часто просыпалась-

Всё видишь ты плохие сны.

И каждый раз тебе казалось,

Что не приду уже с войны

А по утру бежишь к гадалке

Ещё не тронутой тропой.

Отдать ей ничего не жалко-

Услышать только бы: «Живой!

Живой сынок твой невредимый»,-

На картах скажет вновь она.

Разделишь радость ты с другими,

Но только до другого сна.

А перед сном свою молитву

Ты повторяешь на устах:

«Храни, Господь, в пути и в битве,

Да отведи ты всякий страх..»

Судьбою в жизни не обижен,

Хотя бывал в Аду огня,

Я потому, наверно выжил

Что ты молилася за меня.
6 уч.

Тема Великої Вітчизняної розкривається і в документальній п’єсі «Вони не скорились». Створена вона за матеріалами і документами б-би молодих патріотів Дніпропетровської області в часи окупації 1941-43р. Сюжет її такий:

- Молодий хлопець Іван влаштовується старостою села, щоб увійти в довіру начальнику поліції Вайнеру і передавати цінні матеріали в партизанський загін. Він часто зустрічається з командиром загону, радиться з ним, як захистити людей від лихоліття. Дівчата Віра, Оксана і Надія слухають повідомлення інформбюро через приймач, який замуровано в печі. Всі потрібні новини доставляє партизанам лісник Олекса.

Молоді патріоти були схвачені поліцією, але вони не скорились. Автор розкриває в цій п’єсі і тему кохання, яка ніколи не зникне. Ось як розповідає він про стосунки між Іваном і Оксаною.

Інсценізація

Оксана: Вже кілька днів не приходить Іван. Може, вже розлюбив? Всю душу і серце віддала йому. І під серце щось б’ється , живе частка Івана. Він про це ще не знає. А коли взнає – чи радість йому принесу, чи горе? Не в такий час треба родитися дитині.(легкий стук у вікно)

Оксана: Ваня, Ванечко, любий мій!!!

Прийшов!!(обіймає)

Іван: Пробач, Оксаночко, все справи, а справи серйозні.

Оксана: Та їм і кінця немає, тим справам. Більше не залишай мене одну так довго, страшно мені, холодно без тебе.

Іван(пригортає):Ох, Оксанко, намірів багато, та крила обтято.

Оксана: Я вже хотіла йти до ваших розпитувати про тебе та посоромилась.

Іван: Не треба соромитись.

Оксана: Та хто я тобі: ані дівка, ні дружина.

Іван: У нас всі вже вважають, що ти наша. Мені треба там бути, розумієш?

Оксана: Розумію, але коли ти поруч, мені нічого не страшно. Піду з тобою хоч в пекло, якщо воно є. Я хотіла тобі сказати щось дуже важливе. (шепче на вухо)

Іван: Так це найбільша радість у світі. Рідна моя, любов моя! Хочеться кричати всім, що я стану батьком.

Оксана: Тільки серце чомусь болить, відчуває щось жахливе.

Іван: Вірити в життя треба.

Незабаром Івана взяла поліція і зажадала розповісти про всі дії партизанського загону. Але він нічого не сказав. Останні його слова.

Іван: Нічого не скажу. Хоч ріжте мене. Під вами вже земля горить.Он чуєте, як гудуть гармати за Дніпром. То погибель ваша.

7уч.

Всі ми пам’ятаємо історичні дати голодомору 33 року. Болісно згадувати ці страшні часи. Ось як відноситься Грибовський до цієї страшної сторінки історії.

Коза

Мальвіна, Зорька, Марта чи Маркіз-

Яких імен на світі не буває

У наших благородних кіз,

Що так пестливо всюди називають.

Ще й додають, в народі – Дереза,

Бо вся гнучка, пронирлива, хитрюща,

І, як завжди, у казці, ця коза

Несе малятам молочко цілюще.

Згадати страшно тридцять третій рік,

Якого ще живе коріння,

Отій козі ми вдячливі повік,

Що врятувала ціле покоління.

Хай більше кіз пасеться десь в лозі,

А я б питання вирішив без спору:

Щоб пам’ятник поставити й козі

Там, де тепер стоїть голодомору.
8 уч.

Багато віршів автор присвятив людям, яких поважає, любить, знає, слова його виходять з глибини душі. Він патріот, любить свій донецький край, стежинки свого дитинства.

Ось вірш – сповідь «Мій причал» присвячений Віктору Положію

Мій причал

Віктору Положію присвячую

Чогось у мене серце мліє,

Як у село приїду знов,

Все воскреса: казкові мрії,

І перші радощі, й любов.

Мого дитинства тут Країна,

Де пізнавав снагу буття

І звідси йшла моя стежина

У далечінь всього життя
Слабкі були тоді ще крила,

Коли з гнізда вже вилітав,

Немов у морі, за вітрилом

Я долю скрізь свою шукав
Щодня моя старенька мати

Йшла до зупинки за село,

Щоб на шляху там зустрічати,

Але мене все не було.
Завжди за мрією в погоні

Все забував за свій причал

І на своїх пухнастих скронях

Я сивини не помічав.
Не знав тоді ціни Самари.

Свого Левадного краси,

І верб отих, що разом, в парі,

Мов сестри в лузі поросли.
Життя у нас складне, неладне

(раніше менше помічав).

Тепер частіше я в Левадному

Бо тут душі моїй причал.
Доки живий сказати мушу

Усім, хто зна мене в селі:

Коли мою Бог візьме душу –

Захороніть на цій землі.

(Виступ Н. В. Пономаренко)

9 уч. Аналіз віршів «Золоте весілля», «Чорнобиль»

10. Виступи творчої групи. Вчитель зачитує свій вірш «Орден

Червоної зірки».

Учениця – «Козацькі могили»
V. Закріплення знань.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжіть речення

  1. «Мене вразило….»

  2. «Я ніколи не подумав би, що….»

  3. « Я вважаю, що…»

  4. «Найбільш мені сподобався вірш…,

тому що…»

5.«Ефективність цього уроку полягає…»

VI. Підсумок уроку.

Сила поетичних творів Грибовського пояснюється тим, що за нею стоїть людська доля, повна драматизму. У віршових рядках ніби б’ється людське серце.

(взаємооцінювання, коментарі).
Домашне завдання. Написати твір « Що дав мені урок

літератури рідного краю».

Схожі:

Творчість Анни Ахматової – яскраве явище жіночої поезії ХХ століття
Ліни Костенко як яскравою зіркою української поезії ХХ ст., виховувати почуття опори злу, несправедливості, а також відчуття прекрасного...
Урок Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому...
Урок Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому слові. Образне слово — першоелемент літератури. Теорія літератури:...
Урок №33 11-А клас 13. 11. 2011 Еміграційна література (оглядово)....
Кціонування української літератури за кордоном, причини другої хвилі еміграції українців, створення «празької школи» української...
Теоретичні питання з курсу «Історія зарубіжної літератури»
Особливості поезії неотериків. «Золотий вік» давньоримської поезії: Вергілій, Горацій, Овідій
Урок зарубіжної літератури в 11 класі «Вибрані сторінки російської поезії «Срібного століття»

X. ВСТУПНЕ СЛОВО ДО ОБШИР. ПРАВИЛ
Боже слово принявши, були як добра земля, принесли повні й обильні плоди праведности, як написано: „А посіяне на добрій землі це...
Урок зі світової літератури і математики
Тема: Омар Хайям – корифей персько-таджицької поезії. Розв’язування раціональних рівнянь
Урок позакласного читання в 11 класі
Мета: розкрити красу високого почуття через зразки світової поезії про кохання
ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 08. 10. 06
Вибираємо слово. Про особливості вживання словосполучень брати до уваги і взяти до відома
Ведучий Здрастуй, Слово, Українська Мово! Здрастуй на межі тисячоліть!...
Мета: вшанувати пам’ять славнозвісних просвітителів слов’ян – Кирила та Мефодія
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка