Тема 6. Техніка виконання петриківського розпису
6.1. Коротка характеристика петриківського розпису
6.2.Елементи петриківського розпису
6.3.Малювання елементів декоративного розпису за допомогою пальців
6.1 Коротка характеристика петриківського розпису
Петриківський розпис далеко відомий за межі нашої країни. Чарівна петриківська квітка розцвіла на чудовій фарфоровій вазі, прегарним візерунком лягла на шовкову тканину, коштовним самоцвітом загорілася на лаковій поверхні сувенірної шкатулки.
Історія розпису сягає далеко до нашого народження, ще за часів Запорізької Січі.
Петриківський орнамент має багатовікову традицію і тісно пов’язаний з мистецькою культурою Запорізької Січі. Виник він, та дістав свою назву в селищі Петриківка на Дніпропетровщині. В свою чергу Петриківка була заснована в 1772 році останнім кошовим отаманом Петром Калнишевським, та названа на його честь.
Село Петриківка була центром Протовчанської округи. Тут знаходилась місцева влада і стояв невеликий гарнізон. Після ліквідації Запорізької Січі Петриківка стала “казенною, державною” слободою. Звичайно, саме те, що петриківчани не зазнавали постійного кріпацького гніту і сприяло розвиткові народного мистецтва.
Петриківський розпис починався у вигляді стінопису та декору речей хатнього вжитку. Із покоління в покоління передавалися традиції розпису, самобутнього, переважно рослинного орнаменту, який щодалі все більш удосконалювався. Поступово із петриківських селян виділилася група професіональних майстрів, які розписували не тільки інтер’єри хат, а й скрині, народні музичні інструменти, а потім почали робити й паперові примірники розпису. Ці вироби продавали на місцевому базарі, а також вивозили в інші області.
З літературних джерел відомо, що Петриківка у XIX сторіччі вже була центром розповсюдження стінопису на Україні. До нашого часу збереглися копії з настінного петриківського малювання. В Дніпропетровському історичному музеї етнографії зберігаються копії з настінного малювання датовані 1913 роком. Також ми можемо побачити приклад такого розпису безпосередньо на стіні у музеї Василя Соколенка, що знаходиться в самій Петриківці. Також в його музеї можна побачити стару українську піч та речі домашнього вжитку оздоблені петриківським розписом виконавцем якого є сам майстер петриківського народного мистецтва - Василь Соколенко.
Петриківський орнамент насамперед характеризувався, і зараз характеризується як рослинний, переважно квітковий. Він ґрунтується на уважному вивчені реальних форм місцевої флори та створенні на цій основі дивовижних, не існуючих в природі форм квітів. Звичайно зараз петриківчани у свої витвори додають дивовижних птахів, а іноді й тварин.
Широке застосування у петриківському розписі мають мотиви садових і лугових квітів та ягід калини, полуниці і винограду. Характерним для петриківського орнаменту є зображення акантового листя, бутонів та перистого ажурного листя. Подібні рослинні мотиви ми зустрічаємо і на стародавніх речах, що колись належали запорізьким козакам.
6.2 Елементи петриківського розпису
Щоб оволодіти технікою декоративного розпису, потрібно йти від самого найпростішого до складнішого.
Для тренувальних вправ потрібно мати звичайну гуаш, яка на палітрі розводиться водою до густини сметани, цупкий папір (краще ватман або напівватман). Пензлик повинен бути максимально насиченим фарбою і заправлятися об дно палітри тільки за шерстю.
"Зернятко" є основним елементом народного петриківського розпису. Виконуючи першу вправу "Зернятко до себе" і тримаючи насичений фарбою пензлик двома пальцями майже вертикально, кладемо мазок до себе, починаючи від лінії-павутинки і поступово натискуючи з протягом до примакування п'яткою. При виконанні другої вправи, тримати потрібно пензлик двома пальцями з нахилом близько 70 і класти "зернятка" вже від себе один біля одного майже впритул способом примакування з невеликим протягом. Поправляти "зернятка" не потрібно, воші повинні виконуватися вільно одним рухом. Рука при цьому як правило, опирається мізинцем об папір.
Дуже цінною вправою, що розвиває тактильні відчуття, впевненість руки та окомір, є виконання "кривеньких зерняток", вигнутих вліво та вправо, вверх та вниз. Виконувати ці "зернятка" починати краще зверху, примакуючи "зернятка" симетрично. Роблячи "кривенькі зернятка" вусиками вниз, починати від тоненької лінії знизу і вигинати їх у той чи інший бік. Коли мазки "зернятко" покладені по обидва боки стеблини вістрями назовні, зображення нагадує колосок.
"Кривенькі зернятка" згруповані у динамічні пучечки виконуються з найбільшого "зернятка", нижче кладуться менші, далі - ще менші, які ніби вистрілюють з однієї точки. Коли виробляються необхідні навички у виконанні типу "зерняток", можна приступати до зображення із них декоративних мотивів: "пустих" та "повних" горішків, квітів, пуп'янків, бутонів, ягід, листочків тощо.
При цьому нагадуємо: ніколи не поспішайте і не переходьте до виконання наступної вправи, доки не виробите належних навичок при виконанні попередніх.
Горішок - це мазок, який утворюється з двох "кривеньких зерняток". Із "пустих" горішків можна скомбінувати потрійні горішки, що нагадують ліщинові. Щоб отримати "повний" горішок спочатку виконується "пустий" горішок , потім усередині послідовно зліва і справа такі ж "кривенькі зернятка", але менші (починаються трохи нижче)
Для виконання ажурних листочків тоненькими лініями назначається каркас листочка, на кінчиках прожилок покладаються кінцеві "зернятка": з'єднуються зернятками крайні точки листочка з прочином до середини . Наступною вправою є виконання звичайних листочків: спочатку вільним мазком визначається величина листочка та його напрямок, потім із зовнішнього боку покладаються "зернятка"-зубці . Також, відштовхуючись від реальних природних форм листочків, можна створювати декоративні мотиви такі, як стилізоване листя винограду, калини, інших рослин .
Із "пустих" горішків можна виконати безліч різноманітних квітів-пуп'янків, бутонів. Розквітлу квітку із "повних" горішків потрібно виконувати послідовно.
Деталі у цих квітах проробляються імпровізаційним шляхом, що сприяє виробленню фантазії, творчої уяви, впевненості. Найдрібніші деталі проробляються в останню чергу.Декоративний розпис, як і сама природа, безмежна у своїй різноманітності. Змінивши форму мазка чи кількість елементів - одержуємо різні модифікації квітів. Розквітлі квіти із "повних" горішків виконуються шляхом перекриття одного кольору іншим .
Доки не виробляться окомір, впевненість рухів руки, необхідні композиційні навички, образна уява, доцільно легенькими дотиками олівця визначати місце, величин
6.3 Малювання елементів декоративного розпису за допомогою пальців
Як відомо, чимало елементів петриківського розпису можна виконувати і без пензлика — одним із пальців руки. Ця вправа полягає у тому, щоб ви спробували за допомогою фарби та пальців виконати деякі елементи петриківського розпису. Опустіть мізинець у фарбу, потім витягніть його і спробуйте зробити ним відбитки на папері. Вони будуть круглими, саме такими, як ягідки калин.
Якщо, набравши на палець фарбу, протягнути його по аркушу, ви одержите відбиток витягнутої форми. Такими відбитками можна утворити листки, пелюстки квітів тощо. У процесі малювання можна використовувати й інші пальці, наприклад, вказівний. Усе залежить від того, якого розміру пляма потрібна. Відбитки пальців доволі часто можуть використовуватись у поєднанні з іншими елементами. У мистецтві можна користуватися різними прийомами виконання своїх задумів можливо, ви застосуєте свій варіант розпису. Дуже цінним є наявність власного оригінального почерку.Діти робили спроби за допомогою пальців руки виконати різноманітні елементи розпису: квіти, листки ягідки тощо.
У подальшому розглядалося засвоєння малювання частин рослин за допомогою елементів декоративного розпису. Вивчаючи петриківський розпис, виконаний багатьма авторами, стає зрозуміло, що все багатство нашої природи вдруге оживає у творах петриківських майстрів, завжди живих, яскравих, голосистих і оптимістичних. Кожна квітка, пуп'янок, листочок збагачені творчою фантазією автора, несуть народну мудрість, талант, досконалу естетику. Найчастіше в композиціях зустрічаємо ромашку, дзвіночки і соняшники, волошки, мальви, півонії, ягоди сунички, калини, вишні, колоски, різноманітне листя птахів і звірів. Серед квітів і тварин є і такі, яких у природі не існує, вони народжені творчою фантазією автора. Усі елементи виконуються в тій же послідовності, що й попередні, описані у перших вправах. Звичайно, у багатьох елементах уводяться додаткові кольори, тонкі темні (чорні, коричневі) лінії, які підкреслюють пластику та форму квітів, прожилки листків тощо.
Доволі часто вводиться додатково білий, жовтий, червоний та інші кольори для надання чіткості, яскравості, завершеності розпису.
|