Прийоми роботи з тривожними дітьми.
Робота з тривожною дитиною займає достатньо тривалий час. Рекомендується проводити роботу за трьома основними напрямами:
підвищення самооцінки дитини;
навчання саморегуляції у конкретних випадках, що найбільше хвилюють її;
зняття м'язової напруги.
Наводимо приклади такої роботи.
Підвищення самооцінки. Потрібно зробити «Квітку досягнень» з кольорового картону на кожну дитину. У центрі квітки помістіть фотографію дитини. А на пелюсточках, що відповідають дням тижня, — інформацію про результати дитини, якими можна пишатися. Пізніше заповнення пелюсток можна доручити самим дітям, виховуючи у них позитивне ставлення до себе та адекватну самооцінку. Корисно також систематично повідомляти про досягнення дитини її батькам.
Бажано, щоб тривожні діти частіше брали участь у таких іграх у колі, як «Я дарую тобі...», «Комплімент», які допоможуть їм дізнатися багато приємного про себе від оточуючих, поглянути на себе очима інших дітей.
Навчання саморегуляції. На прикладах з літератури можна показати дітям, як поводяться сміливі люди. Поясніть, що смілива людина — це не той, хто не боїться (таких людей просто немає), а той, хто уміє свій страх подолати. Бажано, щоб кожна дитина вголос сказала, чого вона боїться або боялася. Таке обговорення допоможе зрозуміти дитині, що вона не одна така, що в однолітків теж існують проблеми, схожі з тими, які, як вона думала, є тільки у неї. Також вона почує від однолітків варіанти вирішення цих проблем.
Спільне з дитиною складання казок і історій навчить її виражати свою тривогу і страх. Навіть якщо вона приписує ці якості не собі, а вигаданому герою, це допоможе зняти емоційний вантаж внутрішньої напруги.
Можна використовувати рольові ігри з ляльками, розігруючи ті ситуації, які найбільше хвилюють дитину. Також корисно застосовувати у роботі з тривожною дитиною рольові ігри, де вона грає роль сміливого, відважного героя.
Зняття м'язової напруги (за М. І. Чистяковою). Мета — розслабити м'язи спини.
Зараз ми будемо спортсменами-важкоатлетами. Уявіть, що на підлозі лежить штанга. Зробіть вдих, відірвіть штангу від підлоги, підніміть її. Дуже важко. Видихніть, опустіть штангу на підлогу. Стало легко. Відпочиньте. Ще раз.
Мета — розслабити максимальну кількість м'язів тіла.
Діти, розбийтеся на пари. Один із вас — великий надувний м'яч, інший — насос, який надуває цей м'яч. М'яч стоїть, обм'якнувши всім тілом, на напівзігнутих ногах, руки, шия розслаблені, корпус нахилений уперед, голова опущена. Товариш починає надувати м'яч, супроводжуючи це звуком «ссс». З кожною «подачею повітря» м'яч надувається все більше. Спочатку він випрямляє ноги, потім тулуб, голову. Далі напружується, надуваючи щоки, і відводить руки убік. Затримує повітря. М'яч надуто. Насос перестає працювати. «Шланг насоса» висмикується. З м'яча зі звуком «шшш» починає виходити повітря. Тіло знов обм'якає, повертаючись у початковий стан. Потім гравці міняються ролями.
5.9. Рекомендації щодо роботи зі слабовстигаючими дітьми.
1.Під час опитування слабовстигаючих школярів дається орієнтовний план відповіді, дозволяється користуватися планом, складеним удома, більше часу готуватися до відповіді біля дошки, робити попередні записи, користуватися наочною допомогою.
2.Учням ставляться прямі запитання, що допомагають послідовно викладати матеріал.
3.У ході опитування створюються спеціальні ситуації успіху.
4.Періодично перевіряється засвоєння матеріалу за темами уроків, на яких учень був відсутній.
5.Під час опитування та аналізу його результатів забезпечується атмосфера доброзичливості.
У процесі вивчення нового матеріалу увага слабовстигаючих концентрується на важливих і складних розділах теми, що вивчається, вчитель повинен частіше звертатися до них із запитаннями на розуміння, залучати їх як помічників.
У ході самостійної роботи слабовстигаючим даються вправи, спрямовані на усунення помилок, яких вони припускаються під час відповідей або у письмових роботах: наголошуються позитивні моменти в їхній роботі для стимулювання нових зусиль, наголошуються типові ускладнення у роботі та відмічаються засоби їх усунення.
Для організації домашньої роботи для слабовстигаючих школярів підбираються завдання на усвідомлення і виправлення помилок: проводиться докладний інструктаж про порядок виконання домашнього завдання, за потреби пропонуються картки- консультації, даються завдання на повторення матеріалу, який буде потрібен для вивчення нового. Обсяг домашніх завдань розраховується так, щоб не допустити перевантаження школярів.
Виховання — це головне родове поняття педагогіки як емпіричної і теоретичної науки, від якої походять видові категорії: педагогічна діяльність, цілісний педагогічний процес, освіта і навчання, саморозвиток особистості.
В «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренка пропонується таке визначення виховання: «Виховання — процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовлений законом суспільного розвитку, дією багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів».
Головними завданнями виховного процесу в сучасній школі повинні бути:
орієнтація на духовно збагачену особистість як альтернатива функціонуючим односторонньо інтелектуалістичним моделям шкіл. Звідси основне завдання вихователя — допомогти дитині створити гармонію між тілесно-фізичним та духовним;
виховання повинно бути вільним. Кожна дитина має пізнати світ і знайти у ньому своє місце, не перестаючи його любити. Школа повинна забезпечити простір вільним та природним проявам особистості дитини. Свободу дитини можна обмежуваити лише через інтереси колективу;
основна увага педагогів повинна надаватися моральному вихованню особистості учня з пріоритетом загальнолюдських цінностей, де провідна роль належить сім 7. Недопустиме лише формальне засвоєння моральних правил. Моральної поведінки може навчити лише саме життя, тобто конкретний життєвий досвід дитини. Завдання школи — так побудувати діяльність, щоб сама її організація виховувала дітей у дусі високої моральності;
забезпечення індивідуального підходу у вихованні, що ґрунтується на власному виборі дитини, а звідси — побудова виховання на висновках з наукового аналізу результатів спостереження та вивчення дитини.
Додаток 1.
" До записника класного керівника"
У записнику класного керівника багато сторінок. Життя та досвід заповнюють їх поступово. Є тут барвисті сторінки почуттів і вражень, чорно-білі сторінки вказівок, розпоряджень, інструкцій, блакитні сторінки роздумів. Хочеться сподіватися, що, прочитавши матеріал, який ми вам пропонуємо, ви поповните сторінки вашого записника.
1.Нормативно-правове та методичне забезпечення
виховного процесу в загальноосвітньому
навчальному закладі
1. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року.
2. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй 20 листопада 1959 року.
3. Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 року.
4. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, яка відбулася в Організації Об’єднаних Націй в м. Нью-Йорку 30 вересня 1990 року.
5. Конституція (Основний Закон) України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року.
6. Концепція виховання дітей і молоді в національній системі освіти, затверджена колегією Міністерства освіти і науки України 28 лютого 1996 року.
7. Проект Концепції виховання громадянина України // Позакласний час.плюс. – 2006. – № 3. – С. 15-31.
8. Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах України. // Директор школи. – 2005. – № 38. – с. 23-32.
9. «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 23.05.1991 року № 1060-ХІІ.
10. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, наказ Міністерства освіти і науки України від 25 лютого 2004 року № 151/14.
11. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 21.06.2004 року № 605.
12. Додаток № 4 до рішення Колегії МОН від 17.08.2000 «Рекомендації щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України» (Освіта Україні. – 2000. -№ 33 (16 серпня)).
13. «Про посилення уваги до використання державної символіки у дошкільних. загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладах» Методичний лист Міністерства освіти і науки України від 25.02.2004 року № 1/9-86.
14. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З ПЕДАГОГІЧНИМИ КАДРАМИ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ. Міністерство освіти і науки Українивід 03.07.2002 р. № 1/9 – 318
15. Рекомендації щодо планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальноосвітньої середньої освіти, Міністерство освіти і науки України від 30.08.2002 року № 1/9-392.// Директор школи. – 2003. – № 3-4.
16. Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти. від 16 вересня 2006 р. № 434.
17. Про затвердження Змін до «Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти». Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.06.2006 року № 489.
18. Про затвердження «Основних орієнтирів виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» наказ Міністерства освіти і науки України від 17.12.2007 року № 1133.
Закони України
19. «Про освіту» від 23.03.1996 р. № 100/96-ВР (зі змінами і доповненнями).
20. «Про загальну середню освіту» від 12.05.1999 р. № 651-ХІV.
21. «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-ІІІ.
Укази Президента України
22. «Про затвердження Національної доктрини розвитку освіти» від 17.04.2002 р. № 347/2002.
23. «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» від 15.03.2002 р. № 258/2002.
24.«Про Національну програму правової освіти населення» від 18.10.2001 р. № 992/2001.
25. «Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей» від 12.11.1999 р. № 1460/99.
26. «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей» від 20.12.2000 р. № 1396/2000.
Постанови Кабінету Міністрів України
27. «Про затвердження Державної програми «Онкологія» на 2002 – 2006 рр.» від 29.03.2002 р. № 392.
28. «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад» від 14.06.2000 р. № 946.
29. «Про Програму «Українська родина» від 14.03.2001 р. № 243.
30. «Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства» від 15.09.1999 р. № 1697.
31. «Про Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми» від 25.09.1999 р. № 1768.
32. Проект Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку Української державності // Педагогічна газета. – 2000 р. - № 6(72) (червень).
33. Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою Верховної Ради України від 17.09.1999 р. № 1063-ХІV.
Література
34. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія» , 2003.
35. Доценко Т. Крок за кроком до дитячого самоврядування: Методичний посібник для координаторів та лідерів дитячого самоврядування. – Кіровоград, 2003.
36. Дем’янюк Т.Д., Лашта В.І., Мельничук Л.С., Байрамова М.Г. Інноваційні технології методичної роботи з педагогічними кадрами району: Навчально-методичний посібник. – Рівне: Волинські обереги, 2005 – 250 с.
37. Коберник О.М. Управління виховним процесом у загальноосвітньому навчальному закладі: Монографія. – К.: Наук. світ, 2003. – 230 с.
38. Кацинська Л. Виховний процес в сучасній школі. Рівне, 1997.
39. Орієнтовний зміст виховання в національній школі. – Київ, 1996. – 132 с.
40. Практична педагогіка виховання: Посібник з теорії та методики виховання/ за ред. Красовицького. – Київ-Іванофранківськ.: «ПЛАЙ» , 2000.
41. Сорока Г.І. Організація виховної роботи: планування, аналіз, методичне забезпечення. – Х.: Вид. група «Основа» , 2005. – 128 с.
2. ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯ УЧНІВ 1-11 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА.
Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованого життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу - не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.
Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті громадянської і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави.
Орієнтири передбачають залучення учнів до різних форм творчої та суспільно корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, рекреаційної, екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позакласний час.
Метою основних орієнтирів вихованняє створення цілісної моделі виховної системи на основі громадянських та загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей виховних систем у загальноосвітніх навчальних закладах України.
Для досягнення означеної мети передбачено реалізацію таких завдань:
організація виховного процесу в класному колективі та в роботі з батьками на засадах проектної педагогіки;
створення програми виховання для окремого класу з урахуванням індивідуально-педагогічних можливостей класних керівників, батьків, а також - результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;
змістове наповнення програми виховання з урахуванням вікових особливостей учнів;
задоволення базових потреб особистості вихованця (фізіологічних потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, в самоактуалізації) в умовах окремого загальноосвітнього навчального закладу;
реалізація у процесі роботи особистісно орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу в шкільному та класному колективах;
оптимальне поєднання форм організації виховної роботи: індивідуальної, групової, масової;
створення належних умов для особистісного зростання кожного вихованця (створення ситуацій успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;
співпраця з органами учнівського самоврядування, дитячими громадськими організаціями;
інтеграція зусиль батьківської громади позашкільних закладів, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я.
Основні орієнтири виховання розраховані на весь період виховної діяльності з учнями окремого класу з урахуванням їх вікових, індивідуальних та психолого-педагогічних особливостей (для роботи з учнями 1-4, 5-9 та 10-11 класів).
Змістове наповнення основних орієнтирів виховання передбачає формування цінностей і ставлень особистості до себе і людей, суспільства і держави, природи і здоров'я, праці та мистецтва. Після кожної змістової лінії подаються характеристики вікових особливостей учнів, зміст та форми виховної діяльності, критерії і вимоги до виховних досягнень учнів. У змісті виховної діяльності запропоновано орієнтовні форми проведення виховних справ та їх тематика для різних вікових категорій з урахуванням інтересів, потреб, запитів класних керівників, батьків та дітей.
В основних орієнтирах виховання пропонуються форми роботи для роботи з окремими класними колективами. У проектній діяльності увага класного керівника (вихователя) акцентується на:
розвитку творчої особистості дитини;
виявленні та становленні індивідуальних особливостей школярів;
рівні особистісно-виховних досягнень учнів;
створенні відповідних умов у школі для всебічного розвитку учнів;
функціонуванні системи медично-психологічного та соціально-педагогічного забезпечення процесу розвитку школярів.
У процесі виховання класний керівник (вихователь) керується особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини учня, тим самим створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.
Виховання учнів реалізується у процесі організації:
навчально-виховної діяльності;
позаурочної та позакласної діяльності;
позашкільної освіти;
роботи органів учнівського самоврядування;
взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами.
З цією метою створюються відповідні психолого-педагогічні умови у навчальному закладі, а саме:
відповідність виховної практики засадам особистісно орієнтованої та гуманістичної парадигми освіти;
ставлення до особистості дитини як до суб'єкта виховання;
перцептивна, комунікативна, інтерактивна взаємодія всіх суб'єктів виховного процесу;
творення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку в колективі;
захист і підтримка інтересів особистості дитини;
самоідентифікація та суспільно-значиме особистісне самовизначення дитини;
стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини;
створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації;
інтеграція виховних впливів освітнього середовища;
практичне спрямування виховного процесу навчального закладу;
культивування цінностей особистості.
Для кожної вікової категорії дітей прийнятними є використання індивідуальних (консультації), групових (тренінги, дискусії, дебати, ділові та рольові ігри), колективних (проекти) форм діяльності.
|