|
|
Скачати 2.32 Mb.
|
САМОСТІЙНА РОБОТА З ІСТОРІЇ ПСИХОЛОГІЇТема 8. "ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ" 1. План 1) Розвиток психологічної думки в Україні на прикінці XVIII - початку XX ст.: а) О.Потебня; б) І.Сікорський; в) М.Ланге; г) Г.Челпанов; д) Я. Чепіга. 2) Деякі тенденції розвитку психологічної думки після жовтневого перевороту 1917 р.: а) П.Блонский; б) А.Макаренко. 3) Розвиток й занепад психологічної думки у Харкові (1917-1941): а)Л.Виготський: б) О.Запорожець: в) І.Соколянський; г) О.Леонтьев. 4) Внесок Г.С.Костюка та його співробітників у розвиток психологічної науки. 5) Розвиток психологічної науки на Україні після 1945 р. 2. Завдання для самостійного опрацювання 1) Теми для рефератів: Розвиток психологічної думки в Україні наприкінці XVIII - початку XX ст. Тенденції розвитку психологічної думки після жовтневого перевороту 1917 р. Сучасна психологічна думка на Україні. 3. Питання для самоаналізу та самоперевірки: 1) Яке значення для розвитку української психології мали праці О.Потебні; І.Сікорського; М.Ланге; Г.Челпанова; Я. Чепіги на прикінці XVIII - початку XX ст.? 2) Які тенденції розвитку психологічної думки спостерігалися після жовтневого перевороту 1917 р.? 3) Що обумовило занепад психологічної думки у Харкові (1917-1941): 4) В чому полягав внесок Г.С.Костюка та його співробітників у розвиток психологічної науки. 5) Якими шляхами розвивалася психологічна наука на Україні після 1945 р. 4. Література 1. Ждан А.Н. История психологии: от античности до наших дней. - М., 1990. 2. Ждан А.Н. История психологии: От античности до современности. - М., 2001. 3. Марцинковская Т.Д. История психологии. - М., 2001. 4. О.Скрипченко, Л.Долинська. Загальна психологія. Курс лекцій. - К., 1997. 5. Основи психології/За ред. О.В. Киричука, В.А.Роменця. - К., 1995. 6. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии: В 2-х т. -Ростов-на-дону, 1996. 7. Роменець В.А. Історія психології. - К., 1978. 8. Ярошевский М.Г. Історія психології. - М., 1985. ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ Тема 8. "ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ" План лекції
Українська психологічна думка розвивалась у взаємодії та у взаємозв’язку з російською психологічною наукою. Більш того, багато видатних радянських вчених-психологів починали свій науковий шлях на Україні. Але в радянські часи велика наука могла робитися лише в російських наукових центрах (Москва, Ленінград) і тому наукові школи, що виникали в інших містах, часто опинялися під пресом переслідувань. 1. Людина з давніх часів цікавився психічними явищами. не були виключенням і українці. З початку наші предки вважали, що після смерті душу не розстається з тілом, а залишається в ньому і тільки людина переходить в інший світ. Саме тому клали в могилу все необхідне для життя. Згодом в українців змінилося представлення про душ, згідно якого після смерті душу відокремлюється від тіла. Душа живе окремим життям вічно, тобто вони вважали душу безсмертної (але вона їсть і п'є). Було поширено в ті часи порівняння душі з перлиною. Це відбилося в "Слові о полку Ігоревім". У ті часи українці виводили своє розуміння душі з порівняння сну і смерті. Сон вони пояснювали як тимчасове відлучення душі від тіла, завдяки чому душу протягом короткого часу зустрічається з інший світом. Під час цих зустрічей душа одержує зведення про наступні події, що відбудуться з людиною. На основі таких представлень з'явилася віра в сновидіння і ворожіння. Під час сну, думали вони, душу на якийсь час відлітає від тіла, а потім повертається в нього. Але коли душу відлітає від тіла назавжди, настає смерть. Але смерть по їхніх представленнях, - це тільки тривалий сон. Тому померлий - це тільки сплячий (покійний), і хоча цей сон дуже довгий, коли-небудь він може перерватися. Український народ уявляв собі душу як хмарина, подих, дим, вітерець, чи як пташку, метелика, бджолу, мушку. Вважали, що спочатку після смерті душу відлітає від тіла і знаходиться недалеко від будинку аж до закінчення похоронного обряду. Тому перші три дні після смерті на чи вікні на столі ставили судину з водою, щоб душу могла собі легко обмиватися, чи пити. Про перебування душі в тілі були різні представлення. Найчастіше вважалося, що душу знаходиться на шиї, у ямці під Адамовим яблуком. Така думка просліджується й у "Слові о полку Ігоревім". Також місцем розташування душі в тілі вважалася печінка, груди, живіт, навіть людська кров. Тому кров свята і її потрібно поважати. ("Людська кров не водиця, проливати не годиться"). На основі аналізу народних казок і інших джерел І. Огієнко прийшов до висновку, що за давніх часів українському народу були відомі представлення про переселення душ (метампсихоза). Відповідно до його гіпотези, ці представлення ідуть у глибоку стародавність, часи Дунайсько-Чорноморської пори. Предки вважали, що душу може переселитися і чи звіра в рослину, тому говорили: не убивай самотню мушку узимку в будинку - це, може бути душею твоїх близьких родичів. З аналізу літописів І. Огієнко прийшов до висновку, що для українців з давніх часів душу була святий, а тіло грішним. Ще в дохристиянські времена серед українців існувало представлення про те, що сорок днів після смерті людини душу, вийшовши з тіла, блукає, а потім йде в інший світ. Люди вважали, що подорож душі в інший світ дуже довге і небезпечне. Згідно з одними віруваннями вважалося, що душу, вийшовши з тіла, стає зіркою і дивиться зверху на своїх, тому зірки - це душі померлих. Згідно інших вірувань, навпаки, - кожна людина одержує свою зірку, що його охороняє протягом усього життя. Історична спадщина українського народу виходить з дуже давніх часів, часів прапредков трипільців, що жили в агрокультурі, тісно зв'язаної з природою, часом року, символами часів року. Наші предки постійно жили на своїй землі, діяли свою культуру тисячоріччями, передавали її з покоління в покоління. На українців великий вплив робили грецькі філософи, особливо, погляди Платона про те, що душу знаходиться в тілі людини і направляє її протягом усього життя, а після смерті залишає тіло і переселяється в "світ ідей". Ведучими були і думки Аристотеля про душ як двигуні, що дає можливість людині розвивати себе, пізнавати Всесвіт і існуючий у ній порядок. У процесі пізнання Аристотель на перше місце ставив мислення, знання, інтелект і мудрість. Ці ідеї були ведучими в мислителів України-Русі. Впливали й інші ідеї, що йшли в розріз зі згаданими ідеями. Мається на увазі положення християнській-іудейсько-християнської релігії, відповідно до якої людина доходить до своєї суті не через розум, а через Вищу істотуу, що недоступно людям. Мономах Володимир (1053-1125) у своєму добутку "Повчання" розробив правила спілкування своїх дітей з оточуючими людьми. Одним з перших психологічних праць була робота Туровского Кирила "Притча про душ і тіло". Йому, наприклад, належить негативна психологічна характеристика на Андрія Боголюбского, що напав на Київ і викрав духовні цінності, і був покараний за свій гріх його ж прихильниками. Юрій Дрогобич (1450-1494) написав книгу філолофсько-психологічного змісту "Передбачене судження". Іван Турбинецкий-Рутенец (1511-?) у своїх працях розглядав питання морального виховання, звичаї українців, що входили до складу Польщі. Станіслав Ореховский (1513-1566) у дослідженнях "Зразковий підданий", "Хрещение русинів" і ін. розглядає психолого-педагогічні проблеми людини. В Острозькій школі під керівництвом К. Острозького викладачами була написана праця "Порядок шкільний" (1586), де викладалися гуманістичні ідеї у відносинах між всіма учнями (заможних і незаможних батьків) і вчителями. До такого змісту праць відносився "Статут Львівських братерських шкіл" (1586). Це були одні з перших досліджень соціально-психологічного змісту. Вагомою психологічною працею була робота Касяна Саковича (1573- 1647) "Трактат об душу". У цій роботі він доводив, що найвищою мудрістю психології є зроблене самопізнання, зміст якого в тім, щоб пізнати закони і властивості своєї природи, уникнути того, що шкодить природі людини. За Саковичем, душу є формою тіла, вона не вмирає. Він зробив спробу типологизировать людей, узявши за основу самовизначення і самовиховання. Значний внесок у развитие психолого-педагогічної думки був зроблений П.Могилою. Створене ним вищий навчальний заклад було на рівні з Західноєвропейськими університетами, "аж до останньої русифікації", як писав М.Грушевський. Про внесок викладачів цього навчального закладу в психолого-педагогічну науку написали П.М. Пелех і інші дослідники. Наприклад, викладач згаданого вищого навчального закладу И. Гизель за 45 років до Дж. Локка, за свідченням П.М. Пелеха, обґрунтував роль відчуттів і сприйнять у розвитку інтелекту людини. И. Гизель перший написав, що "нічого немає в інтелекті, чого не було в чуття". На його ідеях, а пізніше і на ідеях Дж. Локка, були висунуті гіпотези про те, що основні елементи, з яких складаються відчуття, поєднуються за законами асоціативних ідей. Інокентій Галятовский (? - 1688) написав біля двадцяти добутків на польській і українській мовах. Найбільш важливий внесок був у розвиток мовної діяльності. Вчастности, він першим на Україні склав підручник гомілетики - науки про правила й основи підготовки і проголошення прилюдних проповідей. Мова проповідника, відзначав він, повинна активізувати слухачів, змінювати їхню волю, орієнтувати до морального життя. Феофан Прокопович (1677-1736) уніс важливу лепту в психолого-педагогічну думку України, а потім і Росії. Особливості важлива його думка про те, що основним почуттям людини є любов. Він зв'язував її з волею людини до якого-небудь доброго предмета. Усі почуття, відзначав він, обертаються навколо двох осей: бажати добра і не бажати зла. Щоб викликати почуття в слухачів, потрібно, на його думку, керуватися двома правилами: 1) показати предмет, важливий для слухачів; 2) перш ніж викликати почуття в інших, викликай це почуття в себе. Йому належить думка про основні властивості особистості викладача: розважливість, справедливість, помірність і хоробрість. Розвиток психолого-педагогічної думки в Україні занепало в зв'язку з масовим вивозом Петром І і Катериною II інтелектуальних сил України в Петербург, Москву й інші міста Росії. Однак, не дивлячись на це, інтелектуально обессиленая Україна продовжувала родити геніальних мислителів. До них відноситься Г. С. Сковорода (1722-1794). На думку Г. Сковороди, люди приймають видимий чуттєвий світ за дійсність, це призводить до помилок і мученнях. Почуттєво даний світ (великий і малий) Г. Сковорода пояснював як символи, по яких необхідно знайти їхню дійсну природу. У цьому він убачав мету людського існування. Мотиваційний вибір здійснюється через пізнання "ангельського" і "сатанинського", що складає основу самовизначення людини. У результаті самовизначення людина відкриває нереальне у своїй природі, усвідомлює свої здібності, здатність до визначеної діяльності, у цьому знаходить своє щастя. За Г. Сковородою, людина і світ - це дві безодні, "він - у тобі, а ти - у ньому". З гуманістичних позицій Г. Сковорода пояснював інтелект людини, за допомогою якого людина може удосконалювати індивідуальне і громадське життя. Ці думки Г. Сковороди виходили з його загальної концепції про те, що реальний світ є результатом гармонічної взаємодії трьох світів (загальний світ, у якому "живе все породжене" - це великий світ. Другий світ "є мікрокосмос, тобто мирок, мирочек, чи людина". Третій світ є "символічний, чи Біблія"). Між цими трьома світами існує відповідність, гармонія, що встановлюється не сама собою, а залежить від уміння людини "розшифровувати" символи Біблії - третього світу, що опосередковує взаємини людини і природи. М. Сковорода вважав, що зміст життя дає працю, що він вважав реальним процесом "прочитання", розшифровки символів третього світу. Важливої для психологів є думка Г. Сковороди про рівновагу. Ця ідея заслуговує на особливу увагу. М. Сковорода одним з перших висунув ідею про людину як про мікрокосмос, що далі була розвита в роботах Ш. Ференци й особливо в роботах К.Юнга, що ідентифікував свою доктрину колективного несвідомих з мікрокосмом, і дослідженнях Г. Лотце, де на основі згаданої ідеї установив корінну різницю між життям внутрішньою і зовнішньою природою. Цікаво відзначити, що, розвиваючи згадану ідею, Лотце прийшов до обґрунтованого заперечення думки Гегеля, що була узята на озброєння марксистами про те, що людина є способом для реалізації визначеної ідеї. Отже, Г. Сковорода обґрунтував ідею волі як передумови щастя людини, правди, добра, справедливості, самопізнання. Він засуджував тиранів і їхніх прислужників, протиставляв їм "синів землі" з "духовними премудростями". М. Сковорода вірив у сили українського народу, у звільнення України. 2. П. Котляревський (1769-1838) визначав мотиви педагогічної діяльності педагога: "доходити до розуму і серця своїх привілейованих побратимів, щоб виточити з цього глухого оточення іскри співчуття до народу". Педагог повинний гуманно відноситися до дітей, розвивати в них природні здібності. М.О.Максимович (1804-1873) - український натураліст, філософ, педагог, фольклорист, історик. У мові перед входженням на посаду ректора Київського університету св. Володимира (1834), відзначає В.Роменець, М.О.Максимович виклав своє розуміння людської душі. Людина піднімається над усіма земними істотами завдяки його розумній і безсмертної душі, нею вона відрізняється і тому далека від тварин, як небо від землі, адже у тварин душу жива - чуттєва, а в людини самим Богом натхненна, вона є сам образ Божий. Завдяки цьому, відзначав Максимович, душа наша успадкувала і вільну творчу діяльність. Людська душа вимагає виражати себе, виявляти своє внутрішнє життя. На думку Максимовича, людська душа наділена трьома основними способами виражати своє внутрішнє, особисте життя. По-перше, - в образах, що мають просторове визначення. По-друге, - звуками, якими володіє муза. По-третє, - це слово – найбільш повній і найближчій душі спосіб вираження, у якому немає ні одноманітності образа, ні звуку, але в який обоє злиті в цілісність. Максимовичу належить ідея індивідуальної творчості як неповторного вираження психіки людини, де можна піднести ідею "душі" і "слова" до божествених рис людини. Микола Васильович Гоголь (1809-1852) - видатний український мислитель, письменник. Він з реалістичних позицій критикував "прогнилость" бюрократично-чиновницького порядку Російської імперії ("Шинель", "Ревізор", "Мертві душі"). Ще при житті Гоголя критики відзначали, що добутку малороса Гоголя були спрямовані проти великоросійської бюрократії. Так, О.И. Сенковский (1802-1858) помітив, що "Шинель" Гоголя є малороссийской сатирою на великоросійських чиновників. Гоголю належать глибокі психолого-педагогічні ідеї. На його думку, світ "мертвих душ" є своєрідним "шифром", до якого необхідно підібрати ключ, щоб досягти світу "душ живих". Цей ключ потрібно шукати у власній душі. Коли підбереш цей ключ до власної душі, тоді зможеш відкривати їм усієї душі. Ці глибокі думки М. В. Гоголя надзвичайно важливі для вчителів, вихователів і в наш час. |
| ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ІСПИТУ ЗА ФАХОМ ДЛЯ АБІТУРІЄНТІВ, ЯКІ ВСТУПАЮТЬ... Поняття про статистику як суспільну науку, її виникнення та розвиток. Предмет і методологічні основи статистики. Етапи статистичного... |
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень» Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки» |
| 1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,... Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології.... |
Тема Вступ. Предмет і метод історії економіки та економічної думки... Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни. Місце історії економіки та економічної думки в... |
| Навчально-методичний посібник з дисципліни «Основи психології та педагогіки» «Основи психології та педагогіки» усіх форм навчання побудований з урахуванням того, що засвоєння студентами курсу відбувається |
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів Зарубіжна література Зарубіжна література” – навчальний предмет, об’єктом вивчення в якому є кращі твори й головні етапи розвитку світового літературного... |
| ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) із поглибленим... «Зарубіжна література» – навчальний предмет, об’єктом вивчення в якому є кращі твори та головні етапи розвитку світового літературного... |
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) із поглибленим... «Зарубіжна література» – навчальний предмет, об’єктом вивчення в якому є кращі твори та головні етапи розвитку світового літературного... |
| Предмет та методологічні основи курсу «Історія української культури» Слід також мати на увазі, що для повноцінного сприйняття навчального матеріалу необхідно виробити установку щодо визнання рівності... |
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Харківський... Тема ВІТЧИЗНЯНАТРАДИЦІЯ В ЕКОЛОГІЇ: МЕТОДОЛОГІЧНІ І КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ПІЗНАННЯ БІОСФЕРИ |