ЗАТВЕРДЖУЮ


Скачати 1.69 Mb.
Назва ЗАТВЕРДЖУЮ
Сторінка 6/10
Дата 19.04.2013
Розмір 1.69 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ТИПОВІ ЕКОНОМІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У ФІНАНСОВИХ

УСТАНОВАХ



Основні поняття: банківська сфера, фінансові установи, розкрадання засобів вкладників, розкрадання облігацій, розкрадання коштів, неправильне нарахування відсотків, переоформлення простого внеску клієнта на строковий вклад, нарахування дивідендів, розкрадання кредитів, невідповідність реклами, необґрунтовані розбіжності, висока дебіторська чи кредиторська заборгованість, необґрунтовані витрати чи платежі; хронічне здійснення платежів зі значним запізненням; непояснені зміни фінансових показників, симптоми шахрайства.
Література
Нормативно-правова база

  1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із змін. і доповн.).- Х.: ПП “ІГВІНІ”, 2006.

  2. Цивільний кодекс України

  3. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст.30.

  4. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. № 679 XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 29 – Ст.238.

  5. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України № 2346 III від 05.04.2001.

  6. Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Постанова Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р.

  7. Про затвердження Інструкції «Про касові операції в банках України»: Посатнова правління Національного банку України № 337 від 14.08.2003 р.

  8. Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Постанова Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

  9. Про затвердження Правил визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України: Постанова Правління НБУ від 17.11.2004 року № 457;

  10. Про затвердження Правил визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України: Постанова Правління Національного банку України № 457 від 17.11.2004 р.

  11. Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України: Постанова Правління Національного банку України № 520 від 29.12.2000 р.


Основна:

  1. Економіко-правовий аналіз та аудит [Текст] : навч. посіб. / [Живко З. Б. та ін.; за ред. З. Б. Живко] ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л. : [ЛьвДУВС], 2010. - 360 с.

  2. Бандурка А.М., Червяков И.М., Посылкина О.В. Финансово-экономический анализ: Учебник. - Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. - 394 с.

  3. Гетманцев Д.О., Шукліна Н.Г. Банківське право України.- К.: ЦУЛ, 2007.- 344 c.

  4. Ващенко Ю.В. Банківське право.- К.: ЦНЛ, 2006.- 344 c.


Додаткова:


  1. Садиков М.А. Боротьба зі злочинністю в банківській сфері // Економіка. Фінанси. Право.- 2008.- № 5.-C. 37-39.

  2. Скотар М. Адміністративна відповідальність у сфері банківського кредитування // Юридична Україна.- 2007.- № 12.- C. 21-26.

  3. Харламова С. Проблеми визначення предмета злочинів, пов'язаних із незаконним збиранням , використанням та розголошенням відомостей, що становлять комерційну та банківську таємницю // Юридична Україна.- 2006.- № 10.-C. 85-90.

  4. Чугунников А.А. Вопросы борьбы с терроризмом и обеспечения банковской тайны // Финансы и кредит.- 2007.- № 2.-C. 31-36

  5. Паламар Л. Криміналістична характеристика злочинів у сфері банківського кредитування // Право України.- 2006.- № 12.-C. 66-69.

  6. Бурбело О.А., Андросов С.М. Проблемы правового регулирования и контроля рынка финансовых услуг // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – № 2. – С. 12-18.

  7. Василенко Ю.В. Організаційно-правові заходи щодо запобігання виникнення неплатоспроможності банківської установи // Держава і право.- 2007.- № 3.- C. 474-480

  8. Журавка Ф.О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України.- Суми: Ділові перспективи; ДВНЗ "УАБС НБУ", 2008.- 334 c.

  9. Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку.- К.: ЦУЛ, 2007.- 608 c.

  10. Міщенко В., Набок О., Шитко О. Проблеми організації емісії та обігу готівки // Вісник Національного банку України.- 2007.- № 1.-C. 17-23.

  11. Остапчук Я. Уніфікація правового та економічного визначення кредиту // Економіст.- 2008.- № 3.-C. 42-45.

  12. Пишний А. Правова природа статутного капіталу державних банків та особливості його збільшення // Право України.- 2008.- № 1.-C. 35-41

  13. Порядок відкриття та закриття рахунків банками: Нормативні документи // Инвестгазета.- 2008.- № 14.

  14. Семенюк Л.П., Ключка О. Проблеми визначення платіжності й обміну банкнот у роботі касирів банківських установ // Вісник Національного банку України.- 2008.- № 1.-C. 52-57



Вивчення матеріалу лекції передбачено в самостійній роботі.
Тема лекції: „Правопорушення в банківській сфері та інших фінансових установах”
План лекції:

1. Типові економічні правопорушення в банківській сфері

2. Типові економічні правопорушення в інших фінансових установах
Стислий зміст лекції
1. Типові економічні правопорушення в банківській сфері
Протиправні дії в банківській сфері, можна розділити на ті, що здійснюються безпосередньо в банках, та ті, що здійснюються підприємствами з використанням банківської системи. В свою чергу, правопорушення, що відбуваються безпосередньо в банківських установах, диференціюються на наступні:

  • розкрадання засобів вкладників шляхом їх повного (часткового) неоприбуткування;

  • розкрадання облігацій державної позики й інших цінних паперів при купівлі їх у населення;

  • розкрадання коштів шляхом привласнення нарахованих відсотків по внесках клієнтів:

а) навмисне неправильне нарахування відсотків по вкладах, найчастіше у випадках, коли на рахунку клієнта знаходиться не "кругла" сума, а також коли кошти лежать на рахунку не повний календарний рік;

б) нарахування відсотків на суму первісного внеску, а не на суму фактичного залишку;

в) переоформлення простого внеску клієнта на строковий вклад без його відома з метою привласнення різниці в сумах нарахованих відсотків;

г) розкрадання коштів шляхом нарахування дивідендів по акціях і інших цінних паперах, по яких передбачена виплата відсотків за користування банком вкладеними грошовими коштами, у тому числі і засобами юридичних осіб.

  • розкрадання кредитів:

а) у випадках, коли кредити надаються невеликим комерційним структурам, а боржник зникає.

б) у випадках, коли ініціаторами подібних махінацій є посадові особи банків, що самі знаходять своїх співучасників - МП, найчастіше - псевдопідприємства.

За способами здійснення правопорушення в банківській сфері можна розділити на ті, що відбуваються:

  • за допомогою використанням фіктивного банківського платіжного доручення;

  • шляхом використання незабезпечених лімітованих чи нелімітованих чекових книжок (чеків);

  • с застосуванням акредитивної форми розрахунків чи векселів;

  • шляхом здійснення розрахунків за одержувача кредиту третьою організацією.


2. Типові економічні правопорушення в інших фінансових установах
Останнім часом велика кількість правопорушень пов'язана з випуском і обігом цінних паперів. Найбільш розповсюдженими в даній сфері є правопорушення, пов'язані з процесом реєстрації випуску цінних паперів і наданням відповідної інформації про їхній випуск і обіг:

1) випуск цінних паперів без відповідної реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку і її територіальних відділень;

2) наявність в інформації про випуск цінних паперів даних, що дозволяють зробити висновок про невідповідність умов випуску цінних паперів чинному законодавству;

3) неповнота інформації про випуск цінних паперів;

4) невідповідність інформації, наданої в реєстраційний орган, щодо характеру фінансово-економічного становища емітента;

5) недостовірні дані в опублікованій інформації про випуск цінних паперів;

6) непредставлення емітентом в реєстраційний орган даних, щодо змін в інформації про випуск цінних паперів до закінчення 30-денного терміну з дня надання першої інформації;

7) неповідомлення емітентом протягом двох днів фондової біржі й реєстраційного органа, а також неопублікування в офіційному органі (газеті) фондової біржі даних про зміни, що відбулися в її господарській діяльності і впливають на вартість цінних паперів чи розмір їхньої прибутковості;

8) неопублікування емітентом інформації про випуск цінних паперів у визначених чинним законодавством засобах масової інформації;

9) ненадання в реєстраційний орган звіту, про підсумки випуску цінних паперів;

10) невідповідність реклами учасників ринку цінних паперів вимогам діючого законодавства (відсутність інформації про номер ліцензії, дати реєстрації, реєстраційний орган тощо).

Типові також порушення, пов'язані з порядком видачі дозволів на здійснення діяльності по випуску і звертанню цінних паперів:

- статутом суспільства передбачені види діяльності, не пов'язані зі здійсненням посередницької діяльності з випуску й обігу цінних паперів,

- для акціонерних товариств - статутний фонд сформований за рахунок винятково простих акцій;

- для акціонерних товариств - не проведена реєстрація випуску (емісії) акцій;

- фахівці суспільства не мають економічної освіти, не пройшли навчання на курсах підготовки фахівців з роботи з цінними паперами чи залучалися до відповідальності за господарські чи службові злочини;

- на товариство накладалися санкції за господарські правопорушення;

- невідповідність поданих документів вимогам, установленим чинним законодавством, чи їхня невірогідність;

- товариство не забезпечене засобами зв'язку й обробки інформації, зокрема економічної.

Типовими правопорушеннями в діяльності фінансових організацій, що проводять довірчі операції з цінними паперами, є:

- порушення діючого фінансового, податкового, валютного законодавства,

- шахрайства

- незаконне привласнення коштів і матеріальних цінностей.

Серед правопорушень у сфері приватизації варто виділити найбільш розповсюджені:

  • незаконна скупка і перепродаж майнових сертифікатів;

  • незаконна скупка контрольного пакета акцій підприємств, що приватизуються, їхніми керівниками;

  • порушення діючого законодавства при реєстрації інвестиційних компаній і формуванні їхніх статутних фондів.


План практичного заняття 6.1
Тема: «Характеристика аналітичних ознак типових економічних злочинів в банківських та інших фінансових установах»

Питання до розгляду:

1. Сучасні приклади правопорушень в банківській установі.

2. Сучасний приклад правопорушення в небанківських фінансових установах.

3. Сучасний приклад правопорушень щодо видачі дозволів на здійснення діяльності з випуску і обігу цінних паперів.
Рішення задач.

Завдання 6.1

Розміщаючи капітал у комерційні банки, інвестиційні проек­ти, цінні папери і нерухомість, варто планувати не тільки згодом повернути вкладену суму, але й одержати очікуваний економіч­ний ефект. Концепція переоцінки вартості грошей ґрунтується на тому, що ця вартість з часом змінюється. Ключову роль при описі процесу трансформації вартості коштів у часі відіграють два основних поняття: майбутня вартість грошей і їхня дійсна вартість.

Майбутня вартість грошей — це сума інвестованих у даний момент коштів, в яку вони перейдуть через визначений період ча­су з урахуванням умов вкладення.

Сучасна вартість грошей — це сума майбутніх грошових надходжень, приведених за допомогою визначеного коефіцієнта (дисконту, дисконтної ставки) до сучасного періоду.

Розглянемо базові поняття фінансової математики:

а) відсоток — це доход від надання капіталу в борг у різних формах (позички, кредити і т.д.) або від інвестицій виробничого чи фінансового характеру;

б) процентна ставка — це величина, що характеризує інтен­сивність нарахування відсотків;

в) нарощення первісної (інвестованої) суми — це збільшення даної суми за рахунок нарахованих відсотків; відношення наро­щеної суми до первісної називають множником (коефіцієнтом) нарощення; множник нарощення показує, у скільки разів зріс первісний капітал;

г) період нарахування — це інтервал часу, за який нарахову­ються відсотки.

При проведенні фінансових розрахунків процеси нарощу­вання вартості можуть здійснюватися як за простими, так і за складними відсотками.

Прості відсотки — це метод розрахунку доходу кредитора, одержуваного від позичальника за надані в борг гроші. Вони на­раховуються на ту саму суму позикового капіталу протягом усь­ого терміну погашення позички.

При складних відсотках платежі в кожнім періоді додаються до капіталу попереднього періоду, а процентний платіж у наступ­ному періоді нараховується на нарощену величину первісного капіталу.

Прості відсотки використовуються звичайно, коли термін погашення позички менший року, а складні — більший року.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

ЗАТВЕРДЖУЮ

ЗАТВЕРДЖУЮ

ЗАТВЕРДЖУЮ

ЗАТВЕРДЖУЮ

ЗАТВЕРДЖУЮ

ЗАТВЕРДЖУЮ

ЗАТВЕРДЖУЮ

ЗАТВЕРДЖУЮ

ЗАТВЕРДЖУЮ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка