|
|
Скачати 2.79 Mb.
|
ТЕМА: Екологічне законодавство України
1. Екологічне право – система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Охорона навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки суспільства і збереження природного середовища та життєдіяльності населення є головними умовами стійкого економічного та соціального розвитку України. З цією метою держава самостійно здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження живої і неживої природи. Така політика спрямована на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи, раціонального використання, ефективної охорони і вчасного відтворення природних об'єктів. Закріплення цих вимог в екологічному законодавстві визначає правові, економічні та соціальні основи організації і здійснення охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь. Основним джерелом екологічного законодавства і права є Конституція України. У ст. 16 Конституції передбачається, що забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави. А ч. 1 ст. 50 Основного Закону країни закріплює положення про те, що кожний громадянин має право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище та відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди. Ці основні вимоги Конституції є головними складовими для подальшого розвитку і належного функціонування нормативно-правової бази екологічного законодавства. Екологічне законодавство України складається із Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря", "Про природно-заповідний фонд України", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про екологічну експертизу" та інших законодавчих актів. До екологічного законодавства належать також Закон "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанова Верховної Ради України "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи" та інші спеціальні законодавчі акти, присвячені зниженню впливу цієї планетарної катастрофи на життя і здоров'я населення країни та світового співтовариства. Основними завданнями екологічного законодавства нашої країни є регулювання суспільних відносин в галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, попередження і ліквідація негативного впливу виробничо-господарської діяльності на навколишнє середовище, забезпечення належних умов для життя і здоров'я людей, збереження генетичного фонду живої природи та унікальних територій місць перебування населення й об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Відносини, пов'язані з використанням земельних, гірських, водних і лісових ресурсів та об'єктів регулюються відповідними кодексами, які належать до природноресурсового законодавства. Природні ресурси України є власністю Українського народу, який має право володіння, користування і розпорядження природними багатствами країни. Повновладдя народу в галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до ст. 4 екологічного закону, може реалізуватися на основі Конституції як безпосередньо, шляхом проведення референдумів про статус і стан природних об'єктів, так і через державні органи влади й органи місцевого самоврядування. Ці органи здійснюють повноваження власника на природні ресурси від імені і в інтересах народу в межах, визначених Конституцією. Охорона навколишнього середовища в нашій країні має державний характер, і ця його функція не може передаватися іншим суб'єктам права, зокрема недержавним структурам. Державній охороні підлягає навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні об'єкти і природні ресурси, як залучені до виробничо-господарського обороту, так і ті, що тепер у народному господарстві не використовуються. Екологічним законодавством визначено й основні принципи охорони навколишнього природного середовища. До них належать: пріоритетність вимог екологічної безпеки й обов'язковість дотримання екологічних стандартів; гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я людей; випереджаючий характер заходів з охорони навколишнього природного середовища; науково обгрунтоване узгодження економічних, екологічних та соціальних інтересів суспільства; використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенних змін території проживання населення; прогнозування стану навколишнього середовища й обов'язковість екологічної експертизи; демократизм при ухваленні рішень, що впливають на стан навколишнього природного середовища і формування в населення екологічного світогляду; стягування плати за забруднення навколишнього середовища і погіршення якості природних ресурсів; компенсація збитків, заподіяних порушенням екологічного законодавства та деякі інші принципові вимоги. Принципи охорони навколишнього природного середовища як основні засади правового регулювання взаємодії суспільства з природою істотно впливають на визначення екологічної правосуб'єктності державних органів і громадян країни. 2. Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється державними органами виконавчої влади загальної і спеціальної компетенції. Загальні функції управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснює Кабінет Міністрів України, який забезпечує розробку загальнодержавних і регіональних екологічних програм, регламентує порядок визначення плати та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, ухвалює рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду, припиняє або забороняє діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та підпорядкування в разі порушення ними вимог екологічного законодавства і виконує інші управлінські функції в галузі охорони навколишнього середовища. Спеціальним державним органом управління в галузі охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів за чинним законодавством є Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, його місцеві органи екобезпеки та інші соціальне уповноважені державні органи. До компетенції цього міністерства та його місцевих органів належать: здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів і нелісної рослинності, тваринного світу, морського середовища, континентального шельфу та виняткової морської економічної зони, дотримання норм екологічної безпеки, здійснення державної екологічної експертизи, організація і ведення моніторингу природного середовища, керівництво заповідною справою в країні, складання протоколів і розгляд справ про адміністративні правопорушення, а також звернення з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища тощо. Управління екобезпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, створювані в областях, здійснюють координацію діяльності органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, розміщених на їхній території, незалежно від форм власності і підпорядкування. Вони забезпечують організацію розробки і реалізації регіональних та місцевих екологічних програм, затверджують за поданням органів міністерства ліміти використання природних ресурсів і викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище, здійснюють систематичне й оперативне інформування населення про стан природного середовища, організовують екологічну освіту й екологічне виховання громадян і виконують інші управлінські функції. Громадські організації, відповідно до діючого екологічного законодавства, також здійснюють управлінські функції в галузі охорони природного середовища. Вони мають право розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми. створювати громадські фонди охорони природи, проводити громадську екологічну експертизу, оприлюднювати її результати і передавати в державні органи для розгляду й ухвалення відповідних рішень, виступати з ініціативою проведення загальнодержавних та місцевих референдумів з питань охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки тощо. 3.Використання природних ресурсів здійснюється в порядку загального і спеціального природокористування. Відповідно до використовуваних об'єктів природи розрізняється землекористування, надрокористування, водокористування, лісокористування і використання нелісної зеленої рослинності, використання наземного і водного тваринного світу, використання об'єктів природно-заповідного фонду, користування атмосферним повітрям тощо. |
|
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
|
Тема: Основи теорії держави Терміни: суспільство, суспільно-економічна формація, політика, влада, держава, суверенітет, функції держави, механізм держави, державний... |
Основні концепції походження держави Бога, то вона має право на існування і є непорушною. У філософії теологічну концепцію походження держави створив один із найвидатніших... |
|
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030202... ФІЛОСОФІЯ ДЕРЖАВИ: ПОХОДЖЕННЯ, СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ, ФОРМА ДЕРЖАВИ, ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВИ, УПРАВЛІННЯ ТА ВЛАДА |
ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ Основні закономірності та причини виникнення держави. Основні теорії походження держави |
|
З курсу „Теорії держави і права” Поняття, основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні |
Питання з дисципліни „Політологія” на 2012/13 навчальний рік. Доцент Шуляк С. В Політичне вчення Арістотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою |
|
Г лава держави Глава держави Держави — це конституційний орган і одночасно вища посадова особа держави, яка посідає формально найвище місце в системі органів... |
План Вступ Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних... Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем – необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло... |