|
|
Скачати 3.05 Mb.
|
| Глава 1. Соціальний діалог Стаття 332. Соціальний діалог Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання соціально-трудових відносин. Стаття 333. Основні принципи соціального діалогу Соціальний діалог здійснюється на принципах: законності та верховенства права; репрезентативності і правоможності сторін та їх представників; незалежності та рівноправності сторін; конструктивності та взаємодії; добровільності та прийняття реальних зобов'язань; аполітичності сторін соціального діалогу; взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; обов'язковості розгляду пропозицій сторін; пріоритету узгоджувальних процедур; відкритості та гласності; обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей; відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань. Стаття 334. Рівні та сторони соціального діалогу 1. Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі. 2. До сторін соціального діалогу належать: на національному рівні - профспілкова сторона, суб'єктами якої є об'єднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, суб'єктами якої є об'єднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб'єктом якої є Кабінет Міністрів України; на галузевому рівні - профспілкова сторона, суб'єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, які діють в межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, які діють в межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади; на територіальному рівні - профспілкова сторона, суб'єктами якої є профспілки відповідного рівня та їх об'єднання, які діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб'єктами якої є організації роботодавців та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством; на локальному рівні - сторона працівників, суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб'єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця. 3. Для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах, склад суб'єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності. Стаття 335. Загальні критерії репрезентативності 1. Загальними критеріями репрезентативності для суб'єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців є: легалізація (реєстрація) зазначених організацій (об'єднань) та їх статус; для профспілок, їх організацій та об'єднань - загальна чисельність їх членів, для організацій роботодавців та їх об'єднань - загальна чисельність працівників, які працюють на підприємствах - членах відповідних організацій роботодавців; галузева та територіальна розгалуженість; адміністративна та фінансова незалежність організацій (об'єднань); досвід діяльності організацій (об'єднань). Стаття 336. Визначення критеріїв репрезентативності на рівнях соціального діалогу 1. На національному рівні для участі у колективних переговорах з укладення генеральної угоди, для делегування представників у Національну тристоронню соціально-економічну раду, до органів управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інших тристоронніх органів соціального діалогу, участі у міжнародних заходах репрезентативними є такі об'єднання профспілок та об'єднання організацій роботодавців, які: легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону; є всеукраїнськими об'єднаннями профспілок, що налічують не менш як сто п'ятдесят тисяч членів; є всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців, на підприємствах членів яких працює не менш як двісті тисяч працівників; мають у своєму складі профспілки, їх організації та об'єднання організацій роботодавців у більшості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених частиною другою статті 133 Конституції України, а також не менш як три всеукраїнські профспілки та не менш як три всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців; мають досвід роботи не менше трьох років та адміністративну і фінансову незалежність. 2. На галузевому рівні для участі у колективних переговорах з укладення галузевих (міжгалузевих) угод та для делегування представників до органів соціального діалогу на відповідному рівні репрезентативними є такі професійні спілки та їх об'єднання, організації роботодавців та їх об'єднання, які: легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону; є всеукраїнськими профспілками, членами яких є не менш як три відсотки працівників, зайнятих у відповідній галузі; всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців, створених за галузевою ознакою, на підприємствах членів яких працюють не менш як п'ять відсотків працівників, зайнятих у відповідному виді (видах) економічної діяльності. 3. На територіальному рівні для участі у колективних переговорах з укладення територіальних угод та для делегування представників до органів соціального діалогу репрезентативними є такі професійні спілки та їх об'єднання і організації роботодавців та їх об'єднання, які: легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону; є обласними, місцевими профспілками, їх організаціями та об'єднаннями, створеними за територіальною ознакою, членами яких є не менше двох відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці; організацій роботодавців, їх об'єднань, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на підприємствах членів яких працюють не менше п'яти відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. 4. На локальному рівні для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів відповідно до закону репрезентативними є: сторона працівників, суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб'єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця. 5. Професійні спілки та їх об'єднання, організації роботодавців та їх об'єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження репрезентативним організаціям та об'єднанням відповідного рівня для представлення своїх інтересів або вносити на розгляд відповідних органів соціального діалогу свої пропозиції. Ці пропозиції є обов'язковими для розгляду сторонами під час формування узгодженої позиції та прийняття рішень. Стаття 337. Оцінка відповідності критеріям репрезентативності та її підтвердження 1. Оцінка відповідності критеріям репрезентативності профспілок та їх об'єднань, організацій роботодавців та їх об'єднань проводиться: на національному та галузевому рівнях - за рішенням Національної служби посередництва і примирення; на територіальному рівні - за рішеннями відповідних відділень Національної служби посередництва і примирення. 2. Підтвердження репрезентативності суб'єктів сторони профспілок та сторони роботодавців здійснюється відповідно Національною службою посередництва і примирення та її відділеннями один раз на п'ять років. Профспілки, їх організації та об'єднання, організації роботодавців та їх об'єднання, у тому числі новоутворені, мають право звертатися до Національної служби посередництва і примирення та відповідних її відділень для оцінки відповідності критеріям репрезентативності за наявності для цього фактичних підстав, але не більше одного разу на рік. 3. Національна служба посередництва і примирення та її відділення за результатами оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності ведуть реєстр цих організацій (об'єднань). 4. Порядок оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності суб'єктів сторін профспілок та організацій роботодавців затверджується Національної службою посередництва і примирення після попередніх консультацій із сторонами соціального діалогу. Стаття 338. Форми здійснення соціального діалогу 1. Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах: обміну інформацією; консультацій; узгоджувальних процедур; колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод. 2. Обмін інформацією здійснюється з метою з'ясування позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття рішень з питань економічної та соціальної політики. Порядок обміну інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом. 3. Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті ними рішень, що належать до їх повноважень. Сторона-ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію із зазначенням предмета консультації та терміну її проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов'язані взяти участь у консультації, спільно погодити порядок і строки її проведення та визначити склад учасників. 4. Узгоджувальні процедури здійснюються з метою врахування позицій сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень під час розроблення проектів нормативно-правових актів. Порядок проведення узгоджувальних процедур визначається органами соціального діалогу відповідного рівня, якщо інше не передбачено законодавством. Недосягнення компромісу між сторонами за результатами узгоджувальних процедур не може бути підставою для перешкоджання роботі органів соціального діалогу. 5. Колективні переговори проводяться з метою укладення колективних договорів і угод. За результатами колективних переговорів укладаються колективні договори та угоди: на національному рівні - генеральна угода; на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди; на територіальному рівні - територіальні угоди; на локальному рівні - колективні договори. Порядок проведення колективних переговорів визначається цим Кодексом. Стаття 339. Органи соціального діалогу 1. Для ведення соціального діалогу на національному та територіальному рівнях за ініціативою сторін соціального діалогу з рівного числа представників їх сторін утворюються Національна тристороння соціально-економічна рада та територіальні тристоронні соціально-економічні ради. За ініціативою сторін можуть утворюватися галузеві (міжгалузеві) тристоронні або двосторонні соціально-економічні ради та інші тристоронні органи соціального діалогу (комітети, комісії тощо). На локальному рівні для ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів стороною працівників (суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники (представник) працівників) та стороною роботодавця (суб'єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця) утворюється двостороння робоча комісія відповідно до цього Кодексу. 2. Тристоронні або двосторонні органи соціального діалогу утворюються за спільним рішенням сторін відповідного рівня за ініціативою будь-якої сторони соціального діалогу відповідного рівня. 3. Після прийняття рішення про утворення тристороннього або двостороннього органу та його кількісний склад кожна сторона соціального діалогу самостійно призначає (делегує) для участі в його роботі своїх повноважних представників. 4. На національному рівні представники сторони органів виконавчої влади в органах соціального діалогу призначаються Кабінетом Міністрів України; на галузевому рівні - рішенням центральних органів виконавчої влади; на територіальному рівні - рішеннями місцевих органів виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. 5. Профспілкова сторона та сторона роботодавців, суб'єкти яких підтвердили свою репрезентативність, самостійно визначають порядок обрання (делегування) представників профспілок та їх об'єднань і організацій роботодавців та їх об'єднань до органів соціального діалогу на зібраннях повноважних представників організацій та їх об'єднань, що мають право участі в соціальному діалозі на відповідному рівні. Ініціатором проведення зібрань може виступати будь-яка репрезентативна організація (об'єднання) відповідного рівня, яка надсилає повідомлення всім іншим репрезентативним організаціям (об'єднанням) не пізніш як за один місяць до його проведення. Зібрання повноважних представників вважаються правоможними, якщо в них взяли участь представники більше половини репрезентативних організацій відповідного рівня, які дали згоду на участь у зібраннях. Для участі в зібраннях організації, які отримали повідомлення, подають його організаторам не пізніш як за 10 днів до дня проведення зібрань рішення Національної служби посередництва і примирення або її відповідних відділень, про свою репрезентативність. Для встановлення квот репрезентативні профспілки та їх об'єднання, репрезентативні організації роботодавців та їх об'єднання подають для розгляду на зібраннях копії документів, що підтверджують їх репрезентативність. Розподіл квот між репрезентативними профспілками, їх об'єднаннями здійснюється пропорційно чисельності їх членів, а між репрезентативними організаціями роботодавців, їх об'єднаннями - пропорційно чисельності працівників, які працюють на підприємствах - членах відповідних організацій роботодавців, але не менш як по одному представнику від кожної репрезентативної профспілки, організації роботодавців, їх об'єднань відповідного рівня. Відповідно до затверджених на зібраннях повноважних представників квот репрезентативні профспілки та їх об'єднання, репрезентативні організації роботодавців та їх об'єднання делегують до складу профспілкової сторони та сторони роботодавців в органи соціального діалогу своїх представників на підставі рішень виборних органів, які діють у цих організаціях згідно з їх статутами. У разі ротації у складі діючих тристоронніх або двосторонніх органів соціального діалогу зібрання повноважних представників проводять відповідні сторони цих органів. Дії організатора зібрання повноважних представників, що порушують права суб'єктів сторін соціального діалогу, можуть бути оскаржені в судовому порядку. 6. Повноваження та організація роботи тристоронніх або двосторонніх органів соціального діалогу регулюються цим Кодексом, статутами, положеннями та регламентами, що затверджуються цими органами. Рішення, прийняті тристоронніми або двосторонніми органами соціального діалогу в межах їх повноважень, є обов'язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, профспілками та їх об'єднаннями, організаціями роботодавців та їх об'єднаннями відповідного рівня. Органи соціального діалогу інформують громадськість про свою діяльність та прийняті рішення. Стаття 340. Участь сторін соціального діалогу в міжнародних заходах 1. Для участі у конференціях Міжнародної організації праці повноважних представників визначає самостійно кожна сторона Національної тристоронньої соціально-економічної ради. 2. З метою сприяння застосуванню міжнародних трудових норм та національним заходам, що стосуються діяльності Міжнародної організації праці, Кабінет Міністрів України проводить консультації на національному рівні із сторонами соціального діалогу, суб'єктами яких є репрезентативні всеукраїнські об'єднання профспілок та репрезентативні всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців. Стаття 341. Порядок створення та склад Національної тристоронньої соціально-економічної ради 1. Національна тристороння соціально-економічна рада (далі - Національна рада) - самостійний постійно діючий орган, що створюється для ведення соціального діалогу на національному рівні відповідно до цього Кодексу. Координацію організаційних заходів щодо створення Національної ради здійснює Кабінет Міністрів України. 2. Національна рада об'єднує 45 членів, які призначаються (делегуються) сторонами соціального діалогу: 15 членів - профспілковою стороною, які делегуються репрезентативними всеукраїнськими об'єднаннями профспілок; 15 членів - стороною роботодавців, які делегуються репрезентативними об'єднаннями організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; 15 членів - стороною органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Делегування представників профспілкової сторони і сторони роботодавців здійснюється відповідно до частини п'ятої статті 340 цього Кодексу. Про прийняті рішення щодо делегування своїх представників до складу Національної ради сторони інформують одна одну. 3. Кожна із сторін Національної ради із свого складу визначає співголову та його заступників. Очолює Національну раду голова, який обирається на першому засіданні Національної ради із співголів терміном на один рік. Головування в Національній раді здійснюється почергово кожною із сторін. Порядок та черговість ротації голови встановлюється положенням про Національну раду. 4. Строк повноважень членів Національної ради становить три роки. Питання позбавлення повноважень у зв'язку з невиконанням обов'язків членів Національної ради або з інших причин належить до компетенції кожної із сторін. Про зміни в персональному складі представників сторін в Національній раді сторони інформують Національну раду в письмовій формі. Члени Національної ради, голова, співголови та їх заступники здійснюють свої повноваження на громадських засадах. Стаття 342. Функції та права Національної ради 1. Національна рада виконує дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо: формування та реалізації державної соціальної, економічної політики і регулювання трудових відносин; проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань соціальної та економічної політики і трудових відносин, державних програм економічного та соціального розвитку, інших державних цільових програм; державних соціальних стандартів та рівня оплати праці; обсягів видатків на соціальні цілі в проекті Державного бюджету України на відповідний рік; ратифікації Україною конвенцій Міжнародної організації праці; створення сприятливого середовища для розвитку соціального діалогу, ефективної діяльності суб'єктів господарювання, професійних спілок та роботодавців; впровадження міжнародного і вітчизняного досвіду з організації та ведення соціального діалогу; інших питань, які сторони вважають значущими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, соціально-економічного розвитку держави. 2. Пропозиції та рекомендації, прийняті в межах повноважень Національної ради та схвалені її рішенням, є обов'язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців, яким вони адресовані. Для участі у розгляді цих рішень можуть запрошуватися члени Національної ради. 3. Національна рада має право: звертатися з пропозиціями щодо регулювання відносин в економічній та соціально-трудовій сферах, схваленими її рішеннями, до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об'єднань; делегувати своїх представників для участі у розгляді органами виконавчої влади, професійними спілками, організаціями роботодавців та їх об'єднаннями питань соціальної та економічної політики і трудових відносин; одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об'єднань, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань; співпрацювати з органами соціального діалогу інших держав, міжнародними організаціями. Стаття 343. Організація діяльності Національної ради 1. Національна рада забезпечує виконання своїх функцій шляхом проведення засідань, консультацій, утворення комітетів, тимчасових робочих та експертних груп. 2. Основною організаційною формою діяльності Національної ради є засідання, що проводяться відповідно до плану роботи, але не рідше одного разу на три місяці. Позачергове засідання Національної ради може бути скликано головою, у тому числі на вимогу однієї із сторін. Засідання вважається правоможним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин складу кожної із сторін. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх від кожної сторони. 3. Координацію діяльності Національної ради здійснює її голова, який має такі повноваження: скликати засідання, у тому числі позачергові, та головувати на них; приймати рішення про проведення консультацій та узгоджувальних процедур; скликати оперативні наради співголів та їх заступників; приймати за погодженням із заступниками голови Національної ради рішення щодо питань, які потребують оперативного вирішення, у порядку, визначеному регламентом; представляти Національну раду у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, організаціями роботодавців та міжнародними організаціями. 4. Співголови одночасно є заступниками голови Національної ради і здійснюють координацію діяльності сторін шляхом: проведення засідань сторони, у разі необхідності узгодження спільної позиції та вирішення питань щодо змін у персональному складі; представлення позиції відповідної сторони на засіданнях Національної ради, а також під час проведення на національному рівні консультацій та узгоджувальних процедур; інформування членів Національної ради відповідної сторони про результати розгляду питань комітетами Національної ради. У разі тимчасової відсутності голови Національної ради з поважних причин його обов'язки за рішенням голови або за домовленістю співголів виконує один із співголів Національної ради. 5. Для забезпечення діяльності Національної ради між засіданнями з рівного числа членів сторін утворюються комітети. Комітети вивчають та розглядають актуальні питання, віднесені до компетенції Національної ради, готують висновки з питань, що розглядаються Національною радою, та пропозиції до проектів нормативно-правових актів. Положення про комітети та їх персональний склад затверджуються рішенням Національної ради. 6. У разі необхідності за рішенням комітетів можуть утворюватися тимчасові робочі та експертні групи. До складу зазначених груп можуть залучатися незалежні експерти та фахівці. 7. Порядок роботи Національної ради регулюється регламентом, що затверджується рішенням Національної ради. Стаття 344. Секретаріат Національної ради 1. Організаційне, інформаційне, методичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення Національної ради здійснює секретаріат Національної ради (далі - секретаріат). 2. Секретаріат виконує такі функції: забезпечує проведення засідань Національної ради, комітетів, робочих і експертних груп, науково-практичних конференцій, семінарів з питань розвитку соціального діалогу на всіх рівнях; здійснює підготовку аналітичних, довідкових та інших матеріалів з питань, що розглядаються Національною радою; надає консультаційну та організаційно-методичну допомогу сторонам Національної ради, галузевим (міжгалузевим) та територіальним тристороннім органам соціального діалогу. 3. Секретаріат очолює керівник, який призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за спільним поданням співголів Національної ради. 4. Діяльність секретаріату Національної ради фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. 5. Секретаріат Національної ради діє відповідно до цього Кодексу та Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України за поданням співголів Національної ради. Стаття 345. Порядок створення та склад галузевої (міжгалузевої) тристоронньої або двосторонньої соціально-економічної ради 1. Для ведення соціального діалогу на галузевому рівні з рівної кількості представників сторін соціального діалогу відповідної галузі чи кількох галузей можуть утворюватися галузеві (міжгалузеві) тристоронні або двосторонні соціально-економічні ради (далі - галузеві (міжгалузеві) ради). Координацію організаційних заходів щодо створення галузевої (міжгалузевої) ради здійснює відповідний центральний орган виконавчої влади. 2. Рішення про утворення галузевої (міжгалузевої) ради та кількість її членів приймається сторонами соціального діалогу. 3. Галузева (міжгалузева) рада об'єднує представників сторін соціального діалогу в рівній кількості. Персональний склад галузевої (міжгалузевої) ради визначає кожна сторона самостійно. Строк повноважень членів ради становить три роки. 4. Кожна сторона із свого складу обирає співголову та його заступників. Очолює галузеву (міжгалузеву) раду голова, який обирається на першому засіданні із співголів терміном на один рік. Порядок та черговість ротації голови визначається положенням про галузеву (міжгалузеву) раду. 5. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності галузевої (міжгалузевої) ради здійснюється сторонами соціального діалогу в порядку, визначеному положенням про галузеву (міжгалузеву) раду. 6. Галузева (міжгалузева) рада діє відповідно до цього Кодексу та положення, затвердженого відповідним центральним органом виконавчої влади за поданням сторін соціального діалогу. Стаття 346. Функції та права галузевої (міжгалузевої) ради 1. Галузева (міжгалузева) рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо: галузевих програм економічного та соціального розвитку, законодавчих та інших нормативно-правових актів, що стосуються регулювання економічних і соціально-трудових відносин суб'єктів соціального діалогу галузі; оплати праці працівників галузі, забезпечення гідних умов праці та регулювання соціально-економічних питань галузі; створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств галузі; інших питань, які сторони вважають значущими і вирішення яких суттєво впливає на розвиток галузі. 2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням галузевої (міжгалузевої) ради, є обов'язковими для розгляду органами державної влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців, що діють у галузі. Пропозиції з питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради. 3. Галузева (міжгалузева) рада має право: звертатися до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок та організацій роботодавців із пропозиціями, схваленими рішенням галузевої (міжгалузевої) ради; делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців питань соціальної та економічної політики; одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань. 4. Організаційною формою діяльності галузевої (міжгалузевої) ради є засідання, періодичність проведення яких визначається регламентом. Для реалізації своїх функцій за рішенням галузевої (міжгалузевої) ради можуть утворюватися комісії, робочі групи, проводитися консультації, узгоджувальні процедури, інші заходи. Стаття 347. Порядок створення та склад територіальної тристоронньої соціально-економічної ради 1. Для ведення соціального діалогу на територіальному рівні (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах та містах обласного підпорядкування) за ініціативою сторін соціального діалогу з рівного числа представників їх сторін утворюються територіальні тристоронні соціально-економічні ради (далі - територіальні ради). Координацію організаційних заходів щодо створення територіальної ради здійснює відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації. 2. Рішення про утворення територіальної ради та кількість її членів приймається сторонами соціального діалогу відповідного рівня. 3. Територіальна рада об'єднує представників сторін соціального діалогу в рівній кількості. Персональний склад територіальної ради визначає кожна сторона самостійно. Строк повноважень членів ради становить три роки. 4. Кожна сторона із свого складу обирає співголову та його заступників. Очолює територіальну раду голова, який обирається на першому засіданні із співголів терміном на один рік почергово від представників кожної з сторін. Порядок та черговість ротації голови територіальної ради визначається положенням про територіальну раду. 5. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності територіальної ради здійснюється сторонами в порядку, визначеному положенням про територіальну раду. 6. Територіальна рада діє відповідно до цього Кодексу та положення, затвердженого відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями за поданням сторін. Стаття 348. Функції та права територіальної ради 1. Територіальна рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо: проектів територіальних програм економічного та соціального розвитку; формування місцевого бюджету на відповідний рік; нормативно-правових актів, що приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; оплати праці, забезпечення гідних умов праці на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств, професійних спілок та організацій роботодавців, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; інших питань, що належать до компетенції територіальної ради, які сторони вважають значущими. 2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням територіальної ради, є обов'язковими для розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, роботодавцями та їх організаціями, яким вони адресовані. Для участі у розгляді цих рішень можуть запрошуватися члени територіальної ради. Пропозиції з питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради. 3. Територіальна рада має право: звертатися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок та організацій роботодавців із пропозиціями, схваленими рішенням територіальної ради; делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців питань соціальної та економічної політики; одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань. 4. Організаційною формою діяльності територіальної ради є засідання, періодичність проведення яких визначається регламентом територіальної ради. Для реалізації своїх функцій за рішенням територіальної ради можуть утворюватися комісії, робочі групи, проводитися консультації, узгоджувальні процедури, інші заходи. |
| Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
| ПЕРЕЛІК ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ ДО КОМПЛЕКСНИХ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ З... Федорів працював у Москві та Львові в. «Пересопницьке Євангеліє» перша українська друкована книга |
КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,... |
| КНИГА ПЕРША Кодексом, законами України, нормативно – правовими актами про працю, колективним чи трудовим договором, не працював. До гарантійних... |
Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
| Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Переклад Михайла Литвинця Зміст Дійові особи Хорнада перша Сцена перша Сцена друга Сцена третя З одного боку заросла лісом гора, з іншого вежа, підніжжя якої править за в’язницю Сехисмундо. Двері, що навпроти глядача, прочинені.... |
| Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |