Першого уроку


Скачати 111.77 Kb.
НазваПершого уроку
Дата12.04.2013
Розмір111.77 Kb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Право > Урок

Тема першого уроку. Служіння Українській Нації –

історичне покликання кожного Українця!
Мета першого уроку: на прикладах життя і вчинків

видатних постатей національно-визвольних змагань виховувати у дітей розуміння та глибоке емоційне сприйняття національної ідеї, їх мотивації до героїчного вчинку в ім'я української нації, формувати в учнівської молоді компетентності патріота-громадянина.
Пам’ятайте, що народ

який не знає або загубив

свого минулого з його

духовними скарбами,

вмирає і зникає із землі”.

Обладнання: фотографії, листівки.
План уроку

1. Привітання. Оголошення теми та мети першого уроку.

2. Розповідь вчителя.

3. Підбиття підсумків першого уроку.
Хід уроку

1. Привітання. Оголошення теми та мети першого уроку.

2. Розповідь вчителя.

Сучасна Україна була б немислима без подвижницької праці чесних синів і доньок – тих, що в грізний час зуміли духовно зберегти українську ідею. З їхньої мрії постала наша держава і пам’ять про них є святою і вічною для нас. Як основу національної єдності ми повинні відновлювати істину про всі звитяжні і трагічні моменти нашої історії. Ця дія потрібна нам задля майбутнього, нація повинна усвідомити свій шлях, свою відповідальність за власну долю, а отже, усвідомити власну національну мету. Працюючи над минулим, важливо ошляхетнювати майбутнє. Кардинал Йосип Сліпий казав: «Я буду таким кардиналом, яким ви будете народом. Як ви будете великим народом, я буду великим кардиналом. Але якщо ви будете малим народом, мені буде важко здійснити великі діла».

У промові з нагоди 18-тої річниці Незалежності України Президент України Віктор Ющенко виголосив «символічне Українське Вірую», яке я зачитаю зараз Вам на першому уроці.

«Вірую у те, що є українцем, і хочу добра своїй Батьківщині.

Вірую у наше національне «я» і хочу поширювати його рідною землею, як добрий і мудрий господар поважаючи і оберігаючи кожну іншу самобутню культуру, що її народжено тут, на нашій землі.

Вірую у приналежність до великого Українського народу, його тисячолітніх символів, історії, долі, перед якими відчуваю й особисту відповідальність, бо вона стосується й мого життя і життя моїх дітей і моїх онуків.

Вірую і шаную нашу державу і власним зусиллям дбаю про її зміцнення та безпечне і заможне життя рідної нації, моїх співвітчизників і наших сімей. Вірую у нашу соборну здатність досягати великих цілей».

Щасливий той народ, що має змогу знати історію свого краю, але двічі щасливий той народ, який після тривалого небуття врешті відкриває своє минуле. Бо наша українська історія – це незбагненний шлях руїни і світового феномену, національного визиску та культурних злетів.

Кожен народ, нація мають право на своє самовизначення, мову, цілісність території, сповідування віри, дотримання традицій і звичаїв. Наш святий обов’язок зберегти те, що нам передали наші предки і передати нашим нащадкам.

Важкий і тернистий шлях прийшла Україна. Гірка доля впала на плечі українського народу. Протягом багатьох століть нашу землю терзали татари і монголи, шведи і німці, австро-угорські та польські війська, червона російська чума. Але український народ знаходив у собі сили і знову вставав з колін все робив для того, щоб звучала солов’їна українська мова, задушевна пісня, була воля і незалежність.

Народ, який не цінує своєї держави і не готовий її боронити, приречений на втрату не тільки державності, а й самого себе.

В історії кожної людності є яскраві постаті, без яких немислиме її минуле, сучасне і майбутнє. Тому дуже важливо віддати належне тим, хто у надзвичайно складний і суперечливий час запалював досвітні вогні правди, добра і справедливості.
Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за Неї.

Цю заповідь пам'ятали наші предки впродовж сторіч, коли піднімали меч. щоб здобути собі волю. За цю ідею пролив наш народ найбільше крові в боротьбі з ворогами, встелив густо костями рідні землі, за неї згинули тисячі серед мук і тортур і на палях, колах і гаках, в тюрмах і льохах. В ім'я цієї ідеї виспівав наш народ найкращі свої, пісні, думи, молитви і псалми, трудився в полі і в хаті, творив високу культуру, ростив нове покоління, щоб відімстити кривду, здобути славу. Це все освячує цю ідею у віках і кладе її якнайкращий, якнайсвятіший обов'язок життя кожного ук­раїнця. Цілі тисячоліття боровся наш народ за свою державність, хоч приходилося складати величезні криваві жертви.

Смерть в боротьбі за Волю і свободу Батьківщини – це вічне життя у пам'яті народу, це вічна слава – у вінці нації, це вічний рай у Господа. Кожна смерть – це новий доказ святості і справед­ливості нашої ідеї, її живучості і перемоги.
Та із здобуттям української державності не кінчалася мета українського націоналіста. Здобути українську державу набагато легше, ніж її утримати: – це підтвердив історичний досвід. Саме тоді треба вложити найбільше зусилля і труду, щоб розбудувати ба­гатство і сили української держави. Історичний досвід доказав, що українську державу можна будувати і удержати на середніх Українських землях зі сто­лицею Києвом.

Український народ змагає і змагатиме в Українській Державі до тісної співпраці із сусідами і другими народами світу.
Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.

Славою і честю Твоєї нації є: тисячолітня історія, великі історичні постаті, їх героїчні чини, святі ідеї твоїх предків, їхня лицарскість, культура, віра, мова, загосподарована українсь­ка земля, здорове сьогочасне українське покоління. Цими вартостя­ми гордиться весь наш народ, здобуває рівнорядність між іншими народами. Коли ворог плюгавить ці вартості, він топче в болото весь народ і Тебе, бо честь і слава Твоєї Нації – це Твоя честь і слава. Людина, що її потоптали національну честь і славу, є цілком безвартісна. Сьогодні більшовицькі загарбники викривляють нашу історію (український народ – "молодший брат" російського на­роду), обкрадають культуру (присвоюють до російської наш лицарсь­кий епос "Слово о полку"), заничищують москалізмами нашу мову, розкрадають нашу віру (перетягують на російське православ'я) і нарід (насилують і заражають хворобами), очерняють великі імена (Мазепу, Петлюру, Коновальця), вважають за зрадників народу, нищать історичні пам'ятники, могили (зрізують хрести), нехтують національні свята, гімн, прапор і герб. Отже на кожному кроці гостро і безпощадно поборюй всякі ворожі наклепи і бріхні, що очєрнюють і плюгавлять українську націю. Не дозволяй, щоб ворог викривляв душі людей, щоб говорив одверто в твоїй присутності проти українського народу, щоб розсилав між населенням підлу і брехливу літературу.
Пам’ятай про Великі Дні наших Визвольних змагань.

Великі Дні наших Визвольних Змагань – це національні свя­та пам'яті славних героїв і важних історичних подій, як:

– Свято Соборності (22 січня);

– Свято Крут (29 січня);

Ці дні нагадують нам велич і славу України, героїчне змагання нашого народу, велетенські постаті нашої історії, їх чини і смерті. Святкуючи ці дні, ми духом зв'язуємось з усіма героями, їхніми змаганнями, волею, почуванням, ідеями, продовжуємо їх в нашому житті, праці, боротьбі, створюючи єдину історичну тяглість, духовний зміст та свідомість історичного покликання.

В цих днях вмій задержати святочний устрій, показати зовнішньою поведінкою про святість і вагу цього дня. Коли це жалобний день, шануй його постом, мовчанкою, відмовляючись у цей день від усяких розрад і приємностей, головно не забувай про тих, що згинули в боротьбі, а їхні могили стоять опущені або занедбані. Використай всяку можливість, щоб разом з народом пережити як слід веселі чи сумні хвилини тих святочних днів.
Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.

Наша боротьба триває від віків. Найбільші успіхи в цій боротьбі осягнув наш народ за часів князя Володимира Великого. На широких просторах повстала могутня Київська Держава, що її кордони були укріплені потужніш валами і лицарськими залогами. Столи­ця Української Держави – Київ, пишався золотоверхими будівлями, був вогнищем культури на Сході Європи, торговельним ко­мунікаційним осередком на Захід і Схід. Слава та велич і могучість Княжої держави лунала по цілому світі: володарі чужих держав нав'язували дипломатичні і родинні зносини. Як символ цієї величі української соборної державності був Золотий Тризуб, що його прийняв князь Володимир за державний герб. За таку могутню і соборну Україну, за справу Володимирського Тризуба йшли в походи княжі вої, козацькі полки і нові армії.

Отже, гордись славним минулим наших предків, гордись, що ти є українець, бо перед твоєю Нацією велике майбутнє. Ніколи українець не був рабом, ніколи не просив ласки ворога, ніколи не кинув з рук меча, ніколи не відрікся своєго народу. Ціни й шануй свій народ, свою мову, історію, культуру і землю. Хто гордий із себе і своєї нації, ніколи не зрадить її, не піде на службу ворога. Він буде з найвищою посвятою працювати для Великої Справи, а коли прийде потреба, проллє свою кров. Служба для цієї справи творить тебе повною, вартісною людиною, оздоровляє, веде до ясних чинів і слави.

Виконуй кожний наказ так, щоб це свідчило про тебе, як гідного нащадка великих князів. На кожному кроці між своїми і чужими, в селі і місті, пам'ятай, що ти є носієм української культури, величі і слави.
Вороги української Нації вбивали її найкращих синів, вождів, провідників, політичних мужів (великих лицарів). Чергові московські імперіалісти підступним, плюгавим способом вбили отамана С.Петлюру, вождя Є.Коновальця. замучили, розстріляли тисячі інших свідомих Борців-революціонерів. Німецьке гестапо знищило Крайових Провідників Легенду і Мирона-Орлика та ряд інших. Вони всі згинули жорстокою смертю від ката за те, що справедливо боролися за волю для Тебе, Твоєї сім'ї і цілого українського народу. Така боротьба є завсіди свята, а хто вбиває її – це є злочинець, тиран.

Згадаймо Криваві Крути, Базари, Соловки і тисячні розстріли.
СТЕПАН БАНДЕРА

народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії. Дитячі роки прожив в Угринові Старому, в домі моїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Вдома була велика бібліотека, часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя. Під час першої світової війни він пережив дитиною-юнаком чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914-15 і 1917 рр., а в 1917 р. важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австрійсько-російський фронт, його наш дім був частинно знищений гарматними стрільнами. Тоді ж, літом 1917 р., він спостерігав прояви революції в армії царської Росії, прояви національно-революційних зрушень і велику ріжницю між українськими та московськими військовими частинами.


У жовтні-листопаді 1918 р., як несповна десятирічний хлопець, пережив хвилюючі події відродження і будови української держави. Його батько належав до організаторів державного перевороту в Калуському повіті і він був свідком формування ним з селян довколишніх сіл військових відділів, озброєних захованою в 1917 р. зброєю. Від листопада 1918 р. його родинне життя стояло під знаком подій у будуванні українського державного життя та війни в обороні самостійности. Батько був послом до парляменту Західньо-Української Народньої Республіки - Української Національної Ради в Станиславові і брав активну участь у формуванні державного життя в Калущині. Особливий вплив на кристалізацію його національно-політичної свідомости мали величні святкування і загальне одушевлення злуки ЗУНР з Українською Народньою Республікою в одну державу, в січні 1919 р.
Виростаючи від дитинства в атмосфері українського патріотизму й змагань за державну самостійність України, вже в гімназійному періоді шукав і знаходив контакт з українським підпільним, національно-визвольним рухом, що його в той час організувала й очолювала на Західньо-Українських Землях Революційна Українська Військова Організація (УВО). З її ідеями і діяльністю він познайомився частково через родинні зв'язки, а ще більш під час праці в підпільній Організації середньошкільників. У вищих гімназійних клясах він почав виконувати деякі допоміжні завдання в діяльности УВО: поширювання її кличів, підпільних видань та служба зв'язку.

Його завдання в ОУН були загально-організаційні на Калуський повіт і членська праця в студентських клітинах. Одночасно він виконував різні функції у відділі пропаґанди. В 1930 р. провадив відділ кольпортажу підпільних видань на Західньо-Українських Землях, опісля до цього долучився технічно-видавничий відділ, а з початком 1931 р. ще й відділ достави підпільних видань з-за кордону. В тому самому році (1931) обняв керівництво цілою референтурою пропаґанди в Крайовій Екзекутиві ОУН, яку в той час очолював Іван Ґабрусевич (загинув у нім. концтаборі “Заксен-гавзен” в Оранієбурґу коло Берліну в 1944 р.). В 1932-33 рр. виконував теж функцію заступника крайового провідника, а в половині 1933 р. був призначений на становище крайового провідника ОУН і крайового коменданта УВО на ЗУЗ.

діяльности закінчився моїм ув'язненням у червні 1934 р. Передше я був кількакратно арештований польською поліцією у зв'язку з різними акціями УВО й ОУН, напр., при кінці 1928 р. в Калуші й у Станиславові за організування в Калуші листопадових свят-маніфестації в 10-річчя 1-го Листопада і створення ЗУНР у 1918 р. На початку 1932 р. я був притриманий при нелеґальному переході польсько-чеського кордону й того року просидів 3 місяці в слідчій тюрмі у зв'язку з атентатом на польського комісара Чеховського і т. п. Після арештування в червні 1934 р. я перебув слідство у в'язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 р. При кінці того року і на початку 1936 р. відбувся процес перед окружним судом у Варшаві, в якому я, разом з 11 іншими обвинуваченими, був суджений за приналежність до ОУН та за зорганізування атентату на міністра Броніслава Пєрацького внутрішніх справ Польщі (який відповідально керував польською екстермінаційною політикою супроти українців). У Варшавському процесі мене засудили на кару смерти, яку замінено на досмертну тюрму на підставі амнестійного закону, схваленого польським сеймом під час нашого процесу. В літі 1936 р. відбувся другий великий процес ОУН у Львові. Мене судили як крайового провідника ОУН за цілу діяльність ОУН-УВО того періоду. На лаві підсудних було більше членів очолюваної мною Крайової Екзекутиви. Вирок у Львівському процесі мені злучили з Варшавським - на досмертне ув'язнення. Після того я сидів у в'язницях “Свєнти Кшиж” коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до половини вересня 1939 р. П'ять і чверть року я просидів у найтяжчих в'язницях Польщі, з того більшу частину в суворій ізоляції. За той час провів я 3 голодівки по 9, 13 і 16 днів, одну з них спільно з іншими українськими політичними в'язнями, а дві - індивідуально, у Львові й Бересті. Про підготову Організації до моєї втечі, що була предметом судового процесу, я довідався щойно на волі.

Німецько-польська війна у вересні 1939 року застала мене у Берестю над Бугом. З першого дня війни місто було бомблене німецьким летунством. 13 вересня, коли положення польських військ на тому відтинку стало критичне через окрилюючі операції противника, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і я, разом з іншими в'язнями, в тому числі й українськими націоналістами, дістався на волю. (Мене визволили в'язні націоналісти, які якось довідалися, що я там сиджу в суворій ізоляції).

З гуртом кільканадцятьох звільнених з в'язниці українських націоналістів я подався з Берестя на південний захід у напрямі на Львів. Ми пробиралися бічними дорогами, здалека від головних шляхів, стараючись оминати зустрічі, як і з польськими, так і з німецькими військами. Ми користали з допомоги українського населення. На Волині і в Галичині, вже від Ковельщини, ми пов'язалися з діючою організаційною мережею ОУН, яка почала творити партизанські відділи, дбаючи про охорону українського населення заготовляючи зброю й інші бойові припаси для майбутньої боротьби. В Сокалі я зустрівся з провідними членами ОУН того терену. Одні з них були на волі, інші повернулися з в'язниці.

З ними я обговорив ситуацію і напрямні дальшої праці. Це був час коли розвал Польщі вже був очевидний і стало відомим, що большевики мають зайняти більшу частину ЗУЗ на підставі договору з гітлерівською Німеччиною. Отже ціла діяльність ОУН на ЗУЗ мусіла бути швидко переставлена на один протибольшевицький фронт та достосована до нових умов. З Сокальщини я вирушив до Львова в товаристві пізнішого члена Бюра Проводу ОУН Дмитра Маївського-Тараса. До Львова ми прибули кілька днів після вмаршу туди большевицького війська й окупаційної влади.

15 жовтня 1959 р. Степан Бандера впав жертвою скритовбивства. Медична експертиза виявила, що причиною смерти була отрута. Два роки пізніше, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивником Степана Бандери є Богдан Сташинський з наказу Шелєпіна і Хрущова. Після докладного слідства проти вбивника Сташинського відбувся процес від 8 до 15 жовтня 1962 р. Присуд проголошено 19 жовтня, в якому Сташинського засуджено на 8 років важкої в'язниці. Німецький Верховний Суд у Карльсруге ствердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є совєтський уряд у Москві.
3. Підсумок першого уроку.




Схожі:

Методичні рекомендації до проведення Першого уроку
Першого уроку в 2015–2016 навчальному році для учнів 1-4 класів / [Добровольська Л. Н., Чорновіл В. О., Л.І. Ткачова]. – Черкаси:...
Методичні рекомендації до проведення Першого уроку
Співає сонячні пісні уся моя родина, бо ми родились на землі, що зветься Україна: Методичні рекомендації щодо Першого уроку в 2012–2013...
Методичні рекомендації до проведення Першого уроку
Незалежності України: шлях до створення гуманного світу для дітей”: Методичні рекомендації щодо проведення Дня Знань і Першого уроку...
Методичні рекомендації до проведення Першого уроку 2009-2010 навчального року
Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 12. 06. 09 року №/9-396 перший урок у загальноосвітніх навчальних закладах...
Конспект уроку англійської мови у групі основного рівня першого року навчання ( гурток “ ABC ” )
Конспект уроку англійської мови у групі основного рівня першого року навчання ( гурток “ABC” )
К. Е. Ціолковський Мета: познайомити з історією святкування Всесвітнього...
Юрія Гагаріна, першого космонавта України – Леоніда Каденюка, космонавтами-українцями, розвивати творчі здібності, мислення, знання...
Черкаської обласної державної адміністрації
Методичний додаток містить поради щодо проведення першого уроку у старших класах, розроблені з використанням активних і інтерактивних...
Звучить музика, виходять хлопці
У переддень жіночого свята маємо честь оголосити основний Закон джентльмена, ухвалений Генеральною асамблеєю загальношкільної Ради...
Закон Ньютона. Інерція. Цілі уроку
Дидактична: формування знаньпро явище інерції та інерціальних систем відліку, усвідомлення змісту першого закона Ньютона
АПН України; канд пед наук Науковий редактор: Рогова П.І
Рекомендаційний бібліографічний список до першого уроку у других четвертих класах загальноосвітніх навчальних закладів України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка