ЧАС ЗБИРАТИ


Скачати 259.75 Kb.
Назва ЧАС ЗБИРАТИ
Дата 13.03.2013
Розмір 259.75 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Музика > Документи
Ольга Гура






ЧАС ЗБИРАТИ

КАМІННЯ

Житичі і світ: ч.4



Ольга Гура

Час збирати каміння



поезії

Малин

2003 р.

ББК




У своїх простих на перший погляд віршах молода поетеса порушує складні філософські питання людського буття, одвічного пошуку особистістю свого місця у непростих реаліях сьогодення, намагається осмислити глобальну роль поета у суспільстві як носія духовності, лірично, по-жіночому змальовує тонкі інтимні стосунки людини і природи.

ISBN


Час збирати каміння



Розкидала весна

Життєдайне насіння,

Щоб колись восени

Зрілий плід скуштувать…

Вже за нашим вікном

Свище вітер осінній, -

Зрілий плід на столі

Буде весну чекать…

Буде мріять про час,

Як впаде у траву,

Як пригорне земля,

Візьме в теплі обійми,

Пустить плід на землі,

Щоб його прийняла,

Як одвіку було, -

Нездоланне коріння…

Розкидала весна

Боже Слово-насіння,

Щоб колись восени

Пісню Бога співать…

Вже настала пора, -

Час збирати каміння,

Був же час і на те,

Щоб його розкидать?…


Народження Слова


Жариною у серці Слово сяє,

На волю проситься, свій відбиває ритм,

Навколо лампи янголом святим,

Незримим духом, музою літає,

На вічний труд поета надихає,

В солодких муках творчості стає живим…

Минуть століття, - час біжить невпинно,

Відійдуть в небуття царі й народи,

Лиш вічне Слово знов джерельну воду

Проллє на душі і серця невинні,

Цілющою водою їх омиє,

Полуду забуття з очей поета зніме,

За руку візьме, мов малу дитину,

В долоні ясною зорею упаде

І поведе чумацькими шляхами,

Річок бурхливих диво-берегами,

Над райдугами, грозами й ланами

Провісницею істини зійде…
Очима Матері Марії…



Очима Матері Марії


На тебе дивиться Любов,

Твої оплакані надії

В її очах знайдуть свій кров…

В полоні вічності і смутку,

Серед страждання і біди,

Простягне порятунку руку,

Подасть джерельної води,

Вгамує біль, омиє рани,

З колін підніме жебрака,

Розібє сліпоти кайдани

Її божественна рука,

В серцях дітей запалить віру,

У бій за правду поведе,

Пошле у небо птаха миру

І сонцем над людьми зійде!

Через віки і покоління,

Крізь сиву вічність знов і знов,

Очима Матері Марії

На тебе дивиться Любов…

Молитва за Малин




Рідна земля стала дітям Матусею,

Мріє їх душі теплом обігріть,

Просить у Бога для них, для майбутнього,

Миру і злагоди, хліба й води.

Хай в наших душах і наших серцях

Миру вогонь палає,

Хай рідне місто, наш оберіг, -

Малин війни не знає!

Просить у Бога осяяти золотом

Істини, віри, надії й любові,

Вірить в дітей і веде їх дорогою

Правди життя, що утілилась в Слові.

Хай в наших душах і наших серцях

Правди вогонь палає,

Хай рідне місто, наш оберіг, -

Малин ганьби не знає!

Стане заступницей дітям Полісся,

Серцем зігріє їх душі невинні…

Матір’ю в муках народжена пісня

Їм подарує життя і спасіння!

Хай в наших душах і наших серцях

Віри вогонь палає,

Хай рідне місто, наш оберіг, -

Малин біди не знає!

Дітям дарує свободу і мрію,

Вітру крилатого сяючу долю,

Сонця і райдуг весняну надію, -

Птаха вона відпускає на волю!

Хай в наших душах і наших серцях

Волі вогонь палає!

Хай наша мрія, вільна як птах, -

Високо в небо злітає!

Хай в наших душах і наших серцях

Духу вогонь засяє!

Хай наша свічка, наш оберіг, -

Малин в віках не згасає!
Ніколи не вмира Любов



Ніколи не вмира Любов, -


Це ми втрачаємо надію,

Коли зима впаде на крила

І лютий вітер віє знов…

Вона стоїть, Свята Марія,

Незаймана, немов дитя,

І вірить в наше майбуття,

Коли вже й Бог втрача надію…

Стоїть свята, простоволоса,

Їй вітер розвиває коси,

Молитвою за нас з тобою,

З очима, повними любові,

Стоїть за нашими плечима,

Стоїть в віках і стане знов,

Коли біда біду відчинить

Й рікою литиметься кров,

Коли сліпими стануть діти,

Одне на одного підуть,

Без віри й правди будуть жити

І Бога в серці проклянуть…

Марія прийде й стане в полі,

Щоб нагадати дітям знов,

Що не вмирає Бог ніколи,

Бо не вмира Його Любов…

Підніметься з колін Вкраїна




Твоя божественна краса


Бентежить душу, Україно,

Щоб так любили небеса

І так ненавидів країну

Її народ, - голодний злий,

Серед скарбів землі святої,

Обранець сяючої долі

Бреде в історію сліпий…

Вже годі спать і в снах бродити,

Прокинься, обраний народ!

Цвіте весна, сміються діти,

Вже час співати і радіти,

Уже не втрима крига вод,

І життєдайного потоку

Не спинить брила крижана,

Настане час і для пророка

Сказати: Істина - жива!

О, Богом обрана країна!

О, Богом обраний народ!

Настане і твоя година, -

Підніметься з колін Вкраїна, -

Моя земля - свята, єдина,

Моя молитва жовто-синя,

Мій біль, мій хрест і мій оплот!


Любімо, українці, свою землю…


Любімо, українці, свою землю,

Як матір, як дружину, як дитя,

Вона стомилась від чекання вельми

І мріє про щасливе майбуття…
Вона радіє дітям босоногим,

Насінню, що любовю проросте,

Стежинам, просікам, шляхам й дорогам,

Дощам радіє тло її просте…
Землі, як матері, - не треба подарунків,

І як дружині – іншого бранця,

Вона не просить нас про поцілунки,

Вона нас молить про святі серця.
Плекаймо, українці свою землю,

Шануймо сиві ненчині віки, -

Вона стомилась від чекання вельми,

Вже час любити землю, земляки!


Моя любов – се воля!


Моя земля – святиня!

Моя земля – молитва!

Несе мене на крилах,

Хранить мене у битвах.
Обпали мене святим вогнем любові,

Донеси мене в святих руках до Бога,

Покажи мені тернистий шлях до неба,

Я одвіку йду, земля свята, до тебе!
Моя душа – царівна!

Моя душа – Богиня!

Несе мене на крилах,

Хранить мене незмінно!
Обпали мене святим вогнем любові,

Донеси мене в святих руках до Бога,

Покажи мені тернистий шлях до неба,

Я одвіку йду, моя душа, до тебе!
Моя любов – блаженна!

Моя любов – до болю!

Я вітру наречена,

Моя любов – се воля!
Обпали мене святим вогнем любові,

Донеси мене в святих руках до Бога,

Покажи мені тернистий шлях до неба,

Я одвіку йду, любов моя, до тебе!

Колискова для сина


Моє серце згоріло в святому вогні,

Спалахнуло і зникло навіки, -

Розлилося по всесвітах золотом снів,

Ставши сяйвом пророчої зірки…
Я залишила дім, щоб у мандрах знайти

Колискову для велета-сина,

Я блукала в світах, щоб її донести, -

Заспівати щодуху, щосили!
Не приспати, - збудити, вогонь запалить,

Розірвати неволі кайдани,

Не схилитись доземно – у небо злетіть,

Щоб Христові загоїлись рани!
Я її донесла, запалила вогонь,

Я сама є вогонь і свобода!

Встань же сину, лети, - вже скінчився твій сон,

Поведи за собою народи!
Освяти духом волі сплюндрований рай

І розправ свої крила могутні,

У любові палкій своє серце скупай, -

Вже не бійся річок каламутних!
Я спалила усі каламутні річки,

Своїм серцем гарячим спалила, -

Не лучини жевріють, - то сяють свічки,

Що їх жаром душі запалила!
Моє серце згоріло в святому вогні,

Спалахнуло і зникло навіки, -

Розлилося по всесвітах золотом снів,

Ставши сяйвом пророчої зірки…

Земля моя


Земля свята, тебе не можна не любити,

І нещасливою не можна бути тут,

Заради тебе неможливо не творити,

Твої поезії в душі моїй цвітуть!
Земля моя, тебе не можна не хвалити,

Тут неможливо колискових не співать,

І музику не можна не творити,

Твої пісні в душі моїй звучать!
Земля моя, тобі не можна не радіти,

І золото твоє не можна не роздать,

Щоб на землі своїй були щасливі діти,

Щоб їм хотілося пісні твої співать!


Казка в казці



День народження сніжинки


Святкували небеса,

Розсміялась хмара дзвінко

Й вкрила землю, бачиш синку?

Зачарована краса…
Білим пухом прикрашала

Сосни тітонька зима,

Стіл святковий накривала,

В гості нас з тобою звала,

В шибку стукала сама.

У зими на іменинах

Радість з сміхом подають,

І дітей малих, невинних,

Пустотливих, гамірливих

Пригощають там і тут.
Розцілує в теплі щічки

Діток тітонька-зима, -

Стануть щічки, як сунички,

Як червоні полунички, -

Замилується й сама.
Засміється разом з ними,

На ніч казку розповість,

Про Різдво, про Діву й Сина,

Про далеке небо синє

І його безкраю вись…

День народження сніжинки


Святкували небеса,

Розсміялась хмара дзвінко

Й вкрила землю, бачиш синку?

Зачарована краса…

Тобі

Нас доля розкидала


По всесвітах й світах, -

Тебе лише чекала

І бачила у снах.

Нас зорі розлучали

На сотні довгих літ,

Та я тебе впізнала,

Зустрівши на Землі,

Твої небесні очі

І вічність на плечах

Впізнаю й серед ночі,

В туманах і дощах…

Загубимось у травах,-

Під вальс правічний крон

Ми знов з тобою разом

Йдемо крізь долі сон.

Тих снів було чимало,

Про щастя і любов,

Де я тебе чекала,

А ти - до мене йшов…

Крізь війни і печалі,

Крізь всесвіти й світи

Нас небеса вінчали

Нас пестили Боги…

Хай зорі розлучають

На сотні довгих літ, -

Я знов тебе впізнаю,

Зустрівши на Землі…

Життя



Ти ще не жив, якщо не мріяв,

Злетіти птахом в небеса,

Якщо тебе не полонила

Вершин божественна краса,

Якщо не плакав від любові

До себе, смертного, - в раю,

Якщо не падав у долоні

Святих земель з палким: “Люблю!”

Якщо не бачив у зернині

Любові світлої Христа,

Ти ще не жив на цьому світі,

Бо ти не знав, що є Життя…

Правда



Коли зневірена душа


Не має сил чекати Бога,

Поневіряючись в світах,

Згубивши віру у дорогах,

Бреде, не знаючи куди,

Блукає, де їй заманеться,

Без долі, мрії і мети,

Без волі, розуму і серця,

Бреде у темряві – сліпа

Серед життєвого вертепу,

Не в Бога вірить, а в попа,

Не правду чує, а нардепа…

Осяє “сцену” світло дня,

Впаде завіса з таємниці,

Господар білого коня

На землю зійде, розступіться!

Є місце на землі




Є місце на землі,

Де мрія ходить боса,

Де вічність можна стріть –

Дівча простоволосе,

Де вітер, мов дитя,

Сміється і співає,

Де наше майбуття

З дітьми в піжмурки грає…

Там сонця коровай

Купається у росах,

Там річка берегам

Розчесує волосся

І трави до зорі

Шепочуть про кохання,

Є місце на землі

З імям легенди – Малин…


Про жовте і блакитне



Жовтим морем розлилося


Поле за порогом,

Пахне хлібом і землею, -

Святістю і Богом…
Розлилося синім морем

Небо над ланами,

Окропило хліб і землю

Чистими сльозами…
Завжди разом жовте й синє,

Як життя і святість,

Як любов і розставання,

Як журба і радість…


Доля
У неба долі не просила,-

Сама земля, мов немовля

Мене в руках святих носила,

В духмяних травах колисала,

Вином небес благословляла,

Піснями чарувала душу, -

Тепер сама співати мушу,

Співати мушу, чарувати,

Вогнем небес благословляти,

Любити, плакати, молитись,-

Несу свій хрест, бо ніде дітись,

Несу, хоч долі не просила,

Сама земля мене носила…

Туман


Зійшли тумани юні до води


Сховали в молоці дівоче тіло,

У пестощах цнотливо-молодих

Вода лиш солодко зітхала й мліла…
Сміялися в блаженстві куширі,

Радіючи земній красі й любові,

Зривались тихо зорі уві сні

Й губилися в замріяній безодні.
Ти був туманом, я ж – завжди вода,

Ти – зорепад, а я – земля смиренна,

Ти вітер й дощ, я – ніжний цвіт в садах,

Краса земна і музика натхненна…
Всміхнулось сонце, засміявсь туман

І зник, вода ж була щаслива, -

Їі гнучкий дівочий ніжний стан

Поніс невинного кохання сина…

Осіння пісня



Як притихнуть трави і дерева


У передчутті осінніх кроків,

Схиляться до матері смиренно,

Мов землі святої діти – смокви,

Як наповнить літо урожаєм

До країв мої дитячі руки,

Оберну той скарб квітучим раєм,

Понесу його в сади і луки,

Розмалюю трави і дерева

Золотом, червоним і охрою,

Запалю життя вогнем священним,

Окроплю небесною водою,

В дзеркала-озера задивлюся,

Замилуюсь божою красою,

Подарую скарб вітрам, стомлюся

І стечу святим дощем-сльозою…

Не з тобою…


Заблукала осінь у твоїх очах, -

Заспівало серденько, мов небесний птах,

Не питайся, любий, чом сміялася, -

Не з тобою, - з осінню, покохалася!

Не питайся, любий, чом заплакана, -

Не тобою, - осінню я засватана!
Загубилось небо у твоїх очах, -

Заспівало серденько, мов небесний птах,

Не питайся, любий, чом сміялася, -

Не з тобою, - з небом покохалася!

Не питайся, любий, чом засмучена, -

Не з тобою, - з небом я заручена!
Розгулявся вітер у твоїх очах, -

Заспівало серденько, мов небесний птах,

Не питайся, любий, чом сміялася, -

Не з тобою, - з вітром покохалася!

Не питайся, любий, чом заквітчана, -

Не з тобою, - з вітром я повінчана!
Заблукала осінь у твоїх очах…

Золото й срібло



Золото й срібло

Літнім дощем


В руки впадуть –

Стануть хлібом й борщем,

Променем сонця,

Духмяними травами,

Стануть на стіл

Ароматними стравами,

Вмиті до сходу

Серпневими росами,

Глянуть у воду

Дівочими косами,

Взимку пригостять

Збереженим яблуком

Золото й срібло,

Що впали під яблуньку,

Виростуть садом

Вишневим і яблучним

Стануть багатством

Татковим й мамчиним,

Стануть багатством

Моїм, українським,

Золото й срібло

В руках Материнських

Серце Поета



Сміх розливається дзвоником срібним,

Сміхом кружляє осінній листок,

Вітер розносить той сміх, мов перлини,

Що ожили і пустились в танок…
Сонцю радіють, - діти грайливі,

Зорям всміхаються, з вітром співають,

Мріють із нами - людьми подружитись,

Радо в світи невідомі пірнають…
Діти-перлини, що граються вічно,

Створюють всесвіти, сонця й планети,

Де вас знайти, щоб згубитись у річці,

Тій, що впадає у серце Поета?


Чому?




- Скажи, чому не можу стримать

Гарячих, вистражданих сліз?

- Бо я прийшла, щоб осушить їх

Й на золото перетворить…
- Скажи, чому у душах темних

Вирує люта заметіль?

- Бо я прийшла, щоб розтопити

Оті пекельнії сніги…
- Скажи, чому дивлюсь на себе

І бачу образ Твій Святий?

- Тому я схожа так на тебе,

Що ти – це я, а я – це ти...

Зоряна мова



Музика серця народжує мову,

Трави і квіти дають їй красу,

Сонце любовю напоює Слово,

Сяюче Слово те людям несу!
Слово-насіння – в душі посію,

Словом-любовю зігрію серця,

Словом-красою – очі відкрию,

Словом святим поведу до вінця;
Словом-надією райдужну мрію

Птахом малим в небеса відпущу,

Істини словом – пізнання посію,

Мудрістю зійде … Від сонця й дощу,
Райдуг і вітру народжена мова,

Матірю й Батьком плекана в піснях,

Зоряна мово моя, рідне Слово,

Віри вогнем спалахни у серцях!

Начало




Де бере своє начало


Сила гамірлива,

Що тече безперестанку

І приносить зливу?
Охолоджує у спеку

І дає затишшя,

Надихає на мистецтво

І римує вірші?
Сила та бере початок

У глибинах серця, -

Де Любов, мов сонце сяє,

А Життя – сміється…


Сон


Моє життя мені наснилось,

Я ж сподівалась, що живу, -

Як жаль, як гірко помилилась,-

Чи сплю, чи марю наяву?
Йду по землі, а марю – небом,

Блукаю в пошуках життя,

Сміється розум: так і треба!

А серце – плаче, мов дитя.
Моя любов мені наснилась,

Я ж заклинала, що люблю!

Упала з неба і розбилась, -

Чи марю наяву, чи сплю?..

Душа поета


Душа поета меж не має,

Їй всесвіт - дім, а небо – дах,

Вона щаслива, як буває

Щасливим лиш в польоті птах.

Вона з осіннім падолистом

Тріпоче на п’янкім вітру,

Збирає у букети листя,

Наздоганає дітвору…
Сміється, плаче і співає,

Радіє, любить і цвіте,

Душа поета не вмирає,

Для неї смерть – вино святе…

Зміст
Час збирати каміння …………………………………………….стор.4
Народження Слова………………………………………………стор..5
Очима Матері Марії…………………………………………….стор..5

Молитва за Малин……………………………………………....стор.6

Ніколи не вмира Любов…………………………………………стор.7

Підніметься з колін Вкраїна………………………………….…стор.7

Любімо, українці, свою землю………………………………….стор.8
Моя любов – се воля!……………………………………………стор.8
Колискова для сина………………………………………………стор.9
Земля моя.…………………………………………………. …..стор.10
Казка в казці..………………………………………………….стор.10

Тобі………………..……………………………………………..стор.11

Життя…………………………………………………………….стор.12

Правда……………………………………………………………стор.12

Є місце на землі…………………………………………………стор.13

Про жовте і блакитне…………………………………………...стор.13


Доля………………………………………………………………стор.14
Туман…………………………………………………………….стор.14
Осіння пісня……………………………………………………..стор.15

Не з тобою……………………………………………………….стор.15

Золото й срібло………………………………………………….стор.16

Серце Поета……………………………………………………..стор.16

Чому?…………………………………………………………….стор.17

Зоряна мова…………………………………………………….стор.17

Начало…………………………………………………………..стор.18

Сон………………………………………………………………стор.18
Душа поета……….……………………………………………..стор.18


Літературно-художнє видання
Ольга Гура
ЧАС ЗБИРАТИ КАМІННЯ

Поезії

Редактор

Художник

Худ.редактор

Техн. редактор

Коректор

Комп’ютерна верстка

Формат

Гарнітура

Друк офсетний

Умовн.друк.арк.

Тираж

Від себе
Народилася 10 листопада 1972 року в м.Прилуках на Чернігівщині. В 1990 році закінчила загальноосвітню середню школу, потім – Полтавський педагогічний інститут. В 1995 році приїхала за чоловіком в Малин, де і живу донині. Невелике містечко, що перлиною згубилося серед Полісського краю, зачарувало моє серце і стало джерелом натхнення пробудженої правічною земною красою душі. Тут я вперше відчула музику рідного слова і усвідомила невинну святість стосунків Матері-землі з нами - її дітьми. Малин – моя свята земля, - заступниця і порадниця, яка щомиті вчить мене своїй простій материнській мудрості; вона дала мені розуміння глибокого духовного коріння нашої національної культури і бачення великого майбутнього мого народу. Усі вірші, в дійсності, написані її святим люблячим материнським серцем…

Час збирати каміння” – моя перша збірка поезій.
Ольга Гура




Схожі:

Народжуватися і час помирати. Час руйнувати і час будувати. Час розкидати...
«Ціна йому – життя», книжкова виставка «Голод-33 – незагойна рана України»; записи класичної музики («Реквієм» Моцарта, «Соната»...
Проект з курсу «Я і Україна». (Сценарій презентації)
Мета: формувати життєві компетентності: уміння збирати інформацію, досліджувати матеріал, робити висновки; спілкуватися в групі;...
ТВІР – ОПИС ПРИМІЩЕННЯ НА ОСНОВІ ВЛАСНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
Мета : спрямувати роботу учнів на досконале ознайомлення з елементами сучасного інтер’єру; формувати вміння самостійно збирати та...
ЗАТВЕРДЖЕНО
Канікули – це час для фізичного, інтелектуального, психологічного відпочинку учнів, а також час, коли вони активно використовувати...
Урок-гра Тема: Електричний струм. Сила струму. Напруга. Опір провідників
Мета: узагальнити та систематизувати знання з теми «Електричний струм. Сила струму. Напруга. Опір провідників»,розвивати вміння працювати...
Інструкція з безпеки життєдіяльності № для учнів перед канікулами...
Канікули – це час для фізичного, інтелектуального, психологічного відпочинку учнів, а також час коли вони можуть займатися хатніми...
УКАЗ Президента України Питання забезпечення органами виконавчої...
З метою забезпечення безумовного виконання органами виконавчої влади Закону України "Про доступ до публічної інформації", реалізації...
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №547/2011 Питання забезпечення органами виконавчої...
З метою забезпечення безумовного виконання органами виконавчої влади Закону України «Про доступ до публічної інформації», реалізації...
КУРСОВА РОБОТА
Під час інформаційної діяльності людина збирає і накопичує відомості про довкілля. Для зручності представлення інформації в наш час...
КУРСОВА РОБОТА
Під час інформаційної діяльності людина збирає і накопичує відомості про довкілля. Для зручності представлення інформації в наш час...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка